| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
І усе врешті решт минає;
і сьогодення по собі залишить
аромат зеленого чаю
і кімнату в розгубленій тиші.
Вже більше не тремтять від холоду
пальці. Від вітру - волосся.
Замолити гріхи замолоду,
щоб і не здалося
людям з якими ми будемо,
що ми були інакшими колись.
і нарешті просто забудемо,
де залишили ключі
від кімнати холодної та пустої.
я холодне повітря весняне вдихаю,
і падає попіл, що віє покоєм.
я загублю ключі,
так, я втрачаю
з ними себе. І по собі залишу
аромат зеленого чаю
і замкнену кімнату у розгубленій тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
І доведеться існувати далі,
коли сніг невблаганно розтане;
озирнеться оголеними наївно
пустошами
місто, яке втопило печалі
у вині й березневому бруді.
Я розгублюся. А ти зі своїми
пустощами.
І слів нам критично не вистачає,
весняний сплін прийшов як завжди раптом;
погляд незнайомцю в очі - це занадто,
і надто крихке печиво до чаю.
Весна - це завжди період розпа́ду,
розламана крига пливе за течією;
чомусь необхідно бути чиєюсь,
а лишатись собою - відверта зрада.
Пішки додому, стомлена, не рада,
знов тане сніг, і як не промочити взуття;
весна - це завжди період розпа́ду,
весною не сховатись від власного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
Закуті, закутані
вулиці. Чужі і ворожі
думки, заплутались
за садові огорожі,
послизнулися на тонкому льоду
і вдали, що їм болить,
почекали, поки я підійду,
щоб щезнути у ту саму мить,
коли я майже дісталась
до суті.
Ще один ранок, зібралась;
понеділок, як грішник на спокуті,
вдихає безвихідь,
штовхає на самогубство,
допоки у лід вулиці закуті,
і головний біль ще тихий,
допоки не вдалося йому
ненав'язливо, з безтурботністю
розкласти мене по полицях;
я чомусь
сама шукаю самотності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309340
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2012
́Образи та обр́ази -
ти перед ними оголений,
як штукатурка на стелі.
Прозріння приходить відразу -
досить лише дозволити;
досить лише впустити їх. Як скелі
стоять між нами ́образи
наших спільних висот. Мабуть
тут не обійшлося без долі.
Та варто лише зупинитись - забудь;
ці ́образи кволі,
їм не стати Лоркою та Далі,
чи то справжніми бунтарями.
Врешті решт ми самі ще малі,
вештаємося між ліхтарями,
як на смерть приречені,
втративши відчуття часу;
ваші обр́ази тут недоречні;
врешті решт прозріння приходить відразу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2011
А грудень замазав все сірим,
у поглядах немає надій.
Мій пульс забився пунктиром,
гасне, як стомлені очі повій.
Він скоро зійде на нуль,
я скоро, як цукор у каві, розтану.
Як героїня поганого кіно,
чекатиму поки настане
наступна весна. Не дочекаюся.
До темних передвечірніх годин
звикну. І залишаються
спогади, що на смак як полин.
А у знайомого очі,
що кажуть, що кращих людей давно вже нема;
я знов вдихаю свій нікотин опівно́чі,
і знову залишаюсь сама.
Та що мені люди, для котрих
я завжди буду ніким.
Його очі - вікна будинку навпроти;
мої скривлені пальці - зламані гілки.
Хай сміливо сідає на них вороння,
а я для цього світу недостатньо вперта.
Така філософія - йти по життю навмання,
така трагедія - не дочекатися смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2011
А з вами коли-небудь таке бувало, що лежиш літньої ночі на своему власному ліжку, пів на третю, ти майже засинаєш, і раптом тобі здається, що це не твоє ліжко і не літня нічь, це холодний безглуздий вакуум, а скрутився калачиком ти не м'якій, випраній "Ленором" білизні, а в сірниковій коробці, де тобі сумно і страшно. Настільки страшно, що тобі несамовито хочеться кричати у цю байдужу мутнооку безодню, що й сама у тебе вдивляється, не чекаючи погляду у відповідь. І ти кричиш, кричиш, як чорт, проклинаючи на чому світ стоїть. Або не кричиш. По суті, це не має жодного значення. А здавалось, чого боятися? У тебе є батьки і друзі, є молодість і здоров'я, ще не остаточно підірване випивкою та сигаретами. Є (чи хоча б вважається, що є) абсолютна свобода слова та незалежна батьківщина. Є (ну хоча б якісь) здібності та розум, є перспективи на майбутнє, стереотипи, переживання, закоханість, що завгодно. Є МакДональдз та халявний вай-фай. І здавалося, чого боятися? Але всі вони далеко. І цей світ, цей вакуум, він гігантський, а ти навіть зі своїми перспективами, стереотипами, переживаннями, закоханостями та чим завгодно ще вміщаєшся у сірниковій коробці. Ще й місце залишається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296643
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 29.11.2011
Напевно це сон
тютюновий дим, що тисне на скроні,
а зірки ніби тануть,
щоб розчинитись в мільйоні
нудних і буденних речей.
І вже зима
прикладає траурну вуаль
до моїх очей.
І тютюновий дим, і склянка води,
Сама, знову сама.
Однаково звучать чарльстон,
твоє «нажаль»,
моє «не йди».
Напевно це сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Чемодан и беспорядок вокруг.
Рассвет, как серебристая ртуть
Приближается поезда стук,
Платформа первая, но второй путь.
В целом, мне не столь многое надо:
пара книг, пара телефонов,
несколько странных взглядов
каких-то мне незнакомых,
но, несомненно, хороших людей.
Рассвет, как серебристая ртуть,
солнце, как белый портвейн.
Ничего, что пробирает жуть.
Нечего теряться, и терять нечего.
Мысли и чувства, что были моими,
кем-то давно изувечены.
Кто же берет в дорогу потери,
хорошо и без них,
когда сентябрь в четыре с половиной недели,
несколько телефонов, несколько книг.
И пачка мальборо, да.
Бывшим мечтам уже места нет?
Ну, не беда.
Неизменным разговорам по ночам,
разочарованиям и прочему подобного сорта.
Поезд тронулся, монотонно стуча
по назначению, или к черту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296533
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.11.2011