Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
За мотивами книги Джеймса Оливера Кервуда - "Казан"
В лісах просторих, на Сибірі
В цю ніч точилася війна,
Зійшлися два великих звірі
Це бій на смерть, не на життя.
І глядачів зібралось коло,
Зубами клацають вовки.
Ричання чується ледь кволо
І шерсть стирчить немов голки.
Хто переміг - правитель зграї,
Якщо програв - на смерть вовкам,
Такі закони в цьому краї,
Вони підвладні лиш вікам.
- І ось двобій, пече все тіло,
Вчепивсь зубами в лівий бік
Мені б добратися до шиї...
Тоді б від мене вовк не втік!
Я ледь тримаюсь, де ж ті сили?
Якщо впаду - то це кінець.
Останній раз напружив жили...
Ну от і все... противник мрець.
- Блукає смерть холодним вітром,
Гаряче тіло топить сніг.
Земля горить кривавим цвітом,
Екс-ватажок не переміг.
_____________________________
- І і новий цар страшної зграї,
На полювання всіх веде,
Бо голод все ж по-ребрах грає,
А сита зграя - це святе.
25.11.2011
Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
В дитячі очі поринаю,
А то ж не очі - океан!
На шкуру й кістки споглядаю,
Мабуть, голодний наш пацан....
Тоненький голос - мов дзвіночок
В очах виблискує печаль.
Такий малесенький клубочок...
Це немовля безмежно жаль.
Що ж відчувала горе-мати,
Коли залишила дитя?
А чи змогла спокійно спати,
Прогнавши з дому, як щеня?
У всіх батьків молю я щиро -
Своїх не зраджуйте дітей,
Бо в сиротинцях геть не мило
Без щирих, маминих очей.
24.11.2011
Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
...Ми просто ж люди не Боги,
Нам відпочинок необхідний,
Не відчувайте Ви нудьги
І Пегас завжди буде вірний.
А завтра більше буде сил
І на вершині Парнас
Натхненних крил широкий змах
Зустріне знову, в цей же час...
Простішими словами "утро вечера мудрее" , так що не забувайте про здоровий сон, всім добраніч:)
21.11.2011
©Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2011
Один дзвінок, і все, розруха,
І безлад знов у голові,
І душить спогадів задуха,
І ночі п'янства чергові.
Минув не рік, як ми в розлуці.
Уже здавалося б чужі,
Та досі я в страшній розпуці,
Тебе побачу - на межі...
Чекав мабуть, на те, що згину?
Деві в мені щось віднайшла,
А ти тримайся за дружину,
Вона мене все ж обійшла.
Благаю більше не дзвонити,
Обрав з ким гаяти життя,
Сльозами шлях не смій стелити,
В мені не знайдеш співчуття!
22.11.2011
©Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2011
Чудова ніч для розставання,
І небо журиться дощем.
Уже не буде в них кохання,
Зізнань у вигляді поем.
Сьогодні ніч для них остання,
Змішались болю кольори.
Лиш 3 години на прощання
- Хотів сказати? Говори!
І туга буде розривати,
І біль сильніший з кожним днем,
Лиш зустріч зможе врятувати
Коханців, в ліжку хризантем.
А завтра знову розставання,
Далекі все ж - та не чужі,
На зустріч знову сподівання,
В до-гін лиш спогадів ножі.
21.11.2011
©Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2011
В глибокій тиші, серед поля,
Стоїть скрегоче, ледь жива,
Струнка чаруюча тополя
Ридає, душу розрива.
Не має з ким їй розмовляти,
Колише вітер, мов дитя,
Скоріше хочеться зів'яти ...
І сніг навіяв забуття.
Зима минала, наче вічність
Крізь сніг пробилася трава,
Тополю сонце пробудило,
А та, не рада, що жива.
Тополя ще не зрозуміла:
- Це хто лепоче при землі?
- А як побачила - зраділа,
І захват грає на чолі.
Тепер у тиші, серед поля,
Стоїть тополя не одна.
Наговоритися не може,
Щаслива, радісна, чудна.
Розповідає про простори,
Про річку, ліс, чарівний край
А тополятко підростає,
Вже хоче бачить небокрай.
21.11.2011
©Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.11.2011
Кружляла в вальсі вільна пара,
На них рівнявся цілий світ,
Та враз, накрила чорна хмара,
Хтось зіпсував блаженну мить.
Ти був найкращим із найкращих,
В обіймах пестив, цілував.
Не знала дум твоїх безладних,
А ти коханням просто грав.
Для тебе виявилась ціллю,
А ти ж для мене цілий світ.
І ось я вбита, - на колінах,
І серце рве колючий дріт.
Тебе так щиро покохала.
До тебе мрії всі звела.
Найбільше щастя я пізнала,
Без тебе жити не змогла...
В зелені очі зазирала,
Я в них пізнала лиш любов.
І вушко пестила, ласкала,
По венам швидше грала кров.
Тобі себе подарувала,
Своє довірила життя…
А потім, рештки ледь зібрала…
А ти пішов, без каяття…
А ти пішов, не обернувся ,
Мене залишив ледь живу,
Чекала я – не повернувся…
Ось так існую на яву.
Для тебе виявилась ціллю,
А ти ж для мене цілий світ.
І ось я вбита, - на колінах,
І серце рве колючий дріт.
09.11.2011
©Любочка Паламарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2011