| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Я для тебе небо приземлю,
поверну дороги, прокладу мости
Тихий дзвін гірського кришталю
В моїм серці шепче, - тільки ти!
Тільки ти кохана, ти одна
доторкнулась серденька струни,
Аж душа запрошує, вона,
Мабуть хоче помаху весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
Ну вот и всё - прощай навек!
Не поминай меня ты лихом...
Прощай родной мой, милый человек,
Не хлопай дверь за мною скрипом.
Не достучаться мне, видать,
В твоей души стальные латы,
И на коленях не стоять,
Не петь под окнами сонаты.
Прощай же друг мой навсегда
Пусть будет ангел мой с тобою,
Будь счастлива, любима,озорна, -
Твой друг Д.С., что нелюбимым был тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2017
Це початок кінця, пробудившись від сну,
Моє серце до тебе тікає
Я його придержу, не хвилюйсь - не пущу
Знаю в тім, твоїм, інший блукає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Твої очі немов полустанок
Дай же, мила, у них відпочити
І той погляд, як зоряний ранок,
Мов до лицаря кинуті квіти.
Не кажи! Ані слова! Благаю...
Не злякай, не збуди дивосну
Дай напитися їх, відчуваю
Що без них я уже не засну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2016
Вы плесень! Да, - сырая плесень!
Вы гниль народа моего!
И ваш финал совсем не весел,
Не вечно ваше торжество!
Противно слушать сладки речи,
И хари красные видать,
Вы те, кто тушат в храмах свечи,
И убивают в девке мать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630130
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.12.2015
Не зрозуміти африканцям
Кошлаті як сніги метуть,
Мов білі вівці, в диких танцях
На землю шерсть свою кладуть.
Коли мороз, суровий дядько
Щіпа за щоки, лоскотить,
І, мов художник, цей безхатько
У вікнах наших миготить.
І снігу хруст вам не пізнати,
Ох, скільки музики у нім!
Навік журба його - лунати
У царстві сріблім, крижанім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629799
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2015
Палких цілунків, обіцянок, щирих слів,
Мабуть, не РАЦСи знали,а міські вокзали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616327
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 26.10.2015
Долой парик и маски прочь -
вокруг так много фальши!
Ты отыграла эту роль,
неинтересно дальше...
Аплодисментов ты не жди -
ведь их не заслужила,
игры не бис не надо мне -
и так понятно было.
Быть может, зрителя себе
еще найдешь другого,
Храни Господь его и дай
терпенья гробового!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614064
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2015
Вступительных экзаменов любви
не надобно - натерпится она страданий
Прошу тебя, свеча души, гори!
Не тухни лишь от ветра глупых колебаний...
Спеши - она ведь тленна, голодна,
С последних сил к тебе потянет ночью руки,
Спеши - не то обрушит навсегда
На нас зима свои снега разлуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2015
Кохання ницим не дано,
Воно ж ,як кажуть, окриляє
А як відомо всім давно -
Змія польоту не пізнає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584373
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 29.05.2015
Легкий танок серед зими,
Твої палкі зелені очі,
Волосся біле і сніги,
Я вас забути вже не схочу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554686
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 25.01.2015
Кричали очі -хочу, хочу,
Благало серце - опануй
Себе, дурман-трава краса дівоча,
А кров холоне... порятуй!
Мене від погляду ії, мольфарки,
Що тягне , мов хиткі піски, у глиб,
У глиб душі , що лоскотали мавки,
Вглиб серця, де здавалось тільки лід...
Пусти благаю , сніжна королево,
Той теплий вітер , вітер почуття
Як не зігрієшся - відкрий вікно і в небо
Злетить мій вітер , а за ним і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2014
Куди поділося кохання те , колишнє ?!
Коли немов близнята , завжди вдвох
Долали люди місячні доріжки ,
Йдучи сердцями разом , крок у крок .
Коли один без одного нічого:
Ні пить , ні їсти , ні ночами спать ,
А лиш одне — надія — завтра знову :
Немов дитя , підуть серця коханням напувать .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2014
Ніколи не буває пізно встати,
Підняти щит і меч , і знов поринуть в бій
Не згасло ще життя , йому ще не згасати,
Доки не вмре в душі останняя з надій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509193
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 04.07.2014
Кохати - це вам не любити!
Любити можна майже все:
Садок вишневий , тишу , квіти ,
Але кохати лиш одне.
Кохати, щоб душа тремтіла,
Щоб серце рвалось молоде,
Чекати трепетно і щиро,
Як немовля, що матір жде.
І як би тут не помилитись?
Як покохать? Не полюбить?
Кохати можна раз на вічність,
А от любити тільки мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2014
Наодинці з думками , я ловлю їх руками
Та впіймати не можу: близько,близько – та ні.
А якщо їх сітками?! Всіх з`вязати й купками,
Прихистить лиш веселі,а прогнати сумні.
Та прогнати їх буйні далеко-далеко,
Так далеко,щоб навіть в глибокім у сні
Не приніс мені в дзьобі той чорний лелека,
Що кує в моїх думах ті ноти сумні.
Ну а ті , що зістануться будуть лиш мої
Я до серця їх милих усіх пригорну,
І лиш іноді під шелест трав і гобою
Їх за вітром я в поле гуляти пущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Твоя рука була більше снігу,
Закриті очі - вічності туман
Душа давно пішла у вирій світу,
А тіло - то життя?! - Та ні, мабуть усе ж обман...
І скільки слів несказаних іще лишилось,
Що ти мені,та що там?! Й я б тобі сказав,
Але , нажаль, у вічність слів уже не треба:
Мовчання, пам'ять, дим клубами і туман...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
Одного дня Ісус прогулювався і побачив чоловіка, який робив огорожу з кропиви. Ісус запитав його: “Чоловіче, нащо ти робиш огорожу з кропиви? ”. На що чоловік відповів: “Я все одно завтра помру і мені кращої не треба”. Ісус мовчки підійшов до нього і провів пальцем від носа до верхньої губи, і на тому місці утворилась виїмка. Тоді Ісус сказав: ”Від сьогодні ніхто з людей не буде знати ні дня, ні години коли він помре”.
***
Трапилося це в одному з нічим непримітних сіл, якими щедро засіяна наша козацька земля. Село носило назву Доля. Ніхто з жителів цього села не знав чого його так називали. Втім не в назві річ, а в тій історії , яка там трапилася…
Їхав колись по селу один пан. Надворі вечоріло, та й виснажлива мандрівка привела пана до думки, що треба десь заночувати, а потім , набравшись сил, можна продовжити свою подорож. Ось він і вирішив постукати в одну з хат і попроситися на ночівлю. Українці здавна відомі своєю гостинністю і тому, постукавши в будь-яку хату, можна було заночувати і навіть добряче попоїсти — такий вже наш народ! Мандрівник постукав у двері, яку відкрила йому молода сімя — чоловік та жінка. Вони без зайвих питань запросили гостя увійти, добряче його нагодували, а потім господиня пішла готувати місце для сну. Оскількі місця в хаті не було, вона запропонувала йому заночувати у курені, і пан звісно ж не відмовився. Майже вся підлога була усіяна сіном, яке там ховали від непогоди. Трохи поприбиравши, жінка простелила на сіно кожух і припросила гостя до сну. Який же дивний цей сон, сон на сіні! Таке відчуття ніби ти літаєш у повітрі… Пан примостивя і тільки-но почав засинати , як раптом почув голос , який лунав з-надвору. Вийшовши на двір, пан зрозумів , що він доноситься із старої криниці. Спочатку він сильно злякався. Де б це відано, щоб криниця розмовляла?! Потім цікавість взяла гору на страхом і пан , підійшовши ближче, почав прислухатися. Містичний голос повідав пану, що скоро в цій родині народиться хлопчик. Усе б нічого , поки таємничий голос не розповів йому , про трагедію , що станеться з хлопчиком на сьомий рік його народження , і причиною цього стане ніщо інше як вода. Втома взяла своє , і пан опустившись на теплий кожух , полинув до Морфея. Прокинувшись, він став згадувати вчорашню містичну подію. Трохи поміркувавши, пан вирішив, що це йому приснилося, і звісно ж не став нікому розповідати. Ще подумають, що несповна розуму, — подумав він. Добре поснідавши, мандрівник вирішив продовжити свою подорож. Але йому не судилося це зробити. На дворі хазяйнувала осінь, яка відома своїми небесними сльозами. В таку погоду і собаку на двір не виженеш! І тому як чемні господарі, чоловік та жінка запропонували панові залишитися ще на одну ніч і перечекати негоду. Він звісно ж не відмовився. Цієї ночі все повторилося. Пан не міг заснути — все думав над почутим. За сніданком господарі обмовилися, що чекають на поповнення в сімї. І тут пан, зібравши все до купи, зацікавився і вирішив, що треба якимось чином залишитися у них жити. Перше, що спало йому на думку — це напроситися до них у куми. Чоловік та жінка були не проти, але сказали пану: “Ми бідні , у нас нічого немає. А ти — пан. Ми тобі не рівня.Та й ночувати тобі буде ніде”. На що він відповів:”Я можу жити у курені , а крім того рідні у мене немає та й старий я став , а так хоч буде в мене хрещеник”. Господарі погодилися і зрештою взяли його у куми.
Нарешті у сімї сталося свято — народився хлопчик, справжній козак. І за християнською традицією його окрестили у церкві. Хрещеним звісно ж був пан.
Пройшли роки сімя жила душа в душу і пан звісно ж забув про історію з криницею. Минуло рівно сім літ з дня нородження хлопчика. У ті часи християни не святкували дні народження, адже вважали, що світ — це місце для скорботи і печалі, тому радісною новиною є не народження, а позбавлення від гріхів. Тому цей день у сімї пройшов як звичайний. Але в ніч на сьомий день народження хлопчика, все повторилося і тоді пан згадав про страшне пророцтво, якому сьогодні і судилося збутися. За ці роки він всім серцем прикипів до хлопчика і тому вирішив підстрахуватися. Але його батькам він нічого говорити не став. Натомість, коли усі лягли спати, він заховав усю воду, замкнув криницю, і чатував коло хлопчика. Але сон взяв своє… Прокинувся пан від жалібного стогону, який лунав з-надвору. Побачивши , що хлопчика немає поряд , він кинувся на двір. Його застала страшна картина: нахиливши свою голівоньку до криниці, помирав його хрещеник. Пан звісно ж намагався щось зробити, але було вже пізно — смерть уже похазяйнувала… Опустившись на землю коло криниці, він зрозумів, що хлопчик помер не від води — а без неї… Зрештою, картаючи себе у скоєному, пан відімкнув криницю і стрибнув додолу…
***
Реальна ця історія чи ні — кожен вирішить сам... Можна сказати лише одне , що вона є прикладом того ,що доля кожної людини — це її терниста путь, і навіть якщо ця путь наперед визначена кожному з нас, то ще не пізно її змінити, звернути у свою сторону. Але хто знає чи правильний шлях ми оберемо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469150
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.12.2013
На серці розійшлись останні шви,
А біль, злий отчим, б’є мені у душу,
І я ,мабуть, це витримати мушу
Бо Бог терпів — і нам велів.
І де знайти мені ту нитку й товсту голку,
Щоб залатати в серці , геть змарнілим, пустоту,
Та ще б зустріти чудотворну ту голубку,
Що все зашиє — ніби й не було жалю…
Прийде вона — і ніби все рукою зніме,
Забудеться і серця плач, і жаль, і все оте лихе ,
І навіть кволий голос , що душею часто лине —
Затихне і втіче — прийде нове.
Це голос радості й пташиного щебету,
Веселки й квітки , що стрічає новий день,
Мовчання трав і зір яскравого бенкету,
Навік оспіваний мільйонами пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2013
Ти малювала квіти на потертому папері,
А я стояв й збирав зів’ялі пелюстки,
Що ти колись зривала, сидячи у сквері,
І промовляла, тремтячи,:”Кохав чи ні?!”.
Кружляли пелюстки і падали додолу,
А в них, в тих пелюстках — відлуння почуттів,
Тих почуттів, що розпинали твою душу сивочолу
І кидали мене у вир безсонних каяттів!
Не відаю тепер чи правильно тоді усе зробили?!
Хто винен був , а хто залишився правий?!
А поки що — цвіли лиш квіти на потертому папері,
Що я колись з тобою не зберіг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2013
В останній раз до мене уві сні прийдеш,
Й запалиш на вустах моїх сумну усмішку,
А як прокинусь — знов розтанеш,пропадеш,
Чи з’явишся колись хоча б на зовсім трішки?!
Не можу я забути ті вуста,
Які колись мене так лагідно вітали,
І погляди твої, голубонька моя,
Які мене не раз мов птаха окриляли.
Я за тобою поспішав у тім останнім сні,
А ти… Ти навіть і не кликала мене з собою,
Чи варто б́у́ло серцю охмелілому й мені,
Нестись тоді крізь стіни вітровою.
І ось ти зникла у густих чагарниках,
А навкруги мій крик і тихий шум гобою,
Мабуть, не варто вже іти мені по тих стежках,
Де ти колись ступала босою ногою.
Так прощавай же ,сиза ластівко моя,
Нехай же янгол буде завжди на плечі з тобою,
Прощай вже, мабуть, до наступного життя,
А поки що дозволь у сні помилуватися тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013
Вони за нас померли— щоб ми жили,
Померли, не жаліючи себе,
Так піднесемо ж друзі квіти до могили,
Так пом'янімо ж їх незлим, тихим слівцем!
І порадіємо за день ми Перемоги,
І посумуємо за втрачені серця,
І прийдемо гуртом на ті пороги,
Де билися вони за нас і знали— їм не має вороття!
Хай проспіває над полями дикий сокіл,
Хай в небі канонади миготять,
А ми їм скажемо слова свої високі:
"Спасибі, що взялись за нашу долю воювать!"
Хай буде вічна пам'ять переможцям,
Хай будуть, мов тату на серці, їх діла,
Хай стане усмішкою промінь сонця,
Що грітеме їх душі і постріляні тіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423732
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2013
О, Україно, дівчино розкішна!
Твої степи безкрайні та поля,
Твоя природа дивовижно- ніжна,
Долини й гори-це моя Земля.
Дніпро-це пояс на твоєму лоні,
Говерли велич рветься до небес.
Пшеничні ниви- золото в долонях,
Твої зірниці-погляд із небес.
Коли ти злишся—море рве глибини,
Коли ти плачеш—ллються сто дощів,
Радієш—сяє сонце в небі синім,
Веселка виграє серед лугів.
Заради тебе мила Україно,
Ми віддаємо без жалю життя.
Бо ти така чудова. Ти єдина,
Моя навіки рідна сторона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298968
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.12.2011
Говорили мені верби і тополі,
Що кохання, то капризне почуття.
Але я, чомусь, не слухав їх ніколи,
Ось, узяв і закохався, як дитя.
Все це сталось серед осені, раптово,
Ти прийшла в моє збентежене життя,
Ти проникла в мою душу так глибоко,
І до тисячі дійшло серцебиття.
А на дворі опадало тихо листя
Я чекав на твою відповідь щодня.
Але ти , як і раніше, все мовчала,
І відчув тоді у серці дивний холод я...
А коли осіння ніч пройшлася садом,
Ти промовила: тебе я не люблю !
Плакав я. І дощ ридав разом із градом,
Серце краялось від болю і жалю.
Але вірю я, не втративши надію,
Що прийде до мене осінь золота.
Знаю я, що закохатись знов зумію,
І між вербами з'єднаються вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2011
Розлука розплела клубок твого й мого щасливого кохання,
І як тепер назад його нам заплести?
Нас розділяють кілометри,і одне лише бажання:
Скоріше один одного по нитці цій знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296777
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.11.2011