| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
На підвіконні старої комори,
Розцвіли у горшку помідори,
Розцвіли запишалися, цвітом,
Привітались, усмішкою з світом
Помідори, мої помідори,
Ви як доля, стрункі та багряні,
Вже доспіли, Й життєві узори,
Стерли слід свій на мапі екрані,
Все цвіте і розноситься мрія,
Наче вітер у далеч високо,
Я сиджу у задумі. Зоріє.
А у небі проноситься сокіл.
Все згадаю, що вчора, й одначе,
Не забуду ту мить пурпурову,
Коли ти мій, сльозливий юначе,
Мене кликав на вірну розмову.
Огірки, кабачки й ти, капусто,
Майоріли ви в травах городу,
Але все ж таки там було пусто,
Помідори украли свободу.
Степ мережкою гай доганяє,
Кінь біжить і за першим трамваєм,
Ми йдемо, а в руках помідори,
Кожен з нас урочисто тримаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312170
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2012
Ти досі сидиш, або намагаєшся сидіти перед якою-небудь, мягко кажучи, тупою книжкою, або перед монітором компю'тера, втикаючи на якусь хирню, щоб завтра догодити якійсь мудрі бабі в окулярах. Яка запитає тебе про електролітичні процеси, про матриці, про якусь тупу формулу Герона або закон Гея Люсака чи як там його. Або про диференціацію образів-символіву творчості Марка Черемшини, про побудову друкарської ротаційної машини зразка 1993 року, або про ще якусь хирню, яку ти обовязково не знатимеш.
А навіщо старатись? Пошли все нах і йди спати – все одно не оцінять! Займайся тим, що тобі подобається, не витрачай свій час на непотрібні речі. Бо одного ранку ти прокинешся, а тобі вже пів-століття. Ти ні хира не зробив, ходиш на якусь йобану роботу, якої ненавидиш, біля тебе людина, якої ти не любиш, бо треба було одружуватись і трійко дітей-спиноїдів. І це в кращому випадку, в гіршому тобі поїде дах від того зубріння, ти зіпєшся, або станеш чорноробом-відлюдником за копійки. Ти скажеш, бля, я не хочу так жити! І біля підїзду тебе зіб'є машина.
Ти ще досі не спиш? А живеш за чужими правилами, тоді вдалої тобі ХИРНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312167
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2012
Всюди готуть гамно. Продукти, які виробляють в нас – дешеве або дороге гамно. Одяг - гамно. Книжки, які ти читаєш теж гамно, але це залежить від рівня гамна, пишуть їх гамняні писаки чи трошки інтелектуальніші гамнюки. Будинок в якому ти живеш теж гамно, машина на якій ти їздиш теж гамно, якщо ти ходиш пішки тоді це справжнє гамно.
Якщо ти учень, і кожен день ходиш в школу, то ти гамно, якщо ти не ходиш в школу, то ти теж гамно, просто ліниве. Якщо ти вчишся в універі, то ти по вуха в гамні. Якщо ти ходиш на роботу, і вона гамняна, то ти гамно і застряг в гамні. Якщо ти вже на пенсії, то ти натуральне гамно, причому старе гамно, яке засохло і повільно щезає. Наша країна – гамно,велике гамно. Призидент – гамно, прем’єр –гамно, всяг влада –тгамно, і ти теж гамно, бо вибрав таку гамняну владу.
Ти шукаєш мораль у цьому творі, бо у гамні його нема. Ти думаєш я хочу тебе засмутити, ні, не думай, я з гамном справи не маю.Їди, займись краще більш корисним гамном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310896
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Всюди готуть гамно. Продукти, які виробляють в нас – дешеве або дороге гамно. Одяг - гамно. Книжки, які ти читаєш теж гамно, але це залежить від рівня гамна, пишуть їх гамняні писаки чи трошки інтелектуальніші гамнюки. Будинок в якому ти живеш теж гамно, машина на якій ти їздиш теж гамно, якщо ти ходиш пішки тоді це справжнє гамно.
Якщо ти учень, і кожен день ходиш в школу, то ти гамно, якщо ти не ходиш в школу, то ти теж гамно, просто ліниве. Якщо ти вчишся в універі, то ти по вуха в гамні. Якщо ти ходиш на роботу, і вона гамняна, то ти гамно і застряг в гамні. Якщо ти вже на пенсії, то ти натуральне гамно, причому старе гамно, яке засохло і повільно щезає. Наша країна – гамно,велике гамно. Призидент – гамно, прем’єр –гамно, всяг влада –тгамно, і ти теж гамно, бо вибрав таку гамняну владу.
Ти шукаєш мораль у цьому творі, бо у гамні його нема. Ти думаєш я хочу тебе засмутити, ні, не думай, я з гамном справи не маю.Їди, займись краще більш корисним гамном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310894
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 02.02.2012
Виключайте світло в туалетах,
Економте електроенергію,
завтра прийдуть ацтеки і розведуть у хаті вогнище,
Вчіться жити при вогні,
Вчіться відчувати тепло: вогню, людей, електронехніки.
По при таких обставинах, ми з точки зору, термодинаміки, скоро станемо роботами.
Виключайте світло, заслонюйте штори, вчіться слухати тишу,
і бачити в темряві, там багато невидимого, там істина, там ми справжні. Не відводимо поглядів, не шукаємо протиріч і нікуди не поспішаємо, бо нічого не бачимо.
Виключайте світло, щоб не переплачувати. За ацтеками слідом йдуть інки і несуть дуже великі штрафи.
Не ховайтеся до шафи у темряві, вона не рятує, а лише наповнює душу почуттям безвиході і замкненості.
Де брати світла?
Світло є у наших душах, головне його берегти і не дати погаснути, ніколи не виключайте світло своєї душі.Не робімо туалету зі своєї душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310693
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Мені тебе мало... в дзвінках телефона,
В екрані компютера, У сні й на яву,
Тобою живу..Але,
Мені тебе не вистарчає,
Життя свій сенс і значення втрачає,
Якщо тебе поруч немає,
Нащо свічка моя згасає?
Я не можу тебе забути,
Поцілунок твій хочу відчути,
Хоч до кінчика пальця торкнутись,
Ненароком з тобою зіткнутись...
Ти далеко у іншому місті,
Не в моєму у іншому змісті,
Десь знаходиш ритми і рими,
Ми ж бо друзями, стали, старими.
Обіцяти не треба забути,
Бо нам поруч уже не бути,
Ми підемо й по той бік екрану,
Я вже іншим тебе застану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Передозування самотністю.
Я вирішила закінчити життя самогубством…. Щоб вся червона рідина повільно, крапля за краплею витекла на килим. Щоб душа звільнилась і полетіла у космос. Щоб мої нейрони не скорочувались, а тіло не мліло від нестачі кисню. Щоб твоє вчорашнє стало моїм завжди. Щоб мої очі з кришталевою самотністю задивились у пусту вічність. Щоб мої губи назавжди затихли, як старий годинник на стіні.
Твоя амнезія мене не врятуює, у мене виростають крила і я вже не тут. Я гублюся у просторі твоєї кави без цукру, а в навушниках дограє остання мелодія. Мої молекули із сейсмічною швидкість долітають до твого обличчя і ніжно обіймають його. Ми вже не тут. Я на пів мертва, а ти на пів мій. Нам бути поруч лише до завтра, доки не приїдуть санітари і не заберуть мій труп у це похмуре місце. Я лежатиму там на своєму металевому ліжку, де температура завжди мінусова і розчинятимусь у повітрі злітаючи над містом самотніх ліхтарів. Над вокзалом пустих поїздів і загубленим носовичком у метро.
Ще кілька метрів і мене не буде. Я гладитиму безпритульних собак, даруючи їм свій холод і мертву ласку ,і вони помиратимуть швидше. Я стану повелителем нікому непотрібних тварин і лякатиму ними пішоходів на вулицях, а в морозяні вечори я літатиму над твоїм будинком. Заглядатиму у твої вікна, на твою самотність. Я згадаю тобі все, розсипані чіпси у кінотеатрі, загублений носовичок у метро і, те як ти дав мені померти від передозування самотністю. Та ти мене не побачиш, лиш вітер дуситеме твою свідомість, а мороз забиратиме твоє життя по міліметру квадратному. Ти помреш. Всі ми помремо. Тільки червяків колись не буде, бо я звелю себе кремувати, а попіл висипати тобі у каву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310491
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.01.2012
Вона лежала на ліжку гола, мокра і п’янка…Як троянда восени, як перший зірваний листок абрикоса – такий же духмяний і запашний як дощ у п’ятницю тринадцятого. Так, саме цього пекельного дня вона зустріла його не кладовищі, він був у чорному, та вона не боялася, їхні губи зустрілися, як дві крижинки у відлигу і зімкнулись, як кігті у руках таракана..
Того дня вони ночували під мостом, під тим трухлявим, дубовим. Вони гуляли по кладовищах і смітниках, часто зупиняючись на 10 хвилин. Люди їх не розуміли. Вони спопеляли їх зневажливими поглядами і казали: « Ці двоє не знають що таке кохання!». Та вони знали, вони знаходили його на роздоріжжях, під мостами і під деревами. Воно жило у шпаринках між гробами і скелетами, бони носили його у долонях, як квітку, як перший промінь весни.
Вони танцювали до опівночі біля старого склепу,як кінозірки на червоній доріжці, як зимова паморозь і їм не було боляче, бо вони кохали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310213
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Ти моє перше й останнє кохання
У мене є до тебе прохання
Здійсни моє омріяне бажання
Щоб щезло моє зітхання
Щоб я не плакала від вечора до рання
Щоб я дивилась в ясні очі
Й тебе кохала серед ночі
І бачила ті сни пророчі
Такі омріяні, дівочі
Знайди мене коханий мій,
І смуток мій розвій
Щоб я весело сміялась
І розлуки не боялась
Щоб ми обоє полетіли,
І серця наші зраділи
Тому що ми колись так хотіли
Щоб наші душі зрозуміли
Що ти навіки мій, а я твоя
Обніми мене ,любов моя,
Бо ти є мій Пегас, я твоя Афродіта
І в нас з тобою будуть діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012