| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Лезо ріже ступні.
Важко втриматись
і важко втримати.
Крик, питання, нарікання –
Безмежна кількість.
Переконання «я сильна»
Вже не діє,
Не гріє, не сіє (надію),
Не.
Не!
Як лотерея або щось інше.
Що?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2012
Страшно. Страшно. Страшно
Від того, що безмежно сильно
СТРАШНО.
Не знаю, не хочу знати, не знатиму.
Ні, ні, ні!
І від того щедужче страшно.
Ця вервечка страху нескінченна.
А так ще страшніше.
Тепер я знаю як виглядає кут.
Він глухий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2012
Сонно муха
Дзикає у вухо.
Звісно, я старанно слуха,
Та нестерпно тихо!
-Мухо, мухо, що говориш?!
Та собі дзичить…
- Що ти коїш, що ти робиш?!-
Спокій мій кричить!
Та дзичить, дзичить так гарно:
- Ти мене послухай,
Бо твоє життя проходить марно,
Спокій свій роздмухай!
Я ж її газетою
(чи своєю впертістю?)
Зупинила монолог
(ти мені не Бог!).
Тепер над мухою стою,
Вражена відвертістю.
Не захотівши чути правди,
Я стала вбивцею –
Розмазала пророче слово
По білій цнотливості стін.
Слова текли живицею,
Надіялись на слово «завжди».
Я не вважала, що це диво,
Бо я не чекала змін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2012
Я – сонце: велике, гаряче, палюче.
Я – роса: холодна на стиглих суницях.
Я – земля: безмежна і родюча.
Я – сіно: пахуче в великих копицях.
Ти – тінь: така мовчазна і сіра.
Ти – холод: пронизливий і неприступний.
Ти – космос: велика і чорна діра.
Ти – сатурн: такий ж далекий й недоступний.
Ми – ніщо.
Ми – відсутності емблема.
Ми – навіщо?
Ми – таких нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2012
Сни влітають у вікна
Як жолуді з дуба:
Швидко й розпачливо
Й завбачливо
Вводять в облуду.
І така лісова теплотінь
Осіння:
Пізньолистопадова,
Огортає запахом дощу
Цвілого.
Йду по листю зжовклому
І хвої опалій.
І так тепло.
І пахне хлібом –
Таким мідяно-золотим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Чому ж такими ми чужими стали?
Так, ніби серце – не рідня.
І то ж любить не поспішали,
Чи то любов така скупа?
Чи може просто помилились:
І ти не той, і я не та?
Над нами долі поглумились
І ніби ж не бажаючи нам зла.
А сумно аж до крові,
Бо серце омивалося не раз,
І в своїм марнім пустослові
Прощалася не раз, не раз, не раз!
І я не знаю чи хтось спинить
Цю кляту круговерть чуттів,
Бо нам того не зупинить –
Ми лиш актори, а ви – невдячні глядачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2012
Пусті прості слова,
Липкі гидкі образи
І сльози, як вода
Женуть/підштовхують до сказу.
Дарма давно примушуєм
Давитись один одним,
Чогось давно нема,
А може і не було досі?
Дарма! Воно було, є й буде.
Це вже давно записано в тобі-мені.
І боїмося, і не дуже,
Чого ж такі дурні?
Життя ще не навчило,
Чи не навчили ми життя?
Хай як було і буде,
Все, що не ми – то маячня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2012
Я стану так і легко, й сильно,
Над прірвою схилюсь
І задивлюсь,
А чи вона мені посильна?
Та прірва, то і є життя!
Отак боюсь як глибини якої,
Хоча б такої,
Як чашка чаю випита до дна.
І все здається нескінченним
І незакінченим вона,
Й думки як червяки в землі –
Усе собі, усе собі...
До дна, до дна, до дна...
І тільки пам’ять все гризе за плечі,
Як той тягар – одвічний хрест.
І все переплелося навхрест,
І покаяння недоречні.
Уточнені питання навмання
Зклубочились і стислись до нуля,
І точка відліку пуста,
І я – німа,
І прірва вже не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2012
«Чи то дзвінка чекаю, чи кохання?
Я набираю номер без вагання
І виливаю всі свої вмовляння
До нього. Навіщо ж ці страждання,
Вечірні завжди у вікні чекання
І жертви з вулиць взяті навмання?!
Ось проростає в серці здичавілості стерня –
Так відбувається всіх почуттів моїх стирання!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Я грішна.
Я проклята чи я проклята.
Терпиш?
Терпи, терпець тебе шліфує…(с.)
Брехня!
Скажи свій вирок,
Убий-прости-проїдь трамваєм по мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012
Вірш не знайшов свого поета.
Ледь зім’ятий листок
В терзанні не придуманих метафор
Під ноги перехожим ліг: чия кому
vendetta?
Слова, притиснені вагою тіл: людських
чи вже не дуже,
Кричали про пощаду!..
Чи може тихо помирали
Так і не прописаними у чиїйсь душі?
А відповідь губилась між дерев,
Як дика пташка, що шукає порятунку.
Поет, він не знайшов свого вірша,
Вірш не знайшов свого поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2011
Ти моя фізична "меломанія",
Ти моя духовна "меломанія",
Усі украв без відома думки
І змусив говорити пошепки.
Як легко я могла віддатись,
Дозволити собі тобі продатись?!
Втрачаю голову й реальність,
Не розуміючи усю фатальність
Того, що думаю й роблю.
Сама не знаю чи тебе люблю?
А все таки до тебе тягне
І моє тіло твого прагне
Торкнутись, лоскотати, цілувати,
Оці хвилини щастя рахувати
Й позначити той день в календарі,
Де помремо удвох уже старі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Подряпай моє тіло,
Я хочу відчути біль від тебе,
Але роби це сміло
І не відштовхуй мене від себе!
Задовільни мої плотські бажання
І тільки дій без вагання!
Стань моїм Аполлоном,
Бо я вже в твоєму полоні…
А ще цілуй мої руки,
Я буду кусати твоє серце.
Ти ж витримаєш ці муки,
Ба, навіть підсиплеш перцю!
Ти скинеш з мене шкіру,
Погладиш моє волосся
І, навіть, не будеш знати міри –
Тобі цього вже не досить!
Ти хочеш мене, ти хочеш!
Благаєш мене зостатись,
А я не залишусь цієї ночі,
Хотіла тобою лише скористатись.
Ні, ти мені не вір,
Бо я в твоїх капілярах
І як скажений дикий звір
Приходжу у нічних кошмарах.
Ти вкрав мою підсвідомість,
Я наситилась твоїм тілом,
А що далі – це невідомість,
Не варто перейматися цим ділом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Плюнь у скроню,
Нехай це буде вистріл в серце.
Розкрий долоню,
Там серце в перці.
Скуштуй його,
Відчуєш присмак сліз,
Тепла мого,
Дитяча злість крізь
Любов і відчай.
Може теплий чай?
Гарячого нема –
Холодна вже душа…
У неї вкрали серце нещодавно.
Це так, нічого не подумай,
Я знаю, це не ти, бо ти давно,
Коли ще тільки…ай,
Давай вина,
Червоного як капілярна кров,
І не моя вина,
Я не ламала дров!
То вітер…
То вітер вкрав сутність моїх літер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Червона зірка доторкнулась до волосся
І зашарілось, розпашілось тіло,
Огорнуте тремтячою рукою –
Шорсткою й ніжною, як золоте колосся!
Так стало гаряче і мило-мило.
Те щастя облило немов водою,
Немов водою злилися потоки і стали морем…
Водночас морем пристрасті й турботи,
Кохання відчайдушного безмежним полем…
Ось мить – згоріло все дотла,
Як павутиння солодка огорнула мла
І пристрасть увіковічнилась коханням!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292465
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Час – не ліки, час – це циферблат,
А ми обманом шукаєм порятунку…
Життя – не щастя, життя – формат,
Хоча частково й вищого ґатунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292463
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2011
Стук.
Щось шарудить,
Щось б’ється в грудях.
Боляче.
Затихло.
Б’є годинник, пора!
Пора вже жити!
Знову:
Не хочу, не можу.
Час зупинився, ще трохи зачекає.
Мушу.
Жити мушу!
Буду.
Жити буду!
Я пішла і час пішов –
Тепер ми в ногу з ним йдемо.
Тепер нове життя:
Розмірене і рівне, в ногу з часом.
Вистріл.
Я вбила час:
Я хочу іншого –
Фатального життя!
Ось і воно:
"Не в ногу з часом."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292388
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2011
Дослідження самого себе – чом не ексгібіціонізм? Отримання задоволення від демонстрації власного «Я» самому ж собі. Ну хіба ексгібіціонізм з деякою корекцією – тут ти вже і глядач, і отримувач кайфу. Уля-ля, як повезло! Інші для цього не обов’язково, бо якщо з’являються ще й додаткові персони (в цьому випадку нон грата), то й вже ексгібіціонізм вкупі з мазохізмом виходить, такий собі льогкій салатік, на, їж бидло! Бо кому ж власне те твоє «Я» потрібно окрім тебе, невиправданого романтика? Так тільки – покусати, полапати та й викинути за невідповідність соцрамкам. Користі ж ніякої: хліба не купиш, Мурчик голодний лишиться, пес з ним.
Залишається один, поки що вдячний, глядач – ти. От і питаннячко (а багато шось питань, нє?!): а чи власне і самому хочеться дивитись на те «Я»? Там не тільки мармеладки цукром посипані, а й гівна доста. «Фу, як не коректно!» Ну а чого тут панькатися та трелі розводити про мір ва всьом мірє, не свята ж ви душечка, йой як не крути! От і колупайтесь у своїх закамарках темних і липких.
Перший етап. Як-не-як, а треба визнати, що ти гівнюк і копнути глибше: «А чого ж то я такий сякий весь і поганий?» Відповісти тут правду, яка звісно не на твоїй стороні, – це вже діло честі і совісті. В мене совісті нема, тому перший етап проходить болісно і ой як неприємно, бо ж як я себе та таку всю кохану лебедоньку зможу бидлом назвати. В кінцевому результаті ламаюся (ну прям як дєвочка, ая-яй!) і погоджуюся, що не лише хрестиком вишивала і віршики про любов писала. От і спробуй тут не заплутатися.
Другий етап. Всьо, всі визнали і погодились, що були паганим/паганою мальчіком/дєвочкою, а тепер пора покопирсатись ще глибше: «А чого ж власне так сталося?». Та тому що не всі ангели-Божі прислужники (а хто сказав, що і вони не грішні?) і час від часу робимо дурниці. Отож, після довгої і нудної (буе-е-е) процедури обдумування, схвалення/засудження всього душевного непотребу йдемо далі.
Третій етап. А тепер, кохані мої, треба встати на колінця й сказати татові і мамі, а головне самому собі, що більше в гівно ні ногою.
Четвертий етап. Окей, всі повірили, що ви будете чемним/чемною хлопчиком/дівчинкою. Браво! Можна і морозива піти купити – заохочувальний приз (ура!!!). Пива не варто, тільки но ж душу почистили, а починати з пива, то прямий напрямок (ого!) до блуду, дурниць і нових копирсань у собі ( а шо я тут дарма стараюсь?!).
П’ятий етап. Необов’язковий, але чому б і ні? Залишилось пообіцяти собі більш ніколи не викликати своє «Я» на монолог/діалог/полілог/бла-бла-бла. Тому останній етап – то неробіння більш нічого того вище обдуманого і несхваленого, що спровокує повернення на перший левел (опа-па, прієхалі!). Нагадаю, що останній етап необов’зковий, ану ж комусь подобається длубати свої «нутрощі»?
P.S. Автор просить вибачення за напучування братів своїх менших і старших, бо ж сама, грішна, так і залишається найчастіше на першому етапі. Ех, люблю себе красиву чорнобриву :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292387
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Відкриваєш і думаєш читати роман сьогодення? Дарма. Шановні пасажири, поїзд далі не їде, звільніть будь ласка вагони. Гуд бай!
Почну з того, що я люблю своє волосся. Мабуть тільки за те, що воно пахне свіжо вичавленим соком із вранішнього сонця. Цікаво, а чи солодкий такий сік? Мені здається, що він повинен мати терпкий смак полину. Хм, можливо/неважливо.
Але до чого тут моє волосся? Якщо про волосся, то краще про пиво. Але для чого мені пиво, як існують особи чоловічої статті?...ох, це моя слабкість: Женька, Вовка, Ромка, Коля, Ден, бла-бла-бла…і скільки ще імен? Сотні, тисячі, мільйони! Можливо/неважливо.
Чомусь «спорідненість душ» звучить як щось космічне і тому неможливе. А шкода…хотілося, щоб це була реальність. Ви хочете сказати, що вона існує? Тоді не намагайтеся себе і інших дурити. Спорідненість душ? Можливо/неважливо.
Починаючи будь-що повинен мати щось за початок. Так кажуть рамки. А я люблю кінець. Великий, гарячий, живий і пульсуючий кінець! Куди ж, скажіть мені, жінці без кінця? А тільки в той же кінець, трохи інший звісно: холодний, земляний. Бррр! Отож, кінець-кінцем без кінця кінець. Можливо/неважливо.
Для мене початок – це сонце. От сонце + кінець = моє життя. Від цих двох речей залежить Мій настрій. Настрій кожної іншої жінки будується за схожою формулою, тільки замість сонця може бути інший інгредієнт. А висновок один: жінка живе за формулою і тільки так. Можливо/неважливо.
Але ж хіба існує формула життя? Особливо для такої істоти як жінка? Ні, це абсурдна непередбачуваність. Тоді кінець – це не формула, а чинник, що допомагає жити. Кінець всюдисущий. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292167
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Тільки так.
Тільки так можна творити нову реальність (чи ірреальність?) – відкинувши усе, що стримує: почуття обов’язку, любові, кохання(?), потрібності…
Тоді можуть вирости крила. Я бачу нове сузір’я – сузір’я твої очей. Тільки так – я не змогла відкинути кохання. Бо це кохання до тебе. А ти – маяк у нічному космічному небі, що веде мене до планети. Планети? Планети Сліпучості. Сліпучості сонця, усмішок, доторків – квінтесенція сліпучості! Ти це знаєш, ти – ядро планети, стержень навколо якого вона обертається – тільки так вона існує.
Я пливу до тебе. Я плету павутиння своєї мандрівки у лоно твого світу. Він фатальний. Якраз те, що мені потрібно.
Ти? Тільки так. Інакше бути не може.
Планета. Її не впізнати. Я бачила її раніше, коли заплющувала очі, а ти мені розповідав про інше, інше світло. Це було світло твоєї планети. Я тоді ще мружила очі, бо моя фантазія мене не дурила і ця планета зазнимкувалась десь у надрах моєї підсвідомості. Ще тоді я твердо вирішила, що обов’язково буду там.
Тільки так – тільки там.
Я тобі не казала, бо боялась сполохати: ти ТАК говорив! Я боялась, що картинка зникне і мені доведеться робити вигляд, що я тебе розумію. А я розуміла!
Тільки так. Ти не чекаєш, а твоя планета вже освітлює мені шлях. Шлях до осяяння? Можливо. Я б хотіла. А ще б хотіла довіку лишитися там.
Тільки так – на твоїй планеті.
Ти казав щось про гостинність. Я не пам’ятаю що саме, але я повірила тобі.
Планета. Вона безмежно, істерично красива. Жаль…жаль, що вона настільки сліпуча ця планета сліпучості.
Жаль… Мої обпалені крила падають донизу і я за ними, як у погоні.
Я відрощу нові крила. Твоя планета мене чекає.
Тільки так – тільки мене.
Тільки так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292166
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Спокійно. Тут нікого.
Тільки німого
Бійся, бійся!
Смійся/не смійся,
А ти програв.
Нова зупинка : «Спатиму. Сплю. Спав.»
Твій транспорт
Їде на аеропорт,
Чекай на рапорт:
«Спорт – сила, сила – спорт!».
Відкрились двері
В атмосфері.
Зверни увагу, ти один
І втрачений. Годин
Нема, годинник став –
Стара зупинка: «Спатиму. Сплю. Спав.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291262
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2011
Я люблю тараньку і твої соски. Таранька, потрапляючи до мого шлунка, приносить мені пряме задоволення. Ти ж є посередником, а здебільшого твої очі, між твоїми сосками і моїм задоволенням. Коли я до них (сосків, оу-є-є-є!!!) торкаюся – твій погляд набуває ТАКОГО млосно-еротичного забарвлення, що ридала мама, а я билася в екстазі!
Кого ж я люблю більше: тараньку чи твої соски?
Ти кажеш (соски ж твої), що не довіряєш мені. Таранька ж довіряє мені у всьому. Тут хіба я можу бути у ній невпевненою, але то таке, просто поняття свіжості на жаль швидкоплинне, ну та нє будєм а груснам.
Зате від тараньки не дочекаєшся:
- поцілунків
- доторків
- поглядів
- слів
- жестів
- розуміння
- ніжності
- ще раз розуміння
- турботи
та всього-всього-всього іншого приємного бонусу, що додається до мужчин і їхніх сосків (правда не всіх Боженька обдарувала, але ж ти особливий – all inclusive).
Таранька суттєво програє (а-а-а, рятуйте, мамо!!!). Тоді що, твої соски (соски чи ти?) – для мене все (оу, прієхалі)?
Стоп, стоп, стоп. Пастой паравоз, нє стучітє кальоса, ала-ла. Тараньку можна обирати будь-яку за різноманітними критеріями зовнішнього вигляду та внутрішнього наповнення. А твої соски – одні. Я не маю можливості піти у наступний супермаркет і обрати (дужжже прискіпливо) нові соски – кращі, ніжніші, рожевіші.
Бо ж і навіщо – я люблю твої соски.
Я люблю. Твої соски.
P.S. For your «sosky»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289711
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 30.10.2011
- Ти ще повернешся сюди?
- Не знаю, у часу не вистачає стрілок.
- Здається, їх украли люди.
- Ти думаєш? Їм вистачає гілок.
- Ні, гілки колють в очі.
- Авжеж, тоді як стріли б’ють у серце.
- От бачиш, їм і цього замало, занадто вже охочі…
- До болю? Так, ще й підсипають перцю.
- Так ти повернешся?
- Я думаю, не варто.
- Куди ж ти дінешся?
- А я своє життя програю в карти.
- Карти?..Зіграємо ж удвох?
- З тобою?! Так ти ж і так уся з життя!
- Мені не вистачає, є прогалина…Отож?!
- Ні, я не потребую укриття.
- Як знаєш…А все таки тут справді брудно…
- Я тобі це казав, ти не почистиш всіх людей.
- І все одно не вихід бігти, тоді болить у грудях.
- Сидіти теж буває важко, от запитай в дітей.
- Вони за мрією біжать, а не втікають від життя!
- У мене вже не залишилось мрій…
- Та ти мене не чуєш, що за прокляття?!
- Я чую, чую! Та я здаюсь, а ти – вперед до дій!
- Як діяти без тебе? Ти – моє натхнення.
- Натхнення? Я думав, ми просто чай пили…
- Чай?! Так просто?! Тоді забудь,це все брехня.
- Якщо брехня, то ми її розлили.
- Ні, розлили ми надію…
- Надію я розлив, а ти ще дивишся на сонце.
- Бо я люблю життя! Нічого тут не вдію.
- Тоді для чого все це?
- Я просто хочу, щоб і ти його любив!
- Любив?! Та я любив, любив життя і …і інколи тебе…
- Ні, до мене цю любов ще з самого початку ти розбив.
- Я час від часу купував для неї клей…Ти чуєш, хтось іде?
- Ніхто не йде, забудь про тих людей!
- Я їх давно уже не бачу, а ти, здається, ще недавно зналась з ними.
- Бо я хотіла повернути їхні душі, та бачу, що не вистачить ідей.
- Ходім зі мною, там будем тільки ми.
- А я не хочу просто так піти!
- Тоді мені пора, прощай!
- Ідеш? Ну що ж, візьми хоча б ці квіти.
- Для чого мені квіти? Вони живі, а я вже ні. Кажу тобі, прощай!
- Тоді залишиш може свої очі?
- Очі? Так ти ж ніколи не дивилася у них!
- Дивилась, та тільки як ти спав, вночі.
- І що ж ти бачила там, у зачинених?
- Я бачила багато неба, сонця, я бачила саме життя!
- Це все міраж, твоя ілюзія надумана.
- Ні, воно було! У тебе є ще час для вороття!
- Облиш кажу, відкинь усе, що ти придумала.
- Тоді іди. Ми різні. Я втратила тебе.
- Казав тобі це ще раніше…
- Можливо, вдасться врятувати ще себе…
- Ну все, тоді прощай уже востаннє, ми не побачимося більше.
- Прощай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
Можливо я і помилилась…
Напевно, все ж таки ти супер-сексі-мен,
І не переч мені, бо я не злилась!
Тепер мене ти understand?
Мабуть, моє жіноче єство
У запатентованому егоїзмі
Не вловило флюїдів твого,
А може ми занадто різні?
Fuck з ним, а ось що –
Ти мій чи ні мужик?!
По-іншому ж навіщо
Оцей пишу панегірик?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289351
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 29.10.2011
Не хочеться мені тебе хотіти,
Це неважливо, love and peace!
А ти як скнара будеш животіти
І навіть проти станцювати стриптиз.
Ха, які ж ми і банальні,
Повірили у силу почуттів!
А це лиш відчуття є вагінальні
(не глобальні?),
Та ну це все під сто чортів!
Ти сам прекрасно знаєш,
Що в тебе сексуальності катма,
То нащо все перегинаєш?
Чувак, твоя концепція слабка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289350
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 29.10.2011
Кохатися під істерику зливи або ж спокійну, але промовисту депресію дощу доста приємно і захоплююче. Хіба ви захочете зробити це під прямим контактом з водою, тоді плакала романтика і ваші мокрі труси. Але ж не про зіпсутий секс мова, а про розкішний дощовитий і зливний!
Напевно секс – то п’ята стихія. І найкраще він поєднується з водою.
Скажено-падаюча злива – це вибух ваших тіл, суперечлива дискусія чоловічого і жіночого начал, пристрасно-дике їх злиття і як результат: екстаз на екстазі і екстазом поганяє. Так. Ця співзвучність зливи і сексу безперечно красива. Природжені естети аплодують стоячи.
Дощ. Не менш програшний перед зливою. Це інше. Навіть не доповнення, а суттєво нова матерія. Так, дощ і секс. Секс і дощ. Дощ вибиває такт ваших тіл, ви – такт дощу. Змагання? Взаєморозуміння. Тут не йде криклива та неврівноважена вибуховість зливи, тут – суцільне злиття двох різних бажань та темпераментів в єдиний згусток, такий тягучий, млосний і засмоктуючий, згусток насолоди. Насолоди дощем і коханням.
Краса – страшна сила. Насолода – пекло. Тоді я безумовно надаю перевагу гріхові. Злива. Дощ. Секс. Мікс ритму, емоцій, вологи і щастя. Секс. Дощ. Злива. Безперервний кільцевий ланцюг або швидше кайдани у полоні яких той, хто спробував залізо на смак. Воно терпке і холодне, збуджуюче і солоне, як сік жінки, що віддалась гріху.
Хіба кохання-секс-кохання – гріх? Танцюйте люди. Це найсвятіше. Єднання непоєднуваного, забороненого і непереборного: чоловіка і жінки. Воно вище за мистецтво. Мистецтво поза мистецтвом. Вище за релігію. Воно вже в тобі, а не насаджене традицію і суспільством. Заперечення не потребує. Потребує повної віддачі. Віддайся йому повністю. Воно поглине тебе у нутро підсвідомого/несвідомого пульсуючого життя – життя у ейфорії.
Ти вже зробив перший крок. Не вагайся. Падай у солодку прірву. Воно.
Воно.
Воно – злива, дощ, секс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286210
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.10.2011
А ти мовчиш так, ніби риба,
а я чекаю .
А ще я знаю –
риба віщує дитя.
Холодно, я плавати не хочу,
тому до тебе не втечу,
будь спокійний.
Хоч хвилями скажи,
покажи
чи не болить чого.
Жаль не відкладеш ікру ,
Ти кажеш: «так помру» :
ти - риба-чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286208
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.10.2011