Антипко Кінкаса Борби

Сторінки (1/3):  « 1»

Екзистенція

Подряпини  рельс  через  душу  байдуже,
як  доля  йде  плугом  крызь  поле  німе!
За  серце  візьмешся  і  очі  замружиш,
в  німоті  почуєш,  як  душу  шкребе.

І  думаєш:  десь  завелися  там  миші,
і  глянеш  на  торби  -  в  дірках  всі  торби...
Подряпини  рельс  провели  -  попроси  ще,
щоб  швидше  по  них  загули  поїзди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011


Сумний гіршик

Поети  (в  лапках,  як  я,  і  без)  пишуть  часто  про  себе;  про  теперішнє  або  минуле.  Цей  бездарний  гіршик  про  майбутнє,  хоч  тут  є  трішки  від  того,  що  було  в  лютому  і  що  хотів  накарлякати  в  лютому.  Не  судіть  строго  і,  звісно  ж,  не  хваліть.  Ваш  Антипко.

Р.N.  Вважайте,  що  викладаючи  гіршики  (або  пишучи)  я  знаходився  у  стані  сп'яніння.  П'яніти  можна  не  лише  від  горілки,  але  це  вже  моє  діло.
_________________________________________________________

Полиєш  душу  саможалем
І  погляд  знову  відведеш,
Полинеш  далі  тихим  шалом
У  руслах  знавіснілих  меж
Де  небо  кліпає  на  тебе
Свинцевим  озером  зими
Очей  замерзлих;  де  планета  -
завмерле  марення  весни.
Сміється  небо  хижим  сміхом,
Застиглим  у  крижинах  днів,
А  ти  думки  присипав  снігом,
Бо  серце  бреше  теж...  Припни!
Припни  і  стеж,  дурманом  п'яний,
Бо  що  життя,  як  не  дурман?
Колись  ти  цвів  -  тепер  зав'янув,
Бо  ти,  як  всі  -  самообман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011


Уривок з трансцендентного етюду №4

Дні  сиплються  пилом  шляхам  на  долоні,
на  втіху  злим  зливам,  на  радість  чи  сум.
Десь  сонця  тремтливо  цвітуть  в  закордонні,
де  тихі  озера  загірних  комун.

Я  п'ю  вечори  і  вмиваюсь  світанком,
Зберу  врожаї  у  екзилі  здіймань.
Хай  весни  наллють  мені  далечі  склянку  -  
я  чесно  сплачу  круговертю  блукань.

І  серце  хай  буде  таке,  наче  криця,
де  тихі  озерця  -  там  силу  візьми.
Хай  совість  запустить  патрона  в  рушницю
і  мовчки  мене  підведе  до  стіни,

якщо  я  впаду,  наче  зламана  гілка,
на  чорну  біду  в  передшум'ї  гармат,
замулена  совість  хай  візьме  гвинтівку,
хай  пострілом  кине  привіт  Тагабат!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2011