| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Тебе зрадили...?
Що ж іди далі....
Тебе пнули...?
Плюнь ти їм в слід!
Не дивись ти у очі печалі!
Всі хто зрадив погине у млі!
Вони враз зрозуміють, що завше
Ти був вірний, як пес у смітті...
Він копошиться, а знає, що знайде
Те для щого він жив усі дні...
А ти будеш так жити, як блазень,
Щоб смішити й приносить пісні...
Плюнь їм в очі і буть ти без марень,
Іди шляхом своїм на зло їм!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Мене не знає ще життя,
Бо я лежу на дні тарелі.
І так не хочу в небуття,
А хочу чути спів цвіреллі.
Я хочу встати і піти,
Туди, де космос не змикався,
Щоб не відчути пустоти…
Ось тут, де жоден не всміхався!
Вони живуть у небутті,
Питань не ставляють ніколи,
А лиш очами в самоті
Бездонно дивляться, умори!!!
Конкретність ця не призведе
До запитань і звинувачень.
Вони живуть… Нехай життя їх приведе
До здійснень їх «щасливих» бачень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255172
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.04.2011
Ти живеш і не знаєш Навіщо...
Ти живеш не для когось, а сам!
Може хтось тобі скаже щось віще,
Але думай, будь ласка, ти сам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Палахкотить полум'я... У підсвідомості прокидаються прекрасні помисли... Над порожнечею прірви пролітає по-справжньому прохолодний подих першого повію і поринає у передвесінні пересніви перепела. Пильний погляд песика - Петрика не полишає пернатого посіпаку. Перепел полохливо пурхотить перед, проходячим повз пеньок, Паньком. Песик перш за все пильнує за птахою, а потім за - перехожим. Писк Петрика ( пса ) приводить Панька до півбішенства. Це - півбіди. Писк, пихтіння, підскоки песика переконують перепела у повинності пухнастика перед перехожим.Посіпака повністю підвладний Панькові. Це - правда...
Перед полуднем з-під пухкого простерадла підскоком, перевертаючись у повітрі при подисі південного повію пухнастик підбіг до полум'я, що палало й палахкотіло прекрасними переливами. Панько присівши перед посіпакою, пестив приятеля. Перепел пильно придивлявся до песика, який прискіпувався до Панька і пестливо попискував.
Предвечірня погода й прекрасні почуття приводили приятелів у півсон. А перепела все ж переслідував пильним поглядом песик - Петрик. У підозрійливе почуття поринув перепел, покльовуючи пшоно, просипане на пеньку. Але песик просто поглядом поглинав птаху! Погані помисли перепонювали Петрика...
(Продовження в розробці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255054
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Сонце сяє серед саду. Стоїть сама самотою сосна. Сумно! Стільки співу спливає над самотнім Сеймом, а сад Семигор - самітній. Само собою спливають сонячні серпанки серед смерек та сосен. Сам по собі співає соловей. Світ скутаний самоцвітами сонця. Село стоїть у спокої.
Серед селища - садиба Степана Соменка. Се - старий, серйозний столяр. Сім'я сього сердеги складається з семи скакунів: Семена, Сашка, Сомка, Сергія, Степана, Сашка й Світланки. Се - смагляві Соменчата. Стара Соменчиха - сварлива сплітниця. До світанку Скінчила свою сварку з свекрухою й стала серед саду, споглядаючи на стару сосну, схилену до сажу.
" Скільки ще справ! " - скрикнула Соменчиха, стукнувши старого. Сомен схилив свій стомлений стан на сосну й сполохав сича. Страх...
" Скільки сонця й спокою! " - сказав Соменко.
" Скільки спар та сміття скрізь! " - схлипнула Соменчиха, схилившись до своєї свинки - Соньки.
Семена схопили стома та сон, схотілося сала та солонини...
Стомлений Соменко сів за стіл спочити й самовільно схопив його сон. Спогад за спогадом... Сон... Сперечання Соменчихи з Світланкою не стривожили спокій, спав. Снилися сонце, спів солов'я, серпанковий світ, симпатична співрозмовниця.
Се - сон...
А стара сосна стерегла Соменкові сновидіння від сизого сича та спроваджувала спокій у сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254913
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Не май ти глузду і безпуть!
Іди вперед, нехай плюють!!!
Ти сам!.. але з тобою суть…,
Яку віками мудрії несуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2011