| Сторінки (1/38): | « | 1 | » |
Хороше озеро, Махнівка, Крути, Омбиш –
Типові біляніжинські краї.
Ефекту бомби досягне хіба що бомба,
І лиш на хвильку вмовкнуть солов’ї.
Чекають щось згорьовані пенсіонери,
Ганяючи на призьбі комарів,
Суботні київські легіонери
Лиш деяких потішать матерів.
Два голови – колгоспу і сільради –
Патякатимуть кожен про своє,
Один про техніку, що вийшла з ладу,
Другий про небо, що тижнями ллє.
Єдина втіха – самогонка й залізниця,
І газик-всюдихід, що править за таксі.
На станціях у бронзі – лиш радянські лиця,
На барельєфах згадані не всі.
На стенді в центрі та ж «Деснянська правда»,
І одинокий на сільраді синьо-жовтий стяг.
Чи зможе з ним стара радянська гвардія
Розчистити від муравйовців страдний шлях?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2012
В.Тегзі
Дивак малює соняшники й гори,
Яскраво-жовті соковиті пелюстки
І верховинські на джергах узори.
Музей в будинку втнув, та ще й який!
Тут тисячами всякого начиння:
Бунди, холошні, стоси сорочок,
Череси, бирки, кручене коріння,
Мотики, чокани, якийсь ціпок,
Старезні кросна, цівки, мотовила,
Пересучові ничилниці, берда, ціп,
Гаршови, довбні, граблі, вила,
Пацьорки, зґарди, гребінці,
Коновки, бочки, бербениці,
Монети, колукул і дзвін,
Банкноти, що не стліли, як столиці,
І тиґлазув, що триста літ без змін.
Здається: предки всі прийшли у гості,
З різних епох, містечок, сіл,
І кожен мислив не про високості,
А про насущний хліб, пісний розсіл.
А щоб злодюга слушного моменту
Не зміг би посягнути на скарби,
Наш предок крім сільського реманенту
Мав під рукою все для боротьби –
Бартки, сокири, шаблі й карабіни,
Пістолі чудернацькі всіх мастей,
А за фортецю слугували й сіни
З засувкою із дуба для дверей.
Окремо на покуті – Божі книги,
З монастиря місцевого, мабуть.
Далеко не усім була до шмиги
Стара друкарня, що з’явилась тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.01.2012
Лиш ми удвох. І більш нікого
Нема на світі. Лежимо.
В одну злилися дві дороги,
І два серця злились в одно.
І два тіла – єдине ціле,
Гаряча кров пульсує-б’є.
А за вікном – вже ранок білий.
Чому так рано день встає?
Чому ця ніч не безконечність?
Чому нас розлучають знов?
Усе минає, безперечно,
Лиш не мине, як ніч, любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305361
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2012
Ой, і закрутилось, замело,
А сніжинки – ніби бджоли злі,
Птах із казки зимньої крилом,
Завірюху підіймає на землі.
У морозному повітрі сотні віт
Допомоги мов спасіння ждуть.
А мені здається: вишні цвіт,
Й вітер завива твою фату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305360
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.01.2012
Знову ліс не темний – голубий,
Хоч і рік новий крокує в гості.
Ще в теплі воркують голуби,
І ялини зеленіють гострі.
А зима не квапиться до нас,
Не приносить песимізму осінь.
Хоч дерева голі, та весна
Не утратила у небі просинь.
Все – немовби у рожевім сні,
Відчуття тепла живе у грудях.
Можна в червні сумувати по весні
Й почуватись молодим у грудні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2012
Я постарів за ніч на рік,
Я став багатшим ще на вік.
О мила, новорічна мить,
Привід задуматись, як жить.
Нахабний, невблаганний час,
Мов сніг, накочує на нас.
Сніжинки на тонкому склі –
Немов галактики малі.
Рогатий місяць у вікні
Побляк в салютному вогні.
Я став старішим ще на рік,
Здалося: за плечима – вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303495
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2012
Любов і ненависть злилися воєдино,
Гарячі почуття й апатія мерзка,
В одному імені гучному – Україна,
Така далека і така близька.
Вкраїна рідна, Батьківщина, мати…
Вона ж держава – мачуха чужа,
Чиновницька армада препихата.
Вітчизна і держава. Й поміж них – межа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294539
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2011
Сім самостійних Україн
Веселкою на горизонті.
Одне весло – серед руїн,
Інше застрягло у безодні.
Реве отруєний Дніпро,
Рве клином навпіл, по-живому,
На березі крутім Добро
Не догукається порому.
У стрісі цезію – мов бліх,
Хатина біла – сиротина.
Нащадочкам потрібен бог,
Щоб знову звів їх воєдино.
Погані правнуки встають з колін –
Чи сон, чи марево тепер це?
Сім самостійних Україн.
Єдине, хворе моє серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294538
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2011
Усі дивуються: чому так хутко
смереки затягли сумної коломийки,
натруджена земля вкриває рани
пов'язками ненайстерильніших снігів,
чому відбагрянів поспішно жовтень
й не відтужив поважний листопад?
Й ніхто не здогадається, що осінь,
сумну й скороминущу,
звуть розлука...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293170
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.11.2011
Падолист.
Падолист.
Падолист.
По землі розстилається лист.
Час розлуки - оцей листопад.
Пригадався чомусь зорепад.
А в руках - невідісланий лист.
Падолист.
Падолист.
Падолист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293162
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.11.2011
А ми втікаємо. Від кого? І навіщо?
А ми втікаєм від людей і від хули.
А ми втікаєм від циганок віщих
І зовсім не чекаєм похвали.
А ми втікаємо. Від щастя чи нещастя?
Не знаєм і приблизної мети.
А щастя усміхається нечасто,
Його треба чекати й берегти.
Обоє чисті, мов безхмарне небо,
Жага у лівім боці під плечем.
А ми втікаємо самі від себе.
А кажуть, що від себе не втечеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292513
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Мені снилась купальська ніч –
Цвіту папороті торкавсь руками,
А на ранок – тягар, мов камінь,
А на ранок – у серці ніж.
Та усе ж я до тебе дійду,
Нехай кажуть, що хочуть, сусіди,
Нехай сиплються градом біди,
Хай розмови дощами йдуть.
Наші розуми, певна річ,
Як і завжди, стоять на варті,
А серця ж не знають, чи варто…
Мені снилась купальська ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292512
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2011
Будеш голодним –
Добрі люди дадуть хлібину,
Буде мучити спрага –
Знайдеш де-небудь джерело,
Підтримають друзі
В скрутну і важку годину.
А не буде коханої –
Хто замінить її тепло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291174
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.11.2011
Очі твої – лукаві озерця,
Що манять до себе влітку нестерпно.
Неправда то, що холоне серце,
Буває жарко навіть у серпні.
Очі сіяють при зірковому світлі,
Соски притягають, мов стиглі черешні,
А я боюсь сполохати квітень,
Злившись з тобою необережно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291173
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.11.2011
Відповів я тобі: «Не знаю»
На запитання, чи люблю,
Коли ти, мов русалка, з гаю
Завітала у ніч мою.
Коли ти поклала долоню
На гаряче моє чоло,
Я відчув, що такого полону
Вже не буде і не було.
Коли ти наближалась гінко,
Утопивши стегна в росі,
Я відчув: ти єдина жінка,
Здатна знищити інших всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2011
Вже бентежить природу
прекрасна, зажурена осінь
І хвилює у грудях
наші весняні серця.
Ой нелегко дивитись
на ці золоті твої коси
І чекати з тривогою
важкого до болю кінця.
Все минеться, звичайно,
відлетить і весна, і осінь,
Неминуче наступить
холодна, безжальна зима.
І щоб час зупинився,
як Фауст, ми не попросим,
Бо нема у нас щастя
від п’янкого кохання, нема.
Наша радість сьогодні –
нетривка, полохлива омана,
Водночас нам і добре,
і вкрадається в душу біль.
Бач – розцвів гладіолус,
немов запізніле кохання,
Щоб назавтра зів’яти
в докір мені і тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2011
Твоє пальто багряне, ніби осінь,
Каштанового кольору волосся.
Ця осінь тільки сум розносить,
Чи може нам лише здається?
Ми мовчимо. Ми знаєм, що недовго
Нам бути разом. А тебе чекають.
Я ж через хвильку вирушу в дорогу,
І осінь я вітатиму строкату.
Стежки переплелися не навіки,
Нічого в долі нашої не просимо.
Прощай. Тремтять зволожені повіки.
І я самотньо йду назустріч осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2011
Постели мені постіль, гуцулочко,
Синьо-білу гарячість снігів,
Прилечу я з сумного провулочка
Шалом-вітром карпатських верхів.
Упаду метеором-зірницею
До твоїх надчутливих долонь,
Зрозумій ти мене і збагни ціну
Посивілих від щастя скронь.
Натруси всюди трав зачарованих,
В узголів’я – розкриті уста,
Зблисне посмішка, ледь засоромлена,
Незаймана, наївна, свята.
І тоді верховинцем намріяним
Через стрій всюдисущих розмов
Простелюсь, мов барвінок несіяний,
Незалежний, як горда любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2011
Семь лучних лет,
Не слишком ли жестоко?
В.Федоров.
Шість кращих років віддано тобі,
Шість років до останньої хвилини.
Все віддано: і серце, й душу, й біль,
Все стало спільним, мовби крик дитини.
З минулим всі попалено мости,
І не було дворушництва та зради,
Початок і кінець для мене ти,
За щастя мав скупі слова розради.
І раптом кинуто мені страшний докір,
Що не люблю і не любив ніколи.
Ну що ж. Гукать не стану. Вір, не вір.
Та й словом тут не перевернеш долі.
Хоч саме словом можна все розбить,
Що по крупиночці шість років ми збирали.
О доле, доле, жадібна мольби,
Мабуть, збереш гірких проклять корали.
Бо ненавиджу всякий культ речей,
Бо прагну я любові неземної,
Щоби щодня – все новий блиск очей,
І на край світу без вагань – за мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286635
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2011
Знову осінь для нас стала святом
І в дарунок нам зустріч дала.
Хто посмів осінь сумом назвати,
Коли стільки любові й тепла?
Приспів:
Осене, осене, осене,
Невідворотна, як день,
Тобі ми щороку приносимо
Частку наших бентежних сердець.
Позолота найперша, осіння,
Ніби сніг, впала з неба на сад,
Позолото, не стань лише тінню,
Бо нема вороття нам назад.
Після зустрічі – знов розставання,
Та не буде гірких більше сліз,
Не забудеться осінь багряна,
Той багрянець нам щастя приніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285895
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.10.2011
Дивлюсь фотографії хлопців
(дівчаток порвала дружина),
Здається, що це учора
фотограф стріляв у нас.
Згадалася рідна школа,
весняна погідна днина,
І коло веселих хлопців,
чудовий дев’ятий клас.
Багато з тих пір змінилось,
а ми й не помітили навіть
У вирі турбот щоденних
і невідкладних справ,
Що пронеслось дитинство,
мов одшуміли трави,
Змінились і я, і друзі,
і кожен дорослим став.
По цих пожовтілих фото
читаю свій шлях короткий –
Дитяча усмішка, а потім
серйозність не по роках.
Мінялися власний облік,
чуприна, душа і кроки.
І друзі також мінялись,
і вогники в їх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285224
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2011
1.
Здрастуй, поле серпневе,
Здрастуй, люба трава,
Знов прийшов я до тебе,
Бо ти – пісня жива.
Здрастуй, чиста кринице
І джерельна вода,
Знов іду я напиться,
Щоб тверділа хода,
Щоб коса не тремтіла
В мозолястих руках,
Щоб стоги височіли
На серпневих полях.
2.
Сліпуче сонце у прозорім небі,
А вітер дмухати чомусь не хоче,
Він ніби знає, що його тут тре-еба,
І леготом оповиває неохоче.
Я хвацько із чола піт витираю,
Назад дивлюся на валки пахучі.
Якби ж горянка юна вийшла з гаю
І принесла води студеної з-під кручі.
3.
На дні криниці затремтіла зірка,
Вогонь в колибі тріскає злегка.
Наш батько притулився до одвірка
І прислухається до дзюркоту струмка.
А я лежу на запашному сіні;
Приємно пахне ця гірська трава
П'янким вином і вітром з полонини,
І медом, що цвіток хова.
А ще росою вранішньою пахне,
І пареним, солодким молоком.
І літом пахне.
Й сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285171
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.10.2011
Напишу я не поему – антивірш,
Зроду-віку ще якого не писав,
Перемелю антисвіт і мікросвіт.
- Антигелій, - скаже вчений, - тут відстав.
- Надоїло, - не вгаває знов дружина, -
Ти за космосом своїм усе забув,
На землі закони голосно пружинять,
Не звертаючи уваги на стрільбу.
Он дочка твоя вже перші кроки робить,
Час би й розум мати замість слів…
Світку ж ти мій милий, це ж хвороба –
Відірватись так далеко від землі.
Я поліз до пана-Бога в гості,
А життя – воно весь час тече,
І всі труднощі тут зрозумілі й прості,
Якщо ти в якусь відпустку не втечеш.
І дививсь на плями Сонця сонях,
Погляду не відриваючи від них,
Посміхався, як завжди, сусіда-конюх –
У плечі свинець з триклятої війни.
Все я згадував, немовби для анкети,
Мама повиймала з печі хліб.
Вказівний мій палець схожий на ракету,
Ноги ж мої завжди на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2011
В очах така печаль і меланхолія,
Як вандрувницька коломийка в глупу ніч;
На українську душу монополія,
Якою та була впродовж сторіч.
Та ще печать фатуму чорторийського,
Тягар новітньовавилонського ярма.
Життя у фільмах явами-обривками
Прожито-вистраждано недарма.
Гуцульська скрипка й контрабас із осені
Звертаються до ненароджених іще:
Ступайте по землі ногами босими,
Щоби єство повнилося ущерть.
Марійчиною піснею овіяний
В життєвому Черемоші Іван
Ніяк не втаїть за густими віями
Через пустоцвіти тривожний стан.
Іване, Йване, гуцулкам миленький,
Усьому світу не чужий - мов рідний брат.
Без тебе, Йване, світ не веселенький,
Сумує й Чорногора, й Арарат.
Вкраїнську душу в об'єктиві сфокусовано -
Винищує усяку нечисть білий птах.
А білий світ - суцільний, не змонтований.
Чи не тому приреченість в очах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284530
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.10.2011
В моїм серці – бентежна Вкраїна,
В моїм серці – образа і гнів
На рабів, що повзуть на колінах
До пантофлів брудних ворогів.
Топчуть-нищать підніжки московські
І звитягу, і доблесть, і честь,
Якщо зрідка й загавкає Моська,
В дифірамбах потоне протест.
Три століття догідливі ґени
Слили ніби ядерне зерно,
А колючі й обідрані генії
Оголошувались л-ном.
Чорне – біле, чи біле – чорне?
Невже знищено нас до ноги?
Незалежних, розважних і гордих,
Як дніпровськії береги.
Сонце сходить і справді зі сходу,
Як і всяка бридка саранча.
Нам триматись би власного броду,
Утопивши у нім стукача.
Заодно не прогледьмо Мойсея
У юрбі штовхачів Перуна,
Що готовий шукать панацею
І допити ту чашу до дна.
Оживе, оживає руїна;
Чути в просторі брязкіт підков.
В моїм серці - безмежна Вкраїна,
В моїм серці - надія й любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284149
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2011
Все перевернулось в Україні –
Рондьоші* командують парадом.
Вже система – ниці на вершині,
Кривда осідлала хутко правду.
Кришталево чесні – не в пошані,
Скромні і розумні – у загоні,
Нові українці й учорашні
Паростки витоптують, мов коні.
Все буквально міряють грошима,
Душі намагаються скупити,
Фракціями-кланами зло чинять,
Крові все не можуть ся напити.
Ланці прошмигнули в депутати,
З підлою душею пруть у мери.
Та невже нема кому спитати
Цю псевдоеліту за химери?
Брешети, ви, Каїнові діти,
Не пищіть, нащадочки Іуди,
Барахло не може не смердіти,
Відвертаються від нього люди.
Перемелеться немало іще бруду.
Рондьоші залишаться такими ж.
Справжніми людьми будуть лиш люди.
Тож одвіт тримай щодня за те, що чиниш.
* рондьоші – збирачі ганчір’я, обірванці, нічогота, пройдисвіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283939
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2011
Прийми мене таким, яким я є –
Незграбного, побитого, лихого,
Хай стане пройдене життя моє,
Не прагну приховати я нічого.
Нехай перед тобою спалахне
Мій образ зараз, потім буде пізно,
Не проклинай роздвоєного ще мене,
Бо ж переродження проходить слізно.
Моє ти ластовиння не зривай,
Не оголяй мої криваві рани,
Їх вилікує час і наш розмай,
І чисте, як моя сльоза, кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Ти з’явилась неждано-негадано
У моєму нудному житті.
Скільки слів було вилито-сказано
Невідомій, жаданій, тобі.
Скільки дум-монологів просилося
До незнаного слухача,
Скільки екстрамолитов молилося.
А мене знов ніхто не стрічав.
Я сховався в личинку самотності,
Переконано зашкаруб,
Був упевнений – це на сотні літ,
Чергова з- поміж інших згуб.
Але ти мені, люба панночко,
Знов відкрила чарівний світ,
Й нетривалий тремткий полустаночок
Відтоді ув очах стоїть.
Бо насправді життя веселкове,
Цілорічно ж буяє цвіт.
Та тепер уже ти, моя світла любове,
Затулила собою світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283761
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.10.2011
Сивина вплелася в коси тополині,
Засинають верби тихо над ставком,
Думають-гадають сиві полонини,
Чигає в повітрі осінь над селом.
Відтісняє сонце далі від зеніту
І плете на нього з павутиння сіть,
Не дає гуляти бабиному літу,
Голову схиливши, дуб-силач стоїть.
А бабуся-осінь непідкупна зовсім,
Чути вже у горах рівний, дужий крок.
То ж прощай, хороше літо, що було всім
Теплою домівкою. Здрастуй, час думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.09.2011
Вони зустрілися: самотній кіт і мишка.
В очах – серпневий легіт і печаль.
В очах – іскринок достобіса з лишком,
Незрима ворохобилась вуаль.
Вони загралися. Та гра їх полонила.
Вони купалися, не в славі, а в словах.
Жовтневе літепло густе текло по жилах,
І листопад на півдорозі десь зачах.
Півкроку уперед і два стрибки в нікуди.
Була незграбною та їхня борозна.
Чудні коти ці. Й миші. Й люди.
А мишкою була… ой не вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283544
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.09.2011
Поза тим пригірком скрипка плаче гірко,
Виливає душу вранішній вербі.
А понад вербою одинока зірка
Шле привіт прощальний і мені, й тобі.
Приспів:
Що було – відгуло , відшуміло,
Швидко сплила-минула весна.
Наступає з-за обрію сміло
Позолота осіння, сумна.
Там, де ми стрічали сонце золотаве
І раділи щиро вранішній зорі,
Жовтокоса осінь стелить вже отави,
І пульсує пам’ять: це ж було… торік.
Це було, збулося. Не верне ніколи.
Вже давно у морі та вода з ріки,
Інші хвилі врунять, інші квіти в полі,
Відлетіли в вирій гамірні пташки.
Що було – промчалось, мов бешкетний вітер,
Тихо відлетіло в голубий Дунай.
Лиш калина сумно простягає віти,
Скрипка сумно грає: «Веснонько, прощай!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283442
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2011
Я прожив собі спокійно аж до серпня,
Вересень десь павутину тихо плів.
Та одної миті спокій став нестерпним –
Незвичайну жінку я зустрів.
Приспів:
Ой Оленочко, Оленко, Оленятко,
Ніжне сонечко моє, немов малятко.
Таємницю я тобі відкрити мушу –
Полонила ти мою серпневу душу.
Доля вузол заповзялася в’язати,
Ой ти доле моя, доленько моя.
Як же нам разом від щастя не ридати?
Незвичайна жінка – мов зоря.
Незвичайна жінка сяє, ніби промінь,
Мов би спраглому цілюще джерело.
Мов пекучий і щемливо-ніжний спомин.
Сонце, що дарує нам тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283278
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.09.2011
Не дрімай, пригноблений народе,
І у відчаї руками не розводь,
Що вождів без племені і роду
Ниспослав тобі Всевишній наш, Господь.
Не клени свою ти неньку-Україну,
Що у вільному суспільстві став рабом.
Вибудували ми всі оцю руїну,
Всі, без винятку, громадою, гуртом.
Адже ми собі сплодили Україну,
Чорновола не пустивши на олтар,
Половинчасті хотіли бачить зміни
Під орудою дворушників, нездар.
Ми обрали, чи дозволили обрати
Й президента, і парламент, й «курс реформ»,
Ми готові навіть голос свій продати
За хвилинний спокій, вдаваний комфорт.
Не мовчи, колего мій і друже,
Не ховайся в панцир свій, немов слимак.
Буде боляче, пектиме сором дуже
Перед дітьми і сусідами всіма.
Розігни поперек свій, коліна!
На свою недолю сміло йди грудьми!
І постане з нами разом Україна.
Підведемось з нею разом горді ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.09.2011
Звихрені підсвічники - каштани,
Їхній цвіт - запалені свічки,
Що запалюють серця коханням.
А можливо - зовсім навпаки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283069
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2011
І знову жовтень рік спалив
В саду у мами на черешні,
Приніс в дарунок щедрість нив
За той свій крок необережний.
О жовтню, жовтню, не зривай ти
Краси своєї, свого дива.
О мамо, мамцю, не ридайте,
Нехай пливуть літа щасливо.
Завжди неждано, тихо йдуть
До мами в гості іменини,
Багрянцем гори зацвітуть,
Розрум’яніє кущ калини.
Присядьте, ненько, між дітьми,
Нехай спочинуть трохи руки,
Коли ще так зберемось ми –
І діти, й правнуки, й онуки?
Близькою стала сивина,
Знайомими до болю – зморшки,
Очей прозора глибина
І вміння говорити мовчки.
Схиляю голову свою,
Вже всю у сріблі, перед Вами.
У Бога лиш одне молю:
Щоб вічно Ви були із нами.
О жовтню, жовтню, не зривай ти
Краси своєї, свого дива.
О мамо, мамцю, не ридайте,
Нехай пливуть літа щасливо.
Нехай пливуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282890
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.09.2011
Весна прийшла, прийшла і всілась на черешні,
Черешня вбралась у фату, мов молода,
Шепоче явір про свої діла сердечні,
І підхопила новину стрімка вода.
Приспів:
Гори вкрились, ніби снігом, білим цвітом,
На черешню зелен явір похиливсь.
Черешневе поривання - понад світом,
Черешневе моє серце рветься ввись.
О, скільки їх по наших горах тих черешень,
І скільки диво-наречених стало враз!
Весна щороку нас дивує, безперечно,
Та через рік уже таких не буде нас.
Приспів.
Ми будем інші, може ліпші, може гірші,
Ще хтось відійде у найкращий із світів.
Але черешні знову будуть плести вірші
І танцювати дивний вальс між яворів.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2011
Клива і Косів, Чертежик і Шиянки -
це рідні твої околиці,
непіддатні і землетрусам.
Твій прадід Томаш Сулима
з наївними своїми цімборами
прагнув тут віднайти скарби Довбуша,
маючи під руками гаршув та чокан.
Та ще перекази.
Інший прадід
з хорватсько-словацького роду Носів
знайшов осідок в густому вільшаннику;
звільняючи життєвий простір
для двох десятків нащадків
від незнищенної вільхи,
і сам став Вільховим.
Батько дитиною ласував білосливами
в Чігірчиному саду із рук свого батька,
який мав короткий уллаб*
від тої осоружної війни,
званої австро-руською,
на якій падали русини
від куль русинських.
Ти ж малолітком, пасучи корову,
прагнув бути Тарзаном,
і тобі помагали бучки,
жилаві та непокірні,
але беззахисні перед стрілами Перуновими.
На дрова ж були добрі
і ліскові, й букові туршки,
бо вміли спрятати від яґрів калинських.
Твій син здійснює майже щоденні обходи
по тих же копанках і вузувках
за товстюками,
спокушаючи й тебе
пригадати старі грибниці в підлісках,
де журяться днесь півстолітні дерева:
чому ж то раптом їх припнули дротами,
немов невільників на Чорному Шляху?
Спробуєш віднайти у шуварах
стару нору з перепрілим листям.
І не знайдеш.
Лише увидиш із Косова,
як всупереч львівським дамбовикам
зміїться річка у вічність.
* уллаб - відпустка (з нім)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282637
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.09.2011
Без любові схне акація й осика,
А тополя їм жалю ще додає,
І щодня, немов сніжинки, листя сипле,
І ніхто за ним сльозинку не проллє.
Серпень зажурився вдвох із кленом -
Гульнемо, здавалося, сповна,
Думалося: вічно буть зеленим,
А воно зненацька враз - і сивина.
А воно уже про вирій і дорогу
Галасує ластівоча заметіль
Й засіває у душі якусь тривогу
Щоспасівки уже котрий рік поспіль.
Сонце не пече, проміння тулить
І стає уже й не сонцем, тільки тлом.
А воно уже і літо промайнуло,
А тепла, вважай, отак і не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.09.2011