| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Чому настільки все паршиво,
чому ви топчете мене?
Що я поганого зробила,
щоб пережити це усе?
Можливо, за мою турботу,
за мою вірність і любов?
За що, скажіть мені будь ласка,
кладете граблі знову й знов?
Я на таке не заслужила,
і злість охоплює мене.
Життя таке несправедливе,
таке підступне, люте, зле.
Мене настільки все дістало,
душа помнута, як папір.
Спали мене – і я пропаду,
і дим над попелом розвій.
Мене як ніби і не було.
Я жила тільки уві сні.
У твоїй панята залишусь,
можливо – так, можливо – ні.
Коли заграє восьма нота,
коли заплаче сонця світ
і серце витягнеш з болота,
душа до неба полетить.
І буде високо літати
серед зірок, планет, бажань
не буде більше відчувати
простих людський розчарувань.
А ти іди й не обертайся,
я пам’ятатиму тебе,
моєї дружби не цурайся,
вона навік в тобі живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279963
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.09.2011
Не можу слів я двох зв’язати,
Мені так сумно, я тремчу.
А просто хочеться сказати,
як сильно я тебе люблю,
як серце миттю завмирає,
коли ловлю я погляд твій,
і знову б’ється і палає,
коли всміхаєшся мені.
Я пам’ятаю дивні ночі,
коли бували ми удвох,
і ті блакитні щирі очі,
і відблиски у них зірок.
Це все таке до болю рідне,
частина серця і душі,
таке єдине й неподільне,
як кожна нота на струні.
Нас доля разом поєднала
душею й тілом: ти і я.
і що б не сталося, ти знаєш,
я буду поряд до кінця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2011
Сказав несміло: "Прощавай",
а я не можу зрозуміти.
У серці знову сум й печаль,
немає сил вже це терпіти.
Я втратити тебе не смію,
бо ти мій друг, рідна душа.
Та я й прощатися не вмію,
не хочу і не буду я.
Ти не зважай на всі незгоди,
на сотні непорозумінь.
У дружбі нашій сонце сходить,
а все погане піде в тінь.
Нехай не хочеш мене чути
і бачити, ти пам'ятай,
з тобою поряд завжди буду
і я не здамся, так і знай.
Я маю те, що не вмирає,
що не згорить, не пропаде,
що в ніч холодну зігріває,
що по життю мене веде.
Це друг мій, справжній і єдиний,
це ти те світло у душі.
І які б не трапились незгоди,
ти завжди світитимеш мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279766
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2011