| Сторінки (1/85): | « | 1 | » |
Пробач мені земле моя
Пробач що не маю меча
Пробач мені сльози дітей
За роки безсонних ночей
Пробач Україно моя
За те що у крові ти вся
Пробач що тебе не вберіг
Хотів захистити - не зміг
Подай мені брате щита!
Це наша святая земля
Гонім воріженьків без слів
Щоб стяг наш завжди майорів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
опять стихи пишу я о любви
не о любви скорей даже о боли
ложатся строчками слова мои
то что в душе моей ни от кого не скрою
опять пишу я что живу тобою
но как зовут тебя я не открою
и хоть слова мои я знаю не услышишь
но ведь имею право я пожить мечтою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672730
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2016
я тебе хочу
усю без останку
любити кохати
таку як ти є
я тебе хочу
щоночі, щоранку
хоча б обійняти
ти сонце моє
я тебе хочу
ну хоч би побачить
хоча б на хвилинку
та ти не прийдеш
я тебе хочу
хоча б памятати
лише б тільки мрія
не згасла в думках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672728
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.06.2016
Йдуть невпинно роки,
та спішить кудись час.
повертають думки
у минуле знов нас.
як змінилось життя!
зовсім іншії ми!..
яка доля моя?
які наші світи?
чи ми знали колись
до чого ми прийдем ?
мрії наші збулись?
Ні, мабуть не тепер!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
ми всі говорим про любов
і від розлуки дехто плаче
що в серці біль говорять знов
та як болить не кожен знає...
буває в людському житті
що біль на серці не минучий
бо мати своєї сімї
не зможе за життя забути
тій матері життя не має
і гіркі слози на очах
коли вона дитя ховає
бачить його останній раз
як буде матері тій жити
коли її найстарший син
іде до армії служити
чи він повернеться з війни?
як матір війде до оселі
в якій сміялись діточки
та вже немає їх у неї
в вогні загинули вони...
чи зможе дівчина змиритись
що наречений не прийшов
дорога змусила спинитись
його вже не побачить знов
Цінуйте тих хто з вами поруч
та бережіть своє життя
а в кого серце повне болю
даруйте щирі співчуття
Присвячено тим, кого не повернути, тим хто у наших серцях.
Загиблим воїнам АТО, загиблим в пожежі діточкам, хлопцям, загинувшим на дорогах, їхнім матерям, сім'ям, та тим хто їх більше не дочекається та не побачить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
Посміхнись! ти чуєш мене? Посміхнись
від суму всього не потрібного звільнись,
від болю в серці... Чуєш? Схаменись!
Від негативу свою душу ти очисть!
Радій життю бо неба є блакить!
Цінуй життя секунди, кожну мить!
Нехай більш твоє серце не болить!
Негайно із колін же піднімись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654397
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016
Не плач за тим чого не було...
а як було - то вже минуло.
За тим, чого так хоче серце.
те що було вже не повернеш...
Прошу, не лий даремні сльози!
Нехай в твоєму серці грози,
та пройде час і не згадаєш,
бо з часом до всього звикаєш!..
Зітри вже сльози, посміхнися!
Бо час все без упину мчиться!
А з часом пройдуть всі печалі...
не плач - продовжуй жити далі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654396
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016
Весна... Навіщо ти до нас прийшла?
Навіщо полонила нам серця?
хоч ти іще зовсім не розцвіла,
і у серцях наших ще сірая зима...
а що робити завтра нам з тобою,
з холодною зимовою весною?
і хоч із часом ти все ж зацвітеш,
для мене щастя ти не принесеш...
як можна тішитись зеленою травою,
твоїми квітами і стрімкою рікою?
коли забрала все люта зима!
не розігрієш душу ти, сестро-Весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
ти сиділа навпроти
я дививсь в твої очі
загадкова усмішка
щастя в твоїх очах
не забуду той вечір
я до самої смерті
бо ти була чарівна
і закохана й вільна
мрію все повернути
і з тобою знов бути
пить солодкую каву
знов сказати "кохаю"
як змогли ми згубити
ті прекраснії миті
ми хотіли любити
а змогли лиш розбити
ми боролись за щастя
розпочали змагання
та разом все програли
що так довго шукали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Полісся, ти мій рідний край
твої ліси то гордість України
для пташок, різних звірів ти - як рай
Це щастя в красі твоїй жити
та що з тобою сталося мій крає
краси твоєї вже майже немає!
мов за гріхи тебе покарано найтяжчі
ганьба спустилася на твої плечі
Все скопано, залито, перерито
ямами ліс і поле кожне вкрито
тваринам тепер ніде мирно жити
бо люди стали вперто янтар мити
нема тепер лісів у тебе пишних
нема тої краси - уже все зникло
повернеш ти свою красу не скоро
бо її знищать знову, знову й знову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
Сяйво твоїх очей
не можу я забути
скільки пройшло ночей
від нашої розлуки
не повернути час
коли були щасливі
якби дала ти шанс...
я інший вже віднині
я знаю що приніс
тобі багато болю
та хочу я навік
бути лише з тобою
у серце вже моє
нема іншим дороги
чекаю лиш тебе
люблю тебе до болю
життя моє пусте
дивлюся часто в небо
бо з нього сніг мете
в ньому нема потреби
пройшла наша зима
коли ми так любили
душа моя пуста
бо щастя ми згубили
в тім лиш моя вина
лише моя, я знаю
Любов моя одна...
Прости мене! благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Чому ти не вітаєшся зі мною?
я ж сильно так любив тебе зимою...
Не міг я бути тільки другом, вибач!
навіщо розійшлися ми ось так враз?
чому при зустрічі ховаєш погляд?
здається ми заплуталися в ролях,
бо я хотів тебе завжди кохати -
а ти тепер не хочеш мене знати!
На СМС мої чому не відпові́ла?..
що будем разом - померла надія...
у пустоту пишу свої вірші я!..
тихим "привіт" мене ти не зігріла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Не можу я забути насолоду
твою прекрасну, Українську вроду
ті милі очі й посмішку чарівну...
не зміг я полонити тебе, вільну
вже безліч днів минуло від розлуки
як обіймав тебе ще памятають руки
і поцілунки твої були незабутні
кожну хвилину мріяв я про зустріч
я ще не розумію як так вийшло
усе що було поміж нами зникло
наші побачення всі були марні
в твоїх зізнаннях було мало правди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Так важко жити без кохання…
Та й від кохання також біль,
Бо лиш нестерпнії страждання
Від тих «солодких» почуттів…
В любов, віднині, я не вірю!
Принаймні в щиру і п'янку,
Бо ці слова покрились цвіллю…
Я не скажу більше «люблю»!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
А пам'ятаєш ми клялись в коханні?
і говорили - то на все життя!
аж раптом зустріч в нас була остання -
ми просто дочекалися кінця...
й не зрозуміло: хто у чому винен?
куди поділась пристрасть наша вся?
невже любов міцна так просто гине?
не вірю що ти стала не моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Знаєш, вже не важливо
що любов наче злива
полила і скінчилась
й одиноко тепер...
тільки ми як ті квіти
їм так хочеться пити
та нема тільки зливи
вогонь палить серця
як вогонь ця самотність
що випалює душу
вже вогню з мене досить
я чекаю дощу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Губи із присмаком кави
солодкі, і дуже п'янкі
так хочеться їх цілувати
ті ніжнії губи твої...
хоч ми вже з тобою розстались
забула про мене вже ти
а я все ще мрію побачить
і хочу кричати прости!
так солодко було з тобою
і сяяли очі твої
дивилася ти й посміхалась
чому раптом стали чужі?
боюсь закривати я очі
бо бачу тебе в своїх снах
не можу заснути щоночі
твій образ як фото в думках
ти знаєш? Не можу пить каву
від запаху серце болить
я розум без тебе втрачаю
не хочу так далі я жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Іра, Іра, ти щаслива
Дуже гарна і вродлива,
Загадково сяють очі,
Дуже вже вони хороші
Іра, Іра, ти щаслива?
З тим кого ти полюбила?
Бо любов - не звична сила
Багатьох вона зломила...
Іра, будь завжди щаслива,
Хай ростуть від щастя крила,
І любов що править серцем
Буде медом а не перцем!
Присвячено Ірі Щасливій.
Студентці МЕГУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651710
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.03.2016
спалив останнє фото на папері,
і видалив уже твій телефон...
та щось іще пече в моєму серці...
розбита така сильная любов...
Як я колись зумів тебе забути?
готовий був я жити без тебе,
та варто було голос твій почути -
і знову ти мій янгол із небес!
у річку повну болю і страждання
я без вагань пішов, щоб потонуть -
на другім березі манила ти коханням!
заради цього варто ризикнуть!
майже доплив! я встиг тебе торкнутись!
та течія так стрімко понесла,
що я встиг те кохання раз вдихнути...
а ти лиш розвернулась і пішла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Прости мені, Ненько
Мої всі гріхи,
Біль із серденька
Мого відпусти.
Прости всі образи
Які я вчинив.
Прости, я благаю!
Прости назавжди!
Та знай: я стараюсь
Буть вірним тобі...
Благаю! Я каюсь
В провинах своїх
Прости мені, Мамо
Всі сльози і злість...
Я знаю, бувало...
Прости це мені!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651462
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.03.2016
любов.
у жилах застиває стрімка кров.
і знов.
не витримати біль в куточках скронь.
бо то вогонь.
що палить усе тіло, крім долонь.
котрі торкались твго тіла, і як сон
здавались ті хвилини. В унісон
коли серця наші забились,
полюбились,
накрились хвилею любові уночі.
При повнім місяці,
при мерехку зорі.
дивились на мене очі твої,
ох а які!
Які вони прекрасні, очі ті!
Як можна не любити...
і не смій закрити,
бо хочеться дивитись...
а серце починає швидше битись -
бажає вирватись,
бажає утікти.
А ти?
куди зібралась у ночі піти?
залишити і більше не прийти?
зажди.
дай подивитись в твої очі й померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013
Квітка в полі зацвітала
всі її топтали
Квітка тая не зівяла
щорік проростала
проростала бідолашна
поміж бурянами
кожен день життя боролась
сонце виглядала
спопелилось теє поле
буряни згоріли
кожен день встрічає сонце
квітка у самоті
поміж попелу як диво
квітка проростає
і тепер її єдину
кожен в світі знає
Кожен знає, не минає
милується зтиха
і понюхати бажає
водою полити
доглядають тую квітку
люблять і леліють
посадили їй на втіху
ще квіточок-діток
і тепер живе щасливо
квіточка у полі
бо навкруг її ожило
квіточок доволі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433168
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2013
Люблю й ненавиджу... Нестерпно
ці почуття в моєму серці
як гострий ніж, що ріже навпіл
як пазурі страшенних гарпій
Та недозволено любити...
А не любити - нащо й жити?
Та й як убити почуття
Що ціняться більше життя?
А ненависть - хвилинна справа
бува прокинеться незграбна
Любов її одразу ж душить
В любові жити серце мусить
Незнаю вже як далі жити!
Померти, більше нелюбити?
Порвати фото на шматки,
Спалити, вкинути в смітник?
в моїй руці вже сіники
на фото з посмішкою ти...
І знову згадую ту мить
Коли так враз я став любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2012
Мілярди несказаних слів
про котрі так часто жалів
тих слів що на серці болять
що вічно німотою сплять
тут "вибач", "пробач" і "прости"
тут "сильно кохаю" й "зажди"
і навіть короткеє "Так"
стрічається тисячі раз.
Усі ці на серці слова
чекають що прийде пора
Коли їх зумію сказать
ніколи щоб не жалкувать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Багата на прекраси та на гроші,
твоє лице та зовнішність хороші
і незвичайне щось в твоїх очах
він раптом глянув - закохався враз.
І хоч не вірив що дозволиш підійти
та все ж спромігся в собі сили він знайти
і підійшов - ти не ховала очі
зробила вигляд що його ти хочеш
і якось легко вам удвох так стало
все закрутилось так як не чекали
занадто швидко ти війшла у роль
аж спалахнув між вами той вогонь
що ти й забула - то була лиш гра
вже безліч ночей ти з ним провела
як схаменулась, як прийшли думки
тоді схотіла від його піти
та не давало щось в твоїй душі
бо пам'ятала що було вночі
та все з рішила - якось проживе
а ти для ігор ще когось знайдеш
та вийшло так що він вже не один
а ти шукаєш тих нічних годин...
Присвячено моєму другові Солдатову Роману Григоровичу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Нічого вічного у світі цім нема
відтак проходить з часом і весна
а хочеться щоб все-таки було
щоб щось навіки в серденьку цвіло
так хочеться щоб пристрасть не згасала
любов у серці кожного щоб грала
мелодію довічної любові
та пісня ця сьогодні вже не в моді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Не опустел мой дом,
ведь небыла ты в нем,
лишь в сердце пустота
где раньше ты была.
Но тяжести в нем нет,
был лишь один момент
когда я загрустил...
Ведь думал что любил!
Но, правду говоря,
была ты не моя...
А знаешь, ведь я зря
любил тогда тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344950
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2012
Как повстречал, так думал: вот оно, желание!
Ведь ты была принцессой из мечтания!
Но быстро так прошла пора влечения,
моя любовь была лишь развлечением.
А я любил, и в голове затмение,
Ведь в жизни, наконец, моей везение!
Ведь встретил ту, что так давно искомая,
И сразу стала ты моя знакомая.
И както понеслись слова с веселием
(Не думал что когдато будет реквием).
А дальше день за днем свидания,
В обятьях сбылись все мои желания.
Казалось счастье было нескончаемым,
но вдруг оно сгорело синим пламенем!
И вот один миг был незабываемым,
Ну а за ним пришел миг непрощаемый.
И ты сказала "не звони мне. До свидания"...
Вся жизнь ушла, остались лишь страдания...
Засновано на реальних подіях та почуттях!
P.S. Це мій перший вірш написаний російською мовою (що суперечить деяким моїм принципам). То ж прошу по можливості критики та оцінок :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2012
Ти покорила мої очі, мила,
але тепер даруєш тільки серця біль.
я полюбив, хоч ти мене і не любила,
ти ж відійшла до нездійснених мрій.
я намагавсь тобі любов свою довести,
та ти сказала що не віриш в це,
і я незнаю як усе це знести,
як повернути чи забути все.
я чую голос твій і серце оживає,
та що сказать я не знаходжу слів,
щи ще люблю мене ти інколи питаєш,
та я запутавсь у букеті почуттів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2012
Ти зробила щоб я полюбив,
й не дала про любов говорити.
ти зробила щоб тебе хотів,
і не хочеш зімною зустрітись.
ти зробила щоб сильно страждав,
і неможна мені посміхатись.
скільки раз ти казала \\\"прости\\\",
а сама ненавчилась прощати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Знов голос твій у трубці телефонній,
схвильована, і наче плачеш ти,
і у душі моїй панує знов неспокій,
і чути як від болю ти тремтиш.
Знов нарікаєш ти на власний свій характер,
і вибачаєшся за всі свої гріхи...
А я, наївний, заспокоїти стараюсь,
гадаю що жалієш дійсно ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
Любов чи ненависть живе в твоєму серці?
Чого ти хочеш від життя? Скажи! Відверто!
Чи знаєш ти що лиш тобі рішати:
у щасті жить, чи далі так страждати.
Чи віриш ти в любов аж до нестями?
У щастя, що триває місяцями?
Ти знаєш що лише тобі рішати:
чи плакати, чи в щасті засинати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
На дворі йде вечірній дощ,
дивлюся в темнеє вікно,
не бачу як спливає час -
бо тільки ти в моїх думках.
Твій образ у моїх очах,
його я бачу котрий раз.
тебе знайду серед людей,
серед випалених пустель.
неможу кроку я ступить
якщо віддалюєшся ти,
незможу іншую кохать -
одну тебе буду шукать...
А дощ все бє в моє вікно,
ну а за ним уже темно...
та тільки ти в моїх думках...
Тепер в житті усе не так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
моє серце упало з небес,
і розбилось, не бється тепер.
не живе те що жило в йому,
те що жило годину тому.
умерло що раніше жило,
що учора цінніше було.
не воскресне - нехай неболить,
умерло за єдиную мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Дві капельки сльози
упали на папір...
А де ж вони були
до цих пожовклих пір?..
Дві капельки сльози...
Поморщився папір,
з собою понесли
із серця тяжкий біль.
Дві капельки сльози,
поморщився папір,
назавжди вмерла ти
у серденьку моїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012
Знов пишу тобі листа
на папері пустота
в серці міліони слів
не скажу я їх тобі
міцно стиснуте перо
в серці щось знов ожило
та цього не напишу
якщо зможу - прошепчу
білий рівненький папір,
слів для нього пожалів
з ним лишилась пустота
в серці що колись жила
тихі на губах слова
похилилась голова
що сказати незнайшов
вечір потайки пішов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2011
Хто скаржиться сьогодні на життя,
говорить що це проклята земля
готовий проклясти останки долі
і хоче відшукати крихти волі...
А ти не знаєш що було колись
від цих історій серце так болить
та потерплю я цей пекельний біль
і розповім. а ти ж бо слухай, вір...
Я бачив сон - прокинувся в сльозах
і огорнув мене у ті хвилини жах
і вже я тої ночі не заснув
а в вухах моїх плач та стогін був
бо снилося що я старенький дід
а на дворі йшов тридцять третій рік
і вийшов я з хатини на село
та чомусь дуже тихо там було
Не чутно було ні музик, ні співу
хоч наче сонце вже за гори сіло
і я рішив пройтися тим селом
бо хвилювання в серці ожило
я йшов а всі будинки були сірі
наче не жили в тих будинках сім'ї
і не було там у дворах собак
я зрозумів що це поганий знак
а я ішов і не було мети
то вирішив у двір якийсь зайти
зайшов у дім -всі мертві там були
але ще вчора всі вони жили
зайшов в комору там же пустота
але ж закінчились недавно геть жнива
так не буває щоб в єдину мить
уся родина перестала жить
тут я прокинувсь... Господи за що?!!
За що таке прокляття нам було?!!
За що таке знущання? За що біль?..
в таку хвилину не жалкуйте сліз...́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295681
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.11.2011
Загублена любов
з минулого життя
приходить знов і знов
немає вороття
Чи то були лиш сни
Коли вона прийшла?
Минулої весни
вона мене знайшла
До того якось жив
Вважав що то життя
а коли полюбив
пізнав - то пустота
Й веселка отих днів
то сіра геть вона
а як любов зустрів
то з барвами життя
йшли без кохання дні
без нього я не жив
Усі роки свої
даремно я згубив
Питаю сам себе
де та любов моя?
і як вона, і де?
Без неї йде життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Осені золото впало -
Усе що було то зівяло.
За вітром понесло у далі
Тонкії осінні медалі...
За що тільки та нагорода?
За що нас вітає природа?
Чи ж ми не забрали від неї
Частинки багатства своєї?
Вона ж віддає все що має,
Нічого в замін не жадає...
Чи з волі дає ті багатства?
Чи кориться як раба наша?
Скажи що ми маєм зробити,
Щоб далі в достатку нам жити?
Бо бачу що змучена рідна,
Розбита, принижена, бідна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2011
І як ти живеш одиноко?
Сльозу відпустило знов око...
І знову ти гірко ридаєш,
У ніченьку знову страждаєш...
Та вигляни ти у віконце,
На вулиці світить бо сонце.
Так. Світить. Та тільки не гріє,
І вітер холодний там віє.
В кімнаті ж цій лиш пустота
нікого нема - ти одна!
Без сенсу твоє йде життя,
не варта нічого земля
Та встань же! Бо ти ще жива!
І в світі оцім не одна!
Усміхнене твое лице
із разуму сотні зведе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
Хоч як постійно намагався
тебе забути я старався
та щось готує нам життя
і знов болить душа моя
адже я начеб то забув
наче щасливим навіть був
та знов побачив я тебе
і біль сердечний знов дере...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011
В ті роки коли ми кохали
Кохали та щастя шукали
Шукали але не знайшли
ті роки так швидко пройшли
Про долю тоді ми не знали
В коханні до завтра чекали
Чекали але не жили
а роки так швидко ішли
Сьогодні і більше ніколи
ніколи не підем до школи
бо роки давно ті пройшли
коли ми ще дітьми були...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Потікли старі рани
Вже нема що сказати
Близ розбитої брами
ти не будеш співати
бо ніхто не почує
І ніхто не заплаче
Навіть дух не ночує
навіть птаха не скаче
ти залишиш бандуру
вже вона не потрібна
в ту проклятую бурю
згинула земля рідна
зупини тії рани
та піди на вкраїну
заспівай пісню гарну
про свою землю рідну
та протих хто загинув
хто поклав душу свою
про червону калину
що росте над водою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2011
Десять років -
я повторився
порушив спокій
знову влюбився
знову шукаю
синії очі
неможу спати
синії очі
губи шепочуть
імя Наталка
а очі хочуть
хочраз заплакать
життя невпинно
іде по колу
душа ж незримо
летить до долу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011
Троянда під вікном росла
Вона прекрасною була
І кожен рік вона цвіла
І свою ніжність дарува
Та ось прийшла люта зима
Все білим снігом замела
І наче вимерла земля...
Лише троянда зацвіла
Рожево-білі пелюстки
Посеред лютої зими
Ви наче проблиски весни
До відчуттів нас привели
Дали згадать що є весна
Що зовсім поряд вже вона
Ви розбудили почуття
що жили у наших серцях
Троянда нагадала все
що до нас літо принесе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
Із важкістю я згадую той день
в якому закохався я в тебе
із важкістю я згадую ту мить
коли мене рішила ти зганьбить
і як же закохатися я зміг?
І серце легко так відкрив тобі
і злегкітсю я зміг тебе простить
бо з ненавистю я невмію жить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011
Я є живий!
і я - існую!
Я тут один!
І я сумую!
Чому живу?
нерозумію...
Один сижу,
і тільки мрію:
Що день прийде
і мить настане,
мене знайде
життя жадане.
Хоч люди всюди,
та одиноко,
я йду в нікуди -
це бачить око.
я вже неможу
так далі жити.
чи треба комусь?
Чи зупинитись?
Життя існує
щоби кохати
єдину свою,
а не чекати
тої хвилини,
сидячи в хаті,
тої години
що час кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011
Коли у чаті я зтобою спілкувався
і щось тобі сказати намагався,
про те, що тебе хочу покохати,
й ніколи у житті не відпускати,
Але послухати мене ти небажала
А лиш нещадно болю завдавала
І серце розлетілось на частинки
бо знов я залишився на одинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Чорна пляма в океані
Пливе, і нищить все живе.
Природі гості небажанні.
Тортури наші ж бо несе.
За що катуєм окаянні
І що то чорне там пливе?
А що щервоне в наших ріках?
І звідки це воно тече?
А, знаю! Чорнеє то нафта,
З БіПі подарочок для нас...
Ну а червона та загроза?
Звідки вона до нас прийшла?
Ах, а червоне - то з заводу,
що алюміній виробляв.
Прорвало щось, попало в води,
по всій Європі потекло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287408
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2011
На дворі сяє повний місяць,
а я іду один близ лісу
а ноги знов мене несуть
на ту стежиночку твою
якою ходиш ти завжди
бо говорила ти прийди
і я під впливом світла того
такого дійсно чарівного
несу свої невтнмні ноги
до твого дому затишного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2011
Живеш? Живи!
Ідеш? Іди!
А покохав - тоді люби!
Люблю тебе,
Люби мене -
Любов ніколи не мине
Зірковий час
настав для нас,
І ми зустрілись перший раз
Ти сяєш вся!
Любов моя!
За тебе я віддам життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Відмовилась від свого сина...
Чи після цього ти людина?!!
А як же через довгі роки
Поглянеш ти у його очі?!!
І як ці роки будеш жити?!!
Не спати і марно любити...
Та виросте він і без тебе,
І світ відкриє цей для себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Кохання час прийшов
бо я тебе знайшов
та більш не відпущу
бо я тебе люблю
а ти кажеш "Пусти!"
потрібно тобі йти
а що робить мені
у цю місячну ніч
Поглянь на зорі ці
вони будуть одні
а повний місяць згас
пішов чомусь від нас
але я зрозумів
що місяць той хотів
хотів нам дать любов
та розійшлися знов
чи дасть іще нам шанс
той місяць хоча б раз
чи будуть зорі ті
навіки в самоті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2011
Один телефонний дзвінок - ейфорія...
Простіше сказати що це лише мрія!..
Один твій вечірній дзвіночок - це щастя!..
Благаю тебе: "Подзвони! Ну будь-ласка!"
У трубці короткі гудки - обірвався,
Депресії нотки прийшли... Сподівався...
І знову короткі гудки повторились -
Депресії нотки в душі поселились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
Усе життя, замкнувшись у собі,
Я думав що нікому не потрібен.
Бо мене полишили друзі всі -
Я не знаходив місця куди дітись.
Та раптом по мене прийшли,
Сказали: "Більш ніхто не допоможе"
І я зібравсь тоді із ними йти
Що то за справа, що ніхто не зможе?..
І раптом появились відчуття
Що є для мене справа в цьому світі
І з радістю продовжую життя!
Що може бути краще ейфорії?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2011
Остані секунди добігли
І стрілки у горі зустрілись
І час від тепер зупинився
Весь світ від кайданів звільнився
Вже місяця повного світло
У закутки тіней проникло
Для нового світу це свято
стомились на нього чекати
І ось із галявини лісу
Прибрали вже хмарну завісу
І тіні гукають довкола
сьогодні у них свято знову
зібралися та веселяться
та раптом звідкілясь, зненацька
нахлинули темнії хмари
розбіглися тіні й примари
заблискало небо казкове
і стало незвичне, багрове
та тіні неможуть чекати
і взялись вони чаклувати
і хмари зійшли та лиш місяць
залишився та ясно світить
танцюють знов тіні веселі
близ свої нічної оселі
і ось наступив свята пік
осяявся світлом весь ліс
це виросла чарівна квітка
це світло це є свята звістка
вже тіні зібрались близ квітки
яка чарівним цвітом світить
виконують свій святий обряд
який їм свободу віддасть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286214
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.10.2011
Скільки років минуло з тих пір
не кохаю тебе вже, повір
і нехочу з тобою буть поряд
І ловити на сОбі твій погляд
Бо минули давно ті часи
коли тебе так сильно любив
коли мало не плакав щоночі
Уявляв твої синії очі
Коли в школу щоранку летів
На уроках усіх я сидів
Бо у класі завжди була ти...
Та минули давно ті роки
І хоч думав тоді "Незабуду!"
і кохати усе життя буду
час же зничив давно ту любов
не відродиться вже вона знов
і хоч після не раз я любив
та любов тую швидко губив
А сьогодні нема почуттів
Скільки втратив я дарма років
Ну а ти. и знайшла своє щастя
і неварто із ним розлучаться
то ж хотів би тобі побажати
свого милого сильно кохати
так як я в ті прекрасні роки
що безслідно навіки пройшли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2011
Як я тебе люблю
нікому не скажу
Не вилічить мене
Кохання буде жить
Не можна не любить
Не можна не чекати
і звісно не благати
а може за життя
ти схочеш буть моя
і лиш тоді скажу
що я тебе люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2011
Росла капуста на городі
Ніхто знайти її не взмозі
І справа тут не в бурянах
Пропала просто десь вона
Цілих сто двадцять капустин
Нікому їх вже не знайти
Бо гади вирізали за ніч
Те що не встиг забрать хазяїн
То ж знайте люди, хазяї
Що у селі є злодії
які свою теплу комору
Наповнять з вашого городу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285997
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.10.2011
Місячне світло залило вікно
Нехай собі світить -мені всеодно
О місяцю ясний! Усі тебе бачать!
А я у цім світі нічого не значу
У кожного всюди своє йде життя
Та лиш не для мене чомусь ця земля
Для кого потрібні усі ці слова?
Чи варта хоч чогось моя голова?
Чому відчуваю себе лише тіньнь?
Але на майбутнє я маю надію.
Я вірю що зможу чогось досягти
Неварто сидіти - потрібно іти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Не йдуть до мене сни
То хоч би ти перийди
Бо сам вже не засну
Без тебе я помру
І знов приходить ніч
І місяць у вікні
А я прошу скажи:
"До мене ти прийди"
Та тільки ти мовчиш
А не до мене мчиш
А я мов захворів -
Нехочу бачить зір
А в чому ж їх вина?
Що ти сидиш одна?
А я все ще не сплю
Бо я тебе ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2011
Небо над нами уже не синіє,
Вітер сильніше з хвилинами віє
Хто ми чи що ми? Чи хто памятає?
Як вийти з туману? Скажіте хто знає?
Сонце померло - воно вже не сяє
А ми від морозу усі замерзаєм!
Ми будем боротись усі до світання...
Та лиш би ця ніч не була нам остання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2011
Для того щоб жити
ми хвами родились -
для цього родилось
і наше дитя.
Так ні ж бо, дитяті
ще й треба ходити,
Ногами торкнутись
яка та земля.
а й добре, хай ходить,
якось воно буде,
мо піде між люди,
здобуде знання...
Все. Ходить тай ходить...
Аж раптом забулось,
І новий, напевне,
тепер сенс життя:
Дитині потрібно
іще й розмовляти.
Навіщо б це було
дитині мовчать?
Так довго сердечне
агукало стиха,
А потім чим дужче,
і чим голосніш.
Ось з часом в дитяти
і склад прорізався,
А потім і слово,
а потім і два...
І ось без упину
лепече дитина.
Чому і навіщо,
звідкіля і як?
Потрібно все знати
малрому дитяті,
Бо часу так мало
у нас на життя..
А потім усе це
забуде малятко,
такий бо вже час,
і такий його вік.
Піде безтурботно
на вулиці гратись
І тут розпочнеться
вже нове життя...
Тут хлопці й дівчата,
малеча уся.
Зібралися діти,
та нужбо ганять.
І бігають раді,
стрибають кричать...
Так роки минули
і в школу вже час.
І ранець новеннький
на плечі одіне.
біжи наш маленький,
ми всі втебе вірим!
Піде дитя наше
гордо у школу,
і знов розпочне
зовсім нове життя.
Вже втретє, в четверте,
чи звідки тут знати,
Як рік так і знай
що нема вороття!..
Дитя кінчить школу,
вже буде любити.
Хто зна може скоро
ти підеш від нас.
Я благословляю,
будь же ти щасливим,
Хоч поряд, а може,
і зовсім без нас...
Тепер розумієш
що було спочатку?
і що намагаюсь
я тобі сказать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011
Не знаю що за почуття
спішить кудись душа моя...
Та ноги тільки не ідуть,
і руки також чогось ждуть
а я бажаю того чаю
та як сказать про це незнаю
та ти це знаєш відчуваю
до тебе знов прийти бажаю
та ти мене чомусь не звеш
що сам прийду напевне ждеш
та тільки я немаю слів
з тих пір коли тебе зустрів
і хоч поет та що сказати?
Бо не навчила мене мати
а ти ж усе це розумієш
можливо також стиха млієш
але ж неварто сподіватись
щастя потрібно добиватись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2011
Наші браття запорожці -
Козаки хороші.
В них немає міліонів,
А лише пістолі
Як ішли незвані гості
На вкраїну нашу
Тоді їм козацькі хлопці
Надавали здачі
Жаль, немає козаченьків
у нашому часі
Розвелось у нашой неньки
Багато невдачі
От як станемо до бою
Цілою юрбою
Ось тоді, скажу вам, хлопці,
Будемо на сонці
Бо ж як бачмо, нашій владі
Добре жити в раді
А простий народ, біднючий -
Це не вїхній владі
Може їм ще мало грошей?
Хочуть наші взяти?
Так чого, таким хорошим,
Прямо не спитати?
Досить з нас уже тих криз,
Політичной зради.
Вже неможем бачить ми
Безкінечні чвари
Станьмо друзі всі до бою
Для свого народу
Хай побачать що ми браття
Козацького роду!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285395
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2011
Твій спів, і голос твій і сміх.
Колись торкнувся вух моїх.
І вже ніколи не забуду
Твоє ім'я, і твою душу.
Яка була ти завжди щира
До всіх привітно говорила
Та не дав Бог тобі життя
І вже немає вороття.
Лишились ми без твого співу...
Ми не забудемо Тавдіну
І в серці нашім її спів
лунатиме во вік віків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285135
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.10.2011
Згадай як разом танцювали
і як безмежно ми кохали
а музика ця знов лунала
та тільки ти не танцювала
бо вже напевне розкохала
а може просто ти страждала
давай вставай та веселись
танцюй та знову посміхнись
ці ноти знову пролунають
про наше щастя нагадають
давай же піднімись, танцюй
свою свободу знов відчуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011
Зустрілись якось ми з тобою
Наче на світі тільки двоє
І час, неначе зупинився
я в інший вимір провалився.
Тут мірялося все коханням,
Життя тут називали щастям,
Було тут все чого бажаєш,
І наче все на світі знаєш.
Та це неправда, ми лишились,
серед людей, і всі дивились
на нас, сліпих і одиноких...
А час і далі робить кроки...
Ми схаменулись дуже пізно:
Коли на нас дивились грізно.
Ми третій вимір залишили
і жити далі запізнились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Ти плачеш, не можеш так жити
не знаєш чи варто любити
А він залишився без тебе
та іншу веде вже до себе
Не можеш йому ти простити
а він зміг тебе лиш зганьбити
Що зробиш, така твоя доля
кайдани, а може це воля?
Обрати собі шлях в житті
і твердо по ньому іти
Вже більше не будеш боятись
що можеш в когось закохатись
Тепер ти сильніша за всіх
Свій біль перетворюєш в сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
Ти так його тоді кохала
І все життя його чекала
та він до тебе не прийшов
іншу любов собі знайшов
ти будеш плакати всю ніч
та лиш зустрінься віч-на-віч
і він відчує свою зраду
і ти його простиш одразу
А ти живеш лиш раз
і не втрачай той час
і ти його кохай
і вже не відпускай
і ти простиш йому ту зраду
в його обіймах будеш рада
цінніший він за все життя
і скажеш "Ти любов моя"
а він так ніжно посміхнеться
твоїх долонь легко торкнеться
тепер щасливіша за всіх
любов міцніша на землі
П.С. Музики поки-що немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2011
Пропоную вам мій експериментальний стиль, який ще немає назви.
Ось падає зірка на небі
Прекрасная ти моя леді
і будеш ти в моєму серці
***
Сонце засяяло зранку
Хоч ми не чекели світанку
Коли цілувались на ганку
***
Мій ангел! Я тебе кохаю
Про тебе я завжди бажаю
І навіть коли обіймаю
***
Весною щастя проостає
у літку воно зацвітає
а осінь - урожай збирає
***
Будь поруч завжди ти зімною
а я завжди буду з тобою
давай назвемо це любовю
***
Вітер зтиха повіває
про любов мою співає
звідки ж він про неї знає
***
Ти люби мене, рідненька
Хоч казала тобі ненька
Бережи своє серденько
***
Козак дівчину кохає
разом з нею походжає
і ніжненько обіймає
***
Без кохання марно жити
у житті варто любити
і з коханою ходити
***
Місто стихло, та не спить
бо прийшла кохання мить
щоб було для чого жить.
***
Кохаю! Кохаю! Кохаю!
Залишся зімною! Благаю!
Адже без тебе помираю!
***
Кохання - це є сенс життя,
Кохання - це шлях в майбуття,
Кохання - це мрія моя.
***
Марусечко, сонечко
Вигляни в віконечко
тут твоє коханнячко
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011
Дід Олександр мав попугая
Такого як трава весняна
Зеленого, та щей блистить
на ньому пір'я кожну мить
І кожен ранок Олександр
того папугу годував
із рук, відкривши тісну клітку
зимою, осінню і влітку.
Думали звик він вже давно
Та не тоді це все було...
Одного разу теплим ранком
Чекав папуга до сніданку
Та тільки як відкрилась клітка
покинув він старого діда
і полетів на двір, в село,
Побачить, як воно жило
і так літав із саду в сад
яскравий зелененький птах
і з горобцями подруживсь
зерно клювати научивсь...
В тітки Олени у дворі
Уже наїлись кури всі
а на землі лежить зерно,
не пропаде тільки воно
бо горобці вже тут як тут
теє зерно щиро клюють
Олена звикла вже давно,
Не перший раз таке було
Та тільки виглянувши з хати
Стала усіх вона гукати
"У нас зелений горобець!"
Швидко зібрався дім увесь
та "горобець" той ще не звик
людей постійно веселить
махнув крилом і полетів
від своїх друзів горобців
а коли нічку пережив
за рідним домом затужив
і швидко він знайшов свій дім
і в тісну клітку залетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283738
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 01.10.2011
Це мій перший прозовий твір. Прошу жорстко не критикувати :)
Весна!.. Цю пору року, мабуть, любить кожен… Адже тепер закінчуються морози, зеленіють поля, зацвітають сади дзюрчать струмки… О! Як можна не любити весну?!! Можливо міські жителі не бачили нашої, сільської весни… В такому випадку їм потрібно обов’язково приїхати в наше село, і помилуватися....
Та весну цінять не тільки за те що вона розмальовує землю різними барвами, як дитячу розмальовку. Зазвичай до багатьох в цю чудову пору приходить кохання. Чи вже варто говорити що таке кохання? Чи хто не знає? Ну що ж, розповім я що таке кохання. Слухайте.
В мальовничому, віддаленому від міської метушні куточку, розмістилося невелике село зі звичною для України назвою – Кущевиця. Чому воно так називається знала тільки баба Мотря, та вона вже нікому й не розповідає тої історії. Чи то вже й забула, чи то соромно старій таке розказувати. Адже старші люди твердять, наче парубки колись дівчат по кущах тягали, та і панську доньку заманили, от пан і сказав: «Не село, а якась кущевиця!».
В цьому поліському селі була хороша дев’ятирічна школа, в якій навчалося близько двохсот учнів. Хоч і називають всі Кущевицю забитим селом, але живуть і не скаржаться, адже село тихе, всі одне одного знають, та допомагають. Роботи в селі також вистачає, адже колгосп ще тримається, а значить і людям є чим зайнятися. Також в селі є магазин та сільська рада, як же без неї.
Ось так жило собі село довгі роки. Хтось помер, хтось народився… Так і в сім’ї вчителів народжувались діти. Найменшого назвали Олесь. Олесь Ковальчук. Змалку Олесь не любив навчатись, працювати… Тільки ігри цікавили його. Батьки не дуже переживали, адже він ще дитина, ну й що, що посидючий, зате має інтерес до механіки – будь-яку іграшку з коліщатками чи іншими рухомими деталями Олесь зразу ж розбирав на найдрібніші запчастини, а потім намагався їх скласти, що правда, це в нього рідко виходило… Рік за роком ріс Олесь, дорослішав, пізнавав світ, знайомився з сусідськими дітьми, з якими згодом почав проводити час…
Ось і прийшла пора йти в школу, Олеся трішки підготували – він впевнено міг сказати: «Два плюс два дорівнює чотири!», хоча і не до кінця розумів що це значить. Разом із ним до школи пішла і його подруга дитинства, Оленка – його сусідка, з якою він провів не один літній вечір. Перший день школи незабуде Олесь ніколи, адже ніколи раніше він не залишався один із чужими дітьми, до того ж він ще ніколи не був у цьому кутку села. Сидів Олесь на уроці та й слухав, адже мати йому сказала щоб уважно слухав учительку, але навіщо?.. Коли ж учителька сказала що усі можуть іти до дому, Олесь розгубився – він не пам'ятав з якої сторони дім, і як туди пройти. Ось так стояв він біля шкільних східців і злякано озирався по сторонах, аж раптом почув за спиною знайомий голос:
– Чому до дому не йдеш? - Це була Оленка. Наче послана на допомогу.
– Я не знаю в яку сторону потрібно іти… - Розгублено відповів Олесь.
– Ну, ходи зі мною, я тебе приведу до дому.
І вони радісно пішли до дому, і це Олесеві так сподобалося, що він уже чекав наступного дня, щоб піти до школи. І кожен день вони поверталися разом до дому.
– Кого ти Олесю любиш? - запитувала жартома в Олеся то мама, то його сестричка.
– Нікого! - ображено відповідав Олесь.
– А як же Оленка? Хіба ти її не любиш? - жартома запитували у нього. На що Олесь так і не знайшов відповіді, тому доводилось просто мовчати…
… Осінь, зима, весна – ходив Олесь у школу й навчався, інтерес до навчання викликали сонечка, які давала вчителька учням, які добре навчались. Хороші й веселі здавалися дітям ті сонечка, і вони їх колекціонували, тому що отримати їх можна було лише за охайне письмо, за правильне читання та за хорошу поведінку, а ті, хто погано навчався, той отримував заплакані хмарки. Олесь же мав більше хмаринок ніж сонечок, але все ж старався…
Пройшли роки. Уже весь клас знав один одного як рідного брата, чи сестру. Уже чітко розділилися “барани” та відмінники. У кожного з’явилися свої друзі, адже уже п’ятий клас. В житті школярів того року відбулося багато змін. Учителька яка учила їх чотири роки тепер навчає інший клас, а до Олесевого класу тепер на кожен урок ходить інший вчитель, п’ятибальну систему оцінок замінили на дванадцятибальну. З’явилися зовсім нові уроки, яких не було раніше. Все дуже змінилося. Цього року Олесь уже не сидів за одною партою з Оленою, як ті чотири роки - тепер він сів разом зі своїм другом Миколою за останньою партою. Самим великим нововведенням для Олеся стало те, що тепер прибиранням у класі займалась не прибиральниця, а самі учні, адже Олесь ніколи не тримав у руках швабру, а тут… Та школа ж не лише для того щоб вчити Алгебру та Фізику, тут ще й навчають життю. Зрозумів це Олесь одного разу, коли на виховній годині вчителька попросила кожного з учнів розповісти якими на їхню думку мають бути хлопці та дівчата.
– У справжньої дівчини повинне бути довге волосся… - заявив Олесь.
Учителька трохи здивувалася, адже ніхто з учнів у класі не говорив про зовнішність, казали тільки щось на кшталт: «дівчина повинна добре навчатися, виховано говорити» чи ще щось в цьому дусі, але після заяви Олеся, всі почали з ним погоджуватися. Та Олесь говорив це від душі, уже тоді він знав якою повинна бути ідеальна дівчина. Дівчина в яку б він закохався… І це кохання не змусило себе довго чекати. Одного разу, саме на новий рік його однокласниця грала роль снігуроньки на новорічному карнавалі. Її звали Наталкою. Саме вона була для Олеся образом ідеальної дівчини: струнка, синьоока, з довгим, золотистого кольору, волоссям. Та ще й відмінниця. І як в таку не закохатися?.. А на новорічну ялинку дівчина досить уміло прикрасилася… І Олесь, побачивши її щиру усмішку, просто втратив розум! Хто б міг подумати, адже йому лише перевалило за десять років… Всі зимові канікули Олесь думав про неї, уже ніяке навчання не цікавило хлопця…
Поки ми не бачимо коханої людини - ми все більше в неї закохуємося… Але зустрівши, розуміємо що то було зовсім не кохання, а тепер, коли бачиш свого ангела, вже не можеш відвести погляд… Ось так і Олесь. Він страждав всі канікули, а коли прийшов до школи - то дізнався що вона захворіла. Він все не міг зосередитися на уроках, і думав лише про неї.
– Наталко, кохана, одужуй швидше! - думав він на алгебрі, і не звернув уваги на те як учителька вліпила йому одиницю в журнал, це його хвилювало менше всього…
Зима. Вона така біла-біла. І куди не глянь – все чисте, білосніжне… Зима стерла кольорові фарби з нашого села… На вулицях кругом все блистить на сонці, а в кожному дворі стоїть білий охоронець… А може то й не охоронець?.. На певне то прибиральник, якого прислала зима вичищати наші вулиці. Дійсно. Адже ж він з мітлою… Якщо зимою любов не замерзла, то весною вона розквітне, літом дозріє, а осінню – пора урожаю… Олесева любов не замерзла, а проросла, як озима пшениця. І вже весною він не знаходив собі місця. Одного вечора він почав думати як же бути далі, і вирішив розповісти своїй коханій про почуття… «Але ж як це виглядатиме? А що вона скаже? А що мені говорити?..» - сотні питань, і жодної відповіді. А вона навіть не підозрює як Олесеві важко, чому він дивиться на неї на кожній перерві. Чому зустрічає її своєю посмішкою кожного разу, коли вона заходить в клас… Чи все ж таки зрозуміла? Адже останнім часом вона почала з ним спілкуватися, а Олесь, щоб проводити з нею як найбільше часу, почав залишатися з дівчатами після уроків, допомагати їм прибирати у класі, за що його стали поважати - дівчата вважали його інтелігентом… А він просто закохався…
Прийшовши зі школи в черговий раз, Олеся раптом навідала «геніальна», як він тоді подумав, ідея: потрібно написати їй записку із зізнанням, і непомітно підкинути в портфель. Дві години Олесь щось писав на папірцях, акуратно відрізав ножицями… і викидав їх, зім’явши, під ліжко.
– Ні! Не те… Треба якісь слова підібрати… Щось романтичне… - Думав Олесь. Та ті слова ніяк не йшли до нього… Зрештою він просто написав на невеликому аркушеві «Я люблю тебе», і акуратно поклав послання в підручник. Залишилося зовсім дрібниця, непомітно віддати це їй…
Після другого уроку, коли вже трохи пригріло сонечко, всі школярі вибігли на шкільне подвір'я. Одні просто стояли біля дверей і щось обговорювали, інші бігали, треті грали в якісь ігри… Один Олесь лишився в класі. Недовго думаючи, він вкинув свою записку Наталці в портфель.
– Все. Назад дороги нема. Тепер треба чекати… - пошепки сказав він самому собі, хоч і не знав чого чекати. Він думав що вона також його кохає, інакше чому ж вони зустрічаються поглядом на кожній перерві, і щоразу вона йому посміхається. Так щиро…
На другий день він не йшов у школу, а летів! Крила надає зовсім не редбул, а кохання…
– Привіт. - Промовила вона, зайшовши в клас… Так вона робила завжди, і сьогодні в її по ведінні немає нічого незвичайного…
«Можливо вона не прочитала записку? А може…» - подумав Олесь, скільки різних думок промайнуло в нього. Зрештою він вирішив почекати ще один день. Та і на наступний день все було так само. Тепер Олесь акуратно відрізав великий аркуш паперу і написав там акуратними буквами:
«Наташа, я люблю тебе
я хочу щоб ти була зі мною
А ти любиш мене?»
А що ще міг написати десятирічний хлопець, який ледве зрозумів що це і є любов? Перша любов - перші помилки… Ця записка відправилася у портфель дівчини, як і попередня. І знов нестерпне чекання, і знов жодного знаку… Вже на третій раз хлопець зробив маленьку книжечку з листочків у клітинку, в ній він вже знайшов що написати. Там були і зізнання, і слова пісні… І навіть маленьке кільце, зроблене з ланцюжка… Він прикріпив його скріпкою в книжечці. Впевнений в тому що Наталка вже точно помітить такий сюрприз, він мчав у школу не на крилах кохання, а на любовній реактивній тязі… Ця книжечка також була відправлена в портфель. Як же він чекав наступного дня, який же в нього тоді був піднесений настрій!..
Життя як зебра - сьогодні світла полоса, та взавтра може наступити чорна, і якою б не була біла смуга - чорна завжди здається ширшою…
На наступний день Олесь дуже поспішав у школу, не тільки через кохану, він цілий вечір уявляв яким буде завтрашній день, і тому дуже пізно заснув. Через це йому було важко прокидатися, та згадавши зранку що сьогодні день істини, він дуже швидко зібрався і поспішив у школу…
– Ха-ха-ха!!! - Дружнім сміхом його зустріли однокласники, Олесь озирнувся, щоб переконатися що сміються з нього. Такого колективного сміху давно вже не було в класі. Олесь проігнорував насмішки, і пішов сісти за свою парту. Поглянув на Наталку, вона не сміялася з нього, і навіть не дивилася - підперши голову рукою, щось читала, її лиця не було видно…
«Хоч одна нормальна людина, недарма я в її закохався» - подумав собі Олесь, і став готуватися до уроку. Клас стих, а до Олеся підійшов один з однокласників, з яким він не товаришував.
– Твоє? - спитав його однокласник, протягуючи в руці його книжечку зі щирими зізнаннями…
Олесь хотів було її вихватити, та однокласник швидко прийняв руку і відскочив. Далі змагатися не було сенсу. Хлопець сів, і мовчки стримував свій біль та образу. А однокласники за спиною сиділи і весело читали що написано в книжечці, додаючи свої коментарі.
Де та межа? Любов - ненависть… Один крок! Чекав неземного щастя а отримав небачену ганьбу і висміювання… І за що? За те що кохав? За те що відкрив свої почуття? В такі моменти вже не розумієш чи це любов чи це ненависть…
Життя як математика: Ненависть - це любов, зі знаком мінус… І головне це стерти цей знак, а не поставити. У Олеся вийшло якраз навпаки - його любов перетворилася в ненависть… Тепер його життя перевернулося, все стало зовсім навпаки. Він уже не спішив у школу, мріяв щоб Наталка захворіла, і не йшла в школу. Він готовий був їй все пробачити, і кохати знову… Тільки не міг сам пересилити себе, змусити себе підійти до неї… Навіть подивитися на неї! А ще учора вони зустрічалися поглядом, і усміхалися один одному. А сьогодні весь клас проти його. А в серці ще бореться любов із ненавистю.
– Невже так буде завжди?!! Як мені жити далі?!! - Кричав він опинившись сам у домі…
Кожного дня він терпів насмішки однокласників, та згодом учням стало нецікаво обговорювати одну й ту ж тему, а ще й якраз літні канікули… За літо все забулося. І Олесь вже якось для себе їй простив, але більше не вірив у любов, і недовіряв своїм почуттям…
Минуло ще десять років. І тепер вже Олесь знає що таке любов, а той урок запам’ятався назавжди. За ті роки навчання в школі всі забули про той інцидент, Олесь уже простив Наталці, і сьогодні вони знову усміхаються зустрівшись поглядом… Тільки вже вони не будуть кохати один одного, бо вже пройшов час того кохання.
Замість епілогу:
Коли комусь пишеш «кохаю»,
Пиши одночасно й «благаю»,
Й «прости» вже пиши одночасно,
І знай що любов ця невчасно.
І може й не варто любити,
Та тільки неможна так жити…
Чи треба листи ті писати -
Як можна у віччі сказати,
А потім так ніжно обняти,
Й сміливо життя все віддати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283735
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.10.2011
Ой зібрались депутати
Закони приймати
Та й зібралися підняти
всім людям зарплати
Почали собі коханим
нулі малювати
Українцям же звичайним
Тіко віднімати
Що ж ви робите, кретини!
а як же нам жити?
За що ми своїй дитині
Купим черевики?
Вам же грошей вистачає!
нащо додавати?
Вас же народ зневажає!
Вам про нього дбати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283509
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.09.2011
Вже часу більше не лишилось
І розійтися нам пора.
Бо так нічого й ненавчились
І вороття уже нема.
Вже внас нема ані хвилини
І ти залишишся сама.
Та нешукай нівчому винних.
У всьому винна ти одна.
Вже далі йти немає сенсу.
Для нас пройшла ота весна.
Цілуєш ти кохану землю.
Та під ногами не вона.
Тебе віднесли твої ж мрії
Незнаєш де твоя земля.
Ти не повернешся вже більше.
Бо вороття... Уже... Нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011
Хоч я один та я не плачу
Бо я живий! І це є щастя
А там війна! Там гинуть люди!
Там кров одна, і крики всюди!
На серці біль, дивитись важко
На війни ті! Навіщо? За що?!!
Чи в праві ви вбивать невинних
не вам рішать кому не жити
Своє життя ви бережете
ну а взамін чуже берете
і вже не взмозі зупинитись
людською кровію ви впились
Одна ганьба - нбуде слави
І не кажіть що ви не знали...
Не знали на що ідете
Куди ненависть вас веде
Хто наказав узяти зброю -
той не врятує душу свою
Як прийде час за все платити
Пощади будете просити
Тільки пройшов час каяття
ви вже знівечили життя
і тяжкий ранених всіх біль
Голосні крики з відусіль
Відчуєте ви на собі
коли залишитесь одні
Тому прошу я - схаменіться
Почуйте мене, зупиніться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2011
Немає кому дарувати ті квіти
Незнаю я навіть куди їх подіти
а вони ростуть кожен рік без упину
і хочуть щоб я відшукав ту єдину
"Ой квіти, навіщо ви знов зацвіли
Адже непотрібні мені ви були
Знов вам доведеться у саду зівянуть
адже не знайшов ще я свою кохану"
і квіти почувши все це похилились
бо дійсно даремно вони народились
Це літо пройшло як дванадцять годин
і я залишився на зиму один...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2011
Єдиної хочу навіки,
Заради кохоння і втіхи!
Яку зможу вічно любити!
Як душу, у серці хранити!
Прожити з тобою довіку,
Щоб років небуло вже й ліку,
А всерці лишилось кохання!
Будь перша - і будь же остання!
Та буде у нас хай дитина!
(Не мрію я зараз про сина)
Хай буде з тобою в нас донька!
Тепла має стільки як в сонця!
Красива хай буде як мати
(яку буду вічно кохати).
І колись засвітить в віконце,
Прокинувшись з ранечку, сонце.
І я обійму тебе, мила.
Ти будеш зімною щаслива...
А потім, як час у могилу -
Візьму до себе свою милу.
В землі будем разом лежати,
За світом всім спостерігати.
Обіймомось ніжно на небц...
Скажи ж мені милая: Де ти?!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2011
І знову темний час
Бо ніч прийшла до нас
В цю ніч чомусь не світить місяць
Хоч спати вже пора
ти в ліжко не лягла
В думках ти крутиш знову його зраду
пробачить незмогла
й лишилась ти одна
і він не повернеться вже ніколи
в грудях пекельний біль
бо зрадив тебе він
і ллєш ти у подушку свої сльози
і мокра вже вона
подушка та твоя
Неплач, нічого більше ти незробиш
Не треба брати ніж
хоч дуже гострий він
Своє життя не треба так втрачати
Ти краще запокойсь
поклич сюди когось
В такі хвилини ти небудь з собою
Повір що все мине
Кохання ти знайдеш
А він навіки лишиться без тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2011
Вигляни в віконце,
В поле подивись,
Поки світить сонце,
Це прекрасна мить.
А в ніченьку місяць
на небі блистить -
То він поміж зорів
Одинокий спить.
А у лісі птахи
тьохкають для нас,
Хоч на дворі осінь,
літо чи весна...
Ніжно, моя люба,
тебе обійму -
бо ти моя згуба,
для тебе живу.
Нехай на нас небо
дивиться згори
і ми збережемо
цю прекрасну мить.
І тебе до віку
буду я любить,
і букети квітів
кожен день дарить.
Бо вони для тебе,
любая, ростуть.
Кожен день під небом
рясно так цвітуть.
Де ти моя люба?
До мене прийди,
Ці безсонні ночі
трохи скороти.
Може ти не чуєш?
чи небачиш ти?
Як тебе благаю,,
як прошу прийди.
Темна ніч на дворі -
місяць не зійшов
і на серці болі -
Тебе не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Від дому свого віддаляєшся знов,
від дому в якому знайшов ти любов,
від дому в якому прожив ти життя
і думав знайдеш там своє майбуття.
та тільки в житті не такая дорога,
яка поведе крізь великі ворота -
бо може привести вона в темний ліс,
якщо ти оступишся - зійдеш ти в бік.
дорогою може нам трапитись скеля,
а може і бути велика пустеля.
по скелі зібравшись до самого неба,
привернеш багато уваги до себе.
добравшись до піку - продовжиш ти жити,
і можеш зі скелі ти стрімко скотитись,
при цьому поламнеш і ноги, і руки,
і стерпиш страшенні, пекельнії муки.
та тільки життю тут іще не кінець,
надії хочаб і зійшли нанівець...
всі рани полічить без поспіху час -
недумай що сцілишся ти ось так враз.
спустившись зіскелі, попробуй піднятись -
недай же собі із землею зрівнятись!
Упав? підіймись, і роби знову крок!
Але памятай все життя цей урок,
бо тебе чекає тепер вигнання!
й дорогою підеш ти знов навмання.
і не озирайся - вже скелі нема -
навкруг лиш пустеля, пустеля одна!
палючеє сонце вдень над головою,
та ти залишайся же самим собою,
збери усі сили що є у тобі
та йди цілий день, та іди у ночі!
спинятись неварто - потрібно іти,
бо час незупиниться, ти поспіши!
бо кожна секунда рятує життя -
як втратиш її - пропаде майбуття.
хоч спрагнений вже і неможеш іти,
знайди в собі сили щоб хочби повзти!..
пустеля велика, та має кінця,
як знайдеш його - поміняєш життя!
як вернешся ти - зрозуміють всі люди,
що ти можеш жити, і пройдеш усюди.
та тільки не будеш ти лізти у скелю,
а руки розправиш - і ляжеш на землю
і знову згадаєш ти свій рідний дім,
як легко жилося тобі колись в нім...
той шрам на лиці - він уже на завжди,
ти більше несхочеш із дому іти...
лиш той хто зумів пережити це все,
лиш той зрозумів для чого він живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282961
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2011
Твої очі як зорі небесні
я у них закохавсь безперечно
Вже незможу ніколи забути
твої ніжні рожевії губи
і твій погляд наповнений страсті
в ті хвилини купався я в щасті
я повік тебе буду кохати
і на твій поцілунок чекати
І забути незможу ніколи
як тебе я проводив зі школи
на уроках дивився на тебе
і віддати хотів своє серце
лиш незміг я тобі пояснити
що тебе я зумів полюбити
все життя я хотів буть з тобою
саме це називають любовю
та моє нездійсненне бажання
вже дотліло й немає кохання
вже хоч бачу твою я усмішку
та чекаю далеко на іншу
на чию поки сам я незнаю
і нікого я вже некохаю
хоч тебе називав я любовю
та небув я ніколи з тобою
і незнав покохав я за що
і чому так погано було
що неспав довгі, темнії ночі
уявляв ті прекраснії очі
і благав я в думках щохвилини
і просив я мене полюбити
та зуміла мене лиш зганьбити
і незміг тобі цього простити
я терпів муки страшні душевні
бо незнав що ще є в моєму серці
полюбив й зненавидів водночас
й знов неспав довгі темнії ночі
по цей день розуміння шукаю
і себе я постійно питаю
чому так поступила зімною
тоді жив я одною тобою
чи невірила в моє кохання?
чи принизливим було зізнання
я пояснень чекаю сьогодні
не прощення й навіть не любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2011
А ще років прожити скільки треба
Своє обличчя звести в верх до неба
І що пройшло, нам того не вернути
тільки його неможна нам забути.
першу любов, і поцілунки й квіти
Адже любити так ще треба вміти
і рідну школу і веселий клас
як по голівці гладив вчитель нас
І як проводив хто додом дівчат
і як весь вечір грали у квача
Та вже не вийдеш і не побіжиш
бо вже дорослий, не дитина ти
Закінчив школу й університет
і чогось далі від життя ти ждеш
Ждати неварто - так життя пройде
тільки вчорашній день не повернеш.
Чекати щастя - точно маячня
бо так життя буде як западня
Впадеш глибоко і не вийдеш враз
бо буде важко, і потрібен час.
Та коли вийдеш зрозумієш врешт,
що ти існуєш лиш, а не живеш
і озирнешся, і заплачеш враз
Бо надто цінний ти вже втратив час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2011
Наша природа уже доживає останні хвилини життя!
Люди щодуху гілку рубають на котрій самі сидять.
Ми збудували міста та фортеці там де природа була...
Там десь далеко, на півдні, чи сході йде дуже люта війна...
Крейсер із нафтою в морі потонув тягне з собою на дно
все що живе в цій воді каламутній... тобто раніше жило...
Там, поза лісом, струмок б-б-був б-б-блакитний...
він там і досі тече!
Тільки лежать там відходи токсичні! Де він початок бере...
Гей схаменіться! Облиште ту гілку! Чи вам набридло життя?
В нашому світі заводів і фабрик місця природі нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2011
Усі дівчата на селі
сидять собі у буряні
така пора, така робота
лише Гануся лежибока
Не йде сапати на город
Сміється вже з її народ
бо бач дівчина є у хаті
а на городі стара матір
та й то вона там не сапає
а лише зрідка походжає
нездужає, чого там скажеш
а як поглянеш той заплачеш
Така дівчина молода
вроду природа їй дала
А в поле чомусь не іде
Дівчисько наче й не мале
а все то винен її батько
пянчужка і старе ледащо
ганусі сапу не гострив
сказав, що він уже старий
а не дідівськая то справа
бо для очей вже є оправа
сапу хай гострять молоді,
тільки нема таких в сімї
Ото шукай собі небого
в селі хлопчину молодого
щоби хазяйнувати вмів
та щоб горілочку любив
то може випю з своїм зятем
У карти грать їз своїм сватом
і як дівчині тут не плакать
бо зна що будуть її сватать
а так ще хочеться гулять,
молодих хлопців цілувать
але ж росте ондо полин
де похилився старий тин
та не бере його сапа
бо дуже вже вона тупа
Багато ще в Ганусі сліз
по полю вже й бурян поліз
Нема куди дівчині діться
Людського сміху ж бо боїться
Взяла гануся ту сапу
"Піду до Павла занесу,
Нехай же він її нагострить
Постійно ж мене в гості просить".
Нехоче Павло сапу брати,
Ганусю хоче цілувати
І що ж нещасній ній робить
У кого поміч попросить?
Вже тиждень вечір наступає
гануся по селі блукає
Хто вміє нагострить сапу
За того заміж я піду.
Та де поділись тії хлопці
На бійку й випивку голосні
коли їм кажуть про роботу
та про сімейную заботу
то їх і сліду нестає
одна дівчина остає
з тою проклятою сапою
що недає вже їй спокою
Та якось з іншого села
Занесло тихого Петра
Аж зирк селом іде дівчина
Така хорошая та мила
Іде дівчина, наче плаче
А хто ж вона, скажи юначе
пита Петро, не злізши з воза
Тая дівчинонька хороша
що то іде з сапою, боса
то є гануся молода
Та затупилася сапа
А нагострить ніхто нехоче
І кожен з дівчини регоче
Бо поле терном поросло
Єдине на усе село
Подякував тоді Петро
Но коню, Но мій вороний
Оту дівчину дожени
Привіт ганусю, чом же плачеш
Може петрусеві ти скажеш?
Сажу,чогож мені мовчать
Тай нічого мені втрачать
Бач затупилася сапа
Ненагострю її сама
А люди кляті на селі
Сміються з моєї сімї
Та заміж брать мене не хочуть,
Лише цілують та лоскочуть
Ану давай її сюди
зімной на возі посиди
А краще пісню заспівай
Сапу сюди мерщій давай
Узяв петро сапу у руки
Заскреготали дзвінкі звуки
Бо то сапу петрусь гострив
Потім дівчинувін возив
Селом і полем і за гаєм
Туди де соловей співає
Лише яксонце стало сходить
Війшла гануся до господи
нестомлена, нехоче спати
Мерщій вона біжить сапати
Доки батьки її ще сплять,
і люди ще не гомонять
Ганусю наче підмінили,
як побула вона їз милим
За ранок видерла полин
І викинула через тин
А коли встала стара мати
Коли ганусю стала звати
То не повірила очам
Бо небуло ганусі там
де вона завжди ночувала
та свою долю проклинала
Не вірила що нагороді
небуде зілля в цьому році
перехрестилась, та у хату
пяного батька викликати
Ти бач що угороді чисто
як перламутрове намисто
гануся заніч осапала
а я спала та і незнала
Що донька спати нелягла
та що сапа вже нетупа
та хто ж її то нагострив
постійно батько говорив
доньку мою хто сватать буде
А по селі говорять люде
що за частив в село петрусь
Любить котрусь він із ганусь
чи то ж бо не пянички доньку
візьме собі за дружионьку
Осьтак проклятая сапа
і плач і щастя принесла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282028
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 22.09.2011