gunoskiner

Женімось

У  Верховній  Раді  ґвалт,
Зняли  комуністи.
А  заними  піднялись  
І  соціалісти:
«Що  ж  бо  робиться  таке,
По  нашій  країні.
Демографія  шановні,  
Зменшилась  до  рівнів.
Не  народжує  ніхто.
Старі  вимирають.
Той,  хто  вірує  у  Бога  -
То  ті  виїжджають.
В  кого  цар  у  голові,
Їдуть  до  Європи.
Інші,  ті  що  без  його  -
В  східніші  широти.
Ну  а  нам  ото  проблема,
Людей  не  хватає.
І  нема  кому  робить,
Народ  наш  зникає».

До  трибуни  йде  Мороз.
Кроками  вільненько.
У  костюмі  від  Армані,
Як  орел  біленький:
«Да,  шановні  депутати!
Проблема  ясненька.
Нам  для  цього,  
З  вами  хлопці.  
Треба  щось  робити.
Бо  без  них  податків  нам,
Не  будуть  платити.
Зменшать  нам  фінансування,
Заберуть  машини.
То  ж  бо  смішно  буде  як,
Їздити  трамваєм.
А  подумай,  що  в  буфеті  -
Не  буде  ікорки.
А  котлеті  з  буханця
Й  прокислі  тефтельки».

Це  ж  бо  дійсно,  
Що  проблема.
Всі  забубоніли
«Але  рішення  вже  є,
Створімо  програму.
Ну,  наприклад  ось  таку:
«Даваймо  женімось».
Тай  збиратимем  таких,
Простих,  одиноких.
Ну,  тай  будемо  єднать.  
Того  хто  захоче.
Бо  країні  треба  сімї,
Діти,  всі  охочі».

І  прийнявши  цей  закон,
Почали  робити  -
Із  Оксаною  Байрак.
Вільних  всіх  женити.

От  приходить  той  жених,
Віку  молодого.
Ну,  так  скажем  -
Середніх  літ
З  другом  –  так  сміліше.
І  подругу  першу  слуха,
Що  його  робити:
«Може  вибрати  оцю.
Ноги  в  неї  від  ушей,
Дві  вищі  освіти.
І  на  морді,  як  модель,
Чого  ще  хотіти»

А  за  нею  вийшла  друга,
Худа,  височенна.
Щось  собі  там  торохтить,
Жениха  аж  крутить.
Він  до  друга:
«Чуй  Миколо,  
Ну  що  скажеш,  друже.
То  яку  мені  із  них,  
Вибирати  треба».
«Ти  посидь,  ще  третя  буде.
Далі  буде  видно  .
Дійсно  вийшло,  ця  модель.
Але  без  освіти.
Ну  не  тощо  взагалі  …
Просто  що  маленька.
Ну,  а  в  іншому  вона,  
То  й  навіть  гарненька.

От  заходить  третя  панна,
В  залу  чепурненьку.
Вся  розпатлана  така,
Пишно  тіла  вельми.
Тут  жених  до  друга  мовить:
«Ну,  Миколо  вибачай.
Я  виберу  першу».
«Що  ж  Степане,  дійсно  так.
І  без  варіантів».
А  вона  себе  несе,
Презентує  важно.
Мол  і  то,  і  сьо  уміє.
До  всього  жертовна.
В  хаті  справжня  господиня,
Шиє,  вишиває.
Тільки  формами  своїми,
Женихів  лякає.
А  Степана  в  піт  кидає,
Холодний,  рясненький.
«Від  такої  господині,
Миколо  тікаймо».

Тож  закінчивши  
Цей  кастинг.
Степан  об’являє,
Що  найпершую  із  них,  
Собі  вибирає.
Так  обранці  із  народу,
Людей  в  нас  єднають.  
Про  достаток  і  громаду,
У  країні  дбають.

18-19.11.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2011