| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
ні для кого із тих, хто в собі загубився, не придумали люди мапи,
не запалили вогню, не подали аріаднину нитку.
і справді - дітям поганий приклад, краще просто ізолювати,
в самітному домі замкнути, забити ретельно шибку.
і слідкувати, щоб ніхто з них назовні не вибрався,
і відводити погляд, коли випадкова зустріч:
все нормальне у них давно розгубилося,
очі їхні в щілинах забитих вікон - ніч.
для тих, хто себе не шукає, придумали люди казку.
страшну, наче погляд ув"язненого у власній домівці,
правдиву не більше, ніж сотні разів переклеєні маски,
що замість облич у кожного з їхніх наглядачів.
у казці у цій усе максимально чітко:
людина проста, як мелодія з музичної скриньки.
тому засинайте і будьте слухняними, дітки,
і не зазирайте у вікна самітних будинків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612094
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.10.2015
недописків у мене більше, ніж недопалків -
ще одна ознака відсутності сили волі.
ходжу скрізь розгублена, наче розпарка,
і ніяк не візьмуся закінчити свою story.
і ніяк не візьмуся її розпочати.
завжди відкладаю на завтра й сама в це не вірю.
а справ тут всього - просто речі зібрати
і замкнути іззовні хатину зі звірами.
й не пускати їх далі іти за собою,
і примусити себе іти уперед,
щоб знайти - ні, не щастя, - всього лишень зброю,
й затулити вікна сторінками старих газет.
щоб не бачити, як на дорозі перед моєю новою хвірткою
помалу збираються всі мої звірі.
я замкнула їх. дім мій старий став їм кліткою.
нема більше їм місця в моїй пам"яті, болю в моїм тілі.
я не дам їм ступити ні кроку стежкою,
не пущу їх до себе - хай роблять, що хочуть.
залишу без уваги набридливе відчуття дежавю,
хоч воно вже всередині стогне й скрегоче.
якщо знову у цьому потреба виникне,
то впущу їх у дім і вкотре у ньому замкну.
і робитиму це щоразу, поки вони не зникнуть,
або я десь в дорозі до нового дому безсила засну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604466
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.09.2015
наскільки ж можна самому себе ускладнити,
самому себе від себе сховати і закодувати.
і потім самому ридати і в прірву падати,
шукаючи себе і там, а всіх інших забути згадати.
наскільки ж можна самому в собі загубитися.
і потім даремно хапати канат аріадни.
самому себе не спасти й від утоми втопитися
у власних сльозах, зрозумівши, що геть ні на що ти не здатен.
й блукати роками у тім лабіринті свідомості,
шукати себе без спочинку і гублячи карти,
і потім, зустрівши щось зайве у невагомості,
самому себе не побачити й не впізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
для тих, хто не хоче кохати-чекати-вірити,
завжди залишиться запасний варіант :
про нездійсненні польоти мріяти
і розвивати акторський талант.
тисячі масок врятують від поглядів-опіків,
сотні обманів затулять безпомічну чесність,
і після мільйонів безрезультатних допінгів
совість запишеться у список зниклих безвісти.
саморуйнація - це благородна погибель:
ніхто не забруднює руки чужою кров"ю,
кожен сам все закінчує й робить вибір -
стати коханим комусь чи залишитись собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
власні монстри лякають найбільше
і мертв"яки в рідних шафах
гримлять кістками страшніше,
ніж усі в світі разом узяті.
своя помилка більше болить,
аніж усі катастрофи людства.
своє життя значно швидше горить,
а час повільний - аж до безумства.
хто б не був поряд, хто б не обіймав,
серцю від цього тепліше не стане.
згадка про те, що у руках тримав -
й знову кровлять старі рани.
що хочеш забути - тебе не полишить.
що хочеш згадати - ніколи не вернеться.
важливе чекає тебе у "колишнє" -
ти ж завжди замкнений у "теперішнє".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
ми занадто цінуємо свою незалежність
і тому забуваємо, що справжня свобода -
то геть не необмеженість дій і відсутність заборон,
а вміння скрізь і завжди залишатися собою,
вміння робити вибір.
ми закриті в рамках волі,
забуваємо, що то ми керуємо власною свободою,
а не вона нами,
застрягаємо в клітці своєї непокори і вседозволеності.
повсякчас повторяючи собі, що ми вільні, тим самим заковуємо нашу душу в кайдани страху перед тим,
що хтось може порушити кордони нашої індивідуальності, посягнути на те похмуре самотнє існування, котре ми вибрали для себе і назвали "мрією".
самообман аж ніяк не можна назвати проявом свободи, тож визнаймо: мріяти ми теж боїмося, щоб не розчаровуватися згодом у собі - самотність нікого не робить щасливим, що б ми там не говорили, а здійснювати мрії у вузесенькому світі навряд чи вийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
так хочеться щирості. а ні з ким бути щирою.
ніхто не слухатиме мої одкровення.
ніхто не поділиться силою.
ніхто не пишатиметься мною, коли мені вистачить своєї.
коли звикаєш бути сам, нічого не змінюється.
змінюєшся тільки ти. перестаєш когось потребувати.
тоді люди дивуються тому, що ти не звертаєш на них увагу.
а де ви були, коли вам кричали:"поговори зі мною! помовчи зі мною! побудь зі мною!"?
отак і стають шизофреніками.
і потрапляють до психлікарні. бо людям страшно дивитися на діяння рук своїх.
страшно, бо розуміють, що вони можуть стати такими самими.
так вже є, що саме люди для людей - найстрашніше і найнезрозуміліше.
і тому всі ховаються від себе -
бояться прокинутися одного ранку і зрозуміти, що той, хто дивиться на них у дзеркало - незнайомець.
бояться вийти не вулицю і не побачити жодного знайомого обличчя.
і забути себе.
і стати ніким.
глянь-но у дзеркало. хто з нього на тебе дивиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418419
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 14.04.2013
в тобі порожнеча й мільйони всесвітів.
там можна знайти себе і загубитися.
і я - лиш один із мільйонів рекрутів,
готових за тебе убити й убитися.
і я - лиш одна із мільйонів чайок,
що плачуть над морем, яким ти пливеш.
і я, як кімнатний кактус, чекаю,
поки ти дорогу додому знайдеш.
і поки мене раз у місяць поллєш
своїм теплим поглядом і холодним дотиком
тих самих рук. і без зайвих меж
ув"язниш мене у собі. під замком.
та я й без замка не втекла б від тебе.
і не замінилася б якоюсь кращою.
вже пізно. ти чайку не виженеш з неба,
коли дика пташка стала домашньою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Ти хочеш повірити всім, та не віриш нікому.
Ти мрієш знайти щось нове - й застрягаєш в минулому.
Тому іще вчора твоє світло впало у кому,
а темінь твоя із кутка виглядає обурено
Ти надто боїшся і світу, і себе у ньому,
боїшся розплющити очі й побачити відповідь.
Але хіба страх не присущий усьому живому?
Його побороти - твоя ціль. Хоч собі повір!
Це все не настільки вже страшно, і складно, і втрачено.
Ти сам маєш право змісити з піску своє серце.
Ти сам маєш право сказати все те, що не сказано,
і цим зробиш так, що піщане те серце заб"ється.
Піщинки із нього не лізтимуть, не утікатимуть,
вони стануть поряд, щоб бути одним механізмом.
Й тоді ти піднімеш з підлоги усі свої сльози-атоми,
і виллєш із них власний світ, де ніколи не буде запізно.
Ти віритимеш в нього, він житиме твоєю вірою.
І ти зрозумієш, що поряд існують не сотні - мільярди
таких самих богів, таких самих вірувань,
й нарешті повіриш у себе, у інших, у правду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Близько, ти вже зовсім близько до виходу.
Настільки близько,що навіть не віриш у це.
Тобі здається, що то - сон: твоя мета була надто жаданою, а дорога до неї - надто складною, щоб так швидко повірити у її досягнення.
Ти стоїш і дивишся у двері назовні. Дивишся і не віриш своїм очам.
Думаєш, що це іще одна ілюзія, міраж, створений, аби остаточно вбити у тобі надію на звільнення.
Тому, аби не завдавати собі зайвого болю, ти просто розвертаєшся і йдеш назад, так і не дізнавшись, що за ними було твоє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402904
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.02.2013
будь зі мною останні 9 хвилин до кінця ночі.
дивись, як я тану разом із нею.
прислухайся до ледь чутного потріскування запаленої цигарки.
воно стає голоснішим, коли цигарка догорає. все голоснішим, голоснішим..
і раптом обривається на найвищій ноті свого реквієму.
будь зі мною останні 9 хвилин до кінця ночі.
дивись, як по черзі, один за одним на вулицях гаснуть ліхтарі, даючи дорогу більшому Світлу, котре, втім, не поспішає приходити і є далеко не таким лагідним і м"яким.
вдихай запах попелу, поки він ще не розвіявся.
вбирай ніч у всі рецептори, поки вона не розсіялася.
злизуй її по краплі зі свого вікна, нанизуй на тонку голку своєї зневіри.
тебе замало, щоб увібрати всю ніч, тому це зроблю я.
я стану для тебе постійною ніччю, щоб ти ніколи не втікав від світла.
бо ж ніч ще світліша, ніж день, коли ти її розумієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2013
ніч - то далеко не найтемніше, що може бути у дні.
день - то далеко не найсвітліше, що може бути у ночі.
жах - то не найстрашніше, що може бути у сні:
гірше, коли ти взагалі не розплющиш очі.
тиша - далеко не найтихіший звук.
часом вона кричить голосно аж до відчаю.
так, що ти ніяк не розірвеш рук
із людиною, котра здається майже іншою.
крик іноді може бути беззвучним,
але від нього болить іще більше,
що аж невільно буваєш колючим
і втікаєш туди, де темніше.
хто ти там, всередині, ніхто не знає напевно.
тобі самому себе розпізнати важко:
на вустах усмішка, а в очах темно,
ти давно вже забув, скільки було тих масок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2012
Сьогодні твоя черга вмирати.
Я тебе навчу: спершу мусиш відчути біль у серці.
І не забудь про передчуття неминучості.
Неминучості минучості. Сьогодні минаєш ти.
Отже, біль у серці.
Відчув? Добре. Тепер дихай рвано, налякано, відчайдушно.
Намагайся впіймати бодай краплину повітря. Бодай на губи.
І загуби її.
Задихайся.
Витрачай отанній кисень, благаючи про допомогу.
Втрачай свідомість.
Повільно, по краплі, відчуваючи, як твоє тіло стає безвольним і порожнім.
Ну що, сподобалося?
Поруч із тобою я завжди почуваюся саме так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2012
Грай свою роль.
Тобі її довірили.
Тобі сказали її грати.
Ти можеш боятися,
можеш вірити,
а можеш з криками втікати.
Ти можеш робити те, що сказано,
а можеш боятися ворухнутись,
ти можеш розпастись на гранули
і забувати вдихнути.
А може, тобі дозволять навіть дихати -
тоді дихай на повні груди,
бо хтозна, коли муситимеш зникнути,
а коли про тебе забудуть.
Ти не знаєш, що буде завтра.
Ти не знаєш, чи завтра буде.
Можеш благати про евтаназію,
але маскам її не дарують.
Бо ж ти єдиний, хто знає,
що під маскою є обличчя,
котре, втім, вже скоро розтане -
кінець твого спектаклю вже близько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012
Хто ти у цьому світі?
Хто ти в моїх очах?
З чужою тінню на плечах
і дивним відблиском на світлі...
Хто ти, коли не спиш?
І коли сон обійме тебе ніжно?
Чи знаєш, що є рано, що є пізно
і як не розгубити своїх рис?
Хто ти у натовпі і хто на самоті?
Ким ти стаєш, коли не можеш бути чесним?
На що чекаєш більше - осінь, весну,
чи, може, на зимові вулиці пусті?
І головне: ким ти хотів би бути?
Чи розумієш, що вирішуєш лиш ти?
Чи розумієш, що для того, щоб себе знайти,
треба навчитися не тільки слухати, а й чути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012
Падай, щоразу глибше,
і хай твій крик
підіймається тунелем страху
через трахею, горло і вище,
хай він шукає дорогу зі сну,
хай безнадійно лунає у вухах,
хай відбивається у свідомість,
щоб хоч себе сам послухав,
бо іншим байдужа твоя невагомість.
Ти відчуваєш себе порожнім,
в тобі - ніщо, навіть трохи менше,
і зрозуміти, що ти в безодні,
тобі нескоро ще вдасться вперше,
якщо взагалі колись вдасться.
Хоч це, врешті, не дуже й важливо:
коли ти ще й досі не здався,
тобі небагато вже залишилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2012
небо дивилося з осудом і все частіше плакало.
ми ловили його сльози, і нам було мало.
то, мабуть, прокидалися наші садистські нахили -
були такими чужими, що й небу боляче стало...
були чужими усім і собі в першу чергу.
ніби й забули про правила, та не стали вільними,
повиривали в собі всі зайві стержні,
але зайві чомусь замінили потрібними.
ми стрибали у прірву, та вона нас випльовувала,
ми топились у морі, але там ми не бажані.
коли раптом побачили кров чорного кольору
і згадали, що вихід - то бути справжніми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Краще б плакала, чесно.
Кричи, не кричи - у всіх свої затички у вухах.
І правильно - нема вже кого слухати: тиша вмерла ще вчора під схлипування останнього дощу.
Нема сенсу шукати в цьому якийсь сенс.
Все набагато простіше: найголовніше лежить на поверхні, а ми його ігноруємо, думаючи, що це занадто легко для такого божевільного світу.
Божевільний світ, божевільні люди, божевільні почуття... Це єдине, що ще важливо - пам*ятати, що ти живий, хоч як би іноді не хотілося забути.
Пірни в себе, втопися в собі і згадай, як це - чути своє серце, яке відчайдушно б*ється в грудній клітці, нагадуючи, що воно в тебе є.
Заплющ свої очі і зрозумій, яке то щастя - бачити щось крім своїх нутрощів, крім нутрощів свого егоїзму.
Вистрибни з вікна і в останню мить перед падінням згадай, що маєш крила.
Забудь все, чому тебе вчили, й усвідом, що то безмежна радість - відкривати щось для себе вперше.
Воскреси свою тишу, візьми за руку дощ і згадай, що сльози - це лише вода, що крик - то тільки звук, і насправді все не так погано, поки осінь міцно тримає тебе у своїх обіймах.
А вона не відпустить, поки ти сама цього не захочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332443
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.04.2012
торкнися цього болю,
випий сміх,
поцілуй погляд,
обійми самотність.
це все моє і все тобі.
щоб не забував.
бо мене вже нема.
я розтанула,
розлетілась зграєю метеликів,
як завжди хотіла.
тільки трохи зарано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
За такий короткий час - всього місяць - я вже вдруге на цвинтарі. Стараюсь уникати таких місць, але схоже, вони мене вподобали. З тих двох разів, коли я була присутня на похоронах, у мене склалося враження, що всі вони дуже схожі мі собою: люди одягнені в чорне, кажуть гарні слова про покійника і плачуть. А головне - я не можу витиснути жодного слова і почуваюся, ніби то я сама в тій труні. Хоча, може, насправді все зовсім інакше, просто мені завжди так "щастить"...
Усі плачуть... Тільки в мене сльози вже закінчились. Виявилось, я можу плакати геть мало - далі стає абсолютно все одно.
Підбігає дівчина (тепер вже колишня) покійного - мого друга.
- Що робити? Що мені тепер робити?! Я не зможу жити без нього!..
(Далі за слізьми не можу зрозуміти її голосіння, та в принципі, нічого нового воно мені не каже). Та й порада в мене на це тільки одна:
- Забудь.
І почалося:
- Забути?! Як?! Що ти таке кажеш? Безсердечна!(якби ж то..)
Ну, так завжди. Тепер вона до мене більше не підійде, буде здалека показувати пальчиком подругам і новому бойфренду, з яким, до речі, познайомиться через тиждень після смерті її "єдиного". І нізащо не признається, що скористалася з моєї поради.
Забути... Так, ідеальний варіант. Тільки мені він чомусь не підходить. Але й плакати не можу. Чому? Бо це тільки початок, лише перший день без нього. А їх буде ще багато: дощові й сонячні, холодні й спекотні... Це лише маски днів, насправді вони абсолютно однакові - порожні й сірі без його теплої усмішки й променистих очей. І головне - безкінечно довгі.
Хоча... У мене завжди є можливість закінчити все раніше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330472
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2012
без тебе,
без себе
літаю безкрила,
шукаю безодню,
бо серце згубила.
без серця я лялька,
без тебе - сльоза.
що так все складеться,
хто знав?..
колись ти був поряд,
і я мала крила,
усі наші зорі
в долонях носила.
тепер я бездомна,
безсила, бездумна...
і знов ніч безсонна
в обіймах стиснула,
і знову по вулицях
міста до ранку
шукати свободу,
збирати світанки...
і хай собі - маю я дещо теж,
адже без всього -
то значить без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
осінь...
опадають останні
оксамитові острівці.
океан, окрилений
осінньою одою,
очікує омани.
осика осипається,
оплакує одиноке озеро обману.
оранжевий обрій
обережно омиває
обруч океану...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
тихо...
тонкі тіні тікають
тремтячими травами.
тендітні тополі тонуть -
темно.
ти тепер теж тікаєш -
тріснуло те тепло.
тільки тремтяча туга...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
дні довгі.
догма долі душить
дистильованими думками.
давно дивуюся диму -
дістає до душі.
дотик дощу дарує
довгождане диво.
досить думати - догорає душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
люди в масках
безвольні
бездушні
безпритульні серця
відчайдушно
рвуть кайдани
безсило, востаннє
вже нема
ні страждань
ні бажань
все обман
без вагань
без прощань,сподівань
стільки ран!
біль - життя
відчуття
смерть - сльоза
каяття
душі на прив*язі
серця порубані
воля загублена
та мотузки лялькаря
тліють обвуглені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Виграв не той, хто вижив,
слабкий не той, хто плаче.
І твій біль геть не значить,
що тобі все пробачать.
Обман не значить зраду.
Зупинка - не кінець.
І геть не той борець,
хто має в руках владу.
Від себе не втечеш
і не втечеш від меж.
Як сам їх подолаєш,
тоді себе знайдеш.
Дивитися і бачити - дві зовсім різні речі,
і слухати й почути - теж не одне й те саме.
Лиш той отримає баж́ане,
хто зможе це відчути
й зруйнує власні пута.
Нема права забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Засніжила, завіяла, закружляла хурделиця,
замела усе мріями, засвітила зорю...
Срібним килимом сніг по землі сонній стелиться
й ніжним шепотом їй каже казку свою.
І земля так уважно, так захоплено слухає,
вірить кожному слову бездумно,
і терпляче на замерзлі пальці дмухає.
Вона така довірлива, що аж трішечки сумно.
Бо лиш вірити в казку - то замало для щастя,
треба сила і мужність, щоб її здійснити,
тож далеко не всім така дивовиж вдасться,
і не під силу нам це змінити.
А ніч чорною кішкою все танцює під місяцем,
і в зелених очах її світиться сон.
Вона тихо наспівує, і дивна пісня ця
із морозяним вітром звучить в унісон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012
Я - метелик, живу тільки день.
Вчусь шукати в сльозах надію.
Мушу встигнути все... Без проблем -
мені вітер сміливість навіяв.
І тепер я живу в своїй вічності.
Вічність, день... Все одно, чи не так?
Переплелись праведність з грішністю,
можна Богу писати листа.
Коли смерті нема, забуваєш всі правила -
нема сенсу зважати на ті табу.
тобі вічності крапля в долоню канула -
ти згадай, що колись й сам метеликом був,
що колись жив єдиною тільки радістю,
не боявся кінця, бо початку не мав.
Може, ще раз тобі таке трапиться,
то тоді бережи незавершеність дня.
А я ще живу, ще мій день не закінчився.
Хоч то, може, й не день, то вже вічність уся.
Цінувати загублені сльози місяця
маю час, бо та вічність - то я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2011
думки рояться в голові набридливими шершнями і розлітаються в сторони від кожної спроби якось їх впорядкувати.
страшенно хочу дощу. він якимось чином лікує це безглуздя.
вже не знаю, чого чекати. хоча ні, все набагато простіше - я не хочу нічого чекати. щоб потім не розчаровуватись. і взагалі, так набагато цікавіше - не знати, що буде далі. тоді життя має зміст, який, мабуть, є саме в постійному його пошуку...
ковток гарячої кави.
спогадами вертаюся в минуле, коли, ще маленькою, я дивилась на маму, яка пила напій із дивовижним запахом. мені чомусь його пити забороняли...
заборони... одна з тих небагатьох речей із дитинства, за якими я не сумую. їх у нашому житті і так забагато. ми самі заганяємо себе в рамки, а потім скаржимося, що тісно. і довго ще не можемо їх зруйнувати.
о! дощ почався... все: тепер довгождана прогулянка і спокійний сон людини з чистою совістю. після дощу завжди чомусь почуваєшся чистим. і цілком безневинним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296207
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2011
вогонь догорає.
останні миті найцінніші.
іскри прощаються з небом.
полум'яні язики востаннє
цілують вітер.
диму вже майже немає,
тільки п'янкий запах попелу
тікає в небайдужі душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296203
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.11.2011
Зайві слова вбивають відвертість.
Все, що треба почути, почуєш і без прислухань.
Вміння любити зникає в порожніх обіцянках. Де чесність?
Світ переповнений звуками пісних бажань.
Світ переповнений муками вічності й часу.
Час утомився від сну.
Душам пора на спочинок,
А вони починають війну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011