| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Цю гру без правил я давно програла,
Можливо навіть, що сама здалася.
Вже третю ніч до ряду я не спала
«Та сни ж були!» - сама собі клялася.
Ти, як мара, міраж в моїй пустелі,
А я ж вмираю без цілющого кохання,
Його, так як води, нема джерелі,
Так зникло почуття моє останнє.
Нема його, нема тебе... й мене немає.
Мій дух ще не погас, та не палахкотить.
Сльоза остання десь в душі зітхає,
Вже все останнє, навіть ця остання мить.
Це ті слова, до крил моїх прощання,
Не понесуть вони вже до небес.
Розбилась на своїм аероплані,
Зламались важілі розхитаних терез.
Чого чекала до цих пір, вже я не знаю.
Надія? Сподівання? Не страждаю.
Всередині покрилось все імлою.
По троху вже, мабуть, я забуваю
Як стати хоч на мить мені собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Скажи,- вопрос остынет в горле,
Лишившись пылу и умолк.
Не вирвался мой зов на волю -
Он умер, словно одинокий волк.
Люблю тебя,ты говоришь, что тоже,
Но как же так,пойми, не знаю я:
Чем взгляд твой жарче, тем потом холоже.
Как можно не любить меня любя?
Уходишь рано, не дождав рассвета,
Ты не звонишь мне, хоть давно я жду звонка.
Я жду звонка, что твоим "приветом"
По телу разразится током страсти и тепла.
Люблю тебя, но так терпеть все муки,
И слушать грустный рок под сердца стук.
И ожиданье глаз... Твои лишь руки
С долину счастья - забыться меня несут.
Я чувствую, что я в полоне ночи,
В полоне ночи, хоть при свете дня.
Не знаю я, что от меня ты хочешь,
Лишь дать могу любовь, а ты мне дай себя.
Люблю тебя, но я давно не в клетке,
Скажи мне, дай ответ, в последний раз!
Мне ждать тебя, с любви горячей меткой?
Не отводи, прошу, своих ты глаз.
Мне дай ответ: остаться мне? Исчезнуть?
Остаться? - так люби меня, не как сейчас.
Люби меня до криков на рассвете,
Люби как будто жизни твой последний час!
Уйти? Ну хорошо. Как только ты попросишь.
Тебе плевать, а я уйду удаль.
В удавку не пойду, лишь только мои слёзы,
Когда-то проронят мою печать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306754
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2012
Я Тебе посвящаю строчки,
Надеясь, что прочтёшь, пока жив.
А сама, дописав до точки,
Улыбаясь, любя, убив...
От пламя "люблю" к "ненавижу"
Давно раскрутился наш круг.
Во мне же сейчас, как видишь,
Чувства эти два рядом идут.
Я же, знаешь, прощать не умею -
Проще тебе умереть.
Мне так проще, сказать я посмею,
Я не спорю - ты делай так впреть.
И возможно я - эгоистка,
Не прикажешь ты сердцу любить.
Я, как Ванга, скажу: конец близко,
Про пощаду тут тщётно молить.
Не подумая нож в твоё сердце
Со спины я по ручку всажу.
От себя никуда мне не деться,
И тебе. Я судья - я сужу.
Я не зайка. О, нет! Я - лисица.
Я жестока, холодна как свет.
Яд смертельный тебе мой не снится.
Я кондуктор - на небо билет.
Знаю я, что люблю тебя больше,
Больше жизни твоей и моей.
Сделав нитку судьбы твою тоньше,
Я сама отправляюсь за ней.
Как маньяк, или что-то с ним схоже,
Пресеку все истоки твои.
Обещаю, узнаешь на коже,
Все последствия этой моей
"безответной любви".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012
Я з легкістю зійду на плаху -
Вона для мене схожа на театру сцену.
Як обіцяла я собі, не буду плакать,
Фанаткою колись була тії, що Ксена.
Я навпаки вуста розклею,
Зуб оголю в страшнім оскалі.
Надію десь в собі лілею
Душу знайти ще чисту й нестраждалу.
Живу під гаслом: люди - то жорстокість.
Сама я не свята, а може й гірша.
Не відповім прохожому на колкість:
Я не така. Я - егоїст і грішник.
Оці мої гнилі рядки, смердючі,
Я кидаю в обличчя усім людям.
Посвяту почерком кривим карлючу,
Ми всі варитись в супі однім будем.
Ти чуєш, саме ти, коло екрану!
Читаєш що, і думаєш - хизуюсь.
Повір, цей вірш мене не менше ранить
І пишучи його не менше я мордуюсь...
І стоючи на смертному кордоні,
Та досі сміючись в обличчя смерті.
Звиваючись в екстазовім полоні,
На світ кричу на сольному концерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012
Дуло до скроні
Приставила доля
Із вічним запитанням: Хто я?
У вічнім полоні
В твоїй я долоні,
Накрив мене як хвилі в морі.
Тож вбий - я не знаю,
Тому я страждаю
І знову впадаю у відчай...
Не знаю й шукаю.
Себе я караю:
Шепчу я питання у вічність..
Тож хто я? Хто?
Я - Кінь в пальто.
Така ж я безглузда й незнана.
Життя затихає останній акорд
Раніше ніким не коханий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
Я майже тебе забула.
А вночі ти знову приснився.
«Зупинись!» - я тобі кричала
Від слів моїх відхилився.
З тобою я зрозуміла –
На щастя нема надії.
На землю упала біла
Сигарета недопалком мрії.
Так думала я раніше,
Омана з очей опала.
Ніхто вже не винен більше –
Сама себе зруйнувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Хтось скаже:
Перший процілунок, наче ранок,
Що мором томним тілом ляже
Це наче вийшло сонце на свій ганок,
Щоб знов тепла прясти самотню пряжу.
Хоть скажи:
Поцілунок перший наче літо,
І ніжешся в незнаних почуттях
Здається серце те тільки зігріте,
Що відчувало це не тільки в снах.
Я згодна- почуття незнані досі
На голову звалились наче сніг.
Та тільки от навряд чи ти попросила,
Того, що після нього падаєш із ніг.
Передчуття у голові курличуть,
Що буде потім? Як же бути далі?
І серце розуму уже не кличе,
І розум вже і сам летить у долі.
У висках гроза гримить громами
По шкірі пробігає ток;
Туман безумства килимами,
Нас зв`яже безліччю ниток,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
Коль я умру, то в пепел обращусь я,
Пусть не красив он. а ещё блёкл на вид,
Но сможет передать он тёплые те чувства,
Что даже умершее сердце сохранит.
Любимый мой, ты собери его в сосуд простой,
И ясным днём весенним
Средь белых клёнов чащи той пустой
Развей его в их листьев карусели.
И уж холодной страсти моей пепел,
Вспыхнув огнём в последний раз,
За горизонтом полетит, где облака те,
С столь нежною улыбкою глядят на нас.
Мы все когда-нибудь пойдём такой дорогой:
И Шепард, и крупье, и продавщица,
Но у меня осталось времени ещё немного
За это время всё может случиться.
Я буду петь для тебя, о моё чудо,
Ту песню,что, как поэт, сама я сочинила.
Пока в прекрасное, как это утро
Злой ветер не развеет прах с моей могилы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299322
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2011
Ти навчила мене любити
Хоч не знала цього сама.
В серці запахли квіти,
У серце прийшла весна.
Ти навчила мене любити,
Та до мене ти не полинеш.
Я ж нічого не можу зробити –
Як захочеш, так зразу покинеш.
Ти навчила мене любити,
Показала мені, що любов
Від цукру солодша, що гріха крити?
Від солоду душа болить знов.
Ти навчила мене кохати,
Ранком, коли бренить роса.
Ти навчила не зволікати,
Щоб з очей не скотилась сльоза.
Ти навчила мене кохати,
Та лиш себе кохати навчила.
До кінця мене хочеш ти взяти,
А сама, ти навряд чи любила.
Ти навчила мене кохати,
Вдячний я, і в душі десь нехай
Вільний звір, над яким правлять грати,
Виє гірко, і плаче – нехай!
Ти навчила мене жити,
Всередині осінь настане.
Та не буду, хоч хочу, тужити –
Часу й так відведено мало.
Ти навчила мене багато,
Та не всьому, чого ти знала.
Як боротись,скажи мені з катом,
Бо зима вже в душі настала.
Холод більший ніж мінус сорок
Обпалює мою шкіру .
І морозний охоплює морок,
Ти скажи, ти цього хотіла?
Ти навчила мене багато,
Мабуть цим ти мене і згубила.
Сама стала для мене тим катом,
З ким мені боротись хотілось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298960
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2011
Собачья туша в переулке,
Давно простывшей шины след.
И жизнь её уж не вернётся
Через сто долгих хитких лет.
А знаете, эта собака
Когда-то же жила в семье,
И не скиталась - голодала:
Жила согретая в тепле.
И эта самая собака,
Была им верным другом, да.
Предательство те замышляя,
Терпели долгие года.
Состарилась наша собака -
Не тот стал глаз, и нюх не тот.
Мгновенье... И она не в доме,
А уж на улице живёт.
И плакала собака очень,
И было больно сильно ей.
Но нету, слёз, и только фары
Горят глазищами пред ней.
...
Собачья туша в переулке,
Давно простывшей шины след.
И жизнь её уж не вернётся
Через сто долгих хитких лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297406
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 02.12.2011
Війна? А що таке вона?
Несе з собою плач і смуток.
П`ять букв у ній, а суть одна –
Зібрав життя хтось у свій жмуток.
Війна, навіщо вона нам?
Навіщо нам ті чвари люті?
І чути тільки, що десь там
Війною трупи до землі прикуті.
Війна, чи тільки ж ото ми
Пережили страшнії дні ті.
Коли страшніше від чуми
На смерть залишили солдатів в житі.
Війна – країна плакала і землю поливала
Кров`ю синів своїх, тоді ж
Так гірко раз у раз стогнала.
Війна, на Україну падала так часто
Тоді здригалася ланам усім вона,
Боліло наче лезом по зап`ястях.
Війна, забудемо усі про неї
Бо гості ми на цій землі.
Тут тільки тілом ми, а вже душею
Загрузли по коліна у багні.
Ти пам`ятай, що Україна босими ногами
Чимдуж тікала від війни.
Що пробиралась гострими тернами.
Щоб зараз вільними і живими були ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297388
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.12.2011
Бог дарував птахам одним лиш крила
Так думать прийнято в сучаснім світі
Кого літати думка не навчила,
Що котяться по колу і за вітром.
Замурувався хто в чотирьох стінах,
Скоса подивиться на того, хто летить,
Хто несе мрію на могутніх крилах.
Хоч їх не видно, та не згаснуть в мить.
Як зиркне він на цих крилатих.
Не зрозуміє, дурнями назве
Одягнений в казок героїв лати
Впродовж життя замріяність несе.
Ти не живи законами одними
Не бійся мріяти, і думку розвивать.
Тоді почуєш крила за плечима.
Розправ ти їх – пора уже взлітать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Самотність – поетів карає доля,
Періщить жорстоко бичем.
Свободи шукає він у неволі,
Натхнення – під злим дощем.
Потрібно розправити широко крила
Злетіти в небесну даль.
Та тільки зламала крило, згубила
Вміння літати печаль.
Темрява хмарою охопила
Душу колючим прутом.
Поетові горя вона наробила –
Він плаче гірким віршом.
Якби ж тільки міг творець свободи
Серце своє захистить.
Та тільки все ближчають лютії води –
Бажають його захопить.
Нависне над ним сірий натовп –
Він є його палачем.
Потрібно розбити ті пута
Творіння його мечем.
Він знає, що не зрозуміють,
Та все ж докричатись хоче.
Почує хто – оніміє.
А потім з осудом бурмоче.
Розтулисть уста, заспіває,
Сльозою на землю впаде,
Тільки те, що він лише знає,
У пам`яті береже.
Може завтра ще всі зберуться
На поета гірке застолля,
Та ні, бо усі відвернулись,
Бо карає поетів доля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Я сижу, рассуждаю о жизни,
А сама не жила-то ещё.
Что-то вышло, а что-то не вышло -
Вот и всей моей жизни итог.
Я сижу, рассуждаю о жизни,
Подвожу всем удачам подщёт.
Над моей головою нависли
Неудач ореол непростой.
Я сижу, рассуждаю о жизни:
Что есть жизнь? Что любовь?
Что мечта?
Я сижу, головою качаю:
Ведь не так это всё, не спроста!
Я сижу, рассуждаю о жизни,
Знаю я - мне всего не понять.
Но не всё, только то, что есть чистым,
А что грязное зло осознать.
Я сижу, рассуждаю о жизни.
Эталон то у каждого свой:
Кто-то кошке помог - вот он добрый;
Кто собаку обидел тот злой.
Я сижу, рассуждаю о жизни.
У других всё совсем же не так:
Чтобы злым быть убить только нужно,
Чтобы добрым - жизни спасай!
Я сижу, рассуждаю о жизни.
Счастья кто заслужил? Вот вопрос.
Кто-то всем помогает и плачет.
Тот без сердца и счастлив он, вот.
Я сижу, рассуждаю о жизни.
Справедливость,спрошу я вас, где?
Не понять мне, но как же, спрошу вас,
Что не грешники только в огне?
Я сижу, рассуждаю о жизни:
Деньги - всё! На деньгах стоит свет!
Но спрошу вас, опять, я невзрачно:
Сколько стоит на небо билет?
Я сижу, рассуждаю о жизни,
А сама-то ещё не жила.
Я сужу, сужу всё в моей жизни,
И я что-то таки поняла.
Я сижу, рассуждаю о жизни,
Знаю я, что так как хочу
Уж не будет, не нужно, не вышло...
В высь когда-то стрелой улечу.
Мои мысли подхватит на крылья
Белых лебедей стая-стрела.
И в заоблачную даль, чистую
Унесёт их моя же мечта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296265
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2011
Как хорошо, когда всё в чувствах ясно,
Нет путаницы меж "люблю" и "показалось".
Когда ты знаешь, что старанья не напрасны,
Когда и смысла не имеют все признанья.
И как обидно мне...Кирпичным блоком
Ложится на душу моя печаль.
Не слышала я про пороки,
Но догадалась, как бы, невзначай.
Я знаю, лишь обычным другом
Запомнить нужно тебя мне.
Но слышу я людские слухи -
Они мне не дают покой вдвойне.
И каждый божий день твержу себе:
"Забуду я его, навек и на совсем".
Но сильно как боюсь, скажу тебе,
Услышать от тебя: "Давай останемся никем".
P.S. Да, название взято из песни Димы Карташова "Давай останемся никем".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296260
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 27.11.2011
Быть может, я сошёл с ума,
А может это лунный свет,
Что так манил меня вчера
На ясный, лунный морской брег.
Я зачарованно смотрел
Как двое на мечах дрались.
И, знаете, понять сумел
О чём говоры в них велись.
Бой не на жизнь, бой не на смерть,
А бой за жизненные нравы:
Как нужно на всю жизнь смотреть,
А как, быть может, и не надо.
И дзвон мечей, красивее чем дзвон церковный был.
И умных фраз понятно больше, чем в учёной книге.
И про царей, владык, тех, что ушли у быль,
Про тех, кто был когда-то в высшей лиге.
Я понял всё...
Кто был наш праотец,
Что проходил субтропики и льдины.
Как много же мог дать творец,
Чтоб написать по этому картину.
А я стоял, недвижимо стоял,
И мне казалось, что вокруг так тесно.
Я видел сон, но я, увы, не спал,
И то, что видел, было интерессно.
Невидимые ниточки судьбы
Связали их, что по своей натуре,
Следовали правилам неведомой игры,
Но на мечах, не вместе с пулей-дурой.
Красиво это было, как любовь.
Порывы страсти как, иль опера балета..
и не угаснет красоты огонь
Пока вертится на оси планета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296081
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 26.11.2011
А мы живём в прогнившем мире.
Не улицы - канавы стоков.
Людей стреляют, словно в тире,
Чтоб избежать удара током.
А мы живём в прогнившем мире.
И всё вокруг заполнено пороком.
Вон шлюха стонет на квартире:
"Ты хочешь счастья? Хорошо. Дай денег только".
А мы живём в прогнившем мире.
За кошелёк тебя убьют жестоко.
И тянет век в проулке тётя Ира,
Ребёночек её протянет сколько?
А мы живём в прогнившем мире.
Вот дяденька шагает с табуретом.
Он проиграл. Он должен денег Биллу.
Качается под потолком вон, за буфетом.
А мы живём в прогнившем мире.
Король наш - виски. Королева - сигарета.
И может быть на сцену этого балета
Когда-то ляжет тонкий лучик света
И сократится очередь у тира.
Когда-то, а пока...
Все мы живём в пронившем мире.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296074
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.11.2011