| Сторінки (5/465): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Що змінилося за ці роки?
Твоє ім'я стало довшим на кілька літер.
Хтось сміється, що це заклинання,
Хтось каже, що ймення древнього бога,
А насправді це протяжний крик, засторога,
Яку ти не почула, а я не змогла прокричати повноцінно,
Бо весь час зривалася на сміх,
Падала в конвульсіях,
Хрипіла, сичала,
Плакала,
Шукала сліду, мов пес,
А виявилося,
Що пам'ять як решето:
Перемолола борошно з кісток
Наших історій,
А воно виявилося тоншим за зоряний пил:
Хліба не спечеш, прядива не зробиш.
Лишається складати невтомну хронологію:
Тут мовчала ти, а тут - я.
Іноді це відбувалося синхронно,
А іноді ніби хтось робив це всупереч,
Штовхав човна від берега,
Забираючи весла.
І нічого, течія пристосовується до самотності,
Самотність пристосовується до пори року.
Найтяжче взимку, тоді навіть виття вовка більш голодне.
А весною розпускаються асфоделі,
Воскресає християнський Бог
І та дрібка надії з ним.
Не нехтуй теплом,
Раннє невибагливе,
Неозоре,
Лагідне та ще не обпече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
Рука Бога вислизає
З твоєї долоні.
Ти, мов напівдорослий підліток,
Вириваєшся від сорому
Любові,
Що кілька років тому
Була ще пуповиною,
Щитом, який загороджував
Від уламків розбитого світу.
Один потрапив тобі в око
Й не осліпив,
А затемнив світло,
Щоб навчитися слухати та
Чути.
Сьогодні тобі шепоче річка,
Вона співає, плаче, нуртує,
Кричить,
Пробач їй, вислухай,
Бо н`ікому більше.
Їй набридли лупаті та безмовні риби
Навколо.
Геній творця теж відчував утому,
Та не любов.
Ця теж плаче, кричить,
А не перестає,
Не робить собі вихідного,
Шириться гирлами,
Знає,
Що втрапить в океан
Маленької історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Вночі мій сад нагадує Гетсиманський,
Де по землі ходять тіні розлук,
Самотні та голі від правди,
Що залишають після звичних мук.
Слабкодухий, бо хочеш жити крізь пам'ять,
Забуваючи біль, що ярмить.
Тільки доводиться вирізати спогади,
Мов сніжинки,
Та найперша щемить.
Западає десь глибоко, так долинно,
Що повіриш і в долю, і в жах,
Як душа болить, то не лий їй "кровоспинне",
А кажи, хай переводить усе в жарт.
Цей сміх має звичку опускати кутики очей,
Накладати колір пустки на волосся.
Замість кричати, я питаю, скільки ще треба пережити цих залізних ночей,
А хтось кидає звірові дитячі обвуглені кості.
Ми водночас боремося за майбутнє та за здорову пам'ять.
Вона через вимкнене невчасно світло
Застрягла між поверхами,
Тепер погляд у небо лякає та ранить
Через загрозу та німі будинки
Під дірявими дахами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Мовчання рясне, як ранкова роса.
Ним ноги не змочиш,
Воно заляже сіллю землі,
Кристалічними слізьми,
Які цінуватимеш лиш тоді, коли втратиш.
А дерева, посічені від війни,
Найбільше бачили вони того,
Що ти, на щастя, не бачиш.
Тож усе видається несправжнім,
Книжковим,
Поки звук протяжний не розріже простір,
Війна - як не смерть, не біда,
То в майбутнє поцілений постріл.
Я живу тим числом,
Що триває вже рік,
Відлік часу малюю, як цятку
Зросту на дверях,
Але кожна щораз залягає углиб,
У душі, у зморшках, у сивині,
У гекатомбах,
Що рояться літерами із тисяч імен.
Там дитячі, дорослі, тваринні!
Я хапаю життя, мов Фавна, за бороду,
Ми живемо, й комусь ми за це досі винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Війна, як старенька бабуся,
Що "вмирала" вже тричі,
Скликала родину прощатися,
Та живе вже років із десять.
Здається, ось-ось - і все затихне.
В той час зажирущий пазур
Гострить своє лезо смерті,
Щоб стинати за раз побільше голів.
Не сип голову попелом, не волай,
Не кляни Господа,
Це говорить твоя образа на те,
Що світ - не сталий портрет із щастям
По центру,
А рухома картинка, блокбастер
Або постапокаліпсис.
Хоча, зажди, треба й його пережити.
Щось нидіє у нас таке,
Вовтузиться згустком,
Що змушує святкувати під звук канонади,
Зачинати дітей,
Танцювати,
Співати найкращих пісень.
Так було завжди,
Так буде.
На все не твоя воля.
Змирися й живи,
Поки можна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Той час був таким солодким,
Що розплатою стало забуття.
Я вимучую свою пам'ять,
Мов нерозумного учня,
Який найчастіше мовчить.
Із мовчання можна виліпити
Скульптуру,
Дивитися на неї,
Але вона нав'язлива
Від того, що фізично може бути вічною.
Глянь на експонати музеїв:
Ми бачимо красу,
А вони відчувають нестерпну втому.
З піснею ніби рідніше,
Вона залягає татуюванням
Під шкіру.
Коли дуже боляче,
Його можна намацати.
Це знак про колишні обійми,
Словесні.
Фізичним ще не судилося бути.
Може, тіло позбавить любові,
Голограму в своїй голові любити легше,
Бо можеш усе підлаштовувати.
Та фізичне життя стирає усе,
Множить на нуль.
Весна закінчиться вишневим тихим цвітом,
Червоні вишні будуть надто родючими,
Та кислими.
Мій сад, що вночі нагадує Гетсиманський,
Заросте маками.
Квітка пам'яті має трупний,
Кров'яний запах.
Її не занесеш до кімнати,
Хіба висушиш і носитимеш із собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Моя пам'ять про тебе стає вічною
Щоразу, коли я відчуваю той
Легкий вітер,
Що рожевіє під тінню
Призахідного сонця,
І хтось безборонно хоче,
Щоб так тривало довго,
Настільки,
Щоби ніщо не завадило,
Щоби воно зникло зі своїми страхами,
Війнами,
Які косять нас,
Таких зелених, недостиглих,
Що ми й не встигаємо стати врожаями.
Ми не наситимо радістю наступні покоління.
Вони знову нестимуть той пекучий тягар
Смутку,
Відчуття,
Що ще би трошки,
І все би встигнули,
Побачили би більше,
Відчули би більше любові,
Бо вона буває різною:
Солоною, як перше море в дитинстві,
Густою, як занурення рукою в любе волосся,
Страшною, як гроза взимку,
Але й та минає,
А час застигає,
Як кошмарний сон,
Як біг по крихких сходах.
Зупини це навалою ніжності,
Тільки не порань.
Любити треба вичікуванням,
Мов первісний мисливець,
Який чигав на здобич,
Не знаючи наперед результату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Не думай про зле,
Воно може й не статися.
Розтечеться біда рікою,
Гирло ж як висохне,
То стане долиною.
Десь в одній з них буде
Останнє судилище.
Може, хоч там стрінемося,
Та хіба упізнаємось?
Ти на сотні кроків старша,
Я сивіша на пів голови.
Та ніхто з нас не вірить у спокій.
Навіть страшно стає,
Як про нього згадаєш.
Залягає зміїним кублом
І холодить,
Нидіє зліва й сичить щоночі.
За що чіпляються смертники
Перед мотузкою?
Життя таке нестерпне,
Що нестача повітря вже не лякає.
Вони говорять, що живи, поки живеться.
Не всі вміють,
Нас чимсь таким "обдарували",
Що хочеться поділитися,
Та жалієш людей.
Хай їм добре спиться,
Хай вони не питають нічого.
Бо й де були ми, коли ділилося море
Під спів вранішніх зір,
Коли ховалися втомлені блискавиці,
Коли град зачаївся?
Ми ідеями стали чиїмись,
Та тлінними.
Тепер знаю, що любов - темно-синя,
Глибока, як вирва в океані,
Глузд її не опанує ніколи,
Тож лягай на дно.
Відпочинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
В холодну, холодну землю вони лягли.
В обіймах буйної зелені,
В землі тій вони лежали.
***
Крутиться світ -- коні багряні на каруселі.
Піниться, ллється,
Дзвоном вибухає життя.
Та сонце сходить мовчки.
Що нам до живих? Живі ці вбиті
Встають і йдуть.
До святкової зали з ясними очима
І піднятими чолами
Полеглі воїни входять.
Бенкетують, шумлять, мов ліс.
Медом з квітів,
Полум'ям з грон упиваються.
І не зникає запах жита.
Що нам до живих? Живі ці вбиті
Встають і йдуть
Від беззоряної ночі.
Встають і йдуть від мороку дня.
До святкової зали з ясними очима
І піднятими чолами
Полеглі воїни входять.
І вся праця, усе страждання,
Поривання й розпач -- кручі,
Залишені іншим.
Що нам до інших? Живі ці вбиті
Встають і йдуть
Від беззоряної ночі, від мороку дня.
П.с. авторство не моє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
Ще ніколи так не хотілося
Розбачити цей світ.
Він пахне паленими нутрощами
Та застиглою кров'ю
В гирлах морів і річок.
Вона стала зіницею Божого ока.
Я молюся за тебе
Не з великої віри,
А зі страху,
Він живить князя світу.
Заплата ж велика, тож тіло
Вбирає гріхи,
Щоб померти в багрянці.
Зупинитися важко,
Бо навіть Каїн мав мітку,
А тут - така пустка,
Що звук від крику скручується
У маленьке Ніщо.
Що з ним робити?
Обійняти, сховати чи кинути
У розсіяний промінь.
Світла мало,
Зроби його оберегом.
Предмети вмирають,
Не тужи за ними.
Зараз усе в електронному
Варіанті пам'яті.
Як забудеш,
Все одно вигулькне десь зопалу.
Замайорить,
Але тільки не плач,
Сльози вимиють первісний образ,
Як дощ змиває полотно картини.
Лишається мовчати та чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Війна не пасує зеленій стихії,
Хоче її затоптати,
Випалити,
Проте вона вічно буде
В моїй голові улоговиною
Первісної радості.
Ліс сповнений тиші,
Яка вигулькує диким псом.
Назви його Езопом -
І не треба буде жодної людини.
Іноді хочеться кинутися
В обійми хвилею,
Та знаєш, як важко потім
Збирати себе докупи
Серед уламків.
А можна дивитися на все крізь пальці,
Тоді світло буде схожим на мерехтіння,
Яке бачив Рембо,
Бо написав геть усе,
Тож мова поставила його на паузу.
А твоя тривала, бо мовчання лікує,
Заспокоює внутрішніх демонів,
Приборкує,
Їм не схочеться більше заплати.
Чим говорю я?
Спогадами про те, чого не було в реальному житті,
Надто це незвично,
Надто довго тримає.
І повір, як хотілося все обірвати,
А воно, як червона мотузка
В фільмі сумного грека.
Вже човен відплив від берега,
А нитка тягнеться по воді.
Якби мала ножиці,
То просто викинула б їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Після Аушвіца вірші не пишуться.
А що буде після моїх, українських, міст?
Замість них - діра в серці та попелище
На супутникових знімках.
У відповідь на звірства світ мовчить,
Бо так, усе світово,
Та насправді життя зводиться до клацання
Зброї,
Бо палиця чи камінь Каїна
Переродилися в метал.
Після Маріуполя, Бучі, Ірпеня,
Чернігова, Харкова.....
Буде німий крик.
Європеєць пройде повз
І скаже: "А, знову кричать українською,
Я це вже чув століттями".
А перед криком була брудна
Лайка грубої, неотесаної
Мови,
Запах немитого від крові тіла
Та погляд, сповнений зверхності
Та презирства.
Їхній диявол методичний у безумстві,
Оперує словами Ісуса
Так гидко,
Що отупілий натовп плескає в долоні,
Плюється від задоволення,
Бо знає: зараз любить,
А завтра - роздере вождя на друзки.
Коли все скінчиться,
Почнеться тотальне відхрещування.
Тільки в очах буде помітно,
Хто винен,
На руках буде липка й червона
Патока,
Її не відмити навіть нащадкам.
Ніколи не думала, що
Слово "ненавиджу" буде
Першим,
Яке промовляю
Щоранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Отче, батьку, прийди та порятуй мене.
Лише шепотінням
Або простою ненав'язливою порадою,
Яку кидають ненароком,
А вона спрацьовує.
Я так довго не бачила тебе,
Та коли настане ця внутрішня зміна,
Я вже не відповім.
Засяду в тому домі,
Він, як той рупор, заклинач
Змій, але раптово вмовляє закидати
Їх камінням.
Він стає мереживним осіннім
Садом,
Усі стіни в ньому - в масному багряному слові.
Раптом дім зиміє,
Стає беззвучним,
Без колишньої статики,
Без занепокоєння.
P. S. https://youtu.be/LIY6JmPIPe4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Жаль випускає невидиме жало.
Гостре, мов твій зір,
Який завжди бачить,
Відчуває, що скоро
Все зміниться.
Розплющиш очі - а світ уже
Інший.
Хай і не приймає він тебе,
Мов дар Каїна,
Проте ніколи не знатиме,
Яку силу має любов
До чогось недосяжного,
Та осяжного розумінням
Душі.
Бачиш, листок теж має
Свої лінії.
Вони вигинаються,
Як гирло ріки,
Вони тліють,
Тріпотять,
Як зранений птах.
Вони іншають,
Як і дерево з ними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
Ця темінь глевка,
Як ґрунт після дощу.
Обмащує усе,
Долівку розуму також.
Йому ж не винуватиться.
Облиш усе, до спокою -
Пів віддиху чи пів відтінку,
Тягучого, масного,
Солоного, мов свіжий гріх.
Засіла пустка - зразу не зважай,
Це пустощі для демонів,
Пограються, мов діти,
Їм набридне,
Й це полишать.
На місці тому виросте щось
Свіже.
З глухої рани
Виринає пісня,
З німого болю
Виникне мелодія.
А слово явиться
Із глибини,
Коли душа, що кинута в колодязь,
На ранок бачить коло порятунку.
Ще глибше - тільки
Титри відновлених історій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Принизитися вже від
одного народження.
Виношувати біль і роль,
Яку можна програти.
Не те сказане слово -
І царство впаде під ноги
Тому, хто цілував руки
Ще вчора.
Мовчання, як голка в копиці
Слів.
Витягнеш її, щоб вколотися
Об веретено правди.
Враз усе стане іншим,
Переінакшеним,
Де невидиме керує видимим.
Наші розірвані обійми
Нагадують прощання
Перед війною
Чи стратою.
Я стала боятися твоїх
Рук,
Вони нагадають руки моря,
Такі ж невагомі,
Обважнілі водночас
І рідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Твої небіжчики ніколи не будуть моїми,
А ось ті, з жовтими зірками, - чомусь навпаки.
Тоді була надзвичайна мода на смерть,
Проте ніхто не хотів її приміряти.
Вона не була тоді майстром, ні,
Радше генієм
Із його шаленим вискоком,
Неспокоєм,
Раптовістю,
Болем,
Фізичним болем,
Із яким ніколи не говорив,
Бо він не здатен до діалогу.
Так, ти прокажеш усе душевне,
Що болить,
Випишеш,
Виграєш нотами,
Розтанцюєш до тріщин
На мармурових плитах,
Але що казати кулі в скроні?
Про що співати мотузці на шиї?
Які вихиляси доречні
Для невидимого газу?
Ніщо не дорівняється.
Тож ми мовчимо хвилину,
Струшуємо із себе ті спогади,
Та йдемо.
Каганець золота за чиєсь життя,
Яке не вартує нічого,
Яке знецінене до кількох цифр.
Ти лютуєш роками,
Плачеш,
Але все одно ми мовчимо
Ту хвилину.
Вона вміщує у себе всі
Спогади,
Всі сльози,
Радощі,
Муки народжень,
Горе від втрат,
Релігійне одкровення.
Вони всі чекають
На Подорожнього.
Згадати - оживити ту хвилину,
Розтягнути її до стану Вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Забуття дарує хвилю вмиротворення.
Треба забувати.
Щораз кажемо це,
Прощаючись.
Йдемо в протилежні сторони,
Щоб зустрітися там,
Де міг би бути дім.
Він нагадує прихисток
Стрілочника.
До нього намертво
Вчепилася зима,
Забрала час,
Змусила оніміти.
Дала пригорщу сну
Й дивні письмена.
Вони поторочені видовженими
Колами,
Пригадують щось і когось,
Епізоди з дитинства
Чи з того часу,
Де собою бути незручно,
Де споріднений звук схожий
Для інших на крик аборигена.
Та нехай,
Це треба забувати.
Сніг скоро прийде,
Падатиме довго,
З надривами.
Все стане схожим
На іграшкову кульку,
Скляну бульбашку,
В якій захочеться жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Квітка,
необережна в своєму цвітінні,
Приваблює комах.
Ті скачуть навколо,
Прагнуть,
Їдять аромат настільки,
Що серцевина блідне.
Та пахощі не зникають.
Розпорошеними
В'їдаються в кору вишні,
Залягають на твоїй
Шкірі.
Ти нагадуєш осінню
Квітку,
Насичену запахом і димом
Вечорів.
Глянувши всередину,
Чуєш звук потріскування
Багаття,
Хоча ні, це зірки тремтять
У давньому танці,
Їхні рухи видимі тільки тобі,
Нагадують звук серця,
Що втікає від хижака.
Здається, вічність знайшла
Свій прихисток
В твоїй душі.
Тіло міниться,
Час лишає на ньому
Кола,
Мов у серцевині дерева.
Зелена стихія
Не зникає,
Хіба перетворюється
На шум талої води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Моя любов глибока,
Мов колота рана.
Проникаючи в сутність,
Я зникаю у ній,
Розчиняюся,
Наче молоко
В чашці чаю.
Моє серце битися перестало,
Засніжене,
Схолоджене,
Ніби ті ягоди взимку.
Птахи ними ласують,
Ковтають не жуючи.
Кущ ягід
Палахкотить,
Вони обсідають його,
Та не для розмови.
Любов живиться
Такими загравами.
Інакше блідне,
Тьмяніє,
Стає атласною
На дотик,
Слухняною,
Без блиску,
Без світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Вони кличуть мене
Сіяти землю
Гірчичними зернами.
Кажуть,
Що одне з них може
Зворушити гори.
Я сміюся до плачу,
Бо знаю, що гори вже
Непорушні,
Лиш крихкі від обіймів
Часу,
Тому розсипаються
На каміння.
На верхівках живе
Самотній сніг,
Сонцю до нього байдуже.
Він лежить,
Теж непорушний.
Якщо й зникне,
То стече водою,
Яка вночі стане льодом.
Природа теж підлаштовується,
Та не міняє суті.
Для чого обманювати
Себе,
Все одно ти відгукнешся
На те давнє
Ім'я,
Якого ніхто не знає,
Крім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Гавкіт собак з вулиці
Робить мене живою,
Тоді не пахне голодом,
Не віє війною.
Звук пронизує
Вістрям товщу
Тяжкого повітря,
Як відчуваєш
Втому,
Скоро впадеш на коліна.
Скоро втратиш
Звитягу,
Станеш смутним героєм,
Що побілів
З орденами
Й боїться двобою.
Мить закує птахом,
Пролетить дощами,
Зляже назавжди
Килимом,
Сірим, зі снігами.
Час златоверхий міниться,
Гріє на шиї намистом,
Воно горнеться
Зміями, насичує змістом.
Як одноденний
Метелик,
Що сіда на пелюстку,
Я відпускає все темне,
Що запінилось згустком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Любов як злочин
Або ж форма божевілля
Створює окремий простір,
Вимір кімнати,
Де завжди можна сховатися.
З часом усе обростає
Новою мовою,
Яку розуміють лише двоє.
Євангеліє для двох,
Де звістка не прагне послідовників.
Обведи мене колом
Від світу,
Він не зворушує мене,
А розчаровує,
Добиває.
З ним я марнію,
Розчиняюся з кожною
Суперечкою.
Лоб мій твердий,
Але це не сила,
А наївна впертість.
Тобі я не хочу нічого доводити,
Тільки розповідати історії,
Вигадані, правдиві, страхітливі.
Проказування оживляє,
Зворушує,
Дає надію,
Що до мовчання ще довго
Й довго говорити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
Крихка, мов квітка альстромерії,
Чий колір тяжіє до змісту,
Та сповіщає лише про форму,
Бо що сьогодні чорне - те завтра стане
Білим і навпаки.
Мене пригнічують не дні
Чи ночі,
А страчені роки.
Коли в очікуванні
Звістки ти чекаєш
І міряєш години
Дощами, снігом,
Відлигами
І
Падолистом,
То природа теж очікує.
Але сніг розтане
Швидше,
Дощі напоять землю,
Відлига вщухне від тепла,
А час наївно скаже:
"Ти вже іншаєш,
Бо ти тоді собою не була".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
Прожити з жаринкою
В руці,
Щоб стати філософом.
Прожити з нею в серці,
Щоб знати й промовити:
"Так, це воно".
Та пекельна музика,
Коливання вітру в рожевому
Гіллі,
Аромат землі,
Який ловиш запилюженим
Волоссям,
А серце то квітне садом,
То перетворюється
На звалище.
Все створено на початку з неї,
Все залишене таким,
Як було,
В стані спокою,
У бажанні бачити й
Не порушувати
Тиші.
Квіти цвітуть кров'ю,
А вона квітчається,
Вистилає шлях
Своїх володінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Тиснява на серці,
Мов іменна печатка,
Мов вишита нитка
По тілу.
Кожна крапля крові - спомин і
Візерунок.
Осінь хоч і схожа
На палюче згарище,
Але той попіл досі стукає у грудях,
Ворушиться,
Сичить,
Лащиться звіром.
Зруйноване місто
Заросло
Лісом,
Який дав ще більше життів.
На людських кістках
Буяє природа.
Живе живиться мертвим
І каже, що це смачно.
Найбільша взаємна любов
Буває лячною,
Віддає всю себе,
Щоб не загубитися,
А стати первісним ехом.
Перегукування у цій
Темній печері нас порятує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Вірші, листи болять.
Утворюють улоговини в серці,
Кратери,
Безплідні землі.
Не називай їх,
Хай живуть своїми життями.
Може, їх колонізує
Хтось інший,
А ти звільнишся.
Може, час тут ні до чого,
Він уперто бреше,
Що дасть забути.
Сьогодні переконає,
А завтра щось вигулькне
Так,
Що все вийде з ладу.
Вчитися існувати з цим
Особливо цікаво,
Важко.
Гірше тільки падати
В лоно катастрофи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Твоя лагідність - покора
Туринського коня,
Він став ближчим, ніж людина.
Біль просочився багряним
Жовтнем крізь пальці,
Смуток затуманив усе.
Може, то й була та передсмерть,
Коли відмирає чуття,
Здатність до чудувань.
Чи то залягання на дно,
Впадання у сплячку.
З часом бачення вужчає,
Стає вухом голки,
А нитка тчеться
Килимом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Вірити в розуміння - вірити в прихід
Месії,
Який давно тут, зачаївся,
Мовби грає в хованки.
Не чаруйся з привидь,
Вони одинокі,
Зворушено хочуть любити,
Але це віддалене вміння.
Вічнозелена любов
Відбирає мову,
Деформує голос,
Й ми мислимо намертво,
Шукаємо у дзеркалі
Риси того,
Хто давно став нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
Вірші як перегукування
В темній та холодній печері.
Краплі падають на голову,
Та це не дощ і не сльози,
Це спомини.
Твої - про втрачений півострів дитинства,
Мої - про втрачений одного разу спокій.
Їх можна нотувати, нанизувати разками
Намиста,
Та це нічого не значить для інших,
Якщо їхні уламки болю не складуться
Докупи з нашими.
Я знала, я чула той час
Він витік кров'ю по
Землі, що двигтіла,
Палала,
Та так вперто мовчала,
Що всі їй повірили
І затихли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Спокій треба виборювати,
Випрошувати пригорщами,
А він сіється, сиплеться, мов пісок.
Подивися, ось піщинка в кришталевих
Ґратах,
Вона наповнена,
Ідеальна в своїй простоті.
Серце ж прагне спокуси,
Тішиться з погорди плоті,
Лютує, плаче, гірчить у собі ж.
Полум'яна пісня ледь чутна,
Кажуть, її пам'ятають тільки
Птахи,
Що летять на чужину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
Ти всотуєш у себе все, мов земля.
Скільки завалів із неживого в ній,
Так і ти скарбуєш подібним.
Тут - кладовище минулих
Кохань,
Там - зболені спогади,
Які виринають привидами,
Кидаються нав'язливо на шию, мов
Діти.
Тільки не дивися їм у вічі.
Вони хочуть ще побути,
Лишитися в цих віддзеркаленнях.
Розкажи їм ліпше, що стан
Суму робить із очей твоїх
Темну калюжу,
Тож ліпше відведи погляд,
Посмійся,
Поплач,
Заглуши все.
Є щось важче за тишу,
Гіркіше, ніж зрадливий цілунок.
Виверни душу, мов кишені,
Висип зайве
Та спи.
Сни не прийдуть сьогодні.
Вони теж від тебе втомилися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021
Як парчева нитка тече чи тчеться
Металевим блиском,
Такими є твої слова:
Що не слово - то діамант
Падає на долівку,
Як у тій химерній, але затишній дитячій
Казці.
Відпусти те, що болить, і те,
Що змушує добріти,
Мліти від в'юнкого тепла.
Вічним не буває ніщо,
Навіть любов може
Просочитися крізь пальці дрібкою
Попелу.
Клич мене тим разючим співом,
Він схожий на ранковий туман,
Дріботіння малих ніжок,
Пісню ранньої пташки,
Проголошення миру.
Я почую і засну,
З цим усім треба переночувати,
Пережити в спокої.
Мить вичікує, як хижак,
Випинає простір, видовжує
Чи згортає час.
Ти стрибни назустріч, швидко.
Назвемо це обіймами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Ця зблідла форма вивчає
Твоє заплакане обличчя.
Сонце вже заховалося,
Тож час його руху не порахує ніхто.
Ляж у цей час смутку,
Позіхни,
Поклади щоку на подушку,
І ми не схопимо це поглядом.
Те, що позаду, зникне,
Не налякавши.
Вся прощальна процесія заляже
В моїй сонній, ранковій голові,
Та я забуду деталі,
Сон їх витіснить,
Замалює, навіть стре.
Тільки я знаю, назавжди знаю,
Що було між нами, стало клином.
P. S. Навіяно Shannon Wright - Method of Sleeping.
https://youtu.be/pMNU2yJBIDo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
Як одкровення, явлене спересердя,
Виринаєш ти,
Мов із піни.
Все новіє, розмиловиднюється,
Ймення моє довшим стає на одну літеру.
Вічності не сподіюся, але, може, буду князівною,
Чи матір'ю багатьох.
Ніхто не знає, що буде,
Яким видивом або маревом
Стане завтра,
Як тепер не розгубитися,
Коли глузд котиться намистинами.
Кораловими, білими, сірими,
Чорними.
Вони лускають шумом об підлогу,
Регочуть заливчасто, мов діти.
Помовчіть або стихніть.
Боліти вже перестало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Маріє, дзвінкокриле ймення,
Що лягає на вуста ніжністю спасіння.
Очевидне, мов нічне плесо,
Урочище для несамовитих вбивств.
Момент падає раптово, мов потопельник,
Хвилина зважень - і все, жереб кинуто.
Хтось струменить цівкою у просторі,
Щоб навіки застигнути в пам'яті Іншого.
Не кажи, що любов має кольори.
Вона здається глибинною,
А на ділі - їй бракне палітри,
Тож наївно синя, або відважно біла.
Тільки хай не сіріє.
Відважність ступити туди, де не був
Розум досі.
Намацуєш ті прозріння, мов у темряві.
Страх вигулькує ще з дитинства,
Тільки зараз щоразу новий.
Розплатою за все будуть зболені
Вірші,
Ніхто їх не пам'ятає дослівно.
Тобі їх пише на шкірі сон
Кривавим пером опівнічного болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021
Моя Матір довготерпить, милосердствує, не заздрить,
не величається,
не надимається,
не поводиться нечемно,
не шукає тільки свого,
не рветься до гніву,
не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все,
сподівається всього, усе терпить.
Її віра в мою винятковість, мов те гірчичне зерно,
Що силою думки
Пересуває гори,
Палахкотить вічною оливою,
Щоб затишно було бути любленою.
Вперше мовлено,
Навіки закарбовано,
А що глибше - не для тих,
Хто звик озиратися назад,
Згадуючи гнів чи образи.
Улоговина серця, острів усієї душі,
Обрамлення зі сотень спогадів,
Те, що змушує бути
Попри всі вагання тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Цей світ народився в сорочці.
Поторочена червоним, зажурена
Чорним,
Ставала то брунатною,
То смугастою із номерним знаком
Замість імені.
Лише в маминих руках
Біліла.
Та й то недовго.
Цей світ розлучає,
Даючи надію, що в іншому вимірі
Зустрінемося під звуки
Грому
Й не впізнаємо одне одного,
Бо ніщо так не втомлює,
Як вічне повторення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Живитися історією, коли нестримно
Хочеться зачаїтися та проскочити
Повз,
Але час досконало б'є рикошетом,
Змушує забувати про простір.
Роки намотуються, мов вузли на понурій шворці.
Мов німий, ти нанизуєш їх,
Щоб не забути розказати.
Спершу треба виказати,
Оплакати, відрубати зболіле
Із частиною себе.
За біблійним каноном, я вже давно сліпа
Та безрука,
Бо що спокушало, те треба відтяти.
Зате лишився слух,
Бо хто має вуха,
Той хай слухає,
Чи приречено чує.
Відтак я знаю,
Що раптова пісня нагадає
Про частину історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Згадуєш те мерехтіння в
Очах символіста,
Нелінійне, разюче, мов постріл.
Час напружується,
Наче бігун перед стартом.
Що мало статися,
Те вже туманом
Лягло біля річки.
Вона омиває його густі
Коси,
Зачісує і заколисує.
Мова її неворожа,
Хрипка і тягуча,
Мов учора, яке не дає спати,
Мов відлуння тих залізних
Ночей,
Тих привидь.
Туман іншає зранку,
Стає лагідним і покірним,
Зачаїться росою,
Вмиє людську босоніж
І зникне,
Тільки річка щось говоритиме,
Коли час бігтиме далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
Мовчання личило тобі, мов весільна сукня.
Всі знали, що ти її не одягнеш,
Натомість ліпше спустиш власне життя,
Мов розлюченого пса.
Як зізнатися собі у відсутності,
Як перевести постать незриму
Крізь ще глибший туман?
У тріщини западало світло,
Рани починали мироточити
Зізнаннями, жалем
І незвичною проникливістю.
"Уявляєш, хтось настільки ненавидить
Життя, що бере одразу два леза".
Зразу згадуєш епізод із фільму,
Зі смутним актором.
Маска відчаю личить більше
В фільмах.
У житті вона тисне,
Мов нерозношене взуття.
Любов любить любити любов
Невтомним образом,
Що стає медальйоном
На шиї,
Палким моментом,
Який можна
Витягувати із сита спогадів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Вірші, як і листи з минулого, завжди наздоженуть.
На них ми покладаємося, коли геть сутужно,
Бо щастя щиро витісняє все.
Ким би я не була, все одно
Іноді щось вигулькує,
Вбачається навіть у дзеркалі.
Деякі вірші одягаєш, мов хітон,
В інші впадаєш, наче в товщу снігу.
І не холодно ж,
І не лякаєшся білого кольору.
Коли сутеніє, дух кам'янить,
Вичікує на момент-сховище
Та спочиває кілька хвилин.
Це схоже на занурювання у теплу воду,
На відгородження,
На затишок материнського лона.
Повертатися треба,
Як і народитися знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Вірш раз на місяць,
Щоб засвідчити собі про присутність.
Дзеркало вже починає підбріхувати
Своїм прозиранням,
Тож шукаєш іншого.
Він промовить мовою канцеляризму,
З відтінками чергових вимог.
Це, як друга чи третя любові,
Від них лишаються тільки дати.
Сьогодні дуже заземлює,
Починаєш любити маленьких комах,
Бо бачиш їх так близько,
Ці блискучі хітинові тільця.
Може, для них створення людини
- то відверта зневага.
Був час вовка, час середин,
Час крику, шепотінь, мугикань у такт
"Вищому" голосу.
А зараз?
Осінь говорить більше дощем,
Її краще чути,
Ніж людину
В час хрипоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Років за сто все мине.
Затягнеться пусткою
І затихне.
Пам'ять обірветься,
Мов павутина на вітрі.
Життя триває далі,
Поки про тебе говорять,
Надаючи живучості.
Так глузд уперто відмовляється
Віддати найдорожче землі,
Бо серце - найвірніше сховище
Та прихисток,
Де всі спрагло - молоді,
Дзвінкосміхі,
Зосереджені на світлі.
Пориваючи з диханням, зникає відразу
Мова,
Тому ніхто не знає, що буде далі,
Який пейзаж промайне
Чи застигне мерехтінням.
Зустріч - це завжди двоє,
Самотнім ніхто не залишиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Що в тобі неземного?
Небесної тверді,
Яка тисне щоразу,
Коли хочеш збрехати
Про свою любов.
Вона теж може бути
Шпичаком у серці,
Як у тій легенді
Про пташку,
Що кидається на терен.
Людина ж, кинувшись,
Продовжує жити,
Але вже абияк, навпомацки,
Нашвидкуруч.
Олива того шалу довго
Горить, світить, гріє,
А потім згорає, гірчить на вустах
Осіннім спалахом.
Товща снігу все загальмує,
І пораненим звіром
Ми впадемо у сплячку,
Щоб готуватися до спокою,
Який назве хтось інший
Замість нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Споглядаючи твої перші успіхи,
Серце нагадує розпечене вогнем горня.
Ще трішки тепла - й воно трісне.
Кожна шпаринка пропустить
Стільки тепла,
Якому немає мірил.
Носи в душі світло
Того дня,
Коли ти народився.
Привівши тебе в цей ошалілий
Світ,
Хочеться показати згодом,
Чого вартує вміння зупинитися
В спокої
Серед потоків людей,
Шуму, панік, агресій.
Війна теж увійде до твого
Словника.
Та спершу дозволь мені
Вчитися твоїй непідробній радості.
Очі кольору вечірньої криги
Говорять безмовно,
Спокійно, трепетно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Деспотична німецька кров батька отруювала
Все.
Що це означало?
Певно, бути улюбленою, та не
Любленою,
Очікувати ласки, мов бродячий пес.
Може, воно, саме воно,
Те, ach du
Змусило піти до газової
Камери буденності,
Продублювати тортури,
Накладаючи їх на свій символізм.
Кого легше народжувати?
Вірші чи дітей?
І ті, й другі рано чи пізно
Житимуть своїм життям.
Перші, мов послання у пляшці,
Припливуть до чийогось берега,
Заляжуть на дно чийогось серця.
Уже й не марно,
Уже добре воно.
З другими нічого не передбачиш,
Витерпиш огроми болю,
Щоб любити навічно.
Так, умирати - це також мистецтво.
Ти теж могла би воскресати,
Мов гілка вишні щовесни,
Але Лазар народився чоловіком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Марево бриніє, стає виразним
І тягучим, мов плівка на теплому молоці.
Повертаючись до мертвих мов,
Усе одно не знайшлося слів,
Щоб назвати це.
Є поняття зубного, головного,
Менструального болю,
Але немає досі означень
Для цього наполегливого,
Вже звичного
Нудьгування,
Обертання назад,
Виїдання душевних нутрощів
Кимось,
Коли натовп шаленіє, біжить, веселиться,
Плаче й кричить.
А ти знаєш, знаєш,
Що смерть - це маска вічності,
Що більшість віршів переживуть мільйони
Людей
Не тому, що люди меншають,
А тому, що слово кровоспинне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Хто здатен на слова,
Які викликають тремтіння під шкірою?
Надішли їх листом із двома
Зеленими пір'їнками.
Це буде більше, ніж епопея,
Ніж знаки на монументах історії.
Час тоді крижаніє
Від стійкого тепла.
Тіло наливається жаром,
Усе терпне,
Бо пам'ять, коли незрадлива,
Втішає, підносить.
Вона любить любити
Те, що було красивим
Колись.
Гладенькі, миготливі в блиску
Сонця пір'їни
Скажуть більше, ніж
Хтось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Червень лоскоче ніздрі
Запахом трав'яних згарищ.
Все це було надто
Давно, щоб забути.
Ймення твоє прадавнє, жорстке
На дотик,
Тож його випалили цифрами на руці.
З того часу нікого не тішив
Світанок.
Ліпше віддати його
Комусь, хто точно вціліє,
Тому, кого не розвіють, як попіл,
Кого не перемелють у крихту
Сумної статистики.
В піднебесній могилі зовсім не тісно,
Її не помістиш у товарняк,
Не звузиш до розміру печі.
Все це лягає на нас глибинними шарами,
Чавить до такої асфіксії,
Що навіть молитва застрягає
Комом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Слова теж мають рух:
Їх можна забрати назад,
Якщо вони цього, звісно, хочуть.
Ними можна назвати завтра,
Повторюючи бачення, мов мантру.
Вони можуть зробити з
Миті застиглий монумент,
Можуть гріти в неволі,
Можуть розбити серце на скалки.
Усе мовлене може бути
Посланням у пляшці.
З-під завалів землі
Щось повстане таке,
Що назвеш тією таємничою
Незустріччю.
Ми навчилися любити
Й тужити за тим,
Чого не суджено бачити.
Ми говоримо з мертвими,
А вони озиваються
Снами,
В яких кажуть, що свавілля плоті
Припиниться одного разу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
"Якщо ти знала мене,
То більше не знай".
Біди змушували древніх
Людей змінювати імена,
Бо важко називати себе
Однаково після пережитого страху.
Лінії на долонях
Теж піддаються змінам,
Двояться, як гирла річок,
Впиваються у шкіру ще виразніше,
Та не нам про це говорити.
"Я покажу тобі жах на долоні з попелом".
І знову, знову цілопалення.
Смерть завжди товаришувала з вогнем,
Та й з усіма стихіями теж.
Що було за радість,
Може стати великим горем,
Але тяжко в це вірити,
В час,
Коли ми хочемо знати все,
Та не знаємо одне одного.
Я дивувалася із твоєї несучасності,
Із тяжіння до пасеїзму,
Але розумію, нарешті розумію.
Що це все було твоїм плащем-невидимкою,
Що мертві мови ще пам'ятають
Слова любові,
Що старі книги
Ще пам'ятають тінь від істини,
Якщо вона, звісно, є.
"Якщо ти знала мене,
То більше не знай".
Я ще сама не віднайшла
Нового імені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Цей шум стає попелом.
Ти сиплеш ним голову
В очікуванні німоти.
Слова вже приходять
Натужно, стають,
Мов привиддя,
Або, мов прадавні щити.
Багато чого непромовлено.
Складається речення
Розсипом хвилі
В безтямній ріці.
Ти вістрям розламуєш
Горіх, що ховала я у руці.
Там знову пустоти,
Там гіркість бездонна.
Здається ж, покинь та іди.
Здається, що знаєш напевно,
Хоча все ідеш не туди.
Всі ці манівці нарочито
Правильні,
Їх треба відбути,
Щоб стати для себе чужим,
Однооким,
Але не засліпленим,
Глухим
І німим.
Найперше
Чужим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Як тобі болить,
Тільки я знаю.
Пальці стискають краї
Сукні,
Жест заспокоєння,
Який застряг у дитинстві.
Ти його протягуєш
Крізь вухо голки,
Та нічого не вдається.
Хибна дорога волочиться
Пилом,
Він засідає в кожній усюді,
Особливо в назвах міст.
Ми - мастаки вдавати
Вигляд,
Що забули.
Ніхто не розкусить нас,
Навіть смерть.
Її було достатньо.
Життя - одне на двох,
А вона - все одно для кожного різна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Тільки ніжність врятує нас.
Невимовне хай виринає з дна
Й промовляє все те, що
Хоче стати мертвою мовою.
Виглядатиме це дивакувато:
Мов би божевільний або якась вакханка
Проголошує щось неземне.
У любові тяжіємо до небесного.
Воно марить осіннім затишним дощем,
Пухким першим снігом,
Весняними барвами ранніх квітів.
Відійди від берега,
Хвиля відчаю все одно лизне
Тебе холодним язиком.
Навчися казати їй "Не зараз",
Так можна звикнути до холоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Що на вулицях видимо,
Згодом не буде пробачено.
Сніг ляга оберемками,
Пластами,
Ковдрами.
Землю гріє проникливо,
А вона пашіє,
Вона борсається
В тому теплі,
Породженому з холоду.
Що тобі до цього?
Ти питаєш щоразу.
Я не можу й подумати,
Не те, щоб відповісти.
Ніби лезом стесано
Всі вершки гортанної пам'яті,
Решта - глибше
Тіка
Не для того, щоб згодом
Дістати.
Помовчімо тепер.
Вечір сповнений пахощів,
Він бринить насолодою,
Літнім серпанком.
Я пробачу всі попередні
Тривоги,
Якщо знову відчую
Цю мить, якій не треба буде
Обіймів,
Щоб глянути назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Спільне щастя стає круговою порукою.
Пораниш сприйняття об уламок
Зла - сльоза випече
Й очистить.
Історії після їх проказування
Стають байдужими
До самих себе,
Бліднуть
І називаються
Фантомами, спогадами.
Вигулькують ненароком,
Коли забуваєш про важливість
Миті.
Яка вагомість слова "зараз".
Лише поодинокі згадки
Огорнуть тебе оберемком спокою.
А решта - обпечуть,
Вичинять душу.
Згадай, яке тривале відновлення.
Не один рік мине, не одне море
Заспокоїть,
Не одна чужина відволіче.
Хтось один наважиться,
Йому вдається це найкраще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Слова стають такими неспокійними,
Мов налякані коні.
Ніяке повіддя не стримає,
Тягнутиме в сторону страху.
Ця безборонність може
Стати звичною,
Бо їй уже багато років.
Вершник може бути
Наймайстернішим,
Але подорожні кидають цвяхи
Під підкови,
Б'ють батогами,
Кидають лайливі слова
Із далекої півночі.
Тішить, що попереду багато
Пустель,
Де немає людей,
Де слова можуть перепочити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Як вдихнулося повітря,
Стали ми надто бажаним,
Відображенням того кращого,
Що не затьмарилося ще
Втомою,
Зазіханням,
Сумнівом
І розіп'ятими обіймами.
Не гонюся за тінню,
Вона під дією світла
Лавою стає,
Хай стугонить,
Але не сутеніє.
Коли захочеш
Бути подорожнім,
Не забудь, скільки
Доріг
Так і лишилися
Безслідними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2019
Святі дні, святі ночі.
Нам пророчили світло,
А просочився жах.
Заплямував усі стіни,
Пробив неміцний дах.
Жити важко було,
А вмирати - неохота.
Все одно за щось
Чіпляєшся.
Хай то буде сніг
Чи весняна земля.
Все можна пережити,
Та не все забудеш.
Вона принесла горнятко
Золота,
Заховай дитя, воно цінніше,
Ніж метал.
Я його викохала ще з утроби.
А ті, грубомові, вб'ють, як
Скажене цуценя.
Ні, я не могла прихистити,
Будинок, мов долоня,
Там нема де сховатися
І комасі.
Що більше, там Майстер живе.
Він розіпне його знову,
Хай помре належною
Смертю.
Надія не сподіється смерті,
Може, доля дарує випадок,
І опісля буде гарна історія нащадкам
На ніч.
Молися своєму Богові, а я попрошу в свого,
Чийсь має відповісти,
Хоча ваш зараз зайнятий більше.
Його ймення просякнуте стогоном
І таким болем,
Що сивіє волосся на скронях.
Все минулося,
Забувалося швидко,
Там - робота,
Там - побут,
Там - перевірити якісь зробленого.
І так було до кінця.
Смерть була повільною,
Нежорстокою,
Прийшла в золоті осені
Й кудись повела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Іноді смерть
Вартує лише хвилину мовчання.
І на цьому достатньо,
Бо життя більш спрагле
Й вируюче,
Коли загибель надто статична.
Ти можеш перекручувати
Спогади туди-сюди,
Та повноцінно ти не згадаєш.
Щось завжди відволікатиме,
Диктат події чи емоцій,
Образа чи позитивний запал.
Хай падає сніг,
Хай ллється дощ,
Хай пливе течія,
Та смерть - мов пружний лід:
Холодна, прозора й дуже тривка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Поділ світу на ліве й праве не працює,
Коли все зміщене до середини.
Скільки було нарікань,
А просто треба було вимовчати.
Гіркота все-таки тане з останнім снігом,
Повітря стає пухким і солодким,
Мов вата.
Простір уже не щулиться
Наляканим псом,
Він гордовито розкривається,
Мов бутон квітки.
Мова теж хоче відпочити,
Поїхати у відпустку,
Почути чужих слів,
Щоби заспівати вдома
Радісно
Давно відому пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Крізь ці вічні повтори
Ми лиш бачили
Руки моря.
Схожі до тих,
Що не наважаться нас
Обійняти.
Як ми зуміли побачити їх?
Вони миготіли
На кожному кроці,
А потім усе-таки
Впали товщею снігу.
Хтось, бажаючи пробачити,
Ішов аж уздовж
Великої стіни.
Ми ж дійдемо
До долини Йосафата
І відчуємо
Тільки
Нестерпну
Фізичну втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Дорости, дожити, вистраждати,
Щоб стати нелюбленим
У своєму краю.
Не пророч про майбутнє,
Розкажи, чи скоро
Йтиме дощ.
Нам треба знати
Від імені землі.
У неї сили
Повно,
Вона усе прийме.
А що відкинеш
Ти,
Запалимо з вогнем.
Що не згорить,
То хоч потліє.
Ми згарище
Назвемо рідним домом.
Болючо-рідним,
Він коренем сягне
До дна душі.
Ти це відчуєш,
Розуміючи,
Що глибоко так ще
Не боліло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Як ти мовчиш.
Так звучно,
Мов постріл,
Лунає твій погляд.
Він зраджено - гостроверхий,
Не ся'гне й кута очей.
Бо за стільки
Років
Ми навчені бачити
Різними мовами:
Ти - все мертвими,
А я досі вірю живим.
Не кажи, що
Хтось, не бувши
Одвертим,
Заставля свій дух
Крижаніти.
О ні, він заслаб
І розм' як
Від щирості,
І не вийде з нього
Зробити меча.
Він стримітиме у
Чеканні
Задля себе
Лише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Тут щось іде не так.
Згадую Сильвію,
Яка в часи поетичного голоду
Пекла пироги.
Поетеса та її витвір -
Гра в домогосподарку.
Хоча нам це все нав'язували
Роками.
"Або-або" ,
Але я хочу бачити "і-і".
Щоразу відходиш знову,
Мов корабель з пристані.
Слова ще пахнуть осінню.
Скоро змертвілий листопад
Заграє танго смерті.
Час лікує все,
І я хочу це відчути
Нарешті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2018
Як тобі вдається
Насичувати все притомною
Любов'ю,
Без цих брехливих
Пантомім,
Без приречень мови?
Скільки слів ми
Страчували
Німими обіцянками,
А здавалося,
Що весь світ
Чув їх,
Ми вірили,
Що хтось цим надихнеться.
Та дарма,
У легенди не вірять
Більше,
Їдять радше
Казкову патоку,
Гірчинку запивають
Або здушують реготом.
Усе це тепер дивне.
Мене заполонила
Тиша,
Я їй віддана
До останнього подиху.
Вірю, що це взаємно.
Колообраз осіннього
Місяця
Шумить,
Небо блідне
В сутінках хмар.
Є все, чого прагнулось
Раніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Вкотре думала, що смерть мені личить.
Одягала її кілька разів,
І все невчасно:
Вона то замала, то завелика.
Не знаю, чи дорости треба,
Чи змаліти.
Чи просто діло
В кравцеві.
Він з Інвернеса,
Чи з долини зимівль.
Завше ці балачки
Стають віршами,
Зараз ними не сповнюєшся,
А мілієш.
Осінь наступає на п'яти,
Дихає в потилицю.
Ніколи не знаєш,
Чи обійме,
Чи задушить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Мов та суха смоківниця,
Ми стали неплідними на відчуття.
Холод загортає
Нас у цупкі одежини,
А спека вже не посяга,
Бо зима відлунює сильніше.
Та ліпше вона,
Ніж ця осінь з її сяйливими
Покосами.
Ти достигаєш,
Я вистигаю,
Мов склянка гіркого чаю.
Ці предметні порівняння
Ніщо.
Тільки ностальгія збереже
Нас,
Оплаче гідно,
Та хай плаче за обох,
Бо криниця
Моїх плачів висохла.
Можеш кричати туди,
Німе відлуння привітає тебе
Обіймами жовтня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2018
Ми досі відшукуємо причетних,
А мали би навчитися прощати.
Як листя падає на землю,
Так я зронила твоє ім'я.
Випещене в любові,
Воно не має варіантів.
Як ти будеш далеко,
Я згадуватиму
Осінні доторки.
Той нагадував синій оксамит,
А той - пурпуровий дамаскин.
На догоду часу ми
Дозріли,
Але ще не стали
Плодами пізнання.
Просто відліками є
Досі,
Тому
Тішимося з піднебесної ніжності,
А хтось ріже наш час,
Відтинає,
Наганяє хвилі смутку.
Не вмію пірнати,
З пересторогою плаваю,
Але милуюся безупинно.
Вода обіймає
Відчутно,
Колючим струмом,
Але ти - надійніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Коли це стається знову,
Я згадую багатостраждального Йова.
Кари були тятивою,
Що тягнулися надто довго,
А потім стріла смертей уражала
Ґрунт серця.
Думаєш, оновившись,
Не думав він про минуле.
На його гостроті
Постало те, що є.
І як його забути,
Як віддати,
Коли воно занадто твоє.
Починаєш вчитися знову
Дихати, ходити,
Розмовляти.
Час стає охоронцем,
Що крізь грати
Дивиться на твій стан,
Але без остраху смерті.
Та в оцій круговерті
Ти стаєш старозавітним Йовом.
Душа черства,
Серце скинуло сотні шкір,
Голе, безборонне,
Творець нашкрябав там
Свою історію.
Ти її сповістив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018
Перемагають ті,
Які перебувають у молитві.
Слова тоді линуть
Знизу доверху,
Досягаючи духовного
Повноліття.
Пом'яни мене
В царстві життєвому.
Хоч сила спомину
Бідна,
Зате плинна, тягуча.
Тільки не плач,
Бо ім'я стане горбатим звіром.
Він не пролізе крізь вухо
Голки.
Будуть намарні спроби,
Але то відволіче вітер,
То навмисно заплачеш.
Вкотре ти просиш забути.
Я силуюся,
Але щось не дозволяє.
Хтось вірить у нас більше,
Ніж ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2018
Знаю, як тіло буває керунком.
Віриш у свободу,
Але вона примарна,
Мов постать у тумані.
Я вільна лише душею,
Хоча й там
Треба вибудувати модель
Наступності.
Всі такі різні,
Невимовно обпечені,
Хтось холоне, хтось лишається гарячим.
Не віриться, що там
Усе буде однакове:
Нам являються різні
Демони,
Нас утішають різні янголи.
Небо безмежне,
Вмістить усіх.
Варто лише глянути вгору,
Мов у дитинстві,
Коли сонце пронизує
Пальці, якими ти затуляєш
Очі.
Я й досі так дивлюся на тебе:
Подивовано, втішено,
Розніжено.
Ти вирушив з посланням,
Але не дій заздалегідь.
Дозволь тому,
Що є, стати сталагмитом
Радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2018
У ці незвичайно гіркі моменти
Хочеться вивільнити сум.
Шукаєш предмет чи образ,
Щоб зачепитися й прожогом
Скинути.
Та часто слова,
Ба навіть вірші
Нагадують цівку блювотиння,
Що лежить на килимі.
Запах докучає,
Доводиться пояснювати,
Чому так сталося.
Й ці псевдорозуміючі
Похитування головами
Мучать ще більше,
Ніж байдужість.
Вдаване нагадує
Затісний одяг,
Бо людина маліє
В своєму лицемірстві,
Злущує шкаралупу сорому.
Так тисячі змій рояться клубками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2018
Скільки було особистих традицій.
Від чоловічих найменувань
Віршів,
До плинних напрямків до.
Зараз здається,
Що все це вело до тебе
Червоними клубками
Болю,
Напівпрозорими натяками.
Заради любові жертвуєш
Багато чим.
Русалонька віддала
Свій голос,
А потім піна поглинула її,
Бо, що більш необдумана
Жертва,
То швидше стираються береги.
Любов любить любити,
Якщо ти відігріта,
Заспокоєна,
Якщо нема потреби в
Танцювальних обертах назад.
Віяло смутку стає
Обрамленням твого обличчя,
Але очей я не можу бачити,
Вони тьмяні,
Як місто під час
Зими.
Я досі запитую:
"Чи ти спиш? ",
Бо так добре ще не
Було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2018
Ти думаєш про це надто часто,
А потім пил сонця
Впаде в око,
Й ти мусиш відволікатися.
Промінь любові оселиться
У серці біженцем,
І ти не можеш не прихистити.
Відповідальність тут надто велика,
Бо гостя треба годувати,
Інакше він піде голодним,
Скине пил з подолку шат своїх
На твою оселю,
І ти довго будеш на самоті,
Й про дім твій казатимуть
Щось неприємне.
Шляхів є надто багато,
Не вір, що можна обрати
Наближений до мистецтва.
Єдине, що може бути спільним,
Це тільки біль,
Але з фізичним болем діалог
Надто неможливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2018
Хто це був?
Хто зайшов чужинцем, ворогом
Роздоріжним.
Не спочити, не зімкнути очей,
А скоро світанок.
Ніч нуртує геть, як і ти.
Несподівано, доленосно,
На віки віків.
Головного слова не вимовлю.
Ще не знаю, чий ти посланець,
Бо Він для мене - осередок спокою,
А ти нагадуєш старозавітного пророка.
Як всі тобі подібні, хочеш,
Щоби Бог старів,
А для мене Він молодіє.
Прямолінійний, у чорноті досвіду
Не вмирає Той,
Хто був ще до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2018
То не відлік, а відтинок.
До сьогодні всі говорили,
А вчора Він сказав:
"Слухайте тишу".
Якщо не вмієте,
То обмашуйте її любов'ю.
Вона олійною плямою
Вирине навіть на поверхню снів.
Так її й побачите.
Сім днів вистачить,
Щоби виконати все й відпочити.
Одного дня вистачить,
Щоби вразити раз і назавжди.
І не важливий його порядковий номер.
Він засяде не датою,
А обросте в тобі
Островом,
Бухтою,
Країною,
Материком.
Але не оселяйся там.
Будь гостем,
Не жителем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2018
Любити світанок після
Натужної тіні -
Все одно, що вчитися знову
Ходити.
Але в світлі гарніші дерева,
Предмети показують
Істинні обриси.
Світ все ж мережиться хвилею,
А я в нім - звичайнісінька мушля
З твердою мембраною.
Слова мене вже не здивують,
Я чула їх різними мовами,
Спекулювала навіть зізнаннями,
Бо тоді мені так хотілося.
А зараз усе стало теплим
У це дощове й студене літо,
Бо
Я натрапила в русло теплої течії.
Тіло покидає первісний страх
З гулом і плескотінням води.
Мене викидає на берег,
І я дивуюся цим знайомим скелям.
Бринить сопілчаний голос,
Постаті стоять неозорі.
Дайте віддихатися,
Дайте наїстися цим солодким
Подихом.
Цей голос переходить в шепіт.
Я кам'янію,
Мов жінка Лота,
Але не від гріха.
Просто хочу лишитися тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2018
Ти пам'ятаєш,
Ти усе пам'ятаєш,
Тому я не можу забути.
Відвертість нас винищить,
Вигубить, мов птахів під час війни.
Ти вчив мене бути грамотною,
Любити слова,
Та вчитель із тебе ніякий.
Вони досі мені болять,
І нічим заглушить цей біль.
Межа говорила, що варто відпустити,
Варто сказати хоча би ''добраніч'',
Якщо не вдається '' прощай'',
Але ці ночі такі білі,
А я звикла до мовленнєвої правильності.
Це ж ти навчив.
У мені немає перестороги,
Краплю правди, і я втрачаю глузд.
Досі він був начищеним ваксою
Чоботом.
І душив мене, як колись ти душив мені горло
За моє ''ле хаїм''.
Тому я й не вмію міцно й широко дихати.
А потім раз у раз приходили залізні ночі,
Через них я ставала сивою.
Добре, що буяло літо,
Воно вибілило мої коси,
А мене білувало.
Змагаюся за виправдану ніжність,
Але позирк зосереджений на руках,
Бо за твоїми обіймами часто ховався ніж.
Пустеля червоніє,
Військо наступає,
Я кричу, що тобі треба тікати.
Ти занімів,
Вогнище шкварчить,
У голові оркестр,
Тому мої слова здаються судомами
Німого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2018
Долина судного дня
Мережиться річкою.
Хвиляста, гаркава мова
Випльовує це незрозуміле ймення.
Лишень згодом,
Як затихне вітер,
Віднайду там те,
Що вже не болить.
Покладу руку глибоко
У воду,
Піймаю рибу.
Вона промимрить щось,
Хапаючи палюче повітря.
Еталон німоти,
Але ця синява компенсує.
Плавка товща всотує в себе.
Ти стаєш її заручником,
Її улюбленцем,
Її змістом,
Її принадою.
А світло з-над
Поверхні знову стане чужинцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2018
Лічимо дні гірчиною.
Так вони пам’ятаються,
А, розніжені в нетривкій насолоді,
Розвіюються,
Мов ранковий туман.
Як надкушений мигдаль,
Терпне моя пам’ять.
І нема протидії,
Коли спалах моментом
Просочує кожну клітину.
«Перетвори це на метафору».
Я й перетворила.
Так з твоєї загибелі
Виникла зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2018
Досвід почуттів довів мені, що розплатою буде неймовірна німота. Вона майорітиме віршем, що почнеться словом, а витече слізьми; вона болітиме фізичними спазмами, тоді хотітиметься ловити повітря пригорщами, та й руки стануть неслухняними. Осоружно мені, ще ніколи не було так. Й тоді я вдавався до юнацьких хитрощів: вмикав програвача з натужно-сумними піснями й уявляв себе ліричним героєм пісні. Таке мелодійне перенесення відволікало на кілька хвилин. Жаль лише, що внутрішня пам’ять перемолола все, тому я не міг пригадати себе заплаканого, зажуреного. Боковий зір атрофувався. Відтепер час здавався тією стрічкою, що випала з твого волосся. Червоною пружинкою вона скотилася пшеничним полем твого волосся. А той первісний ляк у твоїх очах - його я не забуду ніколи! Будь-хто з містечка захихотів би, як кокетка, а ти передчувала, що я вражу до тремору душі.
Віриш чи ні, та я не міг інакше. Ти народилася теж надщербленою. Спершу шал кохання зализував усі тріщини, згладжував їх під пеленою ночі, та світло, саме воно впало на нас тією ранньою зимою. Сніг був важчим, ніж розлука. Тобі ж на поміч, як завше прийшов Бог, а я Його так і не впускав. Хочу, щоб ти була єдиним Словом у моєму океані.
У тебе ж на все не твоя воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791711
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2018
Крихти сумнівів падають на долівку.
Земля стала дзеркалом,
А небо – пухким чорноземом.
Ці очевидні зміщення
Не впливають так,
Як впливаєш Ти.
Переливами, миготіннями
Сонячних променів,
Що лоскочуть променисті
Тіла,
Я досягаю тієї досі примарної невагомості
Разом з тобою.
Тільки не дивися
На це «зненацька-щастя»
Через тьмяне скло,
Бо тьмяне дисонує
Тут,
Тож просочуй себе світлом.
Ми ще й досі лишилися
Дітьми,
Що бояться темряви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
З величальних слів
Вірші стали вузлами тиші.
Не розв’язати, не розрубати.
Лиш відмовчати.
Всіма мовами, на які спроможна
Свідомість цього перехідного стану,
Що зветься життям.
Мова чуття привідчиняє
Нові двері,
Мовчки дивлюся крізь
Шпарину.
Там – синя лінія моря.
Часу не варто гаяти,
Берег стомився чекати,
Я лягаю на дно,
Воно лащиться, мов зголоднілий кіт.
Нарешті тепло не пахне морозяним снігом.
Нарешті мені не болить
Від безслів’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
Думки обліплюють голову,
Мов надокучливі мухи,
Проте я не солодка:
Від надмірної гіркоти
Втрачаю те, що здобула.
Та згадую, надто часто згадую,
Але вже без відчуттів.
Бувають люди, після яких
Лишається відчуття
Пережитої війни.
Вдячність злягається з жахом,
І я зву це теперішнім.
А якими були ми?
Чи є наш прообраз
У матеріальному світі?
Нещодавно cпіткнулася об допис
Про японську гравюру
Із зображенням жінки,
Яка відрізає частину кімоно,
Щоб не розбудити кота,
Що спав там.
Хто з нас та жінка?
Хто кіт?
Хто цупке кімоно?
Та кожен був тонким ножем,
Що відітнув частину.
А кіт усе одно прокинувся
Від звуку відрізання тканини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2018
Ти пробач мені ті дні,
Які я можу бачити,
А ти не чуєш навіть
Через насипи землі.
Її ненавидіти не перестану,
Але через її мости
До тебе знов прийду.
Це було геть давно,
Та я німію досі.
Час не лікує,
Він лиш вплітає в коси
Чужі секунди із відволікань
І справ буденних.
Вони мені геть осоружні,
Але не ти.
За стільки літ мовчань
Я ще наважуюсь казати,
Та лиш пробачення прошу
За прагнення забути.
Мені це з надлишком вернеться
Мірилом вірності,
Яка зачерпує холодні
Пригорщі
З водою.
І обливає смутком душу.
Тож я не анірушу,
Я застигаю,
Як вічна згадка про
Твою жахливу неприсутність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Порожнеча лікує,
Вона наголошує
На своєму.
Це настільки інтенсивна
Терапія,
Що згодом
Не захочеш хотіти.
Й усі земні ошаління
Осідають пилом
Минулих років.
Ти заплющуєш очі,
Бачиш первісний краєвид.
Так, ця місцина
Обрала тебе недарма.
А що натомість даси ти?
Земля обережна,
Та вимоглива.
Як би ти не бігав,
Як би не прагнув обіймів,
Знай, що вони розімкнуться.
Все припиниться водночас.
Пам’ять вирушає
В свій кривавий забіг,
Щоби програти цю битву.
Згадка про більше
Не сподіється
Зустрічі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2018
Він пхав каміння пригорщами,
Щоб зуміти говорити звучно.
Я ж наповнюю горлянку
Ними,
Щоб замовкнути,
Та замовчане виринає
Хворобами,
Голосами,
Змученими ночами.
Такими,
Коли жариною тлієш,
Щоби вибухнути
Болючим світанком.
Я тобі досі
Й не сказала,
Як болить мені сонце,
І яка мила мені ніч.
Майже, як наші віковічні
Спогади,
В які вже ніхто з нас не вірить.
Невидимий Дрого,
Незрячий,
Але живий.
Може, саме тому
я люблю ходити на чужі
похорони.
Мабуть, тренуюся перед твоїми,
Знаючи, що ти переживеш мене,
Бо це вже достовірність.
Від них я не сподівалася нічого,
Тільки хотіла
Побачити зворотній бік,
Але він був,
Мов душа мавки:
Роз’ятреним, розімкненим
Всередині.
Не кажи мені цих слів,
Хіба можеш сказати мертвими мовами,
Бо тільки так це послання оживе,
Зійде раннім цвітом,
Що схожий на мак.
Ще у всіх них була
Непримиренність до
Мене,
А я хотіла тільки забути
Про той день,
Коли вже не думатиму,
Що треба забувати.
Зажерущим пазуром
Ти видирав мою ніжність,
А з нею частини душі.
Тому я люблю простір,
Він теж розпорошений,
Тільки предмети прив’язують його трохи,
Як прив'язують пса на ланцюг,
Але він усе одно виє щоночі,
Бо кожен пес колись був вовком,
Бо кожен вовк дивиться в ліс.
Зовсім так само, як
Ти прикипаєш зором
До марної пустелі.
Там живуть малі дияволи,
Що граються
З хвилями піску,
Вони, мов діти,
Будують з нього високі
Й запилені вежі.
Й кружляють, кружляють,
Бо інакше там можна
Здуріти.
Й тоді не буде часу навколо,
Він буде надто всередині,
Надто невизначеним,
Надто сповільненим,
Надто своїм.
* Дрого - герой роману Діно Будзаті "Татарська пустеля".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777552
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2018
Осередок тепла
Засів у
Всіх камерах схову
Серця.
По черзі відчиняю
Дверцята,
Щоб дістати ясну
Новину,
Щоб розгорнути
Безболісно листа.
З нього лине
Тільки музика
Нотним станом
Літа.
Всі згадки
Про нього
Ллються
Дощами
По вікнах наших змін.
Сутужно дивитися
На розмиті
Віддзеркалини цого світу,
Та
Образом все одно
Майорієш ти,
Навіть у стані
Невизначеності,
У пориві
Сліпоти
Я кличу
Тільки
Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
Ти втоптував мої слова
В розм’яклу землю,
Але піснею я перетворювала її
В сипучий пісок,
Що вбирав усі
Твої загарбництва.
Ти був Заходом
З його колонізаторством.
І я любила тебе,
Співаючи на ніч мої пісні.
Сотні тисяч разів
Я могла вийняти твоє
Заспане пристрастю
Й ніжністю серце,
Та була милосердною.
Хоч, можливо, не я то була.
А хто?
То був промінь
Тієї правди,
Що проходив повз
І палахкотів
Огненним кущем,
То був корінь
Усіх освідчень,
Усіх прозирань,
Усіх сувоїв
Із захистом на.
Ніч часто вкривала мою
Душу мороком
І холодом пустелі,
Та я знала,
Що зі Сходу
Вийде світло,
Мов постать Месії.
Ти забирав мої дари,
Називаючи їх
Збіднілими
Крихтами часу.
Та вони збагатили тебе,
Не попросивши й плати.
Я віддавала
До рештків
Усе, навіть своє серце
В кришталевій скинії.
Ти знехтував нею, і
Вона впала
В улоговину,
Що була
Ширшою,
Ніж зір твого
Сприйняття.
Тож я пішла з караваном
Рідної самоти,
А ти
Лишився на розвалинах
Глузду,
Що вимучує досі,
Коли відчуття
Сяють оливою
Любові,
Що триваліша,
Ніж твій
І мій світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Я повертаюся знову до цієї розритої могили. Цей образ не полишав мене років п’ять, а може, й більше. Вві сні хтось муштрував мене, простягав невидимі руки, та я шла назустріч примарному голосу. Через кілька митей він ставав натужним криком трави. Ти знаєш, як вона кричить? Ні, зовсім безшумно. Вона сичить тишею, яка потім вибухає всіма жахіттями, всіма втратами, образами, страхами з попередніх життів. Я чітко усвідомлювала свою постать, вона була, мов камінь, але то було нечуттєве сприйняття, надто візійне. Й згодом коливання зілля сфокусувало все на собі, щоб вибухнути насиченим розумінням. Я поверталася ні з чим, з ногами, обмащеними в червоному грунті. Він нетутешній, я знала, та ми поріднилися впродовж ходьби. Може, то були атоми крові, або пил чужої планети.
Ти теж був чужим, Іншим, був відчайдухом, що перейшов межу, перейшов кордони, але ти завжди будеш дворушником, житимеш розірвано, бо так розірвало твою душу, коли ти біг звідти; перед поверненням сюди дерева з чужої землі хапали рукави твоєї сорочки, тож клапті майорять досі там, а ти все кажеш, що то – листя.
І так я бачу ясно нас: ти – в полоні горизонту, вдивляєшся вперед, а я - в панічному страху перед вертикаллю, вона залякує мене Вічністю, в якої немає керунку іншого, ніж Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773872
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Товща землі тут, де
Ми бачили сяєво сонця
На пагорбі дитинства,
Найтепліша,
Наймилозвучніша.
З неї почалися кроки,
Вона була свідком
Витівок,
А макове поле кликало
Виразними барвами квітів.
Страхи були обережними,
Надміру прирученими.
Згодом ми одягали їх
У вбрання зі слів,
Вони ховалися в зачинах казок,
Вигулькували реготом.
Досі пам'ятаю, як сонце будило,
Шкрябаючи шибку,
Проникаючи в шпарини,
В ламкість тріщин.
Не маючи нічого, крім подивувань,
Ми були стійкими,
Хоч і невиразними
На тлі постійних змін.
Усе минуло швидко,
Прожогом,
Але вміння пам'ятати
Народилося з нами,
Росте й досі.
Спогади-як намистини
Розірваного намиста:
Ніколи не знаєш,
Де знайдеш маленьку
Деталь,
Що закотилася
Невідь-куди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2018
Це було так давно,
Що стало історією,
Яку почали замовчувати.
Емоційна складова на ній
Стала схожою на пил старих
Книг.
Це зовсім не є ознакою неохайності,
Це символ відсутності доторку.
Тож наростає нова шкіра.
Вона зайде́ться ледь чутним сміхом
І прогримить лускою
Звіра.
Його любити можна обра́зами,
Невтішними словами,
Навіть прокльонами.
Він мовчатиме сирістю
Печер,
Але у відповідь обпече вогнем.
Звір стане вільнішим,
Паща палатиме пусткою,
А чи відновишся з попелу ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2018
Ліворуч хто? Непримиренний
Інструмент
З компонентом призупинення.
Весь оркестр німіє в
Своїй грі,
Коли ти шерехом ідеш
Біля втомлених
Музикантів,
Згадавши, що загубив
Ключа від дому,
Який давно не твій.
Та жест тримання його в руці
Нагадує,
Що прихисток можливий,
Але непостійний, як і все.
Не сумуй, бо всякий сум – то тягар,
Данина тоді найважча – Час.
Мусиш віддавати його на поталу
Демонам минулого.
Вони шматуватимуть його, мов зграя
Вовків загнаного оленя.
Дістань ліпше з шафи костюм
Бешкетної дитини.
Пригадай, як надихала тебе
Колись жага пізнання.
Кожна мить була сирим тлом
Для фантазій,
А не ліфтом, який зупинився між поверхами.
Віднаджуй спогади про тих,
Хто не згадає про тебе й у моменти радості.
У час півсторіччя не йди до води.
Вона бреше, що розкаже таємницю,
А насправді випере з тебе
Душу,
Вижере всю поживну рухливість
І засолить, щоб стримів згодом
Тільки твій хребет.
Я могла би це сказати,
Та ти й так усе знаєш.
Відчуй це сьогодні,
Коли лягатимеш спати.
І викинь нарешті ключа.
P. S. Benjamin Lew - Comme Tout Embue, Tout Danse
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018
Відчуваючи це надокучливе
Вміння танути
Від цих всюдислів,
Хочеться дякувати
Не слізьми,
А пейзажами радості,
Та не я їх творець.
Але до щему
Тепло розчинятися
В сонячному промені.
Він не фокусується
На чомусь,
Та проникає скрізь.
Хай час і вимучив нас,
Кидав у пастки повторів,
Ми вийдемо цілими
В неповторній ушкодженості.
Ти вийдеш крізь тінь лабіринту,
А мене вестиме спалах,
Миготіння.
Червоними цятками долинатиме
Схід
Світила,
Якого уникали ми досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Завжди хотілося бути
Зустрічною до твого шалу.
Та в мені бринить
Сухе тління,
Завивання вітру.
Колись усе було спалахом,
А потім вибухом зіщулилося
Й виникло
Щось осоружне, пусте,
В якому плаваю,
Не вміючи це робити.
Територія стала свідком
Того, як я хотіла
Хотіти, а зараз
Чекаю, коли вони прошепочуть
До кінця.
Ще вона проказувала
"Татко", а в мене
На вустах - панегірик
Для Дрого.
Що вичікує він
У червоній пустелі?
Нічого.
Знає й вичікує.
Зона цих старань
Обростає божевіллям,
Безглуздим тілом,
Що пожирає себе ж.
Де були самовидці?
Засівали поля маком,
Він сяє
Пролитим вином,
Але гусне запеченою кров'ю.
Важко обійти поля,
Не замастившись,
Бо це велика потуга-бути
Свідком,
Якому наказали мовчати.
Це болюча гра
Вигадувати імена,
Які приростуть
До мембрани серця.
З кожним коливанням
Вони проголошуються
Звучною хвилею,
Тихим світанком.
Дивне усвідомлення того,
Що одного разу ми його не побачимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2017
Чиї голоси ми успадкуємо потім?
Твій буде грізним,
Явленим спересердя,
Та дотичним до всього.
В його серці вміститься
Гул океану
Й крики вуличних сутичок
Десь зі сходу.
Від тебе відірветься
Наліпка заходу,
Наче хвіст на лінійці
Еволюцій.
Мій голос
Знову може
Бути жіночим.
Я готова розказувати
Ним, як все було,
Доки пам'ять не забрала
Моїх щоденників,
А осінь не спалила їх,
Зодягнувши шати заздрощів.
Тож сиджу в облозі зими.
Починаю звикати
До ранішніх сутінків.
Здається, ці місяці
Подовжують самі себе,
Тягнуться заволокою
З натужних снів
І спогадів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2017
Ти втрачаєш імена.
Це мовчазний шлях
Туди, де ти заснеш
І станеш стежкою,
Якою йтимуть звірі
Й несамовиті подорожні,
З пустими очима,
З розімкненими обіймами.
В голові повсякчас
Віхола слів,
Іноді вони доречні,
Частіше душать
Зашморгом.
Але я уявляю їх
Думкою,
Вона набагато
Комфортніша,
Хоч і невблаганна.
Вирізьблюю її до плавності,
Прагну її гостроти.
Розмови стали
Прісноводними,
Коли раніше на
Губах лишалася
Кристалічна сіль,
Вона гратками
Замуровувала зайвину.
Так ми розпізнавали
Нас:
З обпеченими губами,
З болючою усмішкою.
Тепер рани гояться
З успіхом,
Але мова ще бринить,
Як би не хотів
Укоротити їй віку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2017
Все тепер виплакане єдністю.
Момент був пострілом,
Де куля – то замовляння,
Нове одкровення.
Поки розчиниться в мені
Колючим металом,
То засну до нової весни,
Прочекай
Той ефект заціпеніння
В передчутті трансформації.
Не лякайся, коли згадую про тебе,
Це шана Величній любові.
Якщо ж я розказала тобі
Схематично про Нього
(А ти почула),
То моє призначення виконане,
Тож більше не сподіюся на вигнання.
У залізні дні
Я сідаю довкола вогнища,
Вони сідають біля мене,
Їх безліч,
Кожен розказує дивні історії,
І в кожній з них – Ти.
Наче ти була моєю
Приватною Вічністю,
Наче ти є десь серед них.
Якщо то було ревністю
До Його сутності,
То прости,
Я не відала, що творила.
Та попелястий сніг осяяв мене.
Тепер я можу мовчати,
В оточенні сяйливого вогнища,
А вони хай говорять,
Слухати їх дуже приємно.
Згодом до нашого тепла
Прийдуть звірі,
Темні вовки й
Довгорогі олені
З мудрими очима.
P. S. Chelsea Wolfe - I Love You All The Time
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2017