| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
то моє багно
і мені тут займатися меліорацією
або й ні
загороджу себе заповідником
як вимираючий краєвид
неважливо, хто з нас має рацію
все одно
немає вартих проповідників
всі винні
і всі ми вільно прогресуючий вид
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Знову опинилася у за малій клітці,
Звернулася калачиком як киця,
Намагаюся випростуватися у відчаю,
Обережно, щоб не пошкодити грати,
Шукаю ключ, щоб клітку не зламати,
Чому це мені клітку так шкода?
Нічого поза нею не помічаю...
Киці не живуть у клітках,
А гуляють вільними по дахах,
Кицям люба пригода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
в траурі якби
виколупую залишки трупа з серця
як їжу з зубів по смачному обіді
ровером їду «без рук» з замкненими очима
шукаю рівновагу
відтягну камінь, що притис горло струменю
побіжить вода, задзюрчить, пінячись
буде свіжа й холодна, стрімка й смачна
вирву зілля, з коренем витягну
з думок моїх городу
засаджу квітками гарними
невідомого роду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Врешті треба було вийти з душу,
цю гру вже не потягнути далі.
Я дав своїм рукам заняття, тобто вірш,
і спантеличений смутком та безсонням
спробував відкласти світ на бік,
мені вдалося повірити, що життя, ця натягнена думка, що їсть м’ясо,
є дрібницею або горою,
що можна його перенести з місця на місце.
Вірш тим часом відбирав мені розум
і казав: я не брав.
Світанок з великим зусиллям вліз на балкон
і притулився до вікна.
То не я, то спікер в радіо
Зазначив крейдою цю годину.
Сьома двадцять шість, сказав
якби випльовував вогонь.
Я побіг до тебе, тиша коридору в готелі
втрачала панування над собою.
В рикошетах перших поглядів, відбитих від ванних дзеркал,
шурхіт щіток поліруючих заспані зуби
розносився в пустці.
Я вирвав тебе з ліжка,
Ти стала в дверях обтріпуючи
Брунатне коріння очей
З чорнозему снів,
Мені відібрало мову, змушений до жестів
Я повісив своє життя на твоїй шиї
Як на цвяху до труни,
Увійди, ти сказала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
То тільки хвилина слабкості, бо ти така зла і нещаслива
в цей дощ, що пломбує день, проведений поза межами раю,
парасолька на вітрі виривається з долоні, як сокіл, пахне мокрий тиньк –
як тут не дозволити собі на теплий жест,
який швидко розпалює на твоєму обличчі революцію
і гасне, затриманий в половині.
Нічого більше не можу тобі дати.
Відвертаєшся і відходиш, як то було усталено
На найвижчій планці
Драбини до неба, звідки нас зіпхнули.
Дощ як зайвий коментар,
громадиться в нашому волоссі,
вітер набирає воду у вуста,
і розпилює її наглим подмухом,
повертаючи полиск змарнілим кімнатним квіткам наших тіл.
Збуджені слимаки виповзають з травників,
Продовгуватий кусень тиньку відпадає від вологої стіни хмарочосу і летить
Шість поверхів униз, немає причин на розпач,
Це тільки моє життя, хвилина слабкості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Поранки без сказу і вечори у ромі, казково кольорова
вічність або принаймні майбутнє, наша чудова дитина – вмерла.
Це все вмерло, вмерло як актор під час сцени у ліжку:
зненацька. Ми як раз мали увійти на космічний пароплав:
мандрівники авто-стопом до раю, Адам і Єва після ресоціалізації,
ми як раз мали увійти у широко розхилені двері,
знак сповнених мрій.
Інший святий запалюватиме о сутінках світла твоїх очей.
Молодий і здоровий, ще йому, на певно, по силах
плани на майбутнє. Минулої ночі я танцював
на будівельному майдані, у глибоко зруйнованому краєвиді,
під стрілою крану, протягнутою у жесті благословення,
з екскаватором в обіймах, спотикаючись
об сталеві прути і розбиті серця бетонових плит.
Вранці, перед тим як прийшли ситі й свіжі робітники,
я піднявся під череп скелету хмарочоса
і, міцно тримаючись поруччя, скинув униз камінь.
Сонце піднімалося повільно, змагаючи внутрішні опори,
Я знайшов потім той камінь, нічого йому не сталося.
Я розпочав свій ранковий туалет,
хотілося бігти до тебе, мило в очах заступило мені Дорогу,
Холодна вода заступила мені твій гарячий подих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
Від останньої жінки минуло три місяці.
Час плине як кров.
Загалом від жінок я отримую мало. Себе.
Вчора вночі пані Малібу віддалася мені
в аванс. Ніби належить мені,
але треба бути з нею
обережним, як з позиченою книжкою.
Пані Малібу малює собі вуста хижим бордо.
Вуста пані Малібу аж за сильно поп-арт.
Її Приятелі кажуть, що коли вона йде вулицею,
спочатку видно вуста, а тільки потім виринає вона.
Пані Малібу у захваті від будови мого тіла.
То цікаве.
Прокинутись рано та мати щось живе на відстані протягнутої руки – це багато.
Пані Малібу і я не маємо ілюзій.
Намагаємося мислити тверезо.
Нам добре.
Мабуть добре.
Мабуть нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
вітер оволодів світом
вдмухує заворушення з дерев
трясуться листя
один з них обраний
подібний до інших
але саме він вітру поперек горла стане
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2012
Silence and the laptop van humming... Duskiness - already not a day and not a night yet. Broken pieces of incomplete thoughts wound with their sharp edges causing blunt pain in your chest and head. Tears want to fall but fail.
Solitude soaks you in and you feel helpless and hopeless, useless and pointless, less and less. Through the narrow straws stuck with dirt of pity for yourself and disgust, dim light of memories is streaming scarcely: of how it can be different...
Instinct of self-preservation makes you want to dive out from this jelly liquid of imaginary misery seeking a hand of salvation.
Sinking yourself and pulling out, good balance, but on the wrong level.
Giving up - save me!
Nobody to hear. Silence and humming...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Mozaic tiles put together into common pattern to fit your brain to society sometimes seem to get loose under certain unusual circumstances or extreme conditions. It takes efforts to keep the pattern, and even if you manage (and you will), the belief in the pattern will never be regained. I secretely wish to go insane and scatter mozaic tiles to play with them, making new irregular patterns.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Little busy bugs of my thoughts leave their chores, lose their paths and crawl all to you as hypnotised. Trying to grip you, trying to eat you, trying to lift you... Oh you're so heavy...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Янгол летить
Крізь спалах світла
Крізь кімнату
Дух попереду нас
Тінь позаду нас
І щоразу спиняючись
Ми падаємо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303842
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.01.2012
Плач
Плач за моїм членом
Болючим та розп'ятим
Я жадаю пізнати тебе
Прагнучи духовної мудрості
Ти можеш відхиляти стіни таємниць
стрип-шоу
Як осягти смерть у ранковому шоу
Теле-смерті, яку поглинає дитина
Таємниця джерела смерті, що примушує мене писати
Повільний кортеж, смерть мого члену несе життя
Вибачмо бідним старим за те, що спровадили нас,
Вивчили нас на богів в дитячих нічних молитвах
Гітарист
Давній мудрий сатир
Заспівай свою оду моєму членові
Приєднайся до плачу
Зміцни і поведи нас, ми застиглі
Мертві клітини
Знайомі з раком
Щоб поговорити з серцем
Та віддати великий дар
Слова Владу Екстаз
Цей сталий друг і замкнений звір
Скажені, патлаті дівки
Жінки розквітають, сягаючи зеніту
Чудовиська зі шкіри
Всі кольори поєднуються
щоб створити човен,
який заколише расу
Чи якесь пекло може бути жахливішим,
ніж це,
і справжнім?
«Я стиснув її стегно, і смерть посміхнулася.»
смерть, старий друг
смерть і мій член - це весь світ
Я можу простити мої рани в ім'я
Мудрості Розкошу Романтики
Речення за реченням
Слова – це цілющий плач
На духовну смерть мого члену
Значення зникає в м’якому вогні
Слова зранили мене, і вони мене зцілять
Якщо вірити в це
Всі єднаються тепер у плач на смерть мого члену
Язик мудрості в пір'ястій ночі
Чоловіки втрачають розум і страждають
Я жертвую свій член на олтар спокою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303840
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.01.2012
СИЛА
Я можу змусити землю припинити
свій рух. Я змусив
блакитні машини забратися геть.
Я можу стати невидимим чи малим.
Я можу стати гігантом і дістатися
найвіддаленіших речей. Я можу
змінити напрямок природи.
Я можу з'являтися де завгодно
у часі і просторі.
Я можу викликати мертвих.
Я можу передбачати події інших світів,
в глибинах свого розуму
та у розумах інших.
Я можу
Я є
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303334
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.12.2011
Вовк,
що живе під горою,
запросив мене
поживитися його прохолодною
Водою.
Не плескатися та купатися
а залишити сонце
та пізнати мертву пустельну
ніч
та холодних людей
що грають там
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303319
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.12.2011
Третя рано.
Дзвенить у вухах.
Кисть кухонних ганчірок на вішаку стирчить зі стіни прямо.
Олівець залишає зелений слід.
Черв’ячки літер працьовито переказують значення.
Але світ і так вже належить шаленим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303315
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.12.2011