| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Нагадай мне отдых в трудный день, -
И я поверю всем твоим пророчествам;
Пусть в полдень исчезающая тень
Оставит миг для встречи с одиночеством;
Мне предреки спасительный исход:
Монету звонкую в дырявом кошельке,
В предсмертный час заклинивший курок,
Глоток воды в протянутой руке;
И научи себя не потерять
В потерянном давно и прочно мире -
Суметь в нем выстоять, суметь в нем отстоять
Все то, что важно, нужно и любимо;
Сомкни плечом к плечу наш тесный круг,
В котором – все горою друг за друга,
В котором никого не предадут
Анафемой, позором иль испугом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Давай помовчимо, коли іще
Є безліч тем, ідей про що сказати,
Коли на спантеличене «невже»
«Воістину» належить промовляти;
Давай мовчатимемо разом, лиш удвох,
Щоб іншим не вдавалося почути,
Як кожен подих ми і кожен крок
Серцями намагаємось відчути;
Давай мовчати навіть попри те,
Що у житті обставинами зветься…
Й мовчанням буде сказано усе,
Про що душа і тужить і сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
Коли спита один з моїх нащадків,
Що був за час, в котрому я жила,
В якому мріяла в окрилені шістнадцять,
Яким дорога з юності вела
У роки молоді, а, згодом, зрілі?
Я відповім із щемом у душі:
- То для Держави час був недоцільний,
Та в ньому лишені мої найкращі дні.
І так завжди – усупереч негодам
Протиставля людина власне «я» -
Світоглядне, із Богом чи без Бога, -
Події епохальні визнача,
Прийнявши за основу особисте:
Батьків і друзів, прояви весни
А з ними зустрічі цікаві… Й, мов намисто,
Збережене у пам'ять наниза,
Аби колись, діставшись небокраю,
До дріботи деталей споглядать
Десятиліття мрій, науки, планів,
А все, що сталось вчора, забувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2013
Полум’я у горах
Випалює жаром очі,
Бентежить тебе у снах,
Смерть почуттям пророчить.
То зовсім, повір, не сон –
Луною котиться стон -
Не впіймана доля твоя – то я.
Душею нестямно в екстазі
Над прірвою танцював,
Мозком в полоні фантазій
Пристрасті додавав.
Здавалось – злетіти хотів…
Згорів!
Спогади про любов
У піч потрапляють часу
І вже крижаніє кров
Останні надії гасить.
Залишиться тільки попіл,
Досить гіркий на дотик.
Згорає усе до тла…
І я!
Душею нестямно в екстазі
Над прірвою танцював,
Мозком в полоні фантазій
Пристрасті додавав.
Здавалось – злетіти хотів…
Згорів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Я майже покохала саме Того,
І майже віддала б йому життя,
Та майже вчасно, дякувати Богу,
Вдалося зупинити почуття.
Аж тут на майже щастя, чи на горе,
У серці майже трапилась весна,
Я майже зрозуміла – знову доля
У павутиння з марева штовха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Навіщо серце згадує весну,
Що так й не перевтілилася в літо?
Я прагну забуття і прагну сну,
А інше „я” говорить: „Не забуто!
Ні вечорів – предвісників ночей
Безсонних, романтичних лише в разі
Відвертих слів і спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.”
Напевне знаю – час не повернути,
І двічі в річку, звісно, не ввійти, -
Та інше „я” благає обернутись,
У спогадах, принаймні, віднайти
Ті вечори – предвісники ночей
Безсонних і мрійливих тільки в разі
Відвертих слів і спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.
Очима зірку в небі запалю,
Мрійливу юність подумки увічню.
І справжнє „я” прокинеться від сну
Й нарешті подарує світу пісню
Про вечори – предвісники ночей
Безсонних й романтичних завжди в разі
Слів про кохання й спалахів очей
На тлі ультрамаринових фантазій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Скажи мені, навіщо темна ніч
Непроханою гостею прийшла,
Підступно заглянула до вікна
І викрала надію з бувших стріч?
Скажи мені, чому похмурий ранок
Привів тяжку самотність на поріг,
І більше не впаде до босих ніг
З туманів літніх витканий серпанок?
Скажи мені, невже страшна печаль
Назавжди поселилася в очах,
І мрія, наче полохливий птах,
Полине назавжди за небокрай?
Скажи мені, чому знайомі стежки
Гірким позаростали полином,
І серце душать болісним гріхом
Кохання закатованого рештки?
Скажи, чому так сталося між нами?
Кохання світ невже не розуміла?
До щастя шлях трояндами стелила
Непевними, невмілими руками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Де ж ти, пісне моя непроспівана,
Заколисаний біль душі?
В ніч мене, як колись, несподівано
Не зривають, нажаль, вірші.
Де ж мої почуття непробуджені,
Наполохані назавжди?
В скронях відлік ведуть напружено
Не прожиті серцем роки.
Де ж ти, доле моя незрадлива?
Не упіймана – не моя?
Лише смерть прошепоче вкрадливо:
- Не хвилюйся, я тут … твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Відлетять мрії світ за очі,
Кольорові сни відживуть,
Лише серце моє прошепоче:
- Не забудь мене! Не забудь!
Вітер викраде долю. І в мене
Всі таємні бажання заснуть –
Тільки руки здіймуться до неба:
-Не забудь мене! Не забудь!
Плин років затуманить свідомість,
Й пам’ять тінню навік огорнуть,
Та луною озветься, натомістm^
-Не забудь мене! Не забудь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Хай буде шоу! Справді, чом би й ні?
Гучне, яскраве, гамірне, ігристе –
Реаліям у пику, мов чумі,
На сцені – спека, від ефектів тісно!
Хай буде шоу! Ата, владарюй!
Стискай в обіймах VIP-клієнтів!
На етику й умовності наплюй
Для чистоти безумства модних трендів.
Хай буде шоу! Андеграунд, біс!
Прощай, дочасно зраджене сумління, -
Бравіссімо та форте комформізм
У вічній боротьбі між світлом й тінню!
Хай буде шоу! Плескає народ
Чи то долонями, чи злими язиками -
В безгрішності упевнений синод
Відпустить все затертими псалмами.
Хай буде шоу! Господи, прости
І наверни на праведну дорогу
Отих, що слугами своїми нарекли
Самі себе. І жевріють без Бога.
Хай буде шоу? Попри все і вся,
Усупереч неправді й просто кривді,
Коли країна зраджена моя
Несамовито падає у прірву?!
Хай буде шоу? Хоч і все вмира –
Мораль, культура, мова, сила духу,
Як і байдужих поруч просто тьма
А від аплодисментів глохнуть вуха?!
Не треба шоу! Земле, зупинись!
Струси в безодню все, що убиває
Людину у людині. Обернись -
Дай шанс початку в торжестві і силі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Сьогодні удень зненацька,
Коли справ робилось без ліку,
Наздогнала мене чудернацька
Криза середнього віку.
Вигляд – немов приречений,
Волосся якесь закублене,
Обличчя на сонці спечене
І погляд надміру загублений.
І так – і так намагалась
Приклеїтись без кінця,
В діла мої грубо втручалась,
Як нишпорка іще та,
Давала „безцінні” поради
На кожен життєвий випадок,
В мені формувавши засади,
Своєї квазі - політики.
І майже навчившись скиглити,
Була я за мить від хтіння
Змиритись, стерпітись, визнати
Оте недолуге створіння.
Та спалахом антикризовим
Пробився смішок знайомий:
І вчасно у ньому впізнано
Орієнтир Господній.
„Ходімо, - лунало далі -
На вулиці вже весна!” -
Злякавшись одних лиш намірів
Вся криза моя втекла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Мов два птахи, обпалені промінням,
До сонця вперто підіймались ми,
А в серці біль, надія, сліпота, прозріння,
Всі почуття – на відстані сльози.
На відстані сльози – журба і радість
Від погляду твого, кохання в нім;
На відстані сльози – підступна заздрість,
Народжена бажанням нелюдським.
На відстані сльози – безумства гріх
Від чистоти, сумління й непокори;
На відстані сльози – нестримний сміх
В хвилини надбурхливі насолоди.
На відстані сльози – єднання душ,
Все ж у одну їм не вдається злитись,
На відстані сльози – часи розлук,
Та зараз ми не хочемо спинитись.
На відстані сльози – твої казки
Для розставань придумані завчасно,
На відстані сльози – і ці рядки,
Написані коханням, що не згасло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Опустились руки
в бессилии
Оторвать бы их
за предательство
Но я против
всех
видов
насилия
На заметку себе?...
Желательно!...
У заправских акул пера
Nota bene
таков обычай,
Но мой пошлый, брутальный нрав
Протестует
против
приличий.
Я стою на защите прав,
интересов
дряхлого общества
Помогите!....
так низко пал,
до постылого одиночества....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Дай, Боже, спокою душі
І день прийдешній так прожити,
Аби не соромно мені
За прожите літа лічити;
Щоби не мучили за те
Ніколи докори сумління
І щоб прикметник «золоте»
Обрамував не лиш каміння, -
Хай у стосунках він живе
З людьми, які надійні, путні;
Нехай означення дає
Усьому, щедре чим майбутнє:
Любові, радості, роботі,
Колегам, друзям і рідні;
Щоб не погрузнуть у болоті,
А «золоті» прожити дні;
І не бродити манівцями
У час, коли зоря встає, -
Натомість дією, віршами
Вітати явище оте;
Та не гнівити долю й Бога
Негідним вчинком, що за «гріш»,
На повну жить, а не убого,
Так, наче зараз вмить згориш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Напівпохована –
Напівжива,
Під ніком схована, –
Душі нема.
Пароль загублено –
Можливість втрачена,
У полі нудного
Збираю значення;
Не маю рації –
Зійду у сторону,
Без реєстрації
Тиняюсь форумом;
Життя – у символах,
Думки – за гратами
Як можу стримую,
Мандрую чатами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
Прокидається місто вогнями авто на бульварах,
Ліхтарями заснулими тихо. У сірих тонах
Пробивається золото сонця. І вже на базарах
Місцеві досвітники в гурті про щось гомонять.
Підсилює гомін двірник листяним шурхотінням,
І відголос кроків у арці негусто луна,
Скрипнули двері під’їзду – і тема нетлінна
Про пристрасті, сховані в ньому, уже не ляка.
Перші проблиски нищать безжально симфонію жаху,
Носферату кінець – ніч зненацька пішла в забуття,
Романтичні ілюзії йдуть на узбіччя без страху,
Відкриваючи шлях неприродним ілюзіям дня.
Всім приходить пора пробудитися – рано чи пізно,
Найраніше – щасливцям, що в час світанковий не сплять, -
Збирачам таємниць і примар сіро-сонного міста,
У якому відлунням, здається, і тіні звучать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Осінній день блукає і без сну
Шука притулку в темряві під’їздів,
Слід заміта багряно-жовтим листям
Й маскує кроки нотами дощу.
А там крізь шпарини зачинених дверей
Невигадані слухає сюжети,
Щоб скористатись ними у сонетах,
Навіяних невичерпністю тем.
Зігрітий духом старих теплотрас
Наважиться, нарешті, на мандрівку
Від одного до іншого будинку,
В минуле озираючись щораз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Намальована мрія летіла в далекі світи,
Пілігримом скидаючись тим, хто її не пізнав.
Там на неї чекав її Майстер – безсмертний Далі,
Маргарита вона стала Галою. Ти про це знав?
А чи знав ти про те, що фатальна поява її,
Образ Музи навіяний був до дрібниць і деталей
І що, навіть, в густих «лабіринтах» жабо і вуалей
Впізнавав Майстер риси коханої жінки Далі?
Ну-а далі Далі готував і плекав полотно,
Не шкодуючи фарб, вимальовував душу в заграву;
Гала іноді вигляд робила байдужий, мов, їй все одно,
А насправді – на кінчику пензля життя проживала.
У історії цій була крейда і був олівець,
Вус угору – ну хто би йому заперечив?
Все прекрасно, що двох підійма до високих небес
І без чого тьмяніє у парі із зорями вечір.
Хай ця розповідь стане для тебе найпершим ключем
Від усіх таємниць і влаштованих засідок долі,
Щоби знав, що красиво прожити не значить без болю –
Дорожити із Мрією кожним дарованим днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Я вигадала образ твій, коханий,
Й його без примусу навчилася любить.
Так щедро тренувалася уява
Самій собі у цьому догодить.,
Що додала занадто для естета
У той портрет і стилю і чеснот,
Як результат – такого „вінегрету”
Не витримав би навіть ідіот.
Отак вправлятися бажанням без обмежень,
Ілюзія – і „профіль” , і „анфас”…
Цей досвід – не на користь застережень,
А лиш як привід цінувати час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Летіла думка прямо … до зірок
Проникливо, упевнено, крізь терни,
Наступним „кроком” змінювався „крок”,
До остюків колючих пера стерла.
Їй так хотілось, прагнулось хоч мить
Пізнати Істину, як зоряні вершини,
Бажання додавало сил летіть,
Коли вже, навіть, зраджували „крила”.
В той самий час, коли вона щаслива
Польотом виклик кинула в світи,
Зірки з гори здивовано дивились,
Примарність розуміючи мети.
„Куди летиш? , - казали, - Божевільна!
Закони Всесвіту порушить – страшний гріх!
Затям, „законотворці” грізні й сильні
Відхилення не терплять від „орбіт”!”
Вона ж летіла й день, і два, і три,
Та, навіть, як забракло сил летіти…
І не траплялось у її житті
Польоту вільного прекраснішої миті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Я любила його, як сонце –
У озброєнні меж і мір,
Крізь затемнене скло віконця,
То чому ж загубила зір?
Я любила його, мов зірку –
Обережно і лиш здаля,
Так навіщо ж нестерпно гірко
Вся у опіках мре душа?
Я любила його, що мрію –
Неупевнено, пів- на -пів,
Як же мучити можуть крила,
Виростаючи в перекір?
Я любила його? Любила,
Набуваючи власний стиль:
Мозок лячно кував кайдани,
Почуття мазохічно – гриль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
У контексті вічного говорила про крила я,
Проживала сюжети як пазли картини «Буття»;
Малювала незграбно лиш чорними й білими фарбами
Ті обличчя й думки, що вважала увічнення вартими.
А вони виринали з життя та з уяви фрагментами
Й фіксувались наочно і наживо фактами впертими…
І тоді я губила слова та знаходила відповідь
На питання «Чи буть, чи вже бути не вмітиму?».
Я мовчала для світу – лиш очі тримала відкритими,
Щоб по білому білим писать – «Зможу. Буду. Умітиму.»
Те написане бачу одна – то моя траєкторія,
В ній прожите життя і нова не набута історія.
Хоч за втраченим бігла, не чувши землі під ногами –
У майбутнє летіла стрімглав. Відчувала і знала
Сенс і суть обирати належить завжди визначальними
Кожен зроблений крок називати уроком.
Повчальними
Від початку й донині вважати всі спроби,
та навіть й не звершені,
Бо гальмується рух,
як минуле сприймаєш довершеним;
В круговерті подій не губити себе і надію
Відчувати і жити на повну. Я хочу! Зумію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
Чому так мало ніжності в тобі?
Невже ти подих мій не відчуваєш?
Я – крапелька роси в твоїй руці,
А ти мене на землю повертаєш.
Я хочу полетіти в мрії – сни,
Осіннім листопадом в них блукати,
І серце, кришталевіше сльози,
В шалену ніч тобі подарувати.
Я зорепадом ніжних почуттів
Тебе в холодну зиму огортаю,
В нещадну спеку довгоплинних днів
Дощем обличчя миле умиваю.
Я хочу бути … зірваним листком,
Щоб у руках надійних мить побути;
Водою чистою, п’янким вином
В твоїх устах назавжди потонути.
Чому так мало ніжності в тобі?
Невже ти подих мій не відчуваєш!
Я - крапелька роси в твоїй руці,
А ти мене на землю знов вертаєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Екскурс в минуле: початок початку – колиска цивілізації,
Людина вже є і не на пів, а повноцінна - “sapiens”,
Свідомість і досвід, щоправда, куці, чи, навіть, - „табула раса”,
Натомість резервного місця багато для набуття і „записів”.
Щодень дарував їй чудову нагоду й непереборне бажання
Красу споглядати навколо себе і відчувати кохання.
Отож в круговерті буденних справ: за їжею чи в полюванні,
Вона дивувалась, і дуже охоче сприймала процес пізнання.
Слід визнати щедрість і милість Творця, що виявлялась довкола:
Сонце і хмари, зорі й моря – не подарунок долі.
Творились прискіпливо, тонко, з любов’ю - неначе одна мета:
Навік полонити красою Всесвіту Людину, що тут жила!
Цей план був успішним – за кроком – крок їй прагнулось йти і йти,
До Сонця, за хмари, у зоряну вись – у пошуках вічних Краси!
Саме тому у волосся колись раптом вперше вплелася квітка,
З тієї ж причини побачив світ наскельний малюнок тигра!
Щоправда, то був вже наступний етап – етап передачі, відтворення
І час благодатний первісних митців – від Бога, від задоволення!
А згодом навчились Красу розуміть у слові та в інтонаціях,
В мелодіях вітру, дощу, в кольорах – її відчувати рацію.
З тих пір нерозлучні Людина й Краса, споріднені, „Alter ego”,
Союз непорушний навік народив Да Вінчі, Карузо, Ельгреко…,-
Найбільшу із армій – плеяду Митців, натхненну і тим всесильну,
Зусиллям котрої спасається світ во ім’я Життя і Миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Не вір. Не бійся. Не проси
Поблажок у сліпої долі,
Упевнено свій хрест неси,
Затиснувши, як скарб, в долоні;
Не намагайся осягнуть
Уявне і навколо суще,
Долать за мить сторічну путь
І завжди виглядать тямущим;
На шепіт мову не зведи,
Прощай близькому біль і зраду,
Не згорбившись крізь терни йди
Не в перекір, а лиш заради;
Не пропадати за любов
Тобі належить ще навчитись,
Навзаєм хід робити знов,
Коли життя блага змиритись;
Уміть поєднувать в собі
Любов і правду одночасно,
Усе життя горіть в борні
Й не спопелитися дочасно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Ти народжена в Вечір зоряний
І колисана на вітрах;
Місяць бавив тебе колисковою
В Чудо-Всесвіту на очах.
Ти Світанком не раз обласкана
Щедро-щедро. З роси й з води
Тобі Сонце бажало. Казкою
Кольорові наснились сни.
В твої коси вплелося квітами
Щастя, змірявши довгий шлях,
Пронизавши червоної ниткою
Долю успіхом – добрий знак!
Тож, лети, моя люба доню
Легко й стрімко – неначе птах,
Не зважай та страхи і болі, -
Ти ж колисана на вітрах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Вже не вмію злітать я до сьомого неба від щастя,
Не сприймаю на віру лукаво відпущених слів,
У підтекстах сьогодні вбачаю і сенс і причастя,
Контролюючи логіку ще не тлумачених снів.
Не напружую геть недолугу уяву віднині,
Від фантомів душі відмовляюсь чимраз і повік,
Проживаю життя у перформансах і павутинні,
Що сплелося у тему під назвою хитрою «мить».
Не порвати зв’язків, бо до цього нарешті, не здатна,
Усамітнення – знахідка, суть та ідея нова,
Я захищена міцно тепер – а колись безпорадна
У неволі реальності волю для себе знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Я вижила. Вам дякую за те,
Що Ви, моє розбивши серце,
Лишили шанс забути з часом все,
Зухвалістю останній спомин стерши.
Я вижила, порвавши пута спроб
Мене до себе насмерть прив’язати.
Не для пустого, ні - для того, щоб
Навчитись самостійно існувати.
Я вижила… попри підступність зрад,
У виборі не заблукавши хибнім,
Прислухавшись до мудрості порад
Подібне виліковувать подібним.
Я вижила у тій війні відвертій,
В якій не силилось приховувать трофей,
Й, на щастя, у котрій знайшовся третій,
Кохання пригорнувши до грудей.
Я житиму… усупереч всьому,
Чому безжально прагнулось навчати
Мене Вам. Й Богу вознесу
Подяку за уміння прозрівати.
Я житиму Не з Вами і не так
Як Вам того хотілось –
нудно й ницо , -
А, перевершивши саму себе і страх
Залишитись без Вас.
Тож, прощавайте - Ваша учениця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Наздогнати хотіла сонце
В помаранчевому авто.
Поспішала, неначе конче
Необхідно це так було;
Я кричала до нього вранці
Що є духу й щосили так:
«Гей! Вітаю, протуберанці,
Вас і ваш запальний гопак!»
Я опівдні тягнулась вгору
З тінню злившись в одне на мить,
І даремність зусиль борола
Надбажанням увись злетіть!
Ще змагалася й після того,
Коли сонце пройшло зеніт, -
Відстань зменшилась і до нього
Вже рукою подать – привіт!
А надвечір, коли за обрій
Вже ховалась моя Зоря,
Прихопивши в мішок історій,
Мандрувати за ним пішла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011