| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Чи ви колись мріяли, думали ви
Про речі прості й зрозумілі.
Чому нам так милі далекі краї,
В яких ми ніколи не жили.
Чому коли ті ми дороги минаєм
Де сонце крізь хмари, де квіти крізь сніг.
І серце у грудях на мить завмирає
Від того, що так вже ми близько до них.
Чому ми так прагнемо знову і знов
Проїхатись тими стежками
Де кожна хатина і кожна цеглина
Знайома до болю нам з вами.
Тому що живуть в тих далеких краях,
Ті люди, яких ми чекаєм.
Які є навічно у наших серцях,
Яких ми безмежно кохаєм.
Чи знали тоді ви, далекі краї,
Коли ви нас навпіл ділили.
Відправили в різні куточки землі,
Не знавши, що ми одне ціле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Доброго ранку, милий
Сонце в вікно сміється.
Бачу, що ти щасливий
Хай тобі все вдається.
І в чистоті цій ранній
Коли прокидається місто,
Гарного дня, коханий
Хай він теж буде чистим.
Я тобі щиро бажаю
В радості день прожити.
Хай моя любов надихає
Тебе вірити і творити.
Літнім днем хай дощі прольються
Тиша сон твій оберігає.
Я за тебе завжди молюся,
Хай Господь тобі допомагає.
Любов прокинеться перша
І дасть тобі сил без вагань
Для твоїх величних звершень
І вдалих нових починань.
Все що у тебе буде
Народжене в щасті й добрі.
Доброго ранку, любий
Доброго ранку тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Мабуть, почуття моє було надуманим.
Минулися сни кольорові.
Я вперше сьогодні про тебе не думаю,
Як добре бути здоровим.
Тебе кілька місяців не було
І доля твоя невідома.
Ти зовсім вже зник з поля зору мого
Та раптом з'явились симптоми.
Мене закрутили життєві колізії
Не було часу споглядати на світ
І я вже була у стійкій ремісії,
Ти знов подзвонив і сказав привіт.
З нікуди з'явилася постать твоя,
Неначе незвідане диво.
Й пішла в небуття обіцянка моя,
Що буде все без рецидивів.
Вона наче віруса нового проба,
Прийде то зимою то осінью.
І що б не казали, любов- це хвороба
У стадії свого загострення.
Я люблю тебе і буду любити
Це вже не легке занедужання.
Щоб безнадійно тобою хворіти
Без права на скоре одужання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Остання наша розмова,
Дзвінок твій після обіду
Скажи лиш одне мені слово
Я кину усе. І приїду.
Покину я дім і роботу
Забуду про їжу та сон
Залишу всі справи й турботи
І вимкну свій телефон.
Блаженна душа, що мандрує
Між сірих новобудов.
Бо серцем не розум керує,
Серцем керує любов.
І ще не було так відверто,
Як краплі дощу на склі.
Мої дорогі кілометри
І мій дорогий ти.
Як зникнуть в пітьмі тополі,
Як нічка на землю прийде
В машині засну серед поля,
Не знаючи хто я і де.
Я буду світанку чекати,
Щоб стало дорогу видно.
Приїду лише щоб знати
Чи дійсно тобі потрібна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Колись ти сказав, що в житті нема меж,
З нуля кожен день починаєш.
Ти правильно і благородно живеш,
А головного не знаєш.
Якщо ти зіб'єшся з своєї дороги,
Не матимеш сили більше іти
Я завжди прийду тобі на допомогу
Щоб стати для тебе світлом в пітьмі
Навіть якщо ти залишишся сам
В біді відвернуться від тебе
Я завжди тобі свою руку подам,
Приїду при першій потребі.
Навіть якщо тобі буде нелегко,
Не знайде душа спокою.
Я буду завжди близько й далеко
Думками і серцем з тобою.
Коли ти не матимеш сил і бажання
Боротись за правду та чесність свою,
Підтримаю всі я твої починання
І завжди на сторону встану твою.
Навіть коли ти спитаєш чому
Стільки для мене значиш
Тому що так сильно тебе я люблю
Бути не може інакше.
Будь поруч завжди, до останніх хвилин,
І що би не сталося в цьому житті
Ти мій орієнтир, мій номер один,
Найкращий у цілому світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
І стало так істину складно знайти,
І кожен мій день як останній
Причиною всьому, напевно, є ти
Моє, дуже дивне кохання.
Глибокі та чисті очі твої,
У тебе великі бажання.
Ти є найпрекраснішим з всіх на землі
Моє, дуже дивне кохання!
Чому ти до мене так пізно прийшло,
Як сніг серед літа нежданний?
Здавалося б , все вже відбулось, пройшло,
Але ти з'явилось, кохання!
І вже не були би довгими дні,
І ясним би було світання.
Без тебе було б так добре мені
Та як же без тебе, кохання?
Палає душа у багрянім вогні,
Наповнена лиш сподіванням
І стільки натхнення ти дало мені,
Нестримне моє кохання.
Я не помічаю інших людей
Всі речі важливість втрачають.
Та серце шалено так рветься з грудей
Лиш тільки тебе зустрічаю.
Твій погляд чіпляє мене за живе,
Твій дотик відносить в безмежність
Скажи лиш кохання дивне моє,
Чому ти мені не належиш?
Я стільки би ніжності дала тобі,
Зцілила би твої страждання.
Ти стало би світлом в буденній журбі,
Як було б моїм ти, кохання
Прошу тебе дуже, живи у мені!
Будь поруч у всіх починаннях.
І вказуй лиш шлях куди мені йти
За руку з тобою, кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Я хочу тобі сказати,
Зізнатись без слів хочу дуже.
Сказати про те, що ти
Давно вже мені не байдужий.
Я хочу тобі розказати
Як сонце торкається неба.
Про кожен мій день, у якому
Завжди буде місце для тебе.
Візьми мене із собою,
Про всі негаразди забудь.
Побудь іще трошки зі мною
Хвилиночку ще побудь.
Так хочу тебе обійняти ,
Здійснити усе що бажаєш.
І що буде далі не знати.
Мабуть, ти і сам не знаєш.
Так радісно на душі,
Живу із любов'ю в серці.
Приходиш до мене у сни
Спасибі тобі за все це.
Непросто в руках тримати
Почуття, про які ти не знаєш.
Все що хочу тобі сказати
Ти по моїх очах прочитаєш.
Сумую без тебе в розлуці.
Не йди сам, мене зачекай.
Візьми мене міцно за руку
І більше вже не відпускай.
Один одному ми не належим,
Та важливо лише одне.
Я щаслива, щаслива безмежно
Просто дуже любити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Ти гарно живеш, свою славу здобувши.
Та подумки все ж поринаєш туди.
Туди, де крізь марево років минувших
Завжди нас чекали осінні сади.
Ми жили для них. Ми до них повертались.
Ставали дощем у осінній воді.
Ми падали в яблука й просто сміялись,
Бо були щасливі й такі молоді.
В ту мить ми були одним цілим з тобою.
Крізь страх заборон і постійних вагань.
Ми падали в листя, ставали травою.
Згоряючи в полум’ї власних бажань.
В час пристрасті тіло жадало кричати.
То билося серце – твоє і моє.
Тоді ми любили сидіти й мовчати
І бути такими, якими ми є.
В тих добрих часах ми давно зупинились.
В тих добрих часах все було зрозумілим.
Ми були усім. Та й усім залишились.
На кронах осінніх дерев спопелілих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Pas étonnant, chaqu’un pense à soi,
Et moi, une femme, qui reste soi-même.
Ce que je fais – je fais pour toi,
Justement pour toi, mon Eugène.
Et demain le nouveau jour viendra,
Il sera merveilleux et bel.
Quand le vieux monde disparaîtra,
Tu restera pour moi éternel.
En dépit du bon sens, alors,
Dieu le sait – tu es mon destin.
Que ton ange vit dans mon coeur,
En gardant ton âme, Eugène.
Ce sera le début de la vie,
Ce sera le festin, Eugène.
Et la chance va nous sourire,
La beauté, qui sera en train.
Ce sera le début du tout.
Pas de doute, pas de fautes, Eugène,
Quand l’amour va mourir partout
Je dirai trois mots : que je t’aime !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Закономірності приходять і зникають.
Отак народжуються істини одвічні.
Щодня крізь призму літ наш час спливає
І не знайти тому пояснення логічне.
А дні такі невпинні і мінливі
Несуть в собі новітні відкриття.
Це фотоплівки, чорно – білі негативи
Нашого з Вами повсякденного життя.
Завмерла ніч. Втрачає владу мрія.
Мовчить людина, зникло сьогодення.
Усе земне поворухнутися не сміє,
Коли приходить муза і натхнення.
Миттєвий прояв літнього світання,
Ледь чутний унісон биття сердець.
Так творить світ величного єднання
Захоплений, розсудливий митець.
І дотиком зверхніжним, неповторним
Торкається до образів рука.
Вони живі, прозорі, загадкові,
Їх постать надчуттєва, надлегка.
Просте, доступне, навіть десь банальне,
Таке як є. Захоплююче, сильне.
Оце воно. Сьогоднішнє, реальне
На кольорових знімках стало вільним.
Під силу промінь сонця Вам спинити
І віднайти межу численних літ.
Бо хочеться натхненно Вам творити,
Нести добро мистецтвом у цей світ.
І цю красу вже з серця не забрати,
І рветься віддано душа у небо ясне.
Так хочеться щосили закричати –
О, мите, зупинися,
Ти прекрасна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Ми з тобою в єдиному морі,
У безмежній блакиті небес.
Ми з тобою в безкрайнім просторі,
У полоні великих чудес.
Ми з тобою в єдиному колі
Досягаємо сонця руками.
Ми з тобою в широкому полі
Ходим поруч одними шляхами.
В нас з тобою на двох одна ліра,
Таємничість незчисленних літ.
В нас з тобою на двох одна віра
І бажання змінити весь світ.
Ми з тобою постійні та вічні,
Дві відкриті душі без прикрас.
Світлі музи, прості й символічні
Ходять поряд, торкаючись нас.
В нас з тобою на двох одне серце,
Відчуття-нескінченність без меж.
Нам так легко збагнути усе це,
Те, що розумом не осягнеш.
В нас живе неізвідана сила,
Промінь сонця в одвічній імлі.
З наших спин раптом виросли крила,
Бо не створені ми для землі.
Більше ми не сміємось крізь сльози,
Сльози –то скам’янілая сіль.
На сторінках поезії й прози
Ми з тобою долаємо біль.
В нас на двох одне Місто Любові,
Місто, де зупиняється час.
Велич образів сивого Львова,
Храм краси, надихаючий нас.
На снігу розпускаються квіти,
Оживають німі силуети.
Людям важко це все зрозуміти,
Бо вони всі, на жаль, не поети.
Ми з тобою теж звемся людьми
Наодинці з своєю журбою.
Скільки ж спільного маємо ми,
Ми з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012
Такий безкрайній лан, що повен збіжжя,
Ніхто не знає де його кінець.
Там, де зійшлися воєдино роздоріжжя
Стояв і думав над життям фотомитець.
Він слухав дощ, вечірні співи вітру,
Був зачарований красою тих пісень.
А потім бачив, як крізь сонячну палітру
З глибин земних бере початок новий день.
Та знав Митець, що день завжди минає.
Його буття – одноманітність, трафарет.
Бо там, в лісах, серед дерев блукає
Жіноча постать, загадковий силует.
Та постать безтурботна і щаслива
Додолу кидає одежу невагому.
Ще мить, і дотик фотооб’єктива
Увічнить образ цей у просторі земному.
Господнє сотворіння з плоті й крові,
Дитя весни в ранковому промінні.
Народжене в мистецтві і в любові,
В природному єднанні світла й тіні.
То ж хай окрилене, небеснеє веління
Митця восхвалить віршем величальним.
За унікальну здатність, за уміння
Зробити неосяжне над реальним.
Нехай змінити всесвіт неможливо.
Та можна пити з його джерела.
Сьогодні Ви захоплені й щасливі,
Сьогодні Ви живете для добра.
Творіть на радість людям серцем і душею,
Нехай розмірено триватиме Ваш час.
Хай недоторкана краса землі цієї
Натхненням вічним слугуватиме для Вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Надію нічим не вбити,
Земля ще не стала пухом.
Наказ згори був: жити!
Робити це тілом і духом.
Показово стратити ката.
Відкинути зайві питання.
Наказ згори був: стояти!
І робити це до останнього.
Бо розум людський не зміряти,
Неосяжне й лихе усе це.
Наказ згори був: вірити!
І робити це своїм серцем.
Коронованим лідером бути.
Іти до кінця неухильно.
Наказ згори був: здобути!
І робити це впевнено, сильно.
Пам’ятати одне завжди,
Не проходить нічого безслідно.
Бо наказ згори був: досягти!
Це зробити красиво і гідно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Ні!...Більше ніколи не грюкну дверима!
З відкритими день зустрічаю очима.
Від правди гіркої ніщо не спасе.
Тверезо. Реально. Я знаю усе.
Сьогоднішнє лицарство завтра мине.
Усе то несправжнє, усе напускне.
Невдячне кохання - життя або смерть?
Назавжди забудь його. Викинь все геть!
Не варте й хвилини вчорашнього дня,
Красиві зізнання - дешева брехня.
Слова про любов - „та нестримная мить”,
Як смішно, як пафосно все те звучить.
Безглуздо вдаватись до помислу злого,
А сльози, по суті, не варті нічого.
Повіриш у те, що щаслива була, -
Вернешся туди, де колись почала.
Навіщо ж ділити всю сутність на сто?
Це твоє життя, але ти в нім ніхто.
Поглянеш ти знов на розбите корито,
Себе ти спитаєш: що ж далі робити?
Банальних порад театрально питати?
Бідненьку, нещасну майстерно зіграти?
А потім додати: яке ж нелегке
Життя, існування чи ще щось таке.
Один – то невдаха, а інший - негідник.
Направду, тобі вже ніхто не потрібен.
Усе, що не зроблено – це вже мета.
Для себе. Собі. Із собою. САМА.
Знов стала рабою кохання? – А то!
Поглянь, почуття тебе тягнуть на дно.
До біса романтику! Vive егоїзм!
Тепер в тобі житиме твій фемінізм.
Повітряні замки для тебе – руїни.
Ти йдеш, і до ніг твоїх падають стіни.
Під силу тобі усього досягти.
Давай, піднімайся, вперед до мети!
Ти вічно красива, струнка, молода.
У тебе прекрасна, велична хода.
Твій розум ясний. Твоя воля сталева.
Ти лідер. Ти Бог. Ти тепер королева.
Так от. Хто віршу цьому явно зрадіє,
Не раз прочитає його, зрозуміє,
Погодиться, разом і прийме це все,
Шановні, для вас є повчальне слівце.
Хто бачить свій успіх і прагне його.
Для сильних і впевнених світу цього.
Незламних і відданих принципу дій.
Для тих, хто давно не плекає надій.
Хто жити спішить у добу гуманізму.
Хто вірить у святість ідей фемінізму.
Тому я несу мудре слово своє.
Осмислене, гідне – таким воно є.
І може мене хтось в брехні звинуватить,
Від пафосних слів може й розум утратить.
Мені все одно. Бо думкам дам я жити.
Тобі вже, читач мій, про все те судити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335333
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.05.2012