| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
_ Він відливав чарівністю приходів
неліченої кількості очей,
схвильованих, захоплених відлунням
краси у антикварності речей.
Він чаклував оживленістю ніг,
що шліфували сірі камінці,
хранив той дух, що зазвичай рятує
Вкраїну у черговому кінці.
Тепер сумна менталія собору
взирає на руйнацію сердець,
які вивозить із Андріївського звозу
фундамент кожен, кожен камінець.
Ми часто хилимо духовність
цих непохильних українських схилів.
І якось часто губимо відчутність
цих безсмертних чарівних відливів.
18.04.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334010
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.04.2012
І так колишить вечір почуття,
накшталт того, як вітер тихе море.
Ніжно розтягує пропахнуте буття
по струнах звіра,
що ніколи не дозволе
замовкнути,
змиритись
і прийняти
пісню, навіяну
прихиленням чужим.
Цей звір буде звіріть в глибинах тебе,
і може інколи ставатиме твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Рядом с жизнью всегда есть то,
от чего соблазн умереть,
А ведь нужно не умирать,
А вечно упрямо гореть.
У счастья высокий этаж,
И с него можно разбиться
И тут нужно всегда лететь,
Лететь, чтоб не приземлиться.
За победой стоит борьба,
За успехом испытания.
Это предельно доводит
Нас до слепого отчаянья.
Мы - это не наши мысли,
А то как мы ими пользуемся.
Мы это не наши страхи
мы то, как к ним относимся.
Как на все реагируем,
что к черту отбрасываем.
Что решаем оставить,
нас в личности связывает.
Всегда очень хочется спать,
когда нужно в оба смотреть,
Со спасением ходит то,
от чего легко умереть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286120
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.10.2011
Ти надто черпаєш мій холод,
Й безпідставний гублячий страх.
Чи повинен тобі мій голод
За гонінням безглуздих наград?
Мене лякає твій погляд
На дивну сутність мою.
Ти все набрався багато
Та я цей світ не зміню.
Не варто чіпати мій холод
Залиш хоч трохи мені.
Без нього я зовсім розтану
У своїй наступній весні.
Без нього я незахищена,
Не треба мене лікувати.
Без нього я надто усміхнена.
Не треба мене пізнавати.
Не варто чіпати мій страх.
Я боюся дивних речей.
Загниє й на твоїх вустах
Джерело безсонних ночей.
Не варто чіпати мій світ.
Ти черпай натхнення з життя.
Не чіпай мене божевільну
І холодні мої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2011
Це з’їдає солодким полум'єм,
Її глибоко всередені,
може не так вже і глибоко...
Теореми ці не доведені.
Настільки загосрені запахи,
Такі відчуття заплутанні.
Повіки до неба підведені.
Дії й слова не обдумані.
ЇЇ пальці щосили стиснуті,
Тримаючи один одного,
Кігтями в шкіру втиснуті.
Не залишаючи жодного
Місця для інших рук.
Необхідних інакших рук...
Це вбиває диким захопленям,
Воскрешає нечастим полегшенням.
Це з’їдає солодким полум’єм
І пахне зрадливим відреченням.
Її пальці позаду схрещені,
Руки в кишені сховані.
Щоб ніхто не побачив ті шрами,
Що їй коханням даровані.
Це з’їдає солодким полум'єм,
Її глибоко всередені,
І ось середини вже тліють
Останні хвилини відведені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2011