| Сторінки (3/272): | « | 1 2 3 | » |
Коли на небі ще немає жодних снів,
Коли слова не зайві, але з ними бути лінь.
То зацвітає сміх на перекір сльозам,
Не стриманий потік, заповнений вокзал.
Тепер втрачає сенс той філософський зміст.
Що згас у голові від вічних полювань.
За що ця кара їм, за що вона мені,
Продовжуйте лунати прожектори ясні.
Давай замовимо політ. Давай покинемо чужі слова.
Давай замовимо лиш раз. На безліч днів.
Коли в ночі невидимі думки,
То ніби ангели, а може й не вони,
Стоять у черзі всі, та й поміж сірих стін.
Налийте їм усім. Весняний талий сніг.
Спочив він на плечі, від вільної нудьги.
Як птах на нього сів, як білий оберіг.
Не плач, це не біда, останій вихідний,
Прощай, сказати це як зрадити себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Стануть гойдати нас хмари, і палатимуть трави.
На безкінечній землі.
Рівні й криві паралелі досить дивитися в стелю
Там не знайти ту весну.
Звідки втікають хвилини, та не спинити мотиви,
А чи можна залишитись тут.
Впадуть без духу сили, насильно не будуть милі.
На безкінечній землі.
Вагони живих і мертвих, за ніч сторінки затерті.
Розум виходь на дуель.
Будуть стріляти у небо, скільки нам правди ще треба.
Щоб довіряти на слух.
Стоять і чекають вірно, без віри буденні прірви.
Ведуть з чудесами війну.
Серце тліє від спеки, змилуйтеся наші предки,
Й слово заповніть слізьми.
Хмари пливуть у пустелі, тіні свої залишають,
На безкінечній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
В тобі ціле море відкритих сторін.
На згадку про мрії там є цикл днів.
В якому життя називали кіно,
Сказали, що тут вічно буде воно.
Сказали слова не розвіються в попіл.
Сказавши вони залягають на дно.
Так краще писати в пориві думок.
Про люті погрози та теплий дзвінок.
В тобі цілі строки до серця землі.
З якої розквітнуть трави рясні.
І не загине коріння у ній.
Де є ти там і де є твій дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
У певний час, світ має скарб.
Такий, що поглядом лікує.
Миттєвий знак, змінив буття.
І океан тепер хвилює.
У ньому плач, це правди смак,
Краса солодка до безодні.
В думках політ, а зовні цвіт,
Із океану аж до неба.
Бо ангел ти, і без війни,
В собі сховала полонених.
На волі хаотичних перешкод,
Як орхідея… Водою освятила темних.
На радість їм, усю печаль
Ти проміняла на бажання.
Бо ти життя, і всі слова,
І навіть в паузах мовчання.
Навчила зміст, знайти як слід,
І доторкнутися до сонця.
І стане текст крилатим в нім
Із золотим відтінком ночі.
Спочити на тобі так хоче,
Весняний образ теплих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Переверните страницу на следующий день,
Переверните её.
Прочтите разбросанный текст,
Прочтите его поперек.
И уплывёт по воде,
И уплывёт по воде,
И уплывёт по воде,
...листок.
Там за чертой вечерний проспект,
Встречает тебя.
Как отказаться, как выпасть из снов,
Чем заменить слово "нет".
Откуда уйти, чтоб остаться внутри.
На месте не победить.
И угадать когда взгляд,
Заставит себя потерять.
Переверните страницу на новый этап,
Переверните её.
Пусть глаза видят и наоборот,
Пишите разлуке назло.
И уйдёт по воде,
И уйдёт по воде,
И уйдёт по воде,
...письмо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492928
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014
Выбор опасность ставит
Опыт - живые раны
Цели покинут слабых
Много так стало мало.
Вести прислал посланник
В тексте дал предсказанье
Знанье в порох стирает
Тайны и ожиданье.
Расцвету в долине
Раны мне залатает ночь.
Виною не повинен
Радость мне, слёзы прочь.
Воздух поднимет к солнцу
Жаждем свободные муки
Крепким будет терпенье
Многим мало прощенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490332
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2014
За столом в свободном танце
Уходить ещё не поздно
Научить их возвращаться, невозможно.
В однокомнатной квартире
Сердце очень хочет выжить
Кокаин бьет, не промажет, прямо в кровь.
Может быть в субботу утром
Нарисую тебя мелом.
Может быть ещё не поздно
Встретить душу в своём теле.
Завязал любовь сквозь стены
Нет преград для самых смелых
Даже чудо в это верит, может быть.
На руке твоей что справа
Время это очень мало
Что бы ждать его начало, как порок.
Может быть взлететь придется
И уйти как будто в гости
Может быть ещё не поздно
Голосом прорезать уши
Я ваш гость.
Эх да полей огород летним дождём
Эх да возроди ты на нём ответ на вопрос
Дай чашу вина и хлеба кусок
И оставь в бренном мире сытым свой род.
Может быть в хрустальной зоне
В дребезге разбить сомненья.
Может быть пока не поздно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2014
Разгони Стремящие пули
Погаси их пламенный вой
Что летящие в лоб, заставляют бежать неоткуда
Без шага вперед.
Не бегите от слов дикие люди
Всех прелюдий не хватит на вас
Не составят угроз, ваши мысли вам слуги.
На затылке нет глаз, так пошли же назад.
Ночь заводит в тупик
След поможет найти
Все свести на расстрел
Прах собрать в полноте
Преданный вечным мирам отпустить.
Покажи пространство иллюзий
Намекни кто тут главный герой
И пусть радуются каждому слову
Каждая строчка как приговор.
Радуйся каждому, радуйся небу
Жёлтому дню и бесцветной его стороне
В кругу красоты дари любовь первым
И слушай как сводят курки на мишень.
Страх уже не спасет
Враг наводит прицел
Ночь заводит в тупик
След поможет в пути
Боль связала нутро,
Отпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490122
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2014
Я тебе ціную, а ти цінуй себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
она либо первая любовь, либо последняя дрянь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478149
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2014
Раскатали губу дети,
Расплясался в углу ветер.
Умственное столкновение,
Книги поедают нас.
Мир холодный, руки - сплетни.
Здравствуй внешность пой мне песни,
На прощанье закрой уши
Что бы яд в них не попал.
Закрывая взгляд на вспышки,
Лица с титульной обложки,
Рты открыты, разум блещет,
Удивительный момент.
Умный воздух светом лечит.
Антивирусные поместья,
Принимают в свои объятья
Фиолетовых ребят.
Раскатали губу дети,
Деньги портят их портреты.
Умственное помрачение,
Жадность выключила свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475510
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
То є тіло як весна. Солов'їна постать.
То є цукор на губах й сонячне волосся.
Солодко в сторонніх снах, так в них повелося,
Двоє з трьох блукають там, ну а третя гостя.
Чим порадує вона, зачерствілих й гострих.
Не великих на словах, в привітальних тостах.
Чим розбавить гіркий чай, може поцілунком?
Та засвітить білий сад, свіжим візерунком.
Ходить голос по п'ятам, той моральний відгук.
Де закінчиться вода, там почнеться камінь.
Що тяжіє на душі, що палає в серці.
Під потоками століть він стає як рідний.
То є тіло, то є сплеск радісних емоцій.
В ньому аромат цвіте, та привітне сонце,
Дозволяє будь кому мріяти в сторонці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Відвертаючись пізнав відвертість.
Відпускаючи поставив крапки.
Закриваючи слова кінцеві,
Називаючи їх «далі».
Й далі буде далі...
Вірні очі взяв за правду,
А вона як сивий сніг,
То вона хвалила славу,
То її скривила вниз.
Завмираючи від цілих пауз,
Танцював весь організм.
Раз, і поміж нас цей день розтанув,
Два й закінчився політ,
Зупиняючись поринув в простір,
Зависаючи над морем втіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Сто мегабайтів свіжого соку, з простої суші, пішли зволожувати вогняні проходи-стравоходи. Ще й декілька кубиків льоду з посмішкою поринули в пащу. Прощайте, холодні... В післясвятковий день, пішли ноги-братики по похилій своїй клятій долі. Кілометри будували дзеркальні стіни, що руйнували здоровий глузд. Повітря змішувало всі фарби настрою, і довелося дійти до глухого скупчення всіх стін. Глухий кут. Здається простіше місця вже нема для відпочинку, від телеекраної чи спиртної втоми. Тілесний образ і його руки швидко розкладали матраци, подушки. Подумки вже закинувши ноги на плечі, тому хто пригрів всією нещирістю. І хай лається, хоч день і ніч. У нього таких як він, під ним багато. Це не відпочинок, це занадто просто для відпочинку, кричав голос з середини. Подумала голова, що це шлунок провокує на полювання смачної здобичі. А голос як струм бив по шкірі. Так це просто взяти і лягти, але де саме? Де зараз знаходиться моя можливість втратити все? Це тут. А тут глухий кут. Як навіжені повтікали всі ті ніхто, як почули це. І моя власність побігла. В русі під натиском вітру, думки трималися за волоси, боялися загубити свою домівку. Вони встигали накрикувати господарю, чи то не пастка? Куди всі втікають, їх ноги не реагують на небезпеку. Стоп! Стоп! Твереза частина мовила – «втекти це занадто просто, не там добре де все покоління втікаючих. Там де вони там нема чим надихатися. Всі букви складені в примітив». А тепер в якому напрямку зупинитися. Хоч би покажчики на шляху народилися. Через добу зупинка все таки відбулася, її спровокувала земля яка відійшла з під ніг, а до наступної потрібно було дотягнутися. Тож прогулюючись вниз по прірві, язик спрацював по призначенню, і створив купу слів – «впасти в наш час це занадто просто». Відлуння як батут, небо як магніт, кайдани смерті як птиці, веселі та байдужі, підіймалися до гори. Приближалося сонце, від нього аж кубики льоду в шлунку розтанули. Що ж тоді стати фаст-фудом для сонця? Воно ж мене зігрівало... І тут сонце відповіло на мій незабутній погляд – «я не голодне, я хочу просто привітатися», сказало і зробило все по моєму незабутньому погляду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2014
Хіба зв'язки тримають всіх.
Хіба ми зв'язуємо їх.
Скоріш чуже зриваємо собі,
Й нав'язуємо жертві світ.
Реальний світ де дякують за все усім,
І сміх як віковий чернець, продовжує життя,
І повертаються до нас птахи,
Бо не тримаємо ми їх, а їх закохує весна.
Ось ти навпроти зв'язала річ.
І вже без ґудзиків та швів.
Так тихо завітала королева ніч.
Лягла не зачинивши слів, але ж хіба вона не ти.
Від кого ж голова тоді втікає з пліч.
Шукає дорогих столиць, на звалищах смішних облич.
Хіба ми не парфуми чи не лід, весняний людоцвіт,
Розквіт у полі для голодних хліб.
І поміж зернових доріг усе зв'язав терновий змій.
Він для царів усе зберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Ты пришла мудрым вечером,
Скинув плед.
Информацию с плеч сняла,
Заразила лень.
В темных замках открыта дверь,
Много мелочи там.
Златом сердце украшено,
Забирай его в плен.
Собирай свои строки в стих,
Образуем любовь.
Рифмой связаны, ночь летит.
Напряжение на ноль.
Ты проникла в мелодию,
Исторических мук.
Тысяч рек полифонии,
Заплетались в одну.
Положил на траву
Серый туман мысль мою.
Разоблачил в ней меня,
И мой обман.
Ты ушла в след за месяцем.
Испарилась водой.
И к усталому облаку,
Прикоснулась рукой.
Отдохни и потом,
Появись росой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463574
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.12.2013
Не сумуй, а сумом своїм рятуй.
Не пиши по сто сторінок, а в одній букви склади.
Головні не римуй бо залишаться вони на листі.
Не руйнуй свою ціль, а тримай її у руці.
Без фундаменту поруч із нею поселиться страх.
Він силу перетворить в крах,
А ніжність спотворить в сопливих піснях. Не плач.
Не дивись як палає печаль, бо із нею згориш.
Не дивись як ніби ідеш ти, а до нього звернись.
Не сумуй веселись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Вийшла у бридку павутину,
У якій всі дуріють, та знищують себе.
Вийшла із кімнати-всесвіту.
Перерізавши пуповину, по вищому велінню.
Та зосталася блукати тут, розкривати ребуси.
Закривати нЕчисті, називатися по імені, чи на відгуки.
Трохи згодом звикнула, та зайшла у вірного,
Опинилася в тролейбусі.
Походила, потремтіла, заплатила.
Потім швидко вибігла, і у ритмах грізності загубилася.
Та для неба ця монета золота, як і кожна.
Охоронці чують всі задумані слова.
Люди бережіть її, вона ще зовсім дитинча.
Безхребетне мовлення її як повідомлення,
Зачіпляє за живе та приймається корінням.
В кожному із нас вона росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
- Не взаємне кохання та надмірне споживання ним, шкідливе для вашого здоров'я;
- Залізають в голову віпери і руйнують музосферу. Ноти з револьвера;
- Ноги от ушей - уши от ногей;
- Більше нікого і іще один;
- Скажіть мені, що я не дерево і відрубайте корені мої;
- Дуже важко: встати, вийти, вмерти;
- Гудки - сучі телефоні звуки;
- Очі говорять більше ніж ми їх чуємо;
- Недовіряй тим кому віриш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Як мені стати навколішки, та навколо святості.
Як мені волю дістати із болі громадської.
Вона потопає, вона моя грішная,
Вона тяжким каменем, в мені робить тріщини.
Здійнялися чвари між кривдою й молитвою.
Я хочу прояснення, без пекла й затемнення,
Скажіть мені ангели, чи так і без спадщини,
Залишу ці нутрощі земельної власності?
В мовчанні збиратимуть записи й прописи,
Всі за і всі просто так, киватимуть, щоб бути учасником.
І вийти насамперед перед закінченням.
Сказати немає тут грішників, тут є співучасники,
Такі як і ми всі сучасні самі собі власники.
Немає ідей, щоб зітерти всі свідчення. Каратимуть? Хай.
Тепер я чекатиму й план рахуватиму, далеко, далеко піду.
В годину хвилиную клонилися трави
Та билися в землю заплакану.
Як у вбрані так і в поприщі розтану у ньому, із-за великого розміру.
Шукайте тепер в колосистому мареві.
Всього розривайте вітри в полі воїни,
На плоті синці залишили вони,
Щоб бути поміченим та в котре вже не втекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Зачем мне в воду?
А где там люди?
В поту холодном,
В банальной жизни.
А где там птицы,
Их взгляд свободный
Поют о людях, которым снится... уют.
Огни, зовут на ужин.
Огни, мозги на блюде.
Глаза навыкат,
Пошли-и-и-и-и.
Вернемся утром,
Помяним старость,
Вчерашним спиртом,
Снимем усталость.
Уйдем под воду,
И в подсознание,
Подарим радость,
Воспоминаниям.
Огни, какая радость.
Пошли, нас будет мало.
И в той же сцене,
Мы сядем рядом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461661
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2013
Уснула весёлая тишина
И только текст был в ней
С намёком в ответ.
В замкнутом виде мои замки
И пусть не откроет их злость
- Откроет их смех.
В душе отшельник
А в образе нет
Последняя встреча
Как черствый хлеб.
Минорные темы
Сменили напев.
Пусть облик стены оставит нам след
И пусть мы ударимся в лоб
Оставим портрет,
Без пафосных лент.
И негативные лампы сотрут
Жирные точки вокруг.
Глазам дайте свет.
На несколько лет.
В душе отшельник
А в образе нет
Последняя встреча
Финальный куплет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.11.2013
Мені б твої крила - живі небеса.
А їм тверду землю і риму в піснях.
Мені б о ту силу в якій панував ренесанс.
В маріхуаному русі, від тіла свого тікай.
Збирай всі вугільні запаси,
Й кишені по край залишай.
Коли стане ніяково від курива,
Й пляшка вже буде не та,
І ломка кайданова блядь.
Застрягне між мною, і покидьком в дзеркалі.
Не та чистота, не той резонанс.
Відлуння спотворює вигляд.
І ти моя пташечко на відгук не йдеш,
Кричу, а не чути бо звук відключила зима.
І в холоді цьому нещасному ми розведемо стежки,
Одну із клітки на волю відпустимо,
А в другій загубимо мить.
Десь біля вогнища, у анти вічних світах.
На протилежних материках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Горіла лампочка, стояла чашечка.
А в ній водиченька, лилася ступором.
В кімнаті тиснява, втомилась грішниця,
Збирати плісняву, своїм гріхом.
Зійшла із розуму в скляному образі,
І відокремлена чекала час.
І річко-річкою, та й водоспадами,
Бажання втілилось й втекла із озера у океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
Вечірня поза - поза в чаті. В реальний час це актуально і стало так банально, хто б міг подумати голодний текст емпірично заміняє секс. Він камінь який готовий потопити стрес, у океані фраз, у ніжних паузах. В такому плані потаємно затягнув в кайданову рутину цей екран. І що тепер, і хто кого, і хто в фіналі скаже «а», і з ким дійде до «е», «ну да», зі сенсом безкінечні насолоджування «па-па», «шмяк-шмяк», «хрусь-хрусь», і тому подібне. У позі цій немає днів з яких складаються роки. Бо смайли, символи, байти, мегабайти не знайомі із поділками на сонячній шкалі. То електроні віруси. Вони з екрану погрожували смертельним «ні», - «нікуди не тікайте, сидить в мені». Але в вечірній позі є й свої плюси, тут вчасно можна бути поруч і в той же час розтягуватися у дивовижні відстані, кілометрові знаки, я тут я там, і за кордоном і перед тим кого ще навіть уві сні не знав, та не бажав. Таким чином захоплюємо ми собою і тобою території симпатії. І огороджуємо їх своїми принципами. Ще можна плавати як вільний морський коник але в акваріумі без рідини, ковтати ноти кислороду, кімнатної закритої нудьги. Знаходити у репліках чи краще в статусах загальну характеристику душі. Її кохати, саме ту яка з душею зв'язана в уявному вбрані. Зачато було в чаті спілкування й дорога до знайомої біди. Зачали так би мовити дитину, і після цього як завжди в кущі. Я спати. Бо вже ранок. Нівроку стало бути в позі чатом. Я поза ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
І був перший день понеділок. І були в ньому всі земні та наземні створіння в розчаруванні. Плакали трави, ламалися коріння. Все зводилося в нуль сім з неймовірним нуль нуль. В цьому початку першим прокинувся настільний ворог - будильник. Його дзвінок без попередження почав війну. Він тероризував мирне населення, забирав одяг, стягував ковдру, руйнував підключення до активного сновидіння. Але його вже на тренований механізм чекав відповідний удар. І знайшов. Тож він першим прокинувся і він же першим загинув. В ті хвилини як за потрібність незрозуміла частина тіла, сказала промову, - «Ще 5 хвилин і я знайду світ». Далі за традицією була година мовчання по загиблим. Ці моменти є дійсно багато значимі для ранкового пробудження. Другим після суєцидника прокинулося сонце, з зітханням. Йому теж в падло бути скоморохом, за так, і не зрозуміло як. Ось гляньте знову яскрава зіронька зійшла, день вдався на славу, ходімо тривожити повітряні скупчення та бити землю, так кричала дітвора із дорослою зовнішністю. А за що її топтати? За що нашу матінку? Не гупайте, не гупайте! Бо тяжко жити тим хто знизу. Порвуться в них ремені безпеки і навідаються і будуть домагатися і вриватися у вині душі своїми темними знаками. А поки у ласкавому бажанні служити, сонцю допомагали солов'їні етюди. Дзвінкі голосочки вдаряли по чорним та білим відтінкам життя, а воно грало у метрономному русі, і вже на грало нуль вісім годин і майже нуль двадцять три чи п’ятсот п’ятдесят п’ять хвилини. Десь в цей момент, негідники зруйнували стелю, спалили особисте небо, звалилися з незнаної вершини у прописану власність. То були кур'єри нервозності з перцем, затрахані, закльовані, скасовані, і ті хто просто горлопенить. Це падіння притаманне тільки гостям, люб'язним таким, може це й саме вони застали у ромашковому полі байдуже тіло в білизні, нижній і тільки. Замалювавши на пам'ять всі ті візерунки, що були на ній. Все як то так і треба.
- Привіт.
- Привіт, ми тут так приперлися бо чули, що невчасно можна це зробити.
Огидно бути гостем. Здається, що цьому теж треба вчитися. Шукати варіанти як стати поперек горлянки і водити ножем по її стінкам. Але ж всі ми можемо бути запрошені за стіл добродушними лицемірами. В той момент дійсно набридає посміхатись і приносити хвалу пересоленій траві в гарній подачі, з делікатесною облямівкою. В докучливій ідилії підсвідомість втікала через вікно. З очей подалі бігла до звичного туману і музичного качання головою. Неадекватність розуму гуляла по місцевим вулиця і заважала набрати швидкість, а по закінченню погоні за щастям, кидала камінням в мої кольорові за звучанням склянки. І так у ароматному народжені на зовні з вчорашніх нутрощів пробирав смуток по неділі.
Понеділок. Із маленьких невдалих клітинок у всіляких формулах, формується розпорядок дня. По плану стояв коридор, а саме його подолання. Казали, що він може проковтнути і не моргнути, тож дегустуючи його анакондний стиль, зрозумів сутність: в харчовий раціон повинні входити вітаміни і крім них їх вороги. Бо одні вони поз’їдають самі себе. Бо без боротьби нема перемоги, тобто досягнення гострої точки. Отже в коридорі і в його шлунку був наполеонівський брухт. У ньому потопали зачатки світла. Серед всього того були також витоки за які смикнувши можна було отримати травму мозку від збуджувальних афоризмів, які десь завалялися під штукатурною лавиною. В таких інтелектуальних іграх, фіаско накопичував той хто майже живий добрався до лікарні. Лікарня - це агентство яке співпрацює з тим світом, продає оптом непотрібний товар, секонд-хенд коротше. В ній теж були коридори, тільки в декілька годин більші. Здається вони вирішили, що без їхньої участі не можливо нікуди піти. Тунелі, тунелі, і світло як пляма, то тяма прийшла до теплого чаю з води не живої. І була година друга і була вона пів третя. І настав той час коли ломтик чорного хліба сприймався як медовий пухкий пиріжок та й ще під бездонну суміш коричневого забарвлення. Смакувати довго не довелося, обідня зірка заздрісно пішла на північ. А нас покривали дикі похмурі грози. З них проливалася біль, за грішних нас. Кожна крапелька то є ангел і вони сходили у свій світлий, а для нас суєвірний, а для меншості скоромний день.
Понеділок – випробування, імунітет і солоний стан. Беручи надуманий план який написаний блідим по блідому. По прочитані його знайшов схожості. Убивство брата Авеля було, ще зранку. Народження Іскаріота теж здійснилося. Взагалі Іуда сидить майже в кожному із нас, або вас, або у кожному як у відокремлених частинках. Пам'ятаєте, про краплинки з похмурих гроз... Отже таке народження вже звичне для чорно-білого світу. Залишилося здійснити палаюче занурення чи потоплення. Але ж яке покарання буде за власну волю з характером содомії? Лежачи у кістковому корпусі, у паровому, смаковитому ковтанні виноградних глиб та в хтивому погляді крізь гріховну заборону, знаходячись у ванній кімнаті, біля Мертвого моря, подумав однофазний мозок зробити бізнес, по збуту вогненебезпечних засобів. І після набраної повні кишені насолоди, потопив у вогняному дощі жахливий безлад, у своє ж спасіння, за золоту ціну.
Ніби день пройшов цікаво і план виконано до крапки. А крапкою булла печальна звістка ночі. Вона була на вибір, або листоподібна або електрона, зголодніла з тютюновим присмаком. Але в безмежних її кількостях, нікуди не дітися від ліжка. Ліжко – тарілка. В той час коли відкриті зони безкоштовного телепорту, навколо об'єкта збираються найвищі і найнижчі сили театральних персонажів і крутять свої сценарії. Не визначивши головного, як завжди, всі залишаючись суфлерами починали дискусію в жанрі трагі-комедії. І все це робили вміло, зацікавлено, моторошно з реальними ефектами в «декілька D» форматі, а саме головне пошепки, щоб фінал збувся і запам'ятався і став новим початком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Не ти палила, а твої легені.
Не ти морила, а твої губи.
Не те твоє, що ти робила.
А те що вицвіло з твоєї думи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2013
Розбита гітара, але ще жива.
Лежала і дозрівала.
Від тиші кричала, така ще геть молода.
Її сто частин, створили мінор.
Вже в котре блискучий.
Щасливий це той, хто його зміг відчути.
І в паузах мовчки зрадів.
Її реактив, невідомого часу.
Змішав метроритм,
І кожна частина її, втілилась в мару.
Й пішла до святих ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Це безглуздо співати із луною в унісон.
Це безглуздо годувати землею Боже небо.
І так смішно забирати у безсонних сон.
Й випивати зміст думок, про секс, любов,
Вино чи хибну кров.
Ту кров яка рікою до Голгофи вознесе.
Або у протиставлені цих слів.
Повернеться в затоку рок.
Тяжкий, покараний тягар
Під вічним зорепадом на спині.
Тягнути нема ніг, летіти нема крил.
Чи то промок, чи то не той замок.
Не ті пісні, не той псалом, за вчив, а він не підійшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Обійму твою беззахисну натуру.
Та загляну в розум.
Краплі не дешевого напою в ньому,
Б'ються в кров як посуд.
Зв'яжу руки й викину на острів,
В полум'яну постіль.
Й обійняти зможу тільки простір.
Де є ти і розквіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Розливайся у кишенях біднотою
Повертайся й забувай про вчора
Всі частини, що розлюбиш склею
У нещасті залишаюсь поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2013
Починаючи хочеться відволіктися, і впасти у ролі світлого духа, як падають ангели, але на подібному їм шляху вийти на зупинці «тривалість», тобто «земля», і звучати на ній у відведений на те час. Слухати пташиний спів, сусідній свист, мікробний бунт, і навіть ротовий фальцетів нуль. Дивитися на весняні тіла, та їх оформленість, на пусті балачки з ними, на зимові грудні закохані в затишок, на пляшки голих ідей у останніх ковтках вчорашніх губ, очей, рук, фалангів пальців і здається дешевих імплантатів. Починаючи також хочеться замовити впливові напої і запашне паливо, щоб всі легені наповнилися тим туманом, щоб ми шукали свої обличчя в ньому, щоб в загадковості створювали інтим. А згодом, розтанути у компанії розумних алкоголіків та елегантних торчків. Натовп доволі таки діатонічний, і не викликає підозр, що хтось із когось може бути альтерований. Усі систематизовані і замкнуті кожен у своєму діапазоні. Але в даному випадку мова буде йти про одного і тих хто навколо, про їх співвідношення, холод і тепло, високе та нікчемне. І все це спрямоване у ті слухові апарати які заряджені і мають якусь краплю кашерності. Ну що ж, музика вже забрала половину молодої новітньої Євтерпи, а іншій половині подарувала ритм. Стукіт щелеп, спекотні рішення, помітне залицяння до тазової частини тривожили серцебиття. І тут злякано зупинивши прологове зволоження початковість сказала, одну секунду, а її секунда обернулася в різку септиму. Незважаючи на технічні неполадки, Такий тижневий поспіх тривав рік, у вік віків. І деталі ставали людьми, товар гівном, а гроші деталями. Цей кровообіг тримав температуру сп'янілого убожества. Ні про що було вже різати собі вени. Музика сказала своє рішення про заборону та закінчила клавішею «Next». Так це було на передодні ночі. Тієї в яку сон входив і запитував чи не потрібно нав'язатися, на що отримував хуки з різних лівих і правих після чого зникав повністю. Шкода, що втрачені нерви проганяли його. Шкода. І кликати назад було соромно. Порушивши закони нічного спокою почав відраховувати сантиметри дорожньої стрілки та визначати периметр пітьми. Такого глибокого занурення в математику не було ще ніколи. А «ніколи» було часто. Визначивши всі ті цифри, почав мандрувати поміж календарних діб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2013
Поцілунки, лунки, лунки,
Пролітають візерунки.
Падають жахливі зливи,
Й розплавляють макіяж.
Розрахунки, хунки, хунки,
Ліплять із лаве стосунки.
Знищують тверезі впливи
Створюючи свій міраж.
Світанкові ранні ноти.
В ліжку наче в маслі шпроти.
Злагоджені у мажорі.
Розцвіли ранкові зорі.
У солодкому сиропі,
В морі втраченої цноти.
Поцілунки правду знають,
Лунки, лунки пролітають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
У ночі.
Розліталися волосся дівчини,
Й роздягалися двоє у ніжності,
Може тиша зовсім не ввічлива.
Може й праведні плачуть у відчаї.
У ночі.
Закриватимуть руцями,
Очі щастя, на сцени розкутості,
На спектакль де грою замучені,
Диким почерком, писані мудрості.
У ночі.
Не літають білі метелики.
І здається, що в світі всі вимерли.
Лиш ширяються спілі та вижаті.
При дорогі на вигляд знеціненні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Візьму я з собою веселку в туманну погоду.
Візьму також незрівнянну природу.
І ще візьму ангела в далеку негоду.
В кишені йому буде тісно,
Тож відпущу в заміноване поле.
І далі, візьму гарну мову, багату та різносторонню,
Наповню нею річки, атмосферу, озера,
Очі чужі, і стануть вони як свої.
Візьму і себе самого, у ролі ворожого друга,
Хай тішаться мури, тепер в них нікого,
Тепер там ні звука й вітання не чути.
Розгляну, ще й світло нічийне,
Якщо воно стане актором, і гратиме сім мелодій,
І так крок за кроком, світитиме у нову дорогу.
Якщо так, то візьму і його, я з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
Молодіє сонце, золотим насінням,
Проливає колір на гірську долину.
Та зриває тіні в сумовиті мрії.
Хоч би ще на волю, хоч би на хвилину.
Відпустіть коріння, небеса відчути.
У пташине море, рвуться гілки - крила.
А навколо вітер, хмари звірі люті.
Не заплаче в болі, дівчина-калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
Твої манні руки як павуки.
Мовою жестів створюють лінь.
Ранкова туманність і навпаки.
Зв'язала кінцівки й забула про них.
Так день в насолоді, в рожевому схоже,
Сюжеті написаному будь коли,
Уста смакували вишневі цукерки,
Із маревом свіжих вершків.
Потроху з-під глиби виходять в ефір,
Виходячи хрускотом білих віршів,
Іще теплотою і анти весною,
Люблю я її, одним словом своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Привіт злякана реальність.
тримай мене за руку,
тримай не відпускай.
ми розливаємо розлуку.
ми димова сполука,
беззвучний край в думках
отруєна осіння мука,
розіб'є свій кришталь.
не вірю в невідомий шлях... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
Как листочек упаду
На твоё тату,
То что на спине твоей,
В виде кенгуру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452478
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.10.2013
В навушниках ритм, в повідомленнях зміст.
В екрані діра, і навіть вона, спроможна звільнити мій крик.
Я звик до багатозначності слів, і різноманітності в них.
Я звик відчувати їх струм, їх потік. Їх вібровизов і світловий сигнал.
В наспівних тонах створили хорал. Мої: ти і я.
Драйвовість - печаль, кокаїн - провідник.
Дощовий бій судин, серце хоче в відрив,
Воно чує пульсуючий ритм. В нічний час, психічний фрік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
О істота, в тілесній будові.
О проблема, що закладена в ній.
Зпрогнозована ще за декілька діб.
О здійсненність, неочікувана мить.
О людино, хвильова рівнина,
Ззаду відома, а в очі не дуже.
Містична, серйозна провина.
Біла, чарівна, проміжна,
Хімічна речовина,
Ароматна, нічна партизанка,
Дитинча. Це біда...
Ще не визначена, формула.
Ще не визначена її величина.
І її відомість, чи брехливий вміст.
Чи одна проти всіх.
Відокремлена із мас.
В креативному фокусі,
Сфокусуймося в цей час.
Хроматичні клавіші - ґудзики.
Довели до спекотної музики.
До тонічної пружності.
То не є девіант, і не є емоційний квартал.
Це привабливість і наслідки її, як варіант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
Під зірками розпущені язики,
Під ними ноги стоять на землі.
Зливаються феромонами,
Хімічні хвилини нічні.
Годинник промовив нуль дві, двадцять дві,
Тож у квітковий алеї, на духовній дуелі,
Знаходьте руки, ключі, від сейфу
У виді плоті її, що навпроти стоїть.
Ось тільки звідки тут світло.
І звідки у світлі дзвінких крадіїв
Дорога порожня знайшла собі дім.
На глобусі точками вказані ми.
Не зв'язані майже нічим,
А в "майже" корінь все таки є.
Відсотки, нулі, і мрії пусті.
Від холоду й періодів дощових,
Давно заржавіли покинуті в нікуди,
Чи то рідні руки, чи то так товариші,
Із цінниками на спині.
Фабричні, штамповані, кодовані,
Зруйновані. І ні, і ні, і ні... .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
Це ніби заклик зробив я у вісні.
І ніби захопив оголену красу.
Повзи до мене, с т е р в о, рви нитки.
Як звір, в якого злість, стояла за мету.
Ми роздруковані зубами до крові.
В місцевості як проза на листі.
Орієнтації вказали куди йти.
Бридкі фантазії і градуси, і градуси.
Мистецтво не дістало до серця і судин.
І вдарило по слабкості. Ну як завжди.
Заходячи у світ - круговорот.
Відчутно гравітація звільняє зміст.
Від ліжка до землі - річки.
Солоні, вогняні, десь тут є край, десь там є ти.
Перепливти можливість є завжди.
Горять свічки, спалахують дощі.
Кричала біль, на верх. На інший поверх.
По збитим рейсам, наче ліфт.
Гроза ворожа і її зв'язки. Заповнюють космічний стиль.
Краса, вода, нічний і денний моноліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013
Один гіркий відсоток радості в її фіналі.
Один м'який сполучник посмішки, в розчаруванні.
Один хиткий момент чарівності, один і не привабливий.
Багато є романтиків, гітар і фантиків.
Багато поцілунків з вдячності, від них багато марності.
Але від антикварності не збережеш своє сьогоднішнє.
В музеї, на околиці, один відсоток мудрості.
Укладений коштовним каменем.
У мить, що вже ніякова, не зазирнеш.
На бейджику ім'я і символи, і прочерки, і прочерки.
Невже на цьому і завершиться щорічний день?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
Зламано звучала секунда, до розриву струнних висот.
І вже розірвана, полювала на співучих потвор.
Заповнювала естетичний простір лукавством.
А диференціація влаштувала свою фракцію. Над царством.
Одяг позбавлений влади. Нічийні мандати - дорога до рабства.
Раби, що до раю. Без мови, без стягу, до кого й навіщо.
Не треба поради. Я ще не питаю.
В якій це октаві, під сонцем чи зовсім під снігом, у голому тілі.
В фабричній купелі хрестили, назвали, забили.
Повірити б тільки, у скупчені білих існують ще сірі,
Бридкі, субкультурні, зелені, суцільні, загальні одні, фенотипи.
Звучала з гори і до низу. І аж до підніжжя де слави немає,
А є та мізерність, в якої нічого. Вона про це знає.
В яскравому джазі, в солодкому кантрі.
У перших же нотах загублений почерк. Загублений сенс у вітаннях.
В покоях звучання, в його коливаннях, всі чверті порізали вени.
І майже вулканом, жахіття так міцно, співпало з землею.
З під неї до неба. Таке теж буває.
В її атмосфері невизначено оркестрові
З відтінком органу, фінал починали. Звучали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Осінній поклик з сьогоднішньої осені в гарячий шоколад.
В останній раз, смакую ним. На про запас спакую весь багаж.
У ньому буде: смак, коньяк, кіно, і вся позбавлена життя війна.
І все що є, набуде час. В останній раз забуду те ім'я,
Що залишає присмак, як дитячий лимонад.
Як дитячий сильно-агресивний препарат, чи плач.
І незалежно від зусиль, узяти незавершену печаль,
В музичній плоті, і розчинити у очах. У тексті і в підтексті "йдіть всі на...".
У цих словах я від'їжджаю але не кажучи, прощай,
Покину зліва ноти. Почути б голос їх.
Поринути в спектакль монодій, і запам'ятатися на декілька хвилин.
На протилежній стороні залишу я, вуаль, чия вона, хтозна.
В останній раз, закриє свій сезон осінній марш, парад дощів і урочистий листопад.
Це знак. Під парасолькою поміститься ще хтось.
Хто не боїться чути грім. Кому не все одно. Кому не соромно створити тут содом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013
Між проміжністю, серед легковажності,
Осінь кличе холодом. Холодно.
В нас розбіжності. Звірені не рівності,
Не співпали градуси. Протиріччя. Паузи.
Під жовтневий супровід. Під його тривалості,
Смішно бути вдягнутим у небесний дощ.
Між віршами свіжими, вечорами хтивими,
І між тим щасливими, пити молоко.
Леді, пригощаю, Ви не заздрісна? Ви не будь-хто.
Без спекотного прояснення, посмішка заплакана.
За краплинами приваблива. В артистичній якості.
Грає свою роль. Якось так. Скажу я. Пий до дна.
І прийде час, і прийде жах. І леді в відповідь кивне прощай.
Вона не вічна. Вона як чай. Вона як один день. Як я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Багаточисленний раз дивлюся на чіткий чорний контур. Він зберігає державність зображення. Гармонію кольорів. Білий то є основа, білий є святковий і невизначений, у своїй світлості. Чорний то є конкретний, стійкий, витриманий, брюнет. Композиція задоволення у кожному байті. Зійшлися у характері вона і я. Насиченість реальністю настільки майстерно стріляла в потаємні місця, в ті зони, де всі світи мали назву мистецтво. Де за копійки у свідомому стані, віддані, повністю віддані усім згуртованим сполукам навколишнього буття з суміжним підключеним здоровим але хитким глуздом, народжують шедеври. На цій землі є такі. Індивідууми майже створили закордонний татуін. Хист до стрімкого реалізування - бажання. Воно втілює ідеї і всі фантастики мозкової анімації в реальність. Скарби вже далеко не в ґрунті, і вже не так далеко, насправді. Вітаїстичність як новаторство у діамантовій спокусі дає відчути ту наземну досконалість. Будь хто здобуде, і будь хто підкорить, те чи інше відносно своєї вершини. Володіючи присвоєною зброєю, Богом, дану на ту долю, не легку та ординовану по вічно, потрібно обов'язково віднайти її масовість ураження. В метрах, кілометрах охопити свій попит, а можливо і розгубленість. Іноді і розірваний на шматки пізнаєш свою сутність. Очі не хочуть бачити цей світ, а глибокі афоризми тягнуть далі сонливі етюди. Прискіплива ніч, дзвонить і мовчить. І в цьому є багаточисленість моїх разів. Взаємність відігралася на односторонності. І довела, що бумерангова формула складена не просто так. Отже, телефонує і чекає чим відповість луна справедливості. Вона антивірусна і значима для правди. Якось бачив як вони будували орально-генітальний контакт. І в тлумаченні одних і тих же позуючих картин, обведеним чорним контуром, відповіді задають собі питання. Чи бояться очі? Чи хвилюється серце? Чи хоче чорно-біле втілити в себе веселку. Після скоєного, постійно, в міркуванні, колір натякав на прогноз, ставив пріоритети, і кожен впевнено писав історію, відштовхуючись від відтінку сукні, квітів, тарілок, світанку, залишку, губ, ротової печери, стравоходу, шкіри, і волосся підійшло під смак. Без цукру так би мовити, створивши консонуючі деталі привабливості. У кожному образі, є закон тієї привабливості, і чорні кордони зберігають його від завидників невдах. Заохоче розірву лахміття щоб бачити сенс, зрозумілий, новий, пейзажний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Коріння слів, пробуравили череп.
І зостались без ніг, знеструмлені вежі.
І змінилися білі стіни на фото шпалери.
На фото тієї Арони.
І знову рожеві проміння, смакують озера.
Що ходять навколо, стрічки суходолу.
Чи плями в реальній уяві.
Відповідність змінили на волю, у полі.
У віці ще молодої, розквітлої флори.
Змінили і поле на гори.
І в морі, додолу пішли всі скрижалі.
На знімках печалі немає.
Голодний портер, хмільний персонаж.
У рамці, у танці, у всій Богом даній красі.
То сила в красивому слові чи в зовнішній мові?
Подумав собі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Перемога, перемога у літерах, в підсвідомості, за лаштунками.
Пліч о пліч, чи без них. Без пліч та їх облич.
Перемога, неподалік, у кольоровому вбранні,
За сотнями вітрин, не в цьому рішення іти.
Іти на апогей, чи повертатися в античний світ.
У тому є нове, і крок зумовлює на те.
Ми не раби. Ми ще не ми. Ми як коли.
Ще марнотратство і його пляшки. Вітають вниз.
Пташки, за край, хай буде так. Хай знають як і хто є хто.
Чи знак, чи хрест, по вірі все, знайде собі в кінці-кінців кінець.
Вже прапор над рейхстагом. Вже там очолив свій і твій гофтаг.
І завдяки і протиріч і кожен день з'являються рубці.
У перемоги є кінець. У нереальному фінал. Хай буде так,
Хай відвертає страх. Він ще один сигнал.
Що не назад і не вперед, а саме тут, в цей самий час.
Узяти верх над ним, без зловживань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Ще хвилин п'ятнадцять і піду,
Ще трішки, один левел.
За цей період, мозок мій ї б у т ь,
То проститутки, хвойди й королеви.
Нема блаженства від насильних домагань,
У цьому є система задоволень,
Коли одному все, а іншому х у й н я,
Коли з екрану кажуть нам Game Over.
Це найогидніші слова, звучать у по всяк час,
Тепер, і потім і як завжди,
Ходитимуть, вони, збиватимуть з нас дах,
Це жах коли не можуть просто так піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Зав'яла орхідея, та що вишита на сукні.
На тій, що з суто українським декольте.
Зір зберігає всі ті візерунки,
Ніщо із пам'яті не пропаде.
Не зникне, в течії емоцій,
В пориві їх снує музичний стиль.
Хай рок-н-рол, хард-рок чи кантрі,
Тут головне пірнути у відрив.
З великої сучасної моделі,
Злетіти вниз і не розлитися на дні.
І у вечірньому п’янкому водевілі,
Палає музика, палає у вогні.
Віддала душу у руці цигарка,
Її життя коротке й не смішне.
А прах її, скотився по зів'ялій сукні,
І ця картина збуджує мене.
І ця картина сталася в кімнаті,
Вона зробила вільний інтер'єр,
Із квітковОї ікебани і божевільної
Насамперед себе.
Віддала ще одна, до фільтру все віддала.
Це схоже на спланований теракт,
Яка мета була, спалити це згоріти?
Хіба у цьому є фінал?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
Вулиця закінчується іншою вулицею, відкрита пляшка закритою, старий новим, і так далі, продовжується нескінчена павутина. Аналогічно і день змінювався на ніч. Тільки в них були свої павуки в голові, на яких жодне моє вчення не діяло. Вони щільно товаришували та глибоко заходили. То він був зверху то вона, хто знає чим вони там ще займалися. Коротше, так і йшов безкінечний рік. В його основі лежали німий диктофон, жадібний олівець, монітор проїдавший очі, бездротовий механізм - тіло з ненадійністю і ще багато зайвої календарної потреби. Це був багатосерійний брухт порізаний на кадри і випущений на всесвітній екран тим самим вікном, що клялося тримати у секреті всі безглузді хвилини. Камера, мотор, кіно почалося, режисер вливає в себе свою ж слину, запиває її кавою, чіпляє, інколи, помічницю, створюючи плани на свою голову і страшенно боїться дивитися в зал. Хто був глядачем? Птахи? Літаки? Чи може Ероти? Ніхто. Ніхто - це незацікавленість ні в чому між двома чи більше особами чи предметами. Ніби і візуально існують, на картинці, але з ефектом дзеркального скла, коли кожний у своєму вакуумі. Навіть "вибачте" в адресу протилежного не лунає. Просто далі і далі, кроки рахують байдужість. Зачекайте, постійте, куди ви, кричали один одному невідомі. У відповідь лиш звук автомобілів різних протягів, і все. Звичайно ж, вони нам ніхто. А ще є хтось. Хтось - це може бути знайомий, друг, товариш по чарці, так названий друг, ворог і інші скалки. З "хтось", ще можна поговорити, вони багатофункціональні. Тобто з кимось можна поговорити. І ці хтось і ніхто часто були відвідувачами без запрошень, за цей безкінечний рік. Ніхто перемагали. Ближче до апробації і по її закінченню, було ухвалено рішення, що потрібно знайти ту необхідність яка потребувала активності, сучасності, спільного розвитку. Кандидатури пропонували, і тигриці і вовчиці, горді та на високих підборах і навіть зовсім дури. Але утверджена була не відповідна всім тим критеріям моя нескінченість, моя вулиця, і згодом була підписана угода на союз. У такому випадку, сказавши «а» говори «б», сказавши «б» говори «в», і так вниз по алфавіту, поки не дійде до «я». А я не хочу бути останнім, подумав собі. Подумав, що угода це не шлюб навіть не вирок. Тож не вигадуючи історій про невдале кохання, під впливом білого місяця, і з ним разом провели кремацію і закінчили. На таке шоу зійшлися всі, нічні та вранішні сусіди-вурдалаки. Після цього дійства, тримаючи дистанцію, подібно небу, зіркам, сонцю, по відношенню до землі, дозрівав на підвіконні. Вони тримаються на відстані, тому і земні створіння люблять їх, за їх недосяжність і насолоджуються ними, бо як тільки об'єкт стає досяжний, біля нього виникає війна, кров, потерпілі, перемога, корисливість, постійність перетворюється в залежність. Залежність перетворюється в звичку. Від якої пахне коханням але то не воно, а хімічні барвники які шкодять здоров'ю. Отже від звички до ненависті один крок. Потім важко. Так безкінечний рік добігав кінця. Я бачив його фінал, чув прощальний марш. Прощальний марш «Там'янки», і ще її декілька танців і поцілунки закриють завісу. Ось вже на ранок, в останній день безкінечності, за любки подивлюся на метаморфози та їх анти. З великим задоволенням прокинуся раніше, щоб побачити як я прокидаюся. І в післямові написати, класичним закодованим почерком: тут був диктофон, олівець, монітор, тіло і де що нове, кремація, і закінченість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
Не підходь ззаду, не підходь з боку.
Ти скажи прямо, ти - моя свідомість.
Активна та суб'єктивна, хімічно реактивна.
В радіусі зору, впливова й необхідна.
Не ходи гостра, не ходи всюди,
Скло твоя підозра, по усім законам,
Не танцюй, досить, вже потрібен спокій,
Бачиш я планую, я зібрався в космос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
Успокой моё сердце, иллюзия света,
Гармонией тела. Обними.
Глотаю свет неба, в любви есть пределы.
Закрой свои веки. Отлучись.
Глубокие реки, тяжёлая ноша,
Приветливый ветер. Заходи.
Пол дня над землёю, пол ночи в постели,
Отрывай свои корни, отрывай своё тело.
Успокой моё сердце, однозначная личность.
Не ищи в окнах вечер, он похожий на вечность.
В основании Камень, а на Камне вера.
Все мы твари, похоже, от костей и до кожи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444885
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.08.2013
Ненормально це нормально. Аномально то теж нормально, так затверджували ненормальні. І це розумієш сам, коли із ароматизованого натовпу вириваєшся і заходиш в кімнату, де повинен бути водій, щоб спитати чи можна чи не можна, а його нема на місці, десь напевно спочив на узбіччі, бідолаха, хоч би записку залишив. І в ритмі пролітаючих на скрізь доріг, згадуєш, що він ненадовго, вже ніхто не скаже коли саме, вийшов у потойбіччя, почитати ще одну пляшку енергетичної отрути. Це не провокація щоб засуджувати зловживання. Ми всі робимо речі дивні для нас і всіх. Читаємо, палимо, чудимо, маримо, згадуємо, втікаємо і ще багато іншого у відведений на то час. Але вийти на швидкості і залишити салон без всякого на то натяку, то ви мене вибачте шановний, це вже більш ніж ненормально, ви пустили довірений вам народ у пастку. Той ні в чому себе не підозрюючи відповість, - «я один а вас он стільки і ніхто не зміг сісти за штурвал. Тому цілуй мені ноги і п'ятки і всі п'яті точки, і тоді поїдемо далі, тільки-но досьорбаю останні краплі, свого життя», гордо випльовуючи скупчення мікроб на спекотний асфальт. Плюнув, сів і заснув від передозування отрути в організмі. Цар, хай йому грець. І тут, проявив свою не нормальність. Тієї ж секунди, занепокоєні жителі так би мовити транспорту шукали вмикач автопілоту, в інстинкті самозбереження. І очевидно, через один два кілометри отримували, хто закриті, хто відкриті, а хтось просто переломи. Всі із-за одного. Ця нерівність і знімає з запобіжника та зриває чеку з здорового глузду. З кого запитають? Хто буде каятися? Не нормальність зашкалює. В черзі стоять ідіоти, ще кращі її організовують і тримають, а чи варто там стояти. Чи вартий того час. Чи варті інші страждати за просте нахабство та запаморочення одного чи масового скупчення одних, чи варті вони бути в рабстві на користь вельможам. Вони - це пасажири, а ненормальні - це всі. Що тут вже казати. Хай вибачить мене мій мозок, хай ображаються очі, я це бачив, я все сприймав, і був з ними. Не нормально - це повинно бути аномально, але ж ні, навпроти, що зовсім не радує. І те протирічне «ні» набирає оберти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Це про що? Про Ш. Ч. О.? Ця абревіатура з’являться тоді, коли назріває питання. Дивно, ті букви або знають відповідь, або їм ні з ким поговорити. Ще раз, Ш. Ч. О. , і знову про недбалість, ненависть. Чи може про мою так би мовити повагу? Вже котрий рік не можу знайти їй притулок. Чи може про диван, автоген, симбіоз, гомеостаз, ліквідацію і між тим активацію уявного. Про тютюновий дим та скрипкову музику. Це і є все, що мене стирає в порошок. Це про шок... Я визволений із цивілізації ідеалів і самозакоханих стерв. Я закінчив про людей, любов, живе не живе, душу і тіло. Закінчив також про слова які не являлися проповіддю, а лиш тільки були спровоковані моєю хворою музою і вигнані в світ. Сука вона ще та. Шлялася, бродила, пхалася де можна було, а в вільний час з'їдала мене. Під'їздна королева, дабстепова тварюка. Ось в цей період, коли не сплю але один, мандрую до повелителя всього смачного, замороженого, і тому подібного. Це маленький клаптик Антарктиди у моїй корчмі. Біля нього просто так не постоїш. Тож затримався на невідомий мені час. Після того був запозичений шестигранною кімнатою, децибельною шкалою і музичними ангелами. Доброї ночі вельмишановні форте та фортіссімо, доброзичливі піано та піаніссімо, величне крещендо і довго розгорнуте міркування. Моє вам вітання. Вирушаємо у круїз? Чого мовчите? Почнемо тут, а зупинимося там де поставимо крапку. Тобто ні де, значить ніде ставити. Пронизливі ті звуки, в них чіткий дар нанизувати на себе і лікувати. Звучала «Енігма». Я прокручував кадри драматичного, комедійного, дисгармонійного, захопливого, як на мене, фільму. Звичайно ж я був у ролі головного героя. Там в минулому здається кращі хвилини були, але в той же час смішні і безглузді. Іноді соромно. Який жах, трах бабах і вимкнули світло. Знову ця жидівська економія. Скільки б я не йшов на контакт першим, стільки ж і обламували, мовляв це щось на лінії і майстер вже виконує свою роботу, тож чекайте. Залишається привітний процес шокотерапії. Ставлю свічки, викликаю духів із стелі, не важливо яких головне не нудотних. З'явився Гільгамеш першим, запропонував воювати, стріляти. Ідіотизм, подумав.
- Коротше, мовив я, знаєш що? Дістав ти мене, запхни свої героїчні ігри в дупу, і йди геть. Він пішов, пішов на кухню. І його відразу підмінив хаос. Ми привіталися і довго говорили про все, що було в нашій кімнаті. Через декілька діб з'явилася та сама муза, і я відчув як почали народжуватися нові й нові ідеї, які тихо зовні і динамічним вулканом всередині, записувалися на листі. А потім прочитавши цю спільну ахінею. Я був у шоці, і тим я був хворий. Мене дратували двері, вікна, мультфільми, газети, і секс-шоп. Це був шок. Моя напарниця запитала – «що робити?». Я подумав Ш. Ч. О. , знову воно і відповів, бо вже знав, - «потрібно, моя лебідка мила, лікуватися». Під крапельницями, зі штучними легенями лежати і чекати нової такої ж хвилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013
Чути як ніж підходить до спини, чути як він виблискує під кварцовим сонцем. Гострий, божевільний. Перерізує відстань між об'єктом і собою, цим він виконує забаганку свого підлого воєводи. Підлість теж була на полі бою, на нашій і на іншій стороні. Вона у кожного, чи то спить як прекрасне чудовисько, чи то живе на повну і розмножується. Більше і більше... Поки не дійде до спекотного градуса, десь так як на жовтій планеті, на тій що зірка.
У вогні криється пристрасть, гарячі тіла, снаряди, пекло, а може лише одна Істина, варто згадати той момент на святій горі Сінай, чи дивовижне щорічне чудо, сходження благодатного вогню, в центр обителі, на цю землю. Землю залюднену тваринами і голограмами. Бо справді Бог всемогутній, і Він у всіх і вся і Він є любов. Цю правду ніяк не можна скривдити. Любов та яка вічна і надає спасіння. Це не та, що в темний період буравить наш мозок. Ні, інша. Про неї на жаль мало що відомо, бо вона не в тому одязі, що збуджує, що потрібно тусовці. Далі було жарко. Вогонь в темну солом'яну ніч давав світло і тепло, як не дивно але ще й проливав кров. А в солом'яну ніч, тому що згорає вона швидше ніж можна заснути. А як заснути? Там бісяться стіни, пропускаючи крізь себе захоплені сплески та виверження стогонів. Там випускають пляшки пива на волю, на пів порожні, не задоволені від задоволення. Воно вже як один суцільний десерт, остогидло, заціпило, вирвало. Знизу психічні концерти на честь підвальної музи. Ззаду ніяк вже не тверезі предмети, безсонні кляті збоченці. Та й ще коли розумієш що знаходишся в центрі запеклої різні. Бойовик ще той, то зовсім не до хропіння. Тим часом ніж увійшов в середину і зупинився. Його розгублений вид насторожував усі органи. Паніка. Ніж не знав куди йти далі... Довелося терпіти. Терпіння прояв особи що має зачатки здорового глузду і сильного себе. Особа - людина, особисто для себе, особиста, не підкірна злому духу. Отже незалежна але не вільна. В свободі легко заблукати. Така людина формується в процесі бойових дій. На виживання. В кінці кінців сформована і освячена.
Із матінки-землі зростали, по повелінню, різні живності. Земля теж користувалася тією нескінченою любов'ю, що ходила в сарафані. Все утверджувалося, набирало форму, ставало сущим, крім тих що ніби люди. Недогризки. Не всі люди є тими, за кого себе видають. Про них знає тільки сам їх же Автор, а ми маємо змогу до фантазувати, вигадувати на користь собі. І як ідіоти, потім ще розчаровуватися чи ображатися. О те друге взагалі скорботно. В них скомбіноване реалістичне видиме та те, що невидиме грішними очима. Тіло і душа. Такими інгредієнтами створюючи плоть. Щось середнє. Тут теж бій, і тут свої приладдя для відвойовування. Бій спонукаючий на радість чи біль. І тактика у кожного неповторна. Не потворна. Але мало хто може бути собою. Вистоявши бій, на ногах у сучастій, смугастій піжамі. Ніж покинув ту безглузду масу, органи зітхнули, ніби вони перемогли то лезо. Впав. Не помер, просто впав. Одним словом ліг. Бо був на то час.
Дощ. Холодна вода. Її так було, є і буде багато, що можна захлинутися не маючи бажання пливти. Страшно втратити точку опори, страшно її покинути і піти. Просто піти. А дощ спочине на тілі, душі і тій середній плоті, на вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013
Перемикни на блакитний екран. Благаю.
Там підозріло танцюють геї. У суб'єктивній сфері.
Завмираю, і це так треба. Я в стані епопеї.
Перемикни, рука, давай. Чужа ти мені стала,
І занепалий чужий небу. В зраді полеглі, в заді відсталі.
Залиш свою божевільню, залиш. Порви з нею,
Моя голова і її відносини. Не збулося в них.
Не прийшла совість на побачення,
Пробачення проситимеш в стіни.
На вітер пішли дороги оті, що до кайфу вели.
Скажи, іноземний язик, гостро-німий.
Пролий апетит, на її ноги стрункі, її це свої.
Все спільне. Так напророкувала стратегічна уява.
На губи скляні, у відображенні мовлять сумні.
Значить так, перемикни в останнє промовляю.
Чуєш ,ти, це я до себе так звик. Перемикни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013
Ти привітна, апетитна, мабуть спіла ягода.
Зла, гірка, чи може дика, у гірській місцевості.
Ти терпка, своя без марок, кавою заварена.
Птах з сріблястими очима, поглядом підстрелена.
Я тобі не вірю, вірю. Вийшов стан придатності.
На чолі, тобі поставлять щелепи печаткою.
Чи на шиї, чи деінде, там де є охочі,
Зашифровані штрихами, вибитими фазами.
Вже нуль-нуль, ще нуль і трішки, і тебе по віяну.
Поведуть в походи масові, змінену, застрілену.
Хай тебе, тебе відстояну, як прозору дівчину,
Зрівнюють з криницею чи з блискучим озером.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2013
Картридер згорів ще вчора. Оперативна пам'ять зникла безвісті. Дроти не знайшли себе у комусь. Всі записи згнили, розклалися, стали землею приборкані. Тепер вона цариця амнезійнної пастки і лінивого без дійного блоку, тих осіб. Незрозуміло чи вони самі чи вони в затемненні, як наша планета іноді повністю, чи такими народилися чи стали. І в цьому рабстві, загублені в просторі, насолоджуються безсонячним промінням. Вони не темні, не теплі а просто не світять. Таким чином виправдовують своє не забезпечене ні чим існування. Ні п'янким ароматом жінок, ні холоднокровністю відчуттів, як сірники, ні хитким фінансовим маревом чи спадкуванням, ні абсолютністю. Так сидячи в запилених кайданах, кричали від мовчання стереоскопні тварини. Їхні теплові реактори зламані, прибори нічного бачення затьмарені, терпіти в муках не вміли, видно наставники були трохи гірші за олухів, за те своїх безсовісних родичів бачили за віки. Це секта яка трималася завдяки антисептичним ідеалам для своєї ж користі. Як завжди в без корінних співтовариствах ціль - срібло. В один провідний момент до реальності пульс не витримуючи бився, сміх не сміявся а сльози ще думали. Насправді безвихідь, не так лякає як антисиметрія, а ще більше її нав'язливість. Тож зачиненість взяла над своїми верх, якщо лиш зірвати замки і ключі стерти в пил, то пошуки придатності для життя можуть завершитися ще будь як. Хай краще будуть арки. Так без перешкод можна проникати і адаптуватися. Жорстокий диск на дверних кордонах не буде конфісковано, за не законний перевіз думок. Але пізно отямився, це в кращому випадку, пізно це пізніше ніж рано, пізно це коли ні голова ні її нутрощі не можуть налагодити відносини з всім що прогресує. Все дозволено і нічого не приховано. Така відверта та безсоромна господарка вільно тримає бездомних, чекайте і скоро прийде артроз, остеохондроз і плоскість розуму. Вільно так, в такому випадку діє функція "і входить і виходить", але тут вже дивлячись що саме і це вже залежить від степені розбещеності та оголеності. Цій жахливій інфекції надали законний статус, державний або галактичний неважливо. І вона дуже схожа на Кобзар, що на полиці, чітко виконує свою роль, збирає сіру масу як та інфекція відбирає собі кадри. У публічності є вороги, один з них - сором. Все не добре від не чистого. Тому екстракт страху, а в ньому не впевненість зав'язується ланцюгом. Таких ворогів необхідно катувати для свого ж блага. І повстати проти поки не з'їла хтива паночка рулет з твоєю начинкою. Йти в бій. Відстоювати свою нікчемність і перетворювати її на досконалість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Називай мене чай, чорний без кордону,
Називай край, без пахощів та цукру.
Називай диктофон, в п'яному становищі.
Важка праця чути. Заплітати волоси.
Енгармонічні схожості. Називай обирай,
Відривай пелюстки, романтичні повісті.
Поперек горла зламані, і кажуть що зможуть ще.
А закони совісті не дозволять це.
Закохатись в пристрасті.
Називай гордим голосом, тихо й голосно.
Клич, я частинка почерку, каліграфічного й неточного.
Я частинка сорому, і без винятку простору.
Називай землею, ми повстали з неї. Ми туди й підемо.
На всесвітній сцені стіни ділять все що має сутність,
Запах, гучність, відстань та присутність.
На частини, запчастини і деталі, руки, ноги,
Всюди, очі, переглянуті розмови, дві дороги електроні.
Хочуть у відкритий космос, хочуть полетіти.
Зорі наче люди, люди як частинки, схожі на нейрони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Виходжу спати... Лягаю за грати...
Я зможу активувати гранату,
І через дві три секунди
Блукати частинами м'яса,
По всій під небесній красі.
Знайти, не знайти це вже не важко.
Тепер нас багато, тепер ми на «ви».
Нервові клітини в цю ніч будувати,
Плювати на них я б хотів.
Страх взяв біля прірви
І зауважено інструктував,
За кого триматися, до кого зриватися.
Не знаю тому і прощай.
Іди і звертай, щоб комусь помилятися.
Став граблі де тільки що впав.
Залишив на згадку відбиток як пам’ятник,
Щоб хтось про невдачу згадав.
Всі фарби, замки, енергійні запаски,
Звели до оргазму, закрившись у спальні.
І підірвали уяву без детонатору.
Це все по сценарію порно кіно.
Зв'язки, силуети, світили і міф руйнували,
Що люди комети, бажання стрімкі катували,
Без волі своєї, з планети впали на дно.
І як мене звати? Спростити не зміг,
Чи я вже як скло? Йдіть геть порівняння,
Я вас відпускаю, йдіть геть на пів темні свічки.
На стіл розгорну афоризми, хворобою хвойди,
Сніданок із ліків слова паразити,
Швидка допомога, солодкість в губах,
Я вас переможні хвилини, відчув...
Постраждав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
За вікном ніби Лондон.
Прикрашений ароматом сивого дощу,
Раннім туманом, білою свіжістю віршів,
Короткими репліками, буквами, смайлами,
Мелодіями, що як свинцеві кулі, поранили,
Загоїли, і залишилися. Як знеболювальні,
Вони складалися в хаотичній голові.
Один за одним, били по тонким струнам
Кілометри і супутникові кордони.
Обмеження ліквідує реальне існування.
Залякані у сфері незалежності, живі і в'язні,
Відрізнялися лише кишеньковими мікробами.
І всі тікали до своїх крадіїв, за серцями,
Божевільними шляхами, закоханими та віддаленими.
Скляні вітрини, ми в них цінні та безцінні,
Так спокусливо зраджує і друкує розмитий сенс вода,
Це повідомлення без тексту, так хочеться сказати їм
Тихіше, краплини, не розбудіть солодкі сни.
Ранок буде проміжним та без потреб.
Між нами Лондон, між ним розмова чи може ресторан,
Привітна чашка чаю, привіт не забувай.
Дощ залишив відбитки, він взяв верх на дуелі.
Його звати не треба, шлях лунає із неба.
Він спустився на стелі, на живі організми, як скелі.
Пройде і не зупиниться поруч. Біля тебе...
Між нами Лондон? А ні то вже Зальцбург,
Вечірній, казковий. У колоритній мові кольоровий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
Как пойти напрямик, как не упасть на дно.
Где твой невидимый лик, стёр в подсознании след.
Кровь утекает ручьем, и забываем о том,
Кто причинил боль, в этой среде раскол.
Я нашёл здесь себя, ты нашла во мне дом,
И усыпила меня, я подарил тебя яд.
Свет керосиновых ламп, дым никотиновых лент,
Лучше молчи, а то скажешь не так.
Крик изгнанный вон, гнев прячется в нём.
Мир или покойк, крик как розговор.
Шарм в горько-пьяном вине, сбились из заданных тем,
Нет мне не нужен ответ, он пугает как зверь.
Дверь - острозубая пасть, там очень много потерь,
Мы всё начали есть в подряд, мы начали всё глотать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441996
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.08.2013
Ми лежали, ми кричали, вкриті мовою мовчання.
Лиш співала колискову, тихо вулиця навколо.
В тебе кров на пів солодка, як наркотик з алкоголем,
Захопив нас дивний лоскіт, і по мандрували в космос.
Ми летіли, смакували, кайфували, відривались,
Падали шматками фаршу на святковий стіл.
Били стіни головами, планували, руйнували,
Не збудований конструктор наших тіл.
Без сусідніх нарікань, закохав тебе до стану,
Ейфорійного страждання. Ми зривалися із місця,
Ми зливалися в створіння, де багато рук і ніг.
Перейшов рубіж без тями. Нікотин пішов по плану.
Захотів він і тебе, взяти в свої муки, закрутити на всі сто,
І тримати у полоні твою ніжність і красу.
Ми стирчали, ми горіли на екваторі сиділи,
Опустили ноги вниз, сумнів підпирав під горло.
Та зумів я взяти подвиг, і у нелегкій війні,
Врятував я твою вроду, і подарував весну.
Ми жували, полювали, підкорялися бажанню,
Здійснювати все що ми носили в голові своїй.
Ми торкалися ночами, співвідношення між нами,
Стало наче буревій, все розбили на частини.
Ми лежали як насіння, цілі місяця, години.
Під дощем та без причини, малювали сни.
У реальному сюжеті, розцвіли на ниві щастя,
Та сплелися під землею, а на верх зросли в букеті.
Там на вільному повітрі, обережно та насильно,
Зобов’язані ми жити, нам подарували шанс.
А під ранок теплим чаєм та туманом оповитим,
Ми лежали й що є сили рахували час.
Ми лежали, ідеали, мокрі не від сліз тіла.
Вони тихо промовляли, може хоч би і ще раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2013
Молча можно больше, крепче можно в сердце.
Бить и веселиться, это сфера мести.
Взгляд делить на части, лица будто маски,
Это так ужасно, маскарад при власти.
Ветер не удобно дует не по курсу.
Ревность исчезает, не добив посуду.
Можно сделать сложно, это сделать просто.
Плюнуть и расстаться, это не серьезно.
Молча можно тише, успокоить громкость.
Крик всегда без толку, сплетни как иголки.
Забивают гвозди, забивают в тело,
Воскрешают веру, путь в три дня на небо.
Можно быть прохладным, или осторожным,
Белым в день весенний, лезвием у шеи,
Ночью как останки, что уснуть не могут.
Пишут мемуары, сны теперь как змеи.
Думать или делать, выбор неизбежен,
Руки на колени, и считают стены.
Можно или нужно, стало равнодушно,
Если не стучатся, не откроют двери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441222
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2013
В "безпритульного" в квартирі, під шпалерами картини,
Та засніжені алеї, з ніг зриваються ідеї.
Десь на острові, на стелі, золоті прикраси сіють,
Та врожай збирають феї. Жити можна без потреби.
Їхні повелителі, сивий дим б'є в голову.
Треба розірватися, в ритмі розчинитися,
За кордоном жителі, зморені від голоду.
В молодому розумі, повітря ходить дозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013
День или ночь неизвестно
В правде скрывается ложь
Ты как слепая невеста
В поисках ничего.
А душа стремиться к цели,
Прозрачной своей рукой
Но грязное, греховное тело,
Умертвляет её.
Каждый из нас в этом мире,
Взглядом бросается в страсть,
Мы как в прозрачных квартирах
И всё видно на небесах.
А душа стремиться к цели,
Прозрачной своей рукой
Но грязное, греховное тело,
Умертвляет её.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440886
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.08.2013
На полиці страху, залежалися невдахи.
Білі вже від часу стали, там зростали,
І роками пил збирали на собі,
Без ліцензії на втрату. Занепали стиглі злаки.
Нема часу нудьгувати з видом на сусідній двір.
Там стіна і дві лампадки, очі у вікні, на згадку,
Поки є надія мертва в полонених без мети.
Так залишаться сухими, не навчившись говорить.
Написали букви в купу, десь на передодні,
І пустили слухи - мухи полетіли чітко в руки.
Це не дивно, що почути зможе той хто справді слухав.
Трохи з краю ніби страшно, там лежав відважний,
Розквітав перед фіналом, впасти може тільки кращий,
Із зіркового польоту, чи насправді діло в зльоті?
Зрозуміти не вдалося. А для повного набору
Вітер завдавав поволі сильні, слабкі долі,
Схоже не навчили ідіотів, сходити по сходам.
Може гордість заважала, крила є навіщо ноги?
Щоб збивати в них пороги? Ні, нема в цієї крові героїчної хвороби.
До кінця іще не довго, там врятують над землею,
Друзі спільною юрбою, тут згадати доведеться,
Сісти під пожовкле світло прочитати на дозвіллі,
Заголовки як обличчя, зупинитись біля того,
Хто сказав колись кохаю, а кого не прочитали,
Той закриється у ванні в тій кімнаті, де все зайве не потрібне цьому тілу.
Воно зроблене з любов'ю. В ньому щось живе, палає, не кидай в біді одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
У дома стоят заключенные псы,
Им волю с роду не дали,
Своих ублажают, но на чужих,
Лают и цепи срывают.
Стой у ворот или лучше умри,
Мертвых они не кусают.
Голос звенит, гость, похоже, простыл,
Лишних всегда убирают.
Холод был злой, он как будто король.
Улицу взял в свои руки.
Слуги его, бьют тревогу назло.
В окна, где люди уснули.
Сказки расскажут зловещие сны.
Песни споют и запляшут.
Стража не спит и под звуки грозы.
Службу несут как солдаты.
Вышла на поле белая цель.
После веселья и бури.
Воют когда жаждут воли хлебнуть.
Боль от того что тоскуют.
Цепи связали их разум сбежать.
Но не помеха заборы.
Пули догонят и ранят ребят.
Им неподвластны законы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438830
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.07.2013
Из-под крана пить, на дороге плыть.
Надоело гнить, не допили, и оборвалась нить.
Как в лицо песок. Пули бьют в висок. По пути,
Я сломал весло.
Упустил ноги, руки, но и это не всё.
Под ребро, справа, с лева, и не стать королевой,
Для тебя есть окно, это только в кино,
Повезло.
Ещё долго болтать, не кури, жалко сил,
Без синдрома любить, так нельзя, извини.
Жаль что мы не часы, на руке как в плену.
Завели и идут.
Уже горе не то, что слезами рвало.
Вниз по телу на пол. Мокрый он, меньше слов.
Засыпай, пропадай. Толку нет от того, что звучит,
Перебор.
Отпустите назад. Мне бы улыбку отдать.
Тем, кому задолжал, какофония фраз.
Помоги, что стоишь, подойди, поцелуй,
Тело дай ещё раз.
Под людьми легла пыль, ум не нужно включать,
Я отвык привыкать. Можно бить и ласкать.
Их синдром белый день, потерять не найдут
Кто их будет искать?
Не включай фонари, и за что их свели в один ряд.
Может быть воспитать. И опять, за привычное пять,
Ставлю плюс. Ну и пусть. Слезы есть? Так и быть,
Я вернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438689
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2013
Я обесточенный, не ем провода, это диета без тока.
Выйдите вон, кто вчера проиграл, Аве сегодняшним гостям.
Я отключен, мой экран как глаза, можно открыть, но без стука.
Руки по швам, суки рвут пополам, сколько вам платят за муки?
Вышел на связь, как в пустой кинозал, я не один со мной стулья.
Ленту порвал, светит темный экран, длинный сюжет мне не нужен.
Спал на последнем ряду и храпел, сны занимали полжизни.
Вот и судьба поменяла свой цвет, слезы на умные вещи.
Здравствуйте, леди, вы рядом со мной? Что же я вас не заметил,
Я безоружен, я вас не убью, разве когда станет тесно.
Крепче возьмите за чувства меня, мне нужно подзарядиться,
Я слышу только из уст ваших то, что мне сейчас интересно.
Нет слова «нет», даже если и есть, только в безвыходном месте.
Слышите гости, не верьте ушам, нету такого поместья.
Слишком холодный и очень немой, словно в беззвучном режиме,
Я обесточенный, мне нужен разряд, что бы задвигалось сердце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437436
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.07.2013
Зростала у полі та квітка.
Що сонцю писала листи.
А птах то посланець надійний.
Прообраз людської душі.
Зітхнули та впали від втоми
Ті довгі шляхи що ішли,
Землею зернистою в поле,
Рясними очима на скрізь.
Ти майже зірвала коріння.
Ти майже сказала прощай.
Але тебе мати тримала,
Надійна та сильна земля.
Незнане створіння в неволі,
Хай йдуть твої мрії у світ,
Хай стануть комусь у пригоді,
Чи в радості чи у біді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Тёмною ночью звёзды упали в лужу страстей
Сердце устало ритм задавать и теме конец.
Стены как волки, окна напротив, бросают свет.
Люди как свечи, их век догорает, и тлеют в земле.
Время калечит, холодом дышит, нож за спиной.
Молча нас встретит судьба разлука и снова сведёт.
В тишине шепчет, руку по крепче, лечит любовь.
Письма ответят, строчки от сердца вырвут с душой.
Вон убежала глупая скупость, чувства на ноль.
К преданным слугам с первым испугом, на одну ночь.
Слава героям, а нищим уродам жалкая ложь.
Здесь на пороге очень удобно, вести разговор.
Утром проснулся, сегодня суббота, вчера был четверг,
Мы это свет, а он как мгновенье во тьме его нет.
Мы это время что быстро проходит куда-то плывет,
Больно прощаться с тем, что прошло и что ещё ждет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436809
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.07.2013
А у воды стояли чьи-то души.
Они курили на пороге вглубь.
И открывали тайные ответы,
На те вопросы, что задавал им ум.
Он не прощен и стоя на коленях,
Терял рассудок каждых пять минут.
Земля дрожала и ждала когда же,
Придет тот гром, чтоб выпить по сто грамм.
Дождь расстрелял, сказал что так и нужно.
Он тоже ждал сегодняшнего дня.
Упал и поддержал радушно
Тот разговор, что длился ночь без сна.
Душа устала, села на пороге,
И кинула свой длинный яркий взгляд.
Туда где никогда мы не бывали.
Там дом её и там её семья.
В глухом лесу, играющие травы,
Висящая над озером луна.
Слепым она дорогу рисовала,
А остальных водила невпопад.
Летите птицы в звездное сплетение,
С душою стало нелегко дружить.
Одна уходит без предупреждения
Иная мучает весь век.
Бросай рука дымящую отраву,
Бросай её, кончаем разговор,
Все по домам, на улицах опасно,
За мир идет двуликая война.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436371
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2013
Сломанные крылья сбросят вес.
Не было приказа быть последним.
Те, кто не боится слова вверх.
Крепче пристегните свои нервы.
Время успокойся, подожди.
Стрелки насчитали километры.
Нет минуты, думать и лечить.
Не спешите жить, навстречу к смерти.
Вдоль по курсу, некуда свернуть.
Кто устал, тот упадет с обрыва,
Может там есть место, где уснуть.
Может там есть та же середина.
Высота поставила границы.
Сердце отстучало ритм, боюсь.
Мы хотим летать, что бы разбиться.
Глупость это всё, мы тоже птицы.
Весело же плыть без корабля,
Весело когда плывем под небом.
Где ваш оптимизм? Угрюмый плач,
Кто не весел тот умом и предан.
Каждый автор собственных картин.
Шарм немного растрепало ветром.
И утратил мир товарный вид.
И ушел с витрин, лежать под пеплом.
Толку от того что много слов.
Толку что любовь скормили волку.
В беззащитных, ум сильнее сил,
Что помочь физически не могут.
Враг назло нам переплел пути,
Круче разукрасил горизонты.
Враг не тот, кто не дает пройти,
Он скорее ждет за поворотом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435623
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2013
Просыпается день, после ранней звезды,
После ночи в беспамятных пятнах.
Угнетенные сны безвозвратно ушли,
Не оставив и строчки на память.
Заключенные мы, терпим чьи-то следы.
Терпим, значит, любовь, это ясно.
Пусть ещё за глаза, задушевно споют,
За спасибо, а значит бесплатно.
Очень больно сказать, ещё хуже учесть,
Что готовят в молчании мысли.
Для ума лучше сесть, в неизвестность лететь,
Больше храбрости чувствам и жестам.
Яркий взгляд волчья пасть, не дадут где упасть,
Всем пропавшим внизу будет тесно.
Бескорыстность побед вред наносит врагам.
Там в развратных сетях интересно.
Бьются лбом об кровать, за сюжет, твою мать,
Получают свои дивиденды.
Чувства жмут словно рать. Стоп! Не надо стрелять,
Нет того кто напишет легенды.
У слезы есть маршрут, по которому текут
Остальные итоги печали.
И унылый букет, темно серый портрет,
Разноцветные дни убивает.
Каждый стук как шаги, за спиною часы,
Стрелки ранят внезапным испугом.
Всех кто жил и терял, слышите небеса.
Наградите всех по заслугам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433490
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2013
Не стой в дверях, ведь ты не вор. А кто из нас святой? А кто Безгрешный?
Не закрывай же ты проход для сквозняка. Он тоже здесь живёт. Пока проездом.
При входе в дом встречает взгляд. Кто что принес, на праздник к нам.
На стол коньяк, душевный знак и черствый кусок хлеба, будет тесно.
А может к небу? Но к нему последний рейс и нету визы за границу.
Есть вариант быть как багаж. Так далеко и страх берет, что бы ни выпасть, не разбиться.
Решают всё умом, здесь за столом без лишних травм. Вдоль желтых ламп ушел, кто знал дорогу.
Прощай и уходи, тебя осудят за спиной. Ведь ты не знал, на что они способны.
Так в полумраке при свечах писали новый приговор и заставляли палача плясать под дудку.
Погибнув свет, растаял воск, что бы ни видеть чью-то ложь, и как обычно он воскреснет утром.
Кто ждал ответ, кто ждал весь век с рукой, протянутою вверх, тому открыты тайны и секреты.
Писать всю жизнь как алфавит. Испачкать почерком своим, ещё осталось дописать страницу.
Потом того кто много знал, возьмут и спросят пару раз, по блату вручат визу за границу.
На камне отпечатаются лица. На память пишут каменные лица…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432595
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.06.2013
Весна уходит прочь из дома, где-то в полночь,
Когда темно невидно её след.
Уйдет и заберет с собой погоду,
Цветущий сад, любовь и всё что с ней.
Но не беда. Потеря это воля,
Так каждый год привычка как сестра,
Возьмет за руку, быстро успокоит.
И скажет что она ещё жива.
И может рядом за углом смеется,
Её проделки нам ещё терпеть.
Гореть под солнцем, вечно недовольным.
Иллюзией питать свой пьяный бред.
Подай посланец каплю кислорода.
Он как наркотик что дает дышать,
Безвредные, искусственные люди,
Вам, как и мне к жаре не привыкать.
Такой вот план, идти, чтоб возвращаться,
И лучше ночью, есть что обсудить,
И каждый раз весенние рассказы.
И я за них готов благодарить.
Не вышел срок, природа вдохновляет.
У серых дней есть тоже красота.
Да! Строит жить, иначе не бывает,
И я за всё готов благодарить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2013
Так высоко упал, бояться нет причин.
И вроде проиграл, но сдаться нету сил.
Сегодня все свои как птицы далеки.
И невозможно их прижать к своей груди.
Скажи в что веришь ты, скажи что там внутри,
Впусти, как и чужих, ты можешь приютить.
Лишь только на всю жизнь, мне некуда идти.
У одиноких жмут железные замки.
Начал со стука в дверь, зашел как будто враг,
Меня убило всё, что было здесь не так.
Мир понял что клиент обманом не согрет,
И показал тот путь, где злой оставил след.
У гордости аншлаг, зовут за горький стол,
Зовут чтоб просто так, чтоб мимо не прошёл.
А по пути попал в подвал безумных глаз.
Нет страха в их сердцах, им горе пополам.
Так высоко упал, но к счастью уцелел,
Нет, я не проиграл, я вновь поставил цель.
Никто не держит здесь, но можно ли уйти?
Любовь уже не та, со смертью согрешил.
Есть в мире чудеса, без цен и колдовства,
По воли по-своей без драгоценных фраз.
Ну что ж, подумал ложь, на каркала судьба,
Ночь долгая дыра, решил сойти с ума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432182
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2013
Обмеження рамками, ревнивими склянками.
Прихильник, відвертих рук, відкритих дверей.
На стінах ми плямами, лягли щоб спочити десь.
Нехай з нас відбиток малює портрет.
Скоріше подайте знак. Я хочу задіти вас.
Потрапити прямо в ціль, схопить за живе.
Нема в цьому дивного, що так захопив паркет,
Скидаєш на нього все. Він твій на цей день.
Думки пишуть голосно, про те схоже холодно.
Метою не зв'язані, я роблю протест.
Із теплою зброєю, із купою роботів,
Із білими стягами, підемо вперед.
Руйнуємо обмеження, з висот вниз розстріляні,
За стінами чути це, як дихає мертвець.
Над нашою зоною ведуть спостереження,
Я зроблю з трагедії комічний кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013
Перехожі дуже схожі на солодких, шоколадних,
Стрілки - ноги, гімн мелодій вітер не втрачай благаю,
Дай ще пару тактів долі, міф залежить від історій,
Дні минають як тріолі. І чому ми з ранку голі?
Тихо ставитиму фільми, ми не звідти, дуже шкода.
Мало хто впаде у долю, мало хто читає ролі.
Грім лунає далі, щільно обіймаю знову, пізно.
Стріли вогняні гармати, погляд не туди потрапив,
Це заявка на війну. Не стріляй у мене мила,
Я тебе із лицемірів винайшов таку одну.
Під пролог німого слова, заворожуємо мову,
Геть тікайте кляті ночі, мало хто спочити хоче.
Сіли втратити хвилини, сходить вище і ще вище.
У віконці колір сонця, надихає на весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Вільні трамваї, на коліях квіти рясні.
Чужих не впускають туди.
Всі хто стоятиме поряд, свідками стануть,
Як в такт від’їжджає кудись, у шлях романтичної мови.
Повірити тільки, він знову знайшов собі слід.
Вогні із електромереж створили сузір'я.
І звідки такі молоді багато кого загубили,
На вітер пустили зв'язки.
Шукали свободу? Смішні ви такі.
Відкрити нове мабуть просто.
Ключі це невтомні дороги.
І все без підібраних слів, скажені пригоди.
- Привіт! Гарна сукня.
- Ти брешеш мені.
- Навряд чи.
- Чому тут блукаєш? Шукаєш кохання?
- Можливо... Я вчора його загубив, здається в кишені…
- Нещастя. На радість у мене є запасне.
- О ні! Це занадто, між тим ти прекрасна.
Все розум згорів. Купуйте новий.
Доволі голодні, страшні язики.
То тіло солодке, то пристрасний звір.
Крізь теплі твої окуляри, втрачаю спрямований зір.
Це так на секунду життєвих віків. Тепер ми герої миттєвої гри.
Десь там у тумані розкішних зірок. З'явився залізний стукіт шляхів.
Я бачу як стрімко летить мандрівник.
Його тут постійно чекають. Останній нічний.
Забрав всі закоханні пари на декілька днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Замальовка про не нормальне
- "Ей ,ви, задні ряди досить корчити розумні хлібала, оплачуйте проїзд". Ці сидіння бачили багато красивих людських місць, тож вони професіонали, і їхня праця повинна бути закріплена фінансовою підтримкою. Коли вони одні, вони бідують. Безкрайня матеріальна розбещеність. Це скажена проститутка захопила душі закодованих людей. Бездротові мережі, надягають кайдани на вільне особисте життя. Благаю, не покидайте духовний стан, не перетворюйтесь на підгодованих щенят. Ціни, цифри, нулі. Нулі це не цифри. "Не" це не "це". Здається краще пірнути в солом'яну мрію, знайти там той під'їзд в якому плачеш не від того що описали майно, а від того що майна вже як гора лайна, і діти і онуки забезпечені в майбутньому. Можна не паритися, і дуріти від радості, з солоною водою на щоках. Чудова фантастика, але не думайте що такого не існує. Скінчилося. Розбилося… Розрахунок від злого посланця отримую в кінці кінців. Дякувати їм, ми видресирувані динозаври. Ми досі ходимо, а за пагорбом звалище зламаних. Кості просять сили встати. Бідні, тут ніхто на це не здатний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Святкова подразливість від'їзду - ностальгічна секунда. Колюча свідомість фантастичного зрушення з місця не відриваючи ніг від рихлої поверхні. Це саме тут починається подорож. Подорож - це відчинена книгарня всіляких жанрів. Стислий зміст кожної сторінки налагоджує зруйнований механізм. Клітини оновленні і далі в звичних обрядах лунають в ряд зупинки, повороти, мости, порвані квитки на останні рази і нові відкриття. Почекайте, містер за штурвалом, дайте взяти подих. Кисень має їхати з нами, він без нас не зможе вижити. А покинути його напризволяще дуже важко. Так і загине, не побачивши що таке жахливе та відважне, променисте чи достатнє. Цей процес потрібно відчути на собі. Краєвиди у вікні як слайд шоу, вони змінювались часто, і тягнули за собою всіх небайдужих. Час тут ніколи не був в моді. Заходячи в консервний транспорт потрібно свідомо зійти з розуму і віддатися на повну. При цьому не забувайте бути чемними і привітливими.
Доброго вам здоров'я, Вас обслуговує пілот "невдаха", з малою заробітною платою, залізно дорожньої компанії "на той світ". Не можу повірити, сьогодні аншлаг... Ось, ось дивись кобра повзає по салону, тріщать і тішаться лемури. А там на останньому місці спокійна тигриця, а ось стоїть антилопа і поряд з нею сидять безсовісні шимпанзе та гіпопотами, яка зневага. А біля холодного тарантула в блискучо вечірньому кольорі склавши коліна в прямий кут, сидить ображений життям півень. Він дивиться на епізоди які пролітали повз його погляд. Песимістична пухлина? Здається це не виліковне. І в цьому скупчені різних симпатичних ляльок та Артемонів, із сусідніх незнайомих пліч, долітали вогняні спалахи. Це точно не блискавки з сонячного неба і не кохання з першого і останнього погляду. Це відважно палять кочівники, їх дух без фільтру літав над головами у тих пасивних, що були в зоні ризику. В них від нового почутого запаху, слина стікала і прокладала дорогу вниз. Вони гідно тримали волю в кулаках, покашлюючи хто "за", хто "проти". "Який це засіб пересування?" - спитав один заляканий пасажир, зриваючи ту мікробну дискусію. На його питання зреагував чіткий мороз. Здається утворилися різні племена. Голодні, скорботні, приборкані пилом сиділи мовчали, одурманені сухим печивом і теплим одягом. Одне приміщення було як нічна кава в пакетиках, "всі в одному". Суміш невихованої стабільності і звичного егоїзму. Прихована ментальність цих осіб, примушувала вірити у впевненість в собі. Шлях минав довгими кілометрами, під затишний дотик деяких частин тіла та світанкові буревії коридорних магістралей. В емоціях довгоочікуваної втоми, розбудили голосні та приголосні невідомі язики. Вони виграли цю односторонню війну. Хтось після перервного сну зустрів сусіда навпроти, що лежав на спині і нагадував славні гори Карпати. Хтось свою сорочку у себе на обличчі, хтось руку, а хтось кохану людину на одній полиці з собою. Яка романтика, вони щасливі. Інші звично для них, промовляли слова які характеризували їх самих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Дивовижні звуки, кольоровий одяг.
Що ж він з нами робить? Протилежний сором.
Невід’ємний привід, створює хвилини.
Це занадто мало, хоч би іще трішки.
Перевищив швидкість, ще й зламав педалі,
Далі краще пішки, не по тротуару.
В божевільній правді, створені ідеї.
Щоб зайти в кімнату, треба вийти з неї.
Безкоштовні хвойди, паперові геї.
Ви на полі битви, і в хазяйстві треба.
Я купую квіти, підбираю колір,
Щоб було все ясно чітко і прекрасно.
Подарунок долі, тіло що без діла, й голова без болі.
Цей художній образ, склали по неволі.
Це відкритий космос, знову зайві ноти. Вічно позитивні повні ідіоти.
Стоп! Найвищі птиці, аномальні речі.
Тіні щось шепочуть, і стискають плечі.
Хто не хоче впасти, пилом при дорозі,
Краще розібратись хто із ким в пригоді.
Дуже файні морди, милі заготовки.
Світлі перехожі та похмурі сльози.
Більше, більше моря, де на дні монети.
Автор вимкни сонце, замалюй моменти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013
З дивану вставала повільно. На шафі сиділа тремтіла.
І це тривало не довго. Тривало це близько неділю.
Скінчилось пальне, залишилось снодійне.
Спокійно, все швидко минає безслідно.
Для цього потрібно так мало. Без нервів, зі сміхом на віки.
Підтримка - споріднений кисень, надійне плече що в обіймах.
Так ніжно чи пізно буває, приємні хвилини втрачає.
Цей мозок голодний, ще й місце займає.
Ей, бармен, подай щось міцне та подвійне.
Залиш наодинці скажених у клітці.
Вітаю сміливі, привіт необачні.
Холодне вікно, підвіконня нещасне.
Здається хтось ковдру накинув на плечі.
Поглянь який вечір, тут чашка відвертого чаю доречна.
Ковток і без винятку другий.
І можна без цукру, а краще із медом.
Покинь мене тут, і сідай біля мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
Просто так нічого не буває. Із очей сльоза не лунає, із дверей не виходить останній. Щось так сумно затихло прощання. Де оркестр? Чому ніхто не співає? Хоч би мовчки а краще без фальші. Час від часу постійне махання ротовим отвором та недбале розповсюдження обіцянками, діє на оточуючих як безперервна дефекація. Таке виверження передбачує ненависть та розчарування. Розділився навпіл діалог. Йдемо на коду. Піти це не значить образитись, і повечеряти з депресією, при телеекранному світлі. Втрачає той хто залишається. А інші будуть як птахи. Інші це винахідники, руйнівники меланхолічних ескізів. Вони спроможні на тверезий, кришталевий розум. Головне не помилитися. По зовнішнім критеріям ніколи не можна ставити діагноз, все може бути набагато глибше. Образа просто так не приходить, в неї є причина але ефект її як вранішня невидима далечінь, принаймні вона повинна такою бути тому що затяжний процес радості не доставляє. А коли позитивні емоції протестують то система виходить з під контролю. Хвороба потрапила в ядро подій. І розвивається вона швидко, це помітно по підозрілій поведінці пацієнта. Така вражаюча ідилія. Зранку невтомний туман, що минає, з ліва знайома стіна тягне руку щоб привітатися. Її обличчя нагадує ту загадкову жіночу красу з вечірнього журналу. Вона теж посміхалась в блискучих променях світильника. Немає зради в темних відтінках, немає почуттями куплених білетів на сеанс насолоди, то тільки престиж серед зграї вуличних авторитетів. Всі як всі, а нормальних мало. Звикайте до зручності, трахайте "не можна", щоб робити "так треба". Ніхто нікому не належить. Це правило на жаль запрограмоване лише у деяких живих організмів, тільки в тих хто виховував себе в чітких умовах інтелектуальної власності. Можливо кожний другий для зовсім іншого і товар але ціни на ньому нема. Безпощадна війна торгівлі. Холоднокровні виживають у жорстоких блокадах, а надійність напевно ховається в словах, які дійсно співпадають з реальними справами. Звучить банально та гидотно, знаю це тому і пишу...
Просто так не кажуть правду, не терплять злидні. Щось у цьому є. Моменти втрачають пам'ять, а пам'ять згадає все. Та посмішка яка любила анфас, часто говорила у незабутній зад різні спільнокореневі слова. І так звично після холодного занурення під обстріл відкритих очей, вразлива правда руйнує кіно. Зробіть рекламу і від матюкайте тих радників, добродіїв. Говорити та судити це не ваше, покидьки. Просто так не посилають і не зупиняють. Наслідок після цього буде різний, тому це під силу справжнім титанам. Зламати долю, руку чи череп може як довбане "люблю" так і важкий предмет, в майбутньому знаряддя даного нещастя. Ті букви які складені разом неправильно використовують, в цьому і біда людства, це як ніж в руках дурної голови. Мало хто знає що ці дві кінцівки ще застосовують в незабутніх кадрах нашого буття. Просто так не тримають за руку, просто так не переводять через дорогу. Щастя примушує битися серце частіше. Під цей ритм живе все що не просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
В ніч з четверга на суботу, в не чітко виражений час, у заповненому просторі дивом, здійснювались непередбачувані фантазії. Літали Орфеї, стояли могутні Ахілли, і феї в прозорих тілах, зачаровували всіх піднебесних створінь. "Ви земноводні і лихорадочні", - промовляли вони, - "вас використовує побут і жорстоко насміхається над вами. За вашими плечима коїться неймовірне. Немає часу спати...", при цьому махаючи дешевою палицею з дитячої крамниці, і наспівуючи такі затишні мелодії, пронизливі як довгоочікувана зустріч губ. Ще один поцілунок і руки розвилися на плечі і далі. Як цукор втікали з долонь непритомні слова. Це світлі відтінки ілюзій, і здатність їхня як у скла, а вибір як камінь.
Частіше потрібно бути новим й несподіваним. З таким девізом зайшов у нічний кошмар, на перший погляд ні до чого не зобов'язуючий голод. Але далі закони диктував звір. Люблю його за те що в нього є ціль з метою, і він її виконує. Тож пронизливим шляхом, розгублено й у захваті від величних споруд місцевих творців, зайшов у відокремлений залишок подій, де в кожному кутку нікого. Тільки в кінці у блискучому сяйві вітрин, під шарудіння поліетиленових знайомих, у всій красі, з виразним рельєфом, повставав образ Афродіти. Довго хитаючись, від смаку симпатичності, сів за тверезий стіл. Замовив клаптик безумства, адреналіну в дванадцять і п'ять оборотів, на десерт холодний настрій і дуже солодке снодійне. Моя улюблена кухня - наполегливе та вільне, з домішками ефектного "Я". І ніяких хімікатів, вони до смерті дратують. Цей стан - кокаїн, ще дозу і гордий та самотній поглиблено направляюсь в бік занепалих руїн, електромереж, бездомних залізних монстрів, літаючих у далеких небесах і неповторних алгоритмів. В цю ніч знищу все, нове відкриття - епоха "просторроко". Хіба це не круто? Хіба ми електроди? Ми як світло, ми як час. Може й це песимістично але ніщо не довговічне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Любити надійно, відверто,
Подвійно все те, що надходить взаємно.
Таємно для двох і окремо для інших.
Любити так просто без зайвих рахунків,
Зв'язати в обіймах тих рідних по духу,
По крові, і різних по роду.
Ми інші коли ми цінуємо безцінних,
Безмежних в серцях бережемо.
Ми спільні як квіти, ці руки як казка,
Під снігом розквітли.
Візьміть у безсонних хвилини коктейлю,
Налийте до дна і без краю.
Коханні! Ви сонце одне над всім людом.
В цей ніжний момент так приємно
Стояти і бачити поруч промінчик,
Що дотиком з розуму зводить.
Не сльози єднають, не час нас лікує,
Це вогник палає, на зустріч штовхає.
Живіть, ви на повнії груди, співайте, благаю.
Не буде від щирої посмішки темно,
Так тепло, весною зустріти чарівне.
Відчуйте скажене і правдою світле.
Всі вільні коли просто так і взаємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Це не про емоції та їх стан, не про дешеві сцени, заплакані очі і ерогенні зони. Це про таємне та надихаюче: звуки, сон, пляшка, руки, розмова, навушники, одна тарілка на двох... Можна розглянути це більш глобально. Все що моє, то це не ваше.
В квартирі є незалежна інтимна держава - це кімната. Багато ворогів хочуть туди проникнути, і зробити із сучасного безладу нікому не потрібний порядок. Це ж мистецтво, недоумки. Речі ж не прибирають людей. Тоді який сенс їх переміщати в хаотичному русі, вони про це не просять. Чи це щось із серії благодійної акції "допоможи ближньому". Також в інтимному правлінні є стіл, це центр всього. На ньому тримається вся цінна інформація і якщо десь є вільне місце, це значить просто щось випало, десь так скажемо на підлогу, а це вже небезпечно. По середині велично, із сірого смаку цигарок, з'являється трон. Він тільки для того хто володіє особистим навколишнім середовищем. Ще є крісла, вони повинні бути трішки не зручні або закиданні різними шкарпетками, щоб слабка сторона людства одразу сідала туди де можна пізніше лягти. Ліжко! На ліжку як на безлюдному острові. Хто його перший зайняв той на ньому і король. І не чіпайте мене, бо зламався човен.
В цьому до смерті симпатичному місці бувають невибагливі зустрічі. Вечір, пиво, зголоднівша від розмов пара закоханих в одне вікно. В них так багато спільного. Романтика ще не приїхала, мабуть знов прохолоджується в заторі. Діло звичайне і давно вже не драматичне кіно, і не лірична драма. Ліжко згадує минулі сеанси і трохи переживає. Настільна лампа думає, "невже вони це зараз зроблять, хоча би сором мали", і відвернулася. Такі місця знають багато, кожна деталь виконує свою роль, день це епізод, а господар - головний актор. А саме ліричне в цій кімнаті це дощ за її скляними ґратами. Вони як прямий ефір. Заворожуючий момент, стихли занозливі крики, годинник сам на сам, і ніби закінчився сезон. Але ні далі антракт і нова дія, бо нема кінця у безкінечному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Така безлюдна вулиця. Літає вітер, зриває все заховане на дні. Закохане в мотиві легко-зворушливого вальсу. А через декілька годин стояли ліхтарі, що чітко так направлені всім своїм поглядом вниз.
-"Кого шукаєте?" - Спитав у них, - "І що ви з цього маєте? Не бачите ви ту блакить. Чекаєте на щастя? Хіба ж воно в землі?"
-"Такі оголені шляхи. В них добре видно мить", - відповіли вони мені, - "хто не схопив її той лузер, а може навпаки".
Вони мовчать (шляхи). А може подають нам приклад? Мовчати треба вміти, брехати треба чітко щоб це ніхто не запідозрив, боятися не треба, нема від цього сенсу. Ну що ж тепер усе по плану. Завдяки природженим невдахам люди стають успішними. Дуже часто успіх залишає людину одну на вулиці. Без зайвої підтримки і опори. І поки добиралася вона цієї жаданої вершини, егоїстично та з впевненими думками, "допомогли любі друзі, дякую, тепер я сам, бо ви такі низенькі стали, аж смішно бути поруч", втратила свою ціну. Так вона фінансово зросла, на вигляд солідна, вільна особа, може зайти в будь який дім, звичайно туди де відчинять. А якщо ні? Кому тоді та свобода чи вершина потрібна? Хоч і самотність це сфера для найсильніших, бо слабкі тримають зграї, але і там виживають одиниці. Свій дах є але він сирота, хоча інколи і приймає лицемірів на деякий час, і його від цього теж нудить вже котрий рік. Та й ще погода грізно посміхнулася, бо скоро буде буря. Невдача в темному сплетінні блукає, шукає здобич, тих гордих що живим себе вже не вважають. Безсмертні ви? Ех ні. Ви станете нікчемні тоді коли всі вимкнуть ліхтарі, і зорі не такі і вже дурні. Нічне повстання, не видно куди йти? Пробачте... Таке життя. Тремтячі гілки різно кольорових сірих рослин зумовлюють читати їхні заповненні до жаху новели. Прийшов час пустити сльозу в перше плече яке було поруч, хай навіть це буде проста повія з червоним дипломом, вона зрозуміє, і все одно зробить свою справу. Десь тут може й знадобляться безцінні купюри... І майже серед тиші секунди залишали світ. Все минає. Нема того хто так хотів сказати мудрі фрази, яка печаль, але її не можна боятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Ко мне на днях пришло сознание, и ум с приветом пошутил.
Меня накрыло разочарование. О, мама! Как я раньше жил?
Потом зашли на чай страдания и совесть мучили мою.
Она сидела, молча, слушала и также отошла ко сну.
И в тихом царстве ожидания, разрушил грохот тишину.
Она была вся в белом пламени и взглядом скрыла наготу.
Разорванные от удивления, встречались иногда глаза.
Шептали что-то или слушали. Я понял, что ко мне пришла,
Измена - верная подруга. Я падал на неё сто раз.
И каждый раз как первый, я получал экстаз.
А с ним я был не долго, он быстро исчезал.
Привычка, как обычно, бесчувственная тварь.
Доверие приснилось, что будто на земле
Оно вдруг появилось и убивало всех.
Но к счастью в сны не верю, а значит его нет.
Не верю в жизнь на Марсе, в безвыходную дверь.
Такого не бывает. Здесь управляет лень,
Как медленная смерть. Всё так ужасно...
А смех в режиме ожидания, и радость скромная в углу.
Она заложница желанная. Я так давно её хочу.
Вам не сломать меня диктаторы. Писатели чужой судьбы.
Не поклоняюсь вам законодатели. Ведь я имею право быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402721
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2013
Тихо так ніжно я вкрию, зорі на небо зійшли.
Руки для тебе не крила, а мрії це не вірші.
Сміло торкаюсь за плечі. Це все що на розум прийшло.
Ми вже повірили в стелю, а може то небо було.
Вечір яскравий співає. Голос від щастя зірвав,
І вже дивитися марно на потемнілий екран.
Тихо без світла так страшно, руки тримайте мене.
Звуки втікайте із хати, тут вже ніхто не живе.
Тут вже ніхто не існує, і діла нема нам до них.
Вечір знов щось наплутав, знову шукає чужих.
Світло вказало на пляму та що була моя тінь.
Десь вона вчора літала, а зараз лежить на стіні.
Скільки ти крапок поставив. Небо втомилось мовчать.
Може все треба спочатку бо не почати з кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Ішов похмурий ранок, дві ночі та світанок.
Сльоза побігла по щоці. Ти задивилась у вікні.
На що, дивилася туди? Гадала почуття - птахи?
І забивала ти на все. Пробач, прости, фігня це все.
Розлука це не привід щоб страждати,
Неправда, що нельзя бухати, коли у голові лиш мати.
Не можна, ні. Пошлю я мать її.
Такі безлюдні суки стали, нема від них куди втікати.
І їх багато, це треба знати. Немає слів. Нема кого довбати?
Накинь пальто, бо довго ще чекати.
І в ту годину як дитина, а може вірне немовля
Жила і вірила у диво і пропускала по сто грам.
Так у неволі відчувати, піпєць підкрався як завжди.
І розділити з ним по чарці, на вечір складений мотив.
Розвій свої всі сподівання, зніми із себе кілограми
На плюй на тих хто серце їсть. Добра нема, коли воно чуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
Ненавиджу те, що воду боїться вогонь.
Що серце горить, а очі цього не бачать.
Що розум звело, від дотику твоїх долонь.
Ненавиджу як прокидається сон.
Коли під дощем, блукають люди без тями.
Самотність це сила, та сили колись покидають.
Сміливість це знак, коли страх стоїть за кохання
Ненавиджу час, коли його мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Розмова це завжди прекрасно, особливо коли це діалог (хоча це рідко буває). І розмовляти можна по різному, навіть поглядом. Очі це один із самих надійних видів спілкування. Вони говорять на всіх мовах світу. І дехто їх просто боїться. Опускаючи свої спітнілі окуляри до землі. Звичайно ж брехня одразу помітна. Тому напевно і вигадали електронне спілкування. Сцикуни. Відправив смайлик і все нема проблем, а ще коли вона відповіла тим же, тож добре побалакали, діло йде до весілля. Напевно першу шлюбну ніч вони проведуть в он-лайн. Весело буде, повні штани оргазму. Але в останній час наука йде вперед. Досить легко прочитати той чи інший електронний текст. Ось наприклад у слові "ясненько" можна знайти підтекст "відчепися від мене зануда", чи у дуже відвертому "ОК" - "іди на хер" і т.д. . Безлімітне життя, ах так зовсім забув хто сьогодні приєднається до нашого безнадійного світу, той має змогу підключити акцію "живи в два рази дешевше". Одразу відчувається що це лохотрон, правда? Так люди, це для вас. Вас скоро знов натягнуть і покрутять на тому місці, на якому стоїть наша держава. Дякувати Богу, ще поки стоїть. І хіба ці бліді та сірі, чи як часто буває в природі, похмурі оболонки на двох милицях - люди? Хіба це ті якими керують гроші? І їм ще вдається посміхатись, і як правило крізь біль. І правильно, кому твої проблеми треба. А вищі чиновники та ті що займають широченне крісло у владі, думають що люди це механізм, жахливо. А може вони просто рослини? Але ж як тоді душа. Вона стоїть голодна при вході і пускає слині, а в цей час керують емоції і якась глобальна любов. Душа захворіла, в неї виразка. Саме страшно, що хтось про неї згадає, почне ридати, "Боже який я бовдур, скільки всього я втратив, а мені вже 50. Що ж вже повернути? Пів життя минуло, а де мої добрі вчинки???". Паніка, стрес, нерви. Так треба покурити. А душа насправді ціна річ.
Так-так-так, люди звичайні сигарети. Теж продаються, у кожного своя ціна. Запах в кожного свій, від деяких навіть реально зносить голову. Пачки це держави , блоки це материки. Марки це раси. І вони розмножуються, їх стає ще більше. Є такі що втратили товарний вид, з курвилися, ой вибачте, з курилися. Одним словом їх називають "бички". Ми їх часто бачимо, до речі в них нема своєї пачки, вони лежать собі нікому не потрібні. Звичайно, хто захоче з ними возитися, тим паче що кайфу від них ніякого. Тож якщо таких "бичків" дуже багато то це вже "мусор", а по закону він нас оберігає чи карає, це по закону, а насправді це звичайний мусор, бо плював він на всі ті закони. Може комусь і пощастить, і він знайде свої губи і застрягне в них на довго. А губи це щось не земне у піднебесному хаосі. Вони стоять на першому місці після очей. І теж спілкуються. Їхня мова це дотик, бо він реагує тоді коли язик втрачає розум. О, губи, де ваша совість, що ж ви так тривожите серце. Але з ними вигідно мати справу, очі і губи ніколи не ховаються під якісь закриті та безглузді шматки, як інші частини тіла. Значить вони відверті, їм немає що ховати, а якщо нема що ховати значить від них виходить правда. Тож дорогі мої сигарети , читайте по губам і частіше дивіться в очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Ти сиділа за роялем, бачила чужу біду,
Те що чула ти навколо, все у музику свою.
Розбудила мертві звуки. Краплі кликали до сну.
Дощ весною - наче казка. Присвятила ти йому:
Квіти що жили в букеті, сміх в годину непросту.
Сильні очі, правду хочуть і високу глибину.
Вікна ті що йдуть на захід, захопили краєвид.
Він сховає в себе сонце, через декілька хвилин.
Впала з пліч твоїх так тихо, насолода та війна.
Бо завоювала серце, це була твоя мета.
Як вогонь ввірвався в спокій. Тонкі лінії життя.
Твій акорд та гарні руки, музика - це небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Все так ніби і нічого, коли прокидаєшся в ванні під вечір. Очі одразу дають знак що живий, бо картина сама по собі вражає, а організм цьому не дуже радий. Вода як надія, бо тече собі і не підозрює, що вона тобі потрібна. А світло як правдива брехня, незрозуміло що за яскравим маревом коїться. Руки - це ті що вірні товариші, (в тяжку хвилину вони не тільки в побуті допомагають виживати, а й у момент спокуси чи насолоди, теж дуже доречні), нащупують вони тіло і тут їхні колеги - ноги розуміють, що потрібно вставати, хоча в цей момент розум дивиться на все це з великим задоволенням, "що ж буде далі?"... . Невже вчора було все так чудово, що сьогодні від щастя завітала в гості амнезія? Напевно так.
Тож нарешті зібрався з думками і вийшов у світ. Незважаючи що в піжамі під якою залишилася моя улюблена біла сорочка, бо в ній мій вигляд солідний, на ногах чиїсь труси, за те вдягнув вилизане, блискуче, стильне взуття, щоб подобатися дівчатам. Йду і розумію що світ зовсім і не гівно, а просто забитий до сліз тролейбус, в годину пік. Де навіть близький друг який ще вчора залишив тобі останній ковток холодного пива, сьогодні стає найближчим ворогом і суперником за щойно звільнене місце біля вікна. Він прагне туди знаючи, що воно належить тому хто прожив життя і досі сповнений сил, обісрав всіх і вся. Але не все так погано коли до тебе в цій "щиро люб'язній" обстановці притиснеться блондинка в якої краса від Бога, а не від лікаря. Це напевно єдиний момент заради якого хочеться виходити з своєї атмосфери і заходити в цю бляшанку. Після того як я побачив себе у відображенні то мій зовнішній вигляд натякнув мені, що зі мною щось не так, а потім моя совість сказала - "мені по фіг", і легковажно посміхнулась, а я подумав "от с т е р в о, хоча би раз мене підтримала". Через деякий час я втратив з погляду ту блондинку. І невже я такий самотній? А хто вона мені така? І наступні вулиці мого існування, мене згвалтовували оточуючі манекени, різали мої слова, кидали непотріб в кишені, і я щиро зізнався собі: на хрена я вийшов з тієї ванної кімнати, адже я там був як в своїй цивілізації. Ніяких злих духів, лише особисті ідеї, мартіні, якесь вільно характерне кіно, і купа сміття яке просто було поруч і робило розумний вид що розуміє мене як ніхто інший. А може просто потрібно було вийти на середину всесвіту і сказати "я люблю вас придурки і ваш безглуздий світ, бо я сам такий", і тоді одразу перетворюєшся із страждального пасажира в водія, який закинув ноги на кермо, слухає музику, курить і керує цим скаженим та переповненим тролейбусом. Тож головне вчасно зізнатися. Мить це крок до успіху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013