| Сторінки (1/60): | « | 1 | » |
Колись був добрий звичай між рицарства:
Як тінь негідна ляже коло імені,
Зрятує лиш звитяга - не багатства.
Чи служби відданого, чи своя, бліда.
Вінчають меч достоїнства знецінені...
Пускає блискавки нещерблена рука.
Тепер купецький звичай між мужами.
І лиця на вагу в теперішній порі.
Негідний більш - пишніша тим заграва.
Всім серце переймають шахраї.
Річ алебастр, по ній черлена справа -
Вершечок поступу над вигадки старі.
Чи хто завважить мідно-тьмава слава -
Сьогодні визначає рицарів!
30 листопада 2016 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704083
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2016
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
Маленький дикий оаз лицарства і траурна мати,
В якої ураз почорнів небозвід.
Чи хто завважить її юного!
По полудні, перед шоколадом-грильяжем?
Огидному кожному порядному.
Чи аж надвечір? Ось - загинуло троє бійців,
П’ять потопів розлялось по світу,
Обвалився дашок у самітника-скита,
В престарілої діви – новий баюн…
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
“Як нас, браття, вигублено,
Як з покалічених сміяно.
В безчесних руках Русь-Україна –
Забула про славу! Спить.”
Рушив дикий оаз і траурна мати.
А вулиці, наче нічого, в зеленім гіпюрі каштани,
Сплановані акції й фести, морозиво і розваги.
І дві сирени з скелястими очима на перехресті,
Одна не втрималась і заросила, заговорила пухнасту
Гілочку липи та поклала в глибоку труну.
Можливо, рокова наречена ?...
“Останніх вже не буде кому ховати”
Мовив коренастий муж між побратимів,
Проводжаючи до Вирію полеглого витязя,
Настільки юного, мовби березневе сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672472
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2016
Стоять закостенілі хмародери
І помарнілі поторочі житлові...
Світило - віковічнеє тореро -
Чаїться в пурпуровім полотні,
Та гляне, мов сармат, гаряче.
Лет ненароком обпече суєт
Щоденне рондо і нудне, й ледаче:
Пташіє простір, ластівками. Ет!
Полеля стріли ширяться пред очі,
Зелений шовк на знатних яворах
На безмір ліктів, вишивальниць почет...
Й смереки вздовж ростуть на каблуках.
А небо стиснене ледь-ледь не трісне,
Якщо стривож його на крапку мар...
Признаюся, їм в місті цім так тісно,
Але свобідно в мене в головах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2016
Ще ранок згус. І всі прийдешні барви
В його сутіні. І повна, нерозділена земля
Воркує перед себе, наче фавни, сни.
А простір: то мовчав,
То возвеличився у безміри.
Він до тла розорив мене,
Та врешті через вінця перелляв
О, сяєва...
Де кожен нерв натягнутий арф'яно
До птаха, звіра а чи до жоржин...
Все дихає!
І я, мабуть, так само
Пружня струна умотана
В небесний плин.
5 листопада 2015 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631590
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2015
"Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб,
він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб"
Степан Бандера
У нас є хліб, а волі ледь на споді.
Любов'ю стигла, була і росла
Кожнінька з'ява на обіднім столі.
Вона для нас, а ми для майбуття
Також повинні ревно підростати!
І Богом дихати, і мріями цвісти.
Бо навіть в льосі може проростати
Зерно. Які з нього снопи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599584
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2015
Та чорнобрива до мене сміється
Й травнево дихає
Зву її по-соколиному
Джерельна ясна
Наче у грудях сонце
Та коли хлипаю
Хмари градівницею
Розгонить вона
Я зирнув в простір повітря в’ється
Коріння тополь та листя ликає
Розпитує по-соколиному син сина
Що бачила карооко та чорнобрива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582773
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.05.2015
Птаство думок в голові не змовкає –
Мовчать уста. І з землі, і з небес
Душа харалужна, тверда виринає,
Грудкою скручується, оком,як Антарес.
Легенько і певно дивиться. Прозоро
І ревно горить. А потім тяжко зітхне,
Мов дитинець у неї, над мором,
А потім всміхнеться: світанок прийде.
Так голосно, мовби для гожої помочі!
Хай думка із мріяння гнізда в’є…
Як добре, що небо не сліпне й поночі.
Як добре, що вдень в нього сонце є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2015
Подивлюся рясно -
Сипле щиро, красно
Із Твойого краю золотих гербів.
Може, я невчасна,
Серце світить ясно
І скликає в світ цей доньок і синів.
Воду неба пити,
Сонця молотити
Із засіків повних, дивних, потайних.
Зі свого насіння
Маєм посадити
Гостропелюсткових пік в саду для них.
1 грудня 2014 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540778
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.12.2014
Я відкладу із рук від Тебе кулемета.
Вже по степах цвіте морська роса…
А в нас, на жаль, нема на жадність вета,
Та калатає з серцем - світла боротьба.
Ця мить – то небо вічностей коротких,
І день світилами не сходить і не снить.
Лише цілункам, з черешень солодких,
До тла вчорашній смуток спопелить.
(Не збавить честі суму мор, ні клекіт,
Бо вірність в’ється, мов алмаз, тверда).
Вслухаюсь з посміхом тремким у лепіт,
Яким неспішно дихає Твоя душа…
9 липня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2014
Люблю ховатися в Твоїх очах -
У пралісах зелених і просторих.
Не під'їдав мойого серця страх,
Та ирію чи було в думах, в горах?
Чи було стільки сонця між щілин
Вузьких і темних, майже непроглядних?
Об хвої вікових в мені ялин
Не лопотіло золотіше сяйво!
От душу ситить, ніжить, напува,
Гойдає й пестить - тепле синє щастя.
Який Ти квіт! Який Ти рай!..Весна.
...І світла стільки, що не дасть пропасти!
30 квітня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Запіяли солов'ї -
Не спинити весну
Ні канонам, ні кулям.
Навіть ті,
Що їй руки дають -
Підраховують роси.
Зжени птахів з очей!
Світла, сяюча,
На цім світі з'ясніло,
Як умилася
Біля Дніпра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
А.Б.
Як пахне зорями!
Зорями!
В снах.
І поміж болями,
Горями -
Ра.
Не вимовиш!
Не вимовиш!
Ні ти, ні я.
Плащі часу
Скинуто -
Ми - ява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2014
Кусок надщербленої порцеляни
В небі. За рогом сутінь.
Просто, в далі, прямо -
Лани озимої надії.
Які крізь сон чекають дії,
Щоб пряно
Вирости в надтінь.
І випасти на землю, замість манни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
Ясніє від теплого усміху день...
Немов з зерен будніх щастя молотить.
Захоплює дух - дзінь ізверху й дзелень! -
В блакитному дзвоні сонце колотить.
Дає повно сил! Ними дух понесе
Високо-високо... до сивої хмари...
Я б падала з неї - хай вітер несе!
Лише не стрясти би на землю дощами!
Бо йде перемога - а в ній й боротьба,
Турботи сумління без зайвого спину.
О,тільки б сміливість, щоб жити сповна,
І чесність лише, щоб не знати загину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Якби мені не відати те диво,
Як велич прагнуть нап'ясти насилу
Й осліпнути: бо зверху все дрібне.
Чи чули ви коли любові казку?
Дали себе відверто й на поразку?
Із вас розрада навіть і не дме.
Велике дихає у всьому, поміж нас.
Мале ввижається малому повсякчас.
12 листопада 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013
Он сонця обпадають із дерев.
З них стигне світло!
Сохнуть їх пожари!
То долу тьма погаслих марев,
В яких, хоч мить, проте краса
І сни бруньок!
І дзвони квіту!
А чорний лебідь подихом крила
Завіяв попід небом баби літо
У дівчини.
Прозора дивнота!
Латаття біле перешите сміхом.
15 жовтня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2013
Я голову мріями квітчаю. Хіба ж не весна?
То анемон із неба в душу намітають заметілі...
Мені здається - всередині тепла і зима,
Бо загоряються палкі вогні в хатках, як цілі.
Думкам, мов сторож, лиш висока голубінь.
(Велика пильність чесній жертві неземного!)
Клубок ниток напрядений із золота прецінь,
Розмотую, щоби знайшов колись одного.
16 вересня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
До нього мрія лагідна прийшла.
А він не вірив в існування неземного!
Тремтінням на устах його зійшла
Її фігура в серці вишита з святого.
Мовчи, мій братику, ясне
Від тебе сяйво просто не зникає.
Для інших ''ні'' твоє одне,
Причин для неї ''так'' без краю.
В тривогу вдягнуті пишеш листи,
З відвагою до танцю даєш руку.
...Усмішки - то між душами мости,
Йдучи якими, позабудеш й муку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442964
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.08.2013
Надвечір замаїли люди хати.
Ой, гай, гай! -
Зелені свята.
Із сонцем дзвони стали калатати.
Дзінь-дзень-бам! -
Зелені свята.
А вдома під ногами дика м'ята.
Ой, гай, гай! -
Душі літати.
І діти під хатками, мовби пташенята.
Цвірінь-цвірінь-цвірінь! -
Зелені свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013
Покриши зуби потойбічному спокою!
Хай не гаїть серця, не клубиться гулею.
Створене усе живе з неспокою,
Що перериває нерви, наче бурею.
Сльози - чиста і свята есенція,
Хай полиють душу. Зійде гущею.
Якщо витікають прямо з серця аж,
Двері в нім не стануть вужчими...
18 травня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2013
Це серце металеве, певне, чуть…
Трояндова ця ніжність на лиці
Не загориться так, як очі ці
Блакитні. Прохолодні. А печуть…
Чекала я… Нарешті підійшов!
Напевне, запитати – чом байдужа?
Та в той же час запроменіла ружа…
І наче в серці розійшовся шов…
О, небо голубе.
Чи я тебе ждала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2013
Заходить сонце і блищить крізь шибку,
І розтікається від мирту тінь на стіл.
А потім майже сутінь,що не видко
Очей ікон і їхніх вигаданих тіл.
У стінах холод, вбрались килимами.
І закохалась в березень собі зима.
А темрява,як дама,зняла з себе рами,
Та я із себе тіло не змогла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Я інколи одне лише коріння,
Як янголи позрізують квітки.
Бутони ніжності огранені в шипи.
Не доторкнутись їх без голосіння.
В корони й сонце убирається недільно,
Щоби прикрити серця жар.
Та чи бува невидимий пожар?
Бува такий, щоби палив несильно?
Ти інколи в думках, мов в перах.
До щастя защебечуєш очима.
Твоя сумна безмежність за плечима
Ховає обережно грудку неба.
...І завойоване все врешті буде наше.
Хай кожен за своє стає!
Багатший той, хто більше віддає.
Та у піснях немає міри, пташе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2013
Чого, коли лягає сонце спати
Душа скидає з себе свої лати
І тихо-тихо зовсім не мовчить?
(І тихо-тихо зорі собі снить...)
Чого, на що іще заплющено чекати
Без поруху? Живим не можна спати.
Як час, немов вино із рож.
(Як час, немов премудрий дож...)
18 січня 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2013
Зійшла зоря - і думка посвітліла
(Чистота усе,як завжди, освітляє)
В що вірить хто,того й шукає,
Як впевненість іще не позимніла.
Ти можеш навіть те не знати,
(Галактики у Тобі не сповільнять рухів)
Що сумніви такі дрібні,як мухи,
Які лінивим нізащо не відігнати.
Я не розлюблю див(бо їх лише чекати)
Вони зі мною вірні в дисонанс.
З часу - фігури чорно-білі з нас,
Які веселки вільні вигинати.
17 грудня 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385693
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2012
Чисті ноти
На полотні
Напруга струн
Я.
На страту!
На обоготворення!
15.09.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Вітер за руку мене упіймав
І не хоче впускати.
Кличе блукати в зелені поля-
Волі шукати.
Дихає в душу, хвилює у жарт,
Тягне собою літати.
...Я за вітром щиро пішла,
Бо побоялася втрати.
24 квітня 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Відкритими очима видно тільки половину,
Відкрите серце добре чує все.
І мучиться. І злу важку лавину
На нього сумнів холодно несе.
Одна лиш певність, як немає сил,
Та певність те, що й мертве воскрешає.
Коли з-під ніг, як лід, скресає тил,
Мене щось з прірви в небо підіймає.
10.11.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377034
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2012
Химерна осінь
Так пахне
Жовтим мокрим листям
І холодом вітрів
Крижані роси
Як ярмо
Барвистих квітів
І промені сонця
Вплетені
В дні шалені
І в бабине літо
Простір
за хмарами несе
У далечінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Ми будемо колись на небі.
Не питай, чого позавтра знову грози
Змиватимуть із тіл наш час
Хвилинно,
А душі без іржі світитимуться
Все ясніш.
Ти знаєш й так.
Ти вмієш віддавати.
І день за днем,
Щоб не чекати
Сам ловиш мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012
Всяка любов небесна,
А доля - те, що після.
Сніг ненародженним веснам.
Шлях до них вістрям.
Де ти?Пригорщі чарів
Розсипані. Поглянь же
В мене. З ночі арів
Зорі посріблені. Де же?
Розпускатися раєм. Не фігура.
(Бо більше без меж)
На кордонах мрії топити
Я не вмію(ти теж).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Очима мед збирати із квіток -
Любов'ю, що лоскоче всесвіт.
(Навіщо м'яти(рвати) пелюсток,
Щоби довести - це цвіт!)
За небом інші, світлі небеса.
Душі блаженні цінні соти.
Для кого видима краса -
Тому стократ гидке болото!
Мрії без крил - дерева без гілок,
А сміх - суперник гідний сонця.
Тоді високо, як твоя зоря
Не витекла через душі віконця.
Без гарту все ж не є крихкою міць,
Ще не обкована, немов ковадлом,дьогтем.
Може, незграбна,але сильна, наче юність,
Що ніжиться бутонами під сонцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Блакитні пелюстки
У косах юної весни
Світлочолої,
Дев'ятьма небесами*
Заквітчаної,
Дзвенять прозорими
Зливами.
(Щастя).
Сміються легкими
Повенями.
(Вітру).
Купаються в золоті
Сонця.
(Чисті).
7.05.12
*за віруванням слов'ян землю оточували дев'ять небес
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Темно.Чорно.Якби не шматок свічки у моїй руці - не знаю що б.
Він,мов приріс до долоні. Не пече, не згоряє, лише світить та стікає гарячим воском,
що зразу ж застигає потьоками(на свічці, на руці, падає в повітрі).
-А-у-у-у...А-у-у-у...Де я? Куди? Як?- Одна.
Кругом люди. Багато. Ходять. Ні, блукають. Весь час. Бояться світла деякі. Примружуються.
Ховаються. Ідуть на нього. Ідуть від нього.
Ходять вільно. Розмірено. Сонно-ліниво.
Я чую їх (Вони кругом!Вони кругом!) І бачу, коли підходжу ближче.
-Люди!...
Мовчать.
-Люди!...
Тиша.
-Давайте, сплекаємо сонце!
Темно.
-Чи хоч розведемо вогнище!Ану-мо!
Вугільно.
-Скажіть же щось!
Байдужість гірша за зневагу.
-Залоскочіть звуками небо(душі в вас - з срібла струни).
Люди розучились чути(?!).
Переглядаються котячими очима.
"Згинь!"
Як довго до ранку(?) іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335556
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Мережана синява
Густогрозова.
Повне небо.
Думка - блискавиця
Шпицями.
Тебе.
На схід від сонця,
(Ось я!)
Черпай.
На захід від місяця!
(Світиться!)
Рай.
Душі у сріблі зір
(Без мір)
Мовчать.
Для всього - все!
(Знайдеш)
Навік.
07.05.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2012
Коли народжуються мрії в голові,
То не бояться ті чужої влади -
Мрії же вільними рождаються на світ,
А ми привчаєм їх до ладу.
Коли вмирають мрії, увісні,
То не сягають душі їхні раю -
Вони примарами блукають по землі
Німі і божевільні з жалю.
4.04.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Можливість – це невидима фігура,
Основа нестаріюча для мрій.
Її прискіплива натура
Не любить лінь.
4.04.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Ти віриш небожителі нам заздрять ізгори?
Мені здається – на землі є більше раю.
Поглянь - в нас вічності - живи!
Що зорі всі зглядаються цікаво.
Скажи де більше волі є?
Із кожних вуст сміється світлий ангел,
А з кожних віч демон блищить?
Безмежності без рангів.
Наш час в долонях. Йдем!
Не можна же чекати!
Бо серце тисне докір, щем –
Любові пропадати?!
Ти дивишся стооко із весни
Холодною виною і блаженством.
Ти дихаєш в обличчя і у сни
Своїм нетлінним дивним сенсом.
А я відкрила храм душі
Навстіж: ти чисте маєш серце.
В тобі нема нічого більш,
В мені нема нічого менше.
2.04.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Коли захоплює щось настільки, що ти торкаєшся його не пальцями, а самою своєю глибиною. Відчуття приємної невагомості. Відчуття можливості ненароком злетіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Завжди відкрите небо на подвір'я від задухи на замріяність галактик. Поправ пенсне і Ти угледиш тонко ціле море! Яке в обличчя дихає розгадками усіх загадок. А Ти мовчиш і слухаєш... Відрада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Ті очі деінде Тобі не знайти!
Ті очі, що вміють так сильно хотіти.
Не кожен сягне тих морів глибини,
Комусь навіть правда для сміху.
Ой, здуйте, вітри, хвилі з них аж за край!
Хай святість не сміє торкати, й колоти
Мечами байдужа печаль,
Що прагне нам грати скувати.
Не вмійте чекати, коли вам не світ!
Бо личить лиш чесно чекати.
Мене аж лякає ваш древній повіт –
У нім можна й вічність вгадати.
13.03.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Сюди потрапила я випадково.
Шукала вранішню росу
Та десь у темряві і заблукала,
Зачарувавшись зорями вверху,
(Вони розцвіли пишно і сміялись,
Я не могла не глянути - й гіпноз)
Перечепилась за поріг до храму,
І випустила глечик з рук.
Крізь місце це проходили дороги,
Безмежність непомічених доріг.
Вони вже добре вибили пороги,
Але всередину ввірватись - гріх.
Будівля кругла й біла, і без даху.
Затертий напис. Йти?
Я відійшла на мить назад зі страху.
Можливо, там знайду води?
***
Дверей, хоч дивно, та не було.
Я увійшла без перешкод.
Над головою росло небо,
В дворі пишалося зело.
Мені здалося на хвилину,
Що там лиш мак і м'ята...
Там полину!
Чим далі - більше.
Зрозуміла: його ефір утертий
В душу. В чому ж сила -
Торкатися душі душі терпким
Полином?
***
Без краю поле! Чи таке у міру?
Як та безодня, що знадвору віє.
Від її вітру захищають стіни,
Але дощі нещадно сильні.
Там деколи танцюють урагани.
І хай все зіллям поросло,
Мені здалось, що яри - шрами
Та, що не вбили тут добро.
Не видно сцени для вистави -
(Якщо колись вона була,
То вже знесло й тепер не стало).
Одне поламане табло.
Спинившись, не почула й звуку -
То чиста мору тишина.
Я подала їй свою руку
Й вона між трави повела.
***
Тут стіни дихають. Я чую.
Крізь - вітер ху-у-у-у-у...
Десь темнота вкрала зозулю,
А та в лічбу: ку-ку, ку-ку...
За північ вже давно загнуло.
Чи не зблудила? Куди йти?
Я босоніж вбивала тиші
Пречисті зніжені лади.
***
Поблизу дерево й колодязь.
Зозуля облетіла кругом тричі.
Вона вернеться, знаю точно.
Її лякають мої вічі.
Як же глибоко-преглибоко!
Ота вода! Свята вода! Ні,
Не дістатись туди кроком
І не зсушити джерело.
Ту воду пити по краплині,
Ту воду пити, як вино,
Й в путі хмеліти,
Забувши зло.
Я бачу, що те дно бездонне,
Упасти в вічність - впасти вниз
(Бо все на раз - то беззаконно,
То жадність, то напевно вниз).
Кусок надщербленої порцеляни
З неба відбився. Сни
Розбавлені в колодязі
Воскресли.
***
Ви знаєте що сни?
Ви знаєте що воля?
І чий чудний каприз
Є наша щира доля?
Я є й ввісні. Я є, допоки моя
Воля ще б'є крильми,
Допоки сміх невидимий
На устах кволих.
***
Хочу води! О як же хочу пити!
Взяла відро прив'язане й униз -
Трохи водиці зачерпнути.
Аж тут сурприз -
Відро порожне. Добре ж чула,
Як вдарилось об щось.
Узяла з землі камінь й замахнулась -
Стоп.
Звідки той камінь надщербився?
Ізбоку. Так би не з'явивсь.
А квітка зацвіла нівроку..
Як?
***
Я кинула удруге вниз відро.
Я крикнула із жалю у криницю.
Ехо розлилось. Дно
Мовчало.
О скільки же разів в нього
Гукали? І скільки кидали сміття?
Там джерело. А чи ви знали?
Воно - живе життя.
Те дно глибоко. Глибина
Води превічна. В дитинстві думала,
Там - світ,
А там є більше.
Вода ізвідти, мов казки,
Які давно читала мати.
Ковток надпити та іти
Крайсвіт ламати.
Я краплю випила з долонь,
Слід від води із них не стерти.
Умила очі, втерла лоб -
Від всеї скверни.
Упала в м'яту. Наче сніп,
Моє безсиле тіло. Лежала,
Дихала й дивилася вверх.
Літала так відверто і невміло.
***
До храму йти би у неділю -
Інші дні - то гарувати.
Коли до неба вільний -
Ти не зможеш спати.
Зібрала в жменю свої
Сни. Ще раз поглянувши
В колодязь, пішла через
Простори у зелену повінь.
В дорозі я плела вінок.
Вінок препишний, предухмяний.
Червоний мак лиш із квіток,
Чар-зілля повен, що не в'яне.
Моє волосся, я ціла сповна
Просякнута тим духом трав.
Цей дивний запах віднедавна
Моїм киснем став.
Я йшла, а у моїй душі таїлось,
Немовби злочин заквітчатись
Отим зіллям. Немов, як з цвинтаря,
Узяти щось, його нарвати.
Та не лякає. Життя -
Це не чекання вірне смерті.
На голові зелень вінка,
В сутінках - справжня химерність.
Я йшла до ранку. Марилось,
Роса - пісок з далекої пустелі.
Світало. Вдень зело
Люблять сушенним.
По небу розпустила пишні коси
Зоря. А як без неї? Як без неї? І куди?
Мокрі ноги : роса з кров'ю.
Вузькі дороги - крізь терни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306591
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2012
Суперпозиція двох душ
Замотана в бутоні,
Що в росі і сонцем
Дихає.
Тобі й мені лякатися
Пелюсток,
Мов зорі, що вранці
Сходить?
Нас так багато -
І ввісні замало простору!
Я хочу слухати пісні
Твоїх очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2011
Для чого правда, коли її ти
Не зміг притиснути до серця
Так сильно, щоб ніхто не зміг
Повірити в брехню?
Для чого сльози? Хоч вони
Відверті, та гидкіші блуду,
Стерти і не чекати завтра смерті -
Не впасти правді із тендітних ніг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Мамi
Твій голос теплий. Він такий,
Немов зібрав весь жаль зі всього світу,
Немов забрав весь жар зі всього світу,
Він мені святий.
Він прагне логіки,
Коли в очах безмежні рани,
Коли в очах безмежні океани,
А із душі не впали пелюстки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295760
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2011
Він зустрів даму. Вона виклала перед ним перла і різні прикраси і сказала: візьми щось на згадку про мене. Він почав розглядати добро. Там були прекрасні речі. Взяв разок намиста в руки і дивився як воно виблискує.
Дама здавалась трохи похмурою, навіть хитрою, але все одно причаровувала. Коли майже вимовив:вибрав (білі коралі), вона забрала, немов мати в нерозумної дитини, з рук і поставила на місце. "Навіщо тобі це? Ось. Візьми. " І простягнула зошит.
Вражений до глибини. Не мав сили вимовити нічого. То був зошит її померлої малої дитини. Товстий. Списаний лише на кільканадцять листків. Почеркано деякі слова. Зміст їх не мав значення для нього. Такого дарунку він не очікував. В голові запаромочилось. Сльози підступили.
Після цього витягнув із кишені просту синю ручку. На неї було приклеїно тонку пластинку паперу з надписом: Бог є. То був предмет його померлої дитини. "А це тобі".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295384
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2011
Будинок був ідеальною геометрією та стійкою фізикою. Звичайний. Просторий. З великими вікнами, високими дверми і дерев’яною підлогою. На стелі у вітальні викладена фреска – блакитно-білий перелив. Власники говорили, що це – небо. Красива, але брехня. Взимку всередині було тепло. А навесні – свіжо і чути аромат квітів. Взагалі в домі панував затишок. Жити в ньому – це, мабуть, справжнє щастя.
Дерево. Вважають, що воно росте коренями в землю. Але воно росте коренями в землю, а віттям в небо... Стовбур, гілки вверх, розгалужуються і знов вверх, чи вбік; вигинаються, викручуються. Химери. Не моделі.
Чули, чого бояться дерева? Помирати… з верхівки. З самої вершини стовбура! З кінчиків тонких гілок… З бруньок… Це найгірша смерть.
Всі так звикли до них, що не звертають уваги на те, які вони дивні. Що зовсім не подібні. Не зрозуміло в чому їх сенс, хоча як і в усьому іншому.
Будівля фантастична. Одне лише – на ній проростають дерева. Вітри приносять насіння. Дощі поливають. Сонце годує і ніжить. Господарям – морока – скільки пруття виривати з коренями, вирубувати – аж сокира тупиться – з балкону, стріхи, зі стін і навіть з підмостку і вхідних сходів. І головне ростуть не по днях. За ніч на горищі – цілий гай. Молоденькі дубки, клени, граби… На порозі – калина. А в вікні – сосенка.
Спочатку думали, що зживуться з цим дивом. Зроблять собі сади Семіраміди. Адже останні – це теж будівля. Проте то була будівля обсаджена повністю рослинами , а в них же рослини, які проростають крізь неї.
Одного дня взяли кущі рожі та жасмину та почали рити стіни і садити. Ті ж, на подив, і прийматися не думали. В’яли і засихали. Чому ж? Що за напасть? Кричали в розпачі жителі будинку. А дерева проростали все нові.
Люди там боялися. В них не було жодного розумного пояснення цього явища і не знали що з цим можна робити. Вони стали до краю нервовими та страшними. Таке враження – вони відходили. Їх скуйовджене в клубки волосся, подряпані тіла та виснажені очі. Після довгих мук залишили будинок.
Він сам став страшним. Боротьба дійсно моторошна. Після цих персон на будівлі залишилося багато обрубаних стовбурів, з яких стирчали тонкі зелені гілки. Біля входу вигорілі чорні ями. Недогорілі вогнища. Купи вбитих дерев, які навіть не підпалили, на яких вже засохло і облетіло листя, поки вони лежали… В кінці вже рубали так недбало і з такою ненавистю , що зачепили частину балкону і вона обвалилась. Наступного дня вони поїхали, на залишку показало сонцю тендітний блідо-зелений листок нове життя.
Будинок не залишився без господарів. Там жили привиди. Усамітнений та закинутий – прекрасно. В будь-яку мить може злетіти з подувом нового вітру – не біда. Всередині смоляно-темно і якщо крізь гілки дерев проникає хоч промінь світла, то його зразу ловить якась мара, саджає в банку з рідиною і накриває чорною хустинкою. Потім бере обережно у руки і несе в одну із зал. В ній надзвичайно сонячно. Аж сліпить. Там багато таких банок різних розмірів. Ними заставлена майже повністю. З шаф викинуті книжки валяються з порваними сторінками, замість стоять диво-лампи, на дивані, на обідньому столику, на підлозі, на люстрі… На стелі – голуба фреска і цілини, через які видно сонце.
Дерево на балконі не було найстаршим. Не було найвищим, найзеленішим чи найпишнішим. Просто було. Поки в будинку жили привиди, воно вросло в стіну і майже добралося до землі. Коли раптом знову почався вітер і воно почало сильно хитатися. Корені не здавалися міцною підтримкою. З боку в бік, з боку в бік, з боку… По стіні пішла чимала тріщина. З великим грохотом впало. Будинок не такий міцний, вітер потужній, примари – байдужі. Дерево зробили з будівлі руїну, впавши впоперек всієї його площі.
Воно завалило і вітальню з фрескою. Частинки її валялися зараз, пускали напівпрозорі зайчики по деревах. Це їх лоскотало і вони по-дитячому сміялися.
Час злизував руїни споруди, наче ласун льодяник. Дерево з балкону зникло з нею, та кругом пишався справжній лісок. В ньому співали солов’ї.
Загадка – чому таке сталося. Будинок з чарівного матеріалу? Надродюча земля? Вітер?
Не зрозуміло в чому сенс, хоча як і в усьому іншому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294953
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.11.2011
Колосся золотоволоссям лоскоче...
Небо - біла акварель, блакитне тло,
Гігантський клубок вати
Розтягнутий так вільно.
Повітря напилося трав,
А я його. І, певне, стала б піснею,
Якби забути, що
Без днів блукаю з тишею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2011
Іде сніг. Тендітні білі голки склеєні в пучки хаотично літають і розбиваються об дорогу. Обкурюють все і тануть. Зачіпляються за вії, тануть, стікають, немов чужі, не мої сльози – небесні. Прозорі.
Люди ідуть. Дехто злякано сховавши руки в кишені, опустивши голову у шарф, що , певне, і дороги не видно, прямує чимшвидш до свого дому. З напруженою гримасою. З таємним страхом. Скорчено біжать подалі. Сховатись. Не відчувати.
Комусь, навпаки, симпатизує стояти під снігопадом. Так холодно. Так – неприємно. Але – це їх робота, а заради неї вони ладні стояти і під цим “небесним нещастям”, і під дощем – під будь-чим. Хай там камені з неба. Зовсім нема різниці. Головне, щоб “клієнти” були. За ними ще б слави. Дарма – що ця слава справжня миттєва мара, та іншої для них не існує – значить нема. Стоять і ненавидять це біле диво. Для чого воно? Щоб його чорт побрав!
Отак падає сніг. Навіть здавалося б, є ті, хто його люблять. Сидівши в будинку, бачать за вікном вільне падіння. Поглянуть, ніби захопленo, наче справді розуміють, та забувають майже одразу, і не почавши перейматись глибше.
А згори не припиняє просіватися мука, вищого сорту. Лови і ліпи щось неземне. Воно не проживе в Твоїх теплих руках більше секунди – не пропускай же можливості торкнутися миті. Ти ж любиш сніг! Ні, не говори. Чого варті одні слова?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292563
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Холод - це явище відчутне до кісток.
Від нього хочеться сховатись,
Забувши про усе - тікати.
І не вертатися б назад!
Уста сухі, потріскані,
Немовби після грипу,
Мовчать, до болю в голові,
На іноземній мові крику!
Сиджу із тінню. Темрява маскує
Краєвиди на загадки.
Зухвалий опір затирає пальці!
І просто трішечки сумую:
"Тут до жаху тихо!". А вітер
Листям бавиться й зі сміхом
"Ли-и-и-хо...Чи не вернутись
Би назад?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Боротьба за людські сльози
(За новий незібраний врожай)
За родовища кровної солі,
Затверділої з жаху в очах.
На невміле байдуже незграбство!
На прокляття усяким життям!
В них цукрова пудра на масці.
Гниль душі не знайде нігде рай.
Чи, можливо, не надто відверто
Людям хочеться жити у світі?
Он на торг виставляється й воля -
Кусок щастя в пишному цвіті.
Не благати.Не красти.Не сміти?
Наша міра. У наших руках
Краще хай будуть квіти -
А не срібло і страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.10.2011
Точно діти. Ховаємось
В квіти.
Розіп'яті мрії схоронені
В вітер...
Заплаканій вірі
Сміються трембіти.
Вірі
Кажуть радіти.
25.09.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
В моїх очах зржавіли
Струни. Як тебе чекати?
Минувшину засіяв попіл мрій -
Невинні страти.
Сміялися ми прямо в очі долі,
А тепер - ридати!
Любов безкрила з вітром в полі,
Нам - по трофею, щоб не впасти.
2.08.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2011
Д.Ю.
Вона не така, як ви,
А ви - нормальні.
Вона ненормальна,
В порівнянні з вами.
Але ми всі однакові!
Ми всі ненормальні!
В порівнянні з чимось
Незнаним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266993
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2011
Як солодко же вибирати
Кожну мить кожну хвилину,
Це вмiння варте простоти і є вершинним.
Та хто сягнув ту висоту,
Той скаже без заминок,
Що вибираючи життя,
Ним не керуєм нi хвилини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2011
Пісня дзвінкою луною всміхнулася вечору,
Він, зачарований чисто, присів на траву.
З заздрості хтось закричав не до речі.
Байдуже. Казка прекрасна явилась йому.
Очі засяяли більш, ніж зліченними зорями.
Погляд дитини, що вперше узріла блакить.
Лагідно він пригортав її ноти, впивався дієзами,
Що жили вічність під назвою мить.
Пісня ридала, а вечір лякався до болю,
Пісня знущалась - не в змозі від неї піти.
Тихо молилась. І як ще віддячити долі?
Тихо моливсь до своєї царівни-весни.
Ніч підступила. Урвалась мелодія - подих.
Мороком тиші встелила всім сни.
Терпко. Спогад - ванільний пудинг і солод.
Роси солоні щезнуть уранці з трави...
4.06.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2011
Як гірко б'ються кришталю фігури
Об днів звичайних черстві мури:
Летять друзки,
Розлиті мрії,
Розіп'яті у серці всі надії -
Вперед потрібно все ж іти...
Із квітів, сонних мов, людей
Мішає сонце свій коктейль.
Довкола нас,
Немовби казка,
І повила прозора ласка,
А ми нещадно топчем час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261463
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2011
Мовчання поливає відчуттями
(Від справжності мурашки по шкірі
І від нічної звуків гамми,
Мов місяць в небі гра на лірі.)
А нескінченність сонце вкрало
І платить ночами блідому.
Чи це багато є, чи мало?
Чи більше щастя треба йому?
Він обрізає нитки фальші,
Ми плаваєм прозорою водою.
Та вибирати право ваше:
Продовжиш п'єсу чи станеш собою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Хто сміє важити чужий абсурд
На терезах своєї нерозважності?
За все отримаєш тут бруд,
Тут нескінченність до гуманності.
До неба? - втриматись би на землі!
Чуже не красти, не вбивати своє.
Які же муки вибору складні,
А хтось, що вибирати може, і не знає.
Солодка гіркота трунку життя
Без оцінки.
Звелася до дрібниць під накриттям
Незмірно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2011
Воістину слава весні! Саме ця пора здатна розхитати давно поржавілі та смішні грати обмежень і розворушити серце кожної людини на подвиги, які та ховала на дні свого я або й не марила про щось подібне. Все живе наливається соком, жвавіє, пнеться вгору. Небо цілими днями ллє на землю свіжу голубінь, пронизану золотом. Цвіріньчання пробивається крізь хащі лінивого сну, чіпляє душу і приковує її десь на вершку строгої, поки голої осоки, якраз там, де усілась групка щебетунів, які сіють радість на щедрий грунт солодкого ефіру.
Цві-рінь-цвірінь...
Тік-так-тік-так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256912
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.04.2011