| Сторінки (10/951): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
переступило сонечко
зеніту умовну точку
голубінь!
одразу намітилась
у притаманні до́мішки сині
трохи зрушились
у позоло́тнім сяянні
делікатно зимою оздоблені
величаві соснові бані
і березові маківки́
наче приховані перші натяки –
на сто́рони і боки́ до-східні
засіялися дрібні
коротконогі тіні:
левади, горо́ди, лужки́,
хліви, хати, пові́тки
і під шапка́ми – стіжки́
заяскріли іще виразніше
голосніше-контрастніше –
пристрасні-ше…
переступило сонечко
зеніту умовну точку –
а більше
нічого й не сталося,
та усе – загодя наче,
поспіхом запрощалося…
…над хвиля́стими
шиферними даха́ми –
танцюють навшпинячки комини́ -
випи́сують кола, пружини і ви́гини
маркізе́товими
па́смами і стрічка́ми:
до сонця – прозірчасто-білими,
від сонця – лілово-блакитними,
а де вже лягли на дахи тіні –
стрічки вивива́ються із комині́в - сині…
мовчазні крила
позгортали схили,
на пухко́му – чітко розетками
зібрано-палі сліди собачі –
а, може, вовчі?..
стежка хіба знає,
хто тут блукає
по́ночі…
ліс німує, зміряний на поруби́,
журяться
осиротілі па́горби
довшають, довшають на́тяки
у долині –
переходять у синє рожеві тони́…
одчаяно різко сяють,
сліпучо до сонця гукають
нікельовані по облямівці начі́лки-фронто́ни
на розхрестях електроопор – дзвінкі́ чашки́
блищать і собі начи́щено,
мов золоті церковні підсвічники
…натяки-натяки…
тіні прозорі…
де я була, де я?.. –
рік уже, як втопилася
у моніторі…
08.01.2015
[i]Розетка (орнамент) — орнаментальна прикраса
круглої форми в плані, має вигляд
стилізованого зображення квітки
Фронто́н, начілок (фр. fronton, від лат. frons) (frontis) —
передня сторона, чоло — звичайно трикутне
завершення фасаду будівлі, портика, колонади,
що з боків обмежене двома схилами даху й карнизом
при основі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
основну
новину́ –
головну
на кожну наступну
«завтрашню» днину
сповіщає
звичайний «ді́дівський»
непомітно-настінний одривний календар:
отакий винятковий пророчий дар
тільки «дідівський» одривний календар – має…
а сучасні, глянцеві, перекидні,
річні́-мі́сячні,
розцяцькові і престижні – ні…
…десь, на
цивілізаційній обочині,
у старенькій хатині
на давно біленій до Різдва стіні –
ще туляться, сірі і мовчазні,
забуті провісники одривні́
там, у хатині глиняній,
забутий на покутті – дідух столітній:
на усе ще хвацько-вусатих колосках житніх,
на сокирка́х-васи́льках, про́сі-вівсі́,
усілякому збіжжі-коло́ссі –
у ажурному павутинні
час заплутався
і дрімає-пока́шлює у теплому по́росі,
а з ним – календарі одривні,
настінні-щоденні,
годинники заводні –
з котами-зозулями-гирями – механічні…
заберешся одного разу
у отаку оазу –
побачиш на білій стіні
давно пожовклі прожиті дні
чиїсь одривні
і на кожнім вицвілому листочку
у непримітнім його куточку
знайдеш набиту
найдрібнішим друкарським петитом
основну
найважливішу завтрашню новину…
листок календарний
навздогін тобі
на долівку глиняну упаде -
із пророчим дрібненьким на́писом:
«ЗАВТРА СОНЦЕ ЗІЙДЕ...»!!!
05.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
…багато убрань у Душі:
тіла́ видимі і невидимі наші –
обладу́нки для подорожі…
а самобутньо Ду́ші – іскри Божі
безсмертні,
неодмінні, нетлінні,
неугасимі
зірки фейєрверку розсипані –
вічні
у Єдино-Огні…
у такім розумінні
усі ми – Богоподібні,
усі між собою – Рів-ні
04.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548741
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 04.01.2015
ласо-неси́то, мов кошеня,
вили́зують очі
скупі розво́ди молочні,
розлиті із білої чашки грудневого дня
на підвіконня
чорнори́зки-ночі…
наче дрібні пташки –
горобці-сини́чки –
спішно-охоче визби́рують очі
срібні проблиски мішури-ни́тки
межи м`якої ворси́
кашемірової ряси
ігумені-ночі
суконні крила, теплі і шереха́ті,
віють
солодкими снами по хаті…
ві-ють…
ховаються очі за повіки-вії
…дзвінка
скупа біла цівка
холодного молока
леліє
із темного черевця дзбанка
у порцелянову філіжанку
грудневого ранку –
янгол Світанку
цілує без дотику сонні очі,
за кінчики вій лоскоче…
мов кошеня, мружаться сито очі –
на одну тільки літеру «н»
одмінні од «н-очі»
19.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
ополо́нка,
бездонна ко́панка ночі
усеядно ковтає
предмети-речі –
охоче
і не жуючи́,
не смакуючи...
тане
кожної форми «азм є…» –
зника-є
у неоглядних просторах Великої Порожнечі:
площи́ни, лінії, матеріальні суті,
барви і кольори́ – світла позбу́ті,
втрачають себе у темній безвісті…
занурюються
і зливаються воєдино
книжки́ і полиці,
ша́фи, крісла, столи, стіни,
сирі дрова і холодні каміни,
тюлі-гардини,
вазони-герані
разом із підвіконнями,
лежа́нки з людьми́:
усьо́го стираються,
розмивають ме́жі і грані…
і тіла мого,
що спить, умостилося на старому дивані…
«Я» ж моє – є,
у безтілесному сні
неоддалік витає…
розмивання формальне –
матеріальне своє
відсторонено спостерігає
ніч і незбагненні справи її –
аналогії
існування Матерії:
Велике Усе у неосвітленім стані –
у потенції*,
у вічному Споко-ї…
Дух і Матерія…
Світло-Пітьма:
де Світло відсутнє – Життя нема…
проте – існування є…
коли Світанку пора настає –
і Світло у Темряву проникає
Усе однаходить себе, пригадує,
відновлює,
із Небуття постає…
із розмитості форм-кольорі́в
себе висо́тує…
от і моє,
на дивані забуте, проснулося тіло,
і першим тривожним ділом
воно –
уп`ялося погдядом у вікно:
просочується
світло перше бліде́ –
слава Богу за День, що знову бу́де…
барви, лінії, форми –
інди-відуа́льна
детальна земна Краса
воскреса
готуйся, Ноче,
іде твій Розмай-Коса…
10.12.2014
*у (в) потенції — в прихованому стані, не дістаючи зовнішнього вияву, застосування, втілення в життя і т. ін.
розмай-коса, чол., - брат нареченої, який розплітає їй косу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542778
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.12.2014
сметана
розли́лася на краю стола –
біла рана…
загус у повільному розтіка́нні світла
скупий
грудневий світанок –
зима…
причі́льна стіна…
вікно – невира́зна пляма
на підвіконні,
де золотим клубком
грався кіт жовтаво-рудий –
пустота…
нема золотого клубка,
нема жовтаво-рудого кота –
світанок
сметанно-блідий…
зібраний
із конопляного молока
01.12.2014
конопляне молоко - добре розтерте конопляне сім'я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
…яко дитина
ховає у кулачку лелі́тку –
ялинко́ву бли́скітку,
а стебло до пори у па́зусі – квітку,
а корінь –
листя ховає у собі, і стебло,
і квітку, і насіни́ну –
так і я – загорну́ у ві́рші
і збережу у душі́
усе, що Світло –
усе, що Тепло́ :
і найдрібніші
лагідні-щирі-правдиві людські слівця –
у душі перед лицем Господа –
засвідчаться,
наче Сонця́…
наче Жива Вода
…слово ж твоє лихе – жало,
шулікою,
каменем вогняним упало…
жало –
отруєне…
як і кожну олжу і зло,
кину його у озеро смоляне́ –
що кривими березами обросло:
там
портал
нена́висті + олжі = зла:
заздрощі ви́токи-антиджере́ла…
остерігайся
язика неприборканого всує,
бо кожне слово лихе
із пекла по́зови адресує:
кличе-розшукує,
засмокту-є,
бо – до свого своє…
…а лагідні,
світлоносні слова –
квіти…
пелюстки-крила,
дана їм така Сила –
возносити…
у Царстві Божому жити
27.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539764
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.11.2014
чорно-біла
графіка крон…
на верхівці берези –
двійко ворон
чорних,
із синім одливом,
погойдуються –
недосяжно-безпечно-щасливо…
густі вишняки́
і мали́нники –
поховали гілки
у хутряні́ накидки:
сонні бруньки
стиснуті у кулачки –
гріють майбутні листочки
і квіточки,
ласі рубінові ягідки…
небо – тоненька плівочка
молодого вершка́
на поверхні солодкого молока
кожна стежка – готова ско́взанка
у перехожих - на рипах взуття:
зимово́го життя
живопис і музика…
24.11.2014
*образок – малюнок, картинка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.11.2014
у ноосфе́рі,
планета́рній аурі,
у мента́лі
Землі,
на духовному плані буття її
витають-сяють рої
слів –
лелі́ток одухотво́рених,
од початку Віків творених,
чарівні розма́-ї…
живі істоти – слова:
відомо ж,
слово
може зцілити,
а може – убити…
…стримить
фізична моя голова,
наче комин-бовва́н,
чи верхівка березова
у ореолі духовному,
довершено повному –
слова
барвами
неймовірними
мі́няться-грають,
відтінками значень сяють,
на поверхню присутньої голови,
як на гілки і тра́ви,
інеєм ви́шуканим осідають –
вінчають…
найтоншими смислами
у відчуття проникають…
безви́мірна кількість відтінків-су́тінків кольорів
ментального плану слів…
аналогів
у досвіді наших п`яти почуттів
не мають
таке життя –
найчастіше не можемо передати словами,
до наших п`яти почуттів адапто́ваними,
витончені відчуття
віки і віки
ми – словесні дальто́ніки…
…прилетить сорока,
верхівку берези гойдне́,
здіймуться лелітки-слова ся́янням…
і навіть не знаю,
чи знову знайдуть у іншому світі вони мене…
а, може, і я стану словом –
скромним яким,
простим,
заради єднання понять –
навіть службо́вим…
може словом-буквою,
як «а» чи «і»…
буду тихенько сяяти
у теплій тілесній чиїйсь голові…
живій…
а, може, стану
зачарованим вигуком «о!..»
і притулю́ся лелі́ткою
до Наймення твого,
витатиму непомітно,
жовто-блакитно-лелі́тно-
невинно-дитинно –
«о!.. Україно…» –
доокруж Наймення твого
свято-го
24.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539176
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.11.2014
…як тебе згадаю –
туманом
на ріллю опадаю,
гублю́ життєсилу,
при-сутність міняю…
згортаю крила
і – грудкою до землі
наче побитий зненацька морозом
ключ лелек-журавлів…
мертвою грудкою до землі –
тільки згадаю тебе випадково,
оково…
страшно?..
спершу хіба
страша́ть отакі перепа́ди,
бо, здавалось би – назавжди…
а згодом бачиш,
що і ро́си, й тумани –
так-но окремі ста́ни
єдино-води:
чи веселим дощем танцюй,
чи нависни брезентом-хмарою –
все одно станеш парою…
стану па́рою! полечу в Небеса:
Любов, Істина, Свобода, Воля, Краса…
захочу – і знову туманом
невловимо-ліловим стану:
довкруж місяця – ореолом прозорим,
срібним інеєм – пилом зоряним
…а напровесні
із гілок ростану,
просочу́ся між землю і корені –
джерелом незамуленим стану:
буду з дна лісової криниці
серцем цілющим бити –
людей од спраги ціли́ти…
Бога любити
…на Благовіщення Богородиці
у криниці
зірка вро́диться…
…то отак я оце і люблю́ тебе:
од краєчків волосся і до підошов,
а найбільше за те,
що пішов –
на подолі шовко́вого неба
залишився од тебе
рубець-шов
22.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2014
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні…
обличчя у всіх – благородні:
серйозні,
а у поде́котрих – сонячно-щиро усміхнені
чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно іще в миру́ трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і от вони
стали – воїни,
кша́трії… вої –
кіборги, ду́хи війни…
Герої!
славних прадідів
із Великих Могил емана́ції –
вос-кре́шений Дух Нації
…а учора ще пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх обзивала манку́ртами,
на рідній землі – чужаками,
безба́тченками-рабами,
поколіннями,
навіки захряслими у байдужій прострації…
перед
вос-кре́шеним Духом Нації
чи не пора прийти
із покая́ним словом
і публічно по́милку визнати
за друковані сто́си хули́ ?
тепер – соколи і орли…
буй-тури, леви…
ви
пристосуватися
до подій умієте –
уже славу їм пієте…
кайтеся!
зізнавайтеся,
що ніхто з вас не був прови́дцем,
а крикливими півнями істери́чили,
гралися-римувалися, розкидали слівцем,
у гордині своїй задава́лися,
що керуєте Сонцем:
Сонце ж без півня знає,
коли Пора настає
і Сонце
сходити має…
де ви нині –
крикливі півні,
із обтушко́ваних піделітних сараїв?
хто знає…
чи реальність наша умовна,
чи глухота-сліпота ваша повна,
метафізично-духовна…
глашатайство – тільки кредо,
показна, розхожа мрія –
чи мімікрія?
чи кров неприборкана, бунтівна,
вимагає жертви від інших вона?
кличе-зове
до пролиття крові –
як виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем нездібності до Любові…
…Світла Воїни –
на щастя, вони
як і тоді вас не чули,
так і зараз ви їм не треба:
за ними – Душа України,
над ними – одкрите Небо…
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні́…
сонячно-щиро усміхнені –
обличчя у всіх – благородні…
відкриті
діти…
бійці
ізвідкись
у прорізь бійниці
смерть чатує щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини –
кшатрії-воїни…
пацани…
…і ті, хто прийдуть додому –
ніколи не вернуться
із війни…
…усвідомлення місії,
родові́дні рації,
незборимість
Духу Нації
20.11.2014
[i]
*е[i]манація - витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
*пацан-. те саме, що хлопчак
*рація – тут: розумна підстава, обґрунтування чого-небудь.
[/i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2014
коні, коні, коні –
вогняні:
б`ють градом-копитами
по стерні…
стеляться гриви
чорні і сиві –
розпливчасто-маркізе́тові
і обважніло-волого-льняні…
вирують за́рості очере́тові,
рвуть повіддя лози й осо́ки…
дикий оскал орди:
рептилії-нелюди –
попіл-попіл-попіл
степи-поля…
гординя адська зиккура́ту-кремля –
у
термоядерний попіл
небо-Земля…
…а
старе дерев`яне колесо
рипить довкола не-затя́гнутої осі
у траві – зеленій, а то рудій:
радій!
своєї пори́ – зела́ благословляються колосом,
мовиться Слово пророче –
телетайпна стрічка Хо́ду Подій
у неодмінному поступальному русі
невтомно стрекоче
на арені – у фокусі
маріонетки скачуть – усяк відповідно до чину:
ті – змовляються, той – потаємне зло замишля:
підступність залякана із-за рогу стріля,
благородство – рятуючи правду, гине…
питання пропорції у духовнім єстві людини
…ко́титься-котиться-котиться
колесо дерев`яне –
приховане
явленим стане
розвіються
маркізетові і льняні́
дими осе-ні…
05.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534905
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.11.2014
перешіптуються лукаво
непроглядно високі
сухі трави
плутають рухи і кроки
густо сплетені
непролазні осо́ки
натрушуються за комір,
жалять руки
виго́нисті колючки -
будяки
розла́писті…
змовляться в очереті
невиразні криві роти́:
ніхто не скаже нікому –
де ти…
за потяті «пру́тики» -
не одпустим тебе додому,
залишимо тут-таки, -
насміхаються хльостко лози, -
витри сльози…
і розказуй свої казки –
про плетені кошики
і колиски́…
...скоро
ударять морози
30.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2014
упаду
у пругку́ траву,
закину руки за голову…
на голубім атла́сі –
білі голу́бки і голубки́:
пливуть мінливі картинки,
образи-за́гадки –
розгадую залюбки́
… босі тендітні ступні́
мені
лоскочуть веселі м`які трави́нки,
вітерець торка́є за пальчики,
пестить-знайомиться-пізнає:
тепле щось і гладеньке,
отже – своє,
дмухає-заграє…
своє
цілу-є...
сни ситцеві
у дрібненьку квіточку –
простенькі-прості
на моїй Планеті
весна-літечко,
царство Краси і Радості
сосновий,
кленовий-березовий-липовий і дубовий
ліс –
за ніч одну під місяцем уповні
славно підріс –
на щастя собі і мені
на моїй Планеті
любові і місця досить усім,
тут не знають
про боротьбу виживання:
ніхто не гніти́ть нікого, не їсть-доганя…
он клишоноге смішне тигреня
безтурботно бавиться з ланеням:
спостерігають півсонно лань і тигриця
як дітвора їхня біля струмка вовтузиться
на моїй Планеті
для всіх усе є:
у ситчиковій Простоті
святій
усім всього вистачає –
і сонечка, і дощів…
на моїй Планеті
немає заздрощів,
а це означає, що зла нема
на моїй Планеті буває зима…
але тільки коли зими
я захочу сама
15.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
[i](моєму хулителю)
[/i]
Так.
у мене справді
Всесвіт власний є,
і
особиста моя Планета, і Сонце – моє:
(Голівуд ваш, повірте, відпочива-є…)
але
що вас у тім так дратує?..
доймає?
за живе дістає?
і ви собі майте, що душа бажає –
хто не дає?..
зізнаюся більше того –
у моєму Всесвіті Є
Бог Істини і Любові Бог –
і ми із Ним на́віч-ВІ́ЧНО
тільки удвох…
я – вмію, і я – літаю!
яке вам діло –
знаю чи уявляю?..
ну, не пустите отаку
мене-єрети́чку
до трафаре́тного вашого ра́ю…
не пустите по́тім –
при новій посаді, при солідній вашій роботі,
коли станете замість Петра
із ключем золотим на воро́тях…
у червоних чоботях…)))
11.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2014
ох…
вітрила мої – си́тцеві,
бя́зеві і льняні́ –
при штормово́му вітрові…
рветеся, наче коні –
схарапу́джені…
ніку́ди не летимо!
на шнурку серед то́ку – со́хнемо…
романтики неутримні
мої…
але –
скільки уяви-енергії!
вітровійної синергії!
спонта́нності-рвучкості, дії-надії…
у квіточках лілових
скільки рішучої сили –
таки вітрила!
домаш-ні,
за́щіпками приборка-ні,
у воді кринич-ній –
випра-ні…
яблуні,
вишні і сливи
біля штахе́тяної загорожі
рвуть і собі гарячі гриви –
на щирі мої сердечні пориви
схожі:
учо-ра
зібралася на війну:
ніч - без сну…
забула чесно учо-ра,
що стара…
ох…
вітрила…
ситцеві і льняні,
ко-ні
схарапуждені…
24. 09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525578
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.09.2014
…і тільки відчувши утрату,
су́єтно і з одча́єм,
кинемося услід за тим, що втрачаєм,
чого насправді уже не маєм:
наче в щілину
дверну́ –
силимося зазирнуть,
щоб за краєчок халата
утри́мати –
зором-очима трима́ти,
не відпускати!..
коли зачиняються назавжди
двері палати,
де –
у халаті ба́євому,
давно злиня́лому-не-ново́му,
лікарня́ному,
так по земному
склавши на грудях поморщену втому,
на ліжку казе́нному
ще – мати
не втри́мати…
(а треба хіба трима́ти?..)
одійди,
погляд убік одведи –
двері палати
зачиняються назавжди
…вчися тепер згадувати,
а найкраще – вчись забувати
...тут
усього лиш для прикладу –
мати …
а тема у вірші сім –
ося́гнення
закономірностей втрати
24.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525555
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.09.2014
І. ШИРМА
ширма
сну-дощу-тума́ну
вводить в оману,
приховує плани –
безмежні плани буття
обмежує почуття
позбавляє свободи волі,
нав`язуючи програми,
гравітаційними кандалами
приковує до землі
ширма –
небо над нами
набите зірками:
зірки́ –
у ширмі дірки,
проз які проникає Світло –
вишніх Світів тло:
де за́вжди – весна-літо,
ранок-день…
серця́ для Любові одкрито,
те́та-ри́тми розлито
у самосу́тній музиці спі́льносу́тніх пісень…
шир-ма –
одділяє кожен
суб`єктивно-свідомий розум –
од свого ж Істинного Ума:
шир-ма –
іздавен у вжитку, но́шена-ла́тана,
не усуціль однако́во щіль-на:
то окрема
людська упертість
знаходить ізрі́дка у ширмі поте́ртість
і, не чекаючи смерті,
навчиться проз ширму проходити –
проника-ти
у безгранично доступні інші світи
подолати
туману-дощу-сну
густу пелену́-завісу,
оманливо непрохідну́
хащу-гущавину́
пра-лісу –
сягнути…
проникнути
на Поляну Радості і Красоти –
Любові
у Основі-Основ Світобудови:
удома в себе погостюва-ти…
ІІ. ЗА ШИРМОЮ
…дерева, кущі, трава –
квіти! –
і ти:
безтурботно іти,
буттю радіти,
а хочеш летіти – лети…
«…живіть, як діти…»
себе і безмежні світи
Радості і Красоти –
твори-ТИ!
усвідомлювати-відчувати,
пере-ЖИВА-ТИ…
…що відчуває троянда,
замисливши розцвісти?...
хочеш знати?
варто лише поду́мати –
от уже і троянда – ти,
та, що са́ме рішилася розцвісти,
зелені склепіння бубляшка розхилити,
рожевий краєчок пелюстки просунути
у потаємі світи –
на дотик, на запах, на смак, на по́зір відчути,
усвідомити,
а далі усі пелюстки розпросторити,
розгорнути
і закоханим серцем врости
у безмежні Світи Радості і Красоти,
Любові –
у Основи Основ Світобудови
власним єством – проникну-ти…
троянда ти –
цвіти,
рости…
сяй і світи…
…захочеш летіти – лети:
хоч трояндою, хоч метеликом, чаплею чи совою,
а хочеш – сама-собою…
лети!
все доступне тобі
у вимірах Радості-Красоти
і Любові – твори! власні прекрасні Світи:
хочеш летіти – лети…
…візьме́ш – домалюєш собі вітрила,
чи лебедині крила –
давно мати такі хотіла,
то можеш собі мати:
цікаво ж – летіти й крильми́ махати…
а може крила – як з літака?..
яка твоя думка – і реальність твоя така…
жодних обмежень – варто навчитися думати
про світи
Радості і Красоти:
думка твоя – це ти.
Щасти!
…не буде ніхто підглядати,
проти волі-бажань повчати,
як рими, скажімо, складні підбирати…
у якому ритмі вдиха́ти і видиха́ти:
кожен свої світи́
на власний розсуд і смак
може твори-ти:
так!
не будуть тебе заперечувати,
усі – прав́і:
заздрість і критиканство –
від ширми дубової у голові…
… якщо ж у тобі – страх,
то опинишся в інших світах:
там будеш ти
страха́ми своїми себе ж і страха́-ти,
аж поки навчишся КРАСИВО ми́слити –
думка твоя – це ти
і твої світи
ті, що хочуть війни –
у позамежжі Світів вони:
вмістилища темряви-зла-сатани…
…мої Світи:
буду цвісти-літати,
ві́рші бачити-чути-писати…
живими
фа́рбами-кольора́ми
неба́ призахідні малювати,
сяяти і світи-ти…
може, колись, на мить,
здумаю пережити,
як то було тобі мене –
НЕ!
любити…
але тільки на мить єдину
переживу й покину –
мої Світи
не там, де ти…
я –
віра Красива моя
22.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525051
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 22.09.2014
[i]Ой біда, біда, Чайці - небозі,
Що вивела діток при битій дорозі...[/i]
"Чайка" Іван Мазепа
…плачі́ сивокосі,
позби́вані
об ка́мені
сліди відчайбосі,
курний битий шлях –
квиль! чайко-небого
в перестояних житах,
що виводиш чаєнята
при битих дорогах…
плач і голоси́
...голоси в блакиті:
чаєнята молоді –
біле пір`я по воді
пика́ті і ситі
дикі кабани –
шуліки-коршуни!
ой, горе тій чайці-матері-вдові –
нема роду-допомоги
як нема ваги́
у житній поло-ві…
у полі криниця – ореол вінця:
Божа-Мати-Жалібниця
вмиє кров з лиця –
прире́чениця…
чи обрани-ця?..
Богородиця:
чаєня твоє заби́те
з Бога зро́диться
19.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
смерті нема
але є розлука –
німа,
обламанору́ка…
смерті нема –
є звичка жити
тут, удома… тут, на Землі:
учепившись судомно
за
проіржавілу гриву
заповзя́того неправди́во
поні –
у
гравітаційнім полоні
на
старенькій земній карусе-лі
жи-ти!
…по-тім
будуть сонця́ золоті духовні
і місяці́ срібно-духовно-по́вні
нам світити…
знову станемо вічними
я і ти –
ми…
буде Всесвіт
обертатися гідно
довкола своєї осі
і
галактики-кластери всі
у зоряному
різносяйно алмазному по́росі…
розмаїтій космічній росі…
обертатися гідно
довкола Своєї Осі
…на забутій у Просторі-Часі
гранітно-бло́ковій міжгалактичній трасі,
посередині, на vip-смузі,
поставлю крісло, плетене із соломи,
зручно всядусь у ньому – нога на нозі –
чашку кави
на потемнілій срібній підставі
Хтось
на поручень крісла мого поставить –
пахучо-ї!
як світанки колишні земні мої…
поскрипує,
стиха погойдує
крісло моє,
плетене із соломи –
насолода!
знов опинитися вдома
після походу
роздерто!
ілюзорні тенета
дзиґами
звідусіль кружеляють планети,
і кожна радіє-наспівує
ім`я твоє-моє –
Ким насправді ми Є…
Радість і Красота!
Єдність наша свідома –
МИ
Удома…
кажуть, що нам приснилася
земна історія вся
11.09.2014
(...з відтінком од Рея Бредбері)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2014
«…шось ти мерзнеш», – помітила мама:
«піду підкину у грубку дров…»
Дивовижно! –
такий
простий
побутовий намір,
а римується зі словом «любов»
07.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2014
Господи!
зглянься сюди,
Око Твоє Всевидяче не одведи –
бачиш: кремлівські нелюди
вбили і тіло людини –
брата-батька-мужа-воїна-сина
і Твоєї дитини –
на
ви́соково́льтні повісили проводи́:
навіть не звірі – відверті репти́лії-не́люди!
вбили і тіло людське знущально кинули в небо –
звідти, Господи! – ближче до Тебе
…мерзотно регоче
перед Лицем Твоїм
кремлівський Каїн –
людиноподібне вмісти́лище сатани –
Око Твоє Всевидяче
не одверни!
гинуть за правду і волю Сини
Матері-України
повстань, Господи, проти московської скверни!
розпинає одвічний ворог
дітей Твоїх на Те-подібних опорах
високовольтної мережі́
Україну, Господи, збережи
…з нами Любов і Світло Боже –
переможемо…
пере-можем
...поросте колись по окопах
вічно живий барвінок хрещатий:
блюзнірства - не можна прощати
06.09.2014
БЛЮЗНІРСТВО, а, сер. Зневажання чого-небудь святого
[i](В Старобешево садисты-психопаты из ДНР наслаждаются тем, что развешивают на линии электропередач тела военных и гордо пишут об этом в интернете.
Не новость, что против Украины воюют нелюди и зверье. Но вот такие факты мы тут тщательно собираем и документируем. Думаю, они еще сыграют свою роль. Чтобы потом через 20-30 лет никакая продажная сволочь не сказала, что "этого не было", как говорят сейчас про Голодомор 1930-х.)[/i] - из инета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
десь там,
піл Іловайськом,
сокіл мій
коханий-єдиний,
він любить мене й Україну,
бо
яка між нами різниця?..
присягав,
що живим пове́рнеться
десь там,
під Іловайськом,
у полях нежата пшениця
золотими слізьми
на землю криваво сльозиться –
хліб святий…
хоче
знищити Україну
московська орда-Батий
десь там,
під Іловайськом,
горить нежата пшениця…
соколе мій,
у тривозі-печалі давно не спиться…
а як очима зведу – щоразу сниться:
хрестиком
вишиваю сорочку білу – кому?.. кому…
чи ж повернешся ти додому…
а не вернешся – слідом полину,
вишиванку твою
нашому сину
покину
це тобі заповіт наш, сину,
храни,
як ми – люби-борони
родину,
хліб, вишиванку
і Україну
святу-єдину
05.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2014
Гірський Ті́кич,
як доля людська́ –
викрута́систа, різнопли́нна ріка…
усьо́го на половину
молодша Землі – планети…
де ти?
за якими порогами – ми?..
запрудами-греблями,
хвилями…
гарячі серпневі дні
на дво-мілья́рдно-рі́чному камені
засмагла моя рука
гріється, як трав`яна жабка,
сито-лискучо-м`яка…
лежить засмагла моя рука –
ліниво недба́ла:
доло-ня –
лицем до каменя,
теплом до тепла:
півстоліття і два мільярди...
бархатисто грудний і об`ємно гортанний говір води –
два мільяр-ди!..
неосяжна уяві абстракція
водопа-ди…
повільний плин – стрімка течія:
два мільяр-ди років,
безтурботна і молода,
співає протерозойським гранітам –
вода
на первозда́нно теплому камені
приємно дрімати мені:
долонею вниз –
ледарює на сонці засмагла моя рука:
павутинка…
пір`їнка…
травинка…
неіснуюча рисочка…
лапка –
тінь!.. од лапки метели-ка…
Тікич Гірський –
земної вічності Течія…
Зороастрового Коня
завивисто-плинна грива
непомітна
у Часово́му Просторі – я,
але помітно
ЗАРАЗ –
жива і красива…
12.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
перед світанком –
перед четвертою ранку
незбори́мо хочеться спати:
пові́ки важко злипаються –
хоч уставляй сірники…
збита з то́лку уява
запускає «галю́ники»…
усілякі страшил-ки
перед світанком
у дозорі нашому –
за́тишок,
поміж гілок і кущів, у високій траві –
гречано-медо́ві
удихаємо аромати –
не можна спати!..
зусібіч од розлитих по обрій полів –
драпірують марлею чату
м`які тумани,
забинто́вують на березах і со́снах рани
осколочно-рвані
липневий світанок –
уселе́нська тиша…
і листочком ніде ніхто не колише:
неугавні
вимерли цвіркуни,
комарихи – і ті
поснули, си́ті,
у непорушному придорожному житі
і тільки чата:
не спати! не спати…
просочується
крізь марлю туману,
як рана,
місцевого значення траса –
осідає роса:
у оптичний приціл - польова ромашка,
як домашнього молока повна чашка,
на майданчику снить гвинтокрил –
лопасті опустив, наче підбита пташка:
на все осідає роса –
на траву, на листя,
на щомиті готову до бою
зброю –
і
на нас
із тобою
бо що до того росі?..
перед росою – рівні усі
17.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
над го́ловами,
над лоба́ми спітні́лими,
над обличчями –
чорними-жовтими-білими,
у заду́шливому
ваго́нному штилі –
пливуть,
наза́вжди наповнені вітром
полотнища жовтувато-білі:
новенькі-нові,
пахнуть –
липові чи сосно-ві...
розтинає
упевнено порожнечу –
приховану ворожнечу –
ніс, майстерно обточений,
над байду́жими
головами чужи́ми –
погойдується корма́:
ані футів під кілем,
ні пасатів нема –
та
пливе ваго́ном кара́кка задумливо-мрійно –
каравельно... і санта-марійно...
гордо пливе і величаво –
чужу наслідує
волю, мрію і славу
...по дереву стальні різці
і вправних пальців
реміснича сила
соснові ці,
чи липові – зродила
надменні і виба́гливі вітрила...
«...купіть собі, пані, мрію –
каравелу «Санта Марію»...»
лукава...
наслідувана сла-ва...
з надутими
вітрилами із дерева
погойдується мрійно –
і караве́льно... і санта-марійно...
і ти:
ніяк не можеш зрозуміти,
що –
на парусах іти,
пливти,
летіти! –
це
насамперед – радіти,
любити –
жити!
а не наслі́дувати...
заздрити
і ненавиді-ти
15.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2014
пам`ять уже не та...
зовсім не та стала:
за чим у цей світ приходила?... –
забула,
як заора́ло
15.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511553
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.07.2014
…од війни до війни –
акура́т підростають сини…
04.07.2014
*акурат - якраз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509314
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.07.2014
́бу́деш іти стежиною
у грудях – вечір крижиною,
на́граний сміх у кроках –
торкнешся мене ненароком
…а, може,
то я – од роси делікатно нагнусь,
і ненароком тебе торкнусь…
попливуть
розтривожені почуття –
па́хощами
понад травою-кущами,
запульсують
артеріями і венами –
стежками
споришево зеленими
засміється до себе життя
соку током
усіма про́жилками і капіляра-ми,
коли
торкнемося одне одного ми
на стежці загубленій
ненароком
невловимо летка́,
альпійськими пахощами
заснуюся тобі у красиве волосся:
озирне́шся – порожня стежка,
дослу́хаєшся –
здалося…
і западе між нами
шереха́тими цвіркунами
небозора тиша,
примарно-міфічним блиском
сяйне ріка Галатеї…
…і зауважить сердито інша:
па́хне од тебе любистком –
ти знову думав про неї…
26.06.2014
Річка Галатеї: Галате́я (грец. Γαλάτεια) —
морська німфа.
У неї був закоханий
страшний сицилійський циклоп
Поліфем, але вона відкинула його
і закохалася у сицилійського
красеня-пастуха Акіда.
Поліфем підстеріг Акіда
і роздавив його скелею;
Галатея перетворила свого
нещасного коханого в
прекрасну прозору річку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
крячуть во́рони
на всі сторони –
"...зліта́йтеся в Україну!" -
скликають родину
люлі-люлі, сину
як довго-повільно
ростуть в лісі со́сни,
а в хата́х – сини…
стули о́чки щільно,
синочку, засни
спішать нас потя́ти
ординці прокляті,
давні вороги
люлі-люлі, сину,
чорні крила навкруги
… лиш по тому вже гаа́ги-
нюрнберги́
23.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
три ро́ки – три семими́льні кроки:
де пишні росли спориші́ –
усуціль подорож-ни-ки…
озера мої і струмки,
гра світлоти́ші:
подорожники, ви - хоро́ші…
а я люблю спориші́
03.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
доща́ми заві́зно*:
ще́ один заявивсь – одканка́нив
по крівлях залізних,
по долонях, полив`яно порцеля́нових
у травах по́тайки зашепотів,
про те, що давно одкри́ти хотів…
зараз іще де-не-де –
крапне́,
зні́гано аж – схлипне́…
кажуть, що дощ іде…
а він по різному вміє:
накрапа́є, ллє, моросить, сіє,
а насправді є
те, що він завше – пада-є…
*завізно - Дуже багато кого-, чого-небудь; переповнено, скупчено
01.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
на горищі - миші
з`їли книжку ві́ршів…
стали романтичніші
і світліші
у глибокім закапелочку душі
ми-ші
порушники тиші
не пропали задарма́
ві́рші
31.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502371
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 31.05.2014
десь у гаю, за вигоном,
зигзиця кувала,
мати порала города,
грядки́ поливала
посходили, як шнурочки,
ростуть огірочки:
пов`яжуться – дочекаюсь
із війська синочка
у затінку, коло жита
стала – спочивала:
...чи повернеться до літа?
думала-гадала
узялася невідь звідки
дивна біла птаха –
впала в жито, заплуталась,
квилить: Волноваха…
здіймись, птахо, над житами,
линь, біла птахо, линь –
до матері на Волинь
23.05.2014
*У Волинській і Рівненській областях - оголошено траурні Дні за загиблими під Волновахою українськими вояка́ми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
вітерець дихне –
спроквола торкне
у світанку ліловому ску́пані колоски –
наче зелені косички,
дрібно сплетені,
бездоганні
і
дото́ркнуті колоски
пускають прозорі димки́,
як безтурботні дитячі смішки́,
чи осяя́нні думки…
спонтанні
нива житня
вольготно розкинулась горілиць –
квітує-грає,
неутримно пи́рскає
прита́єними смішками –
золотими пилка́ми
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого вмиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…
…ні,
виходить, іще не всі
ми докупи тут зібрані –
у житах
майнула русява чиясь голова -
Алкіон-птах?
...то Русалка бавиться польова:
у насназі творчої гри –
розторочує світло на кольори́,
на кольорові нитки́ –
розмаїті,
щоб вишивати воло́шки і маки
у молодому житі
…розсотує на муліне́
ма́мине
невидимі сонячні про́мені…
узріла мене,
осміхнулась мені –
так весело і лукаво!
за тим –
подалась у луги-береги
чесати гребенем золотим
некошені трави
…діадема тремтить над її чолом,
вогні́є у ко́сах –
безцінно-ро́со,
на зап`ястях* –
смарагди гойдаються на ланцюжках,
вся - у коштовних ша́тах-жита́х-шовка́х
боса
21.05.2014
*зап`ястя - тут прикраса, яку носять на руці; браслет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2014
це ти
приходиш сюди
щоранку,
вишиваєш саду мого́
бати́стову вишиванку
Янголе Красоти –
це ти…
…гла́ддю шовко́вою – тра́ви
і молоденькі листки,
мов необачно лукаві
дитячі пальчики,
солодкувато-липкі́,
що пробралися крізь цупкі
бруньки
і повстромлялися у медову ситу,
па́хіллям на відсонні розлиту
солодкувато-липкі́ листки,
як необачні дитячі пальчики,
не облизані ще вітерцем, туманами не обмиті
…по зеленій гладі –
бісеру намистинки дрібні
майстерно наши́ті,
делікатно-недбало розсипані
кришталево-прозоро-срібні
і розмаїті
росинки-миті
це ти –ти!
Янголе Красоти,
повним хрестиком
вишиваєш лілові бузки
і золоті ореоли кульбабки
…цвіту па́леві пелюстки
пливуть у гладенькі зелені шовки́
з яблуневої гілки,
западають у скла́дки і бга́нки
сакральні хрестики
у Гармонії
вселенської вишиванки
…кулемети, ракети, танки…
10.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498228
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2014
над жита́ми
моїми –
зелена
із синім густим одли́вом –
ізумрудно-грайлива,
смара́гдова паволо́ка
над жита́ми,
вгорі,
на блакитному тлі – хмаринка летка́,
ніби тендітна жіноча фігурка
відкілясь приблукала
випадкова хмаринка,
заледь рожева, а по краях – заледь золота…
і, наче тендітна жінка –
покрива́ла атла́сні із себе
на льоту розгорта…
як рожева пелюстка,
а по краях – сонячно-золота…
на блакитному тлі…
може, жила така
колись у цьому селі?
може, мрія
чия?..
…паволокою,
з яблуні цвітом,
димком-туманом
здійнялась од землі,
на льоту́ – тане…
Ляна?..
Ляна!
Фет-Фрумосова Косиндзя́на
кохана…
уже й розтанула казка, нема…
голубі́нь-глибінь атла́сна
сама
01.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
набубня́віла
пу́п`янками абрикоса
день –
до дощу
небо –
імлисте і непроглядне
проз євровікна – світ
скоро пирс-не
сміхом і цвітом із віт
абрикоса,
сонце! ви́різьбиться
зашабло́нено золоте
швидко
зіржа́віє і одцвіте
абрикоса
облетить
до байдужих ніг
рожевува́то-моло́зивний
теплий сніг
а тоді – літо
усе це таке
нетривке́
…переношу погляд
на грань ви́димого світу –
до вічно-похмуро-зеленого
хвойного лісу:
весни́ ома́нлива
la comedia –
я…
наразі для мене
краще стабільна
вічно-похмуро-зелена
на
небосхилі заві́са
радості – не приє́млю:
розбурханий ад
на ону́чі дере́ мою землю
весни́ компроміси? байду-же…
нас – тільки Бог вбереже
07.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
присутність,
осі́лість,
ная́вність твоя у мені –
це навіть не те,
якби жив традиційно –
у час-од-ча́совім спо́мині…
ні…
образ твій
оселився, бачу, наві́чно –
обезсме́ртився у мені
листочком трі́йчатим із мезозоїв геологічних –
конюши́ни трилисничко́м
зберігся випа́дком у скам`янілому бурштині́…
29.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
малює старість
свій портрет величний
на домотка́нім полотні
мого́ обличчя:
густими грубуватими мазками,
контра́стами
землисто-попеля́стими,
працює нерозба́вленими кра́сками
на перкаля́х мого́ простенького лиця́ –
хай ба́виться…
знічев`я розважається
...надто різкі малює тіні
на кожнім ви́гині
м`яких округлих ліній,
у кожній плавній улого́вині –
густі і темні прокладає тіні
од свого імені
але!
від перепи́сування то́го,
контрастного і руйнівно́го
нічого
по суті не міняється в мені…
всере́дині, у серцеви́ні,
у самосприйнятті́,
у самовідчутті́ і само-розумінні
…у затушованих туманами очах
живий огонь не вичах, і не зчах –
і поглядом прозорим
шукають очі – де квітки і зорі
ми
із квітками й зо́ря-ми –
взаємо-розуміючись говоримо…
23.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
здавалось би -
летимо по кругу,
насправді ж – проторюємо
висхідну́ спіра́льну дугу…
…одхилила віконну фрамугу,
у щілину одразу – зірки́,
наче вербові котики…
зацікавлено проснували гілки́,
повстромля́ли сіренькі носики
борзе́нько до хати
пробралися –
уро́зтіч порозбігалися,
порозсипалися
на ко́вдри і подушки́,
вовтузяться біля скроні,
лащаться до щоки,
торка́ють об ру́ки,
лоскочуться у долоні,
проти́скуються у пригоршні –
не дають заснути
мені
пустуни́ і пусту́нки
перламутрово-сріб-ні…
що тут уже й казати:
розсипа́йтесь, розко́чуйтеся
по усіх куто́чках
і потає́мних за́куточках
фраму́жно одкритої хати
…треба підво́дитися,
вставати,
між подушок мости́тися,
зручно всідати,
невеселі думки
у цупкі нитки
сука́ти,
у циганські голки засиля́ти,
живі жари́нки,
самосійні перлинки –
зірки́-вербові ко́тики
у разки́
низа́ти
позав`язуються думки
у тугі ву́злики,
причепурю́ся… на шиї
намистинки-перлинки –
Усесвіт безмежний сяє…
...сказав трьохсотлітній ворон:
умру –
швидко і скоро -
знає…
…десь найме́ншенька
закотилася і немає:
ма́цаю
під подушкою –
таки прини́шклася і дрімає
перламутрово-срібна крихіт-ка…
станеш у мене
на пальцеві безіменному
за персте́ника
21.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2014
яскраво-жовто-га́ряче
у плиті паленіє жар,
о́дсвітами рожевими
струменить у півтемряву
із одкритих дверцят:
заливає упевнено
топографічні плани і схеми
мого
зажуреного лиця
відчутно пашіє од жару лице:
дрова дубові стати урешті змогли
Сонцем! –
теплом і світлом,
чим і завжди́ усере́дині себе були…
тінь подо́вжилась
і зламалася на стіні за столом,
до ирію
ворушать крилами вишиті рушники,
переші́птуються тривожно кутки́,
у густих аспара́гуса косах
забринів небесноголосий
давній мамин псалом…
…люба моя хатино,
забудь про мене, так-но тебе покину –
і не утримуй ні за́тишком, ні теплом,
а-ні лелеками-журавлями:
простоволо́са-боса
подамся за небокрай полями –
краще у безвісті, на чужині,
бездомною пси́ною згинуть мені
без роду-нації,
чим опинитися в окупації
ординцями-москалями
12.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
па́хне
у подвір`ї моєму – сном,
надобра́нічним пря́женим молоком
пахне…
мале вітерча́ з-за причілка зітхне,
уві сні завовту́зиться, позіхне,
виноградним куче́риком ворухне́
і надалі засне…
на шнурку –
білизна під місяцем сонно сох-не
…роздивляються із під руки
на лілові трояндочки,
ви́цвілі маки і сокирки́ –
молоді зірки:
знадобилися б залюбки
квітчасті мої простенькі си́тчики –
простирадла і пошивки́ –
малим зірченятам
на пелюшки…
ба́вляться
зірченя́та дрібні́,
випро́стують срібні
цупкі́ па́льчики-про́мені –,
до рук упіймати пнуться квітки́ -
лілові трояндочки, сокирки́ –
на си́тчиках намальовані…
…оксамитово-скра́длива ніч
спиває непо́спіхом звідусіль
прохолодно-пряну воло́гу,
щоб на ранок – у всій росі
новопреста́витись Богу…
…а десь
комусь
у цей час не до сна,
комусь десь усюди затісно
і всього мало,
десь комусь позарі́з потрібна війна,
щоб люди людей – калічили і вбивали
кремлівські
розпа́лювачі війни –
не́люди,
вірнопі́дданці сатани
10.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
планета
і життя на ній –
наче скляна блакитна кулька
у хвої новорічній,
на ялинці:
висить на волосинці,
яскрава і крихка –
чи мильна бульбашка…
…наче метелика ламкі́ тендітні крила
у лапах павіана гамадрила
..але
мале
буває більшим за велике,
крихке –
цупкішим за тривке:
таке
облаштування Всесвіту
урівноважено стійке́,
безмірно-значне, многолике
мембранно
бринить небесне і земне –
поєднано-одне,
тривожно…
та Слово Боже
не промине:
ми
з серед останніх – стали перши-ми
08.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014
поєдналася
у Родину
Єдину –
Україна
і вигнала з хати,
хижу і волохату –
зграю!
…орду
московську закляту,
поєднавшись зо світом усім,
виганяє
з прадіда-діда-батька-сина
Україна –
Родина
Єдина
05.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483602
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2014
пахне од печі хлібом…
снилася мама…
небом… небом… ішла сама
однотонним порожнім небом –
ма-ма…
під ногами босими – сіра безодня,
безрадісна і курна́…
глянула у вікно – сьогодні
перше березня:
от і весна
дочекалися…
та не всі
перше березня – от і війна,
традиційно: орди московської проти Русі́
… диких качок авіа-ла́нка
прорвалася через облогу,
либонь, із боєм…
до Бога
молитва наша, а сподіва́нка
на синів, що стають до зброї
…сину, сину, рушають зранку,
тут, у вузлику, хліб… вишиванка…
образок…
і
з чебрецем-євшан-зіллям ла́данка…
03.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
мокрий сніг
шарудить і скаржиться під ногами,
запа́лий і посірілий – нагадує про небуття…
як до нього
скаржилось і шаруділо
обсипано-висохло-поруді́ле
осіннє листя
поміж соснами
обвисають вогко
простирадла сірого сну –
можна торкнути пальцями
за обстріпаний край тума́ну
про́сікою бреду́,
ніби собою марю…
розмиваюсь у сірому на ходу,
втрачаю обриси – тану-тану…
перетікаю
у небуття туману
сіро-сіро-сіро…
волого:
ні псалмів, ні ладану-миру –
у сосновому храмі
порожньо і убого
і на душі…
де ви?.. де ви?..
повертайтесь до дому з ирію,
білокрилі надії на-ші…
12.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2014
частина І. Примітивно-етимологічне
мова дзво́на –
духовна,
триєдино-довершена
і сферично-об`ємно повна
«дзвін»
у нашій мові –
є смислови́м
звуко-наслі́дуванням у слові…
для порівняння: «колокол» –
із сусідської мови –
у їхньому слові
у понятійній його основі –
осмислення форми,
зовнішня, зорова́ озна́ка:
«коло-кол» –
кругле щось, приче́плене до «кілка́»…
іще варіант,
аби об`єктивно до решти було –
«коло кол» –
«із множи́ни кіл
утворене кругле тіло»,–
(як і, наприклад, округла людська голова…)
ще раз – ознака зовнішня, зорова…
правдиві свідки – слова…
етимологія: різні підходи,
і нічого дивного,
ми –
два абсолютно різні народи…
«колокол» –
кругле, і чепить на колу́ висо́ко:
тобто, формальне
зовнішнє сприйняття – оком;
«здвін» –
відображення звуку,
сприйняття суті предмета – вухом,
духовним слухом…
частина ІІ. Сакрально-зна́чиме
се́рця*
могутній удар:
бов-в-в!.. –
«Бог є Любов-в-в…»
бов-в-в!...
до Бога зов –
і водно́час відо́зва Його:
Любов-в-в…
у звучанні першого
довгого, рівного і густого
основного тону,
що виникає одразу
після удару серцем
об стінку дзвону –
має сакральне значення чисте об`ємне звучання це –
співвідноситься вібраційно із Богом-Отцем
другий тон
триєдиного звуку «бов-в-в!..» –
«Господь є Любов-в-в…» –
виникає слідом за мить:
ніби десь водопад
чи невидимий ліс шумить,
ніби щось неосяжне у повітрі плине-кипить,
усере́дині клі́тки грудної щось ніби дивне м`яко гуде –
таке, яке вічно єсьмь і вічно гряде,
щось незбагненно живе і повне,
ніби як трепет любовний...
…ця всепрони́кна лагідна складова́ –
вібраційна тональність Хрестова,
Сина Божого – Логоса-Слова
і третій тон триєдиного «бов-в-в!..» –
Бог є Любов-в-в… –
безпосередньо дзвін:
Духа Святого,
Життя Пода́теля закликає і презентує він…
безпосередньо дзвін…
частина ІІІ. Історично-символічне
імперія нужди,
неробства, дикості і зла –
гіпертрофо́вана горди́ня
імпе́рська, що себе одли́ла
у бронзі
найбільшого у світі,
дві-сотні-то́нного
але навік німого
«цар-ко́ло-кола́»
трагічна доля форми –
позбавленої смислу і душі:
гординею здаве́н грішать
сусіди східні наші…
як вони кажуть:
«много та дурного»,
але пишаються
на цілий білий світ,
що сотворили
найбільшого з усіх –
хоча і без`язикого й німого…
ця гли́ба, ку́па спла́ву –
символізує
імперії останньої несла́ву
…а відко́лота
від "цар-колокола"
одина́дцятито́нна частина –
натякає-символізує
на суверенну за всіх обставин
незалежну у Го́споді Україну
хоч би як їхній «Цар» хотів -
та: «ніколи, ніколи не буде Вкраїна
рабою московських катів…»
…над нами – наш, живий, сакральний триголо́сий Дзвін,
благослове́н одвічно і довічно він…
31.01.2014
серце* - металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476190
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.01.2014
зсере́дини
Майдан – це Січ,
пала́нка Січова…
за мирної години
тут кожен сам собі –
указ і голова
у той же час –
це братська
туго поєднана родина
Майдан ізсереди́ни –
община:
там кожен кожному – Людина…
це пам`ять,
невмируща генетично,
зв`язок із предками ме́тафізи́чний,
це голос Крові –
Свободи, Гідності, Любові
Майдан – є символ України:
Свобода Духу у його основі
Майдан зсере́дини,
наче людський мурашник:
суцільно «наші»…
без жодної прину́ки
там кожен творчий труд
знаходить творчі руки,
всяка робота – і важлива, і вагома,
мета – конкретна і свідома,
Майдан –
це ніби ти нарешті
у себе вдома…
прийшов – роботу бачиш,
то бери її й роби –
о ні, вкраїнці не раби…
там – ноутбуки, телефони…
і замашні кілки,
якими б`ють
у «тулумбаси» самочи́нні –
заліза товстостінного листки́
жінки́,
вдягнули чисті фартушки,
розносять бутерброди всю́дно
і пиріжки
різноначи́нні,
узвар, чаї-напитки…
каву,
самодієво-лю́дно
боїв дими
і вогняні заграви...
спитаєш – скажуть,
не знаєш як чи де – підкажуть…
в Труді – єдині,
у боротьбі – єдині:
Майдан –
це гімн живій нескореній Людині,
Родині
і Общині -
Україні
Майдан – це Січ,
Паланка, Зе́рнятко усередині…
27.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
апостоле Пе́тре,
тримай ключі на готові,
змащуй пе́тлі
олією із оливи –
в Україні ізнову
готуються масові зо́рели́ви…
скоро уже, видать,
піде ордою злочинна рать
то щоб не рипіли райські ворота
як хлине юрбою,
хлине потоком,
гирлом-рікою,
хлине широким
вільним Дніпром –
непереможна
вкраїнська голо́та
…і ти, Хароне,
ки́дай човен та
пересідай на пором:
буде у раю завізно,
чекати пізно
Воля-Свобода:
богоугодна і благородна
мета народна
Зе́рнятка!
їм не оддамо,
хіба усі згинемо -
до єдиного
27.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Зернятко, Зернятко
наше золоте:
житнє-пшеничне-
сонячне-просте…
посіялось Зернятко
у морози люті,
то швидко росте
росте-дозріває,
серця зігріває –
у Народну спільну Душу
всі душі єднає
під склепі́нням неба –
непокри́ті голови,
нам не хо́лодно…
…з-за півночно-східної
мертвої гори
здійнялися
беркути-сна́йпери
гострі кулі осами –
у груди і скроні:
ви́сипалось Зернятко
з мертвої долоні…
впало на вологий
од крові пісок –
вибилося Зернятко
в колосок…
засіялось Зернятко
по рідних полях –
золоти́ться волею
вкраїнска земля
засівайся, Зернятко,
в долоні й серця –
за свободу-волю
стали до кінця
нема переводу
козацькому роду:
благословив Бог Свободу
такому Народу
…сійся-родися,
жито-пшениця,
всяка пашниця:
Воля народу
во віки святиться
у вільній Родині –
Слава Україні
розкри́лилась маком
кров на знамені́ –
вічна слава всім Героям,
що впали в борні
26.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
над Києвом
дзвони дзвонять –
Йордана… Предтеча…
хрещаймося, браття, духом
у чистий свят-вечір…
над Майданом білий голуб!
хутенько з наметів –
щедрувальники вітати
прийшли з водометом:
у шоломах, з гранатами,
щити, пістолети,
а за ними – з кандалами,
танки, кулемети…
а ми вийдем – окропимось:
мирні Божі вівці…
до Дніпра – струмки криваві
по мерзлій бруківці
19.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473704
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.01.2014
«…коли
над вашими го́ловами
заносять дубинки, кийки, кулаки
народні захисники –
си́ловики́ –
го́лови
мають бути нічим не покриті,
бо
із першого разу
можуть вас НЕ захистити
голови – не опускати!
хустка́ми,
капелю́хами чи шапка́́ми –
не покривати!
стояти
із опущеними руками –
не заважати!»
витяг:
од 16.01 – «законоДАВЧА Інструкція»:
до виконання затверджено – Я
***
…б`ють, брате,
у підворітнях, на вулицях,
у засті́нках – жорстоко б`ють –
усюди – біль…
але у нас
є спільна мета
і благородна ціль:
ми – за Гідність,
за Бога-Любов
їм же –
гірше,
вони – ласі грошей,
і задоволення бачити кров
…а хто не знає,
що задоволення кожне –
ложне:
наси́тившись – проминає…
наситилися,
а тепер – мусять,
тільки мусять!
не залякають,
нас
не змусять,
груба фізична сила –
безкрила,
а більше вони
нічого не мають,
не знають…
…багато розли́то болю
ми -
за Гідність, Совість, Любов,
для кожного і для всіх -
Свободу-Волю
18.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
стежки,
як струмки –
всюди:
їх
замість води –
проторюють люди
польові стежки,
лугові,
лісові,
між-Зо́ряні –
павути́нки,
майстерні
вишукані стібки́
у
гармонійнім узорі
Вселе́нської ви́шивки…
стежки́ –
русе́льця тиші,
несподіванок
і романтики
бережуть твої
і мої сліди –
пам`ять стежок
вічна,
як і пам`ять води…
погу́блені
серед трав стежки,
зата́єні у жита́х польові дороги –
капіляри-про́жилки,
найкоротші вивірені шляхи
до людських осель
і до чертогів
Бога…
стежки...
тугі́ клубки,
безтурботні коти,
пругкі́ шовко́ві нитки́…
14.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
...ви нас – носака́ми кованих берців –
під серце,
вас ми –
козацькими ма́ршами
і бурхливими скерцо…
ви нас – поме́жи віч кулаком пудовим,
ми вас – правдивим словом
гукаєм до вас ми:
хлопці, будьте людьми!
братами…
матері-Україні синами
станьте плече до плеча з нами…
за те –
ви нас дубинками і кийками,
кованими підборами-каблука́ми…
наче голодні сторожові́ пси,
нацько́вуєтесь панами
промосковськими…
паханами
вважаєте нас «лохами»,
безсилими,
інтелігентами…
на відміну од вас – просто люди ми –
з окровавленими, непокритими го́ловами,
та не залякані вами
шануєте силу… але шоло́ми,
ваші пластикові кийки –
символи боягузства, не сили,
хіба нормальні чоловіки́
стануть озбройно із безоружними?
нами
у настановах Божих
і у єднані супроти зла – наша сила…
а таким, як ви
і псареві вашому завдяки –
уся українська земля –
суцільна братська могила…
у рідну землю поляжемо ми,
обійме́мось із попередниками-братами
а вас –
під шоло́мними номерами,
наче псів, позакопують,
на неозорих про́сторах
«братньої» Колими,
бо рідна земля погидує вами
11.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471882
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.01.2014
…ніби стоїш
у прони́зано-ли́повому осонні
на приміському пероні,
перед очима –
шви́дкісний потяг мимо
летить –
мов кіноплівка кадрами – мерехтить:
бачиш себе –
на живому осо́нценім тлі,
відображеною, мов у розбитому дзеркалі, –
у кожному кадрі-шклі,
у кожнім вікні, що пролітає, – вагоннім
бачиш себе – у осонні,
на розлогім липовім тлі –
множи́нно відбитою
у залитому сонцем шклі –
на кожнім
осліплено-миготли́вім кадрі віконнім
вагоннім:
ті, хто всередині потяга – всі –
то спільний,
суцільний,
загальний людський світ,
а твій, особистий –
відносно потяга – зовні:
тільки у кожнім вагоннім вікні –
бачиш себе – у відображенні…
ілюзорнім
на осмисленому
просторо́вому фоні
…твій світ
за́вжди любить тебе:
от скажеш: «…нині
небо таке – синє…»,
він
одразу ж пого́диться:
«…синє, синє – аж голубе…»
бо - любить тебе
а скажеш, приміром:
«…небо сьогодні – сіре…»,
світ закиває прово́рно
і підтакне́ :
«…сіре, сіре…
навіть і по́части чорне…»
бо не сприймає «не»
твій світ у всьому
пого́джується з тобою
із йому притама́нною
радістю і любов`ю
для нього істина
у останній інстанції є –
кожне слово твоє,
може, і не продумане, випадкове –
слово,
решта усе – загальне
і похідне́
твій світ не розуміє – «не»
подумаєш:
«…я не люблю́ зелене пальто!»
світ почує –
«…пальто… зелене…»
і скаже: «кохана моя турбо́то,
покладись на мене:
буде тобі пальто
і –
неодмінно! зелене…
цілко́м
покладись на мене…»
світ не знайомий із часткою «не»
кожне слово твоє – для нього ствердне,
беззапереч-не…
твій світ – однопо́люсний,
і стосовно тебе його полюс –
суцільний плюс…
що замовиш – усе буде так:
світ забага́нки твої
радісно вво́лювати мастак
залишилось одне,
дрібне́ –
бажати «без не»:
скажеш, приміром:
«…хочу миру!..»
світ і почує:
«миру… миру…»
а
із протилежної сторони –
ніби те саме:
«не хочу! не хочу війни…»
а вийде:
«…хочу війни…»
і розразиться
якась локальна війна –
чия у тому буде вина?
твій світ
відбивається у тобі,
як верба у воді –
у цілковитій злагоді,
у ствердній завжди
відпові-ді
11.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471781
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.01.2014
сонце пові-і-ільно
опускає ві-і-ї
перед тим,
як за обрій піти,
наче задумливо мріє…
приймає усе,
що за день
пощастило йому побачити –
пережити:
філософія Красоти́
витягуються,
тенді́тнішають-ростуть
усьо́го предметного ті́ні
і сам ти,
якщо "потилицею до сонця"
йти –
од ви́шуканости ліній
власної тіні –
її досконалости,
не зможеш очей одірвати…
філософія Красоти
зауважувати,
споглядати…
і думати:
«…щоб о-ТАК досконало творити –
треба ТАК досконало люби-ти!..»
блаженство – жити,
отак-о по стежині в`юнкій без мети
іти –
не потоптувати, не смітити,
не вимагати:
тіні готи́чні спостеріга́ти,
усвідо́млювати,
бути самій результатом
Твоєї Творчости –
філософії Красоти
…по́серед світу,
невдово́леннями зао́ханого,
зеленію, як цьогоріч зима
з теплого дива…
навіть і не скажу́ сама –
чому нара́зі така щаслива,
і у кого – так безкінечно і ніжно закохана…
10.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2014
…так безнадійно дивляться хрести,
на сонце, що схиляє
чоло до небокраю
на кладовищі,
за селом,
незримі сутінки стирають
із надмогильних каменів портрети:
повільно риси незнайомі тануть,
у каменях зникають –
кануть…
і тільки очі
вира́знішають – оживають ніби,
і на іконках
набирають світлосили – простенькі німби…
рух у повітрі невловимий:
ні-ні, я – мимо…
мимо
…солона риба,
окраєць хліба,
після круїзу по полях –
приємна втома:
мій стіл, стілець,
мій ноутбук, блокнот і олівець –
як гарно вдома…
09.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2014
на столах
із саморобних щитів –
кутя
між свічок просто неба зоріє…
у долонях київського Майдану –
Зе́рнятко народилось і зріє…
у долонях розкритих Майдану,
як у пречистому лоні,
у пере́співі різдвя́них дзвонів,
народилось Зерня́тко
і довірило себе людям,
як віфлиємське святе Немовлятко…
росте, теплом повста́нців зігріте,
Богоматері омофором укрите,
підошвами кованими не знищене,
героями-мудрецями,
усіма Святими Отцями
землі нашої–
молитовно-незримо захищене
Ірод –
кігтями і дзьобами,
кийками і пудовими кулаками
переслідує-палить, у обличчя людей б`є:
окрі́пнути Зе́рнятку не дає…
бережемо Зерня́тко,
як зіницю Небесного Ока,
денно-нощно стоїмо на сторожі –
лють Ірода
пекельно жорстока,
підступна і зловорожа…
нові виклики і загрози:
метеорологи
прогнозують морози –
Майдан потребує ліків, дров...
Совість, Гідність, Любов
08.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
поставив
на моє підвіконня ранок
необмиту чашку із-під домашнього молока –
скляний несполі́каний філіжа́нок…
молоко справжнє:
міцно за скло тримається,
на дно філажа́нкове не стіка –
туманно…
і слі́ду нема –
потопилися у молоці
кущі і трава,
хати і дерева –
верхівками так-но плавають,
наче повінню змиті копи́ці,
погубили підму́рки і корінці́
свої –
пірнають, купаються,
як у поросі теплому горобці –
аж бо́розни білі
гребена́сто ходять
по туманному молоці –
об краї
філіжа́нчасті розбиваються…
радіють волі хати́ і дерева
а я…
я відчуваю інші слова –
мають прийти у світ наш – інші слова!
такі – од яких щасливим обертом
кожна піде голова,
кожне серце – сонцем! сонцем у грудях заграє:
скоро-скоро вже
скаже
сповнені смислом духовним Слова
грядущий Поет –
бо грядущий Поет їх знає…
туман – збито́шна химера:
та пли́не, пли́не, просвічу-є
крізь туманний нинішній ранок
передба́чуваний довгожда́ний світанок – Духа Живого Ера
...грядуть Поети
Істини і Любові
у Слові -
філософи Красоти:
може - ти?..
05.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
ворушити
прадавні такі порохи́
під часови́ми пласта́ми…
вибач, не будемо ми
словами
занесені
вапняками-пісками
слова,
сказані чи не сказані нами,
ризикують
стати банальни-ми
словесами
ні…
не цікаве мені
давно засохне на пні
кожне слово твоє,
хай усе залишається
в тайні –
як є…
04.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014
…снігу нема,
зате – який делікатний на всьому іній,
берізки – ніжність і ви́тонченість сама!
у білій, молочній, прозі́рчасто-ди́мчатій піні…
це – безсумнівно пророчий знак,
відвертий на-тяк,
що скоро прийде щаслива весна
у
пелюстко́во-мере́живному кипінні
…мріє усе доокруж – таке задумливо-миле,
посивіле-біле
і –
глибоким грудни́м contrálto
на верхівках різдвя́ного діапазону
звучать бархатно-чорно
медитативні воро́ни:
ні –
не контрастно-відлу́чені,
але са́мозану́рено-відсторо́нені
...дзьоб, наче кортик у піхви, захований під крилом –
гріється чорнопе́рим внутрішнім власним теплом
02.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
і чого б іще мені треба,
коли бачу серед зими – живу траву…
хіба –
пі́дтримки з неба,
щоб одібрав народ булаву –
символ державної влади –
із лабет прихильників ада:
ад – це розбі́й, насильство,
нена́висть,
брехня, пограбунок – зрада
така – не од Бога влада, ні:
запроданці – на духовному плані
бовваніють, як мертві скелі горди-ні
і безодні,
сповнені мороку…
простри
над воскреслим народом Руку:
морем світла Майдан наповнився,
наче єлеєм соборна Чаша –
благослови
прапори молитовні наші:
від нині
по суті уже – жовто-сині,
що береглись, як у бабціній скрині
святині народні-родинні,
до слушного часу – у кожній Твоїй людині
ладан, єлей і смирна:
істинна перемога – духовно мирна
01.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
…отак собі
ходиш по хаті
у махровому,
лагідному до тіла, халаті,
чи – ліловому
ба́євому, не ново́му…
думаєш про своє́,
нарізаєш до столу святкового
класичний салат «олів`є» –
а у небі, знадво́ру,
у цю ж таки
непримітну по́ру,
Зірка нова встає –
весело-радісно сяє,
у вікна твої заглядає -
віншу́є-вітає
…хтось у двері вхідні́ стукає:
одчиняй, господине, двері!..
не чекала так рано?
стрічай – це Нова історична Ера
уже колядує у тебе в сінях –
Ера Духовного Воскресіння…
увіходить до хати, у серце твоє,
і ти – зо своїм «олів`є» –
під Небом нови́м,
на Землі оно́вленій є,
БО –
турбота за ближніх,
а отже Любов –
то
основний інгріді-єнт
класичного твого салату…
…як чистота
і зимо́вої свіжості аромати –
основні відтінки халата
твого лілового…
баєвого-махрового,
передсвяткового
31.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
...но́сять трупики ялино́к -
скоро-скоро вже новий рік,
не дивись у віконце, синок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469148
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.12.2013
засвистіли но́жички,
фі́ночки-зато́чечки
в підворітнях но́чами –
нонсенс, божевілля:
влада чи́нна перейшла в підпілля,
догребла до точечки…
духи темряви орудують вночі,
нападають зграями, як шакали:
за нікчемні мідяки
партизанять лю́мпени –
Боже, схамени!
крези-багачі
залякують трудолюд, що пограбували…
вже бебехи як не репнуть –
а все мало, мало…
отака частушечка
виходить наразі:
не дай Бог – з Івана пана,
а із грязі в кня́зі…
29.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469101
рубрика: Поезія, Співомовка
дата поступления 29.12.2013
…по суті,
усе те саме,
нічого нового нема,
вісь, межа боротьби історично відо-ма:
Світло – тьма…
ще до трипільців –
світ розколовся і зяє:
протиборство межи формаціями двома
вісь-уклад
Родина – зграя…
таке наступництво маєм –
і нічого нового у Майдані нема…
Любов – страх:
герць, битва Ідей
Боголюдей – звіролюдей…
Ти Сам наразі усіх нас несеш на руках…
ми знаєм:
відступить зграя…
люди – родина Єдина
з діда-прадіда-батька-сина – Україна
22.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2013
переверні́ть
у собі прапори́ –
жовтим! кольором догори:
жовтий НАД синім –
такий Символ
хай утвердиться у кожній людині,
у кожному «Я» - всереди́ні…
жовтий символізує Духа:
Божий Дух домінує
над природним-синім
у Бого-людині,
де основа – Любов-Єднання,
і навпаки:
над жовтим – синій
домінує у людино-тварині,
де головне – жування,
конкуренція,
інстинкт виживання
…для перемоги у боротьбі –
внутрішній прапор
переверніть у собі:
і стане він знамено́м, символом
верховенства совісті –
над грі́шми і барахлом:
ознаменує
перевагу нетлі́нного
над іржею і попелом –
до Волі
духовно-внутрішній перелом…
синє небо
і достиглі пшеничні поля –
тут ні до чого:
синій – лоно, вода, першоЗемля,
а Жовтий –
символ присутності і верховенства
принципу Бога
пора
повернути лице
до сакрального прапора –
Жовто-Синього:
істинно символічного,
нашого предковічного…
21.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.12.2013
сніг тане… тане
здіймається
ледь присутнім туманом
проз хвою і крони –
як молитва вільна,
міжконфесійно-спільна
з Майдану…
тане сніг, тане...
туманце́м вповиває:
«Ще не вмерла..» Майдан співає –
мільйо́ноголо́со, спільно,
барика́дно-обне́сено-вільно
тане сніг, тане,
вітер а-ні дихне на грудневий сквер:
тиша така –
абсолютно-довершена і волога…
пощастило то́му,
котрий на Майдані вмер:
стояв, «Ще не вмерла…» співав,
долоню на серці тримав –
упав –
і долучився нечаяно
одразу до Світлого Воїнства
Господа нашого Бога…
відтепер –
у світлоносних ла́тах
у дозорі,
на ча́ті буде стояти,
на сторо́жі –
щоб не прийшли непомічено
до Майдану сили ворожі:
буде відтак
безіменний брат
і товариш ратний –
волю охороняти,
Свободу!
нескореного народу
тане сніг,
неупинно туманом з-під ніг – тане!
багато нас поруч із ним
на ча́ту невидиму стане:
бу́демо чатува́ти,
недремно стежити-стерегти́ –
скоро вже, невзаба́рі скоро
Посланець Господній
на підмогу має прийти:
Свободу!
Свободу –
ще не вмерла Душа Народу:
розси́палася, теплом розлила́ся
по наших серцях і змерзлих руках,
як Світло,
до часу приховане у свічках…
Свобода –
од берегів Борисфена піде́ і бу́де
для всього земного лю́ду
а поки сніг
поволі тане, тане, тане…
"і мертві, і живі, і ненароджені"
на чаті спільно станем…
…я знаю одне
заклинання магічне –
зло не вічне,
зло не вічне,
зло
не вічне…
18.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
не собо́рувана…
супроти традиції – не обмита,
кийками ординськими безоружно забита,
отак –
зо слідами проте́кторів-підошо́в на чолі
просо́чуся непомітно
проз асфальтові смо́ли,
проз ка́мені
мовчазні
до основи-основ землі –
ніким не підкореної ніколи…
шкода себе…
і всіх…
і їх…
але!
час за нами прийшов –
настав!
необминуч і кровав…
це – робота,
робота наша звична,
місія історична:
треба йти –
перемогти
чи у землю рідну лягти:
залякати не можуть
підошви кованих берців
ординських запро́данців,
газ, кийки, металево-щитовані загорожі,
продажні суди́:
так і раніше було,
та не буде завжди –
ЩО ВОНИ МОЖУТЬ?
убити?..
ситуативно перемогти?
але НЕ підкорити…
що ж,
колись все одно доведеться вмирати –
то чому й не сьогодні?
за свободу власну, за правду і волю Господню…
скромно і непомітно,
стати-перемогти,
а якщо доведеться – вмерти:
немає вищого перед Богом,
як за гідність людську – самопожертви…
жодні манкурти
не годні перемогти,
підкорити,
якщо усере́дині себе –
незалежний і вільний ти
кожен зараз вирішує сам,
така година –
живи, Україно!
цвіти…
я просто люблю тебе, Україно…
непомітно-звичайна твоя людина
треба йти…
не прощаюсь,
побачимось там
13.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465795
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.12.2013
…знов
перепо́внилася Терпіння Чаша:
нанаситна орди́нська «раша»
і продажна старши́на «наша» –
у день Собо́рний
заступника міста Києва і Ураїни-Руси́,
звитя́жця усякого зла,
Архістрати́га Небесних Сил
Михаїла –
провернули підступне своє
продажно-зрадницьке діло…
посрамити Віру нашу
і небесне Воїнство – захотіли?
познущатись у котре над нами –
са́ме
у листопадовий День Михаїла
Хра́мовий?..
знов
як лелеки – додому! – із чужого ирію –
рвемося із око́в:
безоружно б`ємо крильми
об сталеві орди́нські щити́ і ґрати –
кров…
на бруківці – холоне кров… неви́нна:
знов – під чоботом зради
ярі́є до неба калина –
ке́тяга-ми!
ко́вано-підкопи́тно-зім`я́тими:
але Єдин
Бог наш – Любов
завжди
так!
сотворені ми –
одвічно-свободолюбивими:
прагнемо
вільно у Бозі жити,
та самозванні «брати́»-
супостати
знов
у невільничі каземати
осклизло женуть отарами
безсловесними умирати…
…ординські щити і ґрати –
знов
молитва́ми б`ємося
до склепіння
монастирів і церков –
переповнена
Чаша Терпіння –
вопі́є невинна кров
на каміння
пролита,
сльози
сиріт і вдов –
прийди!
із неволі ординської ви́веди,
не допусти
пропас-ти…
Спас Ти!
дивись!
ми об`єдналися –
як було колись:
єдині!
Людина
радіє і співчуває людині:
ми – як одне Твоє Тіло:
десь
проли́лась невинна кров –
а скрізь,
у найда́льшій сільській хатині –
одізвалося-запекло-заболіло…
ми – Твоє окрива́влене Тіло…
пошли
у поміч нам
заступника Михаїла:
зло
знову ордою на нас пішло
не випадково у День Хра́мовий:
Сили Небесні – з нами!
…Воїн Світла Архістрати́г Михаїл –
поставлений над усіма янгольськими чинами
вірний сподвижник Божий –
духів Денниці ординсько-згорді́лих
із
жовто-блакитних Небес
геть!
скинути допоможе
а ми
будьмо єдиними -
«Будьмо уважними!
і непохитно станьмо у Вірі перед Господом нашим*…»
переповнилася
Терпіння Божого Чаша
01.12.2013
*Над всіма дев’ятьма янгольськими чинами поставлений Господом святий Архістратиг Михаїл – вірний слуга Божий, бо він скинув з Неба згорділих Денницю(ворога-зрадника) з іншими його ду́хами. А до решти янгольських Сил він вигукнув: «Будьмо уважні! Станьмо побожно перед Творцем нашим і не помислімо неугодне Богові!».
** вже понад тисячу років Архангел Михаїл є покровителем землі Руської, і, відповідно України, як духовної правонаступниці давньої Руси. Він - покровитель нашої столиці – Києва. 21 листопада - день святкування Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безтілесних – саме у цей храмовий день «влада» оприлюднила свої підступні наміри щодо подальшої неєвропейської долі України...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
зір у мене слабкий…
і люди здаються –
схожими на зірки́:
привабливо-романтичні,
поки на відстані,
при наближенні –
розпливчасті і холод-ні…
ні…
на відстані
випро́станої руки –
зірки
23.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
довго –
більше десятка літ
(…од її пло́та і од її воріт
не зали́шилось і пам`яття́…) –
змагалася
невеличка покинута хата,
за право своє – існувати,
у спориша́х обІйстя
чоти́рику́то стояти…
ловити шибка́ми
сліпува́тими
сонячні-місячні промінці́
і у крону клена –
то безлисту, а то зелену –
золотих і срібних «зайці́в»
запускати…
на трубі-ко́мині –
у на́строї вітряні́ –
полонези-ноктюрни
грати…
заради втіхи,
прозі́рчастим
капеже́м із-під стріхи
на весну́ гадати –
си́тцево і суко́нно,
двері-на́встіж-віко́нно-одкри́то –
жити…
доокру́ж при́зьби
пе́стити і лелі́яти квіти…
така
природна Воля кожної Су-ті –
залишатися у Бутті…
невеличка хатина та –
людьми покинута,
себе стерегла,
у руїни відсто́ювала
із, самій здавалося їй,
надмі́рною силою:
хоч
руйнувалась пома́лу, але –
залишалася гідно красивою…
холод-спека, дощі-вітри́-хмари,
як москалі-тата́ри,
розтрі́скували-розколу́пували,
облу́щували до ребе́р
біле колись її тіло,
тепер,
пташками-людьми покинуте –
облу́плено-потемні́ле…
щоразу, мимо йдучи,
думала я: тримайся…
може, знайдуться люди
і щасно усе буде…
але –
що́ мої співчутливі думки́…
їй би – круто замішаної гли́нки!
свіжо-га́шеного вапе́нця –
раділа б тоді віка́ми
усіма
білими чотирма
бока́ми – до сонця...
…напризволя́ще покинута
хатина та
спроквола́ розсувалася,
але не здавалася,
поки живий був дах…
та услід за прова́леним да́хом –
зусилля пішли прахом…
навіть коли вже попа́дали сті́ни –
ще трималася на стовпа́х,
як на ми́лицях…
довго билася
у агонії…
врешті, під купою дра́нки і глини –
зникли її,
давно здичаві́лі дрібні арґо́нії…
у розхри́станому обІйсті –
сама руїна:
чи не сниться де́сь там,
кому́сь там, у якомусь чужому далекому місті –
блискавкою пронизана
батькова-материна раїна*…
...символічним здається мені,
що уперто стоять – не рухнули спільно із хатою,
двері – колись вхідні́…
міцно за́мкнені –
стережуть останнє своє – поро́га,
він, старе́чий, хранить
дорогі і па́м`ятні
сліди і до́тики босоногі…
трагі-комедії любить життя:
ко́мин-труба
випа́дком упав – горизонтально-стро́го
і заліг у купі рештків-сміття́,
як ствол гармати –
же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу –
минуле чиєсь захищати,
чи гостей довгожданих стрічати?..
не все прощається… і не всіма…
я́дер, правда, таких нема,
щоб із труби-гармати
у байдужість людську
ціля́ти…
…прощавай, хато
біла,
сестро́ моя –
із глини вийшла...
так само я
22.11.2013
*раїна - пірамідальна тополя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2013
ніч
Возом Великим
у двір заїжджає –
по
вершині ши́ферній
старого мо́го хліва-сараю…
по вузенькому гре́беню,
гострому стрімчаку́
по
хвилястих ска́тів-плато́ -
сти́ку
придивляюся: ні… зато́чує…
вза́токи Возом у двір здає́,
ди́шло, наче шию гуса́чу, круто
ви́гнуто…
і дишлом, ніби стерно́м, – ві́ссю
задніх коліс –
управляє…
треба ж… робота майстерна яка…
мов на дорожну смугу - призе́млення літака
…цікава у ночі із Возом гра,
наче кіно…
завтра
знов
повільно дивитимусь у вікно…
…що не кажи,
замислова́та виходить «картин-ка»:
у небі над нами – порожній Великий Віз –
без ко́ней і Візника́…
20.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
со́мна́мбули –
невільники по́вні,
нічні блука́льці – ловці́
ілюзорних райдуг,
примру́жено-глауко́мних:
во́дить на манівці
неви́дима сила –
і до нас води́ла...
шо́ри, оброть, батіг, вуди́ла…
маре́вна сила,
непевні слова нав`язує і нани́зує:
не дивись угору,
не глянь дони́зу –
ступай одчайду́шно
по гнилому даху-карнизу,
а осту́пишся –
воля твоя така,
ви́щерблена і крихка́…
ви́дива, міражі…
пото́птані о́рдами хра́ми –
сухо лу́зкають під ногами
слів оскве́рнених вітраж́і…
ле́за, грані, кинджали-ножі,
у табакерці се́рця –
клубками
змії-вужі…
розта́нули,
розчини́лися у колоїдному молоці́
правдолю́бці і правдоно́сці:
ша! глаша́таї, тихо…
буди́ти сомнамбул – і вам, і їм же самим на лихо!
сіль землі
зникла у мо́році,
у тума́нному розчинилася молоці́:
ведуть до прірви упевнено
сліпців – сліпці…
…а ви́дасть себе
випадково який зря́чий –
кри́кне,
що па́губу спільну бачить,
за мить і зникне –
у золотій чи у залізній клітці,
зо свинцево-обтічною кулькою в серці,
чи у скроні:
зрячі серед сліпців –
небезпечні і безборо́нні…
Слово –
доспі́хи лицарські із Вогню і Криці,
маяк…
сві́тла стру́мінь двосі́чний,
ключ дові́чний
у джерельній крини́ці…
Поет -
*вежа сторожова́ !
під ногами – землі́ основа,
ореолом Сонця уві́нчана голова́…
неприборкана сила
се́рця навстіж одкри́того –
Слово-си́стола!
правди градом
по «гранях гранітних»
голі́в
і «котлетами заяло́жених» роті́в кори́тах…
у результаті?
ізловчи́лися та́ті
сліпі-підслі́пуваті –
на дрібні мутнова́ті напівслівця́:
благородний звір – сам іде на ловця…
…і поси́палися
на противагу Слову –
слова́, слова, слова,
сла́ва…
чіпка і лукава,
поло́ва…
отруйні заздрощі – си́тява похвала́:
му́скусно ляскають
у спітн́ілі липкі́ долоні –
не пробира́є? не пробива?..
лицар ду́ха, кажете… зрячий?
ну, побачимо – чи побачить…
«…лицарю, вам сюди, сюди…
обере́жненько, тут у нас бутафорські схо́ди…
усього три умовні сходи́нки…
ведуть до спальні…
там чекають на вас рю́шики, і про́стині-фіранки́,
як зимо́ві ра́нки
на Евересті – хрумкі-крохма́льні…
сюди, сюди – у будуар:
такому достойному лицарю –
по достоїнсту щедрий дар…
…там на ві́кнах – скла́дчасті плю́ші
і шовки́ неваго́мо-прозорі,
ну, і яка вам різни́ця,
чи запа́лює десь там і хтось там – зорі і душі?..
заплю́щуйте очі – вам насни́ться…
…а ще там, на столику –
(заува́жили то́нкощ ампір-есте́тики
грифо́но-но́гого слоноко́стого сто́лика?..) –
під вуале́ткою – пістоле́тик,
у пістолетику – ку́ль-ка…
пахне мускусом?.. у по́тиску липнуть доло́ні?...
не зважайте – у вас же таке
висо́ке
і світлоно́сне чоло́…
і симпатично-наївна ви́ямочка на скро́ні…»
18.11.2013
*вежа сторожова́ - тут у прямому смислі, споруда, висока башта, до будь якої організації-секти вжитий вислів стосунку не має (а)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2013
...трохи смішним здається
накре́слення букви «я» –
Кирила-Мефодія
випадко́ва іронія-самоіроні-я?..
чи підкинута кимось пото́му "купю́ра" -
для нас,
продумана хитро "редакція":
там, де було від Початку "Аз" -
упосліджено стало "я"...
літера «я» – розмісти́лася у абетці
у само́му майже кінці́ –
порожній круже́чок на па́личці,
наче бу́льбашка мильна – на соломи́нці…
і – уперто ви́ставлена «друга ніжка»:
така якась… по дитячому показна́,
демонстративна,
як у рюшах крохма́лених чоловіча маніжка…
самовпевнена, егоцентрична «ніжка» ця
нагадує щойно народженого баранця́,
що підвестись уперто спина́ється –
та но́ги, на м`якеньких іще ра́тицях
(чи копитцях?..) -
сли́зькаються…
од напруги тремтять – роз`їжджаються…
15.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013
розкинув ши́роко руки
пліт –
ловить останні вербові листки,
що пу́рхають мимо воріт,
заклопо́тано, як сини́чки…
чи, із далекого ирію,
ластівки́…
непосидю́чі
хре́стички чорні,
гомінкі́ і прово́рні…
за плотом не заховатися,
авоською не піймати:
жбурляє вітер у вікна ха́ти
чорні хре́стички –
дві,
перекреслені одна о́дною, па́лички –
символічні взає́мо-пере́тинки…
останні листки́,
синички і ластівки́…
дошку́льні на́тяки – печальні думки:
люди –
скрізь і усюди –
люди…
і ні́куди йти
одійди,
чужої підступності мо́рок:
умерла в сорок…
виніс мене… вивів за руку –
не одпусти!
це пізня осінь
по вологому бру́ку
пише чорні хрести…
14.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2013
налашту́ю Всесвіт
на пасте́ль –
м`яко-ніжно-стри́мані
ла́гідні тони́ :
ві́дсвітом розми́того
трав`яно́го
з відчуття́м небе́сного –
синьо-голубого
проникають пли́нно
спо́глядно-глиби́нно
через ясно-жовту
пластику пустель…
Усесвіт – пастель…
…налаштую Всесвіт на акварель:
на дові́льно ламану лінію, безли́сто-осі́нню, –
почеплю́, як сливу…
одійду́ – поди́влюся, оціню́ :
який же красивий!
…без причин і ро́здумів – серцем навмання́
зміню́ темп і ритміку ди́хання:
нині
Усесвіт, як слива – ви́вірено-обті́чний,
окру́гло-продовгува́то-логічний,
урівнова́жено-гармоні́чний
а колір! – терако́т із бузино́ю…
основних – синього і червоного
філігра́нна пропорція,
терпеливо і делікатно ді́брана мною…
пове́рху сливку-Усесвіт –
оздобимо голубим,
чисто-прозорим,
як наче заго́рнемо у шмати́нку неба –
і не розпи́туй мене,
чому голубий,
так-но торкне́шся – зник-не…
розтане, як дим чи вода,
і не залишить на пальцях сліда́ – так треба…
голубий пове́рху – зорова́ ілюзія…
як і ти, як і я…
пізній романтик твій листопа́д-менестрель:
сьогодні Усесвіт для тебе
у маля́рській техніці – акварель…
а завтра, можливо,
поздира́є вітер оці шпалери,
прозоро-красиві,
принципово
переосми́слить дизайн…
і я напишу тобі іншу казку,
скажімо –
«Усесвіт-гри́зайль…»
…сиджу наверху́ – на даху́,
на коньку́…
у обні́мку із ко́мином –
сонце за обрій заходить:
яка глибина́, прозо́рість…
відтінки, су́тінки, кольори!
незбагне́нно красиво виходить…
бери – повтори́
обрій-и́рій…
ну що тут скажеш…
по бла́ту –
відбі́рної са́жі, аби писати
глибокі і теплі
монохро́мні квадрати ночі –
гото́вий надати-підки́нути
знайомець-комин …
але!..
що спільного
несуть у собі лелечі
і джерельні ключі?..
певно, гомін…
гомін…
акварельно-пастельно-гризайлевий
гомін…
пророчий
12.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
п`єдестал обмежує про́стір:
два на два
і – цілко́м досить,
більше не треба…
куми́рова кам`яна голова,
навпіл!
розпоро́ти собою дерза́є небо
розбіглися, наче сахнулися,
на відстань безпечну – дере́ва,
не сіється і не проклю́неться усюдисуща трава,
на ребри́сто-квадра́тно-цеме́нтнім,
як ві́ко судме́де́кспертного стола – постаменті,
для задобрення ідола,
фанати складають ритуальні жертви –
квіти:
мусять
повільно-публічно од спра́глої муки – мерти…
неперебо́рна пече́рна потреба –
боятися-поклоня́тися,
на рівні чиїхсь підошов
почува́тися,
дивитися знизу –
цілувати санда́лію, лобиза́ти ризу –
життям залежати од чужого капризу
аби лиш самим не йти,
звіту собі не склада́ти
їсти, жити – а не рости…
вічні інфант-ти
людина –
здібна сказати «ні…», «не…»
розсмію́ся лихому
у личину пихату
і - налякано зник-не
09.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2013
я – темний дух.
я – невагома те́мінь!
як дим…
здійма́юся, як дим,
яду́ч і нелюди́м…
я – дух протесту,
дух неприйняття́
фальшивих злигоднів життя…
я – дух гордині
в людині
я – чад,
що підіймається із аду,
я – ад…
я нездоланна сила –
без влади
я чад горі́ння сірки і смоли,
я – твердь!
і непосту́пливість скали́
я темний дух,
що пнеться вгору:
під сте́лю, під склепі́ння…
я – ні насіння, ні коріння
я – вгору.. вгору…
там! Хтось невидимий,
нечутний
щось нерозбірливе говорить - ні...
про щось мовчить мені,
мовчить –
НЕ вчить…
зове і кличе,
кигиче,
курличе –
плаче?..
…сміється наче –
всміхається
вертається…
я до склепіння приникаю вухом –
всім своїм зором, всім своїм слухом…
я серцевина - альфа і омега - чаду,
що піднімається від аду,
обмацую, обнюхую, об..! – я знайду́ шпари́ну
в склепі́нні – я себе покину:
шукай тоді мене!
…якщо цей плач,
цей сміх…
цей спів згори́ - не промине:
НЕ ОДРЕЧИСЬ МЕНЕ!!!
06.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2013
яко намо́лені прапори́,
полоще-розві́шує осінь
вогкі
листопа́дові ра́нки,
висо́тами неба міряє
потаємні свої глиби́ни – медитати́вне озе́рце…
сьогодні, грою випа́дку, на де́нці
моєї призе́мистої філіжа́нки
зібралася гуща кавова у чіткий
ідеально окре́слений символ – двоєди́не серце…
розлягло́ся
на все порцеля́нове дно –
так і лежить до за́раз
у філіжанці моїй воно…
Хто!..
надіслав мені зра́ння
про любов неча́яну –
із майбутнього послання́ ?...
повідо́млен-ня…
поза сумніви прочита́вся
цей промо́вистий Знак,
але не думала,
що все і насправді станеться – так…
«…на сьогодні у нас любов…» –
іронійна думка метеликом ворухну́лася…
за таких обставин – це і справді було б диво:
любов… така велика… і така ідеально красива…
неймовірно, але несподіване Диво –
справді ста́лося…
наче сон – збуло́ся…
у події реальні вплело́ся,
матеріа-лізува́ло-ся:
чуже зло,
як на скалки́, на дру́зки побите скло,
що стежки мої босі було
рясно засі́яло –
зникло!
Світло!
Любові Божої Світло
у серця́ людей увійшло –
возсія́ло!
у простих
правдивих словах Силу свою яви́ло –
і, як тінь, посоромлено одійшло –
чуже і лукаве зло:
Сонце зійшло!
і за мить
безпорадно пропало,
як сніг торішній, розтало
зача́те людськими неправдами,
і поро́джене ними – зло
за́здрісне і лукаве
Велик Господь!
Неруши́м і Велик Господь
У Любові Його і Славі
...Могущ!
Всюдисущ
……
це – не вимисел,
поки що, може, й не вірш… але чесне сві́дчення,
зізнання́,
Волі Божої я́влення, Його Надихне́ння –
на кору́гвах, серцями намо́лених,
одно́го
осіннього теплого дня…
04.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2013
ми – раби, і чого ще од нас хотіти,
покірні
перед чужим пого́ничем,
як безпорадні діти…
уміємо одкрива́ти і закрива́ти роти́ –
молочко сса-ти…
і... не́ рости
отака наша доля… такий наш уді́л і наді́л –
і ніяких діл…
насмокчемося-обкаляємось,
прийде́ – прибере́:
на ключе́ві хресті́в перелітних
удру́ге за нас
умре
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2013
І
«…то яке там сьогодні у нас число, бароне?.. перше?..»
«…та хоч і десяте…»
«…не десяте, а перше!.. і не треба
нам тут милостиню подавати…
то яке сьогодні у нас число!?.»
«перше…»
«яке?.. голосніше кажіть, хай усі почують...»
«…перше»
«ну, от… і не треба так трагічно, мій любий…
у нас тут, знаєте, і Галілей одрікався…»
ІІ
ваша величносте – Більшість!
ваша величносте – Зграє!
ну,
звичайно ж, сьогодні перше число –
тридцять другого травня – для вас не буває…
…а ти думав, бароне,
що білим воронам
кліто́к не має?
що, може, їх доля, ти́тули, му́ри –
врешті, любов! – оберіга́є…
«…Ка́рле, стань – як усі… не дражни гусей
і не сміши людей –
ну, не надо́вго… прикинь-ся…» –
ото, бароне, і любов уся…
стань таким –
зручни́м, м`яки́м,
брехли́вим-лука́вим…
може, сягнеш дешевої слави?
стань, як ема́левий чайник –
аляпова́то-звичайним,
опа́лубочним, штампо́ваним,
із шлако-блоків муро́ваним,
може, виб`єшся у начальники…
стань! – брехливим-лукавим…
підхва́люй, де треба,
де треба – хвали́ !
на людях дурничок своїх не мели́…
…біле пір`я – Огонь! Вода!
біле пір`я –
непо́тріб, ганчі́р`я…
який там полі́т… яка свобо-да!...
у тебе он Марта – неві́нчана-молода…
які там я́дра, і які там о́лені-коні…
чорна зграя – сі́дало: забор-она на забороні!
МИ – ку́ми-куми́,
ми – її непохи́тність Чорна Ворона…
Марта, Марта… твоя мадонна…
молода
чорна ворона…
«…то яке там сьогодні у нас число, бароне?..»
ІІІ
…на тому, мій любий, і казочка вся:
у них
і Галілео – каявся…
одрікав-ся
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2013
одним біда – ві́д ума,
іншим біда – бе́з ума:
людина завжди прагне то́го,
чого́ у неї нема…
а я, роздавши усе,
а найменшенькому - надію,
блаженно всміхаюся і радію:
більше за тимчасовий не́жить –
у цьому світі
ніщо мені не належить…
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458240
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2013
…якщо людина
перейде́ боло́том –
то
забрудни́ть собі но́ги
(залежно, звичайно, від того,
наскільки глибоке боло-то…)
людина вимиє ноги
і, окрім досвіду,
у собі́ не залишить нічого
болото ж
бу́де ще довго
услід гойда́тися,
чва́кати і плюватися,
випуска́ти
сі́рководне́ві бульки́ –
тому болота́ - це річки́,
що у собі заму́лили
усі джере́ла й поті́чки –
у ру́сі-ро́звитку зупинили-ся:
у цьому й мораль сеї притчі
вся
03.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
*"To err is human, to forgive diviné" -
«Усе минає. І це мине́ »*…
вельмишановний царю Соломоне,
хоч я не Савська… і не цариця,
але осмілюсь долучи́ться:
усе мине́ – і знову повтори́ться…
до́ки людина
в СОБІ причину
своїх трагедій-негара́здів не збагне…
02.11. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2013
дощ
пальчиком теплим льняним –
конопляним?.. –
доторка́є лиця –
йому, непосиді, здається,
що сплю і не чую:
отак-о
потайки забавляється…
льняним… доторкає лиця…
вітер
у кулачок сміється,
паничем-іпомеєю в`ється,
ло́скітно дмухає,
чіпає за кінчики вій –
бешкетнику любий мій…
думає, що сплю і не чую
паничем-іпомеєю в`ється
сон-це!
цілується –
палко й одкрито,
полові́є жито –
хвилями
схилами
у долину
лине –
наввипередки з ялівцем-чебрецем
палко й одкрито
літо-літо!..
квіти
де ти?
рясно-зе́лено-розмаїто
гречка піниться молоком біло,
пахне долина медом…
залишуся тут… посплю…
огорни мене уночі
картатим пледом…
жито… де ти... кручені паничі...*
01.11.2013
*кручені паничі - іпомея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
ранім-ранком,
стежкою
у старому лісі:
все –
у росі́
проз ла́пи сосно́ві – сонце…
промені – під го́стрим кутом:
кожна кра́пелька сяє щирим золотом…
сяє!
присутність Духа Святого
явля́є,
Світло! - фокусу́є і розплітає
на прозі́рчасті кольори́ – діамантом…
ранком,
у травневому лісі –
світлозву́ками
сонце грає в росі:
гармонійні акорди і гами
веселкою
семистру́нною
бринять розси́пчасто під ногами…
ранкова роса -
природний о́сад...
і нічого дивного:
взаємодії
тепла і холоду конденсат...
уважно якщо ж придиви́ться,
увібрати її
проз довірливо-навстіж одкриті зіниці –
проя́вить себе
вселенської Єдності пли́нна Краса
і Відпові́дностей таємни́ці:
людство –
на поверхні планети – роса,
сві́тлому́зика –
гама кольоро́воголо́са…
і кожна окрема краплинка –
вбирає і відбиває
Істину Божу,
під - самій тільки їй одній -
власти́вим куто́м,
і сяє-звучить
у Гармонії – щирим золо-том,
мі́ниться і ряхти́ть
неповторно огра́неним
діамантом…
……..
ні,
я – не вчитель, не філософ, не маста́к…
можливо – не поет… різномані́тності зара́ди –
антропо́морфізо́ваний пита́льний знак…
роси́ короткоча́сної крапли-на…
може й невдало, але саме ТАК
за Творчим Замислом – огранена…
31.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
(...майже за Сведенборгом)))
скаржаться люди на ду́хів-при́видів,
що ті їх ля́кма-ляка́ють:
невідь ізвідки беруться –
невідь куди зникають…
дивуються ду́хи-при́види,
що бояться їх лю-ди –
бо і самі – ду́хи… хіба не знають?..
і, часом, коли замисляться,
чи кого із покійних своїх згадають –
засина́ють повільно чи прокида́ються –
то у світі ду́хів
при́видами з`являються:
ходять самотньо, своє щось думають,
нікого-нічого не помічають,
а як тільки до них обі́звешся –
неввічливо мо́вчки зникають…
…не шоко́вані, осмі́люся сподіватися,
ортодоксальні мої «аmí»?..
ну, не будемо сперечатися:
умремо – побачим самі…
29.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457317
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.10.2013
(…майже за Сведенборгом)
ад –
це ніби вселенська яма,
де
неприборканих пристрастей
са́мо-взає́мо-їду́че гасять вапно́…
коли,
у своєму неістовстві,
надто плюється-розбризкується,
так
бурхливо кипить і клекоче воно –
Бог
одчиняє прорізь-вікно,
і у яму, занадто розбурхану,
проникає Світло –
як холодна вода,
щоб умить охоло-ло
неістовство ада…
ад
ніколи не вийде
за йому встановлені межі
Богові – все належить…
29.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457290
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.10.2013
на шпилі́́
у цьому селі -
на видноко́лі,
на горбку́-висоті́,
на – зусібі́ч видноті́,
у ви́рубаній під корінь
непорочній сосновій цно́ті…
церкву нову́ поставили
щедро оздо́били –
хрест «золотий»
пудовий
на «золотому» купо-лі…
символом світла –
церкву нову опра́вили
…на гроші
нуво́риша-односельця:
сяє!
сама до себе сміється,
очі сліпи́ть
у променях сонця –
нова церко́вця…
а людські серця́
на сяяння – так-но мру́жаться
і одвертаються,
у зви́чній темряві зостаю́ться
знавісні́ло, мов хижаки́,
голодні тхори-вовки,
традиційно за ме́жі б`ються,
пожа́дно скубу́ться –
заздрять, судять, брешуть, крадуть
і – ненави́дяться…
мало! Мало!.. – гризуть і підо́рюють
міжусо́бні ме́жі,
навза́єм точать двос́ічні ножі́
…на церковній межі́ –
бетонні відбійники-сторожі́…
о́біч –
нічи́я берізка о́сінню золоти́ться –
але
і до неї ніхто не йде,
і під нею
ніхто не молиться…
...а-ні Ісуса -
ні Веле-са...
27.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
…не кінь, не о́лень, не буй-тур, не як…
опе́рення – яскраве і чуже
і амплуа папу́же:
а-ля цинічно-лицемірний Растіньяк –
(без «де» і не коньяк)
уява – імпотентно-хвора
і пласка́…
чи варто, друже,
тобі зважать на кізяка́,
що причепивсь нахабно до підбора…
26.10 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456695
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.10.2013
не маю
ані му́за, ані му́зи…
навіть коня́ки
з дерев`яними крильми нема:
сама, сама
туги́ми,
поре́паними п`ятами
наги́ми
товчу об камені
і об стежки́ –
натхнення висікаю…
хоч кри́хітки –
але сама…
сама – літаю і витаю,
зате ні оброті, ні шпор і ні сідла
не знаю…
античні римляни і греки –
може, і родичі які,
але далекі…
щоранку –
очі роклепи́вши –
в одне й те саме їх занурюю вікно –
через шибки́ і абрикосові гілки́ –
дивлю́сь у небо:
там є усе,
що для натхнення треба
27.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456486
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.10.2013
слава – то дивная птиця:
обмина́є живих –
на могилах гнізди́ться…
за́ким
собою стане вино́ –
має вистояться
воно:
хочеш на смак відчути,
пахощів удихнути? –
мусиш на́пій давній знайти,
порохи́ сторіч із посу́дини здути,
серветкою білою ви́терти
і для себе – одкри-ти…
світ
іздаве́н знає,
уславля́є,
деліка́тно-мисте́цьке боге́мське скло –
і яка світу різниця,
ким воно ви́гадане було:
либонь, богемцями –
давніми чехами-німцями…
…ісконні арії – кельти-гали,
Геракла –
витязя-напівбога – нащадки,
люди-о́лені –
стрункі і спри́тні,
безстрашні мисливці і вояки́ –
Дельф і Риму руйнівники́ –
прада́вні, до початку ери нашої – бо́йки…
друїди і сонцеприхильники:
камінні хрести,
де на пере́тині ліній - коло -
це їхні соля́рні знаки -
непідвладні вікам сліди,
символи віри,
що Світло - скрізь і завжди,
а Сонце себе не вичерпає ніколи...
…а на початку нашої ери
окрепли, «вбилися у палки́»
мі́ста Рема і Ромула – імперато-ри…
розбиті Цезарем, але не підкорені бойки –
хвиля́сто-косі і довгову́сі -
русі -
безстрашні воїни-гали
себе і родини свої,
од рабства рятуючи – повбива́ли,
і так
навічно вільними стали…
на початку нашої ери...
решту ж на́ріду
імператори-цезарі
із рідних гальських земель зігна́ли –
і в необжиту долину Дунаю
спровади-ли…
і до нашого ча́су -
од тих далеких перших віків,
зветься долина Богемською -
тобто, "землею бо́йків"…
до нашого ча́су...
а до чого тут знамените богемське скло –
пала́ців і за́мків,
епохи двоти́сячо-лі́тньої,
пласта́ культури її –
ви́шукана і ви́тончена окраса?
богемське скло
зрі́дка
фахівці називають іще –
бойкі́вським вальдгла́сом…
24.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2013
виставля́ю
на о́гляд
нікче́мність свою,
мізе́рність свою нав`язливо демонструю,
недосто́йність при кожній нагоді –
підкре́слюю, наголо́шую,
ні́би-то усвідомлю-ю…
на те,
що Бога-Творця заперечую,
критикую,
принижую
отаким - Його Творчості результатом –
не думаю…
що "храм" і "брата"
плюндрую -
і не зважа-ю…
бо – розраховую,
сподіваюсь-приховую
хитрість тварну свою,
на́мір лукавий – обійти Бога…
щоб пожалів
калі́чку ницу-убогу,
безпомічну і маню́ню –
і подав, недолугій, –
спасенний карт-бланш,
ордер у рай, скромну таку собі – милости-ню…
(...для чого ж нікчеми в раю́ ? -
себе не пита-ю...)
а в глибині́,
у мені – усере́дині!
за ширмою
лукавого самона́клепу
здіймає сталево-квадратну щеле́пу
гординя –
нелюбов-зневага, безпідставна владна претензія –
вияв ни́зького, інстинкти́вного,
чере́вного «я»
22.10.2013
«Gnothi seauton" - відомий вислів Хілона (Фалеса), найчастіше цитується як «Пізнай самого себе»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455903
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.10.2013
КЛЮЧІ
ключі́
леле́чі
уночі́ курли́чуть –
кличуть...
кричу́: – я з вами хо́чу!
та не лечу́
…серцем – пла́чу,
очима – мовчу́
ПОВНЯ
чи дощ – пори́вами, морськими напли́вами -
йде,
чи вітер – у ко́мині спо́минами
гуде?..
по́вня –
у фіра́нках, як у долонях…
кров
си́стольно вібрує у скро́нях
безсонням
22.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
куди ж вони йдуть
із дому –
ці
старенькі чиїсь бабці́,
старі
матері́ –
до решти ви́смоктані і непотрібні нікому?
чому із дому сво́го
тікають –
у сві́ті чужому
приту́лку шукають?
…ну от, знову,
оголошення на стіні:
може, хто бачив,
у остані дні –
холодні осінні,
куди подалась така-то?..
і фото…
все покинула – власну хату,
де ма́ла право віка́ доживати,
пішла – у чому була,
нічого у путь свою не взяла
…навіть долівки не підмела,
хліба не напекла,
по́суду не помила,
вечеряти родичам не зварила –
наче пта́ха, пола́манокри́ла,
пі́шки-кульга́во у ирій останній свій,
без "пашпорта", побрела…
яка зла…
запові́ту не́ зали́шила:
панікують насту́пники –
невісточки́ і синки́-ону́ки:
тепер же бабину хату
(без довідки про кончи́ну)
їм не продати…
шукають… не називають справжню причину –
чому! із дому пішла…
кажуть – із розуму ви́жила…
…куди ж вони йдуть – знева́жені,
не шано́вані, грубим словом ображені,
ніби ре́чі – зно́шені,
ніби трави, колись соковиті –
тепер поко́шені…
поко́шені… як і їхні старі хати́ –
скільки ж то треба образ терпіти,
до якого ві́дчаю треба дійти,
щоб на́ніч у світ холодний піти…
куди ж піти? -
куди ви́діти?..
і десь на свободі –
у полі, чи попідти́нню, на чиємусь горо́ді -
несва́реній вмерти?...
чи, може, прибитись куди, як листок,
і якось дожи́ти?
перший вечір...
і перша ніч просто неба - де?
де - перша паморозь до сивин припаде?...
то куди піти?
з дому?..
нехай навіть розум частково втра́тити –
але чому несвідомо, чи пі́дсвідо́мо –
не додому - а з дому?..
тікати!
у холодні чужі світи…
дорогі сусіди…
кохані онуки… любі ді-ти…
20.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
поставлю крапку
і сягну забуття…
одзолоти́лася
ли́стом дрібним абрико́совим
і обси́палась блиском сусальним
на коси осені…
чи можливе
отаке диво?
вийти за сферу, за коло,
за грань Буття –
у принципах неможливе -
і ні для кого, й ніколи…
вийти геть за-Буття,
тобто,
за краї́ безмежності Бога -
дитячі наші страхи́, земні наші тривоги…
«Аз – Єсьмь» – і одмінити Слово Боже
жодна гординя не може:
суще – все у Бутті:
і світлоносне,
і зловороже…
Є!
а існування у Бозі своє
кожен по своєму усвідомлює…
…"Життя допи́тливе – радісно проникає
у всеможли́ві фор-ми":
дзбани і глечики,
ку́хлики, келихи, ку́бки – вічні Храми! -
ми…
19.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2013
стою
на краєчку-краю тума́ну,
го́ю
себе, як одкриту рану…
незажи́ва-ну
нівелюю,
розмиваю себе думками –
ви́гадками:
«…я хочу до мами!»
як недоречну
на білому ватмані пляму,
розтушовую себе-рану
пензликом
із підше́рстка тума́ну
розторо́чую,
розплітаю
на окремі цупкі́ нитки –
слова-події-роки-
мотиви-вчинки:
життя власного полотно –
домотка́ним
видалося воно…
ви́няньчу,
ви́гою себе-рану,
обсную́ся
волокнами
із пасе́мець туману –
ля́лечкою
заколишусь-розтану-засну…
колись
метеликом стану
ближче туди уже –
під весну́…
чекати, чекати…
спати,
забуватися-забувати…
17.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2013
http://wild-primat.narod.ru/source/books/Erich_Fromm_Man_for_Himself.htm
3) Плодотворная
ориентация
б) Плодотворная любовь
и мышление
Человеческое существование характеризует тот факт, что человек одинок и
обособлен от мира; не будучи в состоянии вынести обособленности, он вынужден
искать родства и общности. Есть много способов реализовать эту потребность,
но только один из них не приносит вреда человеку как уникальному существу;
только один из них позволяет ему раскрыть свои силы в самом процессе
отношений. Парадокс человеческого существования в том, что человек должен
одновременно искать и близости, и независимости; общности с другими -- и в
то же время сохранения своей уникальности и особенности[49]. Как мы показали, ответ на этот
парадокс -- и на моральную проблему человека -- дает плодотворность.
Плодотворные отношения с миром могут осуществляться посредством
деятельности и посредством постижения. Человек производит вещи, и в процессе
созидания он применяет свои силы к материи. Человек постигает мир, ментально
и эмоционально, при помощи любви и разума. Сила разума дает ему возможность
проникать вглубь и постигать сущность предмета, вступая в активные отношения
с ним. Сила его любви дает ему возможность разрушить стену, отделяющую
одного человека от другого. Хотя любовь и разум -- это всего лишь две
различные формы постижения мира, и одна невозможна без другого, они являются
выражениями различных сил, силы чувства и силы мышления, и, следовательно,
их нужно рассматривать по-отдельности.
Понятие плодотворной любви имеет мало общего с тем, что часто принято
называть любовью. Вряд ли какое-нибудь другое слово окружено такой
двусмысленностью и путаницей, как слово "любовь". Его используют для
обозначения почти каждого чувства, не сопряженного с ненавистью и
отвращением. Оно включает все: от любви к мороженому до любви к симфонии, от
легкой симпатии до самого глубокого чувства близости. Люди чувствуют себя
любящими, если они "увлечены" кем-то. Они также называют любовью свою
зависимость и свое собственничество. Они, в самом деле, считают, что нет
ничего легче, чем любить, трудность лишь в том, чтоб найти достойный
предмет, а неудачу в обретении счастья и любви они приписывают своему
невезению в выборе достойного партнера. Но вопреки всей этой путанице и
принятию желаемого за должное, любовь представляет собой весьма
специфическое чувство; и хотя каждое человеческое существо обладает
способностью любить, осуществление ее -- одна из труднейших задач. Подлинная
любовь коренится в плодотворности, и поэтому собственно может быть названа
"плодотворной любовью". Сущность ее одна и та же, будь это любовь матери к
ребенку, любовь к людям или эротическая любовь между двумя индивидами. (Что
сущность ее та же и в любви к другим, и в любви к себе, это мы рассмотрим
позднее).[50] Хотя
предметы любви различны, и соответственно различны глубина и качество любви
к ним, определенные основные элементы присутствуют во всех формах
плодотворной любви. Это -- забота, ответственность, уважение и знание.
Забота и ответственность означают, что любовь -- это деятельность, а не
страсть, кого-то обуявшая, и не аффект, кого-то "захвативший". Элемент
заботы и ответственности в плодотворной любви замечательно описан в книге
Ионы. Бог повелел Ионе пойти в Ниневию предостеречь ее жителей, что они
будут наказаны, если не исправят своих неправедных путей. Иона уклонился от
своей миссии из боязни, что люди в Ниневии раскаются, и Бог простит их. Он
был человеком с развитым чувством порядка и закона, но без любви. Однако его
попытка к бегству привела его во чрево кита, символизирующее состояние
изоляции и заточения, которое он навлек на себя отсутствием любви и
солидарности. Бог спас его, и Иона пошел в Ниневию. Он проповедовал ее
жителям то, что Бог велел ему; чего он опасался, то и случилось. Люди
Ниневии раскаялись в своих грехах, исправили пути свои, и Бог простил их и
решил не разрушать город. Иона был разгневан и разочарован; он хотел, чтоб
восторжествовала "справедливость", а не милосердие. Наконец, он обрел
некоторое успокоение в тени дерева, которое Бог взрастил, чтоб защитить Иону
от солнца. Но когда Бог иссушил дерево. Иона впал в уныние и гневно выражал
Богу свое недовольство. Бог отвечал: "Ты сожалеешь о дереве, над которым ты
не трудился и которого не растил; которое в одну ночь выросло и в одну же
ночь пропало. Мне ли не жалеть Ниневии, города великого, в котором более ста
двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и
множество скота?" Ответ Бога Ионе следует понимать символически. Бог
объясняет Ионе, что сущность любви -- "трудиться" ради чего-нибудь и
"взрастить" что-нибудь, что любовь и труд -- нераздельны. Человек любит то,
ради чего он трудится, и человек трудится ради того, что он любит.
История с Ионой дает понять, что любовь нельзя отделить от
ответственности. Иона не чувствовал себя ответственным за жизнь братьев
своих. Он, как и Каин, мог бы спросить: "Разве сторож я брату моему?"
Ответственность -- это не обязанность, наложенная на меня извне, она -- мой
ответ на чью-то надобность, небезразличную мне. Ответственность и ответ
имеют один корень; быть ответственным -- значит быть готовым к ответу.
Материнская любовь -- самый общераспространенный и самый общепонятный
пример продуктивной любви; сама ее сущность -- забота и ответственность.
Рождая ребенка, материнское тело "трудится" ради него, а после рождения
материнская любовь состоит в напряженных усилиях взрастить дитя. Материнская
любовь не зависит от того, удовлетворяет ли ребенок определенным
требованиям, чтоб быть любимым; материнская любовь безусловна, основана
только на материнском отклике на надобности ребенка[51]. Неудивительно, что материнская любовь
была в искусстве и религии символом высшей формы любви. На иврите любовь
Бога к человеку и любовь человека к ближнему обозначается словом рахамим,
корень которого рэхэм означает материнское лоно.
Но связь заботы и ответственности в любви между индивидами не столь
очевидна; принято считать, что влюбленность -- это уже вершина любви, в то
время как на самом деле -- это начало и только возможность обретения любви.
Принято считать, что любовь -- это результат таинственного влечения двух
людей друг к другу, некое событие, совершающееся само собой. Да, одиночество
и сексуальные желания делают влюбленность легким делом, и здесь нет ничего
таинственного, но это тот успех, который так же быстро уходит, как и пришел.
Случайно любимыми не становятся; твоя собственная способность любить
вызывает любовь так же, как и заинтересованность делает человека интересным.
Людей беспокоит вопрос, привлекательны ли они, при этом забывается, что суть
привлекательности -- в их собственной способности любить. Любить человека
плодотворно значит заботиться о нем и чувствовать ответственность за его
жизнь, не только за его физическое существование, но и за развитие всех его
человеческих сил. Плодотворная любовь несовместима с пассивностью, со
сторонним наблюдением за жизнью любимого человека; она означает труд, заботу
и ответственность за его развитие.
Несмотря на универсалистский дух монотеистических западных религий и
прогрессивные политические концепции, обобщенные в идее, что "все люди
сотворены равными", любовь к человечеству еще не стала привычным делом. На
любовь к человечеству смотрят, как на достижение, в лучшем случае, следующее
за любовью к индивиду, или как на абстрактное понятие, осуществимое лишь в
будущем. Любить одного человека -- значит быть связанным с его человеческой
сутью, с ним, как с представителем человечества. Любовь к одному индивиду,
если она отделена от любви к людям, можно отнести лишь к чему-то
поверхностному и случайному; она непременно остается чем-то мелким. Хотя
можно сказать, что любовь к взрослому человеку отличается от материнской
любви настолько же, насколько взрослый человек отличается от беспомощного
ребенка, все же следует сказать, что это отличие носит лишь условный
характер. Все люди нуждаются в помощи и зависят друг от друга. Человеческая
солидарность -- это необходимое условие раскрытия любой единичной
индивидуальности.
Забота и ответственность -- составные элементы любви, но без уважения и
знания любимого человека любовь вырождается в господство и собственничество.
Уважение -- это не страх и не благоговение; оно обозначает в соответствии с
корнем этого слова*
/respicere -- зн. вглядываться/, способность видеть человека таким, каков он
есть, понимать его индивидуальность и уникальность. Нельзя уважать человека,
не зная его; забота и ответственность были бы слепы, если бы их не
направляло знание индивидуальности человека.
=с. 101=
Для понимания плодотворного мышления предварительно следует уточнить
различие между разумом и сообразительностью.
Сообразительность -- это человеческий инструмент достижения
практических целей, дающий возможность раскрыть те стороны вещей, знание
которых необходимо для манипуляции вещами. Сама цель или,-- что то же
самое,-- предпосылки, на которых покоится "сообразительное" мышление, не
подлежат сомнению, признаются само собой разумеющимися и как таковые могут
быть или не быть рациональными. Это частное свойство понимания особенно ясно
видно в его крайнем проявлении, в случае параноика. Например, его исходная
посылка, что все люди в заговоре против него,-- иррациональна и ложна, но
его мыслительные процессы, построенные на этой предпосылке, могут сами по
себе демонстрировать замечательную сообразительность. В своей попытке
доказать этот параноидальный тезис он приводит в связь факты наблюдений и
делает логические заключения, зачастую столь убедительные, что трудно
доказать иррациональность его исходной посылки. Использование обычной
сообразительности при решении проблем, конечно, несводимо к таким
патологическим феноменам. По большей части наше мышление необходимо связано
с достижением практических результатов, с количественными и "поверхностными"
аспектами явлений, оно не вдается в проблему правильности полагаемых целей и
предпосылок и не пытается понять природу и качество явления.
Разум имеет третье измерение -- глубину, благодаря которой он проникает
в суть вещей и процессов. Не будучи оторванным от практических жизненных
целей (и я покажу сейчас, в каком смысле это верно), он представляет собой
не просто инструмент непосредственного действия. Его назначение --
познавать, понимать, схватывать суть, вступать в отношения с вещами путем
постижения их. Он проникает вглубь вещей, чтобы раскрыть их сущность, их
скрытые связи и не лежащие на поверхности значения, их "смысл". Он не
двумерен, а, так сказать, "перспективен", по выражению Ницше; то есть, он
схватывает все возможные перспективы и измерения, а не только практически
уместные. Иметь дело с сущностью вещей -- значит иметь дело не с чем-то "за"
вещами, а с существенным, родовым и всеобщим, с наиболее общими и
распространенными чертами явлений, освобожденными от всего поверхностного и
случайного (не поддающегося логическому учету).
Теперь мы можем приступить к рассмотрению некоторых более специфических
свойств плодотворного мышления. При плодотворном мышлении субъект не
безразличен к предмету, а находится под его воздействием и заинтересован в
нем. Предмет не воспринимается как что-то мертвое и отчужденное от тебя и
твоей жизни, как что-то, о чем ты думаешь только отстраненно; напротив,
субъект глубоко заинтересован в своем предмете, и чем теснее они связаны,
тем плодотворнее работает мышление субъекта. Именно взаимосвязь между
субъектом и объектом стимулирует мышление сильнее всего. Для субъекта
человек или любое явление становятся объектом мышления потому, что они ему
интересны, с точки зрения его индивидуальной жизни или с точки зрения его
человеческого существования. Прекрасной иллюстрацией этому служит история о
том, как Будда открыл "четыре истины". Он увидел мертвеца, больного человека
и старика. Он, юноша, был глубоко поражен неотвратимостью человеческой
судьбы, и его реакция на это наблюдение оказалась стимулом для размышления,
в результате которого Будда создал свою теорию природы жизни и путей
спасения человека. Такая реакция не была единственно возможной. Современный
врач в такой же ситуации начинает думать о том, как бороться со смертью,
болезнью и старостью, но его мышление также задано его общей реакцией на
предмет.
В процессе плодотворного мышления думающий мотивирован своим интересом
к объекту; он захвачен им и взаимодействует с ним; он заботится о нем и
отвечает за него. Но плодотворное мышление характеризуется еще и
объективностью, уважением думающего к своему объекту, способностью видеть
объект таким, каков он в действительности, а не таким, каким хотелось бы
думающему. Эта полярность между объективностью и субъективностью характерна
для плодотворного мышления, как и для плодотворности вообще.
Быть объективным можно, только если мы уважаем вещи, которые наблюдаем;
т. е., если мы способны видеть их в их уникальности и взаимосвязи. Такое
уважение по существу не отличается от уважения, которое мы рассматривали в
связи с любовью; в той мере, в какой я хочу понять нечто, я должен уметь
видеть его таким, каково оно по своей природе; хотя это верно в отношении
всех объектов мысли, это особенно важно при исследовании человеческой
природы.
Другой аспект объективности дает о себе знать, когда плодотворное
мышление имеет дело с живыми и неживыми объектами: речь идет о видении
целостности феномена. Если наблюдатель изолированно рассматривает один
аспект объекта, не видя целого, он не сумеет надлежащим образом понять даже
один этот аспект. На это, как на наиболее важный элемент плодотворного
мышления, указал Вертхеймер. "Природа плодотворных процессов,-- пишет он,--
часто такова: сбор данных и исследование начинается с желания достичь
действительного понимания. Определенная область в зоне рассмотрения
становится решающей, на ней сосредотачивается внимание; но она не
изолируется от других областей. Развивается новый, углубленный структурный
подход к ситуации, включающий изменение значения функций, классификацию
данных и т. д. Руководствуясь тем, чего требует структура ситуации в
решающей области, разум вырабатывает приемлемый прогноз, который -- как и
другие части структуры -- нуждается в прямой или непрямой верификации. Имеют
место два направления: получение логичной картины целого и уяснение того,
какие требования структура целого предъявляет к его частям"[52].
Объективность требует не только видеть объект таким, каков он есть, но
и видеть себя, каков ты есть, т. е. осознавать, каким образом ты, как
изучающий, связан с объектом своего изучения. Плодотворное мышление,
следовательно, определяется природой объекта и природой субъекта,
вступающего во взаимоотношения с объектом в процессе мышления. Эта двойная
детерминация и составляет объективность, в отличие от ложной субъективности,
когда мыслящий не контролирует себя соотнесенностью с объектом, и в
результате мышление вырождается в предвзятое мнение, в принятие желаемого за
должное, в фантазию. Но объективность не является, как это часто
подразумевается в связи с ложной идеей "научной" объективности, синонимом
абстрактности, отсутствия интереса и заботы. Как можно проникнуть сквозь
поверхностную оболочку вещей в. их причины и взаимосвязи, не имея живого и
достаточно сильного интереса к такой трудной задаче? Как могут цели
исследования формулироваться без учета интересов человека? Объективность
означает не отстраненность, а уважение, т. е. способность не искажать и не
фальсифицировать вещи, людей, себя. Но не субъективный ли подход
наблюдателя, не его ли интересы служат причиной искажения мышления во имя
получения желаемых результатов? Разве не отсутствие личного интереса служит
условием научного исследования? Идея, что отсутствие заинтересованности
является условием достижения истины, это ложная идея[53]. Вряд ли найдется какое-либо
значительное открытие или изобретение, на которое мыслителя не вдохновил его
интерес. В самом деле, без заинтересованности мышление становится бесплодным
и бессодержательным. Дело здесь даже не в том, имеет место интерес или нет,
а в том, какого он сорта и какова его связь с истиной. Всякое плодотворное
мышление стимулируется интересом изучающего. Не интерес сам по себе
извращает идеи, а лишь те интересы, которые несовместимы с истиной, с
раскрытием природы объекта в результате изучения.
Утверждение, что плодотворность -- это внутренне присущая человеку
способность, вступает в противоречие с идеей, что человек от природы ленив,
и к активности его нужно понуждать. Это старая мысль. Когда Моисей просил
фараона позволить евреям уйти, чтоб они могли "в пустыне принести жертву
Господу", фараон ответил: "Вы праздны, всего лишь праздны". По мысли
фараона, рабский труд -- это дело; а поклонение Богу -- безделье. Ту же идею
поддерживали все, кто хотел получать прибыль от активности других людей и не
видели пользы в плодотворности, которую они не могли бы эксплуатировать.
Наша культура, кажется, дает наглядный пример прямо противоположного. В
течение последних столетий человек Запада был одержим идеей труда,
потребностью в постоянной деятельности. Он почти не способен оставаться без
дела хоть на короткое время. Однако это лишь видимость. Лень и вынужденная
активность являются не противоположностями, а двумя симптомами нарушения
правильного функционирования человека. У невротика мы часто обнаруживаем в
качестве основного симптома неспособность выполнять работу; а у так
называемого заорганизованного человека -- неспособность наслаждаться досугом
и покоем. Вынужденная активность не противоположна лени, а является ее
дополнением, и обе противоположны плодотворности.
Если плодотворная активность парализована, это ведет к неактивности и
сверхактивности. Голод и принуждение никогда не бывают условиями
плодотворной деятельности. И напротив, свобода, материальная обеспеченность
и организация общества, в котором труд может быть полным смысла проявлением
способностей человека, составляют факторы, способствующие проявлению
естественного человеческого стремления плодотворно употребить свои силы.
Плодотворная деятельность характеризуется ритмичной сменой активности и
покоя. Плодотворный труд, любовь и мышление возможны, только если человек
может, когда необходимо, оставаться в покое и наедине с самим собой.
Возможность прислушаться к самому себе -- это предпосылка возможности
услышать других; быть в мире с самим собой -- это необходимое условие
взаимоотношений с другими людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013