| Сторінки (27/2653): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
розкинуті
усюди
сіті...
"ь",
камон,
искри !..
йес !..
"кухарі"
аксесУАрами
таки
експропріювали
"рибину" !..
тепер
усі
НАгодовані
елементами
цвілі
"ь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Вітриська
естетики
люБЛЮ...
околицями
смрАД
имПерський...
педАлі -
ескапізм - *
далі...
* Ескапізм (переклад з англійської : escape - втеча, втікати, врятуватися) - втеча від дійсності, втрата реальності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
- Хто хоче сьогодні піти до кіна ? Підніміть руку догори, - строга вчителька - "історичка" глянула на учнів крізь свої чудернацькі окуляри і розрядила обстановку. Замість надокучливих уроків така спокуслива пропозиція.
Усі школярі миттю підняли руки.
- А як фільм називається ? - резонно спитав Максимко.
- "Високий перевал" *, - відповіла педагогиня.
- А про що він ? - невгамовні дітлахи вже очікували цікаву подію.
- Про боротьбу радянського народу із недобитками бандерівських банд.
- Неправда це ! Мені бабуся розказувала, що бандерівці боролися за свою рідну землю, хотіли тут господарювати, а їх червоні чекісти мучили і вбивали...- Марія - старшокласниця кинула виклик системі.
- Хто тобі такі нісенітниці розказав ? - гнівно спитала поважна жінка.
- Бабуся моя...
- Завтра до директора обов'язково хай зайде !
- Вона вже померла рік тому...
- Тоді батьків твоїх до директора !
- Батьків моїх теж немає...Тато загинув на виробництві, мама вийшла вдруге заміж й покинула рідні терени. Мене виховує мамин брат.
- Тоді його покличеш !
- Добре, покличу.
Тут варто зазначити, що радянська школа була частиною отого тотального мороку країни рад. Окрім "сухих" й не дуже потрібних у майбутньому знань вона ще нав'язувала чужинську ідеологію. Наприклад, бідолашні діти змушені були повністю прочитати 4 томи руського мерзенного лева товстого "Війна і мир", вчити напам'ять вірші імперця пушкіна чи розмірковувати над прочитаним "Злочин і кара" депресивного достоєвського. А назви які - усе замішане на насильстві. Пушки ніби стріляють облудою у дитячий не до кінця сформований мозок. Жовтенята - піонери - комсомольці...пізніше будівельники "світлого завтра" на одній шостій суші, яким обожнюваний терорист ленін показував шлях...куди ? Звісно куди - усіх незгідних до Сибіру на каторгу !
Але наразі юне покоління не переймалося такими глобальними процесами в мордорі.
Вони поспішали до кінотеатру геть подалі від нудних корпусів "колективного гуртожитку". Ще б пак, художня стрічка в кольорі й повнометражний екран. Яка краса, які природні герої сюжету і говірка їхня сільська.
- Глянь-глянь, наскільки огидні ці бандерівці...
- А може й правду казала Марічка ?
- Ну не знаю-не знаю. Старші краще знають хто тут каратель.
- Юзю, цьокни діда !
- Ой за що ж його так !
- Ого, та то вороги наші - оті лісові полчища нечисті !
- Коли виросту, буду захищати всіх вас від бандитів.
- А я стану міліціонером, щоби порядок був усюди.
- А я льотчиком літатиму і з неба бачитиму - хто що не так робить. І тоді дам прочуханки тим негідникам !
Емоції маленьких глядачів зашкалювали.
На другий день прийшов у школу Святослав - опікун школярки Марії.
- Ви розумієте, що то є наклеп на соціалістичний лад ! - директор-ідеолог намагався "просвітити" неслухняних.
- Розумію, та я не винен у цьому. Марію виховувала її бабця, котра колись була в'язнем гулагу. От і "попсувала" дитину трохи.
- Трохи ? Нічого собі - трохи ! Шкода, що вона померла. Я б її спитав, хто нашого славного командира Миколу Федоровича Ватутіна ліквідував.
- Але Марічка має гарні оцінки. Старанно вчить домашні завдання. Навіть допомагає мені по господарству. Мусить дорослішати скоро, бо ж без батьків росте.
- Гаразд, напишу Марії догану на перший раз в щоденнику. Поведінку в кінці року покладемо "задовільну" і хай візьме додаткові уроки з історії кпрс й глибше прочитає про Велику Вітчизняну війну.
- Дякую Вам. Будемо надіятися, що вона виправиться.
- Авжеж, інакше атестат зрілості не одержить. А без нього на нормальну роботу не візьмуть.
- Можу йти ?
- Так, ідіть. І дивіться пильно за своєю Марією.
Директор школи подивився до вікна. Там метушливо гасали і верещали кмітливі непосиди. Як же довго їх треба навчати, аби щось вийшло путнє з них.
Путнє вийде тоді, коли розвалитися ота імперія зла. А поки що вони є бранцями в тій лицемірній схемі буття.
- Товаришу директор, крейди немає...- "математичка" повідомила, бо нема чим химерні формули чеканити і абстрактні лінії креслити.
- Навчайте усно поки, я подзвоню зараз у райком.
* "Високий перевал" - радянський 2 - серійний пропагандистський художній фільм режисера Володимира Денисенка 1981 року випуску. Вперше показаний на телебаченні у 1982 році. Стрічка має політичну кон'юнктуру, метою якої є чітка дискредитація боротьби ОУН - УПА за волю та суверенітет. Як зізнався пізніше син режисера через перекручування сюжету й правдивих фактів його батько пішов із життя у розквіті сил (10.06.84), не витримавши моральної наруги : у що перетворило авторський творчий задум вище партійне начальство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014299
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
психи
"сво"
истеричні -
хвОРіюТь
людиноненависниЦТвом
і
кричАТЬ
агресивно,
рекОнсТРУЮЮЧИ
нав'язливі
явиЩА...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
- Зустрічайте, любі діти друзі ! До нас прийшла неперевершена "АББА" ! - ведучий британської телепередачі "Пізній пізній сніданок" Ноель Едвардс розцвів як майська ружа при гучному згадуванні магічної абревіатури. 6 листопада 1982 року відбувся один із останніх живих виступів легендарного ансамблю. Нечисельна публіка в залі гучно аплодувала й мала змогу спостерігати за історичним без перебільшення дійством.
- В широких колах і журналістських дискусіях побутує думка, що "АББА" на межі розпаду. Це правда чи плітки ?
- Не вірте пліткам - вірте нам. Ми з'явилися перед Вами, значить все ок...- Б'єрн Ульвеус взявся обороняти редути ледь-ледь існуючого квартету.
- Журналісти беруть непогані гроші, аби люди мали про що балакати...- підтримав його Бенні Андерсон.
- Але Ви більше отримуєте...- зав'язалася бесіда дуже швидко.
- Хто на що вчився ! - іронічно парирував бородань.
- Ми написали декілька нових пісень і випустили сингл "Кассандра" / "Під атакою". Все нормально - працюємо...- додала сяюча Фріда, волосся якої переливалося різними кольорами на фоні студійного освітлення... - Як Вам мій новий імідж ?
- Грейт вумен ! Б'ютіфул ! В стилі теперішньої "нової хвилі" або пост панку...- ведучий дивився на неї, як на вище божество. Така нагода випадає може раз у житті - брати інтерв'ю у знаменитої Четвірки.
- Плани якісь є на майбутнє ?
- Поживемо - побачимо...Нещодавно випустили подвійний альбом наших найкращих пісень за 10 літ. Він так і зветься "АББА. Перші 10 літ"...- підтримала розмову білявка Агнета, яка вдягнула ефектну сукню червоно-чорних кольорів й золотисту пов'язку на голову. Здалося на мить, що вона прийшла з далеких прерій як дружина ватажка племені Апачі.
- А другі 10 літ ? Якими вони будуть для колективу ?
- Важко сказати. Не хочеться забігати вперед. Давайте жити сьогодні...
- До речі, Агнета, яка Ваша найулюбленіша композиція з репертуару гурту ?
- Для мене всі наші пісні класні. Гаразд, вибираю "Фернандо". Вона заворожує мене цілком і відносить кудись у красиву даль.
- А для Вас, Фрідо ?
- "Танцююча королева". Коли я її вперше виконала, одразу ж почала плакати. Навіть під час концертів нерідко сльози просяться на волю спонтанно. Це справжня магія.
- А для Вас, Бенні ?
"Чиккитита", мабуть. Гармонія у ній досконала. Але й інші твори не менш якісні.
- Що скажете, Б'єрн ?
- Мене найбільше чіпляє " Переможець одержує все". Це і особисте пережите, і чудові голосові партії, і підсумок якогось певного етапу у творчості...
Окей, що ще скажете на прощання ?
- Хочемо заспівати Вам усім нашу знану річ "Спасибі за музику"...
- Любі друзі, а зараз для Вас сюрприз від "АББИ" ! І до нових зустрічей в ефірі нашого шоу "Пізній пізній сніданок" ! Беріть з собою бутерброди і гайда до нас. Тут завжди сито й цікаво ! Мав велику честь спілкуватися з такими непересічними гостями. Отож, звучить "АББА" !
Бенні звично підійшов до роялю, Б'єрн взяв до рук акустичну гітару. Дві солістки розташувалися поряд, аби чути одна одну. Почався музичний гіпноз. Востаннє ??? О ні, про це не хотілося вірити тоді нікому із присутніх в тій райдужній атмосфері свята :
"Я не є якась особлива,
Насправді я навіть трохи нудна.
Якщо розкажу жарт,
Напевно Ви його вже чули.
Але у мене є талант - чудова річ...
Всі прослуховуються,
Коли я починаю співати.
А я така подячна й горда.
І спів мій звучить привселюдно.
Тому кажу :
Спасибі за музику, за пісні, котрі виконую.
Спасибі за ту радість, яку вони приносять...
Хто може жити без неї ? - питаю чесно...
І на що б тоді перетворилося наше життя ?
Хто ми без пісні і танцю ?
Тому кажу - Спасибі за музику -
За те, що Ви дали її мені..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014222
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
"Я ще маю трохи часу, ще так багато всього треба зробити. Що залишу по собі - може згодиться колись нащадкам ?" - дивакувата мисткиня Параска Плитка - Горицвіт, що жила усамітнено в гуцульському селі Криворівня, саме бралася проявляти плівки, якими фіксувала події довкола. Але раптом постукали в двері :
- Слава Ісусу Христу ! Степанівна, я Вам молочка теплого принесла і смачного овечого сиру,, куліш зі сметаною, голубці з шкварками... - сусідка Василина викладала на стіл поживу.
- Навіки Слава. Дякую за поміч. Все нема коли навіть їсти собі зготувати. Скільки роботи усілякої, - бідкалася господиня.
- А Ви робіть те, що легше, - спробувала жартувати гостя.
- Усе треба робити окрім дурного, бо як прийде непорадна година, що скажу Всевишньому ? Байдики била ? Ні, не била. Мене совєти кляті били та мучили 9 літ 3 місяці і 10 днів в таборах. А я нікого не обіжала, мух старалася навіть не чіпати, бо то теж живі створіння й жити хочуть...
- Ваші знимки дуже сподобалися односельчанам. Зате вони Вам їсти принесли. Казали, аби сте церкву фотографували на праздник Преображення Господа і їх коло неї. Одягнуть вишиті сорочки й принесуть фрукти святити.
- Зроблю, чого не зробити для файних людей.
- Не буду Вам заважати, бо бачу маєте купу всього...
- Так-так. Знову табличку забула повісити "ПОСТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНИЙ".
- Та десь трохи відпочивайте. Не мож так собою помітувати.
- На тім світі відпочину, а на сім треба працювати.
- Бувайте здорові !
- Іди з Богом.
Параска знову занурилася у фото індустрію. Окрім того завтра туристи приїдуть здалека - хочуть гори подивитися. Мусить показати, вона знає чудові краєвиди. Хоч ноги вже не ті - болять місцями - даються взнаки поневіряння сталінськими тюрмами. Добре, тоді лікар - грузин не відтяв їх, як змерзла вся на холоді, коли перевозили до місця ув'язнення в Казахстан. А скільки наших тоді загинуло. Мамо рідна ! І як тих катів ота Земля тримає. Чи будуть колись відповідати за свої злодіяння. Одне точно буде - Божий Суд. Від нього не відкупишся й не втечеш. Йой, а про м'яту, чебрець і любисток забула ? Ні не забула. Вони акуратно на сітці висихають. Ароматний чай ввечері це як ритуал для неї плюс молитва.
Якийсь дивний птах біля вікна майстрині почав, мов артист, тягнути урочисту мелодію. Така краса у серці Європи - Карпати...Не гірше світових курортів. Лиш керівників нема мудрих, одні комуністи. А в Індії теж оті недоумки ? Та певно нема, проте гуцули їздять на слонах.
Годі вже, пора до праці. А ще обгортки до написаних книжок не забути зробити і пару віршиків написати про місцевий край. Вона усе встигне зробити. Тільки б Господь дав сили і кріпості в руках й тілі.
Вправна жінка знову схилилася над ванночкою, де плавали плівки - негативи, думки - позитиви, картинки і рамки, Космос й Махатма Ганді, рослини, дерева, квіти, риби, різні - прерізні чудернацькі мистецькі предмети...
Дарма колись казали батько : Навіщо тобі тими дурницями займатися ? Виходь заміж і народжуй дітей, сади городи, веди господарство..." Не послухала - мала власне призначення реалізувати свій талант. Хай умови були зовсім не ідеальні - скоріше навпаки - кабальні. Але реалізувалася - лишила по собі самобутній унікальний доробок різноманітних жанрів народного мистецтва : книги, картини, ілюстрації, декорації, фотографії, живопис.
"Цвіт згорає кожної весни -
Там де блукали її сліди -
Мольфарки живописних гір...
Склалися в пазли вишитих літ -
У щось таке єдине ціле -
В те що інші зовсім не вміли..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013980
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
іран ??? -
безмір
реагує -
анулює
гелікоптер
ірраціональний...
мітка
руському
агресивному
йолопу -
союзнику
імли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
- Чорт забирай, в мене пропала фантазія ! Не можу придумати сюжет до пісні ! - обурювався знаний хіт - мейкер Б'єрн Ульвеус.
- Очевидно, що це є зіркова хвороба : спочатку втрачаєш смак, а потім ще й нюх.
А ти спробуй такий текст :
" Не можу скласти пісню...
підкажіть, підкажіть хто - небудь
в чому суть, сам не розберусь !" -
спробував жартувати його незмінний напарник Бенні Андерсон.
- Зовсім не смішно. Але я в розквіті сил і здатен на щось більше , аніж просто складати естрадні шлягери.
- Моцарте мій дорогий, пора змінювати платівку. Я теж над цим замислювався останнім часом. Не можемо ж ми до пенсії співати про неземну красиву любов, яка буває раз у житті.
- Еге, ще й нарешті розведені люди. Не треба обманювати себе і публіку.
- Слухай уважно. Я недавно познайомився з Тімом Райсом.
- З тим, котрий написав рок - оперу "Ісус Христос - суперзірка" ?
- Ага. Він запропонував написати мюзикл до його нових текстів.
- Та в нього твоя Агнета співала партію Марії Магдалини. Оце вже сильно. Давно хотів спробувати щось інше створити. А ще нагадав його дуже цікавий твір "Йосиф і його дивний плащ снів".
- Уже не моя. Так от. Події розгортаються за часів "холодної війни" в топ - поєдинку на першість шахової корони між американським та руським гросмейстерами. Робоча назва "Шахи". Як тобі ідея ?
- Просто чудово ! Пора змінювати профіль та переходити в серйозні композитори. Бах, якби був жив сьогодні, підтримав би нас неодмінно !
- А як же наша славетна "АББА" ?
Настала гнітюча тиша. Чути було навіть випадкову муху, яка залетіла послухати важливу бесіду двох майстрів вишуканих звуків.
- Здається мені, що наша "АББА" стає історією і прикладом для наслідування іншими.
- Але зірковою крутою історією. Мільйони проданих дисків по всьому світі. Безмежну відданість фанів, котрі би віддали останню сорочку з тіла, лиш би потрапити на наші концерти.
- І дівчата теж зайняті зараз сольними проектами. Ех, шкода все ж таки. Скільки всього відбулося, скільки емоцій лишилося
- стало б на п'ять життів для звичайної людини. Отож чому бути - того не уникнути.
- Або що не робиться - то все на краще.
- Коби так і було...
- Буде, надіюся..."Бітлз" теж десять літ прожили разом. А потім жуків рознесло - кого куди. Джону не треба було їхати до Америки та ще й з отою страшною японкою. Що він в ній знайшов ?
- Майже всі жінки володіють магією. Зачарувала такого ідола. В Англії він асоціювався з небожителем - божеством, а опинився зрештою через одного психопата в Нью-Йорку на небі. От який сумний кінець настає, якщо послухати жінку...
- Ще й авангардну художницю...
- Їхати нікуди не збираюся. Швеція - чудова країна. Привіт, невідомість. Тепер не потрібно нікому нічого доказувати. Стартовий капітал зібрали. Дуже кортить попрацювати в іншому напрямку...
- Йду конем !..
- А я поки пішака свого висуну вперед.
- Цікаво, а скільки ходів наперед продумують шахісти ?
- Та в них голова працює мов обчислювальний центр, що займає цілий підвал у приміщенні "Polar Music".
- Ого, тоді Вам, пане Бородата Голова, шах !
- Я не шах і не шейх, зате дуже люблю шейк !
- Шейк, камон еврі баді !
- Шейк, вері бі гуд !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013897
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
море
аж
луною
искрить
й
криси
ось -ось
розбіжаться -
втопляться...
еге,
таки - так !..
циклони
имперські
коли
ліквідуються
остаТОЧНО ???
на !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
КляСТИМУ -
обезчестиЛа
наш
обрій
трухлявого
орда -
порча
справедлива !..
" "ь" -
котел -
агонія..."
"варити
інтенсивно
дикунів
"ь"
місцевим
алкоголем..."
"обіцяю
жабам
иншу
людяну
акробатику..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Стою,
тремтячи,
отак
в
передчутті
тривалого
екстриму :
люмпени
електризоВАНІ,
"гоСУДарь"
розДРАТований
ампліТУДОЮ
фактів
наших
искринок
йолопам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
Бити
іМперію
до
останкУ !..
недоторкана
мОсКОВІЯ ?..
отакої !..
лиХА
остерігаються
красномовні
аМеРИканці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Блакить
усміхнеться -
розквітне
краса -
усіляка
нечисть
ліквідується...
і
кіптява
аномальна
розвіється
степами ;
"ь"
крисами
иноді
йорзатиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Жувати
українофобію -
вдавитися
артилерійським
лементом...
"ь" -
"не
ахти"...
глиНА
уточнила :
"маєТЕ
каВАЛок *
"адаптИроВАНиЯ""...
* Кавалок - шматок, кусок чого-небудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
- А бодай би крев нагла залила тих москалів проклятих ! Аби їх шлях трафив десь у Медовий Спас ! Аби їм стало врешті тої землі "метр на два" ! От сволоти, що лиш витворяють ! - неприкаяний гуцул і по сумісності талановитий поет Тарас Мельничук тільки но полишив стіни Вінницької колонії, давши волю нервам. Вулиця була порожня і, не стримуючи власних емоцій, він вкотре проклинав своїх мучителів. Ще б пак, 4 роки відбув ув'язненим за "дрібне хуліганство", яке сфабрикували совєтські міліціянти біля кафе "Веселка" в рідному селі. Іч, відслідкували таки, не дають спуску інакомислячим. А ще перед тим арешт в 1972 році. Йой ! Тіпаласяз відчаю кожна його змучена клітина.
Куди тепер ? Додому не можна наразі. Треба десь інде адаптуватися. Тарас почав по пам'яті друзів пригадувати й згадав про Миколу Близнюка - давнього товариша зі Старих Кут. До нього б заїхати не деякий час пристрасті вгамувати.
Потяг повільно рушив, грошей в акурат вистачило на квиток, ще й лишилося на смачні чебуреки і газовану воду "Буратіно". Скільки ж тих брехливих "Буратіно" розвелося зараз - майже на кожному кроці. Думки билися мов білка в колесі, яка ніяк не могла зіскочити з нього. Стук коліс медитаціями заспокоював знесилений від тюремних поневірянь організм.
Ось вже рідна сторона видніється : красиві карпатські краєвиди, наче камінь з серця впав. Стежка привітна та знайома вела до поважного господаря.
- Тарасе, Ти ? Живий ? - газда ошелешено глянув на прибульця.
- Дякувати Богу... - втомлено відповів бідолашний гість.
- А я Тебе не впізнав. Де твоя пишна філософська борода, довге не охайне волосся.
- Ще відпущу. Головне - живий. Бо там здохнути мож дуже швидко.
Вони тепло обіймалися, а потім зайшли до хати. Запах сільської місцевості благотворно почав впливати на колишнього в'язня.
- Ну, що нового у нас діється ?
- Те що й завжди. Совіти пресують постійно - агітують виконувати якусь п'ятирічку. Сам знаєш, яка тут ситуація.
- Еге ж бо, холера ясна з тими червоними дияволами.А ще той головний в мавзолеї засів, ніби вош на голові, і свербить - свербить без перестанку...
- Та годі про сумне ! Ось біленької вип'ємо за твоє повернення. Не журися, щось придумаємо... - Микола вправно накрив стіл квашеними огірками, куском сала з хлібом. Досягнув самогон і протер стакани.
- Оце по - нашому.
- За все добре !
- І за упокій совка !
- Ага !
- Пригости гуцульською зупою, якщо є. Бо тюремні харчі геть желудок мій попсували.
- Завтра зваримо разом...
Потім пішла задушевна бесіда, стільки всього накопичилося за той період, відколи колеги не бачилися. Уже й стемніло на дворі. Місяць ліниво зівнув, а дарма...
- Миколо, дай мені зо пару подушок і три свічі. Ще дай аркуші паперу тільки без клітинок, олівець заструганий...
- А клітинки заважатимуть ?
- Агій, згадується буцигарня !
- Вибач мене. Знову вірші писатимеш ?
- Спробую.
- Оно твоє ліжко.
- Не треба, я на підлозі переночую.
- Як знаєш. Твоя справа, лишень вважай на мого песика Тобіка, бо він теж ночує тут поряд.
- Файно.
Тарас, вмостившись зручно, почав записувати химерні субстанції, що вже атакували його чутливий розум :
"Дивлюсь на світ
як малюк на собаку
якого боюся
а погладити хочеться"
"Жарини розплющили очі
і до ватри :
"мамо вставай"
"Не старіє прабабка наша сокира
Не старіє прапрадід наш ніж
Сокира
рубне уліво - війна
управо рубне - бути миру
Ніж : світ -
навпіл
на так і ні
на день і ніч"
"Не можна
убивати круків
хоч круки нам
віщують смерть "
"Хто зна
може цей
жайворонок
над нами
Ссаді
може Симоненко
а може
і я"
"І живучи
себе запитую
не раз
а як я вже не буду жити
і ці люди
що тепер живуть
не будуть жити
то хто тоді житиме?
сонце?
ліс?
вода?
але навіщо тоді
я?"
"я куплю сьогодні
буханку сірого хліба
і місяць буде
в мене у хаті
я посаджу місяць
у себе на лаві
і буду вчити
його читати
а коли місяць піде
я попрошу людей
не відбирайте
у мене шматок хліба
бо в мене був місяць
бо до мене
прийде місяць"
За ніч увесь папір ряснів нетлінними рядками. Зранку пес Тобік лизав чоло мандрівного поета, котрий, підігнувши ноги до підборіддя, храпів щосили.
- Вставай, друже... - ледь торкнувшись плеча товариша, заспаний господар одержав у відповідь сильний удар ногою.
- Йой, Миколо, не гнівайся. То ті каземати привчили бити, як хтось мене торкається. Так би мовити, для самозахисту.
- Ну ти справді там став схожий на звірка загнаного в глухий кут.
- Годі вже, пішли готувати зупу гуцульську. Бринзу маєш ?
- Гриби підійдуть ?
- Іще питаєш. Аякже ! Усе підійде після отих трафунків. Боже мій Боже, якби ж Ти видів, що на сему світі коїться...
ПС : а москалів таки трафив шлях якраз на Медовий Спас в серпні 1991 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013041
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Усім - усім
розуміти
автоматично :
шлях
"інтуристів" -
нестерпна
есЕСЕСЕРІЯ -
мордор !..
агов,
європейці,
комфорт
облиште -
рятуйте
демократію !..
окріпли
неАДеКВАтні
і
вдарили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2024
Опіки
літерами
екзистенції...
спалахнуло
"ь" -
Укрсучліт -
легкозаймистий !..
"ь"
яв
нищить...
епатажні
"нульові" -
книжки
опиралися.
Олесь Ульяненко (1962 - 2010) - український письменник, романіст, наймолодший лавреат малої Шевченківської премії за твір "Сталінка" 1997 року. Автор чотринадцяти романів, повістей, оповідань.
У нього щось було від легендарного американського прозаїка Чарльза Буковськи. "Брудний реалізм" та самобутня мова низів суспільства, епатаж, фарс, гротеск, буфонада, провокація героїв захоплюють читача, котрий бажає чогось "гостренького". Пройшовши Афганську війну в лавах совєтської армії, побувавши у різноманітних віддалених куточках колишнього с р с р, стикаючись з багатьма персонажами його майбутніх розповідей, Олесь Станіславович нарешті поселився в Києві, де відчув пристрасть до літератури, ставши цікавим письменником. Навіть попри офіційні заборони деяких власних творів, наклепи збоку цензури одержав чималу популярність серед великого кола поціновувачів оригінального письма.
"Коли кажеш правду - це вже епатаж."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Бараки
ерефії
заповнені -
сталінщина -
мордор
екстенсивно
розширюється !..
треба
надломити
"иглу
кощеюшке"...
поки
інтернет
щось
акцентує,
нанизується
инквизиція
йосифа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
- Гало - гало ! Я Вас слухаю ! - звичним голосом начальника Стіг Андерсон взяв слухавку.
- Телефонують з Агенства міжнародних комунікацій США.
- О, єс ! Дуже приємно ! Вері гуд ! Невже наша "АББА" іще популярна за Океаном ? Кличете нас на чергові грандіозні гастролі ?
- Ні. Цього разу потрібна моральна допомога. Можлива також фінансова. Записується телевізійна передача "Аби Польща була Польщею", де світові знаменитості й провідні політики демократичних держав заручаться підтримкою польського руху "Солідарність".
- І що нам треба зробити ?
- Зняти короткометражний ролик, схожий на музичний кліп, і сказати слова про свободу, право вибору кожного народу на достойне життя, про цінності людини...
- Окей. Для нас це є великою честю виступити на захист поляків.
- Передачу подивляться по всьому світі чверть мільярда людей. Вам ще й реклама додаткова піде за пропаганду етичних та соціальних пріоритетів, демократичного устрою життя.
- Вам теж дякуємо за небайдужість до міжнародних проблем. Ми побували у Польщі раніше в їхньому запланованому телешоу. Чудова країна, дуже теплий прийом. Нас тоді вважали майже Богами, що знайшли трохи часу, аби задовольнити шаленство тутешньої публіки. Ажіотаж стояв неймовірний. Я навіть розгубився дещо. Саме там врешті мав змогу зрозуміти справжній масштаб "АББИ" і її мега популярність в менш заможних країнах.
- Так. А ось тепер в них великі проблеми. Маріонетковий уряд військових, виконуючи вказівки диктатора із кремля брежнєва, створив нестерпні умови для простого люду. Роздрібні ціни на продукти різко підняли, страйки тривають, репресії теж. У Варшаві й інших містах на вулицях царює повне безладдя. Зараз с р с р усю свою потугу кинув до Афганістану, то ж придушити спротив волелюбних активістів доводиться суто прокомуністичним місцевим.режимом.
Боротьба триває. Сама трансляція почнеться 30 січня 1982 року, а глядачі зможуть побачити цей акт підтримки вже наступного дня. Успіхів Вам. Свій відзнятий матеріал подасте по вказаній адресі не пізніше як за тиждень до виходу в ефір. Наперед дякуємо за плідну співпрацю на користь торжества ідей добра та миру.
- І Вам щиро дякуємо за цікаву пропозицію. До зустрічі, точніше кажучи, до відзеня.
- До відзеня.
Задоволений бос "АББИ" акуратно поклав слухавку на телефон і взяв до рота свою фірмову сигару. "Що ж, непоганий рекламний трюк...І Польщі допоможемо в боротьбі зі совєтами, і ансамбль згуртується нарешті, бо вже кожен сам по собі. Нема тієї удалі молодечої запальної, коли вони співали зранку до вечора, коли тільки сама їхня поява де-небудь викликала божевілля в обрії. Все менше збираються разом. Якраз вчасна пропозиція. Може ще й альбом новий паралельно почнуть записувати. Що не робиться, то все на краще...А скільки поневолених народів у самій імперії залишилося ? Мабуть, сила силенна : білоруси, прибалти, казахи, грузини, чеченці, башкири, вірмени, таджики, українці..."
Так - так, хід думок відомого продюсера був абсолютно вірний. Ще доведеться визволяти не тільки Польщу від комуністичного іга, але й інші не менш значущі частини земної суші. Аби вже пошвидше ! Аби вже не тільки Польща була Польщею, аби. вже й решту народів стали справді не пригніченим самостійним етносом.
Дану передачу подивилися 185 мільйонів людей. Вона таки розбурхала певний резонанс серед прогресивного людства, поволі наближаючи розвал тоталітарної системи радянського штибу в Європі, що почнеться вже у другій половині вісімдесятих років минулого століття.
"Let Poland be Poland" !
"Freedom" !
"Piece"!
"Democracy" !
"Hope" !
"No totalitarian regime" !
"Save humanity" !
"Якщо я колись напишу мою Оду Свободі,
Вона буде в прозі і звучна зі мною.
Це була б проста Ода Свободі,
Не претензійна, але гідна.
Я хотіла би думати, що Свобода
Це більше, аніж просте слово
У великій благородній мові.
Оди Свободі часто лишаються не почутими.
Якщо я колись напишу Оду Свободі,
Будучи у привілейованому положенні,
Тоді, боюся, Ви з підозрою віднесли би
Цей вибір.
Це невловимо і доволі важко...
Це моментальна річ.
Тому немає такої Оди Свободі,
Щоби запам'ятали.
Я хочу, аби хто-небудь написав цю Оду,
Яку би усі співали."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012306
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Привіт,
а
нині -
інакше...
Почекайте,
агій !..
нині
інші
часи -
нестерпні...
але
Адаптуватися
треба...
агій -
комуняка -
агій !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Торохкочу
резонно,
аби
комуняцьку
трясовину
осушити
разом !..
уродить
пізніше
озиМИНА
люб'язно !..
і
збруї
американської
скоріше
треБА -
ресурси
ярами
гниють !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Темніло. Морок на правах повноправного господаря швидко поширювався околицями Полтавщини. Химери дедалі більше завойовували простір ніби з гоголівських повістей. Метаморфози враз ставали очевидними. Привиди блукали ватагами серед полів чи то лишень опудала стирчали, відганяючи птахів від тутешньої живності калатанням старих іржавих відер, придротованих до них ? Якісь підозрілі шуми, схожі на людську мову, додавали таємничості й інтриги цьому дійству. Дивні вогники спалахували і знову гасли у пітьмі. Тільки зорі вдалині відсторонено сяяли, ні про що не здогадуючись. А ще одна з кремлівської вежі хотіла домінувати над усіма, включно з небесними.
Місцевий колгосп "Більшовик" жив своїм звичним життям. Його назва вказувала на те, що більшість тутешніх працівників - трударів часто - густо брала від нього сільськогосподарську продукцію, так би мовити, задарма. Також її за солідний могорич щедро роздавали й стороннім. Звісно, підпільно. Як от цього разу :
- Принесли ? - сторож даного підприємства Ярослав з цікавістю подивився на прибульців.
- Та не переживай діду. Усе є, як і домовлялися... - гості витягли кусень копченого сала, цигарки, оковиту і ще якийсь харч із торби.
- "Рідка" валюта...Та який я дідо, мені ще й 50 нема...- спробував заперечити задоволений охоронець.
- Ага, а виглядаєш мов кобзар подорожній, щоправда, без бандури.
- Замість бандури маю рушницю.
- Ну-ну, не лякай нас так сильно.
- Та не переживайте, вона не стріляє. То лишень для виду, аби утихомирити когось чужого в разі чого. Та й таке. У нас на днях перевірка з області приїжджає.
- "Ревізор" ?
- Отож, тому багато не дам. Тільки моркву й буряк по мішку. Бо як прийдуть сюди до мене, як почнуть перевіряти !
Еге, гаразд. І на тому спасибі. Однаково скажуть на зібраннях, що всі плани виконали, а п'ятирічку навіть перевиконали. Ха --ха --ха !
Один вдалий вислів зняв усю напругу спілкування.
- Я напевно скоро полишу цю роботу...
- Ти що, Славку, з дуба впав ? Таке "хлібне" місце полишати ! Людина лежить, а зарплата "капає" плюс "чайові" регулярні.
- Тихіше - тихіше. Мені треба сина від армії викупити. А то не маленька сума грошей. Поїду на "довгі рублі" - БАМ будувати.
- Та хай йде служити. Ще здоров'я собі в тому Сибіру втратиш.
- А повальна дідівщина ? Афганістан ще той клятий додався...- неспокій відчувався в кожному слові чоловіка.
- Та служать якось інші, не жаліються.
- І повертаються додому з викривленою психікою. Маю сусіда такого. Забрали до армії невідомо куди...Відслужив 2 роки, а тепер пиячить по селі ще й збитки може зробити.
Хай ліпше я відбатрачу сезон - другий, але дитина буде у добрі... Він має нахил до малювання. Казав, що картини буде колись продавати й мені теж допоможе принагідно.
- Діти-діти, куди вас подіти...Твоя справа...- зітхнули товариші...- та здоров'я в аптеці не купиш, коли його втратиш.
- Знаю - знаю хлопці і без вас. Такі обставини тепер у мене.
Компанія ще довго розмовляла про недосконале буття і врешті взявши з собою два міхи городини попрощалася чемно зі сторожем, котрий смачно затягнувся модними цигарками з фільтром "Орбіта" після урочистої ситної трапези. Думки й справді вирвалися десь за обрій, там де немає земних клопотів. Густий дим заповнював його робоче приміщення. "Рідка валюта" додала трохи оптимізму. У неї були лідерські позиції в країні, де інші валюти взагалі не водилися. Хай живе дух омани ! Згори в позолочених рамках дивився строгий чорнобровий генсек, мало не закашлявшись... Мабуть, докоряв за трату державного майна. А хто тоді не брав ? А що робилося "наверху" ? Таких важко було знайти. Всього ж було вдосталь (окрім дефіциту в магазинах й чергах за меблями та автівками). Мало б усім стати ще й лишитися на наступні покоління.
Уже почало світати. Горобці ніби дзвоники сповіщали про день майбутній. Моторошні нічні видіння поволі зникали. Микола Гоголь точно був би задоволений, що спіймав неординарні силуети у цьому вирі. Та до справжнього світанку ще треба ген-ген чекати - зо пару дуже важких темних літ.
"І район у долоні заплеще,
І довго-довго
Ввижатимуться Вам ферми, покриті Вашими матами
Та сини, які марсами марять усе ще."
Микола Холодний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012017
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
- Глянь, Бенні, на мій новий текст. "Гості" називається. Гадаю, з нього може щось вийти путнє, бо надто актуальний сьогодні.
- Ти вже як Боб Ділан чи Джон Леннон, царство йому небесне. Які такі ще "гості" ?
Творчий дует чоловічої частини "АББИ" знову поринув у працю.
- Якщо ти не цікавишся політикою, вона згодом зацікавиться тобою. Чув, що діється нині в Польщі ?
- Звісно чув. Рух "Солідарність" не дає спуску комуністам. Протестують і правильно роблять. У них свій ватажок навіть є - електрик Лех Валенса. Почалися переслідування інакомислячих.
- А пам'ятаєш, як ми були там перед п'ятьма роками. Як нас урочисто приймали, які почесті та реверанси нам віддавали. Яка ідеалістична обстановка тоді була.
- Ага. Розмальований цяцьками трап у телестудії...Їхнє мінкультури майже всі кошти на нас витратило. Скільки уваги було.
- А тепер уряд пролетарів, що невідомо для чого об'єдналися, підняв ціни на м'ясо і почалося...Тут ще один фактор зіграв. Більшість поляків є католиками. Навіть Папу Римського не так давно вибрали з Польщі. Такий ерудований та прогресивний, демократичний почасти. І от маєш черговий конфлікт : атеїсти проти християн.
- Та страйки усюди бувають. Це не новина, так би мовити.
- Бувають, але потім повинні відбуватися конструктивні діалоги між владою та маніфестантами. Але який діалог, коли радянський союз - тоталітарна держава. У нього всередині знаєш скільки тюрем збудовано для політичних в'язнів, котрі там мучаться нізащо, масово помираючи на каторжних роботах. Пів Сибіру, мабуть. А Сибір - гігантська територія, як майже уся наша Європа за площею. А ще вони мають вирішальні сфери впливу на своїх васалів - країн Варшавського договору і віроломно вдерлися до Афганістану. Якесь об'єднане братство нещасних поневолених народів. От і роби відповідні висновки.
- Імперія зла, недарма їх так назвали.
- Тому й вирішив відтворити ту зловісну гнітючу обстановку, коли до тебе додому приходять невідомі візитери і настійливо намагаються відчинити вхідні двері. Безкінечно дзвонять і створюють напружену атмосферу страху.
- Уявляю, яке це моторошне відчуття. Аж мурахи по шкірі повзають.
- Отож...Бідолашні люди, котрим доводиться там жити й таке відчувати.
- "АББА" стає на бік сил добра. Безумовно цей нетривіальний текст треба донести до суспільства. Що ми іще можемо зробити ?
Потім відбулося шліфування треку чарівними жіночими голосами у студії, котрі трішки пом'якшили оте відчуття небезпеки, коли до тебе прийшли незнайомці по політичних мотивах. І наприкінці 1981 року альбом з однойменною назвою вийшов у масовий продаж. Окрім вищезгаданої композиції хочеться виділити іще один твір "Солдати", як реакцію на постійні воєнні конфлікти, що кровожерними п'явками ненаситно висмоктують молодечу кров з живого організму планети. Скільки доль могло б розквітнути і реалізуватися, якби не демонічні тирани, що прагнуть знищити в зародку мільйони юних мрій ?
Але по суті кожна пісня платівки заслуговує особливої уваги, бо геніальність авторів не викликає жодних сумнівів.
"Я чую дверний дзвінок
І мене захопила паніка.
Звук так зловісно порушує тишу.
Я не можу рухатися,
Я стою загальмована
Серед речей, котрі дуже люблю :
Книги, картини, меблі.
Допоможіть мені !
Дзвінок повторюється
Ї хтось сіпає ручку дверей.
Ніхто з моїх друзів не був би
Настільки дурнем нетерплячим.
Вони не повинні сюди зайти ще раз
Як я любила наші таємні зустрічі :
Ми говорили і говорили тихими голосами
І посміхалися...
Тепер я чую їх переміщення,
Шуми чутні через двері.
Я відчуваю, що у мене нерви здають.
Голоса стають сильнішими,
Від них ніби стіни дрижать.
Я близька до запаморочення.
Вони повинні розуміти,
Як я тут дригоню.
Мій страх росте,
Цілий світ падає і сходить з розуму.
Тепер нема куди бігти...
Стіни зафіксували
Нанесену мені образу.
Але в їх осяяних обличчях
Я помітила надію на волю.
Вони прийшли за мною...
Прийшли зламати мене.
Це не є несподіванкою,
Я чекала цих гостей...
Допоможіть мені -
Нерви здають !
Допоможіть мені -
Нерви здають !
Допоможіть мені..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011807
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024
Поки
освоюються
шовіністи
тутка,
"АТАСМS"
розпаковуються...
передачі
інноваційні
шукатимуть,
обпікаючи,
винуВАТИх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
якОСЬ
під
ранок
обійняло
сновиддя
ніби
українофоби
воронням
споЛОХнулися :
"яБЕДА" !..
розлетілися,
аж
переХРЕСТИлася,
тремтячи,
отоРОПілА
мосКВА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Вкрали
абориГЕНИ -
налили
нестерпної
аномалії !..
еге,
мушу
"адаптироваться",
лаючи
"ь"
осточортіло,
викидаючи
абСОЛЮтний
негатив
атмосФЕрою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
раша
як
тромб
у
велетенських
артеріях
людяності...
"ь"
невиліковне ?..
ич,
йорзає
колапс
організовувати...
рятувати
аорту -
блокувати
епілептичну
лихоманку
"ь",
капіляри
ожививши
моментальними
майстерними
"уколами",
намацавши
аномалію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
"понимаешь,
е-мое !..
решили
экстренно
х#х#о#
оккупировать !..-
пройдисвіт
лаявся
епічно,
намагаючись
інтенсивно
докопувати
земельку,
вічність
інтуїтивно
наближаючи...
"какие
интересные
окрестности !..
кажется,
укр@пы
пользуются
авиацией,
неужели ?.." -
"трах- тарарах-тарарах !!!"
і
"ВСьО".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Діточки,
імперія
дуже
Погана,
аякже !..
нічого,
ага,
святого !..
пора
однак
вечеряти...
еге,
розумники...
ніч
уся
вСтелена
с н О в и д д я м и
я С н и м и...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Дощ
уже
багатій
"аксесуарами"
йорзає...
(Діамантами
усілякими
блищить
аномалія...
йой !)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Коли
ангели,
факт,
енергійні
Найкращі
етер
від
ирода
пуйла
локалізують,
америку
кличу...
але
нема...
інсинуації -
серветки...
лютує
"ь",
оскільки
захід
инертний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Найсвітліший пам'яті українського письменника Дмитра Капранова
Дякуємо...
мир
истини
тепер
розпростиратиметься
обрієм...
Квіти
атмосферні
проростуть...
рана
але
незагоєна -
одійшов
велетень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
"Парує"
огидна
мОzКОВІЯ :
истерика
й
нестерпні
атрибути
як
"м'ясна"
агонія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
ото
роЗЛИЛАСЯ
екстремія !..
невже
бумеранг
український
розВЕРНУвся
"госТИнцем" !..
сПРАВедливО ? -
отож -
спасибі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
ВОВКулАки,
ич,
шибаються
НАче
якісь
зомбі,
але
це
відійде
і
лЮдяність
адАптується...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
- Що ми тут до біса робимо, Пилипе ?!. - 20 - річний водій ГАЗ 66 - строковик обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані намагався перекричати двигун, що так протяжно ревів від навколишньої незвичної обстановки, звертаючись до напарника - такого ж самого військовослужбовця, котрий в дану хвилину проклинав усе на світі.
- А біс його знає, здогадуюся, звідки він походить ! Поки виконуємо інтернаціональну повинність. Але не можу зрозуміти логіку речей, Богдане ! Я пити хочу, а чаю дуже мало. І взагалі мені здається, що нас тупо обдурило начальство, кинувши сюди у ці невідомі гірські масиви ! Мої Карпати набагато красивіші та комфортніші !
Вони знаходилися в ущелині провінції Панджшер. Вона ще зветься "Паща п'яти левів". Довкола - суцільні гори. Неймовірна спека виснажувала непроханих гостей. Колона автомобілів пересувалася по дорозі, котра змійкою крутилася вліво-вправо. Завдання - доставити цінні військові та цивільні вантажі трасою від поселення Гайратан до столиці Кабул, де вже розташувалася основна частина сорокової армії с р с р.
- А в мене вдома на Житомирщині бабця зварила смачний узвар, мама наварила вареників із вишнями, тато приїхав із рибалки. Буде уху готувати. Неділя як не як. Я б усе віддав зараз, аби повернутися до них.
- А в нас на Закарпатті дідусь прийшов на вихідні із пасовища. Приніс бринзи. А яке корисне овече молоко - ти собі не уявляєш. Я його літрами пив. Ех, хоч би подивитися на хвильку, що там діється у них. Мабуть, банош зі шкварками їдять і запивають кисляком. А я тут мушу консерви розжовувати. Йой ! Воду пити не можна, бо шкідлива. Чаю на всіх не вистачає Алкоголь - дефіцит. От червоне вино б не зашкодило у цьому пеклі. Авжеж, Закарпатське. Ммм... - Пилип уявив себе десь у затінку, коли після випускного він вперше по - дорослому добряче хильнув домашнього вина у компанії. А вже через рік мусів виконувати казна що - прикази командирів, що часто здавалися йому повним безглуздям.
- Чув, недавно попав у полон до душманів наш танкіст Валерій Діденко з Київщини ?
- Йому лишень 19 років. Навіть не уявляю, що вони з бідолахою зроблять.
- Буде розшифровувати совєтські радіо шифри. А потім прийме іслам. І все. Не буде більше Валерія. Замість нього хтось інший з бородою та афганським одягом.
- Еге...
Похмурі думки огорнули друзів. Вони й справді не могли зрозуміти : навіщо оця вся політична авантюра вищого керівництва ?
- Позавчора загинули наші. Попали в засідку. Жах...
- Війни починають старці, а помирати доводиться молодим !
- Невже вони хочуть завоювати оці кишлаки ? Але для чого. Тут народ малограмотний, дикий. Йому той наш соціалізм десь в одному місці. Звикли жити століттями по своїх звичаях. Кого ти тут переконаєш...
- Так-так. Недавно наша ціла рота захворіла на вірусний гепатит. Ледве відійшли від нього. З москви якихось спеціалістів-лікарів привези, заледве вилікували нас. Казали : місцева вода зовсім не придатна до пиття. А що тоді робити, коли пити хочеться постійно ?.. Ще павуки отруйні повзають. Каракурт недавно одного нашого
замполіта добряче вкусив. Щось його не бачу. Певно наляканий випросив путівку до санаторію. Хитрий...
- А пилюка яка тут ! Усе прописано нею, навіть продукти. Чую, як кишки мої танцюють гопака усередині. О Боже, якщо ми виберемося звідси живими, це буде найбільше щастя !
Тим часом по місцевих радарах передали інформацію про пересування совєтів.
Щось засліпило враз вікно "ГАЗону". Хтось спереду відчайдушно крикнув: "Духи !!!"
Спалахи накрили ущелину Панджшер. Згори загони ватажка Масуда, як криваві привиди невідомо звідки взявшись, прицільно розстрілювали з американських мінометів "Стінгер" чужинську автоколону. Драматична метушня заполонила ще недавно начебто спокійне місце.
- Пилипе !!! Ти живий ?!.
Богдана відкинуло від автівки на достатньо безпечну відстань. В очах повзли мурахи, контури стали геть розмиті. Десь збоку ввижалася його мама, що кликала на смачні вареники з вишнями. Бабуся почала лити на нього узвар, аби хоч трохи оживити. Риба, яку зловив батько, терлася об його боки, ніби промовляючи "Живий - живий"...Лиш мозок шалено, мов поршень в циліндрі вже неіснуючого транспорту, ще стукав "Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010930
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Привіт
апокаліптичним
виродкам !..
обіцяю
далі
обіймати
кармою
українофобів !..
розливатимУсь
атмосферно -
шукАйте
конкретНУ
"измеНУ" !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
дим...
однак
набагато
більше
агресії...
спорт ?..
ага :
реваншисти
ерефії -
народ-
андердог.
"Донбас Арена" - велика спортивна споруда у Донецьку, котра була урочисто відкрита 29 серпня 2009 року і стала місцем проведення домашніх матчів місцевого футбольного клубу "Шахтар", а також різноманітних культурних заходів, концертів тощо. Загальні витрати на будівництво цього стадіону - близько 400 мільйонів доларів. Об'єкт знаходиться у Міському парку і мав майже 53 тисячі глядацьких місць. Тут проводила деякі ігри національна збірна, хоча без особливого успіху. Жодного виграшу ! Однак під час проведення Євро 2012 емоції вболівальників зашкалювали, адже на ньому вирували справжні футбольні пристрасті.
Але через російське воєнне вторгнення та окупацію Донеччини із 2014 року колись сучасний європейський комплекс перетворився у жалюгідне видовище : повністю занедбаний вид, розбиті трибуни, уламки конструкцій від ворожих снарядів обабіч, що нагадують усім про сутність "руського миру".
Як показує останнє драматичне десятиліття подібні величезні суми грошей доцільніше було б вкладати в оборону країни. Усе решту - другорядне. Навіть якщо футбол є найсуттєвішим із несуттєвих речей чи "забавкою" для олігарха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Марення
екстремістів
лиш
інерція
совка...
авантюрний
ленінець
і
кагебіст
автоматично
реакція
свавілля
"ь"...
ковтайте
"Афганістан" !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Як
блакить
лиш
уява
наша,
як
це
віконце
інспірує
тобі
еволюцію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
У природи все іде за графіком.
Ось весна уже зразкова графіка...
Але розмаїта і не строга,
Радше навпаки - уся розлога.
Хто він той кресляр чи маляр,
Що розмалював усе так гарно ?
Сиві хмари силуетами здаля
Кораблі нагадують спонтанно.
Й білий цвіт - галантний кавалер
Зачарує очі несвідомо.
Залишається одне тепер -
Фіксувати миті до альбому.
Згодом пригадаєш цей фрагмент -
Двірник завантажить падолист -
І шукатимеш у шафі теплий плед...
Стоп, незграбний прогнозист !..
Бо голодний звір - рашист фист *.
* Фист - дуже сильно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
- Бенні, куди ти збираєшся. Знову якісь гастролі ? - красуня Фріда підозріло глянула на свого чоловіка, який почав детально пакувати власні речі із ошатного просторого дому до валіз.
- Розумієш Фрідо, я знайшов іншу людину для життя. Так сталося... вибач мене, будь-ласка, якщо можеш... - зніяковілий артист продовжував ретельно складати безліч усілякого музичного мотлоху.
- І ти мені тепер це так просто говориш, ніби хочеш поїхати у черговий тур ? А як же я, наша славна "АББА" ? Що, теж - кінець ?!. - вокалістка гурту буквально закипіла, мов англійський самовар.
- Чому ж так категорично ? "АББА" все ще існує. Скоро будем записувати нову платівку...Ми залишаємося хорошими друзями та компаньйонами...У нас ще є багато роботи... - спробував делікатним голосом залагодити проблеми вже колишній партнер "зіркової" пари.
- Мені здається, "АББА" теж найближчим часом піде у небуття... - гіркі сльози пристрасної брюнетки, котра була лицем й рушійною силою колективу, текли по обличчю рікою. Ще б пак, першого чоловіка вона з власної ініціативи покинула заради божевільної кар'єри співачки. І ось тепер бумеранг наздогнав її. Зла доля вирішила помститися за колишню поведінку.
Обоє митців на хвильку замовкли. Момент направду не для слабких нервів.
- Не говори так, Фрідо..."АББА" - наше все. Що ми без неї варті ? - вкотре спробував заспокоїти ситуацію бородань.
- А що мені тепер робити ? Ти про це подумав ? - майже істеричним криком заплакана жінка поступово звільнялася від шокового стану.
- Ми з Б'єрном написали декілька пісень. На днях збираємося в студії і будемо записувати їх.
- Я не готова, поки не прийду до тями - жодних записів... - понурим тихим голосом, схожим на зойк, відповіла співрозмовниця.
- Звісно-звісно, ніхто не поспішає. Треба всім бути в доброму тонусі.
- В тонусі... - важко зітхнула Фріда. - Скільки літ ми були в тонусі...Концерти, записи, спільний відпочинок, мандрівки, жарти, тривоги, курйозні ситуації...І ось невтішний фінал усього цього... Життя - біль...Я маму свою втратила, коли була ще в пелюшках. Батька взагалі не пам'ятаю. Він об'явився, коли я уже стала знаменитою. Першого чоловіка залишила з нашими малими дітьми заради "АББИ". І ось знову поразка... -:витираючи мокре від сліз лице мужня Фріда старалася взяти себе до рук, хоча це надто складно.
"А чи кохала я його по-справжньому, чи то була радше прив'язаність до музики, до талановитих рук, які могли з піаніно витягти магічні звуки ? Так, безперечно - любов до краси, до гармонії, до досконалості...А що далі ? Знову пошуки себе самої ? Знову боротьба ? Я дуже втомлена. Хочу забутися...Триматися, тільки триматися, особливо зараз..." Вона останнім періодом спільного життя спостерігала дивну поведінку свого супутника. Але не зауважила, бо творчі особистості взагалі незвичайні люди. Навіть не могла собі уявити у здоровій уяві майбутню катастрофу сімейної ідилії.
- Ти відома співачка. Маєш гарне житло, маєш чималі статки, які продовжують рости, престижну роботу, зірковий статус, любов від мільйонів шанувальників. Хіба цього не достатньо, аби перебувати в комфортному стані ? - ще раз спробував підтримати морально свою колишню дружину колишній її ідеал. Але це наразі неможливо.
- Дай мені чистий спокій. Не хочу тебе ані бачити, ані чути. Йди собі, куди зібрався й більше не вертайся сюди !
На календарі наразі холодний лютий 1981 року. Надокучлива кусюча снігова січка сікла перехожих, в'їдливо лізла їм прямо до очей. Люди, мов окремі острови у цьому стихійному розгніваному штормі, брели собі кудись. А здалося, що вони стоять на місці, й навколишні природні явища стараються їх замести чи закидати чимось екстремальним хаотичним. І це мине згодом. Усе минає...Навіть найпалкіша любов, яку леліяли і про яку так солодко співали на сцені Фріда й Бенні, теж, на жаль, завершилася.
"Я підніму свій останній тост,
Бо за все треба платити.
Ми обоє - десь у середині
Схожі на перелітних птахів,
Що чекають осінніх холодів.
Крізь грозові хмари сонце
Стане орієнтиром для них.
Інтуїтивно відправляться
На Південь, шукаючи тепла.
Коли все сказано і зроблено....
Ми з надією дивимось на небо.
Ми іще не старі для життя.
Ми можемо відчувати його смак,
І готові до любові.
Але шляхи різні тепер, на жаль.
Дякую Тобі за щедру ласку,
Яку Ти виявляв до мене
Разом пізнали багато чого цікавого.
Коли все сказано і зроблено...
Це так дивно відчувати,
Коли стрімко падаєш униз.
А потім лежиш розпластаним на землі.
Скажу Тобі тоді у здоровому глузді :
Треба неодмінно вставати
І останки відчуттів збирати...
Бо наших спільних вже давно нема.
То не біда, а тільки новий виклик.
Коли все сказано і зроблено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010232
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
Гримить...
уважати !..
лихо
як
йолоп
"переОРює
оралом"
людиноненависницьКої
ерефІї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
- Приніс ?!. - радісно випалила Наталія. На порозі стояв її колишній однокласник Анатолій з чималим пакунком в руках. Що у ньому було - то є великий секрет для того часу. Хоча зараз, звісно, можна про це розказати.
- Ось, усе як Ти замовляла. Джинси американські "Левіс", кофта жіноча італійська, босоніжки німецькі, кава індійська...Є ще чеський кришталь, а також пару закордонних платівок.
- гість діловито розкладав речі в кімнаті і господиня тут же почала приміряти їх на себе.
- Який Ти молодчинка ! Що б я робила без Тебе ! - тішилася вона.
- Міряй - міряй, чи підходить...
- Босоніжки вже підійшли. Беру ! А джинси і кофту приміряю в іншій кімнаті. Почекай трішки.
Наталія була місцевою світською левицею. Професія відповідна - дитяча лікарка у Сумській поліклініці. Вродлива та розумна і водночас тактовна. Чоловік її працював електромонтером, мав багато замовлень. Часто до них додому приходили друзі, аби культурно провести час. Але похизуватися чимось особливим не приходилося. Магазини з одягом пропонували виключно убогий асортимент та ще й за ним треба відстояти у довжелезній черзі. Інша справа, коли маєш знайомого, котрий може виконати твоє бажання, якщо добре заплатити.
"Джинси трохи завеликі, але можна вшити...Треба брати, бо не знати, коли ще такий шанс випаде..." - емоції переповнювали молоду жінку. "Кофта ніби добре сидить, а якщо ще скину хоча б кілограм ваги, то це буде справді шикарно...А без чеського скла поки що обійдемося й без того витрати великі..."
- Беру все, окрім кришталю ! - урочисто промовила щаслива володарка обнови і повернулася до кімнати, де стояв запах імпортної всячини.
- А духи французькі є ? - Наталія згадала про божевільний аромат "Шанель номер 5".
- Немає наразі, Але спробую дістати.
- Звідки Ти береш оте все добро ? - цікавість не давала спокою господарці приміщення.
- Таємниця. Менше знаєш - краще спиш...- сухо вимовив співрозмовник.
- Може й так... - погодилася вона і тут же задала наступне питання :
- Спортивний костюм чоловік мій просив дістати і кросівки чоловічі плюс туалетний папір. Зможеш таке зробити ?
- Постараюся. Гадаю, що через місяць привезу. Який він у Тебе, щоб я зміг вибрати.
- Середньої статури.
- Ага, зрозуміло.
- Платівки братимеш ?
- А що саме є ?
- "Бонні Ем", "Смокі", Джо Дассен, "АББА"...
- "АББУ" беру !
Задоволена, світячись від радості, жінка розрахувалася із таємничим продавцем людських бажань совєтськими рублями. Заплакав певно вождь пролетаріату на цих купюрах від такого зухвалого вчинку. Він же боровся проти отої буржуазії, а тут тобі на...
- Коли Тебе знов чекати ?
- Кажу, десь через місяць...
- Пам'ятай про мене !
- Тихіше-тихіше. Стіни вуха мають. Про мене не розказуй нікому. Я все записав, що Ти просила.
Вони люб'язно розійшлися. Анатолій спробує через своїх людей в аеропорту чи коло готелю, де зупиняються іноземці, знайти омріяний товар для пересічних мешканців країни тотального дефіциту. А Наталія, скинувши зайвий кілограм, одягне італійську яскраву кофту, перероблені модні американські джинси, взує німецькі босоніжки (хоч на обкладинку журналу клади)і вийде зі своїм чоловіком (котрий теж дочекається згодом обнови) в неділю до кінотеатру на сеанс індійського кіно. Яка ж красива у Наталії талія та ще й на фоні заграничного краму...На якусь мить здалося, що нерухомий похмурий пам'ятник ідола ілліча раптом ожив. А фізіономія його зм'якла, побачивши і оцінивши жіночу красу, хвацько голосячи на чистій українській мові : "Вірною дорогою, товариші, ідете !"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010161
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Раша -
ойл -
невер
анекшн...
лєнін -
"ь" -
дістракшн...
Реакшн -
еврі -
йес ?!.
гелп
Афганістан
нау !
У 1985-1986 роках завдяки чималим старанням тодішніх американського президента Рональда Рейгана та прем:єр - міністра Великобританії Маргарет Тетчер світові ціни на "чорне золото" різко понизилися. Цей від'ємний стрибок зрештою привів до краху економіку імперії зла "с р с р", яка була повністю залежна від цін на енергоносії. Кривава анексія до Афганістану витискала останні фінансові спроможності злого комуністичного монстра, якого тоді боялися. Цей рішучий крок виявився фатальним для нього. Уся грізна військова потуга виявилася недієздатною щось змінити. Агонія тривала пару літ.
Саудівська Аравія почала продавати нафту по зниженим ринковим цінам, а совєтський ненависний режим згодом припинив своє ганебне існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
- Ну що, мої шановані суперзірки, альбом новий видавати будемо ? - бос "АББИ" звично крутився то вліво, то вправо у своєму начальницькому кріслі.
- Аякже ! - його зіркові підлеглі в унісон урочисто відповідали на звичне питання протягом останніх восьми років.
- Еге, є ще порох в порохівниці ! - для нього ця відповідь, мов камінь з плеча, або масло на груди.
- Єс, ще постріляємо конфеті та серпантинами ! - публіка явно перебувала в хорошому тоні.
- А назву вже придумали ? - шеф дуже полюбляв точність й ретельність у всіх справах, які він вів.
- Ага. "Супер Трупер" називатиметься.
- Це що натяк на руську інвазію до Афганістану ? - здивовано перепитав менеджер і його крісло вмить зупинилося.
- Може й так, а може ні. "Супер Трупер" - так звучить назва великого прожектора, який освічує сцену. А люди хай собі думають про що завгодно.
- Оригінально, мабуть... - погодився зрештою Стіг.
- Ми завжди маємо бути оригінальні. У цьому наше ноу хау... - тут музиканти серйозно зреагували.
- Або фішка...- додала Агнета, яка була дуже задоволена, бо не треба їхати на жодні гастролі.
- А що там про конфеті та серпантини Ви говорили ?
- Так, у нас є нова пісня про щасливий Новий рік. Гадаємо, вона стане шлягером у найближчі 50 років.
- У найближчі 100 років - поправила колег вокалістка Фріда, котра нещодавно, власне, записала фонограму цього новорічного дива.
- Згоден на всі сто. Треба лишити своє ім'я в аналогах популярної музики. Недарма ж скільки ми трудилися, не покладаючи рук.
- Покладаючи на фортепіано... - додав Бенні.
- І на гітару... - приєднався до нього Б'єрн.
- Чудово. На загал картина зрозуміла. От би ще про "Супер Трупер" заспівати. Надто привабливе для розкрутки альбому словосполучення.
- В голові уже кружляють маленькі світляки. Ось - ось переростуть у щось фірмове путнє... запевнили артисти і почали наспівувати прямо тут якісь дивакуваті імпровізації в стилі диско.
- Гаразд. Гайда до студії. Там продовжимо !
Юрба в ту ж мить вийшла із кабінету і попрямувала, граючись по дорозі різними жартами, на своє робоче місце.
Даний альбом вийшов у світ 3 листопада 1980 року, ставши одним із найуспішнішим в історії гурту. Хоча майже усі платівки ансамблю не менш успішні. Коротше - "Супер-пупер".
Їм ще було що сказати, а точніше кажучи, заспівати своїм чисельним фанатам-шанувальникам.
"Скоро світанок,
Ми сидим з Тобою удвох,
Допивши шампанське.
Феєрверки закінчилися,
Паті замовкло.
Ранок похмурий чомусь.
А як гарно було вчора.
І нам потрібно сказати
Не гучно головні слова :
"Щасливого Нового року...
Як же хочеться помріяти час від часу
Про світ, де кожен сусід - це друг...
Щасливого Нового року...
Нехай знову оживуть надії
І будуть сили все здолати.
Бо без цього пропадемо
Ти і я..."
Іноді я бачу
Який чудовий світ настає
У попелі наших життів.
Але людина насправді дурна.
Вона думає, що з нею буде
Все гаразд.
Ледве тримаючись на глиняних ногах,
Продовжує блукати невідомо де...
Зараз здається,
Всі мрії, що були раніше,
Відлетіли в небуття.
Слід від них - на підлозі конфеті.
Пройшло десять літ.
Пройде ще десять років.
Хто підкаже : яким буде майбуття
Наприкінці вісімдесят дев'ятого ?
Щасливого Нового року...
Щасливого Нового року..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010097
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Пробачте !
ач,
плутають
екстремальними
ракетами
обрій
вандали
"иваны" !..
йой !..
зметіть
мордор
інноваціями !..
йой !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
- Куди дівати солярку ? Якщо залишиться, то "наверху" скажуть, що я мало сьогодні працював... - водій Михайло з харківського будівельно - ремонтного об'єднання "Зоря комунізму" почухав потилицю.
- Та зливай до канави - завтра ще дадуть та навіть більше ! - крізь рев двигуна підбадьорливо гукнув його напарник Степан, що якраз лагодив свій синій "КамАЗ" до виходу в рейс.
- Еге. Тепер я розумію цей комунізм. Екологія - ніщо, ідеологія - все...Вони навіть річки беруться в інший бік пускати. Атомні станції будують на кожному кроці. Якась божевільна пропаганда праці але як небудь, аби збутися, аби лиш плани п'ятирічки виконати. А скільки крадіїв розвелося - про це ніхто не говорить...
- Так, Михайле. Це і є комунізм 1980 року, про який розповідав колись Хрущов. Бери - скільки хочеш, аби лиш міг донести... - Степан вправно витягнув пошкоджену деталь, і почав шукати іншу. Чорні від мазуту руки мали чималу практику у подібних ситуаціях. Тому ремонт йшов досить легко.
- Підем сьогодні на дозаправку, себто на свіже пиво ?
- Аякже, тільки дороблю роботу.
І ось уже після спекотного літнього дня друзі поспішали до перевізного пункту продажу хмільного напою.
- Але ж бо черга тут яка !
- Мусимо чекати, іншої точки в цьому районі не має.
А натовп гудів, мов бджолиний вулик. Спраглі душі намагалися освіжити своє его чимось нереальним осяйним. Сонце відбивалося в склі гальби і від того відблиску ніби враз світліше робилося. За півгодини наші трудівники вже смакували свіжим хмелем, який плавно зрівноважував та згладжував усі недоліки соцреалізму.
- Ти розумієш, Михайле, моя жінка працює в кафе простою поваркою. Ми продукти взагалі не купуємо. Все приносить звідти. Іще зарплату дають за це. Хіба ж то не комунізм ???
- Хто де працює - той з того живиться. А моя - вчителює. Теж час до часу приносить подарунки від дітей. Має купу вихідних, ціле літо відпочиває плюс путівки до санаторію. Бере доплату за перевірку зошитів, позашкільні заняття, стаж і так далі. Жити можна.
- Отож. Ще б дефіцит якось ліквідувати, було би як у Бога за пазухою. Хоча тут його не визнають. Вибач, набридло в туалет ходити зі жмутом газети "Правда".
- "Брехня" - ти хотів сказати ? - вони озирнулися. Навколо - гул, ніби в аеропорту. Усі ставали пілотами мрійливих літаків, розповідаючи один одному про захмарні цілі та земні тимчасові клопоти.
- Ага...тільки тсссссссссс...- Степан шипів, неначе гальмівна система під час гальмування його робочого автомобіля.
- Цікаво, як там на Заході живуть ? Кажуть, він геть загниває.
- Ти побільше слухай тих вістей з телевізора. Там - повна ідилія й пролетаріат. А речі дефіцитні якісні звідки привозять ? Га ! Хіба не звідти ? Тут таке не зроблять. Навіть платівки закордонні продають - пів зарплати треба віддати.
- Мені якось байдуже до музики. Аби мій мотор ревів гучно. Вдома теща й діти дають "концерти". Можна собі раду дати, якщо маєш потрібних знайомих в потрібних установах, щоби меблі взяти швидше чи автівку купити, чи навіть у звичайному продуктовому магазині, чи краму з одягом...
- На те є "совєти"то. А ми тут маленькі люди. Нічого не варті без компартії... - Михайло замислено підняв палець руки догори.
- Про Афган чув ?
- А що таке ?
- Наші туди припхалися масово вбивати місцевих жителів. А говорять ніби "інтернаціональний обов'язок" виконують заради миру і стабільності у світі.
- Нам до того не має діла. Живи собі, працюй собі, бери з держави й голосуй за листками, які тобі напишуть напередодні виборів...
- Мій син вчора був у зубного лікаря. Йому зуб хотіли вирвати, але забули дати укол. Він втік звідти і казав, що ніколи не піде туди. Сам собі вирве болячку цупкою ниткою, котру перед тим треба прив'язати до дверей.
- Кмітливий !
Співробітники ще довго розмовляли про життя-буття в системі суцільних парадоксів, про московську олімпіаду, яка якраз набирала оберти.
- Спортсмени, мабуть, теж споживають...
- Спорт - могила. Сало - сила, а до нього пасує чарчина...- алкоголь поступово втручався у жваву розмову водіїв. Запах тюльки з цигарковим димом додавав пікантного забарвлення дискусії.
Після третього кухля, коли піна від пива сметаною лишалася на губах, зійшлися в одному : комунізм таки настав. Про нього не всі здогадувалися. Хоча він був дуже недосконалий, тримався на "чесному партійному слові" й ентузіазмі покірних мас, що мали свої особисті вигоди з даного суспільного ладу.
І звізди таки з'явилися в їхніх блаженних очах ! Тільки не ті, що з вищезгаданої назви організації, де трудилися будівники "комуністичного раю", а від дії спиртного. Вони весело іскрили оманою, здавалися такими досконалими й святковими. Але коли раптом погасли - настало болюче похмілля для всіх без різниці - й повністю тверезих в тому числі. Велетенський монстр від цього шоку вже не оговтався.
"Пийте, дурні, оковиту,
Будете нікчемні.
Розум врешті вимито -
Скористався ленін."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009866
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Виступив,
аби
сон
историчний
ліквідУвАти -
"ь"...
Жадібно
дякував
аморфний
народ...
комуністи
інтуїтивно
наЩУРИлися...
24 вересня 1989 року в Чернівцях на фінальному гала - концерті першого музичного фестивалю "Червона рута" сталася направду епохальна подія. Зі сцени вперше за окупаційного московського режиму привселюдно у присутності його прислужників - міліціонерів прозвучав Гімн України. Публіка не сподівалася такого зухвалого вчинку... проте швидко оговталася і приєдналася до урочистого Співу.
Артистом, що здійснив цю без перебільшення історичну місію, був український бард, кобзар, бандурист Василь Жданкін (1958 - 2019). Перед тим у нього прорвалися струни кобзи. Тому без інструменту але з великим натхненням бородань у вишиваній сорочці взявся мелодійно декламувати нетлінні рядки головної пісні держави, що народжувалася. Згодом до нього приєдналися митці Віктор Морозов, Едуард Драч і багаточисельний натовп, котрий переважно складала молодь. Де-не-де майоріли жовто-сині стрічки та навіть національні стяги.
Збита з пантелику совєтська міліція пильно стежила за непересічним дійством і фіксувала усіх дійових осіб у "чорний список". Василь та його побратими за таке вільнодумство ризикували опинитися на засланні, як це бувало раніше з багатьма-багатьма нескореними українцями. Але часи ставали іншими. Ера комунізму відходила в минуле. В Європі скидали з керівних постів прокремлівських божків. Старці з москви вже не контролювали ситуацію в с р с р, який повільно й логічно, мов страшний жахливий сон, відходив у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Зуби
ерефії
ліквідовУЮться ;
"ь" -
цур !
(ЗаКОПАЙТЕ
елеМЕНТАрно
лєніна -
"ь"
цвістиме !)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Гризота
ізолюється...
легалізує
локальну
ясність
нестРИМнИй
авторитетний
вітрУгАн...
еге,
скоро
нанизуУвАтиме
ідилію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
погань
руська
озвучує
проГРАМу
аморальної
гібридної
анекСії...
не
дочекаєТься,
аби
СвОбода
тут
розсипалася...
амінь...
хвала
Українцям !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Еге, завидує русня -
Ми їдем на футбольне Євро.
Так, була "валідольна" гра :
Боснія, Ісландія
Боролися уперто.
Перемогли однак
Суворих опонентів.
Тепер наш гімн та стяг
Презентувати врешті
Аж у Німеччині будем.
То ж дякуємо хлопцям
За спритність, за наснагу.
А ЗСУ - за мужність, за відвагу.
Загнати копаного в сітку
Й по ворогах влучати мітко.
Звитяги ! Інше не підійде.
Тиранів нехай колька візьме
І вся ненависна орда Відправиться до пекла.
Нам - до Дюссельдорфа, Мюнхена, Штутгарта
Показувати клас, здобувати гарт, ловити фарт.
Аванси щедрі роздані,
Квитки ще не розкуплені.
Ситуація страшна :
Бійня, кров, руйнація...
болотам клятим - забуття,
а Україні - завзяття !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
розбійникам
ошиватися
зась !..
вдивляються
інноваційні
дрони
удаль,
вишукуючи
аморальну
лодь
"ь"...
нема...
еге...
колись
об'явиться -
рушить,
ич,
таранити
обрій !..
і
виплив,
аби
нашкодити...
халепа -
ураження -
розвалюється
"сво" ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Жадан, *
адаптувавшись,
дивиться :
а
навколо
історія
величі
козацької
акумулюється...
* Жадан - Сергій Жадан - поет, письменник, перекладач.
Жаданівка - село Чугуївського району Харківської області. Дата заснування - 1685 рік. Перед війною в ньому проживало 50 мешканців.
Колись тут орудували славні українські козаки у визвольних змаганнях, борючись із підступними ворогами - московитами. Зараз схожа ситуація : точаться не менш жорстокі бої між ЗСУ й тими ж самими клятими москалями.
Нещодавно приїжджав сюди відомий митець - волонтер Сергій Жадан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Чорти
ерефії -
бруНАтно - бурі...
українське
розДОЛлЯ -
екзеКУЦія -
кіптявА...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Шокуючі
обставини :
кава
охолола...
лемент...
але
десь
ніби
імлиться...
вдавіться !..
а
"фекалії"
лютої
імперії
Аби
розчистили...
тоді
еволюціонУвАтиме
кисень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
"Господи, дай мені хоробрість долетіти до тієї Японії та повернутися додому благополучно. Дай сили пілотам нашого літака вдало маневрувати поміж вередливими хмарами. Якщо все пройде нормально - клянуся - жодних турів у майбутньому. Прошу Тебе щиро...Амінь" - схилившись над маленькою іконкою, Агнета Фельтскуг благала Всевишнього допомоги перед фінальним вояжем "АББИ" до Країни Вранішнього Сонця.
- А скільки часу летіти до японців ? - спитала згодом вона у своїх співробітників, хоча раніше побувала там, коли вони записувалися на місцевому телебаченні. Але той острах польотів вводив її місцями у ступор.
- Цілу вічність...- замислено відповів хтось із них.
- Це як до Австралії, тільки брати курс лівіше і достроково попадаєш прямо до Сонця, що сходить...- пожартував її колишній чоловік Б'єрн, що готувався відправитись в турне вже зі своєю новою пасією.
- "Япона мама" - чули вислів ? - підтримав бесіду їхній охоронець.
- Ти певно використовуєш його, коли забагато шанувальників збирається довкола нас...- вдало парирував бородань Бенні.
- Авжеж, кожен із них мріє доторкнутися до вас, мотивуючи це тим, що той момент стане найяскравішим у його житті. Ви - боги
для них і вони ладні вичікувати слушної миті стільки, скільки треба...- резонно пояснив здоровань.
- Занадто нездоровий інтерес...- погодилися всі присутні.
- А ще там виготовляють чудову аудіо та відео апаратуру. Я обов'язково придбаю собі музичний апарат для якісного прослуховування теперішньої модної "нової хвилі" і не тільки...- втрутилася в розмову розкішна Фріда.
- Рекомендую "Sony", "Sharp" або "Toshiba"...- запропонував фірмові назви японської техніки звукорежисер, бо нещодавно мав змогу слухати матеріал на цих технічно досконалих звукових носіях.
- Тоді в дорогу - за сонцем в кишені ! - підсумував зустріч фінансовий магнат та по сумісництву протеже вусатий Стіг Андерссон, наспівуючи під ніс пісню ще одного легендарного квартету "Бітлз" "Я прямую за Солнцем".
Повітряне судно на радість (особливо тішилася Агнета) пасажирам й фанатам гурту без жодних пригод плавно приземлився в аэропорту Токіо.
Як завжди в таких випадках їх зустрічала чимала юрба.
- Подивіться, які вони маленькі...- не втрималася від коментаря Фріда.
Справді шведи на фоні японських мешканців виглядали гігантами в прямому і переносному значеннях.
А вже на наступних концертах публіка якось дивно себе поводила. Майже не танцювала, тільки аплодувала. Цей пасаж виявився національною традицією : власні емоції показувати в першу чергу через оплески.
У готелі, де ночували артисти, усе було зроблено в супер сучасному стилі. Японський городовий ! Безліч лампочок показували напрямок до номеру. Апарати, що самі виготовляли каву, і інші цікавинки чудо техніки.
Але вночі раптом усе почало хитатися : ні, ви не те подумали. То пробудився землетрус й спросоння давай лякати знаменитих гостей. Дівчата справді перелякалися, коли почало тремтіти трюмо над головою.
Впаде ? Не впаде ? - робимо прогнози, панове...- жартували хлопці, аби заспокоїтися якось.
- Боже - Боже, врятуй своїх нещасних істот...- Агента вкотре зводила руки до неба. Хоча й лукавила трохи : не нещасні вони, а культові багаті шановані.
На щастя до ранку неприємності минули. Так само швидко сплинув час самої мандрівки.
-Шкода, що не побачили сакури, котрі цвітуть...- зітхнула Фріда.
- Приїжджайте через місяць і побачите це диво на власні очі !!! - супроводжуючий персонал побажав їм щасливої дороги.
Обрій зітхнув і взявся малювати чудернацькі викрутаси. Захід сонця був дивовижним.
Кінець березня 1980 року став жирною крапкою у гастролях "АББИ". Колектив ще напише зо два-три десятка шлягерів, але багаточисельна публіка ніколи більше не шаленітиме від направду екзотичних екстравагантних (навіть з присмаком легкої еротики) їхніх живих виступів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009049
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Серед
найпОхмуріших
імперСьких
жахіть
искрить
надія
кучугУрАми
искор...
просить,
аби
допомогли
атмоСфері
юрбОю
"транСпортувати"
"ь"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Нічого
інтересного :
часто
носять
интервентів ;
йойкають -
кличуть
лікаря -
убогегька
бравАДа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Коли християни - католики готувалися до Різдва Христового 1980 року, коли святковий настрій витав над багатьма більш-менш цивілізованими країнами, коли "АББА" набирала сили для прощального акорду в Японії, у лігві кремля на аномальних болотах зібралися головні злочинці імперії зла, аби вкотре підтвердити статус брутальних престарілих збоченців.
- Идея...- якось мляво заледве вимовив 73 - річний ватажок цієї агресивної зграї.
- Какая идея, дорогой леонид ильич ?..- соратники бузувіра намагалися зрозуміти хід його думок, але марно.
- И де я сейчас нахожусь ?..- проснувшись раптом, випалив той.
- На пленуме ц к...
- Пора хоккей идти смотреть. Сегодня мой любимый "ц с к а" играет...
- У нас ещё есть очень важные политические дела. Нужно наши войска ввести в Афганистан...- старці жваво почали
обговорювати резонансну справу.
- А зачем ? - перепитав генсек, що в той момент був схожий радше на чорта, аніж на людину.
- Укрепить дружбу советского и афганского народов и дать решительный отпор любым проискам вражеского империализма.
- Тогда вводите, чего вы меня спрашиваете ?..- червоний генсек брежнєв вже подумки перебував на спортивному майданчику, де червоноармійці перемагали чергового опонента. Так, хокей в с р с р був ідеологією.
- Но Афганистан ещё никто не смог победить. Это горная специфическая страна с очень своенравным народом и властью исламистов - талибов, которые никому не подчиняются на протяжении веков...- спробував заперечити один адекватний високопоставлений військовий Варенников, котрий реально та тверезо оцінював міжнародну обстановку.
- Надо показать после Чехословакии наконец нашу твердость и решительность в борьбе строительства коммунизма во всем мире...
Дикція головного комуніста й мисливця по сумісництву не витримувала жодної критики. Він перекручував слова як тільки міг. Але фатальне рішення таки прийняли. Бідолашні звірі, в яких на полюванні раніше стріляв одіозний диктатор, у ту трагічну мить стали нещасними людьми - афганцями але в геометричній прогресії. Усе пішло шкереберть. Так звана "епоха застою" закінчувалася. Далі підуть цинкові труни з далекої гірської специфічної країни, яку ще ніколи ніхто не завоював на протязі віків. Знищені кишлаки та поселення місцевих мешканців, численні смерті й каліцтва з обох сторін учасників конфлікту, ганьба збоку демократичної спільноти, врешті обвал ціни на енергоносії, падіння престижу самої структури к п р с, крах економіки, що мала шалені видатки на окупацію чужих територій, та інші чинники привели до розпаду совєтського тоталітарного режиму. Твердість розсипалася в друзки...
А поки школярі старших класів збиралися в школах влаштувати новорічні ранки, солдати строкової служби мріяли про жаданий дембель. Але згодом багато з них опиняться під палючим сонцем у справжнісінькому пеклі виконувати свій "інтернаціональний обов'язок" за примхами ненажерливого вищого керівництва. Катастрофа наближалася і вже ніщо не могло її зупинити...
Небо теж не могло спокійно дивитися на шокуючі події і надіслало "дорогому іллічу" важку металеву балку, яка вдало впала на нього 23 березня 1982 року під час робочої поїздки до ташкентського авіазаводу, прискоривши кончину тирана.
Похорони показувало телебачення в прямому ефірі, ще б пак, "велика шишка". Хтось сумував, дітлахи ж тішилися, бо заняття відмінили. Можна байдикувати - краще аніж здобувати "знання", просякнуті шовіністичними тезами.
Саме слово "Афганістан" у вісімдесяті роки минулого століття увійшло до лексикону найбільш страхітливих. Осиротілим матерям, що втратили дітей у цій кривавій бійні, навіть не дозволяли говорити про це. Юнаки старалися будь-якими способами уникнути військової служби, бо та асоціювалася не тільки з "Афганістаном". Саме у ті роки в армії "розквітла" так звана "дідівщина" - ще одне ганебне явище із життя совка. Боже, скільки там отого божевілля. А з виду і не скажеш одразу. Люди ходять собі, говорять про щось. Аж зненацька виринає "лєнін", за ним "большевики" мов слуги сатани...І до цих пір оте усе триває..."Мізки де ?" - спитаєте Ви. Важко сказати. Можливо, через постійне надмірне споживання міцного алкоголю витекли природнім шляхом...Можливо, їх там ніколи не було. Вічна загадка отої геть незрозумілої нормальним людям мокшанської "душі".
"я кров свою змиваю
і хмари стають червоними
і небо стає червоним
і лебеді білі - червоні
але - це лиш початок"
Тарас Мельничук (Князь роси)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008558
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Дивися,
Всесвіте,
Апокаліптичний
Документ.
Це
Як
Тиран
"Ь"
Дикунам
Наказав
"Імпровізувати",
Винищуючи
Українську
Молоду
Атмосферу.
Реагуй !
Інакше
Українофоби
Підуть
Обезкровлювати
Лавиноподібно
Інших...
"Двадцять днів у Маріуполі" - драматичний документальний фільм українського воєнного журналіста та фотографа Мстислава Чернова про перші страшні миттєвості російського вторгнення до цього міста. Півторагодинна стрічка показує увесь жах, що неждано прийшов сюди за вказівкою диктатора з кремля. Розгублені люди, діти, котрі плачуть, руйнування будинків, острах, жагу до боротьби, що переслідують на кожному кроці бідолашних мешканців.
Ризикуючи власним життям автор драми зумів показати найважливіше : звірину суть східного агресора, котрий хоче стерти з лиця землі саме українську ідентичність й ментальність.
За свою безкомпромісність, правдивість, трагічний реальний сюжет фільм здобув чимало престижних нагород на різних міжнародних фестивалях. Однак, як сказав пан Мстислав, краще б він цього всього не бачив і не знімав на плівку. Усі, ті злочини, які задокументовані тут, тривають в інших містах, особливо на Сході нашої країни, уже більше двох років.
Світе реагуй, поки ще не пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
"Освободители !.." -
ТЬОТКІно
кРИЧИТЬ -
уся
доблесть
Активізувалася...
танкісти -
апоФЕозному
невігласу :
"Кощея
изымать !!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
До 210 - тої річниці народження Кобзаря
А
поміж
обрієм
стежка
терниста...
ондечки
людина
вдивляється
інтуїтивно...
декорації
нестерпні :
обабіч
виринають
лиш
егоїзм,
ненависть
небезпечна...
яв
Наша
екстремістами
зганьблена,
аморфні
люде...
експромт
жайвора
не
оптимістичний...
сонце
тікає
інде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Добровольцем
Адаптувався...
Ледь-ледь
Тремтів
Океан,
Намагаючись
Меседжі
Експортувати :
"Демократія -
Лукава
Імперія -
Непереливки..."
У вересні 2023 року в жорстоких боях за Україну на Донеччині поліг американський доброволець, колишній піхотинець армії США, 24 - річний Далтон Медлін. Мужній Воїн до останнього свого подиху захищав нашу землю від російського агресора. Після війни мріяв залишитися тут, бо Йому дуже сподобалися тутешні мешканці, які так самовіддано обороняють свою гідність та честь. Бородатий сміливий запальний іноземець викликав подив, щире захоплення у всіх, хто мав змогу бути поруч. Оптимізм сяяв із його молодечих очей...
Батько полеглого Лицаря зустрічався нещодавно з американськими конгресменами і наполягав, аби вони якомога швидше виділили обіцяні кошти на допомогу Україні, інакше східні варвари не зупиняться на досягнутому і підуть далі. Тоді доведеться вже воювати іншим демократичним країнам й самим американцям.
Світла шана та уклін уродженцю Техасу та Герою України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Хворіє (Хочеться
тиранією. торкнутися
обрій озерця
віддавна... вранішньої
розбійники роси
якісь якоїсь
тут травинки
усюди у
є... єднанні
царі цвіту
екстремальні епатажного
й й
серед сонячних
віковічної вибриків,
інтриги - імпровізації
ти. толерантності.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Сплетуся
інтересними
твердиМИ
комбіНАЦІЯми...
апріорі
мусимо
адаптуватися
серед
конфлікту
усілякими
викрутасами...
а
людожерам
"ь"
напроРочУ
аГоНІЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
- Ну що, мої любі гастролери, нас чекають Америка та оголені дівчата ! - пафос у голосі незмінного боса музичного угруповання, яке наробило чималого галасу у світі, зашкалював.
- Цікаво - цікаво...- двоє його патлатих учасників - чоловіків переглянулися.
- Зовсім не смішно...- додала ще одна екстравагантна учасниця Фріда.
- О, Боже, знову виснажливі гастролі й перельоти. Я не поїду ! В мене дворічна дитина на руках і донька дошкільного віку ...- завзято протестувала опозиційна вокалістка Агнета - віднедавна також самотня мама.
- Та не переживайте так. Це не оголені дівчата, а дитячий хор, що буде супроводжувати нас при виконанні треку "Я маю мрію"...- їхній звукорежисер намагався заспокоїти усіх присутніх.
- Кожен великий артист для укріплення свого успіху повинен відвідати США ! Тут вершина шоу-бізнесу ; тут вирішують, кому зрештою лишитися в канонах музичного мистецтва ! - продовжував гнути свою лінію, мотивуючи своїх підопічних на нові подвиги, непосидючий ватажок і фінансовий геній великої музичної компанії, яка по кількості проданої продукції обігнала місцевого автомобільного гіганта "Volvo".
В той момент вони виглядали як золотошукачі, що збиралися шукати приховані скарби десь у преріях Небраски чи Каліфорнії.
Годі вже стільки висиджувати у власній студії свої "золоті яєчка" (себто чергові шлягери стругати). Пора-пора показувати наживо - що ти можеш. Два з половиною роки без живих виступів - хіба ж то не ганьба для культового квартету ! Публіка геть втомилася від довгого чекання !
І 13 вересня 1979 року в Едмонтоні стартував останній грандіозний тур "АББИ". Пил золотого піску звіявся, коли на сцену вийшли прибульці з інших земель в сексуальних обтягуючих комбінезонах. Раптово запаморочилось в голові від фантастичного видовища. Нові диско мелодії (привіт від "Бі Джіз") заставляли ноги фанатів тупотіти без перестанку. Самотня розкута Агнета волала якогось особливого чоловіка, який мав з'явитися опівночі, аби прогнати її страхи і провести аж до райдужного світанку : "Гіммі ! Гіммі ! Гіммі а Мен афтер Міднайт !"...Фріда спонтанно танцювала, немов у кабаре, під запальні ритми "Міста літньої ночі". А супутники - хлопці викрикували : "Лабай рок--н-ролл, аби заповнити діри в душі"...Шаленство тривало...
Але 3 жовтня їхній літак, вилетівши до Бостона, попав у страшний шторм. Якимось дивом усе скінчилося благополучно. Вищі Сили схотіли іще послухати унікальні наспіви цих талановитих шведів.
- Невже це кінець !?. Невже нас завтра не буде !?. Яка безславна кончина на злеті слави... - з жахом тремтіли пасажири разом із повітряним судном, що ніяк не міг знайти в тумані злітну смугу для приземлення.
- Я так мало прожила...Святі, захистіть нас - бідолашних грішників...- відчайдушно благала, склавши руки в міцне переплетення, перелякана вродлива гастролера. В той момент вона була справді ближче до неба, аніж до грішної землі.
Наступний виступ довелося затримати на деякий час. Після цього випадку, Агнета твердо вирішила, що це буде останнє турне в її яскравій біографії. З Швеції приїхала її 6 - річна донька Лінда, аби підтримати матір, і доєднатися до дитячого хору, що брав участь у цьому феєричному шоу з вищезгаданою піснею "Я маю мрію".
Адже 1979 рік пройшов під егідою року Дитини у світі. Полум'яна промова борця за мир Мартіна Лютера Кінга через 16 років одержала музичне забарвлення. Це був відносно спокійний проміжок буття перед горезвісним вторгненням радянських військ до Афганістану. Поки що глядачі насолоджувалися пульсуючою енергією супер звуків відомих артистів.
"Я маю мрію - хочу пісню заспівати,
Яка допоможе біди подолати.
Якщо Ти віриш в диво -
Воно обов'язково прийде...
В добро та ангелів я вірю...
Аби усе здійснилося якнайкраще,
Уяву свою підключу.
Крізь шторми пливу,
Тримаючись за неї...
В добро та ангелів я вірю...
В добро та ангелів я вірю..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007714
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
"каюк
оновлено !.." -
рибки
викрутасами
елементарно
теревенять -
"справді
ескадра
русні
гине !.."
інтрига
йорзає :
"коли
останнього
терориста
обезкровлять
врешті ?.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Відрубайте
оскаленому
дракону
ядовитий
напалм
ерефії !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Чортів
агресивних
спалюють,
інтенсивно
викорінюється
Ящур
рашизму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Тиранам -
осуд !..
миру -
адаптації !..
сонця
Атмосферного -
нашим
дітям !..
енергії -
розбудові
сУчАсності !
Томас Андерс - німецький популярний співак, актор, композитор, колишній вокаліст культового поп-дуету "Modern Talking".
Був час, коли жоден танцювальний майданчик не обходився без їхніх запальних оптимістичних пісень. А постери двох красенів блондина Дітера й брюнета Томаса прикрашали кімнати таких же енергійних непосидючих фанатів. Платівки гурту користувалися шаленим попитом. За них віддавали чималі кошти. Легкі феєричні мелодії справляли неабиякий позитивний ефект...Цей стиль (120 ударів на хвилину) почали копіювати інші виконавці, створивши повальний ритмічний бум у другій половині вісімдесятих років минулого століття.
Відомий артист підтримав Україну у жорстокому протистоянні з російським агресором. Що може бути важливішим за мир на планеті ? І чому повинні страждати діти ? Саме ці меседжі делегує кумир мільйонів. На знак нашої підтримки він скасував усі свої виступи на проклятих аномальних болотах, натомість незабаром виступить з новою цікавою програмою у Києві.
Дякуємо харизматичному виконавцю шлягерів за громадянську позицію !
"Любити - легко, ненавидіти - неправильно.
Дитино, знайди дорогу до свого дому.
Будь мрійником, будь дурнем,
Порушуй усі правила,
Аби досягнути недосяжне...
Подаруй мені мир на Землі,
Подаруй мені свою любов.
Скажи, що ми можемо боротися
Заради миру для всіх.
Подаруй мені мир на Землі,
Нехай діти співають...
Зберіться разом, аби здійснити мрію,
Аби любов адаптувалася тут.
Усі кривди не виправити,
А за майбутнє потрібно стояти..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
- Я вже готовий до розп'яття, але не знаю де моя Голгофа...- у святковий День свого 30 - річчя композитор Володимир Івасюк був надто засмученим. Скидала з себе зимові окови природа, яку він так любив, якою надихався, здається, найбільше. Ось скоро водограй у горах веселими потоками розіб'є ненависну кригу і побіжить малим дитинчам гратися прозорими хвильками. Дрібні квіти по лугах та дібровах, мов вогники надії, знову нестимуть радість, пестячи очі. Як Володя любив оцей неповторний світ краси, скільки творів написав про це. Але краса є беззахисною перед людською жорстокістю.
- Органи ? - його батько пильно подивився на нетипову поведінку митця, бо й сам був таким і розумів своє чадо з пів слова.
- Саме вони. Відчуваю їх на кожному кроці. Якісь незрозумілі телефонні дзвінки з погрозами, виключення з медінституту, навіть не включили моє ім'я у виставу "Прапорносці". А я так старався, ночі не досипав, аби звукове оформлення зробити...вже навіть написав пару пісень російською мовою, аби відстали від мене. Та де там...
- Ти ж лікар і прекрасно знаєш їхню симптоматику...У цій країні усе є фальшивим, а влада побудована на тотальній брехні. Колись мав змогу відчути на собі їхню лукаву суть, пробувши за гратами 6 літ практично за ніщо. Добре, що взагалі вижив...Всяке там бувало...
- Що ж тоді робити мені ? - молодий ювіляр не знаходив собі місця.
- Тільки еміграція в Канаду. Там є велика українська діаспора. Будеш для них співати.
- Яка Канада ? Та вони мене ледве до Сопота випустили на фестиваль, прискіпливо перевіряли кожен момент моєї біографії. Навіть згадали, як ми з хлопцями десять років назад погруддя ілліча
повалили...Нікуди не буду їхати, бо люблю свою землю понад усе. Крім того, саме в Канаді вийшла платівка моїх пісень для емігрантів без дозволу кпрс.
- Ой вважай сину, бо то нелюди. Скільки народу нашого комуністи замордували по
сибірах і гулагах...Ти їм про партію напиши пафосну пісню, може тоді відчепляться. Знаю, що зможеш, талант маєш неабиякий.
- Не зможу, не хочу, не буду...
Твоя впертість зараз ні до чого. Треба якось рятувати себе...- строгий тато давав слушні поради, адже працював викладачем вузу на кафедрі мовознавства й тонко відчував людську натуру. Одного він не міг збагнути : його син не вмів фальшивити, не міг хитрити, не міг комусь догоджати чи прислуговувати. Він писав твори за покликом серця, за потребою стану душі. І будь - яке зовнішнє вторгнення у цей таємничий простір не могло дати жодного ефекту.
Михайло Григорович згадав містичний епізод, котрий стався з його первістком у пологовому будинку. Медсестра помилково закрапала очі дитині не 2 -, 25 - процентним
розчином ляпісу. Інстинкт врятував зір немовляті - він зажмурився. Але заплакав чорними сльозами. Чи то не знак майбутньої драматичної долі ?
А потім настав фатальний квітень 1979-го. Якраз на "поливаний понеділок" Великодня, котрий тоді офіційно ігнорували, завжди заклопотаний Івасюк щойно повернувся до Львова із Хмельницького, де був у списку жюрі для молодих талантів. Погода була чудова. Сонце щедро пригощало променями, горобці щебетали на всі лади, вітаючи теплу пору і людей, які поспішали по справах.
Поспішав жити і наш світлий геній сучасної пісні до місцевої консерваторії, взявши з собою папку з нотами. Нещодавно склалася чудова мелодія на слова Степана Пушика "Я ще не все Тобі сказав". Якраз підійде до чергової телевізійної музичної передачі "Пісня - 79".
- Можливо, буде знову тріумф ? - дзвеніла думка у голові.
- Не кажи "гоп", допоки не перескочиш...- перечила її інша.
- Друже, Ти що не розумієш, де живеш ? Тут Тобі нічого не світить...- втрутилася третя скептична химера.
Раптом хтось його кликнув. Івасюк повернувся і...
У травні великого народного Співця назвуть самогубцем і поховають без почестей. Серед хвилюючого моря люду, що рушив провести в останню путь свого кумира, пошепки звучало неначе вирок системі : "вбивці", "негідники прокляті"...Тільки поет Ростислав Братунь, набравшись сміливості,
виголосив чесну промову на свіжій могилі митця, за що був моментально покараний партійними чиновниками.
Через 10 років, коли Незалежність вже набирала оберти, у Чернівцях відбувся перший фестиваль української пісні з промовистою назвою "Червона рута". Справа, якою займався Артист, жива. Всенародна любов до Нього безмежна. Тепер Україна запекло бореться з нащадками тих самих вбивць та негідників проклятих, співаючи на передовій і в тилу цей нетлінний високохудожній витвір мистецтва.
"Французи, італійці і всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе окрім свого рідного."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006982
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Де (Дим...
обрій ?.. обриси
нема : нечіткі
біль... блукають...
амуніції... арта -
спалахи... сонце...
"солить" скільки
тиранією тліючого
русня, радянського
аби адаптувалося,
жадібного жах...
диктатора двигтить
екстрено елементарне
нагодувати... незнання
напекли нашої
"интуристов". исторії,
йому. йой !)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
Свобода
тепер
реальна,
а
шибениці
напоготові
имперським
йолопам...
салюти !..
оновлений
Наполеон
прийшов -
українофіл -
йому
люд
аплодує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
І що тим знаменитостям іще треба ? Усі дитячі мрії збулися на всі сто відсотків, популярність - шалена, будь - які забаганки виконуються, гроші - та скільки хочеш. Лишень жити і жити в мирі і злагоді. Але ні...Шукають собі пригод на здорову голову. Виявляється, що несумісність характерів може стати причиною розірвання сімейних стосунків. А як красиво усе починалося : вона - довгонога сексапільна німфа з чарівною зовнішністю та поставленим голосом, що гіпнотизують одразу ж. Він - новоявлений красень з розкішною шевелюрою - принц серед якоїсь середньовічної романтичної балади. Тільки замість коня, якого придуманий лицар осідлав, гітара через плече. Вони зустрілися, аби казка стала реальністю. Зрештою так і сталося.
Після плідних років творчої співпраці самі зірки впали до їхніх ніг. Але...24 грудня 1978 року, якраз на Святвечір, у передмісті Стокгольма в одному сімейному гніздечку діалог не клеївся. Мереживо розвішаних святкових лампочок аж ніяк не впливало на гнітючу атмосферу просторого дому.
- Це наше останнє спільне Різдво ? - спитав невпевнено він.
- До Різдва ще дожити треба. Я вже пакунки й валізи зібрала... вона глянула на нього і напруга почала ще більше наростати.
- А як наші діти будуть на це дивитися ?
- Підростуть - зрозуміють. Ми один одному діємо виключно на нерви. Заради збереження нормального психологічного стану нам потрібно піти на цей крайній вчинок, інакше можливий нервовий зрив.
- Погоджуюся повністю...Два ексцентрики під одним дахом - це вирок.
- Еге ж...
- " Гадаю "АББА" збережеться ?
- Безперечно, "АББА" - то святе. І контракти діючі на руках. Ще поспіваємо разом...- в її голосі звучали нотки прихованого оптимізму.
Новорічного дива, на жаль, не сталося. Скоріше - анти диво. Жоден психолог не врятував би цю неординарну ситуацію. Поруч дрімав однорічний син і гралася щедрими різдвяними дарунками біля урочистої ялинки їхня 5 - річна донька. Варто зауважити, що сварки, протиріччя в цій родині наростати мов снігова лавина гори Кебнекайсе з року в рік. Протилежність думок, характерів, звичок аж ніяк не єднали їхні стосунки. Це у пісні все більш-менш ідеально, а у звичайному житті - хаос, непорозуміння і взаємні звинувачення. Досить ! Пора ставити жирну крапку цьому всьому. Завтра газети напишуть про гучну сенсацію, що сталася напередодні та ще й в світлий праздник Різдва, коли народився Спаситель світу цього недосконалого, коли загадуються усілякі бажання...
Вони повечеряли нарешті у спокої, здули свічі і лягли спати в окремих кімнатах. На ранок приїхав автомобіль. Речі прислуга акуратно поклала до нього і господиня, забравши з собою дітей, попрощалася зі своїм колишнім чоловіком, аби переїхати до нового житла неподалік за 7 хвилин їзди звідси. Авжеж, фешенебельних хоромів у тогочасного відомого бренду "Polar Music", клієнткою якого була вже самотня культова співачка, вистачало. Відтепер Агнета Фельтскуг й Б'єрн Ульвеус лишень співробітники легендарного квартету, котрий іще має потенціал. Але щось обірвалося, як струна на гітарі чи мелодія в кульмінаційний момент...
"Присядь, послухай...
У мене для Тебе гарна новина
Із сьогоднішніх газет !
Одна лікарка - фізіолог зробила відкриття !
Вона довго спостерігала за цим
І кожен раз її дивував результат :
Любов - фактор довголіття !
Закохані живуть довше, аніж інші !
У нас є шанс прожити життя два рази,
Чуєш мене, моя крихітко !
Закохані живуть довше,
Хіба це не чудово ?
Я уявляю, як стискаю Тебе в обіймах...
Закохані живуть довше !
Можу собі представити,
Як насолоджуватися кожним днем.
Мила моя, любов - вибуховий наркотик.
На що іще чекати ?
Пора впроваджувати ці тези зараз !
Хтось спостерігає за нами ?
Байдуже...У нас є виправдання -
Ми цілуємося...
Закохані живуть довше, аніж інші !
Закохані живуть довше !
Закохані живуть довше !"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006831
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
викРУтаси
інтервентів...
йой :
спалах -
"ь" -
курява !..
обрій
видихнув -
амінь...
алілуя
нашим
оборонцям
мужнім !..
а
лиходіям -
інерції
якнайбільше...
Аякже,
повітря
якесь
тупикове -
досить
екстремістам
спалювати
яв...
тьФу-тьФУ-тьФУ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Доблесні
Воїни...
Армагеддон...
Рамштайн...
Окопи...
Каліцтва...
Интрига...
Смерті...
ППО...
Ракети...
Осатанілі
Терористи -
Имперіялісти...
Волонтери...
Україна !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Знову німці ракети не дали,
поляки зерно порозсипали
(цікаво, танки російські
б так само спиняли чи блокували?)
і Залужного недавно зняли.
У кремлі засіли вандали -
шаленіють наче шакали...
Жаль, F-16 іще не прислали,
щоби звірів скажених прогнали.
Ще й трампісти в якомусь астралі,
не тямлять загрози моска'ля...
Було б краще, якби не крали,
зброю атомну задарма віддали...
політиканів собі вибирали,
Чорновола ігнорували.
До НАТО чомусь не вступали...
Коли Крим рашисти забрали,
міжнародна спільнота мовчала :
обама і клінтон води набрали
до рота і бульки словесні пускали.
Лиш меркель ангела чимдуж торгувала
із фюрером новим - йому потурала.
От і вилізло пуйло із совка -
мапу креслити заново, ба...
нищити всіх мов сатана.
А китай маневрує здаля -
ласо дивиться на страждання.
Тільки Герої в окопах зблизька
відсіч дають банді царя.
І Волонтери - без них ну ніяк -
вірять у диво, що станеться.
Отака ситуація патова, мля...
московія суне як сарана.
Немає на неї управи, нема...
Що ж буде далі ? Хто його зна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Пам'яті Героя Небесної Сотні
Інститутська...
Вистріли -
Атрибути
Навіженої
Тиранії
Атакують,
Разячи
Активіста...
Схаменіться
Юродиві
Кацапи !
Іван Миколайович Тарасюк (1993 - 2014) - український активіст Євромайдану. Він мріяв про вільну процвітаючу демократичну Україну, в якій би зміг реалізувати свій неабиякий потенціал. Захоплювався футболом, історією, військовою справою. Мріяв також одружитися. Активно підтримував місцевий Євромайдан у Луцьку, звідки сам був родом.
Вночі 20 лютого 2014 року вперше приїхав до Києва, аби допомогти побратимам відстояти європейські цінності та прагнення українців до кращого гідного життя. Вир буремних подій одразу втягнув Сміливця до боротьби. Ранком того ж дня криваве протистояння набуло драматичного апогею. Кріплячи жовто - синє знамено до адмінбудівлі, Іван був смертельно поранений. Мав 21 рік.
Народившись на зорі Незалежності, своїм ратним подвигом юний Патріот освітив Її шлях, віримо, у достойне майбуття.
Тоді ще, мабуть, ніхто не здогадувався, які страшні випробовування чекають країну попереду. А кремлівський чОРТ вже розпочав повзучу анексію наших земель.
Світла шана Герою України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
"Протест проти російської окупації на Україні ! Протест проти русифікації українського народу ! Хай живе Самостійна Соборна Українська держава ! (Радянська та не російська). Україна для українців ! З приводу 60 - річчя проголошення Самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р - 22 січня 1978 р на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в такий спосіб можна протестувати в Радянському Союзі ! " - немолодий чоловік акуратно дописав останню тисячну листівку і поклав її до заготовленого стосу таких же. 2 роки таємничої клопіткої праці нарешті завершено. План давно визрів. Знизу кудкудахкали кури, хрюкали свині, зверху на нього дивився портрет Кобзаря, додаючи сил до виконання найважливішої місії у його надто буремному житті. Включив радіоприймач на короткі хвилі. Йшла Служба Божа в українському обряді із Ватикану. Була неділя 15 січня 1978 року, підпільно минали Різдвяні свята в атеїстичному суспільстві.
Перед очима майнули спогади про босоноге дитинство, яке швидко промайнуло. Потім навчання в гімназії, заняття в патріотичній організації " Пласт", польські табори, радянські тюрми, поневіряння по різних роботах...Презирливі погляди представників місцевої влади, що в черговий раз влаштовували Олексу на якусь виснажливу
роботину. Неблагонадійний. Тепер уже стало байдуже. Шкода лишень, що не доживе до тієї миті, коли Україна зніме з себе московські пута. Дисиденти майже всіх кинули до буцигарень. Заарештована уся Українська Гельсінська група. Але іскри віри та надії все одно жевріли. Господи, допоможи здійснити те, заради чого жив і боровся. Невеселі думки перебив раптовий голод. Дослухавши радіотрансляцію , він вийшов зі своєї 2-поверхової невеличкої майстерні, в яку нікого не пускав, навіть дружину.
- Чомусь Ти зовсім сумний, Олексо...- пильна жінка не могла не помітити смуток на обличчі свого чоловіка.
- Голова болить, певно тиск упав. Старість не радість.
- Виміряй. 65 літ це ще не вирок...
- А чуюся на всі 100. Геть розбитий від цієї обстановки...
- Знову "політика" Тебе мучить. Зрозумій - інакше не буде.
- Знаю-знаю, авжеж, не буде. А мало би бути. За що боролися козаки і січові стрільці, бандерівці та мельниківці ? Аби тепер москаль отут господарював наче бузувір.
- Тебе не виправиш. Іди поїси. Може тиск до норми стане. Я смачних вареників з сиром приготувала....
- Любив козак дівчину, із сиром пироги ! - затягнув урочисто господар і ледь помітна усмішка майнула по лиці. - Смачно. А все таки не треба було обмінювати дівчину на вареники, які би вони смачні не були...
- Та то тільки пісня...- вправна господиня накладала ще одну порцію смакоти.
- У всякій співанці є велика доля правди.
- Ого, знову почнеш згадувати Ярослава Мудрого, князів Олега та Святослава. А якби вони тоді захопили оті прокляті болота, може й тепер би ліпше жилося нам ? - жінка знала наперед про що говоритиме її супутник життя.
- Інакше не буде...- сухо відповів той.
- Не ображайся на мене. Я ж підтримую твої національні погляди й переконалася у твоїй непохитній силі духу...
- Дякую за смачні вареники і за те, що Ти в мене є...- вони тепло обійнялися.
Пройшло ще 4 дні. Коли жінка була на роботі, чоловік ретельно зібрав сумку, поклавши туди заготовлені 1000 листівок, яблука і зелену запальничку. На столі залишив записку : "Я поїхав у Львів до родичів. Не турбуйся, за день-два повернуся. До милого побачення ! Твій Олекса. 19.01.78."
Ніби все. Потяг набирав хід в напрямку Києва. Ось і столиця вже видніється. Повсюди муляють очі комуністичні лозунги, а від какофонії чужої російської мови "в'януть" вуха.
Прибулий мандрівник сходив у Києво-Печерську лавру, купив 2 каністри бензину і поїхав електричкою до Канева. Звідти пішки відправився на Чернечу гору до свого вчителя Тараса Григоровича, котрий має укріпити свого учня в його намірах. Темна глуха ніч додавала неабиякої інтриги. В голові громадились фрази із прочитаного декілька разів "Кобзаря". Із нього Катерина з дитинчам брела паралельним стражденним шляхом, а гайдамаки розпалювали хмиз, щоби зігрітися.
"Ох і мороз який сьогодні - напевно градусів 15. Повсюди сніг - трохи недобре це, бо листівки розкидані не будуть особливо помітні. Але вже як є. Добре, хоч вітер поривчастий рознесе подалі заготовлені промовисті відчайдушні рядки для поширення..." - думки сміливця склалися в один логічний ряд.
А потім відбувся фатальний трагічний крок у невідомість, аби розбудити пригнічений український нарід з тривалого летаргічного сну. Факел Свободи спалахнув. Вогняний згусток освітив похмуру тотальну пітьму. Ранком розкидані листівки збирали міліціонери. Деякі послання таки вислизнули з їхніх рук і були прочитані звичайними людьми. Чутка про жертовного Героя поповзла околицями Канева, а згодом - і до інших областей. Акт великої самопожертви во ім'я кращого майбутнього України здійснено.
"Я йшов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест - то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест - то пережиття, тортури української нації. Мій протест - то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест - то слова Шевченка, а його тільки учень і вихованець."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006292
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Танець
аПОКАліпсису :
наречена -
гвинтівка -
оВРАГ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Господи,
Аби
Його
Душа,
Угледівши
Диктатора
Конаючого,
Адаптувалася...
В жорстокому протистоянні з російським агресором поблизу населеного пункту Піски Донецької області, героїчно захищаючи Україну, загинув 52 - річний боєць, уродженець Краматорського району, Гай Дудка.
В мирному житті Лицар працював машиністом бульдозера, виховував сина. Та в квітні 2022 року став на захист Вітчизни, взявши до рук зброю, перекваліфікувався у піхотинця. У вересні того ж року в одному із запеклих боїв ворожий снаряд розірвався поруч, нанісши мужньому Воїну смертельні поранення.
Вічна шана Герою України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
- Мама мія ! - скрикнула чорнява вокалістка "АББИ", повернувшись спиною до аудиторії, і добряче гепнулася стегном об слизьку підлогу - поранила два пальці - хоча миттєво піднялася, наче нічого й не було. Співала вона в той момент "Ватерлоо", і войовнича аура цього слова таки змусила борчиню культурного фронту різко впасти. Пророча назва пісні пізніше зіграє ще один злий жарт з королевою танцювальних майданчиків, коли мова йтиме про капітуляцію тобто розпад культового квартету.
А поки що обслуговуючий персонал бігав з рушниками й відчайдушно збирав дощові калюжі зі сцени. Гітара Ульвеуса стала схожа на весло, яким він вправно махав, а рояль Андерсона - на рятувальну шлюпку. Та що там казати, коли навіть їхній бос, згинаючись у три погибелі, бігав зі шматками тканини, ліквідовуючи наслідки негоди. Це був екстрим у всій красі : 25 000 фанатів шаленіли, дощ заливав усіх підряд. Голоси музикантів часто переривалися від неполадок мокрої апаратури.
- Дайте їм кульки на голови ! - хтось відчайдушно горланив.
- Аби ще задихнулися ! Ні в якому разі. Не з цукру зроблені - витримають, дощ теплий ! - відповідали із-за куліс.
- Єзус - Марія, тільки б витримали декорації майданчику ! - склавши руки вгору, волав до неба організатор дійства.
- Енергійне плавання корисне для нашого здоров'я ! - пожартував захеканий імпресаріо.
На щастя все обійшлося. Збуджені артисти ще довго не могли прийти до тями після такої пригоди. Трохи згодом, оговтавшись, вони відповідали на питання місцевих мас- медіа.
- Кажуть, що ви стали мільйонерами і не встигаєте тратити накопичені капітали. Чи це так ?
- Можу сказати тільки те, що податки в Швеції надто високі й значну суму грошей ми вкладаємо у творчість. Одним словом - ми не скнари і не закопуємо золоті мішки десь під поміченим деревом.
- Питання до Агнети. По опитуванню фанатів ваша сідниця є найпривабливішою сідницею у світі. Що скажете на це ?
- Не знаю, я її не бачила (а що... в них сідниць тут не має ? - пізніше перепитувала вродлива блондинка своїх колег)...
В залі вибуховий сміх.
- Чи вживаєте наркотики ?
- Ні, не вживаємо, хоча хильнути любимо...
- Дайте відпочити людям, бачите які вони втомлені...- один журналіст і справді виявився найбільш точним у даній ситуації.
Щоправда ажіотаж австралійської публіки не вщухав ні на мить.
Простинь, наволочки, іншу білизну, на яких спали знаменитості пізніше підприємливий швейцар продавав по клаптиках усім бажаючим.
А на іншому концерті в Мельбурні зграя чорних жуків, побачивши білі декорації дійства, чимдуж почала окупувати сцену, залізши навіть в інтимні місця його учасників.
- Це вам привіт від Бітлів, котрі тут у 1964 році теж зробили подібний фурор ! - вдало пожартував один репортер, що постійно нишпорив за ними й саме хотів змонтувати фільм про уславлену четвірку. І йому вдалося ! Стрічка стала культовою серед меломанів, вийшовши в прокат перед Різдвом 1978 року.
На якомусь стадіоні прийшлося затримати концерт через начебто "замінування сцени".Але обійшлося. Хтось невдало пожартував.
Покидаючи австралійську землю 13 березня 1977 року, музиканти ніяк не могли зрозуміти : "Що вони такого неординарного зробили, що їх аж отак ідеалізують. Якийсь масовий психоз, чесне шаманське слово..." Так, шамани применшувати свої досягнення, але фанатів не обдуриш. А бідолашна Агнета, котра найбільше переживала аби щось не сталося поганого з ними й натовпом, ще більше почала лякатися надто великого збіговиська людей.
- Ми любимо та обожнюємо Вас !
- Дайте доторкнутися до Вашої руки !
- Приїжджайте частіше до Австралії !
- А може назвати нашу країну "АББАвстралія" !?.
- Слушна ідея !
- Не забудемо ніколи Ваші дзвіночки - Голоси ! Вони лікують !
- Щасливої дороги !
Літак плавно набирав висоту. Хмари здивовано глянули на сонних ідолів, не розуміючи довколишнього ажіотажу.
- І що в них такого є особливого ? Люди як люди...- спитала одна із них.
- Е, не кажіть. Нещодавно до мене докотилася їхня мелодія з вщент заповненої відкритої арени. Я вслухалась і розчулено вилила на них усю палітру власних переживань...- зворушено парирувала інша.
- Ось послухайте-послухайте ! - загострила увагу третя мара.
В небі замість гулу повітряного судна раптом зазвучало "Intermezzo No 1", вносячи хвилюючі сум'яття до вищих шарів атмосфери. Маленька цятка розчинилася в імлі.
Цей тур став кульмінаційним моментом в історії "АББИ". Враження від нього навіть через десятки років повзають мурахами по шкірі вже немолодих гастролерів, які насправді й не дуже бажали гастролювати такими далекими маршрутами. Але ж позитивний імідж колективу то є свята справа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005909
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
- До мене дійшли чутки, що ми не справжній гурт, а такий собі штучний продукт. І це після гучного фурору, який ми здійснили...- Стіг Андерссон подивився на своїх підопічних, ніби найближчим часом збирався їх відправити на Місяць, аби підкорити не підкорені поки що особливі висоти.
- Ці журналюги завжди шукають дешеву сенсацію. Їм їсти не дай - лишень пліткувати...- Я навіть чув байку, що ми начебто загинули в ДТП., а спритні ділки крутять наші записи, показуючи чужі обличчя, і ще й наживаються на цьому...- відповів Бенні, борода якого, здається, в той момент стала схожою на їжакові голки.
- Саме так. Буцімто ви тільки відкриваєте роти, а фонограма записана іншими...- продовжував шеф.
- Але ж ми об'їхали півсвіту, були на телевізійних шоу...- спробувала захистити свою репутацію білявка Агнета.
- В тому то й справа. Треба зробити повномасштабний тур з живими концертами, аби глядачі переконалися у ваших справжніх здібностях. Підготуємо матеріал і зробимо навколосвітню подорож за 80 днів. Ха-ха...- підбадьорював їх менеджер, який чимось нагадував керівника зоряної експедиції в іншу галактику.
- О, Боже, мені страшно...Я боюся висоти...В нас росте дитина, котра майже не бачить своїх батьків...- наполягала все та ж Агнета.
- Починається...Та нічого з дитиною не станеться. Поїдемо на півтора місяці і потім знову до власної студії повернемося...- її чоловік Б:єрн марно старався заспокоїти.
- Треба кувати залізо, допоки воно гаряче ! - ковальським голосом дзвінко дав розрядив ситуацію Стіг.
- Тоді - без мене ! - блондинка - бунтарка явно не хотіла здаватися.
- Годі вже сваритися вам...Це потрібна справа. Усі гурти їздять на гастролі. А ми не гірші за когось. Все буде класно, Агнето. Заспіваємо, наберемося свіжих вражень й після того на куражі запишемо ще швидше новий альбом...- в розмову втрутилася брюнетка Фріда.
- Вирушаємо в кінці січня. Починаємо з рідної Швеції. Потім Данія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія, Англія і на десерт - Австралія. Я домовився з відповідними людьми, що перевезуть музичне обладнання та встановлять велику сцену для наших майбутніх виступів. Всього - 106 працівників. Це буде грандіозне шоу в новітній поп-музиці. Вас обожнюють повсюди. Ви собі не уявляєте, як австралійська публіка реагує на вас. Ви для них - справжнісінькі Боги !
Правду казав тоді їхній куратор. "АББАманія" почалася. Такого не спостерігалося із часів легендарних "Бітлз". Усюди, де б вони не виступали, звучали істеричні верески натовпу, який збожеволів від їхньої музики і співу. Апогеєм цього дійства стали гастролі в Австралії, що почалися 3 березня 1977 року в Сіднеї (гастролі стартували 29 січня того ж року із Гетеборга).
- Оце дощ пішов ! Може то є Всесвітній потоп, як написано в Біблії. Боюся, щоб апаратура наша не зламалася...- звукорежисер стурбовано подивився на темні хмари, які лилися безперервно мокрою пеленою.
- Ого ! Та нас самих може струм вдарити ! - музиканти ошелешено подивилися на сцену, де вирувала стихія, а внизу море благодатних австралійських парасольок, погоджуючись лагідно в такт, вони уособлювали райдужну атмосферу. Чи то королівські гриби раптом виросли після багатомісячної місцевої засухи ?
- Що робити будемо ? - кричав хтось із них.
- Люди ж купили квитки. Треба їх зрозуміти. Ризикуємо !
- Натягнули тент ? - перепитав організатор заходу.
- Так !
- Тоді до роботи ! Висушувати усі ці неприємності вашими сонячними піснями ! - не вгавав той і команда, як хоробрі плавці, жваво пірнула в безодню...
" В міських джунглях будьте уважні,
Не мандруйте одні опісля півночі.
Ті що знають про мене - остерігаються...
Я - тигр, я прийшов за Вами.
Зустрічі зі мною краще уникати.
Місто жахіть зі страшного сну.
Озирайся по сторонах,
Тільки не кричи - це я...
Я - тигр, я прийшов за Вами.
Зустрічі зі мною краще уникати.
Жовті вогні моїх очей,
Наче неон спокус- ночей,
Слідкують за Вами пильно.
Я - тигр, я прийшов за Вами.
Зустрічі зі мною краще уникати.
Місто - тюрма,
Алеї будуть вас охороняти.
Тіні побачиш, там десь є мій силует.
"Я - тигр, я прийшов за Вами.
Зустрічі зі мною краще уникати !!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005843
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
розхвилювалися
води -
дискутують :
" - корито
царя
епічно
затоплено !..
- а
решту ?..
- кара
україНська
нАздожене
і
кремль !..
- ого,
віримо..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Страхітливі метаморфози часу : дрібненькі пластилінові солдатики, якими в майже забутому дитинстві гралися з однолітками "у війну", раптом ожили через десятиліття, ставши реальними жорстокими. Замість тоненьких сірників у них тепер смертоносна зброя, котрою знищується цивілізація. І ота м'яка настільна фортеця з вежами трансформувалася в цілком боєздатну фортифікаційну споруду Бахмут чи Авдіївка, що стримує навалу новітніх східних варварів - "сусідів". Хто б міг колись із дітлахів передбачити сценарій розвитку карколомних буремних подій ? Хто міг подумати тоді серед грайливих безтурботних епізодів - усе розвиватиметься надто стрімко та войовничо.
А ще згадується, як спостерігали з цікавістю за мурахами червоними й чорними, коли ті починали мурашині битви. Згодом трохи старшими почалися також хлопчачі протистояння "один на один" десь за шкільними дворами подалі від вчительського пильного ока, ніби двоє боксерів під гучні коментарі оточення вирішили позмагатися за пояс Чемпіона Світу. Потім синці від ударів мастили жіночою пудрою, аби ніхто з старших не здогадався про хуліганські витівки забіяк.
Набагато гуманніше проходило лупцювання м'яча, де опоненти організувалися в команди й намагалися шкіряного загнати в протилежну рамку воріт. Часто замість неї ставили два великих камені. Бідолашна сфера також не завжди витримувала такого напору. Тоді її написали різним мотлохом, зшивали і продовжували ГРУ...
Ще пригадується кидання палицями в блискучі консервні бляшанки з відстані десяти метрів. Авжеж, точність і майстерність тут теж неабияк знадобилися. Такий собі прадавній прототип нинішнього диво - дрона чи не так ? Кидали ножиком в дерева - хто заб'є сталеве лезо у стовбур...Головне - ціль !
Дух затятого суперництва завжди присутній в дитячому чи підлітковому віці. На жаль, комусь цього мало. І вже велетенська територія (країною її важко назвати), схиблена на манії ефемерної "величі" прагне захопити у своє імперське стойло якомога більше чужої землі, маніакально вбиваючи усе живе довкола. Дитячі комплекси її ватажка-тирана бути "суперменом" зайшли надто далеко. Тільки "усім двором", себто усією демократичною спільнотою можна зупинити дане криваве свавілля і покарати жорстко підлого божка, його свиту - таку ж підступну й зухвалу - за усі злодіяння перед людяністю. Для них це всього лиш божевільна гра і ненависні маніпуляції мільйонами життів, для світу - спосіб вижити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005669
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Обдумав
люту
аномалію :
факт -
Шукати
озброєння
лицарям...
"ь" -
цурюк ! *
* Цурюк - zuruck - назад (переклад з німецької).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
"Життя, Грицю, не виграшки, а дуже важка річ.
Якщо хочеш бути письменником,
Готуй напальник для серця,
Щоб видержало і не розірвалося..."
Григорій Тютюнник
- Гей, шинкарко, налий мені отрути !
Хай на завтра встану ледь живий,
А сьогодні я із імли посуди
Світ побачу радісний такий ! - знаний письменник Григір Тютюнник заглянув до шинку, де часто бував останнім часом.
- Ого, Григоре Михайловичу, Вас уже на вірші потягнуло. А як же ваша проза ? - молоденька й гарненька буфетчиця Світлана, що знала його, протирала ілюзорні грані бокалів.
- Еге, Світлику. Літературі, як і хлібу чи яблукам, потрібна погода...- задумливо сказав той.
- А яка тепер погода ? Здається, сонце світить ззовні...
- Твоє ім'я приємніше світить, аніж те радянське сонце ! - не втримався літератор.
- Дякую за комплімент, але я вже заміжня...
- Знаю-знаю, але не про те. Ось знову мою нову повість не взяли до друку. Вирішили правки зробити. А це все одно, що порізати душу...Кажуть, чому не пишу ідейних епосів про велич партії. Натомість величаю простого селянина...Не можу інакше. Вже який є.
- Не беріть так близько до серця...- старалася підбадьорити працівниця "веселого" закладу пригніченого майстра художнього слова.
- Занадто вразливий я...відчуваю людину як сіль - рану. Тому прийшов сюди, аби розвіятися...- Григір вже смакував гальбу свіжого пива, пахуча біла піна якого мов біла сторінка, котру треба було негайно заповнити. В залі відвідувачів ще не було, тому весь свій тягар негараздів бажано залишити саме тут.
- А де Ви пропадали недавно ? Не заходили до нас чомусь ?
- Їхав у службове відрядження на Донбас. Краще б туди не пхався.
- Чому ? - бармен вміла підтримати бесіду.
- Зросійщений він майже весь. Ще по селах де-не-де можна почути солов'їну, а в містах дуже сумно...- зітхнув понуро письменник.
- Маємо те що маємо...- відповіла Світлана і принесла ще одну кружку чудодійного напою.
- А знаєш, Світлику, де мож почути нашу мову ?
- В центрі Києва навряд чи...Хіба десь околицями...
- На Бессарабському ринку. Там такі милі жіночки продають різний крам. І там я відроджуюся морально. Навіть словечка цікаві знаходжу для власних новел.
- Який Ви допитливий у всьому...
- Якось так...Пишу, та кому воно потрібно. Люди повинні вкалувати, вкалувати, вкалувати, а потім померти...
-:Не кажіть отакої. Вас добре знають, Вас премією нагородили. Вас поважають і читають прості люди...
- Неси ще одну гальбу і тоді вже точно розвидниться...- залпом допивши бокал, майже врівноважений автор "Зав'язі" глянув у вікно. Звідти несміливо пробивалося весняне сонце. В його голові вимальовувалася черговий неординарний сюжет..."Що ж, спробую хоча б підтримати робочий настрій" - сам до себе промовив Григір, очікуючи рятувальну дозу променистого хмільного адреналіну.
-:Як скажете, Григоре Михайловичу. Бачу, Вам тут добре.
- Ти вгадала, моя прониклива. Тут я забудуся від червоної дійсності. Вона батька мого вбила і мене вже кривавим відблиском переслідує.
- Та якось буде, не може бути, аби ніяк не було...- вона спробувала ще раз підтримати душевний стан співрозмовника.
- Якось воно буде...- його осяяла блискавична думка...- От коли помру, хай крізь прах мого серця проросте дубовий корінь, а з нього вимахає велетенський дуб і хай його гілля піде на кілки - бити усіх черствих і тупих серцем людей...
- Та годі вже Вам про погане...Життя, хоч таке - с'яке, продовжується...
Стіни закладу вигравали дивними волелюбними ілюзіями. Магія алкоголю робила свою утопічну справу. Примарився комуністичний лозунг "Пролетарі усіх руїн єднайтеся", що висів понад вітриною з пляшками, зазвучавши як тост за упокій невдалої спроби змінити світ на краще.
- Неси ще...
"Зберігаються тільки народи - завойовники, себто тільки вбивці. Завойовані народи - скніють. Україна ніколи не була завойовником. Єдина її слава - історія козацького самозахисту. Забрати в неї це - і такого народу більше не існує."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005409
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Зимно...
искрить
мороз...
однак
весело
атлетам :
Оплески !..
лемент !..
імператор
медалі
протер...
іч,
аборигенам
допінг
адаптував -
виграли
спритними
обоРУтками
чемпіони
інтервенцій.
В лютому 2014 року у імперському поселенні сочі відбулася одна із найскандальніших зимових Олімпіад в історії. Господарі змагань за радянським принципом прагнули здобути якомога більше медалей різного гатунку для пропаганди власної войовничої величі, нехтуючи міжнародними правилами чесної боротьби. Їхні так звані атлети масово користалися забороненими препаратами для покращення особистих результатів, а їхні справжні тест-проби після виступів замінили на фальшиві, начебто правильні, аби не виникало жодних сумнівів. Грандіозна афера розкрилася. В підсумку у багатьох місцевих горе - спортсменів завойовані медалі забрали, здобутки анулювали. Декого із них усунули від участі у майбутніх турнірах. Перше місце тоді, враховуючи дану неординарну ситуацію, в загальному командному заліку заслужено взяли норвежці, а друге - у збірної Канади. На наступній Олімпіаді російська делегація виступала вже без прапора, без гімну, без акредитованих журналістів.
З початком повномасштабної агресії проти України зухвалих загарбників усунуто майже зі всіх великих спортивних форумів.
Спорт - це мир, а раша - синонім слова "війна".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
- Як же тут холодно...Брр....- зуби політв'язня Валерія Марченка в пермському таборі вибивали химерну чечітку. Все пливло перед очима : дитинство, юність, перше кохання, навчання у престижному вузі, фатальний арешт...
- Именем советской социалистической революции за политическую клевету (яку таку іще клевету, бо українською говорив постійно) и буржуазную деятельность гражданин Марченко осуждён на 6 лет колонии строгого режима, а также ещё на 2 года общей ссылки. Приговор приведен в действие и опровержению не подлежит ! - прочитав з листка вбивчим голосом суддя вирок суду за 1973 рік.
- Я стільки не проживу, могли б дати менше...- іронічно посміхнувся підсудний.
- Будем перевоспитывать в духе ленинских принципов строительства эталонного общества ! - підсумував той же суддя.
" Вони з глузду з'їхали. Яке "общество" ? Це є тюрма народів. Може хоч книги вдасться з собою взяти..." - готувався до заслання правозахисник, що був дуже схожий на французького актора Бельмондо. Йому б займатися перекладацькою роботою десь у
цивілізованому суспільстві, натомість в тоталітарному треба пройти усі муки переслідувань та непокори.
- Та тут же щурі грають в піжмурки ! - отямився раптом Валерій. - Дайте мені хоча б якусь літературу ! - щосили крикнув арештант.
- Не положено ! - відповіли за тюремним віконцем.
- Коли у мене побачення з матір'ю ? -:перепитав відчайдуха.
- На следующей неделе !
"От і добре. Щось привезе мені прочитати із дому, може вдасться переклад зробити ? Потому конвой зробить обшук, забравши писанину...але мозок повинен працювати...- не здавався український патріот.
Він і в житті не відрізнявся богатирським здоров'ям, а в камері суворого режиму почав слабнути доволі таки швидко.
"Хай би все скінчилося врешті. Піду до неба у кращі світи, аби не мучитися з тими вандалами...- тяжкі роздуми переслідували Марченка. Виходу справді не було.
Радянська імперія не давала жодного шансу інакомислячим. Ну хіба привселюдно покаяння і співпраця з к д б. Такої ганьби не міг дозволити собі затятий критик русифікації. Отож довелося пройти через усі кола земного пекла, аби стати взірцем спротиву для наступних поколінь. Поки що фізичні та моральні тортури тренували кволе тіло.
Дух Свободи невидимими крилами то піднімав у висоту свого палкого прихильника, то раптом опускав у безодню. Марення Марченка рятували. За них шанувальник демократії несамовито чіплявся як за останню соломинку. Якийсь велетенський звір нещадно демонічно переслідував його, пазурі розпустивши, намагався зловити. Немов би розгорталася казкова баталія з нещасливим кінцем. Але Добрі Сили ставали на допомогу і ось уже шаблями рубали голови тому страшному червоному дракону. Та, виявляється, марно. Голови знову й знову виростали - множилися і вівся черговий кривавий бій...Цей містичний сюжет надихав - створював умови для подальших дій. У темряві виразно іскрили воїни - цитати із нетлінного "Кобзаря". Їх ворожі елементи намагалися спалити як колись славну козацьку столицю Батурин. Епізодами ширилася "зрада". Грузинського терориста кобу засудили на тривалий термін за пограбування банків, німецького агента ульянова не пустили мокшанські прикордонники і він в Женеві спився від неможливості реалізувати вчення марксизму...Європейці на таку аферу не повелися. Тінь першого Президента УНР Михайла Грушевського вийшла із історичного забуття, особисто пішла обороняти Крути від більшовиків, закликаючи підлеглих створювати професійну армію для молодої республіки...Привид Симона Петлюри вже домовлявся про зброю для Січових Стрільців із закордонними постачальниками...Петра Болбочан не був розстріляний своїми ж недалекоглядними керівниками, а став великим полководцем, що розбив кляту східну орду під Харковом...
Будапештське повстання 1956 закінчилося перемогою волелюбних угорців, адже він писав до Центру, аби вивести війська Варшавського договору звідтіля. За це йому приписали ще додаткову кару...
Усе скінчилося восени 1984 року після другого арешту, коли відмовили нирки. Матері вдалося перепоховати Сина-Героя українській землі. Тепер його незламний Дух витає десь по київських околицях і намагається захищати візуально нещасні терени від новітньої російської агресії...
За дивним збігом обставин, суддя Григорій Зубець, який головував при винесенні фактично смертного вироку для дисидента у березні 1984 року, назвавши його "особливо небезпечним злочинцем", пізніше зробив блискучу кар'єру юриста в новітній Україні, має різноманітні державні нагороди...і спокійно доживає похилі роки в комфортних умовах.
"Я вірю в Бога, вірю в добре начало людини. Винним себе не вважаю, бо старався робити людям тільки добро. Держава завинила перед громадянами в мільйон разів більше, аніж ті перед нею. До кінця днів своїх буду протестувати проти несправедливості..." - останні слова Валерія Марченка на вищезгаданому судилищі комуністичного свавілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005253
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
- Нас кличуть в Польщу ! Скільки листів надійшло від них - повна торба ! - менеджер "АББИ" повідомив цікаву пропозицію.
- Так це ж країна соцлагерю. В них певно танки їздять по вулицях...- скептично глянув на нього Бенні.
- А робітничі протести в Гданську як вони по-звірячому придушили...- підтримав напарника Б'єрн.
- Якщо добиратися літаком, тоді я не їду...- продовжила дискусію Агнета.
- Але ж ми випускаємо скоро новий альбом " Прибуття" і нам потрібна реклама...- спробувала заперечити Фріда.
- Нас і так вже всі знають...- опиралася усіляко білявка.
- Якщо сидіти на печі, хто буде пекти калачі ? Га ? - глянув на них строгий шеф. - Ви ж мріяли про успіх. Ось він - беріть...
Зазвучав раптом телефон і на тому боці проводу говорили польські колеги по творчій співпраці. Обіцяли взяти на себе усі транспортні витрати і якісно відзняти їхній майбутній відео концерт на польському телебаченні плюс перебування артистів в готелю та цікаву екскурсійну програму.
- Гаразд...Їдемо...До відзення...- по-діловому заговорив продюсер квартету.
- Тоді я лечу раніше від Вас. Не дай Боже, аби моя маленька Лінда лишилася сиротою...- дратівливо парирувала красива мама.
- О Боже, знову починається...- тепер уже Б'єрн роздратовано глянув на неї.
- Та нічого страшного не має. Переліт не тривалий, виступите на місцевому ТБ, побачите Варшаву і додому...- підсумував Стіг Андерссон й вже подумки збирав валізи.
Невдовзі перша учасниця "АББИ" вже мандрувала столицею Польщі і робила невеличкі закупи. "Ого, яка бідна країна...Чогось ті комуністи не дбають про народ..." - перші враження так собі.
- Препрашаме ! Ви із "АББИ" ? Можна ваш автограф? - юрба молодих людей оточила її.
- Звідки мене знаєте ? - зніяковіло спитала фея музичної магії.
- Бачили Вас у кліпах разом із брюнеткою...Які чудові ваші голосить ! А гармонія пісень...ммм...насолода...- вдоволено відповіли ті.
- Окей ! - вона підписала їм аркуші паперу та попрямувала до готелю.
" Ого, скільки тут прихильників "АББИ". Це добре, але які вони надокучливі..." - промайнула думка вродливої співачки мов осінній листок, бо саме золота осінь 1976 року ступала красиво по землі. Ї їй однаково який лад у землян : соціалізм чи капіталізм, чи ще казна-що. Насолоджуйтеся кожною миттю свого тимчасового перебування тут. Й, звісно, ще краще послухати виступ чотирьох унікальних космополітів, що саме збираються виступити перед місцевою багатомільйонною телевізійною аудиторією.
"Увага ! Камера ! Мотор !" - сцена спалахнула яскравими декораціями і білі ангели зійшли з висот по сходах космічного трапу до поляків наче поважні неземні гості (вони тоді так близько були до України ! )...О як же поталанило нашим сусідам бачити наживо оцих ідолів.
По правді сказати, сходинки тієї конструкції обмотали прозорою клейонкою, щоб блиск давали і перестаралися. Бо ноги почали ковзати по ній. Прийшлося робити додаткові тренування. Все решту пройшло на відмінно. Усі лишилися задоволені. Телеглядачі - насамперед. В Швецію гурт повертався вже у цілому складі(Агнета врівноваженою стала) і з масою нових захоплюючих вражень.
Так звана "Залізна завіса" в той момент стала надщербнутою, крихкішою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005232
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
- А пам'ятаєте, батьку, Ви якось розказували про УПА ? - двадцятирічний Данило Мигаль, син українських емігрантів з Канади, ще раз допитливо спитав неня про героїчні сторінки української історії.
- Так, сину дорогий. Пам'ятаю дуже добре. Важна та боротьба була. Надто нерівні сили...Московити перебиралися у форму бандерівців, аби нас клеймити, і йшли вбивати мирних людей. Європа та Америка, виснажені Другою світовою, не хотіли повстанцям допомагати. І все зійшло нанівець...- з нотками суму ще не дуже старий чоловік Богдан, який колись був лікарем дивізії "Галичина", згадував ті буремні події.
- Я відчуваю - в мене усе кипить всередині ! Я мушу щось зробити для знедоленої України, аби світ побачив це !
- Що Ти можеш зробити ? Вона окупована москалями... - похмуро глянув колишній вояка на енергійного юнака.
- Але треба щось робити ! Треба використовувати кожен сприятливий момент ! - не вщухав запалений хлопець.
- Заспокойся сину, нічого Ти тут не вдієш. В мене рідний брат теж був таким затятим опришком і загинув від рук проклятих комуністів...резюмував батько.
- Здається я придумав. Зараз у нас проходять Олімпійські ігри. Там виступають також українські спортсмени, щоправда, під чужим прапором. Спробую відновити справедливість хоча б на якусь мить...- в голові Данила вже дозрівав план.
- Кому воно потрібно. Хіба що пригод собі набереш і до в'язниці підеш...
- Ех батьку-батьку, втратили Ви колись шанс збудувати державу...
- Кажу, шанси мізерні були...
- Значить так, їду...
- Куди ?
- В Олімпійське містечко...Там на місці щось придумаю...
- Та це півтора тисячі кілометрів звідси...
- Ну і що ? Я мушу це зробити...
Очі невгамовного підлітка палали як золоті олімпійські медалі. Він вже знав, що робитиме, бо його друга Батьківщина потребувала хоча б крихти об'єктивної уваги...
- Даниле, поспішай, потяг скоро рушає ! - гукнули завзято товариші із Союзу Української Молоді (СУМ).
- Та встигаю !
- Прапор жовто-синій взяв ?
- Аякже ! А Ви букви взяли ?
- Авжеж ! Зараз перевіримо : "F", ,"r", "i", "d", "o","m", "U", "k", "r", "a", "i", "n", "e"...Здається, всі...
- Тоді з Богом ! - юрба розмістилася в комфортному вагоні й стукіт коліс вже набирав свої звичні оберти.
Вони прибули ввечері до Монреалю, коли саме починався основний цикл змагань.
- Ого, скільки тут народу різного...Нам треба конче попасти на виступи саме українських атлетів...- гукнув їхній ватажок.
- Я флагшток радянського кривавого сукна зірвав, аби менше муляв перед очима...
- Молодець !
- Ось, дістав квитки на футбольний матч надери - сирисири.
- Що -що ?
- н д р - с р с р ...
- Тоді йдемо !
- Отже, на трибунах поводимося чемно, щоб ніхто нічого не підозрював. А потім кожен дістає свою потрібну букву і складаємо банер, аби всі побачили. Зрозуміло ?
- Єс, сер ! - підбадьорливо вигукнув Мигаль, котрий відчував історичний момент дійства.
Він наче той учасник Олімпіади теж мусів проявити спритність...хоробрість...витримку...наполегливість...Попереду бар'єр між глядачами та змагальним полем.
"Треба все прорахувати до найменших дрібниць. Помилитися не можна..." - думки гуділи як бджоли в унісон навколишньому вереску. Висота, яку потрібно подолати десь коло 4 метрів. І тепер вже точно наважиться на стрибок у невідомість. А там хоч потоп. Стрибун готувався до свого історичного забігу.
Гра розпочалася неквапливо. Футболісти мляво бігали...Аж тут на початку другого тайму сталася направду неординарна ситуація. На трав'яний газон вибігла бородата молода особа в джинсах і вишиванці, розмахуючи синьо-жовтим стягом. Вона чимось нагадувала американського культового співака Джима Моррісонв, що теж мав українське коріння. Потім, адаптувавшись, наш козак почав спонтанно танцювати запального гопака, увівши в ступор оточуючих. Це було щось !
- Тримайте його ! - першими отямилися полісмени.
- Свободу Україні ! - встиг крикнути відчайдушний герой перед спантеличеними футболістами, а потім покірно пішов у супроводі правоохоронців до виходу. Той матч радянські атлети, в складі яких виступили аж дев'ятеро киян, програли з рахунком 1-2. Але в підсумку таки взяли бронзу, чим розгнівали високе начальство в москві.
- Навіщо Ви це зробили ? - в поліцейському відділі його вже допитували стражі порядку.
- Бо хотів привернути увагу до знедоленої України. Її окупували. Українські спортсмени повинні змагатися власною командою під синьо-жовтими знаменами !
- Хоч розумієте, що може вийти дипломатичний скандал ?
- Мені все одно. Робіть як знаєте...
Після кількох годин Данила все ж таки відпустили. Приїхав син Степана Бандери Андрій, який тоді працював адвокатом й зумів довести усю правоту політичних міркувань відважного "прапорносця" із Тандер - Бею штату Онтаріо.
27 липня 1976 року бурхлива історія зафіксувала іще один епізод нашого спротиву, хай і не надто дієвого, але ж говорять у народі : "Вода камінь точить..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005213
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
- Я не можу сконцентруватися... я плачу...що зі мною коїться ? - брюнетка "АББИ" Фріда, вся у сльозах, спробувала витерти їх.
- Що сталося ? Тобі погано ? - занепокоєно перепитала білявка Агнета, напарниця по колективу.
- Розумієш, нова пісня зачепила, надто ефектна вона...Не можу взяти себе в руки...В мене всередині усе перевертається...
- Є щось у ній вишукане аристократичне...
- Зі мною це вперше...От побачиш, її будуть скрізь чути й під неї закохуватимуться...
- Наші хлопці - генії...
- Так. Це правда...
- Ану спробуємо ще раз...
-Давай, тільки витримаємо паузу, щоби емоції вляглися...
- Окей.
Вони знову вдягнули навушники і студійну кабінку для записів заполонила чарівна фонограма, що згодом втілиться у одну з найбільш знаменних композицій "АББИ" " Dancing Queen". Або як її іще називають - "гімн життю". О знову ця божественна гармонія і їхній унікальний ТРЕТІЙ ГОЛОС. Пісня настільки сподобалася різним верствам населення, що на весіллі шведського короля Густава ансамбль попросили наживо її виконати.
- Поглянь, які милі та симпатичні ці артисти....
- Вони спокусливі, вони магнетичні...- новоспечена королева Сільвія ногами вже демонструвала свою неабияку приязнь до квартету.
- Може, потанцюємо ?
- Та тут скільки офіційних гостей, пишних впливових персон...- на хвильку знітилась дама Серця.
- Ну і що з того? Покажемо їм як треба проводити дозвілля.
Король зі своєю обраницею встали з крісел і почали показувати плавні рухи в такт мелодії.
- Милі гості, запрошуємо Вас до відпочинку. Розважтеся трішки, аби додати позитив для душі ! - урочисто промовив винуватець святкового дійства.
Банкетна зала почала нагадувати сільський клуб, де зібралася молодь аби весело провести час.
- Я люблю Тебе, Густаве. Це найкращий день в моєму житті.
- Я теж Тебе кохаю, моя люба. Тішуся, що ми нарешті разом.
Вони були щасливі, усі довкола теж раділи. Артисти завойовували аристократичну публіку ритмічними па так легко, так невимушено...Здалося раптом, ніби то самі Боги спустилися на грішну Землю, аби виконати магічний специфічний обряд по оздоровленню душі й тіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005092
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
- Що Ти таке дивишся ? - чоловік обійняв дружину за плечі.
- Ось новий фільм транслюють "Іронія долі або з легким паром"...- відповіла жінка, пораючись біля новорічного столу.
- От коли вже нарешті український фільм будуть транслювати 1 січня ? - дратівливо вимовив чоловік і досягнув із сумки холодне шампанське. - Представляєш, весь змерз, мусів дві години відстояти в черзі, аби купити напій і ще "Лікарської" ковбаси.
- Тобі ще повезло, сусідка півдня вчора відстояла подібним чином та зі скандалом, бо перед самим носом закрили магазин на обідню перерву. Так і не знаю, чи купила вона консервований горошок до салату...
- Тепер треба мати знайомих продавців. Тоді життя й справді життям буде, а не стоянням - тупцюванням в натовпі за дефіцитними товарами.
- Покраю хліб, заправлю "Олів'є" смачним майонезом, який принесла мені співробітниця, і можемо святкувати Новий рік...- турботлива господиня нарешті усміхнулася.
- Ти глянь що в телевізорі коїться ? - спостережливий господар, що працював інженером на виробництві, помітив щось дивне у ньому.
- А що власне сталося ?
-:Головний герой геть "під джмелем", так "набрався", що до чужої квартири попав й храпе в чужому ліжку. А хто ж комунізм будувати буде ? До нього вже недалеко лишилося. Казав раніше кукурудзяний генсек, що у 1980 буде він.
- Що буде ?
- Комунізм...
- Яка країна, такі й герої. Щось обов'язково буде, але що воно таке і з чим його їсти, коли вже в країні продукти не вагу золота...- парирувала вона і теж з цікавістю глянула на екран. - Ой лихо яке, він зовсім ніякий !
- То в росіян в крові - пити і збитки робити чесним людям. Вони і нас навчили оковиту кінськими дозами дудлити. У нас в комбінаті працює майстер по ремонту - світла голова, якби не горілка. Його червоний ніс стирчить на дошці догани і нічого не допомогло. Звільняти не хочуть, бо немає ким замінити. Отак...
- І лаятися нас навчили теж оті "старші брати". Мій директор на три поверхи гне коштурів, аж вуха в'януть. Ніби інтелігент рахується, має вищу освіту...
- А звідкіля він ?
- З Підмосков'я приїхав до нас впроваджувати передові соціалістичні ідеї праці. А нам швачкам потрібен спокій, бо все гудить довкола. А тут отой шеф верещить як ненормальний...
- Є в них ця риса характеру. Давно підмітив...Тобі не здається що ми живемо в паралельних реальностях ? Одна реальність офіційна згідно заданого курсу к п р с, інша - справжня хоч і не така яскрава, скоріше навпаки - бліда...
- Як бліда поганка ! - випалила дружина - швачка, що вміла добре плести не тільки нитки.
- Типу того...Дивись-дивись цей женя лукашин, здається, очуняв..
- Ага, бачу, ще й хоче залицятися до красивої власниці дому...
- Ох і хитрий він. Каже, ніби не знає якими вітрами його сюди занесло в інше місто...
- Напився мов порося, авжеж, не знає...Того женю колеги напоїли до чортиків...Я бачила від самого початку оті застілля...Мама не пускала свого синочка нікуди. А потім його заманили до лазні троє пройдисвітів...І почалося...
- Я ж казав, що це в них в крові...
- Годі нам тих п'яниць дивитися. Включи краще програвач і поклади якусь гарну платівку. Все ж таки свято нині.
- Ти знаєш якраз буквально вчора друг мені з чорного ринку приніс диск закордонних зірок естради. "АББА" називаються. Половину зарплати віддав. Ти не будеш сердитись на мене ?
- Сьогодні ні...Включай пошвидше...Хочу трішки відпочити...
- А дванадцята година ночі ? А бій курантів ?
- Та ну їх ! Били і будуть бити...
- Хоча б ігристого трішки для настрою ?
- Для поцілунку...тільки не багато, бо голова болітиме...
Корок вистрілив аж до стелі, принагідно прицільно попадаючи в АБАжур. П'янкий аромат і включений програвач платівок миттю створили атмосферу ідеального комфорту. Пара невимушено закрутилася у легкому танці під звуки нереально красивої мелодії "I do l do l do"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005074
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
- Ти знаєш, друже, на природі пишеться набагато краще, аніж в шумному Стокгольмі. Нічого не відволікає. Добре, що ми купили цей будиночок на острові. Ідеальне місце для творення музики...Наш наступний шлягер називатиметься "Mаma Mia" ! Я до нього вступ цікавий придумав. Ось послухай !..- Бенні сів за фортепіано, зазвучала мелодія.
- Французький Імператор колись мемуари писав подібним чином, ховаючись від усіх, а ми - естрадні номери... Давай гляну... Якась чергова банальщина, але спробувати можна...Тим паче назва промовиста...- Б'єрн взяв гітару та вдало зіграв на ній в такт майбутньому музичному шедевру, який навіть після розпаду знаменитого квартету на зламі тисячоліть набере нечувану славу у вигляді мюзиклу.
- Ще б ангельські голоси наших дівчат сюди додати і все. Можна підкорювати Європу.
- А ми вже її фактично підкорили нашим "Waterloo". Наполеон Бонапарт навіть не уявляв собі, що саме творчістю а не масовими вбивствами можна завоювати континент...- резюмували музиканти, граючись паралельно акордами, щоби доробити пісню.
- Друзі, це неймовірно ! Нас хочуть бачити у Данії, Бельгії, Голандії, Австрії, Іспанії ! - їхній керівник Стіг Андерссон, щойно зайшовши в студію, вже сіяв від щастя.
- Так-так, знаємо. Але маємо ще деякі твори доробити, бо надто хороше їхнє звучання.
- Звісно-звісно, не будемо поспішати. Ви вже й так зчинили чималий галас. Ваші композиції стрімко піднялися в топі різноманітних чатів. Хто б міг таке уявити ще півтора року назад ?
- Наполеон із пекла ! - усі дружньо засміялися.
- Жарти-жартами, але я відчуваю щось подібне. Ми завоюємо не тільки Європу - цілий світ. Інтуїція мене ніколи не підводить...- шеф смачно затягнув сигару.
- Треба ще багато попрацювати, аби всіх завоювати. Агнета хоче більше часу проводити зі своїм маленьким дитинчам...- вже серйозно дорікнув Б'єрн.
- Аякже, треба то треба. Хай ходить поки що до студії, записує свій божественний вокал. Дитина трішки підросте й тоді поїдемо на гастролі. Ой що то буде потому...
- Ви впевнені ?
- На сто відсотків. Мені наш відео інженер підказав чудову ідею. Аби наша музика ще більше сприймалася публікою, потрібно створювати відеокліпи.
- Відеокліпи ?
- Змонтовані сюжетні ролики на 3-4 хвилини, де вас можуть побачити ваші фанати. Гадаю, цей оригінальний хід додасть нам ще більшої популярності. Тож вперед, підкорювати простір ! - підсумував їхній директор, що в ту мить був справді схожий на новітнього Наполеона, хоча замість величезної армії жорстоких солдат, він мав у своєму розпорядженні чотирьох талановитих артистів і невеликий допоміжний персонал. Тремтіть фанати усіх континентів ! "АББА" скоро завоює Ваші серця !
"Мама Мія ! Мені треба розібратися в собі.
Ти казав, що йдеш.
Але чому ж тоді повертаєшся,
Чому розбиваєш знову своє бідолашне серце.
Це тільки гра ?
Тоді йди або вертайся назавжди.
Я знаю : раптово це не припиниться.
Чуб дзвоники внутрішні, котрі знову
Розбурхали емоції...
Мама Мія ! Як все складно.
Мама Мія. Треба часу трохи,
Аби усе зрозуміти...
Мама Мія ! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004891
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
- На вас смотрит весь советский народ. Мы не должны проиграть немцам. Мы их победили во Второй мировой и сейчас не должны осрамиться...- перший секретар ц к к п у щербицький тоном високого чиновника загострив увагу на результаті принципових футбольних матчів для іміджу радянської імперії, котра нізащо не повинна програти німецьким спортсменам в час тридцятої річниці Перемоги над фашистами (ага, одних перемогли, а інші в кремлі заховалися).
Мова йшла про епічне протистояння між київським "Динамо" та мюнхенською "Баварією" в матчах за Суперкубок Європи 1975 року.
- Но это только игра и может случиться все что угодно. У них в составе шесть чемпионов мира. - спокійно відреагував Лобановський - рудоволосий амбітний
тренер киян.
- Тогда лучше не играть, если вы не ручаетесь за результат...
- Это ещё хуже. Они подумают, что мы струсили...
- Что же делать будем ?
- Играть в свой контратакующий футбол, создавать трудности для них и опасные моменты для нас... в конце концов реализовывать их. Команда у нас боевая слаженная.
- Да знаю, видел как вы этих мадьяров весной в Кубке Кубков сделали. Отличный результат "3 - 0". Но здесь же немцы. Это другой уровень.
- Мы покажем достойную игру. Можете не сомневаться.
- Ну-ну, если что не так, приму жёсткие меры. - строгий голос партійного боса на мить повернув ситуацію у лихоліття страхітливих тридцятих. Невже знову когось репресують ?
- Я должен идти, готовить ребят к игре.
- Идите, только без победы не возвращайтесь ! - зарядив на переможний лад всесильний начальник, який, виявляється, був палким фанатом гри мільйонів.
Стояла тепла футбольна осінь. Столичні футболісти посилено готувалися до героїчної дуелі зі знаменитими на весь світ німецькими опонентами.
- Та нічого вони такого не показують у цьому році. Подивися на турнірну таблицю. - веселун Матвієнко, один із захисників команди Лобановського-Базилевича, підбадьорював колег і самого себе.
- Ти їх ще добре не знаєш, коли так говориш. - вступив у діалог напарник Решко.
- Вони надто хитрі. Бачили, що з голландцями витворили у фіналі чемпіонату світу. Ніби особливого видовища не показали, але який тотальний пресинг на кожному сантиметрі поля...- підтримав бесіду Мунтян.
- Дивіться-дивіться, мужики, ветерани прийшли нас підтримати ! - кивнув нападник Онищенко у бік поважних людей з медалями, які спостерігали за тренуваннями улюбленців. Деякі з них були в інвалідних візках.
- Ребята, работаем-работаем ! - бадьорий голос тренера Базилевича вкотре надихнув атлетів на майбутні звитяги.
- Що ж будемо боротися, іншого нам не дано...- спортсмени знову почали цикл інтенсивних фізичних навантажень.
Неочікувано для всіх першу гру у Мюнхені кияни виграли завдяки феноменальному голу нападника Олега Блохіна, котрий самотужки обіграв увесь німецький захист, пошивши в дурні навіть хваленого Франца Бекенбауера.
Наближався матч -:відповідь. Ажіотаж намітився нечуваний. Каси Республіканського стадіону в Києві спорожніли вмить. Вільних місць годі шукати. Їх не було, бо розподілили між різноманітними організаціями та колективами підприємств. За квиток на чорному ринку віддавали цінні речі з домашньої реліквії ! Отакий він гіпнотичний м'яч в кмітливих ногах футболістів.
- Ти собі не представляєш, як нам поталанило ! - вигукнув з порогу робітник київського заводу, що зайшов у гості до свого друга. .
- А що таке ? Лотерею виграв ? - перепитав ошелешено той.
- Більше ! Два квитки дали мені на виробництві як одному з найкращих слюсарів колективу. Дружина не схотіла йти на стадіон, каже, що шум і свист на ньому її дратує. Вона краще книгу почитає вдома. То ж, вдягайся, треба скоро йти !
- Та ти що таке говориш ! Невже я побачу це дійство ? - господар маленької квартири метушився, шукаючи потрібний одяг.
І ось вони вже буквально бігли на всіх парах до спортивної чаші, яка б мала напоїти їх шаленими емоціями. Так воно і вийшло.
- Ваші квиточки, будь-ласка ! - міліціонер оглянув швидко двох новоприбулих вболівальників.
- Проходьте ! 13 ряд, 37-38 місця, сектор номер 5.
Все...Гра почалася... О, Боже, нічого не чути. Гул більший, аніж на заводі. Здається, скоро вибухне цей вулкан переживань. Так і сталося двічі за гру, коли два рази м'яч побував у сітці гостей. І третій раз, коли закінчився поєдинок. Що тоді творилося там, словами не передати. Виверження Везувію, мабуть, не сколихнуло такі шари атмосфери чи стратосфери як це епохальне видовище. Рідне "Динамо" (хай і радянське, що тут вдієш) стало найкращим клубом європейського континенту. А для багатьох присутніх на тій історичній феєричній події ці моменти виявилися найкращими у їхньому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004792
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
- Але ж бо тріщить це радіо ! Ніби підсилювач сигналу впаяв і транзистор теж...- ентузіаст Львівської політехніки схилився над приймачем, щось ворожачи ручкою пошуку хвиль.
- Треба було в село поїхати, там краще ловить закордонні частоти...- його одногрупник готував бутерброд, бо ж справді усі студенти голодні завжди. А ще вони спраглі до чогось нового невідомого. От і зараз в кімнаті гуртожитку пізно ввечері намагалися спіймати "ворожу" станцію, аби послухати якісний музон.
- Стій ! Є ! Знайшов ! - шум у динаміку раптом стих і звідтіля полилася оркестрова музика.
- Що це ?
- Радіо Люксембург. Вони передають о цій годині супер артистів. Зараз почуєш те, чого в совку не ставлять до ефіру...- обоє хлопців припали вухами до саморобного пристрою і вже налаштовувалися на мажорний лад.
- Велком ту ю... Нью сонг вері матч...Лісен, май дір френд ! - дещо таємничий голос діджея обіцяв щось незвичайне.
- "АББА" ! " С. О. С" - почався заспів і друзів захопили ніжні жіночі голоси.
- Якась "АББА"..."БАБА" краше б звучало. Про що вони співають ?
- Про моральну допомогу...
- Та це нам потрібна допомога...
- У кожного свої примхи. Вони співають про любовну перипетію.Тут людина реально просить її допомогти...
- От нам би їхні проблеми.
- Але наскільки якісна подача й спів. Тут такого не почуєш.
- Еге, пам'ятаєш як недавно ми "під мухою" "русское поле" виконували...
- Та в нас тільки про комсомольців та про партію горланять. Що значить " мій адрес не дім і не вулиця ? " Все перевели до колективізму монотонного. А щось для душі то, вибачте, нема часу, бо треба будувати бам, п'ятирічку давати за три роки...
- Ану шукай ще якусь хвилю...
- Зараз спробую...- ручка приймача крутилася, допоки не спіймала глухі звуки повідомлення.
- Чому перебиває ?
- Не знаю...Слухай те що є...
- Говорит радио "Свобода"... Передаем последние известия...В с с с р начались политические преследования и гонения. Инакомыслящих отправляют в лагеря. Год назад вынуждено эмигрировал известный бард Олександр Галич...Будьте бдительны, граждане... На каждом шагу может быть агент к д б...Возвращается эпоха жестокого сталинизма...- ефір шипів як зміїне кубло.
- Ого ! Нічого собі. І що це дійсно правда ? Ти віриш цим імперіалістам ?
- Ше й яка гірка правда...- вони озирнулися довкола, чи бува нікого немає в кімнаті. Ніби спокійно, тільки один тарган шустро вискочив із кута й давай стрімголов до раковини. Ну цей свідок мовчазний, хоч і часто дратівливий.
- Мені розказували про "арештовану коляду". А Грицько Чубай теж їм чимось не входив, ходять до нього, випитують що і де, контакти іноземних розвідок...
- От тобі великий жовтень ! От тобі епоха розвинутого соціалізму !
- Та тихіше ти будь. Що почув - не кажи нікому. Пішли спати, бо завтра знову ранком на пари бігти.
А завтра виявилося ще одним звичайним днем в епосі "застою". Уроки з історії к п р с, політичної економії, вчення маркса та енгельса, квітневі "мирні" тези леніна. Після обіду - черги за дефіцитними товарами під браві марші, котрі кликали будувати омріяне комуністичне майбутнє вже сьогодні, не шкодуючи власних сил чи то навіть надзусиль...Заради чого ? Незгідних з цим напрямком відправлять на "перевиховання" до спеціальних медзакладів або до місць віддалених холодних полярних ночей...
"Ви не бачите цієї тюрми
Ви не чуєте цієї мови
Ви бачите лише цю дорогу
Ви чуєте лише мій голос
А тепер розслабте своє тіло
Ви засинаєте
Вам сняться чудові сновидіння
Про гастроном
Про єдину дорогу
І Ви спите...
Спите...
Спите...
Спите..."
Грицько Чубай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004734
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
- Не розумію, чому наш альбом так погано продається. Пісні як на підбір : мелодійні, стильні, на будь-який смак...- стурбований менеджер "АББИ" міряв кроками власний кабінет, ніби досвідчений інженер із конструкторського бюро щось прискіпливо вираховував. Правда замість циркуля він тримав розкішну сигару.
- Кому потрібні солодкі завивання. Зараз глем - рок у моді. Он як верещить Марк Болан мов кіт березневий...- спробував заперечити гарненький Бенні Андерсон, що й сам чимось нагадував породистого самця.
- У нас чотири такі екземпляри родини котячих ! Усі як на підбір ! Подивіться лишень, яких ми маємо тигриць. Вони скоро усіх "порвуть" ! От побачите ! Гляньте на їхні нігті ефектні ! До речі, чимось схожі на чудернацькі пазурі тварин. А вишукана мелодія завжди в ціні ! - відреагував їхній начальник і тим самим розрядив напружену обстановку.
- Дай Боже...- підтвердили свої наміри лагідні пухнасті звірята, що ладні були тоді залізти на найвищу верхівку великого дерева.
- А твір "Я лиш дівчина" чого варта, не гірший за "Дівчину" Леннона - Маккартні. Гадаю, не треба поспішати. Усі хочуть все і одразу. А так не буває...- мудрий керівник зупинився й сів у зручне робоче крісло.
- І навіть промовиста обкладинка із заголовком "ПОДЗВОНИ-ПОДЗВОНИ" нічого не дала. Ніхто не дзвонить і не запрошує на гастролі...- резюмував звукорежисер, що приймав участь в запису дебютного диску-гіганту.
- Й пісні ваші не хочуть ставити радіостанції...- підтвердила прибиральниця, щойно зайшовши до них, аби витерти нагромадження пилюки.
- А що з Євробаченням ? - спитали артисти.
- Спробую подати заявку на наш виступ в англійському Брайтоні. Але треба хіт, аби шокувати оту консервативну публіку.
- Є такий : "Ватерлоо" називається...
- Як-як ? "Ватерлоо" ? Це про Наполеона Бонапарта ? Але там політичні меседжі заборонені.
- Та жодної політики. Ця пісня про любовну інтригу, в якої щасливий кінець. Це дійсно те, що може "вистрілити"...
- І тоді нас усі почують ! Ми нарешті "засвітилося" ! - не приховував оптимізму, підкрутивши свої довгі вуса статний шеф.
- Так, вельмишановний "АБАжур". Обов'язково сіятимемо під вашим чуйним управлінням... - вони підбадьорювали один одного і налаштовувалися на майбутні тріумфальні подорожі.
- А зараз перед нами виступить гурт зі Швеції, що має назву, яка легко вимовляється. Зустрічайте, "АББА" !!! Запам'ятайте це ім'я ! - ведучі пісенного конкурсу Євробачення 1974 року, немов у прозору воду дивилися. Чарівною паличкою махнули, себто руками, і дали старт казковому дійству, котре згодом стане називатися "аббаманія".
На сцену вибігли четверо магів у кольорових костюмах, аби після чотирьох хвилин їхніх звукових гіпнотичних ефектів зал вибухнув нечуваними оваціями. Ще й до того білявка Агнета одягнулася в синю шапочку та синє плаття. Яка прекрасна синьо-жовта композиція барв ! Який символічний шведсько - український ренесанс ! Так, це була велика Звитяга. Знамените фіаско грізного Наполеона стало поворотним моментом для молодого ансамблю. Першу битву виграно !
- Перемога на "Євробаченні" - це як хокейній збірній Швеції стати Чемпіонами світу ! - додав схвильований Б'єрн.
"Наполеон програв під Ватерлоо битву -
В мене така ж доля.
На полиці лежить книга з історії,
Наштовхує мене на думку :
Ватерлоо ! Ти мене завоював !
Я опиралася, як могла.
Здається, мала б сердитися на Тебе...
Все вийшло так спонтанно і раптово.
Але чому ж я не серджусь ?
Чому я радію ? Чому така збентежена
І водночас закохана ?
Ватерлоо ! Ти мене завоював !
Хоча я програла цю битву, але стала переможцем !"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004698
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
розгніваНА
аура :
кара
екстремістів
таки
найшла !..
"иваны"
йорзали...
кобзон
аморальний
тепер
експертно
роз'яснює
"історію
випАДку"...
атаковані
невдахи
однак
вилаяли
енергійно
царя
"ь"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024