RainyLP

Сторінки (1/3):  « 1»

Сповідь туриста

І  знову  чутно  переклик
Туристів  зграї  вдалині.
Вони  нестримно  ринуть  в  бій
Проти  погоди  й  хвилів  рік.

Вони  несуться  по  горам
Ніби  не  тягнуть  свій  рюкзак.
А  хмари  віють,  віють,  віють
І  закривають  далі  шлях.

Проходять  в  день  вони  чимало,
Мозолі  вічно  натирають.
І  мріють  йдучи  про  привал,
Про  теплий  спальник  і  примар.

Біля  кострища  завивають
Похідні  пісні  про  любов
Також  про  милу  неучтьонку
Про  чистоту  й  глибокий  сон.

А  зранку  знову  виповзають
З  чужих  палаток,  хто  з  своїх.
А  хтось  заснув  біля  вогню
Хто  не  доповз  вчасно  в  палатку.

Поснідали,  зібрали  речі,
І  знову  в  путь,  в  далеку  путь.
Іти,  брести  поміж  гаями,
Відчувши  кайф  від  перевтом  .

Зберешся  на  вершину  ти,
Й  побачиш  велич  ту  нестримну
Красу,  якої  не  почуть
І  не  побачить,  не  вдихнуть.

І  зрозумієш  лиш  тоді  ти
Навіщо  йшов,  зривав  мости,
Своєї  волі  домагався
Аби  ковтнуть  ковток  води.

Води  гірської,  рік  бурхливих,
Яких  ти  бачив  у  кіно.
А  тут  усе  перед  тобою
І  справжній  ти,  і  справжнє  все!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284198
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.10.2011


Лють

Чогось  так  холодно  мені
Коли  дивлюсь  я  телевізор
Кругом  розруха,  зло,  брехня.
І  хтось  самотній  десь  лютує.

Цей  хтось  не  знає  почуттів,
Окрім  ненависті  і  злості.
Лютує  тут,  лютує  там.
Але  немає  з  того  толку.

Чому  ж  немає  толку  с  того?
Бо  діять  треба!  Наступать!
Не  спати  дома  на  дивані,
А  всіх  політиканів  гнать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284181
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.10.2011


Ніколи більше

Сьогодні  ,  а  може  й  пізніше

Я  зрозумію  тебе.

Але  я  ,на  жаль,  не  кваплюсь

До  тебе  так  тягне  мене.

Так  тягне,  так  тягне

І  боляче.

Так  гірко,  так  сумно.

Але,

Напевне  уже  ніколи

Ця  нить  не  зачепить  мене.

   

Ніколи  я  вже  не  почую

Той  голос,  той  шепіт.

Вуста,

Не  торкнуться  моїх  долоней

Як  вранішня  зірка  моря.

Не  зустріну  я  більше  ранку,

В  обіймах  ласкавих  твоїх.

Минуле,  минуле…

А  зараз,

Співає  журливо  птах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284167
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2011