| Сторінки (4/396): | « | 1 2 3 4 | » |
Медовими вабиш словами
Цілуєш ніжно вустами
І вводиш знову в оману
У танець божевільної драми
Фламенко - розпечений танець
Душа - не загоєна рана
Сьогодні я твій коханець,
А завтра павутиння обману
Згораю від пристрасті п"яний
Я падаю в морок, кохана...
Історія віри й дурману
І осушених до дна океанів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Я хочу до тебе торкатись,
До твого пружного тіла,
Вдихаю твій ніжний запах,
Цілую, як ти хотіла...
Розкрились пелюсточки квітки,
Роса на них виступає,
Дихаєш, чую, так швидко,
А потім все завмирає...
Вибух, тремтіння і тиша,
Вібрація тіла стихає,
Енергія, струм - потім спокій
Торкаюсь тебе, цілую, кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Борись за любов - вона потрібна у світі,
Більше потрібна ніж страждання та біль
Вона в кожнім серці - не дай їй зів"яти у цвіті
Відчути в собі її - ось людська ціль.
Немає ні влади, ні правди, ні чину,
Щоб віру й любов у душі розпалить.
Це необхідно ростити в собі щохвилинно...
Знайди в собі все у блаженну цю мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Коли зникне наш спів -
Щезнемо й ми, назавжди.
Щось, можливо, народиться нове...
Та це вже будемо не Ми.
Коли зів"яне наш цвіт -
Залишиться попіл у полі.
І ехо десь у лисих горах
Про радість і біль Української долі.
Можливо, залишиться спомин...
І в когось в очах той погляд -
Гіркіший за гіркий полин,
А в когось усмішка і останній подих...
Хто ми такі? І де наша сила?
За гріш, ковбасу - продалися чи ні?
Чи співаємо ми, чи радіємо, любимо, вільні?
Від тебе залежить Людино.
Від тебе залежить усе на цій Богом даній Святій Українській землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
На одинці з своїми думками
Віч на віч з своїми гріхами
Із розламаними навпіл світами
Десь у темряві я, а не з вами
Вчусь прощати і вчуся любити,
Знову творити і знову радіти,
Як стихії свої примирити,
Вірити, надіятись - жити...
Демони зваблюють, хтиві, думками
В серці ангели дзвенять молитвами
Все довкола вкривають тумани...
Зупиніться! Тут я між світами...
В сліпоті надіюсь прозріти
І побачити мить, щоб злетіти
Де той світ де всі ми як діти?
Я шукаю в собі Його світло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Ранок весни морозний та свіжий...
Сонячний промінь у затхле життя...
Согодні живий - сьогодні я інший
І доля моя тепер справді моя.
Сьогодні люблю і сьогодні радію
П"ю кожен момент без болю й жалю
О, Господи, я тепер справді вірю
В твою любов і мудрість твою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
У одному селі жила руда курка. Вона була, здавалося, як і всі кури та щось в ній було таке чого ніхто не міг пояснити. Але чесно кажучи ніхто і не пробував чогось розуміти. Всі жили в своїх світах, але в одному курнику. В рудої курки завжди було багато запитань:"що, чому, як?". Інші кури вже, наче і не звертали уваги, проте багато хто не витримував тієї допитливості. І от одного разу...
- Чому ти постійно мене запитуєш хто ми і звідки, хіба ти не знаєш, що всі ми з яйця. Чи тобі розповісти звідки беруться яйця? - весь курник зайнявся сміхом. Курочка відповіла.
- Але ж ... Я хотіла...
- Що ти хотіла?
- Хотіла запитати, як може так статись, що яйце було, а курка тоді де?
- Що це ти белькочеш?
- Якщо є яйце то має бути і курка.
- Звичайно вона є, звідки тоді яйце взялося?
- А звідки взялася та курка?
- Знаєш, Руденька, я іноді тебе взагалі не розумію. Придумуєш собі щось, якісь ідеї, здогадки і від того страждаєш ще більше. Живи просто. Наше життя просте : їсти, спати, з півнями гуляти, дбати щоб наші господарі були добрими до нас, добре нестися і все. А тобі потрібна якась курка. Ти краще подумай, скільки ти яєць сьогодні знесла. Ти взагалі їх несеш? Тобі пора добре їсти та гуляти біля півнів, а не дурницями забивати свою маленьку голову.
Руда отримала свої відповіді. Та чи це були її відповіді? Те, що вона хотіла знати ніхто не міг їй розповісти... "Для чого їй ті півні? Це несіння яєць? Це постійне набиття шлунка їжею? Невже не можна їсти стільки, скільки потрібно мені?", - думала курка. " А можливо, те, що я думаю - це вже щось жахливе? Це вже щось неправильне? Адже всі навколо не думають: їдять, сплять, несуть багато яєць..."
Всі в курнику знали, що та курка, яка не їсть, не несе яєць і не гуляє з півнями, та курка зникає назавжди. І хоча Руденька була не така як всі їй доводилося щодня робити те що і інші кури. Та одного дня сталося щось зовсім дивне...
Якось прилетів і сів на паркан величезний крук. Кури побачивши його налякалися. Адже вони думали, що це шуліка, який краде маленьких курчат. Вони чули, як господиня розповідала про якогось шуліку, шо постійно краде курчат.
Але Руденька вирішила запитати в нього про свої здогадки.
- Вибачте, а хто ви? - підійшовши ближче запитала курочка.
- Я крук Темний. - спокійно відповів крук.
- А що ви тут робите? Ви прилетіли нас забрати?
- Забрати? - ворон подивився на курочку. - Я нікого не хочу забрати. Я шукаю куди впала жар-птиця.
- Яка жар-птиця? - запитала курочка. Вперше їй стало так легко, вона відчула що почула про щось незвичайне. Що світ це не її курник, що ще щось є у світі про що не знають ті зарозумілі товстухи в її курнику.
- В один час, в один день, в один рік люди випускають у небо мільйони жар-птиць. Вони вибухають на мільйони вогнів і падають на землю, щоб відродитися з попелу та стати новими жар-птицями. От я одну з таких тут шукаю, вона впала сюди. Хочу знайти її тут поки вона ще маленька. І навчити, щоб не вибухала передімною та іншими птахами. Особливо, коли ми робимо обліт свойого міста.
- Як міста? Що це таке -місто?
- Ти не зрозумієш...
Крук змахнувши крильми полетів геть.
В Руденької було ще більше запитань ніж відповідей, ще більше сумнівів у правильності свойого існування.
- Ти, що геть здуріла? - запитала одна з курей. - Ти знаєш, що якщо господарі взнають, що ти говориш з іншими птахами, ми всі можемо зникнути?
- А звідки ти знаєш, що в господарів на думці ? - запитала Руденька.
- Що!?
Кури розлютилися і обступили Руденьку. В той день їй було не переливки. Її били. Била кожна курка. Навіть півні більше не хотіли до неї підходити. Їй вирвали все пір"я з шиї, щоб всі знали в курнику, що тепер вона сама по собі.
Проходили дні. Руденька мало їла і намагалася не виходити на подвір"я. Там її часто били і називали вже не Руденькою, а голошиєю. Це було боляче і нестерпно. Вона знала, що господиня побачить, що вона не їсть і тоді Руденька зникне назавжди. Поки всі інші кури думали, як нанести чим більше яєць, Руденька думала: "Чи є там ще життя за курником? Чи є там жар-птиці? Що якщо все не так? Що якщо вона ніколи цього не дізнається? Що, якщо вона просто зникне і не залишиться нічого? Ніхто не буде знати, що колись жила Руденька, яка задавала занадто багато запитань."
Думаючи про все це Руденька розпушилась і якесь дивне відчуття з"явилось з-середини. Це відчуття переповнювало її теплотою та надійністю. Стало так добре, ніби вона відчула щось з минулого. З того минулого, коли вона була ще яйцем. Це тепло... Це була єдина річ, що допомагала їй жити далі та мріяти.
Звичайно господиня помітила, що Руденька не виходить частенько їсти і що розпушившись подовгу сидить у кутку.
- Ах ти ж моя, красуня. - промовила господиня беручи Руденьку на руки. - Не час, не день і не рік ставати мамою-квочкою. Ну що мені з тобою робити? Прийдеться відучувати займатись дурницями.
Господоня підійшла, взяла Руденьку на руки, відкрила двері в підлозі і вкинула її туди.
Поки Руденька летіла в льох то подумала, що так зникають всі, хто погано їсть і більше не бігає з іншими курми. І коли вона впала на землю - знепритомніла. Їй нічого не снилося, думки зникли... Але вона знову згадала ті слова, які говорив Темний, а потім їх сказала господиня. "І що то таке - мама?". В цій ямі де опинилась Руденька було так холодно. Але вона відчувала себе сильнішою, наче жар тієї жар-птиці, про яку вона весь час думала намагаючись уявити, загорівся в ній самій. В цій темряві, в ній горів вогонь надіїї. Руда зрозуміла, що ніхто з курей і уявлення не має про що вона говорить чи запитує. І тоді вона сказала собі : "Я сама про все дізнаюся. Це життя моє і я не згодна його комусь віддавати. Я говорю "НІ" великим порціям їжі, "Ні" півням від яких лиш біль і зневага, "НІ" цьому оточенню, яке так отупіло, що з силою захищатимуть свою тупість, навіть перед страхом зникнути назавжди. "Ні" всьому тому, що робить зраненою чи слабкою".
Дух бунтарства і свободи переповнював Руденьку. В грудях у неї горіла іскра жар-птиці, але вона ще досі була в ямі. І раптом прийшла думка: " А що таке жар-птиця? Вона ж літає? Бо як вона тоді змогла збити Темного в небі? Щоб стати жар-птицею треба літати..."
Все вмить розбилось вщент. Все те світло, що так горіло в грудях зникло і темний морок ями опустився на Руденьку. Кури розповідали, що ні одна курка не може літати, але деякі півні вміють вилітати на паркан і будити господарів вранці. Проте це скоріше стрибок ніж політ.
Руденька подумала собі : "Що ж якщо вони змогли то і я зможу, принаймні перелетіти через паркан. А там піду на пошуки жар-птиці".
Так проходили дні в ямі. І Руденька не переставала думати. Вона навіть почала трішки пригати, ніби тренуючись все вище і вище підстрибнути.
Одного дня господиня витягнула Руденьку з підвалу і випустила її на подвір"я де були інші кури. Кури з острахом дивилися на Руденьку, адже ніхто назад ще не повертався. Вона була схудла, нічого не говорила, але її очі... Здавалося, ніби в них щось сяяло. Кури подумали, що вона навіть господині не потрібна, якщо та повернула її, що Руденька схибнулася від свої запитань і її повернули в курник помирати як і старого півня Петра, який хоч і був гарним, за що його дуже любила господиня, але вже нічого не міг крім як їсти, спати і розповідати свої неймовірні історії в які ніхто не вірив. Всім було так вигідно думати, проте не Руденькій. Щось в ній змінилось. Вона не ділилась про те що думає ні з ким з курей, постійно стрибала то на колоду то з колоди... Їла завжди не великими порціями. А коли приходила господиня то розпушувалась, наче вона щойно добре поїла. Вона не крутилася біля півнів як інші кури, а все більше була біля старого Петра.
Якось Руденька підійшла до Петра і замітивши, що він дивиться кудись в далечінь, запитала:
- Що там?
- Великий, великий світ. - відповів спокійно Петро.
- І що там у світі? - запитала хвилюючись Руденька.
- Там? Там люди, там дуже багато людей. - відповів так само спокійно Петро.
- А там є такі як ми? - запитала Руденька.
- Такі як ми? Це які, такі як ми? - Петро перевів свій погляд і подивився прямо на Руденьку.
- Кури...
- Є багато чого: і кури, і гуси, і качки, і індики, і велетеньські кури - страуси їх ще називають, і тварини різні є ...
Поки Петро розповідав, Руденька намагалася уявити собі цих тварин.
- А жар-птиці? - з захватом запитала Руденька.
- Жарптиці? - Петро розправив свої крили, наче збирався полетіти. - А хто тобі розповів про жар-птиці?
- Темний - крук, сказав, що одна із жарин жар-птиці впала сюди і він її шукав.
- Цей крук - дурень! - відверто відповів Петро. - Можливо він і вільний птах, але він не знає нічого про жар-птиць.
- А ти знаєш?
- Послухай мене Руденька, я тобі розповім про жар-птицю, якщо обіцяєш мене більше не зачіпати.
- Домовились. - швидко відповіла Руденька.
- Отже слухай. Колись, коли ще не було нічого, а був тільки великий океан з неба впала в цей океан величезна жар-птиця. І вона вибухнула. І маленькі жарини на які вона розлетілася то були перші кури, люди і всі хто тут зараз живе у цьому світі. А стати знову величезною жар-птицею вона знову зможе, коли ті вогники, що горять у наших серцях сяятимуть так яскраво,що все заллє світлом. Жар-птиця - це знак нового життя. А те що тобі Темний сказав - це він говорив про салют. Люди його придумали, щоб нагадувати собі як колись все було. А цей мрійливий бовдур шукає жарини тут вже багато років, а так жодної і не знайшов.
- Дуже дякую. - рада Руденька побігла у своїх справах.
Нарешті хтось розповів їй хоча б щось схоже на правду. Щось чого вона так давно чекала. Вона і уявити не могла, що цей старий півень стільки знає. Її віра в себе росла. Адже тепер вона не просто курка - в неї в грудях жарина самої жар-птиці, яку вона тепер відчувала ще сильніше. Залишилось навчитися ще трішечки вище стрибати і все. З цього і почала. Кожного дня Руденька намагалась пригати все вище і вище. І хоча не дуже вдало все виходило, вона не здавалася. Навіть коли падала і всі сміялися з цього, вона не полишала спроб. Їй було байдуже, що говорять інші, вона вірила в жар-птицю, в її силу в собі. Іноді Руденька уявляла, що ніби-то це вона велика жар-птиця, що зароджує життя у світі. Їй бачилось, як вона - велика, мудра птиця летить над світом і розкидає іскри, які уворюють нових жар-птиць і так у всіх світах, і так... А потім вона засинала.
- Чого ти тут скачеш? - якось запитала Руденьку Чорненька курка.
- Я вчусь літати. -відповіла Руденька. - Я хочу бути як жар-птиця... Ах, ти не зрозумієш.
- Яка жар-птиця? - все не відставала Чорненька.
Раптом кури обступили тих двох і вперед до Руденької виступив півень Гаврило і запитав:
- Ти чого це не підходиш до молодих півнів, а крутишся біля цієї розвалини - Петра? Подивись, яке в мене блискуче пір"я...
- Чудово. - відповіла Руденька. - Але я не хочу до тебе підходити.
- Як це ти не хочеш? - загрозливо запитав Гаврило. - Хіба тебе хтось питав чого ти хочеш? Ти будеш робити те що потрібно нашим господарям. Тому тебе потрібно ще раз покарати, щоб до тебе дійшло нарешті...
- Лише спробуй наблизитися до мене...
Не встигла Руденька це сказати як Гаврило накинувся на неї і почав бити в шию де тільки недавно відросло нове пір"я. Всі дивилися на цю сцену. Старі кури відчували радість і полегшення від того знання, що якщо Руденька виправиться і почне нести багато яєць то вони зможуть дозволяти собі трішки більше відпочивати. Страх, підлабузництво, відчай, пристосування за будь-яку ціну навіть таку велику як чужий світ, от що було, от що вони знали і ось що вони так захищали. Свою стабільність і комфорт, оманливу надію на тихе щастя.
Але раптом сталося те на що ніхто не сподівався. Петро - той старий, трухлявий півень налетів на Гаврила і так побив його що той навіть піднятись не зміг.
- Ніхто з вас не буде її зачіпати. А яєць нанесете самі, вона моя.
Кури не довго думаючи розбрелися по подвір"ю бубнячи між собою, що старий Петро звихнувся так само як і Руденька.
- Навіщо ти мене врятував? - запитала Руденька ледь підводячись.
- Я бачив, що ти хочеш навчитися літати. - спокійно відповів Петро. - Але я також бачив, що ти не вмієш розправити крила, ти навіть не знаєш чи є вони в тебе.
- А як ти..? Звідки ти взагалі знаєш? - розгубилась Руденька.
- Я не завжди тут сидів. - відповів Петро. - Я колись був мандрівником і бійцем. Я плавав морями та океанами на величезному кораблі, а потім, а потім бився з сотнями інших півнів і перемагав... Наш господар забрав мене з собою сюди. Ось так я опинився тут. Я хочу тобі сказати, що ми горді птахи і до того ж сильні та розумні. Ми можемо прокормити і себе і людей. Але ми втратили свою суть через те, що звикли до брехні. Мало того ми тепер її ще й захищаємо, знущаючись над своїми замість того щоб стати вільними та гордими птахами. Я тебе навчу. Розправ крила, ось так і коли підстрибнеш махай ними щодуху...
Руденька так і зробила і о чудо! Вилетіла на самий верх колоди. І майже побачила, що там було за парканом. Тепер вона знала, щоб їй не говорили, вона знає сама куди їй треба летіти. Тепер у неї були крила...
Старий Петро навчаючи Руденьку щодня як літати, сам почав оживати і здавалося ніби його мутні очі також почали сяяти.
І от одного ранку, коли ще всі спали, Петро зібравшись з силами злетів на самісінький верх паркана і закричав: "Свобода!" Руденька першою вибігла на подвір"я і побачила як схід сонця обіймав горду постать Петра.
"Ми діти жар-птиці",- тихенько прошепотіла собі Руденька, наче боячись порушити цю ідеальну картину слави і сили, гордості вільного в душі птаха, який мав у своєму серці іскру жар-птиці.
На другий ранок Петро зник. Його забрала господиня і більше його ніхто не бачив. Руденька сумувала за Петром, але розуміла що у неї тільки один шанс. Вона ще не знала, які там за її маленьким курником на неї чекають події. Навіть не знала як там взагалі все влаштовано. І ще страшно було настільки, що в неї бувало починали труситися лапки. Але надія на те, що в неї є маленька спроба хоча б щось змінити, використавши все, що в неї є; гріла її так сильно, що Руденька вже не сумнівалася. І раптом вона почула, як люди говорили за парканом: " Прийшов той день і той час ми вітаємо вас..." А далі ще щось, але Руденька знала, що це означає. Вона підійшла до Чорненької і сказала:
- Прощавай, сьогодні я полечу як жар-птиця.
- Звідки ти знаєш? - запитала Чорненька.
- Просто знаю... - Руденька раділа її серце хотіло вистрибнути з грудей і вона хотіла б це всім передати, але...
- Що ти її слухаєш?- кричали кури. - Бачила що Руда з Петром зробила? Вона і з тобою це зробить.
- Ні. - відповіла Руденька, зробивши крок в напрямку галасливих курей. - Це не я забираю курей, це не я тримаю вас всіх тут. Ви самі собі це все придумали. Це ваша реальність, ваш світ, але не мій. А я вільна птиця і я полечу звідси сьогодні назавжди. Петро вірив у це і готовий був за це зникнути. Тепер і я готова, я вже не боюся зникнути бо я відчула іскру в собі і мене ніщо не зупинить.
- Птиця жар-птиця! - реготали кури. - Куди ти полетиш? Аха-ха-ха!!! Напридумувала собі казок, як той дурень- Петро.
Ввечері в курник прийшла господиня. Мовчки взяла під руки дві великі курки, які завжди себе вважали елітними курками в курнику, жили за прийнятими заповідями і завжди вели себе як достойні курки. Та їх не стало - зникли. Всі побачили це і перелякались. Весь їхній ілюзорний світ наповнений поважною мудрість та догматичною правдою, розвалювався на куски. Коли господиня прийшла вдруге, всі кури ошаленіли і почали намагатись врятувати своє життя, тікаючи від газдині. Господиня зловила Руденьку за лапку. Руденька відбивалась як могла, била крильми, боролась, відчайдушно боролась, вона ні за що не здалася б - тільки не сьогодні... І тут Чорненька курка підскочила і клюнула господиню в руку. А тим часом в небі вибухнув салют. Маленькі іскри розсипалися в різні сторони. Господиня випустила Руденьку і погналася за Чорненькою куркою.
- Лети як жар-птиця! - кричала Чорненька.
Руденька набралась духу, розпригалась розмахуючи крильми, підскочила, змахнула крильми і злетіла над парканом. Тим часом жарина від салюту впала в пусте лелече гніздо на стовпі. Вньому давно нікого не було, тому воно стало занадто сухим і зайнялося. Руда мало не влетіла в палаюче гніздо. З курника здавалося, наче, Руденька загорілася і стала жар-птицею. Всі кури нарешті побачили те диво, про яке весь час думала Руденька. Господиня так і не спіймала того вечора Чорненьку. І тепер кури в тому курнику знали правду бо на свої очі бачили як курка стала жар-птицею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903049
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Змиренність -це не бути низьким і забитим,
Це є терплячість й вміння слідувать меті.
А дисципліна - це та витримка й зусилля
Усьому, що є зайвим у житті сказати: "Ні"
Наш гнів на те, щоб відсікати
Без роздумів, без болю і жалю,
Ту думку, що приходить спокушати
Й спотворити назавжди мрію.
На все у світі воля Божа
Та твоя сила у маленькім ділі
Повір у себе, нівіть як в житті негоже...
Зрадій маленьким крокам і надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Все неможливе стане можливим
Варто лиш вірити в цьому вся суть
Вітри пролетять, закінчаться зливи
Так само і дні твого горя пройдуть
Усе в цьому світі має світлу природу
В життєвих перипетіях приховано ключ
Що обереш, любов і свободу?
Чи обіймеш своє пекло обіруч?
Хто-зна що там далі? Ніхто там не був ще
Й в минуле, нажаль, нема вороття
Повір в себе зараз, а далі ще краще -
Зустрінь своє справжнє щасливе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Коли упав не кисни і не плач
Радій, що є ще шанс на спробу
Завжди стаєш сильнішим від невдач
Бо у тобі потужна сила Бога
Хтось все життя чекає на удачу
Хтось успіху щоб підкорити світ
Та для героїв це не має значень
Бо в них лиш віра, кров і піт
Коли сміється хтось то не зважай, не треба
Ти просто пам"ятай, що це не назавжди
Пройдуть роки і хтось подивиться й на себе
Вони хотіли величі та не змогли...
А ти гори, вогнем гори
І знай, що з іскри є в багаття сила
І в тих, хто потребує - іскру запали,
Щоб радість і любов серця їх освітила
Твій час - у цьому твоя міць
Чим ти наповнював свої секунди?
Чи ти любив? Чи підіймався, коли падав ниц?
Чи бачив у собі прекрасне хоч на півсекунди?
Бо успіх не покаже хто ти є
А те лиш, що спромігся подолати
Тому і світло хай наповнює тебе
Маленький крок зроби, щоб шлях здолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Коли ти у родиннім колі,
Коли співаются пісні святкові
Тоді і Бог приходить у серця поволі
І сняться сни не чорно-білі - кольорові
Коли ти дружній з усіма у колі
Коли усі щасливі та здорові
Тоді лиш танець душ веде до волі
До світлого майбутнього - без болю
Коли ти вдячний своїй долі
За всі падіння, злети, горе
За всі відіграні тобою ролі
Тоді і світлом сяє рідне коло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
1.
Ти танцюєш зі мною ти цілуєш мене
Ти моя королева, ти натхнення моє
Порцелянове серце, але справжня душа
Хоч ти з мармуру вся та для мене жива
Наші губи торкнуться і між нами ще мить
Ти моя королева, моє серце горить
Я танцюю з тобою наш останній танок
До кохання між нами залишився лиш крок…
ПР.
Моя королева… - тобі шепочу я
Одна на цім світі, котру так люблю я
І знову між нами свіча догорає
І з уст моїх лине тихе : « Кохаю»….
2.
Ми з тобою удвох – безкінечна ця мить
Все довкола завмерло, а душа аж бринить
Закружились у танці… Щось клекоче в мені
Як у серці кипить розповім в тишині
Порцелянове серце, але справжня душа
Залишилась ти в спогадах та для мене жива….
ПР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Хто ми, коли втрачаємо мрії?
Як у хаосі цілісність свою віднайти?
Крок до мети чи плекати надії?
Мовчати, кричати? Куди далі йти?
Хто ми такі, щоб забувати любов
Ту, що не змушує кимось, чимось володіти?
Хто ми, коли проливаємо кров?
Де ми? І де наші діти?
Хто ми, коли вмирає віра, надії?
Коли вирішуємо, що живе не варте життя?
Коли п"яні здійснюємо мерзенні дії,
Що тоді для нас є свобода, що є сім"я?
Хто ми, коли забуваємо, що ми діти?
Коли перестаємо бачити в кожнім Творця?
Як в дитинстві раділи, з таким завзяттям беремося нити...
Хто ми, коли забули, що таке життя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Новий рік постукав у двері,
Я бажаю вашій родині добра
Нехай лунає сміх дитячий веселий
І оминають біль та журба
Багатством нехай для вас стане
Лагідне, щире душевне тепло
Здоров"я всім, любові та шани
Майбутнє щоб радість лише принесло
Сміливості, віри, натхнення, удачі
І здійснення найзаповітніших мрій.
А ще мішок золота на додачу,
Від страв смачних щоб ломився ваш стіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Цілує сонце ніжно твої очі
Й хоча ти спиш, ти посміхаєшся мені,
А я з тобою просто бути хочу
Одна для мене на усій землі.
З тобою час давно мій зупинився
Безсмертний лиш момент в якому я і ти.
Мій сон, моя любов - в тобі я розчинився
Злились в один наші світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
Навчися любити Бога в собі.
А потім навчишся бачити Його в інших.
Твори разом з Ним добро та щирість.
Для того аби побудувати Любов.
В твоїх силах дарувати те що переповнює твоє серце.
І радісно, коли це найбільша Небесна Сила.
Нехай твою душу наповнить Благодать.
Нехай твою душу наповнить прекрасна енергія світла.
Твори добро, даруй любов, цінуй життя своє і будь-якого організму у Всесвіті.
Всі важливі. Важливий і ти.
Любові та радості тобі, Людино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897656
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Що є добро? Чи що є зло?
Чому розірване усе на шмаття?
Що таке деградація? І що то розвиток?
І чи прийдеться заплатити свою ціну?
О ні! - кричить зловісне его...
Ти бачиш, йому мало...
А голос розуму мудро мовчить.
Він вміє тільки страчувати за те, що вже сталось
і що ніколи назад не повернути.
А я? А що я? Я завжди між цих двох...
Маю зробити вибір. Завжди.
Завжди роблю вибір, щомиті, намагаючись розібратись
у цих головоломках.
Чи потрібно згадувати минуле? Так.
Чи можливо там щось змінити? Ні.
А можливо, варто посміхнутись, подякувати за досвід
і відпустити все? Так.
І що тоді добро чи зло?
Що цілісне чи що розбите? Що є падіння чи востання?
Я дякую за шлях...
Це просто шлях.
Іноді крутими схилами, іноді прекрасними полями,
іноді через буревії, втрати, біль і втому, а іноді
в любові, щирості, теплі, радості...
Щось схоже на сонячні дні чи похмурі та все-одно не те...
Містичний досвід - таїнство життя... Це просто шлях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897562
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Не тримай біль у серці,
Відпусти нехай собі йде...
Ніхто не помер в цьому світі даремне
І ніхто даремне не вмре.
Все стається як має статись...
Бог поміж нами завжди тут є.
Життя створене Ним щоб розквітати
І щоб зів"яти, коли час настає...
Танцюй щосекундно, посміхайся, трудися
У кожного щастя своє...
Відчуй це життя повноцінно і в нім розчинися,
Любов хай наповнить серце твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Мій храм - поезія.
Туди не ходять напахнючені
Чи з вичурним вбранням.
Ідуть в той храм розхристані,
Босоніж. Бо тяжко встояти навшпиньках,
Ноги ліпше раді постолам.
Там кровоточать ікони всі по-справжньому
Й правдиве світло б"є в лице так болісно...
Та лиш в поезії знаходжу тишу між рядків
І істину прописану, не видуману і не намальовану...
Я стрімко падаю й злітаю стрімко високо...
Знаходжу крила і усе втрачаю дочиста...
Але коли вдихну святої правди широко
То знову зводжуся з колін і йду...
Із серцем чистим - вдосвіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Тече річка попід лісом,
Тай в лісі зникає.
Козак любоньку цілує,
Ніжно пригортає.
Сонце обох обійме
Й за обрій сідає.
Верба коси похилила,
На зорі чекає...
Зорі світяться ясні
Місяць їх вітає,
А ті двоє стоять собі
Тай не відпускають...
Цілуються, любуються -
Палко так кохають
Одне одним не надихаються,
Наче завтра й немає...
Тече річка попід лісом,
Тай в лісі зникає
На вербі хустинку
Вітер зачіпає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Я напою свій день силою любові
Це моя битва і я в ній герой
Перемагатиму зло у чеснім двобої
Мужньо зіграю цю роль
В цій миті я сильний і чистий
Бо помисли мої повняться добром
Зараз все яскравіше й світліше
Сила в щирості, вона сильніша за зло
Заповню всі свої сьогоденні секунди
Любов"ю, надією, вірою і теплом
Заполоню натхненням і радістю свої мрії
Сьогодні я тут герой й девіз мій - Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Дружба - це своєрідна любов
Симбіоз довіри і віри.
Та якщо зраджуєш її знову й знов
Такий союз не матиме сили.
Дружба - це коли рівні завжди,
Коли зливаються в одну дві дороги
І з висока не дивляться при біді,
А простягають руку домоги.
Дружба - це коли легко йти
Співати пісні і біль пережити.
Це коли комусь допомагаєш досягнути мети
І разом щасливо прожити.
Дружба - та мить і той сенс,
Коли ми ще досі як діти...
Дружба це я і це ти, і весь світ...
Давайте всі разом дружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Посиджу тихо над водою
Й думки повідпускаю
Все оживає від дощу
Веселка в небі грає
Стрикочуть дзвінко стрикачі
І соловей співає,
А місяць тихо у ночі
Між зірочок гуляє
Життя і мить...
І кожен на сім світі правду має,
Куди біжить, чого біжить?
То певне ні один не знає...
-Куди ви хмари летите?
Не чують, тихо пропливають
Пливуть собі як кораблі
Й водою землю поливають.
Сиджу собі біля води,
А верби коси розпускають
Плескає риба по воді
Роса, як діаманти сяє....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Немає слів, нема думок...
Куди зроблю наступний крок?
У що вступлю із чого вийду?
Нікому не відомий цей урок...
Життя по колу - це маленька гра.
Що годував те й буде нагорода.
Хто не вмирав й не оживав - не знав життя,
Не знав, що то таке - свобода...
Що ти в душі своїй носив?
Й чому віддав би перевагу?
Все повернеться більшим в сім разів,
Як дарував любов- любов, як зневажав- отримаєш зневагу.
Немає слів, нема думок,
Емоції як на весні погода...
Куди ти ступиш і яким буде урок
І що для тебе справжня нагорода?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Живу сьогодні й посміхаюсь
Не проклинаю і не каюсь
Радію щиро і кохаю
Безмежно вдячний, що чекають...
Із вірою у серці розквітаю
В цю мить безсмертний - точно знаю.
Цей день новий, він окриляє
І силою цілющою все оживляє
Говорять, що не так живу не так сприймаю
Ці їхні всі проблеми, а я просто відчуваю
Оце життя, що у мені палає
І день, що мене щастям напуває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Зелений мох ніжно торкатиме твого тіла
На небі зорі, дивись ті які ти хотіла
Нічні птахи співатимуть серенади
Мудрі сови як завжди дають поради
Листя на деревах розчісує вітер
Верба до води похилила віти
Вогонь між нами червоним палає
А губи шепочуть твої: " Я кохаю"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Ти той, хто ти є.
Не думай про себе погано.
Те, що говорять тобі - не твоє...
Злі язики мелють неперестанно.
Стань й вдихни вільно,
Відчуй, що у грудях б'є серце.
Йди до мети, хай і повільно
Й ніколи на дурнів не сердся.
Знай хто ти є,
Знай куди йдеш і цінуй свою мрію.
Те, що від серця - от що насправді твоє
Зі сторони - чужі на тебе надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Мабуть, востаннє бачив твою усмішку,
А потім всі заплутались думки
Я мав би стати тоді навколішки
Й промовити: "Прости"
За все, що не сказав тоді - прости
За все про що мовчав тобі - прости
За весь наспокій за ... - прости
Тепер один та мушу хрест свій донести...
Ти показала сон, що кращий від життя
Й навколо все робилось світлим, дивним
Пішла... Лишила крапельку тепла,
Ту мить, де посміхаєшся чарівно.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Любов не калічить,
Вона не винить.
Любов все прощає,
Вона оживить.
Любов не засудить,
На смерть не здає,
Вона лише любить
Й своє віддає...
Любов не злощасна,
Та й не зрадлива,
Любов завжди вірна
І завжди щаслива.
Любов вічна сила
В любові надія...
В ній ангельські крила
Й назаповітніша мрія....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Ти знаєш, я напевно божевільний -
Люблю обіймати дерева...
До того, напевне й тупий ще
Бо більше за щастя не треба...
А, мрійник іще безкінечний
Щодня про любов людську мрію,
А коли вже ніхто не чекає -
Я ще маю надію...
Завжди, до останнього вірю
А потім сто раз обпікаюсь...
Маю найбезглуздішу мрію
Та одна вона в мене, признаюсь...
Хочу щоб всі, всі раділи
Все, що захочуть те й мали
Щоб жити: не обманювали, не вбивали, не крали,
Щоб вдома завжди всі чекали....
Ти знаєш, я непевне божевільний,
Коли в усе оце вірю
Та мрія в мене єдина...
І я її тихо лелію...
Ходжу обіймаю дерева
Радію в житті кожній миті
Для щастя і росту - болю не треба.
Лиш розкриватись як квіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Наші світи вибухали й горіли
І ми з ними згорали також
Кохали, страждали, хотіли...
Не раз помирали... Той що ж?
Ми вірили в гру цю й сміялись
Кожен день, наче ціле життя...
А потім ти десь поділась,
А потім тільки світ і я, а тебе нема...
Сумні думки - здебільшого яд
Вчинки дурні й необдумані
Звичайно винний в них я
На хвилях дурману... В цьому океані...
Світло блідих зірок,
Мерехтіння облізлих спогадів...
Здається лиш крок.
Та надто далеко, до того, що дорого...
А сьогодні так на небі розлилося -
Червоне світло й обпекло
Сльоза одинока заіскрилася
Адже ми вмирали вже... То й що ж?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Мене пісня веде
Над темними водами
В гущу старого лісу.
Мій дух рветься туди
Де танцюють дерева
У веснянім намисті.
І я знаю ти також прийдеш
Привітати нічне багаття
Нас чекають танці без меж
Чисті як нічне небо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Цінуйте мить, вона не безкінечна.
Мине усе в житті і згадка пропаде,
Бо в кожного із нас є станція кінечна
І в кожного із нас життя одне.
Тоді чому повинні ми у тім житті страждати
Замість того, щоб вірити й любить,
За масками численними красу душі ховати
Й усіх навколо винними робить?
Згниє ваша персона у землі, як всі персони.
Всі спогади і все, назавжди відійде у небуття...
Не страшно, коли жив не знаючи цього закону,
Погано, коли гнив не знаючи життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Ты знаешь,все было не зря
Те поцелуи, танцы и страсти,
И когда предавали друг друга любя,
И когда рушился мир мой на части.
Ты мне свободу обрести помогла,
Разбив стены бетонные, сорвала все шоры
Я благодарен тебе навсегда
За твою страсть, за все твои споры.
Так странно, я себя научился прощать
Знаешь, теперь все простить наверно сумею
Ты подарила мне Благодать
Бросить? Нет. Ты будешь моею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870622
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2020
В нашім краю із ранечку всі клянуть на долю
Нема грошей, нема правди і немає волі
Все на світі почорніло, всі на світі праві,
А хто інший то дурніший і не знає правди
А бабуся із відерцем, що вік доходжає
В небо дивиться й радіє - сонечко вітає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Ти, знай, так буде не завжди
Все зміниться на краще от побачиш
Дозріють ще любові й щирості плоди
Ти зміниш все, коли пробачиш
Себе пробачиш і людей
Простиш усе, що так боліло
Й тоді побачиш новий світлий день
Все стихне, що у грудях закипіло
Та знай, щоб не було в житті
Змири гординю як би не кортіло
Бо це усе не назавжди
Життя - то перемінна сила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
От уже й весна пройшла
Я згадав про хату
По дорозі впав в калюжу
Й прищемив лапу
Вже мабуть забули всі
І згадать не в силі
Не надіялись? А я прийшов
Вірний кіт Василій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2020
Я знову у полоні марева п"янкого,
Але ж бо зарікався тисячу разів...
Безодня почуттів ввірвалась в храм німого
І в грудях кусок криги знову закипів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Лунають пісні Українські,
Гучні - до далеких зірок.
А я чомусь на одинці
Не тягне мене у танок.
Щось думи тяжкі напосіли
І тягнуть в минуле, назад...
В той день, як не був посивілий
Та й не один був козак.
Гукнув тоді Нечай:
"Станьмо, браття, як міцна стіна,
Нехай відійдуть наші сили
Бо іншого шляху нема!"
І ми всі згуртовано стали
Триста, ще тоді, козаків
Рубали, вмирали й вставали
Тримали груду залізних полків
Гармати шкварили, все розліталось,
А ми кресали поки є сил
Кров"ю землю свою поливали
Та ні один назад не ступив.
З крові і трупів Нечай на коні виринає
Кладе німців й поляків, неначе снопи
Гул козаків і клич бойовий оживає
В бій всі летять з хижістю диких орлів...
Оце козарлюга! Він не втікає!
Славне козацтво - нас веде в бій
Рубає, реве як медвідь, розриває...
Неначе то й не людина, а вітер страшний
Лиш оглянувся Нечай на військо завзяте -
Триста вірних вольності духу братів...
Й злетіла його голова, й покотилася в поле,
А з нас лиш один уцілів...
Сидить кобзар. В піснях не вмирає
Слава вірних тих козаків,
Ті часи, як Нечай вирушає
Проти польських й німецьких полків
Лунають пісні Українські,
Гучні - до далеких зірок,
А я чомусь на одинці
Не тягне мене у танок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Вам виноградника дав Бог,
А ви в своїх серцях лихії
Обдурювали завжди свій народ
І на своє господство мали мрії...
Усіх пророків ви пекли,
Залізом різали - вбивали...
Ви навіть Його Сина розп"яли
Бажаючи своєї слави.
Прийшов той час, лихі, лихі
На світі люде поставали
Так й до потопу всі жили,
А потім води їх забрали...
Ви били Бога чобітьми,
Коли просив про милость ви мовчали,
Але не тільки ви, щей темні ми
Не раз останнє в Нього відбирали.
Дзвенять мечі й сурмлять сурми
Будяк межи колоссям дозріває
В Час Жнив все лишнє вирвуть з коріньми...
Коли ти не соромився Його, тебе Він теж згадає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2020
Ця ніч, як марево, химерний сон
Гілки дерев колишуться від вітру
Неначе лапи нелюдських істот
Кидаючи сто тіней на замерзлу кригу
А місяць все-таки блідий, блідий
І світло віддає шепочучи з пітьмою
Цей загадковий ліс з дитинства мій
Тут знаки скрізь, він радиться зі мною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Ми вже з тобою зустрічались у минулім житті.
Мені, здається, посміхаєшся ти як тоді.
І цей вогонь, що так горить в мені,
В моїй душі назавжди - в глибині.
Хай брешуть декорації, мені вже всеодно
Любов, що йде зсередини зламає це кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Липке світіння місяця...
Які в нім таємниці сховані?
Які в нім механізми крутяться?
Мовчать про все дуби схвильовані...
Людське життя знівечене,
Природа вже заасфальтована...
Сама собі творець і могила з каменю...
Поламана, а може, кимось поневолена...
Сліпі пророки в вірі покосилися.
Бо правд багато - істина одна і та зміліла вся...
Загрались, досміялись, дохотілися та не нажерлися...
Таке воно людське єство, таке життя, а де душа?
Душа давно грибів наїлася,
Паразитичні бачить сни із телевізора,
За гроші, щастя, радість, віру зачепилася,
У липкім світлі місяця втопилася.
Але прийде пора, настане день - прокинеться!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Голод очистить від червів.
Молитва від голосу в голові.
Дивитись на небо - відновлення нервів.
Сон викує силу в тобі.
Цілюща вода - звичайна джерельна.
Зелене їж - будеш сильний як звір.
Пісні позбавляють від мук душевних.
Мовчання заспокоїть думок швидкий вир.
Глина - це кальцій і очищення дивне.
Ягода - кров, а м"ясо - гниття.
Варена їжа - непотріб і сало на спині.
Дикі рослини їж - то безсмертя.
Спорт і розтяжки, кожен день, щохвилинно
Не надійся на когось - сенсу нема.
Демони землю вбивають невпинно.
Або вистоїш, або буде пітьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
У кожного своя воля...
А в мене - неволя.
Та я вірю що й в неволі
Є й у мене доля.
Викую собі я щастя
Із своєї сили
Й на край-світ, може подамся
По дорозі віри.
А тепера мушу плакать
Й вчити за книжками
Та ще того - крадькома,
Бо б'ють батогами.
Все дитинство моє з'їли -
Видерли малим з хати,
Батькам три золотих заплатили,
А мене в палати...
Та не царські то палати,
А стіни німії:
Без сонечка, без вітерцю, нема де й спати,
А люде, як звірі.
Сидять на цепах усі
Кожен день страждають,
А в кого віра є у серці,
Тим ноги ламають...
Так і мені... Не дай Боже,
Кому таке пережити.
Плакав, верещав, моливсь...
А прийшлось терпіти...
Замість віри - вдягай волю,
Замість страху - силу,
Вчи науку древню - темну,
Щоб рук не зломили.
Ти тепер чаклун підземний,
Сонце то твій ворог,
Темряву пізнай не вірний!
Все на світі порох!
Так знання таємні в тіло
З батогом вплітались
Й через рани, що боліли
З кров'ю розтікались.
Якось з часом сльози зникли
Висохли чи зачаїлись...
Тіло до страждання звикло
Все в мені застигло.
Воля як шаблюка госта,
Страх тепера сила
Губи вміють намовляти -
Робить з людей звіра.
Тепер доля моя чорна
Змінить все назавжди.
Злість, пітьма, кров холодна
Зламані ноги, руки, пальці.
Замучений дракон у стійлі
Тіло все у шрамах.
"Ще удар - щоб був покірний
Схились змій - я кошмар твій".
І тварина похилилась.
Зкута ланцюгами сила...
"Тепер мені служитимеш, хробак неба
Я для тебе віра".
Дівчина стоїть прикута
Злякана і плаче...
Вирвав серце одним махом
Й викинув собакам...
"То сестра твоя була"...
-Нашептали тіні.
"Ти готовий, прийшла пора,
Ти один із нас став нині".
Щось потріскалось в душі,
Серце загорілось,
Руки в горло уп'ялись,
Кров в очі налилась.
"То моя сестра?..."
В грудях защемило...
Сонечко із спогадів,
Промінь у пітьму пустило...
Рве дракон єретиків
Навпіл розриває
А володар його над серцем,
Як вовк завиває.
Ніхто не втік. "Поїж плоті, Грім,
Нехай кожен знає.
Як не каліч душу другому,
Бог усе то знає"...
Якась книжка стара-стара,
Лежала розкрита:
"Дочка вітрів поверне життя -
Якщо любов буде жити".
Чорна броня вмита кров'ю
На свого пана чекає.
Темний Володар на вірному Громі,
За надією вслід вирушає......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
В далекій, далекій кріїні
В глибокій, глибокій норі
Жила собі мишка Гретта
Тихо і просто як і всі жили.
Було в Гретти багато справ
І як належить пристойній миші:
Вийти на двір скупатись в снігу,
З"їсти зернят вибраних з трав
Звільнити від шкорлупок поличкі та ніші
Погризти щось нове , покопатись в норі
Набігатись добре - поспати
Одним словом зайнята чимось була завжди
Роботяща мишка була, щой казати
Та одного дня грім почувся здалеку
Блискавиця з"явилася у горі
Всі звірі злякалися й повтікали із лісу
Лиш Гретта спала тихо в норі.
Аж ось дракон почав падати з неба
Убитий сміливцем на небеснім кораблі
Здригнулась земля, щось магічне померло
Та сила дракона була у крові...
Прокинулась мишка, нору заливало
Скрізь кров, плавають запаси - харчі,
Дерлася вгору, шубка червоною стала
Хто допоможе? Як вибратись їй із нори?
Нарешті дісталась - свіже повітря
Все небо в чорній пітьмі
Убитий дракон - видовище смерті
Безсила миша лежала в крові...
"Ти стала хранителькою вічної криги",
- Почулося десь з далини
"Хто вмиється в крові дракона - візьме його силу,
Людиною тепер станеш ти".
Сплелися дерева довкола у арку
Яскраве світло розлилось навкруги
Родилась на світ королева криги
Вічного крижаного вогню мерзлоти.
Зійшлись лісові всі примари і звірі
Приніс кожен щедрі дари
Ногами людини ступила на сніг королева
В магічне вбрання біле вбралась,
Біліше за білі сніги.
Збулися пророцтва древніх пророків
Про майстра вогню і доньку вітрів,
Про темного лорда й дракона,
І про королеву снігів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Благородна сталь очищена вогнем
Навік застигла в крижаній воді,
Впивається у плоть прекрасно зробленим мечем
Проллється море крові, але королевська - ні...
Настав час жертви і прийшла війна
Кров безневинна знов проллється в землю
Чому і знову ми, ну в чім наша вина?
Молитви не тримають кулі - все даремно.
Кому ти служиш? І яким богам?
Що ріжеш на жертовнику людину?
Заглянь у вічі їй, адже Творець є й там
У кожному в цім світі є його частина.
Я заклинаю цей світ - прокидайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Місячне сяйво на землю спадає
У лісі затишно, все в лісі спить...
Сон між деревами тихо гуляє
Дуб час від часу тільки рипить.
Майстер щоденник з торби виймає
В тихій молитві до Бога летить
З вірою в серці поволі читає
Сльоза на очах іскристо бринить
Тільки любов нехай серця напуває
У грудях світло небесне горить...
Частину творця в кожному привітає,
Прославляючи кожну блаженну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
До старого дуба мудреці йдуть на пораду
Висять звісивши до долу чуба,
Обплівши гілку ногами ведуть з дубом раду
Та перш ніж іти на бесіду з дубом
Треба сорок днів помовчати
Дуб не вміє ляпать язиком, вміє подумки розмовляти...
Посту дотримайся сімнадцятиденного,
Молитви семиденної ввечері й вранці
Й по росі не забудь походити щоденно, вільні носи не стяжені штанці
Слухай вітер у полі, їж лісову ягоду
Слухай серце у грудях, злі думки не впускай...
Не допомагай, коли не просять, коли просять - допомагай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
Мій друже єдиний, з тобою в огонь
І у воду ходили...
З тобою пройшли ми всі битви і болі
Ми мчали в безсмертя щосили...
Мій конику, чорний, зову тебе Ворон
Ти стрімко у битву несешся
Тепер вже не бачу та є іще спомин
У пісні нехай він озветься...
"Нема в козака ні багатства ні долі
Лиш люлька та кінь, що слід в слід вирушає,
Та шабля-сестра, що веде нас до волі
І сокіл, що високо в небі літає..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Вітер буйний над водою
Вовком завиває...
Літо знудилось, змарніло,
Все завжди минає...
Чи багатство, чи то слава,
Усе пролітає...
І кохання, і журба
Час також свій мають.
Тілько серце, щире-чисте
В небі заіскриться,
Чорнотою ж напуване
В пеклі загориться...
Не питай мене чого
Сумую, страждаю.
Хоч удосталь є всього,
А щастя немає...
То піду мабуть на Січ
Там і відшукаю,
Батько - вітер, мати - ніч
Піду, погуляю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Осінь надула жовті вітрила
Видніють на обрії кораблі
Господи, спасибі тобі за крила,
Що в небо несуть мене від землі
В молитві завжди тебе благаю,
Даруй стражденним теж крила такі,
Щоб разом зі мною у небо літали
І проводжали осінні ті кораблі
Щоб всім було добре і всі посміхались,
Раділи, кохали, співали, цвіли,
Щоб в небі з"явились кольорові заграви,
Коли ми змахнемо усі крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
Усі негаразди в твоєму житті лиш від тебе,
Що не схотів, не зміг, не здолав...
Нікого на світі винити не треба
За те що життя своє в руки не брав.
На Бога клясти і на долю жалітись?
Не знаєш, що твориш - прокидайся, вставай!
Тобі лиш збагнути - що хочеш, щоб жити
Забудь про пітьму і віру шукай.
Хай би там як, але ти є живий ще...
Повір в свою силу - справжню в тобі
Послухай, що в серці й полюби себе щиро
Й ближнього, як самого себе полюби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
В кожній людині є щось прекрасне,
Ніхто не зайвий на цій землі,
Кожен має право на щастя,
Але завжди сам обирає куди йти.
Комусь за радість когось проклинати,
Комусь цілувати, пестить, любить,
А кому вільно думками літати,
Комусь просто горілку пить.
Всім пройти шляхи свої треба
Ти сам обираєш, куди ступить,
Все в твоїх силах, лиш збагнути це треба
Життя - це мить, одна лиш мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Понад річкою, понад темною
Дівчина гуляє...
Трави в кошичок та із свічкою
Тихенько збирає.
Під вербицею в глуху ніченьку
Козак помирає...
З тіла білого в землю чорную
Кров його втікає.
Подивилася й заходилася
Йому помагати...
Не дала смерті поживитися
Встигла врятувати.
Так співала вся і раділа вся,
Що кохання має...
Та пройшла та мить і минає час
Козак від`їжджає.
Не плач любонько, я прийду колись
Серце хай співає...
Сльози витри ти і лиш посміхнись
Я тебе кохаю...
Рік проходить, два, наче цілий вік
Козака немає...
А грудях вий, а грудях тихий крик -
Серденько чекає.
А в селі плетуть язики плітки,
Відьму в ній шукають...
Хрестяться попи і плюють баби,
Грізно проклинають.
Не така як всі, одержимая -
Їй у слід кидають...
Закохалася до безтямності...
То ніхто не знає.
Понад річкою, понад темною
Всім селом глумилися...
З криком в горлі і сплюндрована
Дівчина втопилася.
Несе ріка води темнії
Тихо, тихо в лісі...
- Будеш мавкою з очима зеленими,
Де шепоче листя...
Стрепенувся кінь і упав козак
На чужому полі...
І подумалось, що то Божий знак
Є й у нього доля...
Серце нудиться, місяць світиться,
Козак поспішає...
А у лісі тім шелестить листва:
"Я тебе кохаю!"
Тільки горе там і нема тепла,
Вітер завиває...
Одержимим став, очі у крові,
Все село палає...
Гойдається мавка на вітах верби
Цілує козак її, обіймає...
На мить схаменеться... Лиш чорна вода
У річці, що в лісі зникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Розвивається на вітрі плащ
І розлітається птахами спогад,
Коли згадаєш нас - не плач,
Дивись, який у небі спалах.
Там я вмираю за світлі світи
За наші спогади, за твої очі...
І за життя в якому тільки ти,
Яскраво світиш проти ночі.
В останню мить я цілував тебе,
А потім зібравши всю силу - прощався,
А потім... Світло, промінь - ти не зі мною вже...
Десь на іншій планеті... Та новим життям в тобі я зостався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Сцена та сама
Декорації інші
П"єса остання
Сьогодні закінчу
Лиця та маски
Різні обличчя
Бувальщина, казка
Життя - лисиця
Знову повірив
Шрам застигає
Сцена - фінал
Глядач завмирає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2019
Зорі сховались, серце у тузі,
Лиш сивочолий з-за хмар виглядає...
Ой залунала пісня у лузі
Один на сім світі сиротина співає
Немає рідних, в бою злягли друзі,
Сум підкрадається кожної ночі
Звуки із серця в дикій напрузі...
Темрява дивиться в його сліпі очі.
Зелені трави сколихує вітер,
Навкруги все туман покриває...
"Ой піду я в чистеє поле!
Та босоніж по росі до раю!
Ой не був козак рабом ніколи!
Ой піду ще раз, ще раз погуляю!
Шабелько моя, сестричко мила
Чую свист твій завжди біля вуха
Ти ж мене від ворога хистила,
Мою землю рідну від розрухи
В небі вороння хрипить та кряче
Кров червона землю поливає
Не клянися ворогу, козаче,
Бо таких на небо не пускають"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Мала дитина грається в траві.
Сміється, впала, сів на ніс метелик.
Цілує сонце, хмарки, наче кораблі...
Немає часу, лише миті велич.
Лиш серце відчуває це життя,
Цю грандіозність мізерної суті.
Коли ти як мале дитя,
Тоді й переживання всі відсутні.
Ти одне ціле із життям,
Земним багтством щастя й волі.
Не треба Богу сльози з каяттям,
Йому достатньо лиш любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
У однім селі далекім
Ще за сивих пра часів
Жив коваль, а звався Федір,
Кращим був за всіх майстрів.
І хоча робив все вдало,
Носа догори не дер як вісі
Й за роботу,як не раз бувало,
Мав одні лиш копійки
Але серце в нього чисте
Сповнене любові й мрій
І натхнення б"є іскристе
Задумів масштабних рій
Раз у місті у неділю
Була виставка мечів
Там угледів Федір Лію
Дочку з роду королів.
Зникло все, забилось серце,
Коли Лія підійшла
Ледве встояв і на стіл обпершись
Федір всі поїв слова.
Вона ніжно посміхнулась
Й пішла далі між рядів,
А він ледве з місця зсунувсь
Білолаха аж зіпрів
Пролітали дні і ночі
Федір в кузні майстрував
Закохавсь в блакитні очі
Все крім них позабував
Не міг більше так терпіти
І зібрався йти до Лії
Краще вмерти, ніж так жити...
Спроба краще, ніж надії...
Та до замку не добрався,
Його просто не пустили.
Щось жахливе вранці сталось,
Майже всі доми горіли
Кому треба тут кохання?
Всі налякані й в тривозі
Страх, плітки, байки, зізнання,
Біль і кров, гарячі сльози.
З армії у центрі міста
Роздуває вітер попіл
Сталь розплавлена - застигле місце...
Спогад про щити й мечі, як докір.
Говорили у трактирі
Про пророцтва й королів,
Що дитина їхня Лія
То хранителька вітрів.
Що чаклун - вершник дракона,
Забере її в батьків,
Що тепер нема нікого,
Хто б знайти її зумів.
Вийшов Федір із трактиру
І пішов до короля:
"Хочу бути я із нею,
Як врятую - то моя"
Оглянулися придворні,
Оцінили всі здаля.
"Не врятуєш!" - почулося із трону
"Смерть тобі. Це слово короля"
Більш не має де подітись
Що робити, куди йти?
Та кохання дивна сила
Дало крила, то лети...
"Так і буде" - сказав Федір
І у кузню він помчав
День і ніч аж цілий тиждень
Майстрував і майстрував.
По ночах він на болоті
Вів розкопки, позначав...
Брав мішки із шкіри зшиті
І у них щось набирав.
День сидів на стрісі хати
Все дивився на птахів,
На дошці почав малювати...
Певно щось таки уздрів.
І одного дня, о чудо!
Дах злетів із кузні геть
І злетіла ввись споруда,
Видно вже її ледь-ледь
Полетів далеко Федір
У небачені краї
Бачив ліс, поля і гори,
Бачив море й кораблі.
Знизу люди, як мурахи,
Метушаться, кропотять
І не знають, бідолахи,
Яка в небі благодать.
Завиднілась чорна хмара
І почувся дикий грім
Вирина з пітьми примара -
Чорний змій й чаклун на нім
Не злякався лиха Федір
І гарпун свій зарядив
Влучно вцілив у дракона
У грозу за ним влетів.
Там побачив чорну вежу,
Лія на цепу на ній
І зрадів тоді безмежно
Та почався знову бій
Накінець дракон убитий
Падав тихо у пітьму,
А чаклун втікав побитий
Несучи свою вину
Федір врятував прекрасну Лію
Від нестерпного страждання,
Розповів, що має мрію
І здійснив своє признання.
Відтепер літають двоє
На небеснім кораблі
Він коваль, вона принцеса,
Прапор їхній - журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Україна - моя рідна земля, плакучі верби і червона калина...
Це щось у серці де клюкоче душа, де віра й любов - єдині.
Мій кожен символ на вишиванці - надія, сльози міліонів матерів.
Кожна зірка на небі у вечері й вранці - посмішки наших сестер і братів...
Україна! - Виривається з грудей з останнім криком солдата.
Україна в думці кожного - я вірю... І життя кожного, наче країні присвята...
Для мене Україна - це щось чисте, невимовно красиве і світле,
Найпрекрасніше місце на землі... Але зараз мабуть просто мрія тендітна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Новий ранок.
Дякую, Господи, що живий,
Сьогодні спробую щось змінити
Для того аби в душі моїй
Місця більше було щоб любити.
Битва за битвою
Життя наче сон, наче за скляною стіною
Нема орентиру вічна погоня
Вічний тілесний полон
Нечисть жорстоко б"ється зі мною
Та сьогодні радію,
Хіба це не чудовий день щоб посміхатись?
Тулитись до сонячних промінців
Любити, вірити, надіятись, довіряти
Тихо зробити, щоб хтось також зрадів?
А потім... А потім літати.
Десь між кульбаб, між чарівних світів,
Знову відчути те що забув, як відчувати
Маленьким зазирнути собі дорослому в вічі й спитати:
" Хто ти? Куди йдеш? Що ти для світу зробив?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Хмари на небі. Вже полудень.
Вітер колише верхи тополь.
Засльозився дощами травень.
Клен вже розкрив свою парасоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2019
Проймає наскрізь холодний вітер
Туман зав'язав своє покривало
Роса під стопами - болючий простріл
Та хочу надихатись, мабуть ще мало....
Спека нестерпна - найкращий вишкіл
Пилюку вихором з-під бордюр поздувало
Від спогадів хижих лишився попіл
Мабуть це те чого мені бракувало
Згадую верби на які любувався
Лежав на гілках - чистий, наче витканий з неба
До далеких зірок уночі посміхався
Дитинство як казка... Чого ще треба?
Вітер здійнявся і свиснув у поле
Стрілка секундна тихенько завмерла
Десь в цьому світі родилось щось нове
Старе відійшло і все знову стерлось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Ти джерело мого світла у цьому житті
І я відчуваю твоє притяжіння
Вогненна планета серед мільйонів світів,
Що розтопила моє зледеніння
Ми крутимо петлі і створюєм вихор
Зникаємо в силі космічних екстазів
І сходимось в танці небачених ігор
На фоні рясних зорепадів
Ти будеш зі мною, а я з тобою
Ні вічних священних орбітах
Між мільйонів холодних планет...
Тільки ти і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Не плач, все скінчиться колись,
Після дощу завжди виходить сонце.
Ти сльози витри й посміхнись
Весь світ у тебе на долонці.
Страшні казки, то наш урок
Через який ми здобуваєм силу.
Не бійся і ти зробиш крок
В життя, в якому ти щаслива.
Ти вистоїш, ти от побачиш.
Журбі тебе здолати не судилось.
І хоч ти зараз тихо плачеш,
Ти посміхнись, щоб в серці віра зародилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Бог приходить до нас через людей - ангелів допомоги,
Що власним тілом закривають стражденних від стріл пітьми.
Він через теплі та щирі слова підтримає, позбавить смутку, тривоги
Лиш для того аби, немов квіти, ми раділи й росли
Йому важливі наші усмішки і чисті радісні серця,
Бо тільки в чистоті духовній народиться свята любов
І щастя буде поруч з нами постійно без кінця,
І тільки так ми оживаєм знову й знов.
Бог приходить до нас через щирі усмішки дітей
Він в кожному тоні і ноті будь-якого звуку
Насправді Він завжди є тут - між людей
І кожного з нас веде він за руку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
Маленьке світло в темноті -
Ніким не бачене добро.
Прості слова у німоті -
Душевна щирість і тепло.
Без критики і підлих фраз,
Забувши біль і хтиве зло,
Без марева гірких образ
Знайди любові джерело.
І розквітаючи раз в раз
Стій мужньо перед ликом пустоти
Зумій без фальшу і прикрас
Свій шлях і віру віднайти.
Хай за спиною язики
Молотять жорнами слова,
А ти іди - в перед іди,
Туди де сила є твоя.
І розпали серця людей
Вогнем любові й чистоти
Що падав сотні раз ти не зважай
Зважай, що піймався сотні раз, щоб йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
Що для тебе свобода, коли ребра зачеплені гаком?
Чи ти піддасишся і кинеш душу на поталу брехні?
Чи помираючи, будеш вільним перед людським страхом?
Час нам покаже, що так, а що ні...
Де вмирають герої, там землю вкривають тюльпани
І в небі вольності дух височіє над полем,
І в народу мойого, зацьковані кровотечами рани
Раз у раз виринатимуть з пам"яті болем.
Міліони сердець злилися за правду в єдине,
Міліони дітей зі сльозами на обличчі, чекають батьків.
Хто ти кат чи жертва? Що ти робиш на цьому світі, людино?
Нащо кривду несеш з диких древніх часів?
Що для тебе правда, честь і віра?
Чи знайдемо коли-небуть вихід в пітьмі?
Чи в пеклі страждань душа ще не згоріла?
Час нам покаже, що так, а що ні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
Він грав на скрипці там де літні трави,
Де фантастичний ліс й небачені птахи,
Де кожен вечір багряніють сонячні заграви
І місяць срібне розливає світло на мохи
Майстерність гри лилася прямо з серця
І звуки скрипки, наче сльози наживо пролиті,
Вбирались лісом, поки біль і сум не стерся,
А потім розпускались тисячами квітів.
Він грав для сонця, гір, річок і звірів
І дух його повнився раз у раз добром
На цьому світі той скрипаль в одне лиш вірив -
В Святу любов. Й для тої гри вона лиш стала джерелом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Сьогодні напишу вірша, тим людям, що не зрадять.
І як би не брехала нам пітьма — не так все.
Сьогодні усміхнусь я смутку в очі — з мене досить,
Моя душа сліпа — любові просить...
Сьогодні напишу листи і позриваю,
Ті літери в яких тебе кохаю,
Сьогодні все минає,
Я пірнаю в ті води де кінця немає
Немає початку і сліз, мине те що було і скрізь...
В обіймах хвилин застигає, і вітер шепоче я кохаю...
Я кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019
Де іскри з неба в воду ллються,
Де стрикачі всю ніч стрикочуть,
Там, купаються дівчата і сміються...
Оголені одна одну лоскочуть.
І як награються доволі,
Сердечну тугу у піснях заводять...
Та як почуєш, то не йди де ті дівчата голі
Бо там вони із розуму всіх зводять.
Нашепчуть щось на вухо тихо, ніжно
І обійнявши потягнуть в безодню...
В них риб"ячі хвости, а з пояса то діви дивовижні...
Та пам"ятай - вони завжди голодні.
Багато утопилось в лісових озерах,
Людей, від похоті вразливих.
Та як попав ти до русалок - рвись на берег,
Бо згинеш у обіймах тих створінь вродливих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831877
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 06.04.2019
Крадеш? Кради. Кради у всіх...
В малих дітей у стариків,
У немічних, у вояків...
Кради. Кради, коли тобі не гріх!
Залий свою ту пельку так,
Щоб сало аж стекло по бороді.
Щоб твої діти, як кабанчики годовані, жили, не знаючи біди...
Допоки твій народ, твою країну розбиває рак!
Ти брешеш? То бреши,
Як та собака, що залаялась в скаженій піні.
Брехав тоді, брехатимеш і нині,
Щоб шкуру ту свою спасти. Я знаю бо я бачив це. Бреши...
Народ обкрадений, сліпий, глухий, німий...
Застиг у своїм горі.
Цим людям й так страждань доволі...
За що їм більше? Ти, скажи...
За що віддала мати сина?
За що готові проклясти стражденні міліон сердець? Скажи...
Та не кажи. Заткнись й нарешті поможи
Донести правду. Бо в ній сила.
Тоді й розквітне Україна.На весь світ...
Бо ми усі - сім"я. І якби не зболіло, яким не був зав"ялий цвіт
Живи своїм життям, коли тебе ним мати наділила,
А не чужим... Народ свій не кидай під гніт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Демони роблять мене винуватим у твоїх очах. Вони лопочуть тобі на вухо різні плітки і здогадки про мене, виховуючи в тобі недовіру. І терпляче чекають поки ти здасишся і повіриш їм. Згодом ти вважатимеш їхній гомін в голові своїми думками...
Я не ідеальний, але про себе знаю тільки я. І в усьому всесвіті ніхто не може знати про мене більше ніж я сам.
Демони будуватимуть твій внутрішній світ з підмінених ними думок, ангели будуватимуть свій світ в тобі із поняттям абсолютного добра та виховають в тобі совість - таку собі протидію злу... І між цими двома царствами знайти гармонію прийдеться тобі бо ти їх впустила... Через людей вони відпрацьовують свої помилки.
Але це коли людина добровільно на це згодиться.
Знаєш, ці нашіптування - це не моє. І по своїй волі я їх більше не приймаю. Ні одних ні других не хочу бачити в собі... Краще я відпрацюю свої помилки. І краще я візьму собі любов, щиру та чисту любов, яка без добра та зла в мені, почала десь пробиватись з-середини. Вона моя. Я її відчуваю, вона виходить з мене і світ навколо стає, наче, теплішим і світлішим. Сіре стає різнокольоровим і таким теплим, як тепле покривало холодного ранку. Подивись на дітей - вони так само світяться цим...
Я відмовився від дії і протидії - ці закони не працюють зі мною. А ти... Демони роблять мене винуватим у твоїх очах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822814
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Візьми біль і перетвори в щось хороше
Тоді виграєш битву зі злом.
Запам"ятай - сила не вгрошах,
Не йди по життю козлом.
Всі свої вміння використовуй во благо,
А бийся завжди за своє.
Не за корони, землі, титули, стяги...
А за те, що в душі в тебе є.
Будь вогнем для людей, як небесне світило.
Світи, щоб кожен побачив свій шлях.
Нехай життя несе тебе на крилах,
В небо стрімко лети, наче птах.
Сину мій, коли ти родився
Перемовлялись між собою ліси
І небосхил блискавками заходився,
А трави стрепенулися від роси.
Йди у життя це технократичне,
Але пам"ятай - природа в тобі
Озера, річки, джерела одвічні
Дуби вічно-думи і верби сумні.
Будь мудрим, у цім твоя сила,
А розум хай служить тобі,
Через життя проведе тебе віра,
Любов і надія допоможуть в журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Бувають дні, як грози
Бувають дні - сниги
Буває світить сонце
І тепло навкруги
Усе в житті буває
Буває настрій є,
А іноді й немає,
Та це життя моє!
В собі я все приймаю
Як добре так і зле
Коли повзу й літаю,
Коли нема добра і є
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Я не знав чи зможу тобі написати листа,
Та я вірив, що зустріч наша тоді була не проста
І бракувало слів, щоб тобі сказати в листі,
А ті що знайшов для емоцій занадто прості
Пам"ятаю ту ніч, свічки, келих - розлите вино...
Це було, наче вчора, а насправді давно
Той вогонь у каміні ще для мене не згас
І в піснях про кохання, здається, співають про нас
Я хотів пояснити серцю, дарма - не вірить воно
І хотів би забути любов та мені не дано
Знай цей лист не згорить, як згорали минулі листи
Я ще вірю в ту мить - нашу мить... Ти прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Котив пінгвін каміння до гнізда свого
Не гостре, а найгладше і красиве,
Щоби не соромно потім було
І щоб потомство виросло красиве.
А другий хитрюган-пінгвін
Придумав план як діять головою
І в першого з гнізда почав каміння красти він
І будувать своє гніздо з душею.
Замучивсь роботяга вже за день
І ледве котить камінці здалека,
А хитрюган краде тай все,
Матеріалом він перебирає злегка.
І от коли пішов він красти камінець
Трудяга спав в гнізді від втоми
Тоді назад звернув пінгвін-хитрець
Й побачив, що в гнізді у нього теж хитрець і що нема у нього дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Демони тільки того і ждуть, коли ми посваримось із тобою,
Коли ми перестанемо цілувати одне одному руки,
Вони чекають смиренно літом і зимою,
Вони прагнуть розлуки......
То що ж, так створені вони...
Хай живуть, хай бачать, хай знають..
А знаєш хто ми? Хто ми?
Лиш двоє... Що одне одного кохають...
І де кохання, там лише тиша...
Там немає крику із пекла...
Цілуй мене і не лишай...
Моя любов, моя остання сила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Ти на світанку дуже красива
Така ще сонна, але щаслива
І я так радію, божеволію
Без тебе я просто, мабуть здурію.
Наше кохання, світле кохання
Світить для мене точно востаннє
І я вже не знаю, що я шукаю
Тебе лиш одну в цім житті я кохаю
Чуєш, кохаю...
Наші світанки, ніжні світанки...
З проміння сонячного зіткані ранки...
Весь день я літаю, у небі літаю,
А коли з тобою до тла я згораю
Коли я з тобою, час швидко минає,
коли ти далеко то він завмирає
Хвилинки, як дні... Де ти? Чекаю...
Щаслива і сонна, без якої зникаю
Чуєш, кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Далеко, за тисячі миль від землі,
Сонце світить не для битви з пітьмою.
Світить, щоб дещо більше зрозуміли ми...
Побачили, як під сонцем радіють діти з усмішкою
Щоб ми зрозуміли життя - боротьба,
Але не проти зла, не проти насильства,
А за любов, за найдорожчі слова...
За людяність нашу, за майбутнє наслідства.
У цьому світі навіть маленька травинка
Бореться кожен день за життя,
Та не з людиною, а для людини,
Щоб просто бути, коли стане потрібна вона...
Щоб просто ми, коли вже наживемось
Подивились на землю відкритими очима
Й збагнули, що не за тим ми женемось,
Тягнучи біль за плечима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Я падав на дно і підіймався
До сонця здирався сто тисяч разів
В житті помилятись я не боявся
Тому із усмішкою в пекло летів
Та знову вставав і на ноги спинався
І праведністю кожен день себе напував
Жити як всі - просто і я посміхався
Та й в ігри людські ніколи не грав
Тому і плив по життю все беручи до серця
Добре чи зле - все поглинав...
Напевне якби не моя впертість
Битву за душу свою я б програв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Нехай в цьому році все буде на краще.
І ми всі - Українці, врятувались від болю.
Нехай кожному світить його зірка щастя,
Даруючи світлу і прекрасну долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Місяць та зорі на темному небі
В лісі невпинно щебечуть птахи
Рай на землі, більше й не треба
Ліжко встелили зелені мохи
Звірі в ночі переходять дорогу
Сова у своїх справах летить
В повітрі, наче, застигла волога
Дуб древній листям шумить
А вже на світанку під пташині вокали
Туман обійняв все за мить
Та не довго обійми його протривали
На обрії сонце горить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2018
Манили вогники нічні в болото.
І лісовик шептав на вухо: "Йди в перед".
Здавалось, що в пучині блищить злото,
Розкрив свої обійми очерет.
І раптом твердь скінчилась під ногами.
Щось швидко потягнуло вниз.
З"явилися утоплені і хто пропав ночами.
Світились білим їхні душі скрізь...
Я там хапаючи коріння і рослини
Тягнувся вгору далі від химер...
"Лише б ковток повітря, хоч краплину"...
Я в тім болоті мало не помер.
Ледь зогледівся і побачив квітку
Прекраснішу за тисячі прикрас...
Вона полум"яніла вся і змінювала зрідка
З червоного на фіолетовий окрас...
Почулись голоси і я побіг за ними,
Дівочі ніжні голоси...
Я був наляканий і мчав щосили...
Спіткнувшись впав серед роси.
І там замітив голу дівчину і звіра,
Рогатого володаря лісів.
Лілеї білі і дурман, нечиста сила...
Я поковтав всі значення од слів.
І раптом все затихло і ні звуку...
З нори з"явився бородатий ВІй.
Схопив мене своїми клешнями за руку
І ліс почув мій дикий вий.
Зливались в танці сміх із страхом
В очах безумства загорілися вогні
І весь мій світ затерся одним махом
Червоно-фіолетовим горить душа в мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812989
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 07.11.2018
Пресвята Богородиця Діва Марія,
Даруй людям мир на землі.
До всіх у відчаї хай прийде надія,
А сильний, нехай не загубиться в мглі.
Спаси вояків, що нас захищають,
Очисти від болю їх сни.
Дай розуму ворогу, хай відступає
І в мирі живе без війни.
Хай люди не плачуть, частіше сміються,
Радіють від світлого дива життя.
Молюсь тобі, Мати, хай повернеться
До кожної мами дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2018
Мій шлях Богом освячений,
Це священна дорога життя.
Мій час не минув і не втрачений...
Все завжди зі мною де й я.
І в кожнім життєвому прояві,
Кругом бачу руку Творця,
І не боюся згубитися в мареві
Бо скрізь Він зі мною де й я.
І не знайду в людях ворога,
Бо то лиш дзеркала мої...
Все, що у серці те дорого,
Все, що потрібно в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2018
Я відчую серед ночі
Знов солодкий запах твій.
Обійму твій стан дівочий
Захлинаючись від мрій.
Ми потонемо з тобою
У безодні почуттів.
Де зливаються два моря,
Там перлина двох життів.
Не приборкати стихію.
Їй тепер ім"я - любов.
І бурхливі води моря
Б"ються в скелю знову й знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2018
Тут потом і кров"ю тягне від стін.
Крики як грім і нервове напруження люду,
А в центрі лиш двоє, та вийде один,
Той, хто в бою собі славу добуде.
Тяжезні потужні удари - немає надій...
Йде новий король - претендент на свободу.
Між люду здійнявся, наче, демонський вий.
Переможений без свідомості в ринг, як у воду.
Все змінилось для нього, здається, нема вороття.
Настали павутинно зшнуровані будні.
Він вдихнув нарешті справжнє життя,
Де скінчилась любов, немає грошей і діти голодні.
Та час не терпітиме хлюпань в кутку
І вночі закричить: "Вставай! Бо дитя твоє плаче.
Вставай! Як змирився? То підстав другу щоку.
Вставай! Ніхто не накормить тіло ледаче!"
І в ранкових серпанках ти не знатимеш втоми.
Життя закалить як метал силу духу твого.
І коли переможеш у поєдинку своєму
Повітря вдихатимеш вільним, як би там не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2018
Безмежний вечір навкруги.
Зірки далекі і німі.
Мете зима, ідуть сніги...
Тепер один, де були ми...
Камін. В нім грається вогонь.
І тіні стеляться на стелі.
Так тепло... Та нема тепла долонь...
Без тебе одиноко у моїй оселі.
Як спогади чіпляються за душу...
І хочуть вдертися в цю мить.
Кохав, кохаю і кохати мушу,
Допоки серце ще горить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2018
Мій гамак. Ліс шумить. Чайні сторінки старої книги. Вібрація йде від землі, йде від дерев. У небі хмарки без клопоту летять на крилах вітрів. Кожна травинка дихає, розмовляючи зі мною своїм запахом. Тварини звикли до мого спокою і підходять ближче займаючись своїми справами. Наче не звертають увагу на мою присутність. Я втік від інформації, від її гнітючих потоків, від чужих поглядів, запитань, звинувачень.
І хоча дещо раніше в голові ще роїлися думки, але зараз їх нема. Нарешті моє обличчя втратило сумну гримасу. І я лежу на гамаку ледь ледь погойдуючись, і я вдячний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803359
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018
Сім"єю дивилися фільм про убивства.
Прикуті до синіх вогнів монітору,
Маленькі діти вивчали насильство,
Ховаючи сонце від екрану за штори.
Без крові й патронів немає сюжету.
Жити у щасті й мирі уже не цікаво.
Обов"язково бухло й сигарети
І вранішня гірко-приторна кава.
Впадаючи в кому неврозів і страху,
Герої фільмів помсти шукають,
А діти сидять притулившись від жаху
І гру акторів за правду сприймають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Сонце світить на до мною,
Зеленою травою
Я іду до тебе мила
Широкою ходою
Я іду до тебе в хату
Буду тебе цілувати
Будемо разом співати
Є хеу е у (3р)
Напоїла, накормила,
В ліжко спати положила
Танцювала посміхалась
До світанків ми кохались
Дав би Бог то так і жили б
Моя рідна, моя мила
Є хеу е у (3р)
Знову чорний грімко кряче,
Знову мати стара плаче
Я прийду ти от побачиш...
Поцілуєш і заплачеш
Пригорнеш і не відпустиш
Десь під серцем заховаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Коли я згадую ту пісню...
Мені завжди наспівує її вітер...
Я бачу тебе тоді в тих травах пишних,
Лише на мить... І знову повертаюся в тепер...
Твій запах, здається, в мене на долонях...
Музи нічні мої думки колишуть...
Хоч ти дуже далеко, я зіграю на саксофоні
Тобі... Ось тільки руки ноти допишуть...
Ковток за ковтком вдихаю повітря без тебе,
Без твого ніжного: "Сонце, я тебе кохаю"
Досить вже випитого, сліз у бокалі більше не треба...
Я скучив... Ти чуєш? Я знаю, ти тут десь літаєш... Чекаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018
Я хочу жити щасливо.
Я можу це зробити.
Я маю намір зло подолати примхливе.
Кохати, вірить, радіти.
Я маю розум, щоб усе зрозуміти.
І зможу з усім розібратись.
Я маю намір кайдани розбити.
Звільнюся від суму, щоб посміхатись.
Так і буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018
Ти сьогодні незвичайна...
По небесному красива
Така щира - надзвичайна
І весела, і грайлива
Я люблю твою усмішку,
Твої очі, твої вушка
Ти для мене, наче кішка,
Моя тепла муркотушка
Обійму тебе так ніжно...
Моя рідна, моя мила...
Ти сьогодні дивовижна
Моя слабкість - моя сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
Ти знаєш, я вже помирав...
А знаєш, що я там побачив?
Я дихав деревом, листками сонце дотикав
І вовком в лісі чув як ворон кряче
А потім хмарами на небі роздувався
І рибою на дно морів пірнав
У когось болем на обличчі проявлявся,
А з кимось піснею ставав.
А знаєш, що найбільше чудо?
Коли любов"ю щирою витав
Тоді усе, здавалось, світиться усюди...
Й тоді я до життя постав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
Ты порхаешь сегодня, как ласточка
Моя нежная певчая птичка.
Дай-ка я обниму тебя ласково
Ах, какие глаза, какие реснички...
Мне не нужно богатств неизведаных
Всё в тебе то что мне дорого
И не надо дорог не изъезженных
Я пришел к тебе, мое солнышко.
Эх, проспать бы мне век в темени
Если бы не ты моя певчая птичка...
И когда я с тобой, я вне времени,
Ах, какие глаза, какие реснички...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800841
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2018
Пестить світанок буяючі трави. Весь світ у нього в долоньці...
Розсипала роса свої діаманти по ще сонних пелюстках квіток.
Зненацька постукав хтось тихо в віконце...
Діждала нарешті стара мати своїх синів - своїх діточок.
І радість її тепер світліша од сонця
Бурхлива лава любові скипіла у серці
О, Боже! Як добре почути цей стукіт в віконце
Тепер вже не страшно, не страшно і смерті
Стоїть тихенько в полі налите золотом колосся
У дорогій, найкращій, милій серцю сторонці
Дай Бог, щоб на Україні всім матерям довелося
Почути тихий стукіт у своє віконце
[b]Відредаговано I.Teрен. Щиро дякую вам за таке прекрасне редагування[/b]
Пестить світанок буяючі трави. Світ у його долоньці...
Роси розсипали, мов діаманти, ранні ще сонні квіти.
Раптом постукає хтось у причільне, біля святих, віконце...
Може діждалася матінка сина? Може - на тата діти?
Радість їх буде від ранку світліша і веселіша од сонця.
Скресли потоки любові бурхливі і закипіли у серці.
Боже мій милий! Як добре почути стукіт оцей у віконце
Переростає тривога у радість, наче не страшно і смерті.
Хилиться тихо у полі на ниві злотом налите колосся
У дорогій, у найкращій і милій серцю твоєму сторонці.
Дай же то, Боже, щоб і в Україні нашим батькам довелося
Чути той стукіт тихенький, мов серце б'ється у рідне віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Розпустила верба свої коси
Похилилась, граючи із водою.
Місяць ніжно освічує срібні роси.
Ріка манить, зове глибиною.
Тихо вітер подмухує в полі.
Розчесавши примхливе колосся,
Він піднявся де світяться зорі.
Диво з див у ночі відбулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018