Любомира

Сторінки (1/4):  « 1»

«Звертаюсь до мами!»

«Звертаюсь  до  мами!»
Мама  -    перше  слово  дитини,
Ніжна  ласка  й  тепло
Перша  радість,  що  лине
І  дарує  добро.

Навчає  терпіти,  сприймати
Вперше  вступати  в  доросле  життя,
З  вірою  й  серцем  проблеми  долати,
Така  неповторна,  така  лиш  одна!

Мамо!  До  Вас  я  звертаюсь,
Із  ніжним  подихом  в  словах,
Це  вірне  слово,  я  не  забуваю,  
Воно  незгасне  у  думках.

Мамо!  Ви  дарували  серце
Для  мене  у  піснях,
Ви  віддавали  душу  і  ласкали  ,
Щоб  провести  мене  на  кращий  шлях

Ваша  любов  так  зігріває,
І  уміщає  біль  мій,  страх
Вона  безмежна,  і  не  розтає,
Як  тає  крига  у  річках.

Я  вдячна,  Вам  матусю,
За  це  що  дали,  Ви,  життя
За  тепле  серце,  ніжні  руки
Я  Богу  дякую  за  все!!!

                                                                                                                                                                                                                 Робота
                                                                                                                             учениці  11  класу
 Верхньогусненського  НВК
                                                                                                                                                 Змійовської  Любомири

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430813
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.06.2013


Я – українець!

Я  –  українець!
Немає  нічого  милішого  за  рідну  землю
На  все  вона  багата:  на  ліси,  поля,    гаї
І  б’ється  серденько  ,  коли  дивитися  на  неї        
І  лине  пісня  із  душі.

Я  –  українець!
Цього  із  серця  не  відняти,
Я  патріот  своїй  землі,
Моя  любов  безмежна  і  багата
Наш  рід  непереможний  у  житті

Наш  рід  поклавши  кров  і  силу,
Вказали  мужність  у  роки  
Роки  тривоги  задля  долі
Боролись  вірно  козаки

Поети  наш  рід  змалювали  
В  історії  усе  зберегли  
І  стежку  в  майбутнє  проклали
Щоб  було  нам  щастя  в  житті

Мій  родовід  іде  в  покоління
Наші  предки  є  творцями  його
Показавши  всю  силу  й  уміння
Невмируще  цінуєм  його

Я  тримаюсь  свого  родоводу
Борюсь  я  за  славу  його
Традиції,  обереги  народу  
Схиляюсь  за  це  ,  я  низько  йому

Я  –  українець
Тому  що,  тут  живуть  мої  батьки
Тут  пройшло  моє  дитинство
І  пливуть  життя  роки

Українці  –  це  дивовижний  наш  народ
Це  працелюбні  і  гостинні  люди
Багатство  й  поетичність  їх  думок
Країну  славитимуть  всюди

Я  –  українець.  До  глибини  родоводу.
Я  поважаю  країну  свою
І  її  силу  і  мужність  народу
Вірно  у  серці  –  в  життя  донесу.

                                                     Змійовська  Любомира
                                                           11  клас        с.  Гусне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430810
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2013


Ідуть роки

ІДУТЬ  РОКИ

Ідуть  роки,
Час  пропливає,
Іде  так  швидко  все
І  так  життя  минає
Банально  думати,  гадати
А  потім  раз,  і  нічого  чекати
Тут  ти  маленький
Ще  таке  дитятко,
А  тут  вже  виріс
Вже  не  малятко
Всі  спогади  залишиш,
Й  забудеш  про  минуле
Чекаєщ,  думаєш  й  незнаєш
Чи  завтра  я  ще  буду?
І  так  проходять
Дні  за  днями,
Чекаєм  ми  чогось-
І  стаєм  уже  старцями
Стаєм  байдужими
Й  зневірені  щоб  жити
І  вже  не  можем  ми  любити
І  помираєм  від  нещастя
Ідуть  роки—і  це  є  щастя??

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012


Життя???

ЖИТТЯ???
Навіщо  жити  -  я  не  розумію
Життя  –  це  горе,  печаль,
І  сльози  без  надії
Кохаю  я,  а  сенс  –  для  кого?
І  біль  й  тривоги
Не  варта  я  його
Не  варті  мої  сльози,
Але  не  можу  жити  я  без  нього
Болить  душа  й  не  помирає
Чого?  А  я  не  знаю
Лиш  кожну  мить  мої  думки,
Слова,  любов  –  про  нього
Навіщо  жити  –  коли  нема  для  кого?
Навіщо  болі,  навіщо  сльози,
Навіщо  сонце,  навіщо  грози?
Не  знаю…лиш  хочу  я  одно  сказати:
Що  я  тебе  кохала,
Так  сильно,  що  все  на  світі  пробачала,
А  ти  коханий  –  не  цінив,
А  ці  ж  слова  для  тебе
Згадай  мене!
А  може  вже  й  не  треба….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2012