| Сторінки (2/109): | « | 1 2 | » |
Як злісно дощить під твоїми повіками,
як шкіра вібрує я чую, як дихаєш,
і сахаєшся свого надривного дихання,
сітки судин, як напнуті вітрила,
пальцями смикаєш, аби порвались,
аби́ піддали́ся у натиску сіпання,
дикого там, де коріння, де глибоко,
в нетрях твого обігрітого лігва,
та тут, на поверхні, де слух мій чутливий,
здавлені рухи смиренно-розмірені,
дощ під твоїми повіками стримано
ллється, і гуркіт стає мені вірою.
Я чую, як ти обриваєш свій подих,
на кожному третьому дотику ліктя
до мого плеча, і тертя твого тіла
в моє оніміння спускається терпко,
як сходами. Потім ще довго
вологе повітря тремтить нерухомо
під твоїми повіками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
холодного грудневого ранку
прокинувшись,
довго дивлюсь в вікно, ставлю на газ кавник,
раптом намацую пальцями
кожну прожиту зиму.
спитай мене, що тепер думаю,
тепер, коли ці зими минули,
що наспівую, коли готую вечерю,
що читаю перед сном,
з ким говорю по телефону.
і я скажу тобі, що з того сумного дня
я не знайшла нових поетів, не полюбила нові міста,
не вивчила жодної мови, не віднайшла сенс буття,
і пережовую свої спогади,
коли готую вечерю.
я розкажу тобі, що з того сумного дня
продаю заводи, пишу тільки прозою,
веду беззмістовні розмови, і там, де лишився ти,
щодня бетоную стіну.
більше не вірю в патетику, ні в щирість, ні в гру,
запиваю снодійним опівночі
тугу свою і любов,
відтоді як мій пілігрим
обернувся й пішов
здебільшого просто мовчу.
і поки готується кава, світлішає за вікном,
зализую сіре небо, ніби старий рубець.
раптом питаю
ти розказав їй про мене? її пекло́?́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
весна-обідранка, ступні стерті,
сестра моя люба що ж
зацілована мною,
сукня вицвіла й вінок з квітів
пов'яв та й уже як
століття тому,
пам'ятаєш?
весно-обідранко, нащо ти плакала,
між білизною на шнурівках
у дворах і на вулицях,
як ще юність не визріла,
моя любко, та й втратила
цноту!
весна - обідранка, брудні щоки
та від ляпасів, та від викриків
їх, що судять так, моя сестронько,
що й умерлося б!
ми на пристані коли стрінемось,
то обіймемось, аби статися
тут одним, люба сестро, та
все коли ж? я чекатиму
навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
я не знаходжу
тебе
в дощовому підліску.
ані в узліссі, ані на пустищі.
та навесні принесуть мені вісті,
що тіло твоє розквітло,
а влітку вичахне.
я у волосся не кластиму квіти,
не вплітатиму їх між пасма.
що мені вісті про твоє тіло, як пахну
собі травою.
що мені вісті, як моїм ступням
вогко у хвої.
як на весні мені птатство розніжить
голову співом, то так я дізнаю -
що ти вже квітуєш,
а влітку осиплешся млосно
у хвою.
я не знаходжу, мій милий,
у пролісках мокрих
тебе,
бо ж не шукаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2016
ранками мерзну. мені вже давно не спиться.
стати одною із крон є останнім волінням.
більше не світло,
сьогодні безжально і вітряно.
пощо мені світло - учора вночі достеменно,
стосами в темряву
канули пристані всі і усі кораблі.
позаяк ми вмирали від втоми й любовей то стерті.
позаяк ми родились то знову вмирали і от
наш порожній форзац від автографів, може, від
смерті?
незігрітим лишає наш берег і білий пісок
нам дірявить долоні.
що я ранками внутрішній безлад збираю докупи
не побачить не вчує ніхто і ніхто
не прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
ви зостаєтесь зримими
аби день стікав темною слиною
вашими ринвами і вашими спи́нами
аби довгі мовчанки ніби кити
гинули над бетонним містом
над барами
лікарнями і квартирами
і можна було стати причетним
до незайманості і старості
до святості і скорботи
загортати будні в газети
прати робочий одяг
слухати радіо на брудних кухнях
спати з однією із
німих жінок
аби вирощувати в собі
власну периферійну
втрату
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
поки вона любила
вчилась брати за руку ніжно
дбала про сад у сина під ліктем
і про водойми в своїх колінах
поки стелила осанною стигле ліжко
чула за вухом тишу
і син їй
казав
що так тихо буває лише
на світанку
і поки вона любила
казати слова і ростити гори
безперестанку казати слова ті що
навіяні її миром
обласкані її спокоєм
поки вона любила
світ був
світлом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2016
рвати траву опівдні
босим томити стежку
дотик стебла до литки -
пити той шурхіт
пахнути чимось темним
сиво-зеленим
морем
морем а може мертвим
птахом що спить між каміння
шлунок якого повний
страхом!
в день коли не світає
в день коли мокрим мохом
ноги ростуть і південний
вітер оближе берег
і сиво-зелені пальці
моря ввійдуть волого
в тиху відкриту гавань
аби настати богом
всім нам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2015
варила їсти і прала простінь,
мила посуд в річкових водах,
де потім білі купала груди,
лежала в травах, і їй у спину
росла вологість.
готувала настоянки для снів і смерті,
спинялась зовсім і починалась
вранці з води,
народжувала аби потім
корінням сплестись.
опівніч тіло її брав човен,
і, говоривши, вдягала срібло,
горіли й кресли по темних кронах
всі її марева і слова.
опівдні ставні
відкривши, прала,
й варила їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
що вона там шукала
в чиї загорталась рухи
чиї обіймала руки
ховалась навхрест
у спалену вранці хвою
ну що ж вона
босою узбережжям
йшла і сухим камінням
білим приблудам з моря
щось говорила і мокли
ситці її рукавів
пахло і стигло синім
вздовж її шляху низько
майже торкаючи воду
майже цілуючи хвилю
що ж вона не зосталась
де їй лестився спокій
стопи горнувши ніжно
блідно-святим піском
майже цілуючи сукню
довго і тихо
що ж вона не зосталась
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
я вмиратиму на твоє свято.
хочеш розплати - ти будь спокійним.
вірні давно пішли звідси.
звідси богів видно, як прірви -
глибокі і ніби рани.
кожному стане поїсти,
вдосталь стане поплакати.
хочеш розплати - дивись же,
ось яка, на колінах,
гарна і змащена попелом
голова моя.
я вмиратиму на твоє свято.
ти співатимеш услід гімни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
в місті, в якому нема тебе - йдуть дощі.
мокнуть коти, стигне чай.
цівки води беззупинно течуть з перехожих.
в кожному стільки чужого,
що хочеться звідси бігти.
цівки води беззупинно течуть по стінах.
по вікнах вони ніби Тигр і Єфрат безкінечні.
стигне чай. вистигає чиясь свідомість.
вистигає про тебе пам'ять.
боже, це місто негріте вже тисячу років,
від самотності тут помирають на вулицях.
і всі одне одному перехожі,
і раз на тисячу років питають:
хто ми?
в місті, в якому нема тебе - йдуть дощі.
від самотності тут помирають на вулицях.
і тоді до померлих приходять святі - вони
стоять і співають.
мокнуть їхні плащі, стигне чай.
боже, часом треба забути, аби не вмерти,
що місто, в якому нема тебе -
кожне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
хлопче з відвертою шкірою!
світлиці зате́мніли, повалилися
як ми знавісніли
на́впіл околиці зрізані
розшматовані, гострі
позгорталися наші гості
в клумки бід і відчалили
самі зостались
он чайки, як білий біль
он пісок остовпіло сиплеться
на грудях почив візерунком
за які статки усе те продано?
на яких дівиць міняно?
хлопче з відвертою шкірою
з ді́рою на кожну долоню
спини́ мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
ви такі святі й чисті,
ніби росли в челяді бога.
хлопчику, якби знали
як мені та дорога
до вас
верестом проросла,
та що ім'я дівиці кожної,
котра тою стежкою йшла
до вас!
я пишу в себе на вилиці.
та що всі стежки чужі,
котрі ви своїми стопами мучили
в мене тепер спускаються
як залізні сходи.
іще оті вірші і вірші
котрійсь з них написані
ніби річище, в мені висохли.
як від мене тоді сахнулися,
вся чорно́та на мене вислалась
ви ж так і зосталися
святі й чисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
я б встигла в тобі прихисток
знайти, півтеплий, абощо,
на ранок так нишком наснитись,
і був би русявим хлоп'ям
ти
в моїх би кімнатах розлився
як світло, хай ні́де нам місто
своє називати ім'ям
що так чисто
бувало, тоді,
як уперше
зустрілися прихистки-лиця
лиш тільки в зіницях та Кора-убивця
ти чуєш?
я б встигла напевне тебе
зберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
довгі вісім років
верхи на великому слоні
як пульсує лоно чую і
обітовану землю минаю ніби
домівок мені в кожному тілі
стане
на великому слоні верхи
минаю знищені маленькі хатки
дивись, он червона фарба
її груди пестить
довгі вісім років чи більше
і більше
тільки
не минай в мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
море твоє мені пахне настирливо,
я згубила дорогу і тільки море
мені - ніби вбивця
в лице спантеличено дивиться
твоя поранена олениця
з хвостом риби
і я так стискаю міцно у пальцях
тебе, і море твоє стирчить
із потилиці
тепер мені пахне воно, і чудиться
ніби хвоя росте зі спи́ни
і я виростаю гіллям
на дні твого моря крислато
гойдаюсь за вітром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
стічні люди стікають повз
мокру святу дорогу
я вже не знаю де межі і що нам
належить
і що вам
віддати
осінню хочеться стертого тіла джамбе попід руки
й добратися мокші
пхати свій віз і вбирати у ніздрі
гарне осіннє світло
сутрами мити плями оті що глибше
і ті що назовні мити
пахучим домашнім милом
....вони протікають канавами ген за місто
понад світанком я їх відчуваю але
частіше
геть не тривожать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
де ви, де ви, маленькі виродки, закохані і безсонні
лежали на стінах, на стелі, мили свою чорну голову
водою білою і божевільною
суглобами своїми скрипіли, сталевими прикидаючись
нині вас мало, а вчора на моїх ребрах
ви сиділи незчисленними зграями
де ви, де ви, єдині мої улюблені
що без вас я немов жебрачка землею голою
тиняюсь, руки заламуючи і плачучи
не йму вам віри, пальці свої тру так завзято, неначе
чекання мені встромлено в спину як човен у сті́ну -
ну коли ж вам не стане що їсти, мої ненависні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2014
мій понівечений аксіос
твоє чоло обігнув
здригнулась повінь отруєна
де постарів її корінь
рукав молитвенних вигинів
спинив відпущений рев
століт друїдів і синьої
розпусти-повені
мої огненні бескиди
твоїх плечей огорнулись
несила нести
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
що мені чорні двори шепотіли?
кроки твої як вітрила і стисла дорога з перилами
ли́лась і ли́ла нас зримими
звідусіль
гли́боко ринвами стиглими в спинах дворів отих чорних
на кпини здіймали нас шепоти їхні і горсткою
вдалою сипалось ли́лось і падалось з їхніх дахів
вбираючи надто ту драму
до серця
а нам поготів і казали "спиніться, спиніться"
лиця що заздрили лиця із безлічі хибних
що тобі чорні двори шепотіли що врешті
ти припинила свій спів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
сни мені плющем на склонах площ
в покоління проростай дітей моїх
не на дотик
не на спомини і голос
не на дотик
сни мені розалією в сотнях
одалісок
сни мені плющем на їх колінах
в спинах їхніх важелем що вниз
крізь коринфську капітель в червону землю
крізь стверділі стопи Магдалини
і моє ввіплетене волосся
у поруччя ти́сняви і схо́ди
хай навколішки
нехай в підніжжі зношень
хто спитає?
сниш розалією на чиїйсь дорозі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
як не відчаєм, то плечима
в ніч кочуєш і ніч стинаєш
що снопами у жмені котиться
голос жриці
клепає човен
нам в мадрівку по водах синіх
перехилишся, любко, осторонь
над отарою перевтілених
пожадань
півпорожня твоя спина - але хто ж?
її гладив
тебе, бідного, в себе го́рну
нам не писано
нам не сказано
як не втомою, то у груди
біле коло із білих квіток
кривих кілків -
поцілиш певне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
тих ти любиш?
шляхами ку́пчилася вода,
бігла канавами.
зшивали порізи вони, безликі,
ставали поганню і знов обертались
святими.
вони округли́ли роти
і руки
склали в розпуці чи в злуці.
двох смертоносних машин адепти.
курці чи безбожні.
полили архіви пальним та годі -
варто вже щезнути зовсім
всім.
вони чатували на знуджений диптих
посуд били.
вщухла негода а ти –
любиш не тих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
легкі наші рухи й з відтінком відлиги вода
котрою ми миєм руки надщербнувши себе
ніби кераміку раковин й в раковинах лягаєм спати
оклигавши потім щоб йти терпко-вишневим шляхом
і інертні птахи щоб злітали мов курява вслід
на чолі де не шапка блазня не пляма а грудень
співати чи вити призвичаєний нам навздогін
тільки він не постелить тут шовку і буде горланити
буде твоїм скрипалем чи моїм подорожнім чи схибленим
на отім корнованім місці де стільки днів поспіль нема
ні осанн ні оказій ні візій ні слів на озброєння
не лишилось не стало нічого що хтось зберігав
перестань в тих змагання постійно вертатись в міста
де погасло світило й курила траву Чорна Манька
де робилось усе що хотілось і все що моглось
навіть хтось із самим білим богом помірявшись силою
не шукатиме більше ніяких грудневих частот
не чекатиме більше листів
він напевне скорився схилився і стався навиворіт
він переміг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
шукай мене в зірваній телефонній лінії
на півночі внутрішніх каст і докорів
де відлуння спокутує снігові замети
вичерпує віру і крадеться сторожко
всипане почерговим старінням і щоразу
мій аскет плаче
шукай мене там, де вітражі очищуються
білим
наче не було жодного введення муз-весталок
наче тугу нашу часом злякано
і тут набережна заплакана
і пам’ять зношена боса спить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
В жодному вікні сотень тисяч домівок більше немає світла. А може, не так, може, їх було обмаль – дві домівки, чи три? Немає світла, ніби споконвіків тут бездонно спокійним звіром творила катарсис темрява. Любі мої порожнини. Любі мої.
Нестачу залізних провідників голосу не компенсує гул хору причинних дівиць. Ані крики здичавілого вороння. Ані темні як горе крони. Не компенсує тиша з глибин твого оречевленого єства. Твоєї оречевлеої душі. І душа твоя, власне, десь в лицях на біло шліфованих мармурових статуй, а може, ті статуї чорні.
І по залізних провідниках голосу ходять навшпиньки вдови чиїсь і над колискою давніх колізій кашляють та зморено дивляться. По залізних провідниках голосу тільки чужі, що більше?
Та зрештою, усім тут до приємних мурашок по тілі спокійно і зовсім спокійно. Ніхто не перетинається, ні з ким. А може, так було закладено божественним наміром, а може, так було задовго до. Любі мої скитання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462823
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2013
мені було тихо.
так тихо буває тоді, як вмирає король.
і усе помирає хрестом розіп’явшись наголо.
моїх божевіль що боялись когось
хто пішов
предостатньо і більше.
тільки вирвані з коренем б’ються звиваються вірші!
тільки вирвані з коренем ми на дорозі течем
білою білою кров’ю, а може
то сніг
мені стало тихо.
як хтось обійшов мій жертовник і тричі.
і замовкли вірші і камлання і стогін і я.
обійшов мій жертовник і там припинили гудіння
дзвони костьолів
забулись,
де сторожі поранили стопи
щоб зоставити мармуром краплі
кольору мертвих гвоздик
для обох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
і так жили собі
ні до кого рук не простягаючи
чи варто когось любити?
граючись помирали ми граючись всі пішли
я б радила тобі мити спогади
сушити їх на шнурках я би
білі-білі читала сповіді я би
не боялась сміятись вщент
навіть коли сніг випаде
вірити вірити вірити
твоїм птахам всьому вірити
але потім я піду в ліфт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
восьмий кут повітряної кулі -
лоно всіх твоїх пів-порожнеч,
мій прихисток в призахідному світлі.
і він, призахід-вечір, млосно сипле
себе, спинає дзвін простоволосо,
в блідій сорочці, ніби стріха,
височить.
у восьмий кут повітряної кулі
крислато чудиться і суне пиху тихо,
преситий гасової лямпи снінням
самотній привид
міст твоїх.
він пресвятий і скрізно одинокий -
окови сліз посмертної цноти́́
його плече стискають і марніють.
мені нема куди у прорізах іти,
у прорізах облудних восьмих рим
повітряних широт
строкатих куль
які цілує привид твого дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2013
де все затишшя, вчи́нене навскі́с,
дірявить губи в люстрах перехожих -
когось тривожно, втомлено і міцно
притомний шепіт вірувань
мовчить.
в клино́пис студить – осінь? - оберіг,
когось мовчить він, шепіт всіх застуджень,
у кров натруджений він голосно і голо
спадає в відстань -
па́де і мовчить.
на час, окреслений без виходів, безумець
говінням сипле говір в жовту вільху,
ввіходить духом шепоту, щоб стерти
те каяння осіб і лиця знов -
щоби когось мовчати навіки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
ти бачиш, яке воно мертве, опале листя?
ми сірі і довгі, ми глухі, як кути. як мох патлаті і вологі на чиїхось кам’яницях. ми кашель в порожньому трамваї, ми діри в светрах вуличних пілігримів. нас повно в гудінні соборів і нас… нема ніде. ми діри в светрах вуличних пілігримів.
наш птах з проламаним чолом виє, наче собака, чорним воєм – твій птах, мій птах. а може, то грудень. і пахне сніг у тебе біля тім’я так ніжно, так нестерпно.
ми скидаємось на дві дерев’яні споруди в провінційному парку, фарбовані кольором прихованого придушеного приспаного божевілля – синя і біла, біла і синя постать. ми вижили чудом поміж гамору безлюдного натовпу, поміж безлицьої галасливої метушні ми вижили як виживає тиша цвинтарів серед остовпілого від душевнохворості міста. ми лишились водою на карнизах чудернацьких будівель – а потім стекли вниз і щезли. чудернацькі будівлі нам вслід глипали майже не вірячи. ні у що не вірячи - сухотні брудні будівлі, запалені невірством.
якби тільки знати, що плакальниці за нами відмовчать усі тиші. плакальниці ніби щогли височіють над морем нашим і крізь щем спинаються, і чари оті не розвіються і не сколихнуться.. ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453196
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.10.2013
він казав: "я твій хаскі
я вірний тобі"
любити тебе листопадово
стомлено ритмом осені
дощу опускатись босому
зганяючи лихо як зграю
круків з залізними стегнами
між осад блакитного спокою
знаково пахне твоїм
ворожінням де старець
молить на нас і тремтячи
мовчить про останній останній
гуркіт трамваю
в дім
мені обіцяли крони
крізь вузькі похворілі вікна
в них сухоти і щільності вулиць
і трамваєві вени
мені обіцяли
любити тебе
ще довго ще стільки
любити тебе листопадово
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Мої теплі, мої теплі. Мої добрі люди. З очима щирими, як ранок. Як найранковіший світанок у вибіленій тихій хаті. Навколо якої мальви. Мальви кольору і дотику губ. Дотику губ до проясненого навкруг повітря-цвітіння.
Мальви кольору губ, мої теплі добрі люди, що зникли, як усе зникає, що пішли, як усе йде, що відбулись, як і мальви відцвітають щороку, і щоки їх ніби вечоріння в паскудному брудному місті – запалі, затовчені темінню, тиснені втомою; і плечі їх ніби спадаючі до канав цівки стічної води – опущені, заплямлені хворобами, заплямлені мороком; і плечі їх ніби два крила засохлі чайкині, скручені і стовчені якоюсь судомою, і чайка сама мертва в дірах їхніх грудей – по усіх тих дірах, велика і мертва чайка, велика і мертва.
Вони з зігнутими вчетверо шиями. Мої теплі люди з розірваними, як телефонні лінії під час війни, сухожиллями. Моєї війни. Виплеканої війни моєї, гримучої, голосної, захворілої. Як снопи, скошені теплі люди разом зі своїми рваними сухожиллями і щоками запалими аж до самого дна. Навіть глибше.
Мої теплі, мої теплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448350
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.09.2013
я загубила тебе на трамвайній зупинці.
вчора.
я плакала і думала - як тепер, як.
потім чайки мостили гнізда,
гнізда мостили чайок
на черепиці сусіднього будинку.
моє вікно плакало на нього і думало
як тепер, як.
я загубила тебе на трамвайній зупинці.
два роки тому.
чугунна ванна лишала написи повсюдно.
вона писала - як тепер, як.
я писала - світ помножив на сто свої діри.
і щока червоніла від ляпасу.
я загубила тебе на трамвайній зупинці.
пройшла рівно тисяча
днів.
і кожен спинався у прощу.
і кожен кричав мені - як тепер, як.
тільки тисяча перший день осені
докричався.
і я загубила тебе на трамвайній зупинці
сьогодні вранці
і завтра
і знов і знов і знов
корпораційні плакати заляпані брудом
на яких миготить неон - як тепер, як.
як і тоді, як і повсякчас - старезний міт.
про те, як я загубилась на трамвайній зупинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
Я зустріла її на автостанції, в чорній як абсолютний нуль сукні, в неї були кінчики пальців фарбовані зеленим – коштовним янтарно-зеленуватим кольором – і вона ними ловила вітер, поскрипуючи засохлим тисячу років тому волоссям, трухлявим, як стебла квітів проїдених міллю гербаріїв.
Я зустріла її і вона сказала – ти зморена.
Я зустріла її наприкінці приватної неіснуючої епохи. Так, то якраз було чергове звершення. І Юдиф –надто чиста надто непорочна – бідна непорочна Юдиф пестила її зап 'ястя; бідна непорочна Беатріче збирала по узбіччях автостанції буквицю (складала в оберемки і вішала десь по своїх стінах), збирала степову вишню у придорожніх заростях (вішала їй на вуха), збирала вільху (і плакала, плакала, бідолашна Беатріче).
Ті вишні сяяли над сукнею двома старими сонцями – двома коштовними гранатами, багряними темними гранатами, що їх повісила туди Беатріче. І я зустріла її на автостанції. Саме коли Караваджіо домальовував до Юдиф Олоферна, саме коли кінчик його пензля опинився між губами, змішуючи ртуть і цинк з караваджівською слиною – вона з 'явилась мені, в чорній сукні кольору наче абсолютний нуль, без домішок світла, без жодних домішок.
Я зустріла її в чорних сандаліях. Вона тримала запаковану в папір дешеву копію Караваджіо. І вона була така ж звичайна, як потоки справа і зліва прохожих - вона була така ж звичайна, як навколишня пересічність. Там, на автостанції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447035
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.09.2013
риба, над тім'ям котрої сад
пливе попід щоглу спірально повиту в ромашки
діагональ з паперових ліхтариків
як на китайському святі
або португальській байдарці
справа пахне чебрець
і мальви і суміш східних прянощів
але зліва тільки епінефрин
десь там Гойя торкає свинець
і свинець убиває Гойя
-я торкаюсь твоєї руки
ти тиснеш обійми і пхаєш спогади
-я тікаю в свою особисту провінцію
ми живі поки граємо в покер
носимо в кишенях кубинські сигари
і кубинські жінки перуть білизну в теплій воді
ми живі
поки нам на обід не подадуть рибу
над-тім'ям-котрої-сад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
я втрачаю відлік -
витрачаюсь чи стаю вільна-
я тут і... пляма бруківки;
прочанка; мене суцільно нема.
навіть за спиною в прохожого,
справа від пересічності,
зліва від кожного хворого
паралічем дорожніх вдихань.
і видихань, і застуджено
тут кожне горло в мені, по шоссе
білі смуги бинтом перев ́язані.
на гвіздках потомились сандалі.
блукання стає посередині,
бо присутності за́вжди навпіл –
бо навпіл нам завжди́ пункту сходження.
і не треба вказівки жодної,
тим, що до лона свободи пущені.
я свій відлік відмовчую – втрачено.
ти відмовчуєш знову... мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
опівночі тихне прибій
як не змовлене вголос закляття
бетонується ніби лице
утопленого опівночі
прибій горнений в темінь опівночі
перегорнений і
безрухомо - як я чи як безвість
без
як не змовлене вголос закляття
крізь гілля́ перешіптує звір
щось на пам ́ять
опівночі убієнну
от тільки
тільки пальців моїх подушечки
пилюкою скриньки поштової
шукають твої листи
перетиснене в області місяця
північне небесся розковане
з спогадів з спогадів
похоронки на мене
пришпилені
по всіх стінах отої кімнати
(отої!)
крізь гілля́ перешіптує звір
ім ́я -нічиє -тихше море
море тихе як опівнічний хрест
і опівніч під ним заговорена
(як закляття) на мене -на тебе
і опівніч як бог підперезана
горем
небессям
от тільки
без
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
я народилась у грудні,
було в біса холодно,
між ескалатором поверху третього і п ́ятого,
в стінах кольору синьої хвороби,
справа від автомату з колою і дешевим ланчем -
станція Святого Духа,
то була станція Святого Духа.
вуличні музиканти ревли і гупали,
майже трупами перехожі слухали, лицями
дірявими наступали на футляри
розкриті - там мовчав Кінг і навіть Ганді
відмовчував скляні двері,
де раз-у-раз в такт басам стогнало
метро
на станції Святого Духа.
я народилась о двадцять другій ранку
о двадцять другій нуль нуль,
і нуль нуль весь в мені,
і він ще досі зі мною чи замість мене.
я пам ́ятаю чиїсь мартінси спинені поряд,
потертий джинс, пакет з паперу
що шурхотів,
булку і каву в пластику - то був ти.
ти тоді блукав еспланадами, читав вірші
на сходах меморіалу Лінкольна,
мав якусь дружбу з музикантами Санта Катаріни
і їв з ними часом булки на тій станції
о двадцять другій ранку.
на станції Святого Духа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2013
моя домівка - на роздоріжжі- мої оселі,
під синім Кляйна, або синішим -
йду па́сти гуси;
широкість Дору темніше гусне -
мостами душить,
мостами лусне вдовиця-Дору,
і знов портвейном впиває-студить
щоката діва -
несе терези
пухкими перстами-
коти налякані - підвали вморені -
і більше сотні тут - йдуть босі діви;
дахи дірявлені й циганський прихисток
між плющ; а пляшками
розбито Порту.
налито синього - шляхи недорого,
і знову вгору
вам - фунікульорами.
мені додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
в мене було задосить щільностей, наша не гірша.
не гірша щемом та що пролилась, і та, що ві́ршами.
якби скоріше вниз і сніда́нкова кава.. гарячіша ледь
щоб не так терпкістю ти́снуло і знову - як колись -
вщерть до дір розпростершись, падати.
незграбним порухом завше здіймаєш жалюзі
задихатись світлом з тобою і вільно стало б нам
якби скоріше вниз і сніда́нкова кава... гарячіша ледь,
вниз по сходах, вниз по принишклості спільних спогадів,
і, може, за мить до ро́зстрілу - оживем.
але ти відвертаєшся, скрізь озброєний,
але ти відвертаєшся вдвоє, втроє, і
я залишаюся... тут.
на поверхні причеплена, мого місяця з фосфору,
оте мріяння стосами, котрому сльози приписані.
вниз скоріше якби, з сніданко́вою кавою
вільно стало б нам, тим, що в простінь закутані.
було щільностей вдосталь та відсутності... більше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
прошарки пошарпані
тобою і вдалеч
на Страдч може й глибше
як скати в безодню
безтільні оті
скати
старітись скоріше би
згинути бризками
пребілої піни
між пащами скель там
де без плоті скати і ти
чернець всіх узбічь
блакитні гвоздики мив
в блакитній сорочці спав
на блакитний вогонь молив
і падав
прошарки пошарпані
на Страдч може й глибше
від тім ́я у велетня
до гвоздики
дорога скривавлена
як страдниця
що забита камінням
наді мною колонами
голова Каллікрата і
напів Парфенона і
скати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
коли фіолетовість вечора пробує вікна мого балкону на смак, коли сяйво місяця злизує шибки так, ніби пломбір, і я, безперечно пришпилена втомою до підвіконь, лишаюсь одна наодинці назовсім і ти... шепочеш щось в трубку на кшталт я сумую шалено приходь пригорни і я... лікті кусаю нервово спинаючись майже навшпиньки бо так мені ближче до зір, спішу десь туди де повітря розріджено тисне у ніздрі свою порожнечу, бо так мені легше, все-таки легше, хай тільки на дотик свободу а може, й на слух. і коли зранку кава я згадую фразу кожну і слово за словом витягою з ніжного шепоту твого, добавляю кориці здається лише в сподіванні забути, затерти, спинитись... застелена постіль нікого не кличе і стигне щоранку так само, як кава, яку я холодну вливаю в діру умивальника вкотре. день, ніби страта камінням – в мене кидає людей і емоції, а потім коли обеззброєність вечора входить, колише балкони, ти шепочеш у трубку між ніжність приходь, я сумую. хтось плаче в сусідів, розказують вікна, десь виє собака десь вичахла зірка, напевне.. та сама, моя. де ти блукаєш? в полоні яких снореалій? там, де я ткала твій образ і плакала. а зранку холодною кавою буде пахнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436727
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.07.2013
І я думаю – а воно мені треба? І знову – а воно мені треба? І знову, і від думання віддає болем між легенями – так, саме там, саме там я його відчуваю. Його, біль, і тебе, мій теплий друже. Мій теплий друже. В гості до моєї душі ти більше ніколи не прийдеш, та я все пишу листи, і далі пишу тобі ті листи, хай може й не тобі, а тільки своєму теплому другові, тобі чи не тобі, своєму другові, теплому всерозуміючому неіснуючому.. чому... чому ж... всерозуміючому...всепрощаючому... ти, що слухаєш собі мовчки мої мовчазні листи, взаємна мовчанка між нами перецілована нами. Боженько. Божевільно. Горни той зашвидкий стукіт серця в лінію одну, тільки лінію, нерозривну, що проходить довженним вантажним потягом крізь мене і прямо навиліт, наче куля, та сама куля, та куля випущена ввечері, в той самий вечір, в той єдиний вечір, нарозрив, чуєш друже, ей, друже! Нарозрив. На розрив поміж мною і мною. І мною і ще мною, і ще тисячою таких, як я, таких, як в мені. І нема мене. І тебе – нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435913
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2013
він приніс оберемок шавлії
зіткнувся знехотя свічадами
з моїм невірством в нього, як в коханця
блакитне черево порожнім шарудить
порожнім і святим
обійстям вересту
зіткнувся поміж рваної суботи
в рутину скошену прийшов і сів
на плечах в нього щезник тихо
мені про рани
фіранки пахли наче теплий хліб
духмяно
і я схилилась до його плеча
і я йому про рани щось мовчала
оті свої
повзла колядка серед нас
крихтіла мирно
як єлей, як чудотворна
отак приходь
і шавлій оберемки приноси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2013
Мені мерещиться, ніби й немає болю. Ті усі царапини, що втягуються в рубці, ті застигаючі трясовиною рани – все воно згортається в оберемки млостних сухот, а потім простилається червонуватою плямою, наче від вина, у тих місцях, де найбільше пеклО. Чи найбільше пЕкло. Засноване мною тисячний раз і ще споконвіку. Мені мариться, ніби люди перехрещені невірством, як гектари грунту вулицями, і я стою на тому перехресті в пошарпаній неспокоєм сорочці, втискаючи погляд в чиїсь обличчя – чужі і чужі, чужі і ще чужіші... Обличчя лягають в мою пам ́ять гравюрами, бо поки зовсім не хочеться спіткатися знов, бо поки зовсім не начхати і вкотре неоднаково. Сную, як приблуда, від очей до очей, п ́ю погляд, ніби ртуть, і таки ртуть... Salva me – до тих, котрі не вчують, котрі з давніх давен проходять не те що мимо, а постійно якимось дивом в напрямку від, і кожне поряд закінчується злиттям во єдине нескінченний рахунок відстаней, а може, тих самих, що забирали в мене марення рідних, і чахли в мемуарах не написаних, та засмалених болем (так смалять дно лодки)щоденниках. І рушійне безсилля вдало штовхає в груди, на перехресті більш нікого не видко – рано чи пізно чутливі поверхні втратять своє срібло, то тоді і моя пам ять зітре геть усі ті обличчя, і ніхто не подряпає її більш, і я не дам їй ніяк закровоточитись – нехай падіння, і нехай знову і знову хтось чужий по праву руку, бо тоді вже нічого не сколихне старе гливке божевілля, і нічого не воскресить.... Тільки поки – мені мерещиться, ніби хтось таки прийде, щоб врятувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433604
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.06.2013
Бездоріжжя п ́є канонаду спотикань моїх ополочень, і обгортається навкруг сивими жилками мармуру. В небо тягнуться пілястри стогону між тих фресок, що їх вирізала обеззброєність, та немає някого виходу з вишкіреної знаковості гарпії-свободи. Твоя чи моя вона, пересохла, наче куряче горло? Вниз обеліском схрещуються ореади та напеї, захлинаючи голослів ́я співучості, а може, лише мовчання. І сатир зализує рани приземлених тисячолітністю пагінців невинності, і стає щораз холодніше під витріщаннями когось чужого з щілин усіх заговорених на безбожність капел, і по склепінню моєї несвідомості розходяться нервюри, як пальці, сковуючи на вічність твій надніжний відголос – так зводить терпкістю піднебіння, так клеймо старості наводить весну –шельму на обличчя (не грайливу, а престарілу відьмачку-весну з оберемками проклять і прокльонів). Куйовдиться волоссям ширшавість під круговими рухами вітру, та коли раптом навскіс – я вхоплююсь за кирпате насміхання шепоту твоїх губ, але падаю, падаю, поки мохом не обернеться торкання моїх стоп до пасквільного твого леза. Знаменом прохрипнуть крізь небосхил ті пінаклі, що впинались в зап ́ястя і навхрест. Твої ж рамена тяжіють від зброї. Проти кого ти йдеш, коли тут наяди споконвічно плетінням вінків увінчують щоглу моєї смертності?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432219
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.06.2013
безхрам ́я моє очорнене
де ще змалку дзвіниць наплакано
вниз по схилах знедолених лиць
обережність твоєї синхронності
із моїм понадземним поклоном
схаменувшись торкаєшся дзвону
тут під пропасть знаходжено вироки
залишись малокрів ́ям падіння
всі ми сироти в виспівах хору
і безхрам ́я моє очорнене
що коругви сліпили кульгаючи
по дорогах в простиглість заплутаних
між полюддям нещасні і близькості
забагато у дзвонах на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2013
від сніжності здійнявшись вверх
таки простогнеш, вдосталь
переписів
населень щільно зимних, що зайвими
наповнені, як ступи голосом чиїмсь.
без втеч, поминки в тебе
плетені до колискових
тих, скрипучих,
та ніжнодихань, ніжнозітхань,
щоби поснули обмертвілі поміждуш
твоїх середин.
на зачинання оголошені і вкотре.
як без кінця
хрестів в отому поміждушші
повно, як я схоронена десь зовсім
на заметіль,
і проростаючи істотно болем вдих -
щораз здійнятись мусиш.
лиш так... до мене ближче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013
а наостанок вечора
підпільно
згорнеш миттєвості і не збагнеш,
що надто стисло тут старіє шепіт
де закапелки вух годують тишу,
ти обіймеш
так само раптом знов.
зазвичай обсяги тікань між нас взаємно,
взаємно відстані навскіс, а десь тепліше.
в тобі собака лиже рани вперто – вдосталь
й мені відрізано репресій кашлем станцій
метро, чиїми сходами без тебе обіймусь.
і наостанок вечора знесиля та
знемрії,
паски безпеки розірвавши, відступлюсь,
ні кроку в спільність, вкотре бігти крізь
причетність млосності до тих поривів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2013
Я згадую, і не відчуваю. Хіба те, що не відчувається, має якесь значення? Жести, дотики, тремтіння, буття. Усе воно мертве вже тоді, коли ще живе. А може, воно не є живим насправді ніколи. Я не відчуваю каміння на своїх святинях, чи не відчуваю самих отих святинь, ніби вони завжди були фальшивими, хоч найсправжніми залишаються досі, або ж просто... святині не мої і в них не було мене. Чи відмерла я, а вічне лишилось нестлінним, чи ж власноруч умертвила вічне.
Усе готове прийняти бірки, усе продається, замінюється, купується, і немає нічого єдиного. Чи варто вважати за втрату те, що було втраченим ще до початку? В мене ніяких втрат, бо ніяких відчувань. Це як судомно триматись за пристань, а потім раптом пристань тане, як пісок – крізь пальці. І ти думаєш – а була пристань? Ось кучка піску під ногами, а пристань – хіба була?
І люди навкруг засуджують себе на іллюзії. Таку одвічну тему – іллюзії – не варто й порушувати. Тільки якщо усе минає – отже нічого не має значення. Лиш згустки відчувань, а щось вагоме за ними – присутнє і відсутнє водночас. Каркас, що зникає, може періодично, може стабільно, та однаково невблаганно.
І хтось міняє спогад на пристрасть. Скасувати, закреслити.
Хтось зрікається втрат.
Руйнація як втеча, як вихід, як початок пілігримства – нестоптані сандалі.
І кажуть... минуле наче прив ́язана консервна банка – чим дужче тікаєш геть, тим голосніше брязкотить вона позаду. Але ж немає їх там, банок, обернись – і навіть сліди позагоювались. Якщо немає, значить, не було. Хіба свідки твого минулого постійно голосять? Ти сам його свідок, ти сам вирішуєш, проміняти справжнє, чи лишити його єдиним істинним (усе міняється, усе продається...). А якщо проміняти, то не було істин. А якщо проміняти, то не було минулого. Де свідки? Я без відчувань – і я з тим минулим, яке обираю сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431299
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.06.2013
згубивши свою магістраль на півпогляду
ближче
до опівночі, що уже споконвічно і знов
гасне в гробниці долонь для печалі
кодована.
ти зриваєш завіси бо тут і мене,
ніби єресь, спростовано.
на півпогляду ближче в надії спастись
пересічно.
так, щоб раптом не вниз і ніхто не помітив.
щоб ні сліз, ані крику в бурлесках печатей
на глум експертиз.
як осанна і північ у ризах витоптують коло
ламаючи грунт наших скронь,
буде інше прозовано з віршів і рим
заклинання, і втома.
через сотню віків нам народи постелять
відбіленість шляху
як простінь,
а поки, пригуби чиюсь душу вином та ніжніше,
сп ́яній, задихнись і схилися до неї.
на відстані погляду
вдвоє і ближче, і ліпити любов з-під узбічь
душа ота лярвою буде
на опівніч для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
пара ноя (ковчег тобою знищений)
pára ficar dentro
pára estar perto e ainda mais
пара лельність
пара що четвертувань зобачила
пара заохочена до нуледілення
пара дигма наших вростань зірвана
pára
pára e guarda me no meio das
пара соль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
я знов присвячена тобі як листя осені
печаллю святить знавісніле сльотне небо
так мало треба
щоб сокрушити на ніщо мене і брязкіт гільзи
мов злодій під подолами ховаєш
полатаного поперек свого пальта
я знов плющем горнусь у стіни пестощів
заплісняві́лих десь між пальців прісності
відмерши де похрещені кюветами
кадила тут що пахнуть божевіллям
висять під стелею
лампадне світло скроні
твої
цілує тихо
я знов присвячена тому хто листям осені
брудну калюжність святить непорочно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
з гарячого настою антитрав
покошені хмари сипляться
(ножем). на піввечір зникнеться.
згорни мене під шкіру покривал.
той, хто під восьмим насипом вмирав
в п ́ятниці на чолі босий поститься.
ріже хмари, на груди горлиці
накладає. горлом котиться гул октав.
забери його білою родимкою в дім.
все закінчиться в присмерть скоро, окрім
нього, що хмари під вікна косив.
і я плакав, як мостив діри горлицям хтось.
всім наглухо, векторно, віддзвонив
той, що хмари, а ти біди знось.
і мовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
десятками несезонних ридань
рвуться зап ́ястя, мов босі брили.
прощаючись, стає страшно
мені неспокійно, коли ти не поряд
спотикання над рівністю автострад.
і розлогість литого бетону кроною.
за тобою чуже тупотіння ніг.
мені неспокійно, коли ти не поряд
ніч наша, випита, шибки -
скляні всередині.
та, що справа, чому розбита?
мені неспокійно, коли ти не поряд.
здмухнеш раптом прочанство
як пилюку, розпалену милями.
кашляєш дорогами, ніби кров 'ю.
мені неспокійно, коли ти не поряд.
погляд м ́якістю не торкається
тоді рве всі пункти призначення,
мій дім страчено, і гучне віддалення твоє
стій
мені неспокійно, коли ти не поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
загортаючись в плед із безсоння стихійно натканий,
мені все тісніше, і чується те шурхотіння –
квіти на плечах у ночі
ростуть відсивілим цвітінням,
вихудлі пагінці –пальці ковтають її,
точену мерзлим підгрунтям
скутості.
і мені все тісніше, в смертності щільної тиші,
так тільки щогли, стривожені вітром північним
виють шалені і виють, і плачуть, і скиглять,
мов прокляті.
втисячне ми перелічені
шви, що на рани накладені,
шви, крізь які кровоточилось
щиро, якось по-дитячому – ніби босоніж .
і ми, покалічені.
тіла без обличь – вже сезонна моя порожнеча.
вкотре продавши перонам зріднілих за відстань,
мені все тісніше в в ́язницях.
мене все частіше засліплює сальвою їх мерехтінь –
блудниць, що приходять і гинуть синхронно.
і щогли у такт для них стогнуть.
плед із безсоння, відсутності, відстаней
щільніше – на плечі тієї хворої. заквітчано сивістю
щоки і пальці. ніч боронила спокоєм.
"на вічную..".
трепетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
ти дихаєш
руйнуючи хребти всіх зазорених небосхилів.
в стінки легень втискаєш потемнілий кисень,
змішаний з застудою обпалених поверхонь
багатоповерхівок,
ти дихаєш і обвалюється серпень мій освячений,
відкурений, збережений на дні попільнички
сріблістю, розкладений по книжковостях аркушем
прочитаним
і забутим.
ти дихаєш
в такт зітхань балконів
і під ́їздів, що надвечір засвічені сквернословлять
у відоповідь штампованим перехожим.
стогнуть канали, нічев ́ям заповнені.
місто каліками стомлює тротуари.
траурість зашкалює, коли ти дихаєш.
ти дихаєш, збиваючи яблука з чорно-білих фото,
зриваючи сукні їх вінтажних коштувальниць,
в них, знаєш, посмішки ідеальні,
а ми судомами скручені.
я змучена
від твого дихання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
я часом хвора ранками зомлілими.
морозною – аж до тремтінь – росою.
по грудях - реп ́яховими цвітіннями.
та не тобою, друже, не тобою.
я часто хвора пообіднім затишком.
чи ситцем втомлення змарнілого покрою.
чужих присутностей, чужих прихилень надлишком.
лиш не тобою, віриш, не тобою!
і понад вечір, я хворію кволістю,
хворію гуркотом причинного прибою.
але загублена вночі між складок простені –
від всіх захована, хворію знов тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
хто ти? звідки ти приходиш?
щораз тривожачи затишшя.
і стогнеш, і мовчиш, і стогнеш.
і падаєш. все нижче.
страдалець, почестями згрижений.
обпаленої ночі власник.
відплаканий,
ти знову знищений.
чужий спаситель – хто ти?
як стоптують небесся зорі – кіньми,
на щоки ляже убієнним
те монохромне
ластовиння.
і подорожнім, домом перецькованих,
стираючи коліна – шкіру
шліфують до ридання голілиць.
невірство
щит.
моя просохла Палестина
в серці
застуджує спекотністю богів,
що смертінсть в них зашкалює і чахне,
віджили на чолі у блазня.
кульгає
тільки ліва пристань -
з скрижаль, розпроданих за центи.
порок прадавній надлишком – довіра,
й по душах стріли.
куди не глянь – по душах стріли.
не відшепочусь
молитвою в потліле небо.
в час заходу. в час звечоріння.
в час покори.
отак, нізвідки – хто ти, хто ти?
мовчиш і стогнеш.
знову я,
немов причинна, вслухаюсь в тебе.
мовчу і слухаю.
я слухаю й мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
знічев ́я розпинаюсь над дверима
твоїх осель. благословенним синім.
як одержима поглядом з-під скла
вишневого наливу тих зіниць -
отих загострених до вереску шпилів
усіх костелів, тих очей твоїх.
як одержима.
за мною слідує примарою торкань
ув ́язнення – себе у однину.
на дні у мул обійми гуснуть. йду.
згрібаю вибрання й посвяти, як посуду,
хрустить між пальців пластик.
плаче Юда.
і з того плачу я тікаю - в однину.
ти до дверей несеш свої білила.
моє безсоння вп ́ялось в ореол,
там й страчене, у тебе над чолом.
вітрила перебиті.
відбілиш синій, мій, благословенний,
ні милі не стривоживши тремтінням
навік і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
темінню
у небо ночі сліплять кедрові узлісся,
згортаючи заземленість в свій прихисток,
безвістей оформлених причетністю
до зубошкірення екстракт лишають там.
затертим, як на ліктях латки, сіянням
в бордових кронах сизовиділень сузірь
навіюють озлобленість криптиди,
блукаючи між зречень вільхи злидні
спектакльно хождінням ворожбитів
стирають із долнь життєві лінії,
і чути їх
прикуте шарудіння до відбіленості
кісток під диханням кори світловідсутнім
прозрінням скла очиць у слід знекаянню.
в порфірні сотні шибенець заплетене,
склепіння кедрових узлісь в цю ніч навиворіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
ти знов прибрів в оте моє, мій пілігрим.
воно віджило після втрат, після розп ́ять і після відстаней,
і не дивись – пустими кріслами в моєму полі не селись!
то лиш квадрат,
в якому п ́ятий кут не лічений,
і ти ще начебто не знищений,
розлогістю моє заповнюєш - бездоння замкнене
трьохпростірне
і тригонометричне.
не личить знову обривати перебинтоване та зцілене,
напоєне цілющим відсічем - самій собі в останній вересень,
той, що залишила на пристані, хрипінням схоплений і відстрілом
тепер по-новому воскреслий. ти ж знов несеш свої печалі.
на стомлених плечах і вмить
на розстріл ставиш магістралі, що я проклала через далі
щоб утекти!
моє шепоче відвернутись, здригається в руках щораз
затиснене в сплетіннях пальців,
пече в долоні, знаєш, крихкістю,
отою трепетно моєю.
зіткнулась вись чужими злетами, чужими скиснена обіймами,
та стій, і ти ж давно мені...
мій пілігрим.
посунеш знов в чиїсь світи, молитись на її святих,
зоставиш кашель чи щось гірше,
мені ж тут легше.
тут
вільніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013
ве́ртиться люлька в пошморганих пальцях старого.
дотик поверхонь в життя пересвячує щем.
зібгавшись в погибель,
немов від пологів,
і стогне,
каяття запізніле з пошрамленим скрізно лицем.
зіткнувшись на схилах формованих тлінністю зморшок,
чи навіть не тлінністю – драмою сходжених ніг,
скуйовджена юність
зі смертю
збирається в прощу.
з усіх переповнень - пустиня тепер оберіг.
поскрипують дошки і люлька благає спинитись,
надвечір чіткішають обриси тих, що пішли.
згортаються пальці
сплестись
і молитись, молитись.
похоронки між шпальт підсердечь, мов святе, берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2013
розпатланими стеблами
квіти, мов діри, зяяли,
утворюючи по стінах таємні схеми,
засохлі кодування,
символи каяття.
ходять босі в білих сорочках
люди у грудях з безліччю колодязів
вичерпаних.
знічені і стишені амбіції-в ́язні
на лицях кожного, кожен посвячений
урочисто в свій вирок,
щовечора страчений.
в тих тихих засудженнях
грунти вицвіли розтином
по відходжених стопах
їхніх,
по змарнованих відстанях,
по сокровенному рубцями.
нічийні імена в іменах не вписані.
мов старці,
носять своє чужинство
за спинами,
і з ним пошморгану віру -
останнє, що не втратить значення.
вигорено зсередини
в тілах те, що нагою вірністю
і любов ́ю комусь охрещувало
шляхи та постелі.
вичікування пострілу
в шпиталі для одиноких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
безликі сотні пустель між нами
стають навшпиньки, щоб було видно
шпилі зневажень вночі розп ́ятих
щоб було чути як млосні пальці
торкають лиця де язви стогнуть,
відточать скроні, застелять очі
екстрактом ковдри і крик сітківки
застромлять в землю ловити громи
пашіти в простір червоним вітром
безликі сотні пустель між нами
останні свідки останніх ниток
що сніг стиснули в чернечі зграї
на сміх екранам засірить дотик
свистінням в кронах напів-звіриним
де виють дюни дротя́ним воєм
там ніч надвоє. сигналять діри
незшиті кимось, хапають ртутне
голодні губи, печалить подих
безликі сотні
пустель між нами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2013
те відчування
надсолодке
знаєш
коли внутрішнє стигне ніжністю
як персикові поверхні
під облакитненим плесом чийогось
бога
доброго
ніби відголос сміху тата
в дитинстві на пасху
по кишенях відласканих проповідників
якийсь дріб ́язок слів
істини -
ціна за розімління між дзвонами
заплати
сповна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
інфікований простір надвоє проламує ліжко
бо лещата вростають ще зранку глибо́ко у жертву
скасовану білим стоянням повітря в кімнаті
з намаганнями вижити
верещання здуріле втручає будильники в тіло
вмикає усі механізми ходіння і щему
святкований вчора кінець відігрався рубцями
закріпленими по шкірі
згальмувавши в собі випивання чужих магістралей
бродінням вина
що тече по канавах облудно
мов в артеріях зашморгом міста убитого
знаєш навіщо? надриваннями вижити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
бажання не бути забилось в куточки подушки
вчорашнім димом
нерозвіяним тими, хто викурював тут мовчанку,
зайшовши в гості, залишившись на спечений в пам ́яті
кусень часу,
так і не пояснивши, навіщо.
бажання не бути зависло іконою вікон,
коли по них скиглили очі застиглим вдивлянням у темінь.
ще носять прекожну рису
когось, хто сидів навпроти.
штопав словами діри в провислій тиші.
так і не пояснивши, навіщо.
втрата закреслена просто бажанням не бути
стрімко червоною рискою
по голій стіні
тими, хто пише вірші для постійних знеболень.
а мовчанка, що вчора ходила кімнатами боса
сьогодні у кожен рядочок - як вирок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
поверхні сповзлися докупи у травень,
знову він п ́яний з газоном в долонях
наші шукання таврує по знаках
дорожніх, і в жестах своїх же німих.
а ми
сортуєм відсотки узбічь вимиранням,
пускаємо травню повітряні кулі
у простір склепінь міліардів мостів,
розведених так, що єднанню не статись.
там морок торкне животи пароплавів,
коли ті набрякли й лежать в роздоріжжях,
наївшись неправди, що ми відтворили,
і травень на тих пароплавах відчалить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2013
Я вимкнусь, неначе зайве світло в якійсь спорожнілій кімнаті. Заговоривши, хтось розвіє мене, як незручну мовчанку між двома знайомцями. Я, як натхнення – коли його нестане, то нестане зовсім.
Розпещеними вечорами заводжу розмови з русалками на дні моєї ванни, намагаючись вчепитись за їх загострені під різними кутами слова - різблені мотивами маньєризму і бароко, пихатими і пишними – я хочу щоб слова русалок, наче вперті стрілки годинника, протягли мене в інший вимір, або просто витягли звідси, де підлога і стіни внутрішнього затишку віднедавна вимостились надхолодною білою керамічною плиткою, відшліфованою протягами з усіх прочинених навстіж вікон і дверей, а зелені дивани, що мали звичку тут стояти, загорнулись в пальта і пішли собі пілігримами по запилючених невідомих дорогах. Інший вимір манить інакшістю, лише нею, і більше нічим. Русалки піддаються флірту із злим гумором, а я, опинившись між ними на нейтральній полосі, потихеньку глухну від лунаючого звідусіль реготу. З кранів течуть мотиви гамору всіх індрустріальних міст, витікає рев тисяч дитячих майданчиків разом з скрипом людської пересічності на широких вулицях, але все оте залишається мною непочутим і зникає десь в глибинах раковини, а та в свою чергу приплямкує чорними круглими губами і раз-по-раз випускає клубки випарів рудих помережаних тріщинами труб – і той дим летить до стелі, вбираючи в себе звуки перенасиченого людськістю міста, як світлочутливий розчин срібла.
Я ніби завантаження навпаки. Ось мене все менше і менше відсотків. Скоро напис «готово» розріже цілковиту порожнечу дзенькотом мідної монети об підлогу або всез ́їдаючим неоновим світлом. І там, де ніколи нічого не візьме свій початок, тішить лише незаперечна моя відсутність. Залишки голосу і колір очей ще поживуть в відлуннях русалкиних слів, коли ті гукатимуть мене в марних шуканнях, а потім перевтіляться в млостне гудіння застінного простору, проникаючого в ванну крізь раковини, і, врешті, назовсім стихнуть легким паморозком по поверхнях керамічної плитки. Тоді точка неповернення стане мені точкою відліку. Тільки то вже буду інша я – без жодних здурілих розмов з русалками і без обіймів отих зелених диванів – диванів-зрадників.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419336
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Щоразу росою заплакане вранішнє поле
торкає запалений сходом живий небокрай.
Здіймаються паруси-квіти і трави, мов щогли,
вбирають вітри натщесерце в свій пле́каний рай.
Кидається пісня у тишу, що спить по долинах,
голосами дівочими спі́вана в ранній зорі.
Юність, заплетена в коси, і ху́стки на спинах
барвистою дзвінкістю в ́ються у тії пісні.
Стрімко сповняється працею день, відігрітий
від мороку ночі завзяттям натруджених рук.
І там, де злучаються з досвітом ранки пресвітлі -
затихаючий спів соловейка про щем їхніх злук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
знайдешся
коли згублених обліки перестануть вести
коли втрачені
понаїдаються вдосталь качель скрипоту
коли постановки
наридаються скрипками по свідомостях
коли цирки
позабирають шатра і поїдуть додому
оживеш
коли заспівають сойки відмерлі гімни
на дні з русалками
коли зашариться бузок відчорнілими квітами
коли діти
обкрадуть колискові зкорченими гримасами
над дахами
застелиться підлогою боса прірва.
засмієшся
гомоном нечистот в кронах згорених
затрясеться
за тобою кентаврин тупіт щораз наздоганяючи
коли хмарності
буде густо так, що в задусі вимруть серця
і добрі погляди
на злість всім мерцям тисячний раз народишся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
закриваю ставні.
пройнялася літньою дачею,
як це буває – до сліз.
стільки вже гамору, стільки...
від пилюки приїжджих.
горстка слів - і смерть, друже.
сиджу на валізах.
мовчання перед від ́їздом.
мовчання росте з мене
плющем.
залишу свого Кусаку вкотре
тут. і веранду
вмощену блиском-барвінком.
і вікна, котрі заливали щастям,
коли діти плескали в долоні,
сміялися «Льоля, Льоля», в сукенках
барвистих
квіти топтали, безхмарні.
а як же приручені, друже?
Кусаки на літніх дачах,
яких ми лишаємо, ей?
осінь збере все докупи,
як дорожні пакунки.
прибере із веранд парусини,
і вслід моїм крокам помости
заскриплять ненависно прокльони.
я заркиваю ставні.
просто не всилі зостатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
шукаю прощами
сліди сходжені
дороги розломані
моїм віддаленням –
сполохане вороння
як тобі в відстанях?
відтінки дальності –
вузлами автострад
вокзальними бідами
кордонами
шалені узбіччя
запахом резини
на мене намотані
стоптані, як піддошви
мої прощі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
з моїх найщиріших – стояння подертих беріз,
перегризені зайцями горла ридають щоранку
повінню битих колін, що ламали їх діти,
хрускотом дерева тріпнувши зтишений ліс,
суччя складають лісничі під стріхи домівок,
і те лихо скривавлює стіни їм, вікна стуляє
як крильця блідої метілі в посмертний гербарій,
а я, мов близнюк, відчуваю беріз завивання,
в мені чорний шепіт обіцянки ліпить із гіпсу,
гіпсом згортає всі тріщини в купу мовчання,
брудною водою кору пересвячує в шкіру
і шкіру в кору, зализує втиснені цвяхи,
на яких повисають шпаківні з обличчями злими,
то, може, й вони проклинали мої найщиріші,
коли їх птахи виїдали собі до сніданку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
дивись
в мене тут на сотні тисяч миль самотності
у всіх трикутних радіусах
на дні чашок чаю
слухай
як плачуть чайки б ́ючись крильми об мою душу
між каміння скавулять білі стопи
заблукавши
відчуй
дотик крон моїх рідних екваліптів
до непочатого звучання останньої панахиди
яку вчора відвивав північний вітер
дивись
в мене тут на сотні тисяч миль самотності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
в тугі косички їй заплела бездоріжжя,
та так, що знаки застирчали в різні боки,
і смуг асфальту навміщав волосся колір,
стрічки обвили пасма пілігримством.
сипнула згубленість строкатим ластовинням,
звела безодні в очі глибоченні,
усіх шукань відверті аберації
поклала до зіниць, і ніс – кирпатістю
не обділила, шкіру вщент відвітрила,
сукенку відсвятила їй узбіччями,
від протирічь ессенції прокиснені
порозсувала по колінах, ліктях, киснями
перетомила дві її вдихальниці,
на пальцях зцілувала нігті квітами,
в плечах поміж крихкої непокірності
пристиглих відстаней і стоптаних грунтів
протаврувала все рисунками кутів
глухих і тих, що слухачами позостались,
оточення збайдужене згорнула
в сандалі з шкіряними ремінцями,
перепилючені дорогою, доконані
сигналами чужих туристів -вигнанців,
уста торкнула маком переспілим,
задиханим превільним вітром степу,
відшепотіла від усіх наземних бід.
від лих усіх за неї відмолилась.
тепер вона останнє обіцяння –
лишитись назавжди мені живою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
пустуючи, торкав фіранки вітер,
від тих торкань тремтів духмяний запах
сніданку, що мостився на столі.
фіалки затиснули підвіконня
в обіймах препестливих, ніби мавки,
і квітчатим струмком балкон вкривали,
і пахли ніжністю блакитних сновидінь.
свіжіла хмаркою зім ́ята біла простінь,
святила простір світанковим босоніжжям,
розніжене проміння пробігало
хлоп ́ям веселим по столі між чашок кави,
поміж яєшні і пахучих грінок стрімко,
ловило дух пробуджень зрум ́янілих.
високі стелі світлом захлиснулись,
прозоро-чистим, змішаним з затишшям
ще сонно-розімлілих міста вулиць,
обсіяних леліяним теплом,
колисаних солодким прокиданням
в кімнаті, переповненій фіалок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
то все було босоніж.
невинно і чисто, як білі сорочки
на тілі в дівчаток, що вперше йдуть в школу
по спілій бруківці майбутніх оточень.
то все було безстрашно.
як свідомість стерильна довоєнного часу,
подвоєна запалом хвилі братерства,
відчищена рівністю цифр особистих.
то все було як вперше.
мальоване фресками крові на ліктях,
чужими присвятами зречене вдосталь,
пополудні кричало куванням зозулі.
то все було алегро
по відточених лезах, що лежать ненароком
на шляхах поріднілих, на обласканих стежках,
без жодних обі́цянок знову спастися.
то все було повтором.
як зображення всоте із срібл негатива,
як щорічний спектакль з незмінним сюжетом,
як платівка, що б ́є сокровенним мотивом
то все було людьми, що згубили дорогу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
не падала, ні
не падала
просто сміятиметься хтось навскіс всім моїм
народженням
в пікселях –
я нулі
дивись крізь мене, як видошукач
нишпорить в твоєму світогляді
не ближче, ні
збільшено
коли кут стягується все щільніше і щільніше
ти все далі
від моїх бідкань
підозр версій преzoomпіцій
як ні, то хай лиця
інші будуть мені
рідні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
віджив стрімко міжбруків ́ям околиць
щовечора пальто в тобі зношується
зріджуються основи багатослів ́я і дотиків
в індустріальні стелі спурхуючи бавовною
знову прохожих переховуючи між пальців
сигарами затикаючи діри і діри спустошені
димом захлинаючи небо де зірки отарами
твіст витанцьовують по чиїйсь національній
свідомості
ти відживався і знову лишався знищеним
дев ́ятисвічник вигнаністю темнився на фото
його ти зберіг по кишенях очей люблячих
проростаючи ерозією в сутінки віри
обростаючи вікнами в стінах і бідним цеглинам
не лишалося місця в блукальнях себе знаходити
по залишках завтрішньої толерантності засновуючись
(нещасна ворожка яку спалять)
ти віджив не для того щоб сотнями плакали
зміями корчитись расово обділені вміють
сигарами свої і чужі діри доводять зверхньо
до неповернення точки
відживав надщербленням і вчора
і все ще
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
крізь безодню прорісся дном
тим плющем, знаєш, що обгортається на стінах львівських будинків
часто споживаючи високі вікна натще, вибоїни ховаючи
зникаючи на світанку в променях мокрого сходу
і на сходах відбиваючись мохом – відбиваючись слідом
примар тих старезних будівель львівських і левів їхніх
став останнім у всіх безкінечностях
як в пахучих преранніх кав ́ярнях останніє темінь
впускаючи в себе відблиск оранжево-свіжий
вслухаючись в сповнене сенсом безглуздя трамваїв
що скрегочуть легенди по темній бруківці чарівного міста.
звісно, мій сон проковтне найміцніша сьогоднішня кава
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
квіток, квіток, як можна більше квітів,
і білого серпанку на обличчя (с) Леся Українка
приходь,
сумними сойками на сизе підвіконня,
фарбований ще зранку ніжним співом,
приходь, як павутиння обережне
струмками в ́ється з бабиного літа,
хтось стежить крізь розірвані фіранки
за танцями в садках звабливих квіток,
і квіти ті шепочуть – обернися...
пахучим цвітом приростаючи у спини,
і квіти ті шепочуть – повернися.
невинних ластощів плюща убереглися,
не вбереглися ж мрій-палахкотінь.
а ти приходь, хоч відбулися квіти,
хоч стиха тулиться попід дахами плющ,
приходь відлунням в сплющені повіки,
приходь сьогодні – і уже навіки.
приходь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
дівчина
перестала квітнути,
стала собі кліткою,
знітилась.
стала собі сповіддю, зраненою пташкою,
обернулась відгуком в лісі заблукань,
їй самотньо гаснути, і лишатись страшно їй
в співах омольфарених мавкових повстань.
дівчина
що лила́ся сяйвами –
розлетілась зграями
лютих гайворонь.
обірвалась голосно, як відлуння зтужене,
огорнулась росами скривджених століть,
мов звіря налякане, розійшлася ружами,
розгубилась трепетом в стогін верховіть.
ласкою
в клекоті осінньому,
тихми говіннями
позосталась Вам.
дівчина, що лила́ся сяйвами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
священним обрядом сонце заходить за хмару.
світло церковне в віконницях сонних ченців
літописом лине в залите чорнилом небесся.
відлуння зпечалене тисячним ехом воскресне
в думках пілігримів, торкнеться їх зморених снів.
на стінах соборів окреслить вогнисту заграву,
сховає сандалі затоптаних в даль бездоріжь.
і тане хрестом кам ́яним у сп ́янілих від вечора душах
запах кадил, де єпископи в вічностях служать,
де оспівана правда встромляє у єресі ніж.
де сонце за хмару заходить священним обрядом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
розвалилась руїною.
курява скрізь,
і пахне гвоздиками, пахне безсонням,
безликою жінкою падає в землю, як хвиля,
що розбилась об темне каміння, як та прокаженна,
як мачта, повалена шквалом і громом,
обділена Богом,
бездомна? солена, як море,
як остання промова, оскаржена смертю,
начинена правдою вщент, аж по вінця,
та зайвою. грізна
як оголені груди Свободи Ежена,
хіба прокаженна?
оголошена в церкві із сотень казальниць,
усипальниць воскреслих загублена жриця,
перлинами куплена з пащі жар-птиці,
не сниться безгрішним, в присвятах не стане,
руїна свобідних –
рана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
тоді ще бажання втечі,
а сьогодні?
судомою зблідли виходи,
тебе накрила хвиля
типічного заціпеніння.
і ти чергова жертва
гоніння
своїх внутрішніх святих
в прощенні,
за упокій –
твоє спасіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
просинаюсь одна
в пунктирах від жалюзі
з мене була добра інтерлюдія
твоїм постмодерністським п ́єсам
спогади стали суддями
такими лютими
як же
оголошуєш мені амністію
сиплеш добрими вістями
а я з твоєї любої голубки
обернулась чорним воронням
усім стороння
і тобі чужинка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
є дні
коли сили не залишається
ні на дотик,
і, здається, ніби нічого не сталося
дим від гірких під стелею
хмарами,
на стіни кидаються тіні,
як в камері-обскурі, я бачу
наш світ догори-ногами
хрипло завиє чайник,
ховаючись в кухні.
загортайся в шпалери,
викурюй себе
до останнього,
а завтра
з вереском будильника
ти будеш по-новому
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
піду розсипатись ромашками
на поля розділені,
помежовані борознами,
затерті
глибокими канавами-римами
артерій зірваних,
поривами помережані,
по руках розпатланого літа
татуюваннями дешевими
залишені,
ще трохи і зовсім збліднуть.
розкинусь ромашками в сухотрав ́ї,
тиша простигне трепетом
билинок спалених, клекотом
жаб і шепотом
муз із волоссям розплетеним,
вгорі буде бачитись синім,
минуле видінням розтане
і мене з ним
не стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
роздаремнилися мені ті затягнені проводи,
розхотілось, передихалось в плечі холодом,
відгорнулося снігом з дуростей-міжусобиць
бурдним.
нависло наді мною клекотом лютих горлиць,
хмарою перешморганою, як спрацьована молодиця,
де ж то видано, щоб кохання по лицях жорнами
проходило.
відречусь від одвічних заповідей, як од мороку,
відгребусь від прокльонів і далі сміттярки з душі
ліквідовуватиму,
бо що та ціна за життя, що себе розпрода́ло,
що назовсім стало
колінопреклоненням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
ми тут ущерть заплямовані, мов вірші пристрастю, обезводненням труб,
моє зневірення, мені знедиханням - списані почерком нитки губ,
як чеки, видані, за всі невдачі, непроплачені, надруковані,
і занесені, як до рахунку, у морг чи в госпіталь? незагоєні
тут все загубилося, а завтра по-новому – відспівувань панахид
передозовано, перераховано по бугалтеріях моїх кривд,
і знову признано - тебе ніколи близько занадто не буде мені,
або ні – тебе ніколи не буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
я ще,
час від часу,
захожусь сміхом,
і вже не знаю, куди подіти
всі свої діри,
як їх зцілити,
і чи треба?
крізь душу колія,
по ній проходять вантажні,
з чимось зайвим,
вагони набиті по вінця,
в вагонах завжди несправжній
щем.
а може,
я просто налякана.
і діри – мої несправності
кожного вечора.
а може, в мені
лише утопії,
і всі живі,
і я з ними – приречена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
холод,
як лезо тупого ножа,
як білі простирадла в садах,
на гілках,
вбивчим цвітом,
змертвілим співом пташок,
в клітках,
з кодами, з мітками,
позначених,
вибраних на страчення,
страчених.
в безнадійних снах
стільки надій,
більше, ніж в дітей, більше,
ніж дозволено,
більше,
ніж можна винести,
більше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Не чужі, не свої, а так, прохожі, двоє випадкових в натовпі, які зустрілись поглядами, просякли усмішками і поспішили далі, в протилежних напрямках, не обернувшись, не згадавши, не залишивши в пам ́яті обриси обличчя – хіба сонячний відблиск, ніби від алюмінієвого крила боїнга десь високо в небі.
Куди ведуть розпечені сухі асфальти? Між трав і неба, ведуть в інші міста, затерті до дір гамором, розмовами, дитячим сміхом, скрипом машин, стукотом і брязкотом будівельних майданчиків, сигналами, обличчями, обличчями... Не чути хіба лише тиші на пустирях і сміттрках. Так само не чути схлипувань малого наляканого хлопчика, загубленого в розпеченому галасливому потоці людей, а мама ще не схаменулась, ще не шукає. Схлипування хлопчика, такого, як ти, такого, як я.
Як воно, коли перед тобою дороги, перехрестя, розвилки, роздоріжжя, а йти – нікуди. Просто небо, просто простір, запашний, блакитний, вільний. Туристи носять в своїх наплічниках звільнення – великих розмірів, що виступає над головами, і робить з них щасливих. Ті, хто тікає від себе, всеодно закінчують в безвиходях, бо тікати треба до себе- від чого завгодно, але всередину. Тоді наплічники не важкі, дороги свобідні, асфальт пахне сонцем, в натовпах не тісно, нові міста - не чужі, завтра – не погрожує. Тоді дихається навіть забрудненим повітрям, і виживається, і живеться. Сигнальні вогні не погаснуть, поки ті, щасливі, шукають і знаходять безлічі душ-близнюків. В випадкових прохожих. В безкоштовних обіймах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409603
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2013
вечір стихне
на крок ближче до заходу,
на дві прірви нижче
до небосхилу.
обривається, ніби нитка,
розсипається в воду крихтами
натягнений горизонт,
і стогне,
виє стомленим небом,
сниться церквою,
спить молебнем,
розпинається в сріблі купола
багряними відблисками,
над кронами лісу,
над гірськими хребтами,
над плесами вод-
плаче свічкою,
і над нами -
гасне полум ́ям,
обпікає мости загравою,
залишає тремтіння тіням,
за межею, до крику ближче,
сонце вимре.
і вечір стихне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
Коли ти стоїш на березі озера, споглядаючи його тихе блакитне плесо, тобі спокійно. Ти бачиш його обриси, бачиш кольори й відтінки ледь помітних хвильок, осягаєш його широти, торкаєшся поглядом до протилежних берегів, до рослинності на них, роздумуєш про глибину і про риб, які, ймовірно, живуть десь там під дзеркальною поверхнею чистих вод, ти усвідомлюєш, що озеро перед тобою, і ти зможеш чітко відтворити його в пам яті в будь-яку мить. А потім раптово вирішуєш скупатись і тонеш.
Ти тонеш, і тоді перед твоїми очима немає нічого – ні озера, ні його форми, ні його блакиті з сонячними відблисками, ти не думаєш про глибину, довжину і ширину його берегів, про русалок на його дні, ти просто борхаєшся в мутних водяних путах, ти тонеш. Можливо, твою ногу чи руку звело судомою, або ти не вмієш плавати. І тоді тобі не допоможе жоден з тих висновків про озеро, які ти робив, стоячи на березі. Тонеш.
Не зв ́язуйтесь з людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408509
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2013
трояндами
пахнуть
лиця.
тілами пропахли натовпи.
тобі ж до долонь повалиться
п ́ятнадцятий поверх.
не спиться?
не спитися сном настоянки,
в екстракті з шипів
не встояти.
тут, вгорі,
ми вдихаєм собі розріджене.
і пахне свободою.
і пахне польотами.
там, внизу,
розквітається маками,
вас оточують натовпи.
чуєш запах?
як пахнуть тіла,
однаково.
і тільки обличчя - квітами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013