| Сторінки (1/55): | « | 1 | » |
Граційний стрибок клямки,
завмирання подиху на мить,
Хтось увійде в твій простір,
когось чекаєш ще?
Можливо, повернеться хтось.
Хтось буденний з молоком,
чи екзотичний гість з квитком.
Як тихо відчиняють двері,
йдучи до колиски з немовлям.
І гупаючи, з важким подихом
тривогу вносять у дім.
Чи з суворим натиском
біда й проблеми постають на порозі.
А як мовчить довго клямка,
коли хтось в дорозі додому?
Повільний поклін видає денну втому.
Дивишся на клямку годинами-
чекаєш рішення важливого?
Що скаже той хто, б'є клямкою поклін?
Чи так, чи так, за мить -
все зміниться, однак.
Нові думки ввійдуть до тебе,
Всього лиш порух клямки,
як часто щось
він може вирішить в житті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2017
Яблука, що плакали ще на гілках,
Гниють у свої сльозах,
У широких травах вишукані квіти-
Малі діти крізь усе життя
Кличуть літо.Літо!
І минають дні, часИ радіти,
Яблучні скелети усміхаються до квіту,
Притрусило листя зимні ночі,
Сльози яблучні випила земля,
екзотичним чудо-квітом.
Стиха, здалеку минулого життя,
діти кличуть яблучну порУ.
Із-середини луна, поміж осені без квіту:
"Так минуло все життя,
залишилося ще літо!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2017
Ритмомелодика твоїх освідчень
шрамує мій випрасуваний день.
І цей погляд твій такий довговічний
не обіцяє новорічних пісень.
Сірість, чорність, мовчанка,
коханка твоя - пуста у кімнаті.
І діти твої фальшивлять Баха,
збивається вальсовий крок -
танцюй аркан, відпускай курок.
Говори до неї, правдою гострою,
не муркочи, принижений ласкою.
Повертаєшся до мене з півонами?
З цим проклятим сумом в кишенях,
Обличчя твоє-сепія щастя минулого,
там твій дім, твоя смерть у спогадах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2016
Смарагдові змії нещастя
ховаються в темних кутах твоєї кімнати,
вони вміють терпляче чекати страти.
В"ють свої кодла, великі, як гнізда лелечі,
вплітають туди розлуки й страхи дитячі.
Вони заповзають у твої сиво-сині сни,
Вбивають отрутами наймирніші світи.
В них вже не буде весни- мертві сни:
минулого примари, чому ви не згасли?
Змії, прокляті символи грації, спіть,
хай у кутах моєї кімнати цвітуть акації.
Стомились очі від смарагдового сяйва,
поверніть мені весни, де радість не зайва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2016
Паризький дощ не змиває гріхів,
і якщо все не так як ти хотів-
збирай пречисті лілії в Едемі,
хай квітнуть в твоєму Содомі.
Повір в цілюще диво цього світу-
людину, що навчилася любити.
Даруй усім, хто поруч лебедів,
вірних та могутніх птахів.
Усе потоне в хвилях світла
і вимиється бруд дотла.
Турбуйся, аби в душі розквітла
волошкова лілія, й цвіла, цвіла,цвіла..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2016
вітер замітає небо хмарами
вимиває грозами
сонце небо висушить,
ніч загорне в зорі,
як маленьке немовля.
Воно старе і мудре,
благословенне й грішне,
Високе і долішнє.
Воно в твої очах
розсипало казковий прах
дитячих мрій,
янголе мій.
Не дивись у небо,
доки ходиш по землі,
а сади дерева,
щоб туди дійти.
Твої очі сині і солені,
наче океан,
ти родивсь на небі,
янголом між хмар,
Як прийшов до мене,
в чорну землю трав,
то забудь про небо,
що його, як серце,
ти мені віддав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016
Молися правді, коли під небом і на дні.
Молись до крові, до ран в чумацькій солі.
Терпи за правду, за все святе, що є в тобі.
Терпи мудро і свідомо зі знаком вірності.
Борися за волю із розмахом думки як крил.
Борись за людей, не шкодуючи сил.
Живи від прабатьків до надцятих колін.
Живи так, наче тут ти і день лише один.
Вмирай, коли забув про співчуття.
Вмирай тільки за те, що варте життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602943
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2015
Коли бракує слів-лети,
змітай думки,
збирай відбитки дотиків-
прозорих метеликів.
Твоєї пристрасті вистачить
тисячам коханок,
але кожен ранок
починатиметься з моїх очей.
Кроки, вимолені в янголів,
рішучі, ніжні та благословенні,
звели нас-безмежних мрійників
у чеканні вічності.
Хай планета зупиниться восени,
ми діждемо весни,
бо маємо серця руками сплетені
і наші двері для всіх зачинені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2015
Якщо б заблукати в лісі, а не собі,
І тільки під зоряним пилом знайти старі карти,
Карти неба, як нашого життя, прочитати навмання.
Якби ми знали свої стежки, всеодно б по них пішли.
Бо це наші дороги і повороти, і ямки, гори й перехрестя.
І чоботи наші стоптані правильно і мозолі болять саме там.
Себе знаходять бідним і самотнім на краю планети під дощем,
Тоді ведуть себе додому, дорогами новими, і творять дім в собі.
Найкращі алхіміки ще не відкрили, що сховано людській душі.
Якби, люди, так того хотіли, хіба б ми краще не змогли?
І там, і тут, і навіть на тім світі все можна ще змінити.
Добрішим бути і світлішим лише на кілька кандел.
Наші дороги темні, то будьмо ліхтариками.
В собі має бути затишно і спокійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Солодом запечуться рани,
хмільними мріями
марностями,
обіцянками вічності.
Зникнуть публічні ракурси
ілюзійні фокуси,
приписи.
Все стане правдою,
рівною стежкою
безмежною.
Забудуться чекання,
таємні хвилювання,
кохання.
Усе піде вглиб часу,
переступаючи відразу
до смутку.
Життя швидкісне,
та не рейкове,
раптове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Є така зима, що єднає
морозами, гріхами, піснями.
Холод вимагає притулитись
до твоєї гарячої щоки і підкоритись.
Над нами наметом чорне небо напнуте,
перемішані сніжинки, погляди й зірки.
Льодові стежки сплітають нам руки.
Говори зі мною білою парою таємно,
шепочи свої вигадки й дурниці.
Я так хочу тобі вірити, морозяно
Незвично, але все ж здійсниться.
Ліхтарі у кронах, наче помаранчі
в плетені корзині, щоб пити їх з вином.
Сніг солодкий тане з цукром білим,
З цукром твоїх обіцянок, щиростей.
А ти торкайся моїх змерзлих вилиць і плечей.
Хай живе сьогодні пристрасть з мрій,
я буду така щаслива, просто пам"ятай.
Такі ночі не приходять вдруге,
Живуть у спогадах, як рідне місто.
Такі зими й почуття не тривають вічно.
Ти розтанеш навесні в моєму зіпрілому місті.
Наступний кадр, знову аркуші чисті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
У мене від твоїх невимовлених слів напади епілепсії.
І всупереч всім законам психології й перцепції,
я відчуваю тебе думками і антикварними поглядами,
опівнічними, безнадійними мареннями й спогадами.
Мої принципи тверді та крізь роки промерзлі
Ламаються в твоєму янгольсько гордому мовчанні.
Каяття бувають спізнілими- мої молитви Каїна.
Це прокляття терпітиму вічно, з мужністю воїна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Стиглі дні зриваються додолу,
як сиво-сині сливи,
Чіпляються сукенці за подоли,
наче сухі трави.
Назбируються пусті дні в роки,
то скарб чи сміттЯ?
Зупинися, почекай, живи-живи!
не існує безсмертя.
Твої рішення- дороги й стежки.
всі ми грішні тут,
Хто зна куди правильно йти
і де глухий кут?
Хай множаться тижні, люди міста,
як завчені дії,
Та завжди є одна лиш заповідь свята:
здійснення мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
Коли втечеш від світу,
Пам"ятай:
прямий ефір триває,
життя минає.
Твій відчай і крик
для більшості лиш жарт.
Навіть якщо ти зник
для всіх це гра.
І кожна твоя помилка
для них- новий шанс.
Ти вже як невидимка
вони ж- твій контраст.
Колись вони підуть,
залишать тебе одного
у пустій кімнаті
між стінами минулого.
Що далі?
Прямий ефір триває,
а від тебе світ тікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2015
У твоєї правди мої шоколадні очі,
Дивися в них і вір:
Минають найтемніші ночі
Крізь хмари й буревії, все ж сипляться зірки.
В моєї ніжності твої руки
З венами грубої в"язки на зап"ястях.
В цих долонях сховані всі мої страхи,
Як у старому склепі-назавжди.
Всі мої гріхи лише в твоєму імені,
Зав"язані дорогами до твого міста.
Знаєш, стрілки не чекають,
Життя виставить рахунки за розбиті мрії.
А за все не сказане,не здійснене і не зроблене
Ми заплатимо самі.
Розсіються тумани над горизонтом
І дивлячись на вечірнє сонце,
Коли повернути «нас» вже буде пізно,
Я пам"ятатиму всі ноти нашої пісні,
І хай в мені оживають запрасовані шрами,
Я кохаю тебе,
Незважаючи на шалену напругу між нами.
Я чекаю тебе,
На перонах, наче між світами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Коли сідаєш на довгі лавки потяга,
якй біжить по довгих рейках
і від руху сам, наче гусінь довга,
Довго їдеш, орієнтуючись по хвилинах.
Здається тоді все життя швидким,
Швидко згадуються чуттєві моменти,
Що зникли швидко, наче дим.
Мій перон, виходжу швидко щоб чекати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Забрело холодом мої континенти.
Де ти?
Не хочеш зігрітись,
зустрітись?
Падають снігові гардини мені на очі,
малої дитини,
посеред ночі, тебе кличу:
Де ти?
І знають далекі планети,
як падають самотні комети,
палаючи,
ріжучи холодні космічні потоки,
оглядаючись шепочуть-
"де ти?".
Незабаром морози північні.
Скляніють очі, як озера
взимку.
Хоч в клітку
до тебе.хай буде
в клітинку небо чорніти.
Де ти?
Ти шукай мене під знаменом
Аврори
на півночі в крижаних
діамантах.
Слухай мене в січні опівночі,
я питатиму-
де ти?
Хоч тоді прийди.
Я ж бо знатиму
де ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Над океанами бурі непомітні,
вони розчиняться в хребтах хвиль..
як сльози маленької Лелі,
що ніколи не перекричать мій біль.
Моя Лелі, чому ти така непривітна,
наче колюча жоржина під мрякою зір?
Навіщо тепер, восени, розквітла,
своєю красою ночам холодним наперекір?
Ти чекала мене. Наче мудрий янгол
берегла від високих польотів.
Але танцюючи з лютою долею танго,
Леле, ти навіки втратила спокій.
Довго я шукаю тебе скрізь по світі,
в океанах,піснях та осінніх букетах.
Ти болиш мені, Лелю, щомиті,
твої сльози дощем на моїх щоках.
Знаю, ти все ще десь поряд,
тримаєш в долонях останні квіти.
У тебе, Леле, проникливий погляд,
який не холоне з-під гранітної плити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014
Останній день літа ще такий сонячний і безтурботний, а вечір вже тривожно передосінньо прогримів рясним дощем, змиваючи всі печалі.Той дощ був,наче магічне очищення після виснажливого літа.Останній літній дощ, як у мелодіях пікардійців, це явище таке ж рідкісне і чарівне, як полярна Аврора.Закінчились спекотні дні, пожовкли каштани, сповіщаючи що ось-ось будуть холодними ночі, зірки колючими, а вітри не рятувальними.
Блукаючи вулицями старого міста, поневолі чаруєшся гамірним життям, в такі моменти не варто намагатися впіймати і згуртувати власні думки, хай настрій сам твориться.А думки таки повертаються до неймовірного літа, в якому мої ноги пройшли безліч доріг, піднялись на захмарні вершини і спустились на дно річок.Літа, яке об»єднало з новими друзями, яке назавжди залишиться різнобарвною перлиною в намисті спогадів.Я дякую небесам за можливість жити і насолоджуватися світом, ковтати його повільно і з насолодою,як п»ється вечірня кава.Хочеться назавжди залишити в пам»яті материкоподібні тріщини асфальту на Тернопільському вокзалі, Краснянські вишки, схожі на гігантську павутину, відчувати вечірню карпатську прохолоду і смак повітря з-за хмар, а заплющивши очі опинитися у Шешорському водоспаді, який, наче пледом,огортає твої плечі потужними водяними променями.Коли сумно, вслухаюся в тишину власних мрій і чую стукіт коліс-знов мандри.
Не лише найкращі миті нашого життя викликатимуть ностальгії.Але хай маленькі негаразди і великі світлі, як стиглі нектарини, дні залишаться у цьому літі, омитому на прощання пристрасним дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520782
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.09.2014
Я б для тебе вбивала злі погляди.
ламала принципи,
як замки на старих секретах
і берегла б твої нічні сповіді,
на своїх далеких планетах.
Обіймала б тебе лише після душу,
лікувала б рани незагоєні
заболені, забуті,
як руки старечі в гіркому мазуті.
Але ти так далеко тікаєш,
від правди, від себе.
Знаєш,ти сам, але не самотній,
топишся в пляшці, уже порожній,
губишся на вокзалах,
борделях, аеропортах, в собі.
Але я не потрібна тобі.
Сьогодні знову заколисує сонце
мої печалі,
а ти все далі, далі й далі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
Моя нене, чуєш, я сьогодні плачу,
Йдуть назавжди у небо хлопці молоді.
Вперше зарікаюсь ; "Не пробачу!"
нелюдам, крові й смерті на моїй землі.
Пам"ятаєш батьку, як росли брати?
Ті, що зараз там, на Сході, на межі.
Ти казав нам завжди до кінця іти,
тату,коли буде край цій чужій війні?
Україна-родина, що зібралась у біді,
я щодня молюсь за тебе, Батьківщино.
але "плине кача по Тисині" довгі місяці,
наче сон-жахіття, наступає зло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519753
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2014
Дощить, гримить піснями радіо,
Поклич мене в свої обійми.
Я пишу листи віршами, цілі фабліо
і ховаю до старої скриньки.
Нам не варто бути разом
не варто, хтось чужий сказав
це обман,віриш?я -дощ за вікном,
бачу твої сльози, ти не знав?
Хочеш, сміятимусь лише для тебе?
і збожеволію в пустій кімнаті.
Цілого світу вже не треба,
бо лиш коханням ми багаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Краще б я тебе не бачила, роками,
не торкалася ніколи, руками.
Але ти ж залишишся, я знаю-
Й так тебе постійно відчуваю.
Головне, що десь там ти живеш
у зоні доступу усіх мереж
Я молитимусь за тебе щодня
але ти зникай з мого життя.
я прийду колись, обіцяю
на обійми чи горня чаю.
змучена, сильна й самотня
ти скажеш, що між нами безодня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
ніч.квітнева, холодна, довга,як лекція
біла місячна тінь-силуету проекція.
я вже відчуваю твій подих-біла пара.
так вірила в твої кроки, життя чекала
А ти прийшов зненацька, як хижак
вночі.в холоді, в зорях і хтознаяк-
неважливо, що без ніжних дотиків
і через десятенну кількість років.
Я все ще тут із своєю любов"ю,
ти-мої крила, коли стоїш за спиною,
дихаєш хрипко на плечі, зриваюсь
обійми, цілунки, політ-прощаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Слова холодні, як камені у вічній тіні,
Погляд нездоланно далекий ховають вії.
Про що думаєш тепер?я ще в моді?
А пам"ятаєш...?дай сили і надії..
Наше літо, таке затишне тепле?
і було небо засіяне зорями-зорями
Мале кошеня довірливе і полохливе
сьогодні муркає суворими басами.
Знаєш, все минає крізь часи і простори,
залишаючи у пам"яті стежечки-сліди.
І нічого в світі не буває"просто так"
вибач, колисьлюбий, тобі пора йти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Цінує той, хто втратив,
адже літають ті, що падали.
Коли твоя синиця в небі,
тобі і сотні журавлів не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2013
Вбиваю для тебе метеликів гордості,
мама каже, у тебе немає совісті.
Я відчуваю холодну воду у нутрощах.
Які ще скелети у твоїх печерах?
Принесу тобі яблук неспілих, диких,
як твої діамантові очі, ніколи не митих.
Пригорни мене силою осінньою, останньою-
я хочу бути для тебе казкою, фатальною.
Наші серця мерехтять зухвалим неоном
так, що Місяць нервово курить під балконом.
Відкриваємо один одного, як маленькі Нарнії
виграти-програти щоденні душевні баталії.
Усе життя в маленьких стиглих днях
і кожне крилате слово, що росте в думках,
полетить колись раптово у твої мякі долоні,
щоб відкрити світ завжди квітучої любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Господи, чому так пізно свого янгола послав?
Бачиш, на мені залізо кованих кайдан.
Я його зустріла дзеркалом душі.
То мій брат чи доля, небо, поясни...
Як же сталось так?Зустрілись два світи,
паралельні Всесвіти доторкнулися крильми,
і на Землю прилетіли Янголи твої.
Бачу їх усюди, чую піднебесний спів,
Я дивлюсь на нього, і не маю слів,
Просто поглядом відчуваю всі думки.
Я не знаю як так?Небо, поясни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Хлопче з моїх мрій, ти де?
Я так турбуюся тобою, а ти не мій.
Вигадую тебе щодня, раптово, всюди,
І завжди різний.Тебе не помічають люди.
Рядки тебе в мені, такий чужий насправді.
Злічи ті дні, що пройдені разом, кроком в унісон.
Я чекаю тебе в реальності, мій ідеальний друже,
і гірко до банальності, але тобі байдуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Не ті поруч.не ти
я так хочу змінити
свої шляхи.
Піти у зими,
когось знайти
щоб були саме ті.
я вірю
там будеш ти.
я зможу дійти
між поглядами
холодними, сніжними
я залишуся
навіки.ніжною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Чудо моє солодкаве,
сьогодні між нами туман.
Ти моє серце зірвало,
сотнями різних планет.
Сонце моє претепле,
яке ти сьогодні грайливе.
Я тобі сендвіч із маслом-
ти мені стоптане небо.
Серце моє не скалічене
на твоїх руках мирно спить.
Поцілунки гарячі, не лічені-
то між нами тумани горять.
Мої крила до тебе прикручені,
тож нехай наша мрія летить.
Я тобою занадто вже схиблена,
але, знаю, любов не болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013
Єгипетські монети на картинах
ну хіба я в тому винна?
винна карта все зробила,
мою душу відпустила.
І над келихом з червоним,
як у келії таємним
ясну святість затоптала.
Знов єгипетські річки
крокодили випили
і пустили свої сльози
на твої байдужі очі.
Не дивися із Сінаю
як моя душа літає.
Між оазами цілющими
Ти лиш марево минуче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Чуєте, не раз ще
закиплять океани без вас.
Хто там ходить босий?
Не пий бочковий квас.
З нами вірити у космос,
полетіти у любов.
Вчіться добре жити,
не скуривши трав.
Не спасуться вівці
поміж чебрецю.
Чому радіємо у клітці?
Перейшли межу.
І заплачуть півні
на твоїм плечі,
може ще не пізно
підібрать ключі?
Щоб без нас не сталось
вибуху мереж.
Душі ще не врятувались,
грішники-також.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
«Соломія-дівчина-мрія»-отак часто примовляв мій друг Степан або як ми його прозвали, ще у п»ятому класі- Наш Стефко, Стефось, Стеффі.Високий, темноволосий парубок з яскравими смарагдовими очима і трохи запалими щоками, був схожим на типового серіпального покидька. Стефко є звичайним студентом з вітром в голові, часом, його вітер переростає в урагани, смерчі і торнадо.В такі дні Стеффі не виходить з дому, сидить в своїй кімнаті, обіймаючи горня кави, говорить з диктофоном, розповідає маленькому чорному квадратику про все що наболіло, про те як йому болить Україна, як він мріяв стати істориком, натомість вступив на механіко-математичний, бо там викладає мамина подруга, яка обіцяла допомагати, а тепер розводить руками і запрошує на чай кожної перерви. Плівка не знала як це-проміняти мрію на чай, не знала як ламаються мрії, як життя перетворюється на існування і шкарубіє серце.Вона не знала взагалі нічого, мовчки виконувала свою справу-намотувала на себе нитку слів, яка ткалася в людській душі. Підозрюю, Стефко вірив що хтось це слухатиме.Говорив він дуже чемно і аргументовано як справжній історик, зважував кожну деталь своєї розповіді.І є щось раціональне в тих розмовах, адже бажання виговоритися буває у всіх, але кому довірити таку важку ношу?Розповідати таке друзям-великий ризик, а Стефко ризикував всім, крім маминих пампухів і своїх душевних переживань.=, тому й розпинався перед диктофоном.Одного разу, я запитала його, чи не краще розмовляти з дзеркалом чи вікном і не витрачати плівку,яку й так ніхто не слухатиме?Він відповів так:» Важливо розуміти, що тебе слухає хтось вірний, в іншому випадку можна звикнути і розмовляти зі всіма предметами аж до гамівної сорочки»Не знаю як цьому мініатюрному апарату вдалося завоювати повагу такого високоморального хлопця як Стефко, але в зраді його не звинуватиш.
Серед багатьох Степанових захоплень знаходилися уроки гри на барабанах, автостоп, поезія,археологія, навіть скульптура, але у цьому списку немає закоханостей і дівчат.
Сидимо в парку, посьорбуємо апельсиновий сочок.Питаю:
-Стефку, ти про любов чув?
-Чув, ось зараз почую, так?-піднімаючи очі до неба, сказав він.
-А може навпаки?Розкажи, чи віриш ти в любов?
-Вірю.
-А чому ж нікого не любиш?
-Мені важко любити.Важко жертвувати заради любові, важко знайти людину якій потрібні стосунки без милостині, яка нічого не питатиме і не проситиме.Я егоїст?
-Ні, тобі для цього бракує влади.-вголос подумала я,але швидко виправилася,-Ти просто ще не знайшов своєї «пазли».Надіюся вона знайде тебе швидшеі ви встигнете хоча б за руки взятися.
З того часу минуло, приблизно, два роки, Стефось майже не змінив своїх поглядів, але більше цю тему ми не обговорювали.І ось в розмови потрапила якась Соломія.
-І хто вона?-питаю друга.
-Мрія.Соломія, Соломія.
-Ти нарешті закохався?Знайшов ту невибагливу?-іронізую
-Вона сама мене знайшла.
Це втамувало мою цікавість. Ми йшли мокрими тротуарами до зупинки і мовчали,думали про Соломію.Стефко про свою, я –про його.Повітря було вологим, розбитим на мільйони гранул туману, дихалося важко, так хотілося: мені-додому, а Стефосю- до Соломії.Він сказав про це, коли ми проходили повз старезний театр.Я вперше почула від цього врівноваженого бунтаря такі ласкаві слова.Він розповідав про неї вибухом ніжностей, метафорично малював її характер в моїй свідомості.Зізнаюся, я навіть відчула щось схоже на заздрість, бо сама ніколи не переживала нічого подібного.Його великі очі проясніли, часом опускалися до землі і одразу ж злітали кудись вдаль.Спостерігаючи за Стефком, відмітила що він не згадує про зовнішність своєї коханої.Для мене, приземленої істоти, було цікаво: чи ходить вона на підборах, яке в неї волосся?Ну хоча б щось офіційне, наприклад звідки ця Соломія, скільки їй років?Але Степан розповідав про її ангельський голос і таку доброту, на яку навіть янголи не здатні.Він не розпові мені де і коли вони познайомилися, тільки казав, що тепер він не п»є кави і не читає газет.Ну гаразд, каву можна пробачити, хоча бути львів»янином і не пити кави-це хворіти.Але газети, Стеффі не серфитиме паперовими і он-лайн сторінками.Це неможливо, адже він завжди в курсі останніх новин, записує коментарі, вивчає історію сьогодення з газет.Я слухала, боялася і не наважувалася запитати чи прокоментувати Стефковий монолог.Було б жорстоко висмикнути його з цієї сюрреальності, запитавши про колір нігтів.Залишалося слухати і мовчати.Я так і робила, але він сам схаменувся, різко замовк і запитав «як тобі бути диктофоном?»В цей момент мене просвітило як насправді важливо те що Стефко відкривається саме мені і я не мала права думати про щось побутове, не могла.Відповідаю чесно:»Якщо не думати –чудово, але я надіюся, що твій диктофон не вражають розповіді про Соломію, тому я маю честь бути твоєю плівкою, користуйся на здоров»я»
Минув місяць.Я відкриваю білі двері з вузеньким віконечком і зустрічаю щасливий погляд Стефка і щасливію від того.Даю йому корзину апельсинів, а він віддає три помаранчі Соломії, вони падають на порожнє ліжко.Така радість наповнює цю кімнату, наче тут живе велика щаслива сім»я.
-Як ви, Стеффі?
-Ми літаємо, мала.-каже Стеф і ховає, ніби трохи присоромлені очі.
Я усміхаюся, вихожу.
Худенька медсестричка співчутливо дивиться на мою щиру усмішку і здається геть нічогісінько не тямить.Я не слухаю її порад, йду довгим темним коридором божевільні.Стефко щасливий і гамівну сорочку вже не одягають.Його Соломія ніколи не зникне, вона ідеальна, створена ним.Диктофонні плівки тепер єдина нитка у реальність, ними ніхто не користується, і добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457625
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.10.2013
А вона із тих правильних,
Богами ліплених.
Із крилами фірмовими,
Трикутними.
Вона не спить на даху
і в наметі,
не п»є пива кухлями,
ігнорує газети,
Пильнує нігті.
Не плаче,
Навіть у чорному.
І вітряні її коси
Завжди зв»язані,
Арештовані.
Зелені очі
Не бачать глибоко-
Істини.
Читає вірші,
А любить намисто.
Ти б її любив.
Можливо,
Якщо твоя любов
Купюра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Коли стою біля Софії, притуляюся рукою до стіни.
Пролітають повз століття, чую голос з глибини
Ярославові слова напутні:»Живіть правдою, сини,
Щоб більш не бачили русини братовбивчої війни.»
Згадую княгиню Ольгу-мудру, чесну і святу,
Як жорстоко покарала люд за непокору.
А Великий Володимир Русі віру дарував.
Перуна втопив у річці та церкви побудував.
І мандрують ці картини з голови до голови
Українці, знаю, чують гомін Княжої доби.
Уявляю старця Нестора під іконами святих
За спиною тисячі сторінок дрібно списаних
Згодом названі «Повістю минулих літ»,
А для мене -Української історії перший оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456057
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.10.2013
Візьми мою ласку як належне.
Мою любов як великий подарунок у картатій обгортці, всередині тебе чекає багата кольорова гамма.
Пий мої поцілунки не як вино, а як воду, просту, чисту.Від води не буває похмілля, то хай наші поцілунки будуть не хмільними, а життєдайними і необхідними.
Бери мої долоні в свої руки і ніколи не відпускай, бо в моїх руках буде пекуче вугілля-жар наших сердець.
Відчуй кожну кожну клітину мого тіла, вони шукають твій запах всюди.
Забирай всі мої пісні й вірші, хай то будуть мої замовляння.
Може серце?хмм...візьми
Тобі ще треба цього?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456053
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2013
ніжний голос, далеко
я чую тебе
коли в серці відкрито
співаєш мені щось печальне
сумно так, аж щемить
моя душа гостинна вітальня
та часом сквозить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Отак тишею із-за барикад
поховаємо стомлені почуття
Не буває війни без втрат
і зворотніх квитків у життя
Любов жива, поки шумить.
Мовчанка-глибоке провалля,
і не біда, якщо болить,
Ще гірше-ампутоване кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Розчиняюсь у вулицях...
замерзлих вікнах,
дихаю паром на сонце.
Руки мерзнуть
Анітрохи не шкода рук,
слухаю серце.
о...ти прийшов,
а тепер побігли!
Зриває дах свідомості.
Я тебе малюю.
Біжи картинно,
щоб було гарно,
або забий.Вип"ємо?
потім сфоткаєм.
"А як же картина?"-
питаєш.
А що картина
"колись ще намазяю"
"не маж"-відрізав
Ти йдеш.Пішов.
Почула змерзлі руки,
закурила холодне повітря.
Не хочеться пити.
Малюю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2013
Я чую вальс вітрів самотніх.
Навколо лиш безодні,
неначе острів-скеля під тобою,
а почуття десь під водою.
Пусто- пусто у цій осені.
Не можу знайти сенсу.
Танцють вітри непрошені
над головою і під серцем.
Хотілося б закрити очі,
приснити собі літечко,
згорнутися калачиком-
замріяно радіти.
Але немають сил осінні сни,
не мають настрою любити.
В"януть, в"януть твої квіти.
Я закидаю сонце догори,
як баскетбольний м"ячик-
воно летить додолу-
і знову небо плаче,
сіро сіро і пахне миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
Коли гримлять барабани моєї душі,
сідаю на килим і пишу вірші.
Ти знаєш як болить ненаписане?
Стою в храмі як несповідана,
не сповідалася аркушам тиждень-
тепер так важко знайти пристань.
Кораблі думок загублені у штормі
серед темних грозових хмар душі.
Пиши!Грими! Пиши!
Народжуй вірші і рядки.Кричи!
Ніколи на терпи натхнення.
це не хвороба,
це - благословення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
Малюємо мрії на клаптику ночі,
Фарбуємо вії й ховаємо очі.
Поглянь-но -там, високо, небо!
Хіба нам іще чогось треба?
Давай полетімо в блакиті.
Дивись, наше сонце в зеніті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
ти бачиш, що ти моє небо
і ти мені треба.
і я тобі треба.
то стати тобі землею?
а давай, полетимо над нею.
бо все мені можна.
бо все тобі можна.
нам разом не страшно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Знайти слова, загублені вночі
очі,очі твої
пам"ятатиму довго, шукатиму.
в серці рядки,
крихти ніжності зберегти
у замерзлих долонях
із спогадів
візьми мої ліси ялинкові
пронеси крізь скроні
почуття
вилий у сльози солоні.
цвіти небесно-зеленавим
поглядом в тіні
лукавим
шепотом мене поклич
як тоді.сама
знов прокинусь зранку
на світанні
ти біжиш від мене
сном солодким.снити
знов і знов
тебе замріяно любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Сад до осені збирався,
в пишне золото вдягався,
зарум"янив яблуневі щоки,
кучерявою лозю підперезав боки.
Напахнивсь солодким медом
із квітковим ароматом.
Зачесав посохлі трави.
Напустив туману хмари.
Змалював жоржин букет
запросив птахів квартет.
Постелив холодні ночі
Звів до коханої очі.
Леді Осінь милувалась садом
аж під чистовиголеним небом
Кидала холодні промені додолу
проводила літо до дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2013
Сьогодні день, а завтра-ніч.
І ти кудись біжиш, мов ненароком,
кидаєш погляд свій чужий
туди, де спокій спить
і сивий кіт муркоче збоку.
У сутінках серпневих,
почуєш голос предалекий:
"Додому, сину мій блакитноокий"
Злітають в пам"яті, мов голубки,
забуті ненаписані рядочки...
"люблю вас, мамо; як завжди
ношу ненакрохмалені сорочки;
не плачте, нене, восени,
як журавлі летять у вирій:
я повернуся знову навесні,
коли назву себе щасливим."
Попереду ще місяці, роки
сіро-шалених днів до щастя.
А тиха радість десь в душі
у рідній хаті обізветься.
Ти не пройдеш крізь дим
думок і спогадів сьогодні,
бо вже в кишені є квиток
до оксамитових світанків
під стріху із хмарин в барвінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
Люблю тебе, як білим снігом
Вкриває місто зимонька рясна.
Життя танцює з нами,
Під хмарним небом Лондона.
Торкаюсь твоїх губ ударом серця,
І Апогеї Перигеям гріють руки.
Любов наближена до Сонця,
А світ змерзає від розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2013
Зелені коси нелюбленого степу,
Леткі думки через стежки.
Відбиті мрії, кинуті у Лету
На згарищах загублені казки.
І падати, летіти як сніги,
Шукати в собі радості й жалі,
Знайти шалену втіху навіки,
Заснути вранці й більше не прийти.
Ти хто ?Мій ангел білий?
Сонет Шекспіра?Світ Далі?
Молитва до Сікстинської Мадонни?
Чи матері величні образи?
Я не прийду хто б ти не був!
В нікуди кинуті плітки.
Проси мене жити, прости!
Піски засипали байдужість...
Сьогодні одягну тверезість.
Заабуду монументи і Моне,
Врубеля, Кафку, Генрі і тебе
І все щоє, усе мине.
Хмари палками розбудять світ
Ти- мій щоденний моноліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Я потрапила сюди у три тисячі тринадцятому році через веб-простір. Я пройшла крізь серця тисяч персональних комп’ютерів. Майже звикла до нового образу, хоча спершу було неприємно.
Моя доленосна подорож почалася чудового зоряного ранку на міжзоряній планеті, моїй просторій домівці, розташованій за широкою вуаллю зірок. Родина називає нашу планету Домум , хоча земні науковці стверджують, що ця планета – Коричневий Карлик. Але це не так, моя планета єдина і неповторна, вона не є зіркою, біля неї немає орбіт і галактик, тому що вона вільна. Домум -це будинок Зірок- посланців, які, немов світлячки у густому темному лісі, розсипаються вогнями Любові серед усіх галактик. Неозорі космічні простори сховали Домум так, що навіть найменші комети не загрожують нам. Ми - родина міжзоряної любові, це ми запалюємо зірки, якими милуються особливі Земляни. На жаль, наша праця стала непотрібною для землян. Ви знайшли інші зорі, які сяють у кожному будинку, це- комп’ютери. Я прийшла сюди, щоб нагадати про найкоштовніші діаманти - про ваші серця.
Телепортація відбулася успішно. Планета. Її не впізнати. Я бачила її раніше, коли заплющувала очі, а мені розповідали про інше світло. Це було світло вашої планети. Я тоді ще мружила очі, бо моя фантазія мене не дурила і ця планета закарбувалась десь у надрах моєї підсвідомості. Ще тоді я твердо вирішила, що обов’язково буду тут. Я потрапила у світову мережу Інтернет. Мене скачували сотнями, тисячами. Я назвалася Любов’ю. Люди жадібно розтягували мене на шматки і зберігали у своїх комп’ютерах. Таким чином я запалила ваші нові зорі.
Мій розум ніколи не збагне, що таке душа, чому ж користувачі страждали від моїх файлів, видаляли мене з операційної пам’яті, але зберігали у спогадах. Мене називали фальшивкою, інтернетною любов’ю.
Навчилася розуміти людський розум. Це такі глибокі прірви без програмного забезпечення та пошукових систем.Справді феноменально. Невже так можна існувати?В одному блозі я знайшла ключ до людського серця. Землянам потрібне реальне кохання, вони перестають поважати любов у соціальних мережах.
Я народжувалася . Важко, повільно, як гаснуть зорі. Кожна зірка страждатиме, коли її діамантовий блиск стане гранітом. Ставши духом, втратила можливість дарувати любов, тому що моє серце не палало цим світлим почуттям.
Мені потрібно було зректися зоряної породи щоб запалити даний мені граніт вогнем кохання. Я довго сиділа на озоновому шарі , повільно огранювала кам’яне серце, воно не копійоване у файли. Справжне серце!
Без душі, з кам’яним серцем у кишені я блукала стежками цього раю. Мій перший світанок був рожевим. Щось невагоме пробудилося в мені, воно не істота, це був простір і він рухався.Згодом я дізналася, що це було почуття.
Земля! Яка ж це чудова планета, вона зшита з кількох різнобарвних клаптиків. Кожний потрібно відчути, тут є: країни, реальні люди, вода і пісок, вітер. Вночі я дивлюся на зірки, передаю вітання родині яскравим відблиском мого гранітного серця від місячного диску. Минали пори року, а на іншому клаптику нічого не змінювалося.
Я йшла. Я просто йшла. Дорога була довгою і здавалося нескінченною. Кожного ранку я вставала від теплого вітерецю і продовжувала свою подорож. Одного разу я зустріла чоловіка, котрий йшов, а недалеко стояла дівчина плачучи і махаючи на прощання йому. Її лице було бліде, руки крижані , котилися сльози. А він тихо йшов, стиснувши руки в кулаки. Хотілося йому заплакати, та сильні не плачуть. Вони любили один одного. А я йшла далі усміхаючись. «Не пощастило їм,нещасні, а я щаслива, бо нікого не кохаю», - подумала я . Дорога ж моя продовжувалася далі і далі. Коли сонце ховалося за обрій я лягала на зелену траву і починала засинати.
Я полюбила Літо, воно причарувало мене першим поглядом світанку і заходом сонця. Воно стало для мене всім сенсом перебування на Землі, його тепло гріло мої зоряні долоні. Коли воно зникало, я шукала своє Літо по всій планеті,а знайшовши, горнулася , наче востаннє. Моє гранітне серце запалало так потужно, що, напевно ,перетворилося на іскристу зірку, розсипану на одежі Літа. Вперше моє міжгалактичне серце відчуло що таке кохання. Літо не прощалося зі мною ніколи, гралося, лоскотало промінчиками, омивало теплими океанами.
На глибині океану я знайшла кілька неживих Зірок. Ідеально витесані, вони мерехтіли слабким світлом смерті . Хто ж заманив їх на Землю? Можливо, вони такі ж як я, чи кохали вони тут?
Я чесно виконувала свою місію Зірки Любові. Люди відкривали свої кам’яні серця перед могутнім зоряним вогнем кохання. Моє сяйво рясно заполонило землю, як точки WI-FI. Закохані земляни могли відчувати моє тепло у своїх долонях, дарувати його. Я щаслива.
Зірки- предки вже були на цій планеті, коли ще не було Домашніх Зірок і люди не знали про інтернет. Зірки Любові горіли тут тисячоліттями, я запалила їх знову. Можливо, я помру тут, як і мої попередники, але моє, запалене літом , серце завжди буде сяяти з космічних глибин, аж поки земні істоти не загасять полум’я у своїх серцях.
Доручення виконане. Моє солодке Літо співало мені романси на березі широкої річки, ми дивилися в небо.
Кохане Літо, ти дочекаєшся іншої зірки, я ж залишуся тобі вірним світилом на небі. Жаль… Мої обпалені крила падають донизу, в глибину океану, і я за ними у погоні. Я відрощу нові крила. Твоя планета мене чекає.
Я прощалася із своїм коротким тисячолітнім життям Зірки Любові. Я мріятиму про наше майбутнє. У вічності я чекатиму Літа, щоб відірватися поглядом прямо у Всесвіт. Ми зустрінемось там, де хороше і тепло, де немає більше нікого, немов останні романтики планети блукатимемо між власними світами.Я намалюю тобі яскраві галактики, у букеті ціле поле, навколо гори, вони не сплять, по вертикальних стежках до неба мандрують самотні мрії.Часу тут немає зовсім, стрілки годинника збилися з орбіт назавжди...нарешті.
Прощай, закохана Земле, я прожила свій вік тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404351
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.02.2013
Умій плакать гірко
І сміятись щиро.
Любити вірно,
Пристрасно й сміливо.
Коли ж зрадять-
Не треба плакать
Коли порадять-
Не треба слухать.
І як болить до німоти,
Терпи.Усе стерпи.
І як немає сили йти,
Ти дотягнися до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268928
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2011
Тепла ніч
так лагідно дощить.
Гарячий чай
тримає самотню мить.
М"ягенький плед
неначе душу огорта.
Твій подарунок
мить кожну пам"ята.
Кришталева сльоза
мені тепер не потрібна.
Плюшевий ведмедик
єдина душа мені рідна.
Клаптик паперу
на ньому наші почуття.
Наша любов
вже не дійде до кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2011
Вона любить далекі зорі
літні ночі-на підвіконні.
Коли шепоче тихо вітер
цілувати ніжні квіти.
Малювати веселкою
мрії казкові,
Вишивати травинкою
сни кольорові.
Знає і радість, і горе
Навчилась жити з болем.
Щиро вірити й любити
не зрікатись й не просити
Віддає себе в житті.
Плаче, тихо так, вночі
Не вірить знакам долі.
Її розуміють лише зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2011
Дивись на зоряне небо, там сяють наші зірки.Коли захочеш щось важливе розказати чи просто понарікати на життя..поглянь лишень на зоряне небо -воно все прийме і біль гіркий й медовий спогад із життя...лиш пам"ятай мене, прошу!
Я також дивитимусь на яскраві зорі..йтиме життя, а небо-воно вічне й незмінне, хоча має власні примхи і характер.Та я обожнюю його за безмежність.Це ж так приємно коли погляд мандрує кудись за горизонт, дарує оксамитові мрії.І приходить розумння чогось значно більшого ніж просто реальність...бо десь там, за тисячі кілометрів вдалечінь, вирує зовсім інше життя, різнобарвні люди з заморських країн.Вони теж бачать зорі...ті самі зорі..і вони також вважають їх своїми.А може і ти свою зірку ділиш з кимось далеким?
Нам потрібен стимул щоб підвести погляд вгору, поглянути на просторе небо, за горизонт і відірватись поглядом у височінь......спробуй, адже це наше небо, вічне, зоряне і далеке....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268222
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2011
Здавалося б-живу,
ось бачиш - відчуваю.
Приховою свою журбу
серце спопеляю,
і то не сльози на очах очах
і не тремтять уста гарячі
то в серці моїм страх,
що тебе більше не побачу.
І хай не мій то хоч чужий,
аби лише щасливим був, коханий.
І все готова пробачити
тільки б цього тобі не бачити.
Ой, не дивися, любий, як
мене вбиває горя смак.
Не треба сліз і слів гучних
все зрозуміло і без них.
Так скалалось не злюбились...
Та чи вперше помилились?
Ні.І всяких бід було багато
і не було життя , як свято.
Та, чи думав ти колись про мене?
Ні.Твоє життя-шалене
У нім таких, як я не треба
Я-отрута твого неба.
Я змирюся.Опускаю руки.
Лиш би тебе не отруїти...
Зникаю із твого життя
Без болю, суму і без вороття .
Хай не згадаєш мене ніколи
Хай моє серце вже до тла згорить
Аби тільки тобі не розкзали,
що я змогла тебе любить....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2011