| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Моя душа спочила в Тебе на колінах,
Накрилась ковдрою мереживних надій.
Життя ти склала по витесаних згинах,
Вже я в руках твоїх:радій!радій!радій!
Радій тому,що лиш Тобі належу,
Радій, бо я не хочу співчуття.
Радій ! Любов словами не обмежу,
Не смій сполохать дивне почуття.
Не смій себе байдужості віддати,
Не смій веселки змити кольори.
Не смій порвати вічності канати,
Мене до себе ніжно пригорни.
Мене до серця,приклади до рани,
До ніг своїх -ї х медом розітру.
Над нами небо вже не має влади -
Чи подолаєм заповітну висоту.
Того життя котрим ми марили разом,
Як в вірності клялися ми обоє,
Як вірили,що Всесвіту нема
Лиш зорі, вітер, небо і нас двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
А я згадав. Усе-усе.
Єдиний погляд – нота з пісні.
А я знайшов тебе. Тепер
Мені даруєш згоди ніжність.
А я люблю тебе таку,
Як невідомість, спрага, вічність…
У посмішку твою м’яку
Закохуються сни і вірші.
А я люблю тебе, хоча
І сумніваюся, і плачу,
І біль тамую… До плеча
Бог прив’язав мені удачу.
Все буде добре. От побачиш.
Адже і ти зі мною плачеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293583
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2011
У моєму світі болю і страждання
Ти промінець надії засвітила,
Лише єдиним поцілунком
Лід на сЕрці моєму розтопила.
Моє серце знову забилось,
З"явився сенс цього життя .
Та все ж з минулого щось залишилось,
Серцю воно прискорює биття.
Й душа від болю вже не ридає .
Та й болю тОго вже нема,
Лиш серце час від часу завмирає,
Коли уста вишіптують твоє ім"я.
З тобою завжди поруч,
Хоча мене для тебе вже нема.
Без тебе це життя не має сенсу.
Та і без тебе я й не я.
І зовсім зайвими стають слова
Про все розкаже погляд і серця биття
Й уста збрехати не дадуть.
За поцілунок твій все що завгодно віддадуть.
І вдруге помилок не стану я робити,
Навчило мЕне вибачать життя.
Без тебе просто я не можу жити
Пустим без тебе є моє буття.
Без тебе світ для мене вже не милий
Без тебе є нікчемнеє моє життя.
Без тебе я як ангел однокрилий
Кудись літаю навмання.
Без тебе не живу - просто існую,
І дихати не можу - коли тебе нема.
Коли ж хоча єдиний поцілунок твій відчую -
Відразу то згадую,що ти іще жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Я в тОбі безмежно полюбив
Оте добро, що з серця ніжно лине,
І блиск очей, що світлом полонив,
І спілкування радісні хвилини!
І в тОбі я побачив острів мрій
Й натхнення нескінченні ниви…
Ти -є моя твердиня, і янгол мій,
Що влила в душу спопелілу зливи…
І в тОбі я зустрів печаль,
І втрати біль і невимовну тугу…
Але і гордість надміцну, як сталь,
І віри неабияку потугу.
І все для тебе! Я б себе віддав,
І посвятив життя служінню твому,
Бо в тобі те кохання я спізнав,
Що не снилась смертному нікому!
Бо в тОбі я живу, в тобі радію,
І прокидаюся з тобою вранці я..
І ніколи я лишати вже не вмію
В думках з тобою -бо ти моє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292618
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Химерні думки з димом сигарет чудернацькими витками залишають мій стомлений мозок, неначе дзвінки без відповіді точать нерви гірше від впертих тупих докорів сумління. Рутина циркулює по венах замкнутим колом, стомлюючи ненав’язливі легкі мотиви випадкових зв’язків віддалених думок про буття. Хвилини стиралися між мовчанням швидше, ніж деталі правічних годинників, не залишаючи жодних сподівань на продовження цілком правдоподібної ілюзії. Витончений «віртуальний блюз» бавився з уривками думок, поступово відновлюючи сприйняття нереальної гармонії. Пустий гіркий оманливий дим тривожить струни, і клаптики «дежа вю» бринять невимовною тишею між рядків. Ностальгія непевними дотиками повертається кудись, у ще недавнє прекрасне минуле, краючи серце гірше від усіх сказаних слів.
Бажання вперто сипали гарячим піском поміж часу, і пекли, напевно, гірше від світових рОків пекла.
Дивно, і як гірко й боляче іноді від непевності...
Вітер думок гортає сторінки долі, що були затерті від спліну й пестощів чужих рук готових роз’ятрити мою душу і викинути її геть на узбіччя мого прожитого нікчемного життя.
А ті, що нещодавно були найрідніші, так і не наважилися жодного разу торкнутися мене хоч на мить. Чи то з відрази, чи то з остраху близькості тої, що надала мені можливість відчути те, чого я шукав вперто все своє життя Хтозна... Та з того боляче...
Чи варто було шукати усе життя ту єдину, аби знайшовши не відчути в собі її щоб знову втратити? Підти далі за плином часу, з потоком буденності, з потоком бруду й вульгарності... І лише згадувати без кінця, щоразу ще більше напружуючи пам’ять, згадувати... І немов благодатні дощі змиватимуть іноді усю багнюку з душі, – тоді серце нещадно повертатиме у знайомі снам до болю прекрасного прожитого з нею минулого. Далі? Далі поріг. Судома, спрага і різке прокидання. Вдих. ..і все скінчилось.
На ранок – звична полуда, марево, цілком пристойна ілюзія. Звичні дози рутини для підтримки існування, цигарки, кава, пошуки самого себе і, надія не втратити її. Усе цілком вільно та правдоподібно можливо до нових дощів, котрі змиютьсь багнюку з душі.
Коли ліжко зім’яте сумнівами від того, що ніколи вже не будеш мати того втраченого назавжди, серце всеодно, будь що, шукатиме у тінях примарливих спогадів повороту до прекрасного минулого чиї руки так і не доторкнулися сторінок моєї осоружної долі.
Наче ненароком, вона «сіятиме» випадковими лестощами, чи гнівом на протореному шляху остогидлої одноманітної буденщини. Фальшиво посміхатиметься, механічно обіцятиме передзвонити і йтиме далі, не озирючись, легко забуваючи мене, бо в її думках постійний образ його і постійне бажання бути з ним. А для мене так само звично, немов дзвінки без відповіді коли вона з ним, та якесь дивне почуття десь на брудному дні «пластикового» серця пізно вночі.
І неважливо який місяць, число. Це буде чергова чашка кави, як панацея від хронічної застуди душі.
Продажна ілюзія штучної любові стане для неї цукрозамінником почуттів, різницю між котрою і справжньою не помічатимуться нею на дотик сліпого клаптики моєї спаплюженої душі; вперто протестуючи на перший час, я мушу звикнути, що неприємний осад фальшу топиться кавою і труїться нікотином. Решті-врешт і я стомлюся і вивішу перед їхніми почуттями білі прапори і з останніх сил слухняно прийматиму підробку за повинне, і як виснажена хворобою дитина слухняно і байдуже ковтатиму гіркі пігулки цієї фальші спостерігаючи за тим, як вони насолоджуються коханням і посміхаються одне одному вкраденою моєю посмішкою, і як вона цілуватиме його колись належним мені поцілунком.
Чи дочекаюся я повернення тієї – єдиної, названої колись ЕРАТО? Котрій писав піднесені вірші. Коли окрилений коханням летів до неї на побачення. Мабуть, не вистачить сил на щире каяття, щоб плисти в потоках бруду звичок, проти течії, в потоках буденного сміття.
Чи надовго вистачить такої «вічності»? Хтозна? І чи є на зворотнім боці підробки їх почуттів термін придатності? Навряд чи. Вона все одно нехтує подібним правилам, як і рештою з почуттів. Її недосяжна мета, свята недоторкана. ВОНА – на іншому рівні, немов десь на небі. Вона стиха, аби ніхто не бачив і не порушив те дійство, спостерігає звідти за його тривожними півснами, очікуючи від нього безперервних зізнань в коханні, перечитуючи кількаразово СМС-ки, світячи печальними зірками зіниць у його смутну душу; шукаючи порятунку від сум’яття, стомлена від утопічної ідеальної гармонії. Оплакуючи нерозділену любов, утому і загублену душу, живе за правилами, встановленими ним сліпо підкоряючись їм, стиха гаряче молячись за його очі, що їх він боїться здійняти до неї, бо з них сиплеться омана. А вона щиро повіривши в його «пориви» віддала душу за примарливе щастя, забувши про того, котрий навів на цю гріховну стежку, котрий згорає в муках від нерозділеного кохання і з головою поринає в прірву самотності – бо Всевишній справедливо покарав його за цей гріх.
Хтось має перший ступити у прірву, забути про її межі, і зламати нереальні рамки штучного раю, аби створити ідеальний сплін не існуючого на двох, останнім подихом волі та змахом зламаних крил.
От тільки їй, простій смертній, що маючи право, не наважилась привласнити його, належить небо її душі та тонкої пристрасті, а я, хворий на вічність, не маю влади над своєю душею, став маріонеткою її нових почуттів..
Їх же вічність примарливого кохання приречене на тандем страждання на відстані. Вона змусивши віддати більшість свого існування на одинокість та безцільне існування в очікуванні коротких зустрічей, вгамовуючи цю «спрагу» лише віртуальною «мастурбацією» по електронній пошті, сліпо повіривши в чистоту цих почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292615
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Спочатку була пристрасть і любов ,
І біль жаданий зустрічі нової.
Було усе - не буде більше знов
Душа зосталася у не спокої.
Лишилися лиш спогади одні,
Що гріють мою душу серед ночі.
А хочеться вернутися в ті дні -
Де подумки ловив я спраглі очі.
Якби ще раз збудити почуття -
Яке горіло в тілі вже немолодому.
Старе кохання повернути до життя
Старіти ж так не хочеться одному.
Прощай кохання - розповідь сумна
Тебе вже я наслухався доволі.
Одна палка любов буває на життя
Все решта тільки копія любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Кохай мене!Жагучо, ніжно і нестримно!
Як птах свою свободу без якої гине.
Кохай мене!Тендітно, щиро і шалено,
І мрій завжди лише про мене!
Цілуй і обіймай прекрасними руками,
Кохай!Кохай мене аж до нестями!
Кохай, як весну ніжну і пахучу,
Бажай сьогодні, завтра і завжди!
Кохай, як воду чисту і цілющу
Без свіжості якої уже не зможеш жити ти!
І знову мрій про мене днями і ночами,
Дивись на мене в своїх снах,
Кохай мене!Шалено до нестями
І вір, що буду завжди у твоїх думках.
І знов цілуй мене і міцно обіймай,
Тримай мене, лелій, кохай,
Як квітку найгарнішу в світі,
Бажай мене!Бажай мене у холоді зігріти!
Не відпускай мене, цілуй чудовими вустами!
Кохай мене!Шалено!До нестями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2011
Вже п"ята година, а я ще не сплю,
Чекаю на тебе - для чого? Для чого?
Можливо щоб сонце яскраво зійшло,
Щоб знову були Крим і те море.
Щоби все повернулося знову
Щоби посмішку знов повернуть,
Щоби все було наче вчора
Щоби кримських ночей не забуть
Щоби все було мило,чудово.
Щоби очі твої як зіран
Для душі не погасли ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
У моєму світі болю і страждання
Ти промінець надії засвітила,
Лише єдиним поцілунком
Лід на сЕрці моєму розтопила.
Моє серце знову забилось,
З"явився сенс цього життя .
Та все ж з минулого щось залишилось,
Серцю воно прискорює биття.
Й душа від болю вже не ридає .
Та й болю тОго вже нема,
Лиш серце час від часу завмирає,
Коли уста вишіптують твоє ім"я.
З тобою завжди поруч,
Хоча мене для тебе вже нема.
Без тебе це життя не має сенсу.
Та і без тебе я й не я.
І зовсім зайвими стають слова
Про все розкаже погляд і серця биття
Й уста збрехати не дадуть.
За поцілунок твій все що завгодно віддадуть.
І вдруге помилок не стану я робити,
Навчило мЕне вибачать життя.
Без тебе просто я не можу жити
Пустим без тебе є моє буття.
Без тебе світ для мене вже не милий
Без тебе є нікчемнеє моє життя.
Без тебе я як ангел однокрилий
Кудись літаю навмання.
Без тебе не живу - просто існую,
І дихати не можу - коли тебе нема.
Коли ж хоча єдиний поцілунок твій відчую -
Відразу то згадую,що ти іще жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Спочатку була пристрасть і любов,
І біль жаданий зустрічі нової.
Було усе - не буде більше знов
Душа зосталася у не спокої.
Лишилися лиш спогади одні,
Що гріють мою душу серед ночі.
А хочеться вернутися в ті дні -
Де подумки ловив я спраглі очі.
Якби ще раз збудити почуття -
Яке горіло в тілі вже немолодому.
Старе кохання повернути до життя
Старіти ж так не хочеться одному.
Прощай кохання - розповідь сумна
Тебе вже я наслухався доволі.
Одна палка любов буває на життя
Все решта тільки копія любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011
Не можу більше я чекати,
Й терпіти в серці оцей біль.
Я зараз хочу все сказати,
Ти просто-напросто повір.
Повір у світ наповнений надії,
Повір у те, що є тут я.
Повір, що здійсняться всі мрії.
Повір, назавждии ти моя.
Не забувай про те хто ти,
Про мене, бо з тобою я тепер.
Не забувай і тихо йди.
За тебе певне б я помер.
Я знаю , любиш ти мене,
І думати не дам , я твердо знаю,
Що все це швидко так мине,
Лиш прошепочу, що я тебе кохаю!
Я думаю про те, що буде далі,
Бо маємо лише одне життя,
І буде добре все, я впевнений і знаю.
Дорога нам віншує майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2011
Не треба слів, вони тут зайві,
Я все прекрасно зрозумів.
Пусті розмови, так, без змісту
Це просто марна трата слів.
Не треба жалості, не треба
Від цього гірше лиш мені.
Я б дотянувся аж до неба
Якби хотілося тобі.
Я знаю це не зовсім правда,
Що ти кохаєш не мене.
Спитай у сердця і впізнаєш
Я той, хто любить лиш тебе.
І твоє сердце б'ється швидше
Коли я поряд чи не так?
Можливо ти не помічаєш
Можливо це для тебе знак?
Можливо ти мене кохаєш,
Але не хочеш визнать це.
Я так хотів би бути поряд
Щоб завжди, завжди гріть тебе.
Зігріть тебе своїм коханням
Підтримать там, де ти сама,
Кохати вірно й беззупинно
Й подарувать тобі життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2011
Як сумно й гірко, коли йдеш .
Готовий душу розірвати,
Прокляти все, що не вернеш
Алеж куди душі діватись.
Всих перешкод ти минеш,
Бо просто в тебе їх немає
Коли ти дуже страстей хочеш,
Мене ти до уваги не береш.
Там поцілунків інший смак.
І в страсті ти мене забудеш.
Скажи- а може все не так?
"Пережируєш" , страсть мине,
І знову ти зі мною будеш?
Скажи для чого це усе?
Тобі даю усе, що маю,
Невже пропав я у тобі?
Як поступить мені-не знаю?
Минулого мабуть вже не вернути
Проклятий часу біг "зіжрав" усе,
Тож може легше все забути?
Що нового нам доля принесе?
А може станемо чужими
Загубимось у вир-життя
І станемо людьми другими
Минуле ж піде в забуття.
Бо ти усе нового хочеш,
І страсть, і ложе, й інші відчуття.
Пробач - новим я вже не буду,
Другому твої почуття.
Бо ти ділити вже не зможеш
Зі мною ложе ані хліба шмат,
Бо плине час, роки вже не вернути,
Лише відчутний горісний набат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2011
Тебе не зрадив я нікому,
Хоч ниць летить моє життя.
Я вірив слову і поставі,
Але летить все в небуття.
Невже тобі нелюбий я?
Невже пропала світла мить?
Невже ніколи ми не будем разом?
Світ почуттів навік згорить?
Себе ти будеш "ляху" віддавать
Йщому ти будеш ласки дарувать.
Світ поцілунків,
Своє лоно й груди
В дарунок пестощів давать.
Ой "ляху- ляху" не чаруй мою кохану,
Твій гонор - підле набуття,
Бо твій візит лише хвилина
В душі моїй хоронить небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2011