| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Наступила зима
И пора неизбежности,
Когда надо мне быть
В чьём-то доме пустом.
И холодные окна
Декабрьского Питера
Не согреют меня,
Не утешат теплом.
Я как птица без крыльев,
Я как море без берега,
Не лететь и не плыть
Никуда не могу.
Сниться домик мне
Южный мой
Весь в малиновом зареве
Видно, небо сияет луной.
Да, живу в чужом городе
С незнакомыми лицами,
С бесконечными мыслями,
Я одна без тебя,
В неизбежности холода
Декабрьского Питера
И чужое окно,
В чужой комнате я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559161
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2015
Там де вічно зелений садок,
Де співають вночі солов'ї.
Україно моя, мій куток,
Шлю привіт із далеку тобі.
Серце крається в вічнім жалю,
Розіп'яли тебе як могли,
Боже, дай же ти сили, молю,
Не роздерти тебе на шматки.
Може розуму хватить у нас,
Не зламатись в нерівнім бою,
Як все буде, це визначить час.
Не продайте ви Неньку свою.
Нас і голодом стали морить,
Нас за правду стріляли у груди,
Але Ненька веліла нам жить,
Щоб за волю боролися всюди.
Будуть знову співать солов'ї
І зелені сади зацвітуть,
Українці, ви браття мої,
Волю нашу у нас не уб'ють.
Хай ще довго нам правди шукать,
Ми незламний народ, Боже, ні.
Нам Шевченко велів не вмирать,
На коліна не станемо, ні.
І я вірю, не згасне зоря,
Не затьмариться небо ясне.
Буде слава гриміть за моря
Грізний час Україну мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559160
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2015
Зимовий сад, давно в снігу
І я спізнилась на побачення.
Усі слова що говорив,
Теперь не мають значення.
Під каблучками білий сніг,
Мій слід в саду залишиться.
Чекати довго ти не зміг,
Чекання час розвіявся.
Цілунки вітер вже розніс,
І на морозі замерзати їм,
Ті квіти, що колись приніс
Заплачуть білим інієм.
Я довго йду тепер одна
І в шаль своє ховаю каяття.
Бо на порі давно стоїть зима,
Не бути разом, вже немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2013
Стоїть солдат в старому сквері Станіславу
До нього стежка памяті давно вже проросла.
Пішов він бити ворога і добувати славу,
Попав у вир війни, його вона взяла.
Зостались за плечима рідна хата,
Залишились нескошені хліба.
А діти, вся сім'я чекали тата,
Та мама говорила, це ж війна.
І гнав він ворога аж до Берліну
І бив за рідний край і за свої лимани.
Писав листи, ви ждіть, я не загину
Вернуся як розіб'ємо тирана.
Вернувсь, лише одягнений в граніті,
Та тихо журиться і голову схилив.
Він обіцяв тоді, своїй сім'ї і дітям,
Що прийде з перемогою живим.
Як він пішов, земля ще досі чує,
Про його подвиг слава не заснула.
Та рідна сторона, все ж так за ним сумує.
Пройшли літа, а пам'ять не забула.
Багато років проминуло з того часу,
Тепер війни не чуються страшенні звуки.
Та буде чути наш солдат у травні кроки,
До ньго прийдуть його діти і онуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423475
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2013
Люблю, коли приходить тихий вечір,
І знову все натомлене стоїть.
Розкидав він тихенько свої плечі,
І вже земля під обрієм бринить.
Усе якесь затаєно-сторожке,
Немов боїться тишу розгубити.
А зірка в річці миє босі ноги,
Щоб нам до ранку сяйвом посвітити.
І пахнуть трави літом запашним,
П'янкими чебрецями й колосом налитим.
Гуляє вітер простором все тим,
А його кінь б'є копитом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012
Мовчать вже скільки років бойові гармати.
Там скрізь трава зелена поросла,
А мати вічно жде свого солдата
Це фото - пам'ять, що залишила війна.
Вона одна стоїть біля віконця,
В її очах великих біль застиг.
І згасли весни, стало сивим сонце,
Лиш сина б їй побачити на мить.
Ще пам'ятає, як в дорогу проводжала,
І рушничок як оберіг дала.
На завжди син пішов, того не знала.
Собою захистила б, якби могла.
Шумить весна і кожен рік приходить,
Дощі рясні на землю з грозами впадуть.
Тоді хліба в полях, так щедро родять.
Та ту весну ніколи не забуть.
Як плакали від радості і горя,
Чекали тих з війни, хто не прийшов,
Вони у небі з вічністю. Згубились в зорях.
Та з веснами приходять знов.
Її печаль і материнська доля
Залишиться в прочитаних листах,
Синів, що не прийшли із поля бою,
Оспівюуть тепер у думах і піснях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347546
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.07.2012
Ну і що, що у мене веснянки -
Ці маленькі краплинки сонечка.
Пролетіли літа нестримно.
Вже з веснянками моя донечка.
Та далеким відлунням кроків
Стука вітер у мою хвіртку.
І людей, і життя тепер я
Вже інакшою міряю міркою.
Та минуле дель-ледь примариться,
Повернулись леллеки з вирію
На далеких мостах кленових
Я тебе на хвилинку вимрію.
І забуду, втоплюся в клопотах,
В суперечках, у пошуках істини.
То не сльози, то просто зорі
На квіткових очах моїх вистигли.
Ну і що, що у мене веснянки,
Ти їх звав колись тепло: сонечка...
Пролетіли літа несттримно,
Вже з веснянками моя донечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Як жаль, що все в житті минає
І тільки осінь з веснами, завжди.
Та час, якщо змарновано, не зловиш
Збігає він, і ніхто не знає, де й куди.
Ось тихо осінь у вікно загляне
І знову ностальгія у душі.
Я в неї з року в рік питаю,
Цей сум і ностальгію, де подіть мені.
Я марно жду, весняного польоту,
За осінню плаксивою прийде ж зима.
Не жду тепла, не буде літа
Від неминучості, рятунку вже нема.
А може просто, сісти в швидкий потяг
І мчать до моя, де шумить вода,
Де бризи літа і приємний вітер,
Там де немає осені, де я не буду вже сумна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
За те що є,
За те що буде.
Я вдячна рідний мій тобі.
За те щоє,
За те що буде.
Я перед Богом у мольбі.
Ти день, ти ніч,
Ти моя радість,
Ти мої будні і свята.
Ти моя сила, моя слабкість,
Без тебе жити - пустота.
За те що є,
За те що буде.
Я вдячна Богові й тобі,
Тривоги заберу до себе,
Любов залишу лиш тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2012
Подарувала мені доня
Мале, руденьке кошенятко,
Сидить у мене на долоні
Кошаче мамине дитятко.
Бо доручила його киця,
Мені, як ніби вона знала.
Руденьке спить і йому сниться,
Пухнаста, рідна, тепла мама.
Тепер я, маю віддавати
Йому тепло і ніжну ласку.
Так спить воно і хоче знати,
Чи правильну муркоче казку.
Бо його мама научала,
Як бути лагідним і милим,
Як піде в світ, вона це знала,
А в світі жити, легше щирим.
Тому і люблять його в хаті,
За ніжну ласку, теплу щирість
І добре з нами кошеняті,
Так хочуть всі, щоб котик виріс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2012
Пахне степ, вже викошеним полем,
Вітер пахне теплим полином.
Кличе птахів осінь вічним зовом,
В небо вибілене чистим полотном.
Та печаль-імла, заляже по долинах,
Аж до самих берегів лиману.
І купається тепер у водах синіх,
Осінь, напустивша нам туманів.
А краса її так швидко згасне,
Поверне земля зимовий час.
Та залише осінь диво-згадку,
Ту шипшину, що горить для нас.
Полум*ям червоним догорає,
Та краса осіння золота.
Так і у житті, це кожен знає,
Все кінчається - то істина проста.
Вийду я на береги лиману.
З тих високих кручів видно даль,
Я ще не пройшла всьго що хочу,
Пройденого вже мені не жаль.
Хай імла заляже по долині,
Осені краса і сум, це мить.
Буде знову все у світлій днині,
Вертиться земля, на місці не стоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308100
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.01.2012
Цей рідний берег, милий Станіслав,
Ти тиха гавань трударів невтомних.
Де б я в світах далеких не блукав,
Сюди дороги йдуть, знову і знову.
Колись давно, по цих шляхах, ішла біда
І земляки мої, пішли нас боронити.
Хто повернувсь, когось за обрієм, залишила війна.
Та нам, живим, їх подвиг не забути.
І буде вічно, як старий маяк,
Наш Станіслав на березі стояти.
Є сила та земна, що як магічний знак,
Уміє людям щастя дарувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Де високе небо за обрій встає,
Розквітає червона калина.
Та земля, що життя нам дає,
Це твоя, це моя Україна!
Заквітчалася ти, віночком рясним,
Небом синім, сплелася колоссям своїм.
А внегоду тяжку, закривала крильми
І була ти, як кремінь, на дорогах війни.
Вся любов у калині червоній твоїй,
І у вербах журних, нездійсненних, ще мрій.
Хай зійде над тобою щаслива зоря,
Ти навіки любов - Україно моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Вітер тихий приніс прохолоду осінню,
Ще чарується світ, в тій тендітній красі.
Розквітаються айстри, від сонця дарунок
І вмиваються рано в холодній росі.
Прохолодна роса, як сльозинки печалі,
Що за літом сумують вони.
Відцвітуть, відбуяють, а що буде далі?
Намалює мороз їх на шибках моїх.
Та поки ще цвітуть, біля вікон ті айстри,
Заспоюють душу, розвіюють сум.
Розмальовують світ як палітрою майстри,
Навіваючи теплих і радісних дум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2011
Не сумуй, коли плаче дощ.
Не сумуй, коли падає сніг.
Бо пройде той плаксивий дощ,
Та роки нам прискорять біг.
Я іду, вдивляюся в світ
І вслухаюся в шелест вітру.
А думки, як птахів політ
Розмальовують світлу палітру.
Де, куди пробігають стежки
І дороги ідуть задалі.
Пролітають земні роки,
Не змінить гороскопи долі.
Все ж прекрасне життя, як мить,
Світлого щастя дотик.
Бурхлива ріка біжить -
вічного всесвіту поклик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2011
І знову я приходжу десь туди,
в своє дитинство,
Де пахне цвіт шипшиновий в лугах.
Несуть вітри тумани сиві стихло,
Щоб загубитись у моїх солодких снах.
Я падаю в провалля й воскресаю,
Як Мавка лісова без Лукаша.
Із вітром в танці без часу кружляю
І в полум*ї згорає там моя душа.
І знову й знову піднімаюсь в піднебесся
Та падаю, розбившись об межу.
У моїх снах все знову вознесеться.
О, дивний світ уяв, з тобою я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Коли, приходить вечір на поріг
І все стихає в морокі нічному,
І сон, вже стукає і падає до ніг,
Щоб все приснилося мені по неземному.
Вже колискову пісню проспівала,
Для двох своїх малесеньких сердець,
А в колисковій щастя дарувала
Щоб їм було, лиш радості вінець.
Тепер одна стою задумано, і тиша.
А місяць срібно падає в долоні,
Зостатися б у сріблі тім, назавжди лиш,
У тому сріблі, в золотому лоні.
Коли приходить ніч, самотня як завжди,
Самотня я, з думками біля серця.
І щось з душі летить, вже дивне, аж туди,
Де сяйво місячне на землю рветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Мамо, мамочко, матусю,
Я цілую твої руки,
Мамо, мамочко, матусю,
Не сумуй, що є розлуки.
Ті розлуки і дорога,
Все ведуть нас далі з дому,
Та до рідного порога
Повертаємся ми знову.
Наша пташечко сивенька,
Все клопочеш, все встигаєш.
Ти, голубонько рідненька,
Щире, добре серце маєш.
Ось іду до тебе й знаю,
Там завжди квітки буяють.
Різноцвіттям біля хати
Матіоли зустрічать.
Я цілую твої руки,
Мамо, мамочко, матусю,
За твоє терпіння вічне
Низько я вклонюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
Посивіло літо, тихо туманами,
І сивіли коси у моєї мами.
Ходить пізня осінь сірими дощами,
Ніби вчора мама молода із нами.
Чути твою пісню тиху вечорову
І дитинства пам*ять оживає знову,
Не журися рідна, все в житті минає,
У життєву чашу роки прибавляє
Дні такі невпині з вітром пролітали,
Вибілили коси у моєї мами,
Знову осінь сіра з сивими дощами.
Ти ж бо, молодая, будеш, мамо, з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2011
Закружляє весь світ в весняній заметілі,
Зорі, вмиті дощами, високо горять.
Я іду, вітерець, прохолода по тілу,
І хмаринки кудлаті по небу біжать.
Зацвітає верба і журними гілками
Вабить нас відпочити у кронах своїх,
Ніби каже: присядь і зберися з думками,
Не зламай тільки гілок тендітних моїх.
Тихо сонце сідає за обрій, вже тьмяний,
І шепоче казки вітерець у лозі,
Він приніс запах цвіту п*янкий і духмяний,
Щоб упав він тепер у холодній росі.
Закружляє весь світ у веснянім полоні,
Буде гратися сонце з промінням ясним.
Простягає земля свої віти - долоні,
Все до сонця біжить і милується ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Так пахне цвіт калиновій в гаю!
Весна прилине знову з журавлями
Та не несуть на килах молодість мою,
Десь загубилися ключі з минулими літами
Вона прилине з пахощями трав,
З шаленим співом юних солов*їв.
Якби ж у юності все помічав і знав,
Та не знаходилось тоді красивих слів.
А зараз вже з роками мудрість є
І чуєш голос музи юної тієї,
Що накопилось там в роках, зостанеться моє,
На перехрестях всіх доріг межі моєї.
Ще дуже десь далеко, осені краса,
Та не змінити час, ніхто не в силі.
А на очах не слоьзи - то роса,
Кружляють дні у танці ретро - стилю.
Тендітне вітло юної весни,
Ще очі радує і душу зігріває,
Початок дня і мить її краси,
Про чудо це, напевно, світ весь знає.
Я ще іду під небом голубим,
Вдихаючи весни п*янкої запах.
Я ще любуюсь квітом запашним
І перечитую всі знаки зодіаку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Осінній лист зриває вітер злий,
Кружляє і кида його на землю,
Холодний дощ, прошу тебе не лий,
Я ще в собі давно надію теплю.
А роки невблаганно пролітають
Якась песаль снує моє життя,
Бо час біжить і марно пропливають
Мої думки - безпдідне каяття.
Вплестись думками в плетиво доріг
І розчинитись у блакиті неба,
І не пускати сумнів на поріг,
Непрохана печаль мені не треба.
Не треба, я давно уже одна,
І нікому сказати про свої печалі.
Вірші й мої, думки із вами я сама,
Зі мною ви летіть за обрій в сині далі.
:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2011
Мій сад стояв у золоті, а зараз...
Вже листя під ногами шурхотить.
Не чути пташок безупинний галас,
Лиш в небі журавлиний ключ летить.
Я тихо йду, щоб не збудити тишу,
Оцю красу, в якій весь світ стоїть,
Її у пм*яті на згадку лишу,
Хай до зими ця тиша ще мовчить.
Не весело й не сумно, все проходить,
В турботах йде собі людське життя,
А час біжить і підсумки підводить,
І знову побіжить у небуття.
Хай так, комусь же це потрібно,
В саду лишити згадку золоту.
Замінить час осінню пору мідну
На зелень чисту, свіжу, молоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2011
Я доторкну рукою небо синє
І зорі, як намисто розгублю...
Моя душа у юність знову лине,
А я радію знову і люблю.
Люблю моїх журливих верб волосся,
Де загубилося дитинство золоте,
В полях безкраїх вітер гне колосся,
А я не знаю, де той квіт цвіте.
У хвилях шовку тішиться колосся,
А в небі мріють золоті зірки.
В моїм житті дитинства відголосся -
Народжені віршовані рядки.
І вітер знову буде шепотіти,
Що я ще зовсім, зовсім молода:
Умію ще у мріях я летіти,
Як пташка в роспросторені літа.
Долонями торкаю чисте небо,
І на зорі виходжу в путь,
Нічого бшльше у житті не треба -
Ось тільки б нам нічого не забуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Де вітер грається із хвилями лиману,
Стежки-стрічки до берега ідуть.
Стоять біленькі хати Станіславу,
А кораблі у далечінь пливуть.
Тут сонце у воді гойдається сонливо,
А місяць уночі кладе сріблясту стежку.
І хвилі пестять промені грайливо,
До берега несуть веселкову мережку.
Мій рідній край, мій милий Станіслав,
Ти пристань юності недавньої моєї.
Хай, хто в світах далеких заблукав,
Згадає в пам'яті тепло душі твоєї.
Дві сотні років вже живе моє село,
Як ластівки гніздо, над кручами стоїть.
У зелені садів вишневих розцвіло,
Маяк, супутник вічний, буде вогником горіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Снилося літо в червоних маках,
Снилося сонце в золоті злаків,
Небо наснилося чисте, як море,
Там засіяли вогнями зорі.
Виросли маки полум'ям літа -
В золоті сонця квітнули квіти.
Десь там по небу хмари котились,
Маки від хмарок дощиком вмились.
Та й захиталися чисті з росою,
Замилувались своєю красою.
Тихо у трави сонечко впало -
Тієї краси надивилося мало.
В травах і квітах літо блукало,
Жайвором в небі пісню співало.
Ніжки зросило там біля льону,
Вранці по стежечці вернеться знову.
Снилося літо...Взимку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
Після дощику в калюжі викуповується місяць.
Плине час. Земля вальсує. Не стоїть вона на місці.
На качелях - хмарах зорі виколисуються любо.
Світ живе в прекрасних мріях і далекий він від згуби.
В вечоровій дивній казці потопає зір мій спрагло,
Я душею обіяняти дивовижний світ той прагну.
Над усім володарює неповторний літній вечір.
І короткий сон до ранку вже кудись задумав втечу.
І підморгує лукаво мені місяць - пересмішник,
Вуст торкається промінням, вічний блудник, вічний грішник.
Вітерець легкий між листям про кохання теж шепоче,
Мов у відповідь від мене ствердне щось почути хоче.
Шле мені свої цілуки крізь легку прозору штору.
Ніч чудова. І напевне, їй не буде вже повтору.
Ну, а десь ще й пісня ллється мелодійним дивним дзвоном.
Чи надихаюсь я вдосталь всіх отих чудес озоном...
Ще й цвіркун, що аж до ранку десь в кутку не спочиває,
Мов скрипаль, на диво-скрипці, він рулади виграває.
Ну скажіть же, як це можна в чудо-ніч таку заснути
Й продиктованого з неба слова-пісні не почути?!
Як сказати найщиріше, щоб не схибить, не злукавить,
Бо усю красу до вірша мушу я негайно вставить.
Загасає ніч, і місяць на прощання
В отаннє зорям шле привіт-кохання.
Як жаль із дивом тим нічним прощатись,
Та справи є земні і час про них подбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
Місяць серпиком в небі всміхається
До зорі, що сховалась в імлу.
Жде її, що вона закохається
Й він прийде на сповідь нічну.
В надії горить, промениться яскраво,
Сіє сяйвом стежину до неї свою,
Виглядає її на побачення,
Не згоріти любові вогню.
А вона не спішить, гордовито хизується,
Бо не згодна повірити в правду сумну.
Їх багато на небі на ньго милується,
Та він ніжно кохає її лиш одну.
І в житті так буває, не цінять коханих
Все на світі не вічне, зника,
Та залишуться в серці болючії рани,
Відімруть без взаємності всі почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2011
Серед весни, серед зими
І в мить свою останню,
Я виберу тебе.
Посеред буднів й тьми,
Бо ти єдине,
І життя моє й кохання,
Хай ще спливають дні,
А ми удвох,
Що зроблено колись-
Вже не вернеться знову,
В очах твоїх таємний блиск
Я вірю кожному твоєму слову.
Солодкий гріх...
Напитися його не кожен має.
Хто його звабу пережити зміг,
Той силу вічного кохання знає.
Я виберу тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2011