| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Несу в життя улюблені пісні
І усмішку ясну моєї мами,
Бо мама -- найрідніша на Землі!
Запам'ятати це нам треба разом з вами.
Про маму ще багато є пісень...
Про маму є вірші, казки та твори.
Коли радіє мати -- не лишень
Вона радіє, ще й душа твоя, що лине в гори.
Коли ти бачиш маму, то, здається,
Вона весела, гарна, найдобріша.
І тут вона ось-ось-ось усміхнеться --
Побачиш, що вона найвеселіша.
Але, можливо, на душі у неї
І не так гарно, як тобі здається.
Допомагай, завжди радій за неї --
Вона тобі не ще раз усміхнеться...
*Любіть та бережіть своїх матерів!*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289616
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.10.2011
Конвалія -- це гарна квітка!
Он, бачиш, де вона?
Не відвести очей від неї:
Від пелюсток, квіток, стебла...
А с-т-е-б=ло її невисоке,
Листя її -- не повзуче,
І пелюстки біло-прозорі
Як легка хмаронька блискуча!
((Вибачте за це (с-т-е-б=ло), в мене так не викладається))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289612
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 30.10.2011
За верхівками гір прокидається сонце,
Підіймаються хмари, народжені вітром,
Зафарбоване зранку рожево-червоним,
Прозоро тепер сяє небо блакиттю.
Прокидаються квіти -- діаманти природи;
Вмиті росою зелені поля
Стоять, оповиті зеленим туманом.
Усміхається світу відпочила земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289471
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2011
Застлане небо пелюстками...
З холодних хмар, неначе дим
М'яке, щось біле вилітає,
Прямуючи аж до землі.
Зникає смуток, сум, печаль...
Немовби серце хоче жити!
Дивлюсь в вікно. Зникає жаль
За моїм втраченим дитинством...
І чую я скрізь свист морозу,
На небі й зіроньки нема!
Стукає в шибку серед цього
Прозорим рукавом зима.
Зганя з дерев останнє листя,
Вкриває небо рушником;
Вкрива ліси, трави і луки
Холодним снігом мов рядном.
Та враз і небо запалало:
Спустився місяць -- неба син.
Так радісно, так світло стало,
І на душі лежить спокій..
Та небо знову пройнялося
Світінням тисячі світил!
В плеяду разом поставали
Ці сестри місяця -- зірки.
Вони несхожі ні на кого,
І недосяжні для людей.
Небом пливуть вони бездонним,
Затьмарюючи блиск очей...
Як любо виглядає небо,
Що уночі вкриває світ!
Вийди на ґанок, подивися!
Освітять шлях твій ці зірки!́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2011