Наталка Жвава

Сторінки (1/11):  « 1»

Безсоння…

Безсоння...До  ранку  в  холодному  ліжку,
Три  кави  за  ніч,  чи  вино
І  не  читаючи  куплену  книжку,
Не  дивлячись  жодне  кіно..
Підправлю  я  ковдри  малечі,
Тихесенько  їх  накрию,
В  душі,  той  куток  порожнечі,  
Остиглим  напоєм  доллию...
Пощитано  все  на  шпалерах,
Помножено  тричі  на  два.
В  очах,  мов  в  глибоких  озерах,  
Зібралась  солена  вода.
А  плакати  сили  немає,
І  це  не  депресія,  ні!!!
"Дорослим  життям"  називаю,
Яке  остогидло  мені.
Ось  й  ранок  настав  непомітно,
Погасли  усі  ліхтарі,
Зі  шторами  бореться  світло,
Говорять  сусіди  вгорі...
Береш  в  косметичці  обличчя,
Знаходиш  й  усмішку  свою,
Вдягаєш  її...ніби  личить..
Всі  ж  засоби  гарні  в  бою.
А  знаєте,  що  тут  важливо?!
Що  це  не  печально.  Ні!  Ні!
Це  значить,  що  є  іще  сили
Усмішки  вдягати  мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737252
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2017


Донечкам)

Я  візьму  долоньки  донечок-перлинок
Прихилюсь  обличчям,  запах  удихну...
Рученьки  їм  змочить  мамина  сльозинка,
"Але  це  від  щастя"  -  я  сльозу  змахну.
Гнівається  старша,  "а  чому  ти  плачеш?"
"Плакати  не  гарно"  -  пропищить  мала,
І  я  розумію,  це  ж  яка  удача,
Що  мені  вас  доля  обидвох  дала...
Ви  на  стільки  різні,  та  в  одночас  схожі
Як  без  вас  раніше  я  сама  була?
"Папині  дівчата"  гомонять  прохожі,
Ми  лиш  усміхнемось  на  такі  слова)...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017


про "каву". .

Ковтнула  вранці  я  гірку  сльозу,
Це,  на  сьогодні,  й  буде  мій  сніданок...
З  останіх  сил  в  душі  грозу
Втопила  в  трійці  філіжанок.

Таких,  як  я,  у  кожному  вікні,
Що  смуток  розчиняють  до  останку,
Хтось  робить  це  у  каві,  хтось  в  вині,
А  хтось  не  доживає  й  до  світанку...

Грицина  Н.М.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017


Татусь. .

Татусю,мій  таточку,  тато
Так  є  що  сказати  багато...
Я  лиш  пригорнусь  й  помовчу
Ти  й  так  зрозумієш  дочку...
А  ти  пам'ятаєш,  як  взимку
Катав  на  санчатах  малу,
Обличчям  ловила  сніжинки
Я  знала  в  турботі  живу...
А  знаєш,  коли  повертався
Ти  із-за  кордону  колись
Мені  ти  чужим  тоді  здався
А  ти  лише  мовчки  моливсь,
Щоб  твої  впізнали  дівчата,
Що  тато  додому  вернувсь,
Мені  тепер  є,  що  згадати
До  тебе  міцніш  пригорнусь...
Я  вдячна  тобі  за  дитинство
За  посмішки  й  віру  твою,
Його,як  безцінне  намисто
Крізь  роки  свої  пронесу!!!
Тепер  дідусем  називаю
За  це  ти  на  мене  не  злись,
Вже  внуки  тебе  виглядають,
Як  я  виглядала  колись...
Ти  вибач  мені,  мій  рідненький
Я  часом  і  вредна  була,
Та  лиш  завдяки  тобі  й  неньці
В  житті  усього  досягла...


Присв.ПАПІ)))  Грицина  Н.М.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017


Ти сильна і вперта. .

Ти  сильна  і  вперта,  не  плачеш  ночами,
Під  музику  ніжну  сумна  не  сидиш,  
І  дощ  за  вікном  не  приносить  печалі,  
Замріяна  в  хмари  ти  не  летиш..  

Ти  знаеш  ціну  людських  обіцянок,  
Що  завжди  солодким  проходять  димком  
Ти  та,  з  багатьох  простих  городянок  
Що  серце  ховають  за  ржавим  замком..  

Не  тішить  вже  літо,  не  холодно  взимку  
І  друзі  в  знайомих  переросли,  
Та  Ти  не  шукаеш  у  комусь  підтримку  
Частіше  для  когось  підтримка  це  Ти...  

І  Ти  не  фальшива,  Ти  просто  втомилась  
Від  слів  що  без  сенсу  Ти  чула  завжди  
Всі  кажуть  Ти  -  мудра,  Ти  сильна  і  вперта..  
А  що  на  душі,  це  знаеш  лиш  Ти..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689527
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2016


Не обіцяю дива

Мене,  можливо,  мало  знаеш..  
Для  тебе  я  -  це  щось  нове...  
А  я?  я  рідко  так  зітхаю,  
Бо  розумію..  ти  моє..  
Напевне  той,  кого  чекала..  
А  може  й  ні..та  все  ж  мені  
Надихатись  тобою  мало,  
Летять  миттєво  наші  дні..  
Я  поринаю  усім  тілом  
В  твої  обійми,  як  дитя.  
І  мої  будні  сірим  димом  
Взлітають  десь  у  забуття..  
Не  обіцяю  тобі  дива..  
Від  тебе  того  не  прошу  
Скажу  лише,  що  я  щаслива  
Сьогодні!!!завтра??не  скажу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2016


Ми оживем!!!

Поколихай  ти,  вітре,у  полі  ту  стеблину,
Ти,  сонечко,  зігрій-но  холодну  Батьківщину,
Щоб  сльози  всі  просохли  та  й  на  її  обличчі.
Прислухайся  як  стогне,  прислухайся  як  кличе..
Ти,дощику,  омий  нам  руки  від  насилля,
Бо  жити  у  руїнах  народ  уже  не  в  силах.
Нехай  сніжком  притрусить,омиту  кров"ю  неньку,
Щоб  вся  біда  минулась  й  забулась  потихенько...
Ти,  місяце,освічуй  і  в  темную  годину,
Щоб  не  зумів  наш  ворог  проникнути  в  країну.
Ви,  зорі,  в  допомогу  усім  нашим  солдатам,
Світіть,щоб  завжди  знали,що  їх  чекае  мати.!
Світанок  все  ж  настане,
Війна  згорить  з  росою.
І,зализавши  рани,
Ми  оживем  з  тобою!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598322
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2015


Отямтеся, панове. .

Отямтеся,  панове..
Не  вічно  ж  панувати!!!
Та  скільки  ж  має  крові,
Вам  руки  омивати?...
За  що  вмирають  люди,  
На  рідній  Батьківщині?
Чи  довго  плакать  будуть
Мами  в  моїй  країні?
Якщо  вантаж  не  в  силу-
Не  варто  мудрувати..
І  нашу  Україну
За  "рубль"  продавати!!!
Вам  вірили-Ви  клялись,  
Чоло  в  народ  хилили,  
Упевнено  всміхались,
Чому  ж  притихли  нині?!...
Щодня  вмирають  люди,  
Бомблять  міста  із  градів
І  панахиди  чутись,
Над  тим,  що  є  ховати...
В  підвалах  плачуть  діти,
Скалічені  сироти,  
А  Ваші  чада  підуть
Вмирати  із  народом?
Ви  спробуйте  спитати
Про  це  свою  дружину,
Чи  благословить,  як  мати
На  смерть  свою  дитину?...
Отямтеся,  панове..
Не  вічно  ж  панувати!!!......
Ми  хочем  мирно  жити,
Не  хочемо  вмирати...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015


Ластівка моя!

Вже  спить  маленьке  янголя.
Дивлюсь  на  тебе,  стримуючи  подих.
Частинка  серця,  ластівка  моя,
Мій  стимул  на  життєвих  сходах.
Така  маленька,  а  ціни  нема,
Невинна  ще,  життя  не  зіпсувало.
Як  у  мороз  ти  подих  мій  тепла.
Налюбуватись  вічності  замало...
Я  на  коліна  встану,  пригорнусь,
Почую  серця  стуки  найрідніші,
За  твою  долю  Богу  помолюсь...
Кохання  матері,  що  в  світі  є  сильніше?!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012


Струна душі…

Якась  струна  в  душі  так  плаче,
І  серце  моє  так  болить,
А  жити  хочеться  інакше,
Та  все  кудись  й  чомусь  біжить...
Я  б  зупинила  на  хвилину
Потік  шалений  і  стрімкий,
Згадала  всі  свої  провини
І  шлях  життєвий  нелегкий,
Я  б  обійняла  рідну  неньку,
За  руку  ніжну  узяла  б
І  біля  батька,  мов  маленька,
Знов  безтурботною  була.
Якби  життя  мені  нектару  
Із  чаші  випити  сповна,
Якби  душі  додати  жару,
Недогоряла  щоб  дарма.
Я  б  руки  в  небо  підіймала
І,  ставши  крилами,  вони
Несли  б  туди,  де  я  кохала  -
У  царство  вічної  весни.
Де  плачуть  верби,  а  не  люди,
Де  сонце  гріє  -  не  палить,
Де  сміх  луна  дитячий  всюди,
Де  серце  більше  не  болить....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012


Гріх!

Наш  світ  з\'явився  за  сім  днів,
Сам  Бог  створив  його  з  частинок...
На  шостий  день  Господь  звелів,
Щоб  на  Землі  була  людина!
Ось  так  і  сталось,  з  груди  пилу,
Він,  наче  скульптор,  щось  зліпив,
Вдихнув  у  \"це\"  життєву  силу
І  перед  ним  Адам  ожив.
Та  вмить,  із  Божого  веління,
Адам  упав,  з  його  ребра
Господь  зробив  нове  створіння-
Це  була  жінка  молода...
Адам  і  Єва  -  перші  люди,
В  опіку  їм  Бог  все  віддав.
Тепер  вони  щасливі  будуть  
В  раю,  в  любові  й  без  гріха.
Та  змій  лукавий,  батько  пекла,
Він  довго  Єву  спокушав.
О  мить  жахлива!!!Нестерпіла
І  весь  Єдем  мов  застогнав...
Господь  зійшов  і  тихо  мовив:
\"Мої  творіння  для  Землі,
Ви  зрадили  Господнє  Слово,
Живіть  тепер  собі  самі.\"
І  з  того  часу  грішна  жінка
Несла  життям  вину  свою,
І  лила  сльози  завжди  гірко
За  долю  свою  нелегку.
Жінки  були  і  на  війні,
Їх  продавали,  як  скотину,
Палили,  наче  відьм,  в  вогні
І  не  вважали  за  людину!
Прийнявши  ці  страшні  страждання,
Свій  хрест  продовжуєм  нести,
За  всі  гріхи  є  покарання,
За  все  ще  нам  відповісти!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012