| Сторінки (1/93): | « | 1 | » |
Коли душа мовчить, не вистачає слів їй на папері,
Коли ти вкотре закриваєш за коханням двері,
Цілуй дощі, вони ж бо в цьому світі найщиріші.
Дивись в дитячі очі, бо вони є найдобріші.
Коли душа ковтає всі слова, що ти писала досі,
Коли тобі здається, що люди душевно босі,
Пиши вірші, пиши думками і йди швидше далі,
Залиш у маковому полі всі буденні ці печалі.
Коли ти чуєш серце, що живе й росте щодень в тобі,
Коли ти знаєш, що найкраще треба бачити в собі,
Тоді живеш та йдеш щоби пройти найвищу із вершин,
Тоді ти не боїшся тих щоденних найжорстокіших лавин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2016
Колись згадаєш усі мої слова,
Колись, але не сьогодні - знаю я.
Арсен Мірзоян
Палиш мости, будуєш стіни, ріжеш крила,
Ти пам'ятаєш, що недавно тобі говорила?!
Мовчиш, докурюєш "останню" сигарету
І думаєш, що прочитаєш мене як газету?!
Колись згадаєш, що тобі я говорила,
Коли далеко будуть корабля мого вітрила,
Коли із кухля ти бачиш погляд мого серця,
Ти думаєш, що рятуватиме тебе: "Не сердься"?!
Отож докурюй, пий, гуляй на всі чотири,
Ми із тобою різного маршруту пасажири.
Колись згадаєш все, якщо не схаменешся,
А зараз, зараз ти напевно лиш всміхнешся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2015
З вітрами втікає твій образ і наша весна.
Загублений погляд на скелі у вовка.
Сідаю без тебе до свого човна,
Пташини не чутно ніде, замовкла.
Не чутно вже слів і молитв за життя,
Нитками не можна пришити щастя.
Ще маєш хвилину до мого відплиття,
А далі на тебе у серці вже баста.
Душа вовком виє і скеля все далі
Та погляд із фото назавжди зі мною.
Розсипала свої любовні коралі
І зникла назавжди з водою нічною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2015
Ти мовчки прикусила губи аж до крові
І серце заболіло, потекла сльоза,
Це почалося коли вдома скинула підбори
І наодинці із душею запилА.
До голови, як реп'яхи вчепилися думки
І в голосі з'явилися мінорні ноти,
Із канцелярії небесної полилися струмки
На вІрші, що ховалися в блокноті.
Ти наодинці із собою, можна плакати навзрид
І не боятися, що хтось тебе побачить.
Скидай із себе сильної жінки прикид,
Тебе такою лише стіни бачать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2015
Піднімаючи очі до неба бачу душі розп'яті словами,
Запитаю: "Чого людям треба?" і почую: "Словами вбивати".
Скільки трепету в серці дитини, скільки радості на вустах,
А дорослі гнилі зсередини, мертві душі в живих містах.
Більшість хоче побільше зелених, забуваючи про життя,
Все біжить як той навіжений, а на старості лиш каяття.
Рідну матір продати готовий, покалічити, вбити дітей,
І при цьому себе поводить, як великий наш Прометей.
Піднімаючи очі до неба, бачу душі, що плачуть за нас,
На землі ходять живі трупи, і так мало лишилось людей.
Попри всі негаразди й погрози, попри мертвих душевно осіб,
Є ще ті, що цінують душу і цілують піднятий хліб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
Мені сьогодні снився сон
Про Україну без вогню.
Про те, як повалився трон
І всі забули про війну.
Мені сьогодні снився сон,
Як мати сина обіймала,
Як впав між нами цей кордон,
Дівчина хлопця цілувала.
Мені сьогодні снився сон,
У ньому не було плачів.
Серця коханих в унісон
І тільки п'яти втікачів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2015
Я кожного вечора бачу як відкриваються двері
І ти на порозі в своїх запорошених берцах.
"Нарешті" - промовлю, - "Ти встиг до вечері",
Ти тихо обіймеш так, ніби й ніколи не йшов.
І без запитань, як тобі там було і що пережив,
Накрию на стіл і дивитимусь так, ніби вперше.
Ти скажеш, що дуже за мною ти сильно тужив
І в грудях обізветься вкотре зболене серце.
"А знаєш мій милий, ночами не спалось мені,
Ці сни, ці новини, прогнози і переживання...
Думки лиш про те, як ти там вдалині,
Чи оберігає молитва моя і чи гріє кохання?!"
"А знаєш, кохана, не варто про це говорити,
Я тут, поряд, бачиш, живий і здоровий.
Приїхав міцну я сім'ю із тобою створити,
От бачиш, наказ на повернення паперовий."
І сльози покотяться, серце зіжметься,
Чекала ж тебе я і вірила, що повернешся,
Що все закінчиться і ти ще всміхнешся,
Хоча ще ночами не раз ти здригнешся.
Я кожного вечора бачу як відкриваються двері,
І ти на порозі в своїх запорошених берцах,
І хочеться вже наяву готувати для двох вечері,
Тонути в коханих й заболених твоїх очах.
Так кожного вечора засинаю з думками
І в снах зустрічаю тебе поцілунком душі.
Прошу, повертайсь, витри сльози руками,
Хай зустріч відбудеться не лише в вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Тобі там важко, то дощі, то сонце
І "Гради" й "Смерчі" все над головою проліта,
А тут вона сидить біля віконця
І стукає у душу, як у шибку, самота.
Ти там стріляєш, часто взагалі не спиш,
Себе терзаєш, що ночами тут вона сама.
Про те, що важко, як завжди мовчиш,
Вона ж тебе думками обійма.
***
І скільки зараз в Україні тих дівчат,
Які чекають на повернення кохання.
Там під прицілом стільки рідних оченят,
А тут в хатах, до Бога все благання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Тепер вже в кармані у тебе російський стяг
І б'єш себе сильно й завзято у груди.
Раніше ж кричав за 100 гривень: "Росія - наш брат",
А зараз від "брата" лиш сльози усюди.
Кричав ти щодуху ЛНР, ДНР буде,
Тепер у підвалі сидиш як той щур
І кажеш, що ми бандери усюди,
Чи краще тобі від тих абревіатур?!
В Росію хотів, так пакуй валізи!
За тебе на Сході земля кров'ю покрилась.
Так хочеться крикнути: "Схаменіться, люди!"
Невже іще правда Вам не відкрилась?!
А ти не вилазиш? Злякавсь бачу "брата",
Молився на нього, тепер: "Україно, рятуй!"
Згоріла твоя зрадницька хата,
Тепер скільки жертв через тебе, рахуй!
На Сході за тебе гинуть патріоти,
А ти все плануєш втечу до Львова,
Чи треба такої як ти нечистоти?!
Чи з уст твоїх чутно хоч правди півслова?!
Зі Сходу "двохсотих" постійно привозять,
На їх домовинах все чути плачі.
Тепер в твоїй хаті "брати" верховодять,
Чого ж ти все пишеш:"Рятуй", уночі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Твоя мажорність вже навколо всім так остогидла
І ці бумажки ще нікому не принесли щастя.
Ось бач бабуся, що іде, готова за країну вмерти,
А ти все думаєш, що відкупитись вдасться.
Та ти поглянь навколо, хамер твій, то лиш залізо.
Ті шлюхи, що чіпляються за зелень на одную ніч
Не люблять. Ти думаєш любитиме тебе якась Луїза,
Коли не буде за душею ні гроша, лиш кілька свіч?!
Тримай валюту, бо мені начхати на твої понти.
Твоя душа диявольська не купить мої крила!
Моя порада, ти купи собі в аптеці лиш бинти,
Щоб обмотатися, коли самотність підійде до рила!
І відійди, моя дорога із твоєю посварилась,
Бо я без грошей щасливіша, хоч купа проблем.
Дитяча посмішка, рідня - ось з чим я поріднилась,
І моє серце до таких як ти лиш пройнято жалем.
Ти не кричи, бо ті всі папірці вже зникнуть завтра,
І кожен "друг" тебе покине швидко й без жалю.
Ти думаєш врятують тебе твої дорогущі шатра
І скаже хтось тобі без грошей те "люблю"?!
Не будь дурним, хоча це певно уже твій діагноз,
Купив диплом, права, бо ж татко жирний депутат.
Повір, таким як ти тепер лише один прогноз:
Тікати, поки ще не повернувсь з війни солдат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
В очах смуток і серце пришвидшено б'ється,
Руки складені у молитві щодень.
Ти далеко, душа крізь сльози сміється
І молитва із уст день-у-день.
Я надіюсь молитва тебе огортає у миті
Коли градами кулі та вороги поряд.
Знай, що очі мої океаном солоним вмиті,
А ночами я бачу твій зболений погляд.
Помолюся й сьогодні за тебе і друзів твоїх,
Попрошу я хай Матінка Божа Вас оберігає,
Хай закриє від злого Україна синів своїх,
Ну а Ви пам'ятайте, що кожного рідня чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Ти бачиш, за вікном все покриває небо білим покривалом,
Цей сон, нагадує мені про те, чого і не бувало...
Твої слова і рими, ямочки на щоках,
Розбіглися тепер ми по чужих стежках.
Ти бачиш, небо сипле діамантами всю землю,
Тебе я з серця вже не вирву і не відокремлю.
Перед очима ти і той наш спільний світ,
На підвіконні тихо мявкотить чорнястий кіт.
Ти бачиш, ти ж живеш, не знаючи чи сплю ночами,
Чи все ще прокидаюсь і кого кохаю до нестями.
Летіть сніжинки у танку своїм затійливо-грайливім,
Скажіть, що я люблю ті ямки на його щоках щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
Вона хворіла тобою, а ти навіть не був нею застуджений
І ніякі пігулки, ніякі гарячі напої, ніякі бинти
тут не в змозі допомогти.
І кожного ранку вставши з дивану вона посміхалась до сонця,
А ти цілував уже нову бранку, самозванку,
вона вишивала тобі вишиванку.
І хрестик до хрестика, сльози й кохання, кава і ніч вкупі,
Її серця кусочки у подарунках тобі
в пам'ять минулій весні..
І посмішки щирі, і сльози, і кров у венах все швидше біжить,
За спиною щастя одна-єдина мить
І серце ще й досі по ньому болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Пройшла через моє життя
Й найкращий слід у ньому ти лишила...
Ти одна з тих кого я знаю,
хто вміє говорити душею і виражати то у віршах...
@ by A.
Обійми її
Обійми її, хай ті сльози як діаманти
По щоках перестануть світитися.
Ви удвох сердець арештанти,
Скільки можна самотньо молитися?!
Або зникни, зникни із першим снігом,
Щоб вона не шукала слідів твоїх.
Не бери більше серце набігом,
Не чіпай, вона вічний твій гріх.
Не губи її, бо вона тебе й далі любить.
Ти закрий за собою двері назавжди,
А з якої уже сторони, вирішувати тобі, любий,
Поспіши, бо останні у венах біжать поїзди.
Збережи її або розтерзай, не сказавши слова,
Зупини ти оце німе спілкування,
Бо вона як русалка, як лісова мавка,
Все шукає у кожних очах лікування.
Обійми її, чуєш, хіба це так важко,
Обіцяв же що не покинеш ніколи,
Так навіщо її, однокрилу пташку,
Відпустив у відкрите поле?!
Так навіщо писав ті рядки, відриваюче серце,
Що вона - найкращий слід у твоєму житті,
Ти ж бо знав, помирати їй не вперше,
Та терзатиме себе вік на самоті.
Обійми її, чуєш, вона ж бо чекає
І тремтять її очі відлунням із серця.
Як байдужа тобі, то скажи, хай знає
Хай даремно надії в очах не складає...
Щоб не сталося, ти пробач її слабкість,
Бо вона лиш слабка і тендітна квітка,
Що так прагне відчути легкість,
В ніч, коли зірка єдина їй буде свідком.
***
І коли ти почуєш, що кров'ю стікала учора вночі,
Що листи написала усім, кому часто присвячувала вірші,
Підійми ти свій погляд зелено-сірих очей вверх, так треба,
Бачиш світло, це вона усміхається лиш тобі вище неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Не кажи мені, що кохаєш ти,
якщо завтра вже розведеш мости,
бо кохання є тільки назавжди
інше все то так, прогнилі сліди.
не кажи мені що буду твоя,
я не річ якась, не ділюсь на два.
я вже звикла до гОстей у взутті
покажи ж мені як це в забутті.
покажи мені як це цілий світ
бачити лише у очах твоїх,
як це дихати одним почуттям,
як забути те, що було десь там,
а якщо ти як перекотиполе,
то тікай уже, серце і так кволе.
я гостей в душі мала вдосталь вже,
тепер всю мене хай хтось береже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
За півроку багато втекло води і часу,
Я стомилась уже рахувати дні.
Я від травня і досі не маю спасу,
Хоч на дворі дощі крижані.
За півроку два місяці щастя,
Що лилося з очей твоїх.
Знаєш, спогади втопить не вдасться
І любити тебе - мій гріх...
За півроку Бог дарував терпіння,
Колір чорний став рятівним,
Моє серце здобуло вміння -
Жити тихо, як ти навчив.
За півроку знов із тобою,
Ми зустрілися поглядом дня.
Ти подумав, що я нівроку,
Що любов моя лиш брехня.
Я байдужістю тебе терзала,
Хоч насправді, то маска була.
Почуття ж у собі зав'язала,
Бо я хочу тобі лиш добра.
За півроку на відстані милі
Малювала я твій портрет.
У душі моїй як в могилі,
Сиро, темно і тет-а-тет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Я за півкроку до божевілля, твоя рука на відстані міліметрів,
А ми з тобою на різних рівнях, не вистачає нам аргументів.
Я у думках цілую та відчуваю подих,
А на яву дій жодних
ех...
І скільки можна тебе бажати, тремтять коліна,
Боюсь дивитись та чую подих, почуй моління.
Я задихаюсь коли ти поряд
І хай там що всі говорять,
ах...
Я захлинаюсь у хвилі пристрасті й бажання,
Ще пам'ятаю твою долоню і те мовчання.
Гвалтуєш поглядом мою душу,
Коли ти поряд - з місця не зрушу.
хех...
Мої коліна, твоя рука і це тепло, я вся твоя.
Я відчуваю твій подих. Боязнь моя.
Я засинаю, а на устах твоє ім'я...
Ах, і тут розіб'є все пісня ця...
Ти то холодний, то ти гарячий,
А я малюю картини як той незрячий.
Все обірвалось, тиша навкруг...
І хтось шепоче: "На жаль, лиш друг..."
ах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Чекай мене о п'ятій ранку,
Прощатися прийшла пора.
Я запалю на твоїм ганку,
Останню свічку для добра.
Чекай мене о п'ятій ранку,
Побіля озера із слів.
Я буду там лиш на світанку,
Почуєш швидко ти мій спів.
Чекай мене о п'ятій ранку,
Я прилечу, як та синичка.
Ти зрозумієш - втратив бранку,
Хоча для тебе це дрібничка.
Чекай мене о п'ятій ранку.
Читай мої слова із вітром.
Я заберу лиш валер'янку,
Для тебе залишуся світлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
У кімнаті монотонно полум'я палахкотить,
Вона ж сидить обійнявши власні коліна,
Як завжди зупиняє словами швидкоплинну мить
І мовчки стрибає навколо трампліна.
Назад оглядатись нема уже сенсу,
Усе, що було, хай горить як папір у руках.
Її пробудило усе це із трансу,
Душа розлетілася по кутках...
І сотні говорять: "Не парся, не плач...",
Десятки кричать: "Невдахо, ти скоро впадеш...".
Вона ж стоїть як той нещасний приймач,
Що зовсім уже не має меж.
"Ти сильна" - шепоче щось у душі,
"Так хочеться бути слабкою" - наспівує вітер.
Перегортаються тихо лиш аркуші,
Списані сотнею знайомих літер.
Зараз варто просто вчасно її обійняти,
Без зайвих питань, слів і дотиків,
Її душу просто такою як є сприйняти,
Без дози сучасних наркотиків.
Та поруч не ті, хто цінує за душу,
Не ті, хто співає із нею у такт.
Їй вибратися самостійно потрібно на сушу,
Щоб відчути повністю перемоги смак
Та потім, хай ті, що втекли коли було погано,
Нехай на поріг не приходять, як встане з колін.
Ховали її, псевдо друзі, таки дуже рано,
Штовхали її на нове коло змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
У світлі твого полум'я, в очах кольору неба,
Росла собі історія, утворюючи з листя стебла.
Я мовчки відривала листки з життя свого,
А ти читав книжки про залишки його,
А я все бігла там, в тунелі безкінечнім,
Чекала, що прийдеш, на відстані безпечній.
Любов мене лякала, голки я виставляла,
Загоїти всі рани нікому не давала.
Губилася в собі, жила я на папері,
Закрила на замки усі душевні двері,
Та ти прийшов так тихо, так ніжно обійняв,
Сказав, що своє щастя в мені ти відшукав.
І я так захотіла віддатися коханню,
Та привиди минулого казали про страждання
Та думка про розчарування, про відчай, кров на серці,
Схиляла мою душу закритися в гримерці.
І попри біль і сльози, я нитку обірвала,
Забуте вже минуле, я знов біля штурвала.
Новому серцю вірю, з новим будую світ,
Старому - "Прощавай", новому - "О, привіт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
О, привіт, довгожданне щастя, що загорнене у мій плед.
Ти було поза зоною досяжності, а тепер вирвалось вперед.
Роздягайся тепер по трішки та сідай поруч, не лякайсь,
Я читатиму тобі вірші, тільки рук моїх не торкайсь.
О, привіт, довгожданне кохання, що як пінка в моїм латте
Піднялась і залишилась на губах моїх як щось просте.
Я не кликала та тепер не відпущу із своїх днів
Не пали мене, чуєш, щастя, вже достатньо є тут вогнів.
О, привіт, довгожданна надіє, що із ним увійшла в мій світ,
Ти сідай, тут, біля каміну, покажи мій життєвий звіт.
Не лякайся, я не безумна, я закохана в запах його,
Що п'янить і сниться ночами, що торкається серця мого.
О, привіт, щастя, кохання й надіє, ну чому Ви так довго йшли?!
Зачекалась я тут, на колії, добре, що вітри швидко Вас принесли.
Роздягайтеся і влаштовуйтесь, я Вас більше нікуди не відпущу,
Почуттями своїми солодкими зараз щиро Вас пригощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Якщо дихати стало важко, якщо ноги болять, а серце кровить,
Підніми руки лиш до Бога, помолись, Він благословить,
І якщо ти стоїш над прірвою і чекаєш останню краплину,
Ти згадай, як Він ніс свій хрест,проживи з ним кожну хвилину.
Пам'ятай, доки в серці є Бог, а навколо хоч декілька друзів,
Доки батько і мати чекають тебе, ти не будь із тих боягузів.
Ти донька свого Батька, ти сильна зовні й в душі,
Ти знайдеш в собі сили, щоб знайти світло в глуші.
І якщо ти подумаєш знову про те, що стомилася дуже,
Пам'ятай, це життя, тут калюжа в якій є ще інша калюжа.
Не втікай від життєвих проблем, і не бійся скровавлених ніг,
Наш Отець за нас віддати життя своє навіть зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Цілувати тебе вІршами, обіймати есемесками,
Щоб слова ставали твоїми особистими фресками.
Відчувати твою гарячу долоню на своєму коліні,
Поруч бачити різнокольорові щасливі танцюючі тіні.
Одурманеними пити чай з бергамотом чи каву,
Забувати про всіх навколо і про брехню лукаву
І триматись за руки, щоб кров невгамовно бігла,
Щоб від твого серденька до мого встигла.
Цілуватись як вперше, жити в своєму світі.
Розквітати на сонці і ніжитися в кохання цвіті.
Головне, щоб тихо, без зайвих слів, рука в руці,
Одних одного щоб були серця купці
Цілувати тебе вІршами, обіймати й дивитися в очі.
Не спати, дуріти, пити чай із тобою щоночі
І чути: "Ти одна-єдина", "Ти мій єдиний",
Серцям відкрито ворота в сад cтаровинний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
А моя стихія – доброта,
Коли можу когось врятувати,
І хай кажуть, що вона проста
Та не кожен може душу іншому віддати.
А моя стихія – то душа,
Що відкрита для усіх щоденно,
І хай кажуть що не варта гроша,
Ті, хто втоплені в справах буденних.
Я щаслива тоді, коли рідні здорові,
Коли будні оточуючих стають кольорові,
Коли ділюся посмішкою і підтримкою,
Коли є для когось останньою соломинкою.
І хай кажуть, що не всі варті допомоги,
Я б забрала у всіх каміння з дороги,
Я б підтримала словом і ділом усіх
І за це не потрібно мені грошей міх.
Я люблю ділитись усім, що маю,
І хоч часто від цього страждаю
Та ніщо не зрівняється із теплом,
Що огортає душу світло-куполом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Я напевно не та, з ким хотів би ти прокидатися,
І не та, чиї губи хотів цілувати до крові
Та так хочеться в мріях з тобою гойдатися
На одній гойдалці, хай навіть терновій.
Я напевно не та, кого ти малював в голові,
І не та, що найкраща у цілому світі
Та я та, що дарує долоні холодні свої,
І з тобою не побоїться сивіти.
Я напевно не та, що здатна створити світ,
Та я та, для кого твої мінуси є плюсами,
Та я та що радіє при кожнім "привіт",
Кого ти не відгониш навіть списами.
Я напевно не та, але мабуть ти той,
Що потрібен мені серед ночі.
Ти, напевно, є мій особистий Ной,
З ким я згодна піти світ-за-очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Ти мовчки роздягав мене наполовину поглядом орла,
А я все прикривала свою душу.
Я знаю твої руки не бажали мені ні краплинки зла,
Від подиху я з місця вже не зрушу.
Ти поглядом мене поцілував, очима роздягав і далі,
А я стояла зовсім трішки зла
Та спроби опиратися тобі були короткочасні і невдалі,
Ця пристрасть в венах вже текла.
Ти мовчки підібрав до серця ключ і той замок відкрив одразу,
І випустив назовні всю мене давно уже закриту, а тепер повсталу,
І з кожним доторком наповнював мене сповна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Запросити б тебе на чай
мій улюблений - з бергамотом.
Нехай з нами горить свіча,
збита з толку твоїм нальотом
Запросити б тебе на чай
і на усмішки, слів тремтіння.
Не почути б тільки: "Прощай",
коли площа буде осіння.
Запросити б тебе на чай,
поділитись улюбленим пледом.
Це щось більше ніж просто рай,
підсолоджений твоїм медом.
Запросити б тебе у світ,
що малюю в собі щоденно,
і здійснити б спільний політ
та відкрити все сокровенне
Запросити б тебе на чай
та не вистачить мені слів.
Мовчки скажу тобі: "Зачекай",
доки я розв'яжу сто вузлів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Осінь цілувала небо жовтим листям,
По алеї плакав дощ.
Щастям ти намазував їй вістря,
Доторкаючись до нових площ.
Листя обіймало її тонку талію,
Шепотіло про твою любов.
Вчора обіцяв ти їй Італію,
А сьогодні спустив кров.
Отака твоя любов до неї,
Спалювала всі мости.
Був із нею заради ідеї,
Не почула навіть і прости.
Осінь цілувала небо жовтим листям,
По алеї плакав дощ,
А твоя рука тепер землиста,
Пізнавала її смерті товщ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2014
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Півкроку до оголеності душ,
Я забуваю про усе втопившися у келиху,
І так втікаю через себе я чимдуж.
Коли до тебе відстань є лише півподиху,
І я тамую у собі оце злиття,
Я забуваю про тремтіння в келиху,
І тут мене наздоганяє каяття.
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли я відчуваю теплоту у себе на плечі,
Тоді мені потрібно трошки більше дотику,
Залишитися вдвох сьогодні уночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014
Бережи себе, чуєш, мій милий й коханий,
Бережи себе, чуєш, і хай не для мене,
Бережи себе, у підрясник свій вбраний,
Бережи таємниче в очах й незбагненне.
Бережи себе, коли дощ і коли сонце,
Коли я десь заснула на твоєму порозі.
Залишай на ніч відкритим своє віконце,
Навіть при найлютішому взимку морозі.
Я тебе огортатиму щодень молитвою,
Коли ти міцно спиш і тобі сняться сни,
І хай сотні говорять, що я є жертвою,
Я ж нікому не віддам тієї нашої весни!
Бережи себе, чуєш, загадковий хлопче,
Бо для мене ти більше ніж просто людина,
Бо про тебе моє серце ночами тріпоче,
І для тебе тече моя кров по судинам.
І колись ти поглянеш у синє небо,
І відчуєш, як вітер тебе ніжно лоскоче,
В далині птахів почуєш тихий щебет,
Не почуєш лиш серце моє ти дівоче.
І не треба, не варто тобі того знати,
Бо не треба жалоб, і твого каяття,
Мені б завжди уміти тебе захищати,
І якщо буде треба віддати своє життя!
Бережи себе, чуєш, мій милий й коханий,
Бережи себе, чуєш, і хай не для мене,
Бережи себе, у священую рясу вбраний,
Бережи таємниче в очах й незбагненне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526020
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2014
І що тепер, коли ця осінь ребра вириває,
Коли так пусто й холодно в твоїй душі?
Коли дощі усю тебе крізь вени вимивають,
Коли ти заблукала у суспільній цій глуші?
Коли той змій, якого слухали Адам і Єва,
До тебе пробирається із дня на день.
І на очах тонка полуда виника миттєва,
І щастя вибігає із твоїх тендітних жмень.
І що тепер, коли ти вже наскрізно як і осінь
Полита затяжними і солоними дощами?
І ти сумуєш як мала зелена гусінь,
Розквітнути метеликом мрієш ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Сьогодні познайомилися, а завтра вже кохаю,
А післязавтра я на тебе мила, милий, чхаю.
Сьогодні в мережі я кину тобі червоне серденько,
А завтра я пошлю тебе нещадно й далеченько.
Сьогодні я на диско познайомився з тобою,
А завтра я прокинувся у ліжку з дівкою чужою.
Сьогодні я не маю часу, сонце, бо з іншою гуляю,
Люблю ж лише тебе, після десятої брехні все промовляю.
Тепер всі про кохання кричать по двісті раз на день,
Слова ці втратили вже цінність, люди в пошуках мішень.
Їх не турбує те, що ця брехня вже випирає аж з кишень,
Аби була любов на ніч, на день, на тиждень і лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
Вся кухня витала у запаху кави,
І марила дівка на кухні про щось,
Співали із нею стільці ті лукаві,
Сонця відбиток у них знайшовсь.
І світло, що йшло від їх помаранчу,
П"янило Джульєту малу.
Вона говорила із ними про танці
Й кричала щодуху: "Палю!"
Вони танцювали навколо кругами,
Її огортали своїм вогнем.
Вона говорила як із гробами,
Забувши про плинність проблем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
На столі вкотре дві філіжанки кави,
Зараз в гості зайде коліжанка.
Дощ все сипле сльози лукаво,
Я сама тепер собі самозванка.
А моя коліжанка уже на порозі,
Золотить все до чого торкнеться.
Я ж збираю думки на підлозі,
І чекаю що ще розіб'ється.
А моя коліжанка - золотоволоса Осінь,
Яку я водночас і ненавиджу і люблю.
Я ховаю сльози у її жовтоволоссі,
В філіжанці свою душу втоплю.
Я ненавиджу осінь, що заходить без стуку,
Що завжди забирає окрилене щастя,
Перетворює почуття у сліпу пилюку,
Й ріже вкотре моє тремтяче зап'ястя.
Я люблю позолоту дерев і вбрання тротуарів,
Рідний плед і горнятко із чаєм на підвіконні,
Ніч, що викидає навкруг повний міх чарів
І теплі спогади про твої найтепліші долоні.
На столі вкотре дві філіжанки кави,
Знову я за столом і моя коліжанка.
Ви заходьте до нас, будьте ласкаві,
Може й ви зрозумієте, що я тут самозванка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014
Вкотре оновила список друзів онлайн,
Змінила сторінки вконтакте дизайн
Та нині, коли ти мені так потрібен,
Онлайн твій до нуля подібен.
Сиджу в мережі без нічного слове́чка,
Вмираю від спраги напитись розмов,
Коли б провела через монітор стеже́чка,
То я б попросила, щоб ти в нет зайшов.
Та бачу не час, заборона із боку,
Натхнення тихенько і те втікає,
Знайомі ось тут із тобою півроку,
Найбільше тоді, коли вже смеркає.
А ти нині спиш, або може гуляєш,
Несподівано виникаєш й зникаєш.
І тут я сама, бо сьогодні не час,
Танцюю одна свій мережевий вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Я пам'ятаю її ніжні плечі, які так часто огортав я - її улюблений червоний плед. Вона обожнювала тихими зоряними вечорами сидіти з філіжанкою кави на підвіконні, даючи можливість обіймати себе повністю. Тепло її тіла завжди зливалося із моєю м'якістю. Пам'ятаю як одного разу моя власниця - Світозара, запросила до себе в гості дощ, так-так, саме дощ. Ми разом танцювали під шаленими каплями і раділи. Я відчував тремтіння її тіла, яке було таким прохолодним ззовні та таким гарячим у душі. Я завжди відчував її душу, адже ми стали такими рідними за ці роки. З кожним днем наш зв'язок лише міцнішав. Світозара завжди була поряд зі мною, навіть тоді, коли я лежав у шафі, а вона була на роботі.
Зараз заплакав би, але не маю сліз, адже згадуючи усі хвилини проведені разом, я сумую за нею. Познайомився я вперше з рижоволосою дівчинкою взимку, коли їй виповнилося 15 років. Пам'ятаю, як вона вперше взяла мене до рук, і притисла до серця. Відтоді ми із нею пережили багато моментів: сумних і радісних, загадкових і жорстоких, ніжних і сльозливих... Все ділили на двох, адже так було легше переживати усе, що відбувалося протягом кожного дня. Її усмішка, її сльози, її зовсім тендітне і крихке тільце... Разом ми прожили своє десятирічне життя, яке було найдовшим для нас обох. Шкода, що я не можу піти вслід за своєю Світозарою... Востаннє я був поряд 13 лютого цього року, адже вона довго просила чоловіка принести мене у лікарню, в якій лежала уже півроку. До цього дня ми не бачилися рівно 10 ночей, 20 хвилин, 13 секунд... Я огорнув її неначе вперше, я намагався віддати їй усе своє тепло та що там говорити, я був ладний життя віддати за неї, але тут я був безсилий... День за днем, ніч за ніччю вона догорала як свічечка, а я все грів її з надією на те, що знову побачу її усмішку і не відчуватиму її тілесного і духовного болю... Її останні хвилини я ніколи не забуду, як і ніколи не побачуся із нею... Отут, на смітнику величезного міста, я вже три дні існую без неї і прагну своєї смерті... Після того, як вона стала ангелом, її чоловік, який і без того ненавидів мене, тепер мав змогу позбутися під приводом того, що я дуже нагадую йому кохану дівчину.
Світозаро, моя мила Світозаро, як же мені хочеться знову доторкнутися до твоїх плечей, огорнути тебе із ніг до голови, відігріти твої завжди холодні ніжки і рученята, відчути солоні краплі твоїх сліз на собі та подутися трішки на тебе за вкотре пролиту каву. Краще б ти сотню разів обпекла мене гарячим цим напоєм, але була жива. Знаєш, саме ти навчила мене бути живим, бути потрібним... Саме ти навчила віддавати, не потребуючи взамін. Саме ти часто повторювала фразу: "Коли ти даруєш радість людині, ти відчуваєш себе ще щасливішою за неї." Так, моя люба, я відчував радість тоді, коли робив тебе щасливою. Пам'ятаєш, як ми загадували бажання, коли падала зірка? А як ми оплакували твоє перше кохання? А як ми грілися зимовими вечорами? А як ти вперше говорила про свого чоловіка? Як жалілася мені? Всього і не розповісти. Ці спогади є в мені, а також десь там у небесах у твоїй душі... Люблю тебе, моя риженька Світозарочко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524144
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Я вкотре читала тобі ві́рші,
Навпроти львівського театру.
Тепер мене вже цінують інші,
Що палять на вулиці нашу ватру.
Я в натовпі бачила очі зелені твої,
Хоч ти був на іншому кінці міста.
Здавалося вітер тихенько доносив: "Свої",
А моя душа вкотре губила намиста.
І тут зрозуміла я істину, що виринала,
Ти тут, там, у небі, в листку, у театрі,
Ти скрізь! Я з тобою весь час засинала
Сама твої очі собі у душі я тримала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Колись у мене буде син Олексій
І хай не ти будеш його татком
Та у душі я буду думати, що ти мій,
Далі буду двадцятидворічним дівчатком.
Ми будемо з тобою розкидані світом,
Ти може мене навіть не пригадаєш.
Я ж буду писати твоїм алфавітом,
І поряд стоятиму коли ти засинаєш,
І знаєш, так хороше й тепло мені,
Бо відстань й роки любов лише укріплять.
Я буду лиш плакатись синьоокій весні,
Допоки ще очі твої дорогу освітляють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Якщо колись про мене запитає,
Скажіть, що я стала повітрям,
Скажіть, що дихає щодень мною,
Як схоче, то прийду вкотре весною.
Якщо колись про мене запитає,
Скажіть, що я стала рікою,
Тою, що завжди болото змиває,
Душу його від всього очищає.
Якщо колись про мене запитає,
Скажіть, що стала сльозою,
Тою, що по щоці його стікає,
Що душу завжди відчуває.
Якщо колись про мене запитає,
Скажіть, що його я і досі чекаю,
Аби запитав, а тоді хай вже знає,
Як всі дні життя моє у ньому минає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
Не зрозуміла нікому,
Душа просилась додому,
А вдома тиша і спокій,
Океан цей такий двобокий.
Нікому не треба душі її неба,
Ніхто не пірнає, нічия потреба.
Не зрозуміла для світу,
Боїться нового привіту,
Боїться самої себе,
В душі кров пливе.
Все просто, не треба душі океану
Ніхто і не прагне пізнати межу духмяну.
Не зрозуміла нікому
І світу тремкому,
Для себе як кубик-рубик,
На себе точить зубик
Та посмішка зрине,
Душу опрокине,
Залишить на згадку,
Любов як загадку.
Нікому не треба душі її неба,
Ніхто не пірнає, нічия потреба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
І ці всі знаки питання, і ці три крапки миттєві,
Ви знаєте мої бажання, усі мої крихти чуттєві.
І ці всі палки в колеса і ці гвіздки без кінця,
І всі слова записані, як книга пісень співця.
Набридли ці розтерзання, як либідь, щука і рак
Затягуєте в свої сіті, кидали б уже в байрак.
Пустіть мене ви у небо, я там своя років п'ять,
Дайте мені промінням ще яскравіше сіЯть.
І замість знаків питання, поставлю ліпше знак оклику,
Звільнюсь від сотень страждань, і нап'юся нарешті поклику.
Із трьох крапок я залишу одну, яка усе це зупинить,
І хай нарешті моє серденько по-своєму щось учинить.
І хай люблю вас усіх, і хай серцем страждаю й душею
Та хочу так спокою вже, щоб не укритись землею.
І ці усі знаки питання, три крапки, як докір - розмови,
А я лиш хочу тепла і ще краплинку любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Плачу, кричу, божеволію, зовні лише мовчу.
Ножем себе ріжу, обіймів прагну, серце топчУ.
Очі закриваю і пекло я бачу,
Маю напевно душу незрячу.
Плачу, ридаю, камінням сама себе закидАю.
В ночі є день, в дня є ніч, а я себе покидаю.
Очі закриваю, губи закушу,
Вкотре не почуєш, як себе душу.
Знову повна люду, посмішка красива,
Далі йду усюди, хоч в серці вже сива.
Ось тобі добро, ось тобі кусочок,
Забирайте все, вбийте за часочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014
І хочеться сховатись у обіймах,
І хочеться відчути присмак губ,
Та ми з тобою в кілометровійнах,
Доводим один одного до згуб.
І хочеться сховатися в обіймах
Та подолати відстань, що вбива.
І хочеться почути: "Божевільна,
Водночас сильна і тендітно-вразливА".
І хочеться зануритися повністю у тебе,
Не думати про те, чи випливу колись,
І не важливі цілі оберемки квіто-стебел,
Важливо те, що душі наші вже злились!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
Коли навколо не буде ні душі, мене врятують твої очі,
Коли всі друзі стануть чужі, ти будеш зі мною щоночі.
Коли мене напівживу принесе до тебе дощ шквальний,
Ти розірви цей зв'язок, що для тебе є не актуальний.
Коли я буду захлинатися у власному душевному божевіллі
Ти огорни мене поглядом, ти ж знаєш, я живу як на вугіллі.
Стрічаю вкотре думкою твої шалені очі, марю я небесами,
Сиджу мовчки в душі із дня на день, звертаючись словами.
Ти знаєш, я забула тебе забути тоді, коли я не жила ночами,
Коли цілувала руки твої й знала, що живемо різними полюсами.
Я забула тебе забути останнього літнього дня в пік сонця,
Та не забула стати твоїм безмовним навік охоронцем.
А може просто я забула забути усі слова й почуття, що були,
Що в мені все воскресали, все цвіли - уже й серця мого сягли?.
А може ти, а може я, просто загубили ключі від раю добра,
Або ж просто моя душа знову себе саму спалити забула дотла?.
А знаєш, я просто забула тебе забути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522289
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.09.2014
Серед чорно-білого світла, серед чорно-білих думок,
Ти побачиш її тендітну, ти зроби їй на зустріч крок.
Не дивись на її обличчя, на фігуру, на розмір грудей,
Подивись лише в її очі, відшукай біль мільйонів людей.
Не цінуй її за усмІшку, за красу, що з часом зів'яне,
Подивись я молю в її очі, там душа її тихо тане...
Розгорни її як ту книжку, що читали уже мільйони,
Подивись у неї глибше, зрозумій всі її канони.
Серед чорно-білого світу, ти яскраву її помітиш,
Твоє серце буде кричати від щастя, а її припинить боліти.
Доторкнися руки її мовчки, обійми і закрий від лихого,
Хай не стане повітря вам, прийде з неба підмога.
Серед чорно-білих тіней і буденності та божевілля,
Відшукай ти в куточках душі її романтичне чар-зілля.
Обійми її посеред натовпу незнайомих тобі облич,
Відпусти, а коли знов сумуватимеш - просто поклич!
І вона як всесвітня рабиня, вкотре прийде й до тебе теж,
Просто певно доброта її серця вже навіки не має меж.
І як сотні людей до того, ти пройдешся в бруднім взутті,
А вона вбиватиме й далі свою мрійливу душу на самоті.
А хотілося б лише щастя та такого тихого, свОго,
Щоб закрило від сонця й дощу, від усього злого.
Та напевно така її радість - лікувати чужий біль,
Залатавши одні рани, далі вперто іти не у свій бій.
Ти побачиш її у натовпі, ти зупинишся лиш на мить,
Звідкіля ж тобі, хлопче, знати, що по тОбі серце тремтить,
Що по тОбі ночами плаче, що все кличе тебе уві сні,
Що такі несподівані зустрічі є для неї лиш радісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521902
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2014
На кладовищі сидить мати і обіймає німий портрет,
Ладна усе віддати щоби змінити смерті сюжет.
Очі її погасли, почорніло обличчя,
З фото звернений погляд, що не втрача величчя.
Мати кричить, ридає, б'ється як та голубка,
Її кровинку вбила російська м'ясорубка:
"Соколе мій єдиний, моя єдина надія,
Як же я тут без тебе, як же та Соломія?"
Мовчить хрест і могила, лиш вітер шепоче:
"Мамо моя єдина, душа й моя тріпоче.."
Жінка цього не чує, портрет все обіймає,
Гіркими сльозами могилу лиш заливає.
А на краю села плаче та Соломія,
Під серцем б'ється уже син Єремія,
Вона йому шепоче: "Татко у тебе герой!
Ти ж бо моя дитинко серденько заспокой".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521660
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2014
Я би прихилила тобі небо, знати б чи треба.
Я би тебе ніжністю огорнула від землі й до неба.
Я би цілувала кожну родимку на твоєму тілі
Та плоди кохання лиш в моїй душі доспілі.
Я би готувала тобі романтичні сніданки й вечері.
Я би тихенько втікала зранку, розчесавши кучЕрі.
Я би тебе любила завжди віддано й щиро,
Все б у нас було в оселі зроблено з миром.
Я би тебе цінувала, я би тебе обіймала,
Крила тобі дарувала, з роботи чекала,
Я би тобі все віддала, не потребуючи взамін,
Ми б будували разом наш домашній камін,
Я би тобі все віддала, та чи ти цього хочеш?
Чи при зустрічі птах твій в серці як мій тріпоче?
Та чи ми вже зустрічались, мій майбутній муже?
Хочеться в цім житті бути комусь не байдужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Спільне віршування:
Рядки Аліни Міщук: 1-2 і т д
Рядки Мірри Драгомир: 3-4 і т д
Шалений подих збудженого вітру
Кружляв на вулицях вже заспаного міста.
І вечір, до плечей-дахів роздітий,
Хотів неначе на коліна сісти.
В нічному сяйві душами зливались
І за спиною виростали крила.
То ліхтарями крадькома, мов рись,
П'янке кохання вуха нагострило.
Біліла сукня поміж небом і землею,
Палила очі перехожим через раз.
Немов востаннє я тоді була твоєю -
Спинявся всесвіт і спинявся час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Дуетне віршування. Спільними зусиллями Міщук Аліни та Харуха Богдана є твір "Кохання з мораллю". Оцінюємо та критикуємо)
Скажи мені, кохана, що трапилось з тобою?
Чому покрилось личко твоє тепер журбою?
Зависла я у вирі наших з тобою почуттів
Латаю мовчки дірки старих наших мостів.
Чому ж твоя душа, яка так пристрасно палала
В колодязь нерозуміння почуття наші сховала?
Чому померло те, що називали ми коханням?
Бо все звелося, милий, до онлайн-листування.
Скажу тобі кохана, ці почуття як ксерокопію,
Ми перетворили на іще одну любов-утопію.
Згадай, як ми раніш палали серцем і душею,
А тепер, милий, покрились як метал іржею.
А може наше це кохання ми самі спалили,
На тягу плоті почуття високі перетворили?
А може просто відвернулися від нас боги?
Чи за минуле платимо тепер удвох борги?
Куди ж нас із тобою вітер поніс в той день
Коли впустили щастя із подвійних жмень?
Не знаю, моя люба, не знаю, що тепер?
Ми стали схожі із тобою на нічних химер.
Скажи мені кохана, іскра в тобі була?
Вона в мені є досі, як квітка без тепла.
Давай ми знову розігріємо наші серця,
Попросимо благословення у Творця.
Давай розірвем коло онлайн-спілкування
І повернемось до реального зустрічання,
Завтра на нашім місці чекаю тебе, мила
Хай подарує зустріч нам із тобою крила.
Цілую тебе смайлом, а завтра у реалі,
Люблю тебе я щиро, так буде і надалі
І я кохаю, милий, і я живу нашим коханням,
А не оцим тижневим смайло-листуванням.
Мораль у цих рядках є нам дороговказом,
Кохання в інтернеті гине мовчки і відразу,
Воно живе в серцях, а не в німім екрані,
Бажаєм потонути Вам в реальнім океані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
В той день, коли вона останній раз прошепоче твоє ім'я
Ти будеш одруженим й вірним своїй дружині.
Тебе просто мороз на хвилинку лише огорне як змія
І виступить кров на душевній твоїй одежині.
В той день, коли ти побачиш її останній раз на краю світу,
Вона шепотітиме лише твоє ім'я як і десять років назад.
Тобі варто було тоді її зрозуміти, доторкнутись її алфавіту,
А ти все шукав у інших так званий зоряний сонцепад.
В той день, коли вона останній раз прошепоче твоє ім'я
Ти будеш у вишитій нею сорочці стояти посеред натовпу ,
Тебе по житті нестиме і далі твоя священна ріки-течія,
Вона буде на іншій стороні колись вашої життєвої мапи.
В той день, в ту хвилину, в той переплетенний рік,
Вона як завжди прийде на місце, де ставили крапку,
Куди стрілка розуміння показувала, що ваш час втік,
Де ви доїдали останню на двох зроблену вчора канапку.
В той день, коли вона останній раз прошепоче твоє ім'я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2014
Час вкотре вдаряє мені у скроні,
Останні дні літа стоять на пероні,
Комусь у цей час хтось пише листи,
Я ж натхненно палю в минуле мости.
Любов, що заплуталась в сотнях ниток,
Так проситься в серце, а я жму на курок.
Не треба душі моїй фіктивних почуттів,
Опали сотні-тисячі потрібних пелюстків.
Страх, що огортає наче змія свою жертву,
Здавлює серце і лезом ріже напівмертву,
Хтось в ці хвилини пише свій перший роман,
Я ж розбиваю минулого свого перший стакан.
Час, мить, любов, поезія в голові як стрічка,
Попереду ще одна з саморозуміння нічка,
Гірка правда, що цінують тоді, коли пізно,
Коли дороги ідуть безповоротно нарізно.
Сьогодні у тебе є шанс вбити мене,
Ніхто не засудить у цьому тебе,
Отож, не бійся, стріляй, я чекаю,
Стріляй, я сама вже прошу, я благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
І якщо треба, я візьму у руки зброю!
І якщо треба - піду з нею воювать!
Якщо й не виживу, не здамся я без бою!
Не дам катам рідну країну розірвать!
І якщо треба я і ти, і він, і всі вони
Повинні йти на захист нашої країни!
Я знаю, що ніхто не хоче бачити війни,
Не ми її почали та не нам її і оминути.
І якщо треба - весь підніметься народ!
Немає Заходу і Сходу - є брати і сестри!
Підемо разом ми до здобуття свобод,
Хай затихають вже смертельні ті оркестри!
І якщо треба, я візьму у руки зброю!
І якщо треба - піду з нею воювать!
Якщо і ти готовий вистоять горою,
То йдемо разом край наш визволять!
І якщо треба, я візьму у руки зброю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
У цьому світі всі ми грішні
Та пам'ятаймо лиш одне:
Усе, що робимо, бачить Всевишній,
Молімося, і Він нам спокій в душу поверне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Поети часто вбивають себе,
Часом навмисне, часом мимоволі,
Сидить у них якесь своє дитя,
Зруйноване відлунням долі.
Поети часто вбивають себе,
Душевно, фізично чи емоційно,
Тебе колись це теж не мине,
А може уже й задавило.
Поети часто вбивають себе,
Нікому їх не зрозуміти,
Життя їх в шуканнях несе,
А потім нещадно хоче вбити.
Поети часто вбивають себе,
Емоції їх поглинають безжально,
Колись це напевно й до тебе прийде,
Якщо ти писатимеш так натхненно.
Поети часто вбивають себе,
Поети себе в голові закривають,
Подумай, чи смерть тебе омине,
Та чи твої думки тебе не поглинають.
На жаль, поети часто вбивають себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
«Сьогодні» сиджу сама,
«З тобою» пройшли часи,
«Стіна» кожен день нароста,
Коли не «Відчуваю тебе».
Щастя «Тільки там, де нас нема»,
Там де літо, тепер вічна зима
І вітер шепоче мені «Не плач»,
Бо «Все буде добре», от побач!
«Коли тобі важко на серці», милий,
Та «Холодно», і лежиш безсилий,
То ти «Не питай», бо для чого слова,
Я знаю я друг і ворог «Собі сама»,
Згадаю наше з тобою «Рандеву»,
Як «Квітка» була я наяву,
І хай ти і я «На лінії вогню»,
«Не опускай свої очі», я молю!
І як побачу «Онлайн», посміхнусь,
Погляну у загадкові «Зелені очі»,
В ті «Ночі і дні» подумки повернусь,
І тихо скажу сама собі «Обійми».
Згадаю твоє щире «Моя мала»,
Подумаю невже «Це зі мною»,
Твоя «Незалежність» тебе знайшла,
Тепер в тебе є «Лиш вона» одна.
Хай «Сонце сідає» за небокрай,
Я ж «Кішка», що завжди втікає,
Ти знай, що «Коли тебе нема»,
Я просто сиджу уночі німа.
Ти скажеш що «Мало мені» землі,
Та «Пізно, вночі» усі землі малі.
І де ми були «В останній момент»,
Коли не достатній був п’ятий елемент?!
Я «Пташка», що взліта «Вище неба»,
А ти моя вічна жаданна потреба,
Я твоя одвічна одна «Королева»,
«Дівчина із іншого життя», кришталева.
Твоя «Бодегіта», давай «Стріляй»!
«Фіалки» - то мій серцевий рай
І знай «Я не здамся без бою»,
Думками я завжди з тобою.
Якщо засумуєш, мій номер «911»,
Тобі щоб подзвонити не треба причин,
Я ж теж зрадію, як почую «Голос твій»,
Подумаю, що слова ці лише мені одній.
А зараз на столику холоне «Кавачай»,
А я все співаю «Першу пісню», вибачай,
Хай «Моя планета» від твоєї далеко,
Слова мої на крилах донесуть «Лелеки»,
І мовчки я знову скажу «Не йди»,
Ми як «Пори року», як різні світи,
У кожного «Міра» своя і свої вузли,
Я «Дякую тобі» за усі душі поїзди.
Не буду казати вдесяте тобі «Поясни»,
Залишимося в полоні навіки у тієї весни,
І «Коли навколо ні душі», ні місяця не буде,
Я далі писатиму вірші, муза зі мною пробуде.
«Давай залишимо більше для нас»,
Ти «Напиши мені листа» без окрас,
Я «Леді» твоя, я чиясь «Коко Шанель»,
«Ти позич мені сонце», ним розігрію карамель,
І хай я тепер тобі лише «Друг»,
Від цього усе не померкло навкруг,
Будильник і далі ж кричить «Вставай»,
Земля крутиться, ходить трамвай,
І хай я думками сягаю «Той день»,
«На небі» не буде нових зір жмень,
Я «Хочу напитись тобою» востаннє,
Ти ж моя молитва до Бога рання.
"І теплий дощ буде іти" без тебе,
Вкотре прошепочу "Я так хочу до тебе",
Ти знай, я не забуду тебе "Ніколи"
Для тебе звучить щовечора "Колискова".
Так хочу я "Бути з тобою" у снах,
Хоч у душі антитези звучить страх,
Я знаю, що тобі потрібна "Сьюзі",
Мені ж достатньо, що ми - друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014
Тільки сотню разів упавши, можна навчитись літати,
Тільки сотню разів захлинаючись - навчитись плавати,
Тільки сотню разів розбивавшись - навчитись цінувати,
Тільки сотню разів обпікшись - навчитись пізнавати.
Тільки сто раз помилившись, можна навчитись виправляти,
Тільки проливши мільйон сліз - обійми ширше відкривати,
Тільки закривши двері, навчитись душу як квітку розпускати,
Тільки втративши щось важливе, можна навчитись розшукати.
Тільки впавши на коліна - навчитись твердо на ноги вставати,
Тільки коли розіб'ють серце, навчитись можна його зашивати,
Тільки відчувши подих смерті - життя марно не віддавати,
Тільки програвши - навчитись з присмаком щастя вигравати.
І щоб у житті не сталось, які не прийшли перепони,
Із вами є Бог, пам'ятайте й цінуйте його закони
І моліться за кожну грішну людину,
Прихиляйтесь до Бога, як мала дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Ти знаєш, я уже так звикла до розмов з тобою,
Мені сьогодні так не вистачає слів отих "твоїх",
Я знаю, що я стала для тебе вже однією "тою"
І вибач, що тепер лиш ти торкнувся струн моїх.
Мені не вистачає тих секунд розгону від одної до п'яти,
І хай слова для тебе всі мої пусті як всеохопний дим
Та якщо хочеш, якщо хочеш, то візьми мене і розіпни!
Лиш тільки ти не будь таким моїй душі тепер чужим,
І не писалося раніше, і не римувалося, хоч ти як простір,
Хоч ти запав в одну з душевних і серцевих тих комірок
Та бачу вкотре за свою довіру маю ще один я розстріл,
Та що тобі й комусь, не вам латати ж моїх сотні дІрок.
Пробач, я як завжди бажаючи лише добра твоїй душі,
Подарувала зло, чи як це можна по-інакшому назвати?!
Блукати бачу ліпше у собі, в своїй душевній міжглушІ
Та до кінця життя прощення у усіх кого люблю благати,
І не писалося раніше, і не римувалося тобі, мій друже,
Та от тепер, коли тебе не чую, вірш рветься на волю,
Шкода, що певно це тобі тепер як я й сама байдуже,
Ти вибачай, що я листку про тебе все дізнатися дозволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Сама в собі ішла по стежці одна дівчина молода,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Не вимолила ще у долі, свій хрест мовчки далі несла.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та в полонині божевілля вона ішла далі сама-одна,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та люди ранять гірше й далі, замкнулася в собі весна.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Суспільству треба ж лиш айфони, його лиш манить новизна,
Звучать кругом круті рінгтони, а у кутку плаче душа,
І ще не один пуд їй солі, прийдеться з'їсти за життя.
Як поцарапав десь айфона, то це ж велика катастрофа,
А дірка в серці чи прибита не одним гвіздком душа широка,
То це якась дрібна деталька, бо що в суспільстві є душа?
Бо що в суспільстві є за цінність? Айфони й інша крутизна!
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла,
Отій дівчині, що у полі, стоїть вже котру ніч згора дотла,
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла
Та у людей нові айфони, та у людей в серцях вічна зима.
І зовсім трішечки б любові, і зовсім трішечки б тепла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
І вкотре в венах стигне кров,
Чи я стою посеред змов?
Чи хочу вбити всю себе?
Чи загубити все живе?
І вкотре в венах стигне кров,
Піднось, давай, ще в'язку дров!
Пали мене, пали, чуєш, дотла!
Якщо не хочеш щоб далі жила!
І вкотре в венах стигне кров,
Стою посеред брехнів післямов,
Ти ж палиш, ріжеш, мучиш далі,
Я й далі зашиваю рани ті недбалі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Проблема в тім, що ти і сам себе не розумієш,
Скажу одне, кохати ти, на жаль, іще не вмієш,
І вибач за відкритість і колючість моїх слів,
Але тобі бракує в собі душо-щиро-життєднів.
Метаєшся по закутках чужих збитих порогів
І все ховаєш в таїні своїх ти серця монологів,
Ти знаєш байдуже, що я тобі була і є ніхто,
Ти у житті все граєшся як в цирку "Шапіто".
Ти граєшся із власним серцем, іскрою-душею,
Твоя середина покриється отак колись іржею,
Ти думаєш, що легше робиш ти байдужістю мені?
Що легше коли топиш ти у солодкій своїй брехні?!
Як мінімум тобі бракує дійсно вдячності до мене,
Ти замикаєш все навколо мене коло це вогненне,
Ти не турбуйся, я тебе більше душею не потурбую,
Хоч знаєш, слова твого я так щиро й зараз потребую,
І ти повір, нема надії і не треба її мені більш ніколи,
Тепер я бачу які є між нами мікрокосму частоколи,
Ти ніби з Марса, ну а я лише з гарячої свої Венери,
Тобі, як і всій більшості, не зрозуміть мене, химери!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Я стою на вітрині цього салону майже цілий рік, а мене і досі ніхто не купив і навіть не одягнув. Пригадую, як я тішилася, коли вмілі руки майстрині закінчували шити мене,бо тоді я думала,що я найкраща у світі весільна сукня, якоï варта лише принцеса чи королева. Пройшов час, я вже стільки бачила тут дівчат, вони завжди проходили повз мене, не звертаючи уваги. Вони купували різні сукні, зовсім не схожі на мене, а я і далі ночами плакала на вітрині. Я відчувала самотність і пустоту, але все ще чекала тієï єдиноï і неповторноï.
Аж ось одного сонячного дня біля мене зупинилися ïï сірі очі, мене вони гріли. Вона довго дивилась, торкалась до мене своïми маленькими, тендітними і ніжними ручками, а мені здавалося що мене пестять. Задоволення тривало недовго, хіба ще пару хвилин, поки вона мене одягала і красувалась перед дзеркалом, але почувши мою ціну вона одразу метушливо пішла геть. Мені було погано, я не знала, що зі мною відбувається. Я ніколи не думала, що так полюблю людину за декілька незабутніх хвилин. А потім знову одинокі ночі й дні.... вітрина...багато людей, від яких віє холодом. Я чекала ïï повернення, напевно марно...
Але якось, не встигнувши прокинутись, я побачила ïï біля себе. Вона знову дивилась лише на мене, і я відчувала, що я ïй стала рідною. До цієï миті нашоï зустрічі пройшло рівно вісім днів, десять годин, п'ятнадцять хвилин та тридцять секунд. Незабутня зустріч... Цього разу вона своïми ручками пестила мене, запаковуючи у прекрасну рожеву коробочку. Стало темно.... Я відчувала радість, бо мене придбала вона і скоро мене чекає диво. Вона принесла мене додому і ще чотири години не спускала з мене очей. Уже в домі я почула, що ïï звати Ангеліна, а я так і думала, що вона має ангельське ім'я. За тиждень мене мали побачити всі, адже я мала красуватися на своïй господарці у найкращий для ïï життя день. Я з нетерпінням чекала його, адже це буде день і мого тріумфу.
Настав чудовий суботній ранок, мене збудили дуже рано, я навіть не встигла виспатися, бо ще вчора Ангеліна одягала мене, крутилася перед дзеркалом. Я зрозуміла:день тріумфу настав. Пригадую як вона ніжно мене одягла, як ïй робили зачіску, хоча як не мене ïй і з розпущеним волосся було дуже гарно. Зачіска, візаж, одягнення туфельок... -це було останнє, що я чітко пам'ятаю. А далі суцільна казка... Голова крутилася від поглядів, від чудових слів, бо тепер я знала, що я подобаюся усім, що я недаремно стояла стільки часу в очікуванні дива- моєï красуні-Ангеліни. Галас, привітання, квіти...
Цілу ніч продовжувалося святкування, але я зовсім не стомилася виблискувати камінчиками і тішити усіх. Але і цьому судилося швидко минути... Після весілля мене склали у ту ж рожеву коробочку і настала суцільна темнота. Але я не жалію про ті чудові хвилини свого тріумфу. Іноді Ангеліна виймає мене і милується мною і повірте, ці хвилини злиття із нею варті днів перебування у коробці. Я завжди знала, що моя господиня мене любить, адже я є символом ïï щасливого сімейного життя. Такими невеличкими хвилинами я бачила ïхніх дітей - маленьку Марійку і трохи старшого Сергійка, а потім Софійку, Надійку... Серце моє наповнено любов'ю, адже я рада, що моя господиня пам'ятає про мене, і досі згадує свій незабутній день - весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517618
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.08.2014
На вулицях Львова порядкує вода,
Це ділиться небо зі мною сльозами,
Моментами сонце з-за хмар вигляда,
Душа ж моя й далі все пише словами.
На вулицях грають малі капітошки,
Танцюю легенько із ними сьогодні я,
Залишилось протриматися трошки,
Цей дощ вже шепоче, що я тут своя.
На вулицях дощ розставляє крапки,
А я вже з горнятком і пледом у хаті,
Вже вкотре біжать в голові дивні рядки
І мрії у небо біжать як коні крилаті.
Закрила на хвилю повіки і я, і душа,
Шукаємо втіхи у краплях небесних,
Розум і серце у різні сторони вируша
У тихих помислах своїх доброчесних.
На вулицях Львова іще порядкує дощ
І скачуть іще капітошки по всьому місту,
Ще треба встигнути пройти стільки прощ,
Надати своєму життю оновленого змісту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2014
Ти розкажи, що серце ранками говорить із тобою,
Як ви із ним ночами вириваєтесь з свого двобою,
Як ти його запрошуєш на чай із бергамотом,
Як ділитеся досвідом перед іще одним польотом.
Ти розкажи, поки ніхто не чує і не бачить,
Як твоє серце з зорями на пару все пробачить,
Як ти із ним ховаєшся в ливнях духовних,
А інколи ви губитесь в словах безмовних.
Ти розкажи, що у очах живе твоя душа,
Яка дарує крила, душі інших воскреша,
Як з серцем іноді розходяться стежки,
Як пишете із ним на пару ви книжки.
Ти розкажи, як серце молиться до Бога,
Як його інколи в обіймах втримує тривога,
Як сонячно смієтеся разом, коли вам гірко,
Загадуєте бажання при падінні мрії-зірки.
Ти розкажи, як потерпаєте ви не одне фіаско,
А інколи як пишете ви разом ще одную казку,
Як Ви із серцем живете в одній тісній комірці,
Говорите на своїй власній, зрозумілій вам говірці.
Ти розкажи, що ви з ним відчуваєте щодень,
Яких ви пишете в собі тихих своїх лише пісень,
Хоча, навіщо комусь ваша з серцем душомова,
Бо головне для багатьох - обгортка щоб була фірмова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Колись давним-давно на Україні вродилось милеє дитя. Батьки так тішилися його появі, що вирішили назвати дівчинку просто Осінь. Відтоді у нас із вами і з’явилася іще одна пора року, яка завжди приходить на зміну спекотним дням.
Скільки мороки із нею було… І байдужа, і холодна, і до всяких хуліганських затій здібна. Все завжди йшло шкереберть, коли в тім місці з’являлася Осінь. Вона особливо полюбляла руйнувати чужі життя. Махнула вліво – пішов дощ, махнула вправо - все стало жовтим, кивнула головою - листя стало опадати, порухала одненьким перснем - смуток пустила, а іншим – сльози на обличчя людей прикріпила. Ще з малечку її привчали, що треба бути менш дитячою й зухвалою, та мала витівниця знала все своє.
Ішли роки та панна так і не змінилась. Все так грайливо дарувала всім осінній жовтий лист і вигравала музику мінорну на сопілці, любила бавитися із дітьми у полі, перекривати всім знайомі вже дороги болем, приносила печаль і сльози, а потім просто замерзала від дядька Мороза.
І все було б нічого, якби одного разу, недалечко, вона не вгледіла одну чудову пару. Вона – поважна і струнка як лань, і він – з грайливо божевільними очима. Подивилася Осінь на їхнє кохання і розбити схотіла його слова-зізнання. Думати довго не прийшлося, і враз у серці її думка пронеслася : «Я хочу щоб вони гуляли не разом, щоб дощ був вкупі із її солоними сльозами, щоб більше вже не шаленіли його очі, бо я сьогодні закохалася у їх глибінь». Порушила усі закони панна, прийшла раніше, принесла їм смуток і прощання. Вони пішли різними дорогами, проклинаючи Осінь і цей легкий подих вітру та солоний дощ. Задумалася вона, а що ж тепер? Пройшла повз нього, а він навіть не угледів. Три місяці пройшли даремно у її стараннях, бо так і не спалахнуло між ними кохання. І зникла Осінь, бо її пора пройшла, домовилася лише зі своїми думками, що прийде у наступному році і забере його з собою.
Пройшла люта зима, весна-красна і ще жагуче літо, і знову на порозі стала панна Осінь. Вийшла на огляд наша красуня і враз кинулася його шукати. Шукала день, а може й більше, і марила його шаленими очима уночі, та не знайшла, побачила лише її, вона писала вірші, і все присвячувала мертвому йому. Махнула рукавом зухвала панна і все покрила непроглядна тьма, летів страшенний вітер наче стадо коней, і плакала сама тепер вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517336
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Не даруй ці холодні квіти, що морозять усе кругом,
Є у тебе квартира, гроші, що прив'язують ланцюгом,
В тебе батько великий Гетсбі, мати - панна містечка
Та мені не потрібна з паперу морозно-скляна річечка.
Не даруй холодні квіти, персні, що лиш блиск мають ззовні,
Не терзай мою душу жалем, її рани і так вже невиліковні,
Ми з тобою занадто різні, ми із різних життєвих драм,
В тебе головне - гроші всесвітні, в мене - душевний храм.
Не даруй мені ці оберемки, бо вони не винні, що я байдужа,
Ти знайдеш собі пару, друже, що полюбить тебе як мужа,
Я ж дружиною бути тобі не можу, ти пробач мене і забудь,
Ми різного польоту птахи, зустрінемось може коли-небудь.
Не картай себе, ти не винен, що стежина до серця закрита,
Що промінням іншого вона дуже ніжно, палко й рясно прошита,
Я не буду дружиною тобі, вибач, прости, не кляни мене тихо,
Мені твої папірці такі чужі, мені від них у житті завжди лихо.
Забери цю каблучку, забери ці холодні з шипами квіти,
Бо я хочу тепла, хочу в небо високо від щастя летіти,
Ти ж знайдеш свою милу, одну і єдину, прийде й твій час
І народить вона тобі малу дитину, а зараз, я прошу, не плач!
Не терзай свою душу думками, не шепчи моє ім'я вночі,
Не шукай ти до серця мого найдорожчі, з алмазу ключі,
Не кажи, що стерпиться-злюбиться, бо такого не буде,
Хай душа відболить тобі, хай мене якнайшвидше забуде.
Не даруй ці холодні квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Ти подарував мені сто один присмак любові,
У цьому рідному і загадковому, нашому Львові,
Сто один присмак моєї любові до тебе відкрився,
Квітами в серці розцвів й назавжди там залишився.
Сто один присмак львівської кави і згорток листків,
Розсипані сотні в душі моїй кольорових пелюстків,
Сто один присмак любові, що обпекла сонцем,
Стала тепер на папері твоїм щирим оборонцем.
Сто один присмак цієї любові, що пише вірші,
Що вітром і досі бігає на небесній сонце-ратуші,
Сто один присмак, що з часом смаку не втрачає,
Жити і думати по-іншому трішки тепер навчає.
Сто один присмак любові та щастя, очі й долоні
З присмаком болю цілющого, сльози біжать солоні
Та ніщо не затьмарює очі з присмаком любові моєї,
Й всесвіту нашого, історії неочікувано-милої цієї.
Просто сто один присмак любові на згадку...
Сто один присмак любові...
Сто один присмак любові до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
І нехай у душі злива, надворі ж світить сонце,
І нехай не важлива, буду хоч охоронцем,
І нехай не чекаю, і примарно згораю
Та мовчати найкраще на границі краю.
І нехай не сміливість, не ламається серце,
Поселилось навіки там маленьке озерце,
І нехай так не легко та це біль, що зцілить,
Хтось зі мною його тихо й мовчки розділить.
І нехай зараз злива, я навчусь танцювати,
Життя - квітка красива, треба це помічати,
І нехай не чекаю, бо не варта й привіту,
Грішниця в своїм світі просить душу зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
Онкологічна лікарня. Палата № 7. Ліжко номер 1. Я – лікарняна подушка. В мене довгоочікуваний вихідний, тому що сьогодні субота. Всі пацієнти поїхали додому, щоб побачитися з ріднею та відпочити від запаху ліків, яким пропахла палата. Вже й мені прийшов час відпочити від їхніх думок та ридань.
Подумати тільки, скільком людям я допомогла за ці декілька років. Нелегка у мене служба, ой, яка ж нелегка. Мене збивають, мнуть, а потім із задоволенням думки свої віддають, або ж купають у океані солоних сліз. Багато-хто навіть не здогадується, що всі ці міркування я чую, що я все переживаю разом з ними.
Пацієнти цієї лікарні відрізняються один від одного своїми думками.
Недовго я відпочивала, поряд з'явилася дівчина Олена – молода красуня, яка дуже хоче жити та щиро надіється перемогти свою хворобу, адже вірить у те, що Бог завжди поряд із нею. Щовечора і щоранку вона молиться, але при цьому не випрошує собі здоров'я, а дякує за всі ті події, які є у її житті. Від неї я й дізналася, що ще два тижні назад, вона – безтурботна та усміхнена, заряджала усіх позитивом і тішилася, що вже закінчила університет. Минув вже тиждень як вона тут проливає сльози і просить у Бога терпіння. Я ще не бачила, щоб її хтось провідував, а все тому, що вона вирішила не ранити своїх рідних і близьких, з часом вони її зрозуміють. Я б пожаліла її та моє мовчання їй не допоможе. Інколи мені подобається читати її думки, а інколи вони нестерпно болюче ранять мене. Її гарне пухнасте каштанове волосся, її очі-хамелеони та думки про те, скільки всього не встигла ще зробити... Я допомагала їй подолати сумні думки як могла. Одного ранку прийшли лікарі та забрали від мене Оленку. Як вона зараз і що з нею я не знаю, але пам’ятаю про неї та надіюсь, що в її житті нарешті наступила біла смуга, що їй вдалося перемогти свою хворобу.
Наступною гостею після Оленки була старенька бабуся Валентина, яка відходила після операції. Довший час вона лежала, мов мертва, мені навіть страшно було, коли я не чула її думок. Біля неї завжди були діти та онуки, які допомагали їй чим тільки могли, але попри це старенька сумувала, що завдає рідним стільки клопоту. Часто вночі вона молилася і просила Бога забрати її до себе, а близькі люди молилися за щасливе одужання. Видно, Бог знає краще. Невдовзі бабуся Валентина була вже здоровою і, залишивши мені думки про смерть, усміхнена поїхала додому, де на неї з нетерпінням чекали рідні люди.
Тут я думала, що таки відпочину, але ні, ще не час. За два дні я побачила знайоме обличчя, пухнасте волосся... Так, це повернулася Оленка, на яку тепер страшно було дивитися... Очі запали і вогник погас у них, вона стала іще меншою, схудла... Два дні вона мовчала і лише зрідка по її щоках котилися сльози... Ніколи не думала, що можна стільки ліків буквально "залити" у таке маленьке тільце, яке вже навіть не мало сил опиратися. Подумки вона молилася Богу і вже й змирилася із хворобою, яка з кожним днем її пожирала. Лікарі журливо дивилися на неї та потайки говорили про те, що це її останні дні. Я не могла змиритися із тим, що це кінець. Ця дівчина стала мені по-особливому рідною за ці дні. Вражало те, що попри біль у всьому тілі вона намагалася не показувати свій стан. Боролася сама із собою. В душі у неї жеврів вогник надії на одужання, хоч молилася вона про те, щоб всі їй рідні та близькі люди були здорові, а про себе ні слова, хіба що лише прощення гріхів вимолювала.
Через три дні сталося диво, вона стала посміхатися і навіть вперше протягом останнього часу заговорила. Лікарі кивали головами з нерозуміння того, як може таке бути, а вона і далі молилася. Ще через тиждень вона вже стояла на ногах і впевненим кроком віддалялася від мене. Я стільки всього дізналася про неї за ці наші спільні дні, що просто ридала, коли прийшов цей день прощання із нею. Таки Бог знає краще... Те, що вона просила для інших, він подарував і їй.
Після її від'їзду я побачила листок із словами: "Не бійся, тільки вір!". Напевно саме ці слова допомогли їй гідно сприйняти діагноз, який поставили їй лікарі, але в той же час у душі допомогли опиратися і вірити у те, що бувають чуда зцілення, які ніхто не може пояснити... Просто Бог краще знає, що кожен із нас може витримати. Ніщо у нашому житті не відбувається просто так, всьому є свій час і своє місце... Віддавши себе в руки Бога, ми отримуємо його любов, яка здатна нас зцілити.
Оленка назавжди залишиться у моїй пам'яті тією маленькою, тендітною зовні та такою внутрішньо сильною, дівчиною, яка разом із Богом пройшла нелегкий шлях і отримала своє зцілення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509565
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Жила, не думавши про плинність часу,
Жила, аж поки відлік фінішу настав,
Тепер шукає щодень в Бога спАсу,
Що у душі її з дитинства ще зростав.
Отак живемо, не цінуємо моменти,
Живемо ніби вічним є наш шлях,
Будуємо матеріальні постаменти,
Живем по правді лише в своїх снах.
Живемо так, неначе життя вічне,
Цінуємо коли до фінішу два кроки,
З маленького ми робимо трагічне
І так спливають нам відведенії рОки.
Отак й вона, жила, плануючи майбутнє,
Стрічаючи із усмішкою кожен день,
Чекала щодень щось незвично-незабутнє,
Співала пошепки своїх дивен-пісень,
А час ішов, душа тремтіла в мріях,
А жить теперішнім, то треба було,
Не жити лиш в незвіданих надіях,
Та все це тепер тихо промайнуло.
І що ж робить, коли в запасі лише дні?!
Роки пройшли, не повернеш назад,
Прожити їх самотині чи при рідні?!
Чи мовчки дарувати усім сонцепад?!
Прожити б їх насичено й відверто,
Та встигнути сказати всі слова,
Хай буде серце людям розпростерто,
Назавжди посмішка її буде усім жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
А між нами нема ще нічого...
Ми як гості в чужому житті,
Ти мовчиш, а я вічно говорю,
Вічно бачу лиш очі твої.
А між нами нема ще нічого...
Тільки погляд той шрамом у серці,
Тільки їсти не хочеться й спати,
За три ночі життя б написати.
А між нами нема ще нічого...
Та й нічого не хочеться твоїй душі,
А мені б тільки пів твого слова
Та одна невимовна і тиха розмова.
А між нами нема ще нічого...
Якщо це називають "нічим"
Та між нами є нитка й розмова
Недописана у вірші.
Що зі мною? - спитаєш негадано ти,
Все так добре - обернуся й заплачу,
Ти повіриш, між нами ж нема "нічого"
Лиш душі моїй відтепер нідокого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Сьогодні сонце, а завтра - дощ,
У нас з тобою дві долі вдвох.
Сьогодні літо, завтра - зима,
А нас з тобою було й нема.
Сьогодні вітер, а завтра - спокій,
У нас з тобою суцільний опір.
Сьогодні сміх, а завтра - сльози,
Між нами місяць уже морози
Мороз у серці, мороз на обличчі,
А ми з тобою як ті, що на нитці
А ми з тобою бурульки щастя,
Узимку разом, влітку як вдасться.
11.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Мамо, я так стомилась, правди ніде немає,
Мамо, я так змінилась, раз і уже назавжди!
Мамо, а ти ж говорила... тільки тебе я не чула,
Мамо, життя так навчило, до старості не забуду.
Татко, ти знаєш гірко, гірко не від шоколаду,
Хочеться від життя солодкого мармеладу.
Татко, я так втомилась, правда, лежу безсило,
Ніби мене кусочок щось просто відкусило.
Десь я себе згубила, десь залатала рани,
Те, що мене топило, вкинуло до нірвани.
Десь я себе згубила, десь я закрила двері,
Все, що я відчуваю, вилито на папері.
08.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Вона завжди шукала зірок на небі,
І дарувала всім при мІзерній потребі,
Вона завжди любила ніч і каву,
Та не любила лиш брехню лукаву.
Вона готова була усіх обійняти,
Себе кусочок ближньому віддати,
Тепло і усмішку навколо роздавала,
Себе заради блага інших віддавала.
Вона завжди терпляче пробачала,
Усіх прощенню щиро так навчала,
Хтось цінував те все, хтось ранив,
Байдужістю хтось світло її так поганив.
Вона ж ішла, крізь терни до зірок,
Латала мовчки уночі душі дірок,
І не жалійте Ви її, вона цього не хоче,
Ви краще щирістю віддячьте їй охоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Якщо не був в моїм "взутті", то не суди мене ніколи,
У кожного своя межа, своє "відколи і доколи",
І як би ти не приміряв мого життя, воно з тобою не сумісне,
Чужа ж душа - ціле життя, а не диван двомісний.
Якщо не йшов моїм шляхом, то засудить не маєш права,
Моє душевне відкриття, моя любов, мого серця держава.
Якщо не їв моїх гірких плодів, то чом мене ти зневажаєш?!
Ти твердо впевнений, що краще мене моє життя знаєш?!
І не суди, судим й не будеш ти ніким й ніколи,
І не роби комусь псевдо цілющії архе уколи,
Не був в моїм "взутті", то ти мого життя не знаєш,
Чому ж ти безпричинно мене проклинаєш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Вона тихо приходить із подихом вітру,
Із очей загадкових твоїх,
Відкриває безмежну свою палітру,
Доторкається рук моїх.
Вона тихо і мовчки приходить, мов ненароком,
Пробивається променем в серце,
Все наповнює тихим безмежним потоком,
За хвилину створивши озерце.
Вона тихо приходить, вона, то є ніжність,
Через дотик у душу і серце заходить,
Вона має у собі добра суміжність,
Загадковість очей її в серце приводить.
Вона тихо приходить із блиском очей,
Огортає неначе м'якесенький плед,
Доторкається подихом вітру плечей,
Ти і я відчуваєм її наперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Подаруй мені щастя відерце,
А із ним віддай своє серце.
Подаруй мені посмішку тиху,
Хай відгонить від мене лихо.
Подаруй мені одну зустріч,
Таємничу й таку жадану.
Подаруй мені лише погляд,
А до нього бальзам від рани.
Подаруй мені поцілунок,
То останній твій подарунок.
Подаруй мені просто квіти,
Щоб я мала куди сльози подіти,
А найкращий твій подарунок,
То кохання цілий пакунок,
То твоя рука у моїй,
То чарівне те слово: "Мій".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Чуєш, мала, не журися!
Фарби купи, посміхатись навчися,
Ти розмалюй у свої кольори веселку,
Хай стане все так навколо відверто.
Чуєш, мала, посміхайся!
Жити сьогоднішнім ти намагайся.
Зорі в долоні збирай і фарбуй,
Сонце в волосся собі запакуй.
Чуєш, мала, думай, що кажеш!
Свої емоції собі лиш покажеш,
Живи простіше, не рань словами,
Думай розумом, цілуй до нестями!
Чуєш, мала, роби як хочеш ти,
Чужі поради даються, щоб рости,
І сонце в душі засвітиться в спокої,
Душі торкнеться твоєї тремкої.
Чуєш, мала, я кажу не журися!
Впала і встала, під ноги дивися,
Серце ніколи тобі не відкаже,
Як жити з розумом вкупі підкаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Коли ти падаєш під вантажем життя,
Згадай тоді про молитовне укриття,
Коли не сила стримати солоних сліз,
Ти запали у голові непевності ескіз;
Ти помолись, подякуй за усі випробувАння,
Життя - то вічно-рухаюче та важке змагання,
Цінуй хвилини радості і смутку, чуєш, повсякчас?!
І пам'ятай у голові складеться на полиці дум запас.
Цінуй короткі зустрічі, плинність свого життя,
І не шукай від злого та буденного ти укриття,
Всьому свій час та кожному свої нести хрести,
Ти намагайся всім добро у серце донести!
І попри всі життєві бурі та шалені блискавиці,
Ти не цурайсь ніколи Божої відкритої світлиці,
Ти кожен вечір дякуй Богу за своє одне життя,
За тих, хто поруч і не поруч, за кожне відкриття!
Коли ти падаєш під вантажем життя,
Згадай тоді про молитовне укриття,
Коли не сила стримати своїх очей моря,
Звернись до молитовного ти лікаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Найголосніше говорить тиша,
А найтихіше - голосні клятви,
Якнайщиріше говорять очі,
Найбільше жалять слова пророчі.
Така сьогодні відверта північ,
Опів на щастя нічних примар,
Така сьогодні є повна зір ніч,
І вітровій повен нічних обман.
Найважче жити в гіркім сиропі,
Найлегше грітись в обіймах дня,
Колись ми були так одинокі,
Тепер одна тиша лиш нічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
В твоїх очах живе душа, що переплетена думками,
Вони говорять мовчки, загадковими словами.
В твоїх очах живе зелене віття світу,
Що так п'янить та повіває літом.
В твоїх очах, що глибини сягають неба височінь,
Що втягують у сірість ніби й кольорових сновидінь,
Живе душа, яка здається пережила все сповна
Тепер ж мовчить, говорить у твоїх очах вона.
В твоїх очах, зелено-сірих, незабутньо загадкових,
В твоїх очах, ще неописаних у спогадах книжкових,
В твоїх очах, що можна порятунок й забуття знайти,
Мені вдалося щось для себе рідне й загадкове віднайти.
В твоїх очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Ти мій недопитий чай,
Ти мій рожевий світанок,
Ти схожий на той розмай,
Що в мені розцвів під ранок.
Ти мною втрачений час,
Ти - річка, що біжить стрімко,
Ти як отруйний газ,
Як музика, що грає дзвінко.
Ти мій недописаний вірш,
Ти пісня, що ще недоспівана,
Ти мій ще не прощений гріх,
Ти моя дорога не пройдена.
Недомальована ти картина,
Не зроблене відкриття,
Ненароджена ще дитина,
Несправджене майбуття.
Ти - вітер, що в полі свище,
Ти - сонце, що світить в мені,
Ти - квітка, що тягнеться вище,
Ти - мрія моя на дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Я прийшов, зустрічай мене мила родино,
Повернувся додому я,
Не біда, що поклали мене в домовину,
Я прийшов, рідненька моя.
Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко,
Не картайте, що не вберегли,
Я ішов, розуміючи, що там не гладко,
Вражі кулі мене тихо підстерегли.
Не ридай, моя мила матусе й сестричко,
Я завжди буду поряд іти,
Я загинув за неньку свою Батьківщину,
Тепер буду з небес вас усіх берегти.
20.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Крізь свою пихатість ти не бачив неба,
А вона без тебе, а вона без тебе...
Крізь мільйони слів ти шукав в ній тишу
Говорив не кину, в горі не покину.
Крізь думок мігрень лікував гангрену,
А вона жила у своïй арені.
Ти збирав листи і палив слова,
А вона жила, всеодно жила
Ти курив Вінстон, запивав Мартіні,
А вона ходила в тебе ніби в тіні.
Ти топив себе у розвагах диких,
А вона шукала людей не дволиких.
Декілька думок, пару слів прощальних,
Ти від сліз не змок, хоч вони й прощальні.
09.08. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Моє кохання не живе в віршах,
Його не знайдеш, поки не відчуєш,
Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт,
Воно - у серці, ти його малюєш!
Моє кохання не літає в небесах,
Воно літає там, де ще ніхто не був,
Воно переплітається у полюсах
Та стрімко музику несе, щоб ти почув.
Моє кохання не живе в віршах,
В словах повторених мільйонами мільярди раз,
Воно тихенько виникає в снах,
Воно не потребує клятв і сотні фраз.
Моє кохання не живе в віршах,
Воно в мені, тобі, у єдності духовній,
Моє кохання витримає час,
Воно ж живе в тобі, мені, у нас.
20. 08.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом,
Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом,
А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів,
Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій.
А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника,
Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов'я,
Коли ти вранці досхід сонця, тамуєш спрагу в джерелі,
А я сижу біля віконця, співаю тихо лиш тобі й весні.
А ти пиши коли нема про що писати, я всеодно це прочитаю,
Лиш ти пиши, пиши, я так благаю, вічно в своїм страху зітхаю,
А ти пиши попри морози, попри міліметри душі і грози,
Попри мовчання, мої сльози, аркуші на підлозі й погрози.
Прошу, пиши!Пиши, бо так найлегше
Тебе впізнати так як вперше,
Просто читати, букви рахувати,
Писати, вірити, питати.
А ти пиши....
05.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні,
Малював все на віях долю, позолочену у багні,
Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій,
Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій.
Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці,
Обіцяв вкотре: "Не покину", через хвилю вривав кінці,
І лиш місяць сміявся з тебе, і з полону твоїх думок,
Говорив ти лиш сам до себе та втікав далі, ще лиш крок...
Пам'ятаєш, хотіли щастя, забували про білий світ,
А що зараз у нас, нещастя? Чи нестримність твого "Привіт"?
Я щодень рахувала хвилини, ти ж все гордощі виливав,
Я чекала тебе щоднини, ти ж бо брехнів все додавав,
А тепер я стою у полі, в кольорових казкових снах
І черпаю води із моря, моря кривди і нових розплат,
Ти ж стоїш за моїми плечима, гордо дивишся на цей світ,
Що з тобою?Розвій цю днину, підійди або ж йди навік!
26.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання,
Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання.
Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось,
Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось...
Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом,
У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом,
Мені б холодної води, щоб вимити всю кров у венах
Та дикої простої чистоти, щоб все відновленно, поденно
Та ще б краплинку маски чи якогось гелю, що вміє вмить знімати бруд,
І одну тихую душу-алею, щоб потонути від гарячки та пониженості амплітуд.
Мені б пігулку для склерозу, щоб випила і раз, забулось,
Щоб все про що так марилось, жилося чим - вернулось,
Мені б ін'єкцію для стійкості душі та десять капель корвалу,
Щоби жилось не на межі, а запивалось валідолом.
28.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Вона сиділа в їхньому кафе, ковтала сльози,
Кольорові міждушевні грози.
Вона чекала так, неначе вірила в життя,
Його обличчя все без каяття.
Вона вже звикла до поняття "Одиначка"
Не була у кохання як жебрачка,
А він обнімав довгоногу брюнетку,
Свою нову так звану німфетку,
А за день все вертався до неї:"Пробач,
Порятуй же мене від невдач"
Вона мовчки прощала, руки все цілувала,
А на ранок його інша знов обіймала.
Вона сотні разів пробачала, чекала,
Бо так щиро його кохала,
А він грався, та думав так буде завжди
Та пішли всіх прощань поїзди.
І сьогодні вона у кафешці кохання,
Що зчинило по собі прощання,
Вона часто приходить сюди о другій годині,
Бо кохає його і донині.
Та сьогодні востаннє сидить тут вона,
Завтра буде нелюбого хлопця жона
І нестримно течуть сльози рікою,
Тут колись він казав "Буду завжди з тобою..."
Завтра жде вже весільний танок,
До безумства залишився крок,
Та це краще, коли лиш тебе кохають,
Бо тебе завжди вдома чекають,
А ти мовчки віддячуєш за доброту
І даруєш напівщирую теплоту.
Допиваючи кави горнятко маленьке
Вона думала про своє серденько,
І вела діалог із самою собою,
Все тушила в собі боротьбою:
"Схаменися, він нам не потрібен, не плач!
Завтра з нами вже буде щасливий кувач!
Він кохає тебе і мене одночасно і щиро!
Заживемо з тобою безпечно й щасливо!"
А серденько неначе усе промовляло:
"Я його не кохало й не буду кохати,
Все життя буду іншого тихо чекати!"
За хвилину вона крокувала по місту,
Не надавши словам серця змісту,
В неї зараз багато турбот і початок нового
Все, кінець, не вартує минуле нічого!
Він позаду ховався від її очей,
Лиш тепер зрозумів вартість зустрічей,
Та як завжди злякавшись, вернувся назад
Збудував у свідомості купу завад,
Так закінчилось їхнє кохання,
Без надії тупе сподівання-зітхання.
А назавтра - чужа наречена вона
У весільному танці кружля як весна.
Далі інше життя, сім'я, інші турботи, щаслива,
Він ж один на один, хоч кидайся з обриву.
17.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Вставай, Україно, за руки візьмися!
Бо щастя без болю нам не домогтися!
Вставай, Україно, бо кров пролилась!
Вставай, Українцю, боротьба почалась!
Вставай Українцю, нащадок Богдана!
Скидай свої пута, зривай ці кайдани!
Вставай Українцю, виходь на майдан!
Приєднуйся до небайдужих громадян!
Вставай, Українцю, все в наших руках!
Знесемо бандитів у зотлілий прах!
Візьмемся за руки від заходу й сходу!
Покажемо єдність вкраїнського роду!
Вставай Українцю, вставай і борись!
До впертого бою сьогодні берись!
Вставай Українцю, зневіру вбивай!
За себе й за неньку майдан обирай!
Вставай, Українцю!
01.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
На столі горнятко чаю, плед, десяточок листків,
В телефоні лиш "Скучаю" та десяточок кутків
Забуття чи вечір тихий, божевілля до колін,
Чорнота, межа до краю, тіснота зі всіх сторін
Падолист чи снігопад, вибита з алеї слів,
Все ціляю невпопад та ховаю в собі гнів.
Боляче до гіркоти з присмаком солодкоти
На буденності моєї псевдо гостро-кислоти.
Забувалась. Усміхалась. Зажимала кулаки.
Все зіткала. Задобкала. Зажебрали жебраки.
Повелася.Понеслася. Розривалась на шматки.
Вкотре серце рятувала, пакувавши у книжки.
11.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Роби добро та не чекай віддачі,
Роби добро, хай по обличчі б'ють,
Та не очікуй добротою здачі,
Тобі її байдужістю сплюють
Та все ж роби добро та вчись прощати,
Учись на злість любов'ю відповідь давати,
Роби добро комусь, не будь ти егоїстом,
Наповни ти своє життя добротним змістом.
Роби добро та на синці на серці не звертай увагу,
Будь сам собою, прояви душевну гармонійну рівновагу,
Лиш ввечері,прийшовши з натовпу додому, ти поплач,
Скажи за всіх собі самому ти чарівне слово це "пробач".
21.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Не пиши мені, не дзвони, ми загублені назавжди,
Ми у прірві спогадів та вулканних снів,
Ні тобі, ні мені,марна трата слів.
Не пиши мені, не тривож, ми з тобою "врозь",
Забувай мене, залишай мене,
Бо тебе й мене хвиля ця мине.
Не приходь у сни, не тривож душі, залишай,
Ми тепер не ті, зовсім холості,
В рамках шалі підлості.
́́
11.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Осінній настрій,осінній плач
Чи будем разом,чи вже не час?
Осінній дощик,останній вальс,
Тепер не разом,все зникло враз.
Осінній день,кудись іду,
Остання зустріч,не поверну.
Осіннє небо,там я і ти,
Останнє слово,чи так іти?
Осінній бал,і серця стук,
Втекла голубка прямо з рук.
Остання крапка,мене немає,
Голубка твоя вже відлітає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012