| Сторінки (1/54): | « | 1 | » |
от одиночества сходить с ума.
и целый день не знать, что делать.
вновь сон уходит в никуда.
и ни к чему уже нет дела.
я тут безмолвный человек,
никчёмность так и веет.
и одиночкой быть во век.
как пуст мой мир - весь мир тускнеет.
и в этот мусор - интернет,
увы меня не тянет больше.
но сил читать ведь тоже нет.
и каждая минута длится дольше.
уеду я от вас.
прости и ты меня.
пробил тот час.
не встала я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347760
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2012
Кто-то сливается в сексе.
Кто-то пыхтит на фото.
Кто-то картинки выискал в тексте.
А кто-то любит кого-то.
Кто-то живет в паре.
Кто-то и вовсе один.
Кто-то с тремя в ударе.
А кто-то любит в любви.
Кто-то партнеров меняет.
Кто-то до смерти с одним.
Кто-то еб*т и не знает.
А кто-то кем-то любим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343820
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.06.2012
Не проси посидеть с тобой,
Поддержать и утешить в ночи.
Мы сполна глотнули всю боль,
Уже год мы немые. молчи.
Ты не будешь со мной никогда.
С нею тоже теперь не будешь.
Я просила забыть навсегда,
Но ты хрен меня позабудешь.
Не была я с тобой груба,
Когда были с тобой в разлуке.
Я вообще не была для тебя.
И не стоит заламывать руки.
Не смотри в мою сторону вновь.
Буду снова тобой обесточена.
Да и в венах не та любовь.
Я другим теперь озабочена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343619
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2012
отрезвляй душу мою, алкоголь.
только ты сумеешь сегодня понять.
утолить сердца жгучую боль.
и с изъянами всю таковой принять.
ты трави разум мой, сигарета.
ведь с тобой мы подруги две.
я струшу с тебя пепел, сама буду одета,
но раздеты все мысли мои в голове.
здравствуй, дождь за окном.
ты принес с собой грустную песню.
да и песня твоя всё об одном:
как несчастливо людям вместе.
подпою я тоскливо, чтоб голос дрожал.
с надеждой, чтоб кто-нибудь все-таки ждал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342336
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2012
Ми забагато мовчали, щоб знов говорити на "ти".
А хмари небесні вдалеч віднесли про тебе думки.
Лиш залишили терпкий, п"янкий аромат,
брудну постіль, банківський чек, каву-автомат.
Ти давно не торкався своєю моєї руки.
А серце все ще холоне, коли люди кажуть, що ми...
Могли б бути разом, виховувати собак
(бо до дітей не нам вдвох), курити табак.
Сумно, коли не весело, коли, на жаль, не ми.
Могли б буть веселі, співать пісні, але ми німі.
Вдосталь читати несвіжу пресу, робити прісні ковтки.
Бо болісно дуже, коли окремо щасливі не ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Простилась бы... да интересны люди.
Судьба пересеклась... увы с твоей.
Друзья?! Но ведь общаться мы не будем.
Любовников связали как простых друзей.
Друзьями были, ими и остались.
Историю любви, как прошлого листок,
Мы оторвем, да, мы расстались.
Любви истек свой краткий срок.
Так коротают жизнь ненужные друзья.
С которыми улыбка-маска.
Как хочется забыть... увы нельзя.
Плевать на вас. И подпись - Ласка.
P.S. Вычеркнет Тебя моя рука,
Я наживу врагов, а не друзей.
И снова точки три после "пока".
Но жизнь игра - театр "Колизей".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324274
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2012
А мысли, словно самолеты рассекают небо.
У каждой линия своя.
Аэропорты строятся ведь где-то.
Всё расширяя города.
Пусть ждешь и ты, покинув там однажды:
Что вдруг к тебе я прилечу.
Прости, но нет во мне былой той жажды,
К тебе я больше не хочу.
И дело вовсе тут не в километрах,
А в чувствах дело - вот беда.
Как треплет черный плащ по ветру,
Так треплешь ты теперь меня.
Как волны больно бьют о берег,
Так в истерии бьюсь и я.
Однажды, дважды мы поверив,
Не верим больше никогда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324267
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2012
Бежать в глухую ночь,
Встречать немой рассвет,
Чтоб быть вдвоем с тобой.
Чтоб для других нас нет.
Чтоб холод пальцев греть,
Касаться, целовать.
Всю вечность на тебя смотреть,
И нежно-нежно так ласкать.
Сквозь тени за тобою наблюдать.
Дарить любовь, что в нас живет.
И каждый день с работы ждать,
Бежать, как только позовешь.
Быть верной, преданной волчицей.
Быть птицей, все тащить в когтях.
Быть ласковой твоей тигрицей,
Чтоб быть с тобой всегда в боях.
Быть зверем для тебя.
Быть человеком.
Быть солнцем, звездочкой твоей.
Вселенной быть,
Быть бесконечным веком.
Чтоб для тебя лишь жить.
Чтоб жизнь тебе дарить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2012
Я потопаю в прозрачности стен,
И душат они хуже побеленных.
Хочу оказаться тут с тем,
Кто в детсве был неколыбеленный.
Лишь тот недолюб меня сможет понять,
Кто ласку неистово молит.
А пока я опять и опять
Кричу немо в стенах до боли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317606
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.02.2012
Delete... как из сердца,
Из чувств да из головы.
Болит... в сердце дверца,
Сквозняк под названием "Ты".
Догорела... я как изнутри,
И снаружи, в длину и вширь.
Заболела... тридцать девять и три горит.
Не спастись. Быть калекой всю жизнь теперь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012
Прошу, молись, когда есть силы,
Когда их нет - Он сам к тебе придет.
Каким бы не казался ты всем милым,
Как все ты остаешься для Него.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310975
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2012
Летает снег,
Но не спасти ему ушедших душ.
Оставишь след
Или бесследно с мира ты уйдешь.
Сплетаясь хлопьями чуть серости бывалой -
Закроешь глаз, откроешь рот.
Потом поймешь, что запоздалым
Бывает жизни поворот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310974
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2012
она роняла слезы у его постели.
ручьи текли сквозь крепкий сон.
а губы бледные поцеловать хотели,
но не сумели - мысли рвутся вон.
она ведь знает, поутру
он встанет, как ни в чем бывало.
протрет с лица ее слезу
и скажет: "ты мне все прощала".
она безмолвно головой кивает.
и руки холодеют от жары.
лишь помнит, как любовь все воспевают.
остался пепел, а разводили вы костры.
она ведь знает, что вернется
он к ней опять и будет умолять.
не изменять ей больше он клянется.
она не вспомнит, что обещала не прощать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287707
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2011
Белый снег похож на пепел.
Шумный, серый вокзал.
Как жаль...
Ты сегодня меня не встретил.
Не позвонил, ничего не сказал.
Одиноко так стонет поезд.
Пробивает тропу тоска.
Печаль:
Ничего ты совсем не понял
И покинул одну навсегда.
Первый снег. Белый снег отныне
Пеленою упал на глаза.
Да.
Мы теперь друг другу чужие.
Параллельны наши сердца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.10.2011
Мальчик, ты почему-то больше не мой.
Слезами мне горе свое не залить.
Ты отдалился, я стала чужой.
Зима и метель, дай чувствам остыть.
Я просила, прошу и буду просить
Остудить мое сердце, прошу охладить.
Мальчик, ты будешь счастливым
Безо всяких причин, я буду молить,
Чтоб тебя Бог берег, чтоб тебя Он хранил.
Как меч и кинжал насквозь пронизал
меня... и не раз. И слезы из глаз.
Пустынные слёзы... Невидима горечь.
Ты больше не мой... и это не горе.
Да, я встречу тебя - улыбнусь и пройду
И что знаю тебя - никому не скажу.
Мальчик, мой милый мальчик,
Я молю за тебя, каждый день я молю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285053
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2011
почему-то без тебя не очень.
снова в запястье целует осень,
а не ты, между прочим.
ты нужен мне срочно.
задыхаться от слез насовсем,
пересчитывая машин стадо,
проезжавших за окном,
и махать им всем
рукой, надеясь, что там есть ты.
я больше время не различаю.
оно проносится сквозь мои сны.
крики отчаянья...
налейте мне чаю.
хоть он согревает
и я не столь сильно скучаю.
но не забываю...
таких как ты - не забывают,
но находят - теряют.
и обещав не отпускать -
отпускают
за просто так.
почему-то без тебя не очень...
это я так - между всех твоих прочих,
чтобы сказать, что и с тобой никак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283008
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.09.2011
И снова неба запах хладный.
Луч солнца златый сквозь окно
Рассказы вел о том, что кладный
Горячий лес поет одно:
Что ветер поутру столь нежен,
Что листья он несет туда,
Где нет тепла, где все так снежно,
Где нет страны, лишь пустота.
Неведом смысл песни этой,
Но лес стоит и верит в то,
Что будет он нагой, раздетый
Дремать окутан в нежный сон.
Сейчас молчит и позволяет
Себя так смело оголять.
"Я так устал стоять красивым"
Лучу по тайне смог сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282914
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2011
не осень наводит тоску
дурные мысли в голове несу
больше не пишу
грустное "люблю".
я тебе не су..
лишь слезы по лицу.
вконтакте точка ру.
капли по стеклу.
серость разукрашу
черными красками.
былыми криками,
масками,
моими ласками
по твоему плечу.
я больше не плачу,
а лишь словами пеку,
сказать точнее жгу.
и за печаль плачу
чужим в ответ "люблю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281871
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.09.2011
ты мне нужен,
как друг в губы.
мы дружим
по-своему, неуклюже и грубо.
мы язвим и ревнуем
пощечиной по лицу.
мы друг друга во снах рисуем,
забывая о том наяву.
мы по-взрослому дружим,
отдавая денег в долг.
по ночам ты готовишь мне ужин.
алкоголь. кто что выпить смог,
а на утро опять в постели.
ты мне нужен.
перед глазами краски пастели -
и не будет уж хуже.
мы повзрослели.
будь моим мужем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277694
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2011
и без слов выбивая ритмы,
звуки тише и тише вглубь.
мы молчанием будем убиты.
понимая, что это глупь.
и царапать ногтями о стены,
обдирая обои в клочь.
перегрызли друг другу мы вены.
доктора нам не смогут помочь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277689
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2011
горюя в ночи,
пересматривая глянец,
ты со мной помолчи,
перекатывая истерику в танец.
не спеши оттолкнуть-
я ведь тоже могу не вернуться
попытавшись вернуть,
не заблудись на жизненном блюдце.
от свечи тени бьются о стены.
так и я разбиваюсь от скуки иногда.
на пределе мои, твои нервы.
не спасут ни времена, ни города.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.07.2011
а дождь стучит не по крышам, а уже по окнам.
показывая на сколько я сегодня слепа.
размокая губкой, разъединяясь по волокнам.
я сегодня пьяна и от яда уже не та.
разбиваются капли о землю.
а я просто хочу забыться.
вы простите, мой разум в аренде.
я хочу лишь сегодня напиться.
грустью не пахнет, останется сырость.
на коленях стою завывая молитву.
я ведь в это не верю, но прошу в небе милость.
исцели хоть на вечер,
пусть лечением будет алкоголь или дым
или еще чего хуже.
я припомню, как отец был молодым,
и как мама готовила ему ужин.
о возлюбленном больше ни слова.
дождь не по окнам уже, по рукам.
наверное, разум отдать не готова.
и воспоминания свои не отдам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272831
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.07.2011
Ты не виновен в ссоре.
Но в измене не будешь оправдан.
В горячем и пылком споре
Спалился с словами "Правда".
Я не скажу ни слова.
Лишь вещи вон из квартиры.
Замок поменяю снова.
Зачем под ребра тебя подпустила?..
Нет ответа. До глухоты.
Пульс отбивает чечетку.
Резкий такой, и, знаешь, четкий.
Все четче и четче на слове "ты".
Намертво онемели губы.
Без твоих "если бы" да "ка бы"...
Стиснув сильнее зубы.
Ем грибы и смотрю в ковры.
Картина одна из нелегких,
Когда тормозит мой ум,
Тебя выдыхать из легких.
Говоря себе: "Ты не есть, ты был".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272795
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2011
А у меня от тебя передоз
И от себя перегруз.
Наберу номер, скажу "Привет",
Стирая пот со лба, буду ждать ответ.
Ты кинешь трубку или того хуже -
Спросишь иронически "Что еще нужен?"
Нет, не нужен, милый,
Это я себя проверяю.
Будто вроде остыла
И тебя охлаждаю.
Как бы больше не вижу,
Как бы стала сильнее.
Лишь в ночи саму ночь ненавижу,
Представляя, как ты с новой своею.
Научила позам, ты учишь ее.
Целовать, как тебя целовала тоже.
Да, она у тебя дитё,
А ты был у меня помоложе.
Но... позже до дрожи...
Целуя мне кожу.
Все чувства, как дрожжи
И нет ничего дороже.
Ты вспомни, что нет
И больше не будет.
Ты научишь ее,
И она тебя, как и ты меня, позабудет.
Это теория малолетства,
Или молодости,
Как угодно тебе.
Это в попе играет детство,
Только без радости.
Найдешь подобную мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272782
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2011
- Ви схожі на якусь працівницю Марфушу у цьому вбранні,- зауважила секретарка.
- Олено, краще б також переодягались і йшли нам допомагати,- відповіла Вікторія Олександрівна.
«А чи зміг би мене хтось покохати таку просту, звичайну прибиральницю Марфушу?» - потайки подумала вона, дивлячись на своє відображення у дзеркалі, взяла мітлу і пішла до своїх працівників розгрібати сміття, яке ще нещодавно вкривала сніжна ковдра.
Сьогодні вона була на рівні зі своїми підлеглими. Вправно працюючи мітлою туди-сюди, завзято змітаючи сміття до одної купи, можна було подумати, що вона усе життя займалася лише цією роботою.
- Дівчино, хіба можна тендітні ручки псувати такою справою?
- Можливо ви хочете допомогти нещасній прибиральниці?
- Вибачте, я поспішаю, але чи можу я запросити вас на чашечку кави завтра десь о півдні?
- Чому б і ні,- відповіла вона впевнено, ніби хапаючись за останній шанс у своєму житті.
Він записав у свій телефон бізнес класу її номер і пообіцяв зателефонувати. По-дитячи він не запитав її імені і найменував її «Весна» у своїй телефонній книзі.
Не мав він підозри, що перед ним стояла директор піар компанії «GOLDNIGHT», яка щойно організувала суботник для своїх працівників. І не знав він, що вона з першого погляду оцінила його костюм від Emporio Armani з нової колекції, шкіряні туфлі, краватку на тон темнішу від пурпурової сорочки. І не знав, що чекає вона на свій ідеал, а він був саме таким: високий брюнет, що тримав в руці ключі від Ferrari. В брендах вона розбиралася на раз. Та що там… в конкуруючому світі вона і сама була брендом.
Їй був один рік як за тридцять. Сувора, дехто вважав її ст*рвозною, але одночасно в очі цього їй ніхто не міг сказати. Головне, що це говорили за спиною, а коли вона оберталась – всі замовкали. Так вона знала, що попереду від усіх. Вона мала усе: квартиру у центрі міста, два автомобіля, будинок в елітному районі під Києвом. Повертаючись додому вона залишалась наодинці зі своєю кішкою – єдиною подругою у її теперішньому житті. Торі вже давно звикла, що псевдо-друзі її використовували для вигідних знайомств, піару в еліті, задля грошей. Вона звикла до самотності, в душі оселилась вічна зима. Чи вірить вона й досі в свої мрії? В свої давні, минулі мрії? Чи час, мегаполіс і конкуренція вбили в ній смак до мрійливості? А про що їй мріяти? Вона все має… здавалося б… все має. Це жінка, для якої завжди зима, який би зараз сезон не був. Це вона плете зими мереживо на склі замерзлому. Стало ще на одну зиму життя старше. А вона так хоче, щоб її родинки хтось знав поцілунками до мурашок, щоб на її «я тебе кохаю», хтось щиро відповів взаємністю.
Двадцяте березня. Вчора він, як і обіцяв, зателефонував о восьмій вечора. Відрекомендував себе, як Щастя, не говорячи своє ім’я. Він запросив її у ресторан о третій годині у центрі міста. Вона, звісно, погодилась. Це була для неї деякою мірою гра – він не знає хто вона, а вона не знає його імені. Взагалі здається, що всі навкруги грають за певним сценарієм у своєму житті. Вона не виключення.
З самого ранку вона в своїй шафі шукала дещо скромне, але одяг кричав за себе: Gucci, D&G, Chanel , OGGI, Zara, PODOLYAN, TAN, Zalevsky.Тому це «дещо» вирішила позичити у своєї секретарки Олени. В офісі приміряла одяг, розмір підійшов.
Рівно о третій, як людина відповідальна і пунктуальна (за посадою належить), швейцар відчинив їй двері з широкою посмішкою на обличчі зі словами: «Вікторія Олександрівна, вам як завжди?». Вона лише посміхнулась і відмовила, що на неї чекають. І дійсно, він вже чекав на неї, про це свідчила холодна кава, яка не видавала ніякого аромату, а вона то знала, яку смачну каву тут готують.
- Роман Андрійович, будь ласка – меню, – запропонував знайомий двом офіціант Дмитро.
- Отже, ваше ім’я – Роман, – нарешті промовила вона.
- Мені більше подобається Щастя, - посміхнувся він. – Що будемо замовляти? – З нетерпінням запитав він.
- Лише каву,- різко відмовила вона нахмуривши брови, адже й досі він не запитав її ім’я.
- Дмитро, нам каву,- замовив він офіціанту, здогадуючись, що вона напевно боїться наплутати усі ті виделки і ложки, якими потрібно користуватися в таких ресторанах. Щоб її не бентежити він зробив вигляд, що зовсім не голодний і хоче лише каву (хоча о такій годині він завжди обідає).
- Чому ви не запитуєте мого імені?
- Мені досить того, що я вже знаю.
Це була фраза, яка змінювала кардинально все у їхньому знайомстві. Це була його помилка. Вона стала його грандіозним провалом у житті. Його все влаштовувало. Її також. Вони були у грі.
Розмова лилась піснею. Говорили про улюблені фільми: «Сніданок у Тіффані», «Адмірал», «Передчуття» й інші. Погляди у філософії, дивні книжки, які так і не вдалося осилити, про молодь, її вподобання.
Після двох годин вони оговтались, що робочий день ще не закінчено, що на кожного чекає праця. Він запропонував її підвезти, але вона відмовилася. Хіба ж він знав, що за будинком припаркований її автомобіль. Щойно вона сіла в авто, як на мобільний прийшло повідомлення від Щастя «я вже скучив».
І хто знав, що пройде якийсь місяць, і вони вже не в змозі жити одне без одного. Він пробудив у її серці стільки відтінків життя, яких вона не знала досі. Вони були дорослими, а кохали щиро, мов діти. Різнобарвною веселкою відігравали мильні бульбашки розвіяні по вітру в її озерах очей. І лоскотати зелену траву, допоки темна ніч не огорне їх у свої обійми. Атракціони, гойдалки і прогулянки уночі на човнику. Тепла ковдра і червоне вино. Під мелодію саксофону у центрі Києва під бризки фонтану вони танцювали вперше. Під зоряним небом, під тихий шум коліс і пісню Joe Dassin “Et sit u n’existais pas” у виконанні вуличних музикантів. Вона почувала себе щасливою. Але ж всі знають, що з щастям необхідно поводитися обережно, оскільки воно доволі крихке. Романтика не померла. У деяких людях вона просто спить до певного моменту, поки її не розбудиш палким почуттям – коханням.
Все стало так легко і ясно, ніби скло протерли. Все буде. Все вже є… її і його. Щоранку вона відкриває очі – і вона живе, вона чекає. І це нагорода, а не покарання. У своїх долонях вона відчувала кулю, яка світиться, обертається – це і є щастя. Дар, який віддаєш, а отримуєш ще більше, при цьому не отримуючи нічого матеріального взамін. Вона стоїть на порозі невідомого досі їй світу. І штовхає у цей світ її віра, надія… і любов. І кохання з них усіх штовхає найбільше, адже й силу воно має найбільшу. Вона любить його, вона буде любити його нескінченно, бо нескінченно – це краще, ніж вічно. Тому що слово «вічно» має строк, який обов’язково вичерпає себе.
І мріяли відтепер вони разом. І знає він поцілунками кожну її родинку. І запах її став таким рідним. А мрії, як у підлітків: він, вона, сонце, море… крик поодинокої чайки, як вона торкається пальцями неба, а воно таке ванільне, та ще й ніби хмари присипані цукровою пудрою. Де так лагідно граються сонячні проміні з її оголеними плечима, наче ніжні поцілунки у шию – дотики гарячого вітру. Яка для нього насолода примружити очі від палкого, червоного, наче кров, сонця і сховати обличчя у її волосся. (Ви бачили келих з шампанським Dom Perignon, бульбашки якого виблискують на сонці? Такого кольору було її волосся). Лоскоче прохолодою глазурована хвиля моря пальці їх ніг. А руки все пестять і пестять теплий пісок. Від задоволення ноги перебирають гальку, що у воді. Бризки хвилі стікають по її сором’язливих щічках. І ніщо інше там, на березі моря, не займає їх думок, ніщо їх не турбує. Щоночі вони засинали з такими мріями, що невдовзі повинні були стати реальністю.
Але… завжди є такі «але». Вони ніколи не вели розмов про роботу: він, щоб не ставити її у незручне становище, оскільки й досі вважав її прибиральницею; а вона… вона не знала, як йому розповісти правду, адже не раз намагалася, але були певні обставини.
Сьогодні був важливий день у її кар’єрі: презентація рекламного ролика для іноземної компанії, цей проект її команда готувала близько місяця. Усі зібрались у конференц-залі, чекали лише на неї – ст*рво на ім’я Вікторія Олександрівна. Вона стрімко відчинила двері, а тут… він – Щастя. Вона не знала, що її Щастя – це співвласник тієї іноземної компанії, директором філіалу в Україні якого він являється. Її Щастя поплило перед очима. Його Весна водночас возвеличилась і впала в очах. Вона стала іншою для нього. По закінченню презентації він вимагав від неї пояснень.
- Я кохаю тебе, моє Щастя. Невже цього замало? Невже ти не хочеш своєї Весни щодня? – єдині слова, які вона змогла підібрати.
- Закінчуємо гру, давай розпочнемо життя! – запропонував Роман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271615
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.07.2011
А я люблю общаться со взрослыми людьми.
Без всяких котя, мась и зай.
Интеллигентно ты со мной заговори.
Все карты в руки - лишь запоминай.
Люблю мужчин, а не малУю бестолочь,
Что дверь откроет, руку мне подаст.
Что никогда мне вслед не крикнет "сволочь",
Всегда поддержит, в жизни не предаст.
Ценю я верность. Верной тебе буду тоже я.
Будь щедрым в чувствах, не скупись на них.
И лишь тогда понять смогу все же я:
Ты для меня на жизнь или на миг.
И в меру пей, не бей, не матерись.
Хоти детей со мной, хоти семью.
И если отступлю назад - борись!
Борись, пока я не скажу "люблю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264661
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011
Этой осенью мы будем вместе, я знаю.
Лишь лето нас с тобою разлучает.
Для отдыха, тус, веселья без забот.
Без ревности, обиды и бытовых хлопот.
Это будет жаркое лето...
я не узнаю с кем ты и где ты.
Брюнетки, блондинки, море, песок.
Все при тебе - ты не одинок.
Ну а сентябрь подарит нам встречу.
И лишь прохладой подует в наш вечер.
Мы не замерзнем - летом согреты.
Ты снова затянешь свои сигареты.
А я уткнусь в шею, прижмусь к тебе нежно.
Три месяца лета живу я с надеждой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264658
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011
я любила, изменяла.
прости, но было.
так неуверенно в любви
о чувствах твердила.
я не была в тебе на сто,
и ты во мне не был.
у нас не может просто.
ты на меня забил.
ты извини, что не сложилось.
не раз ты тоже изменял.
я все тебе простила.
что изменяю - ты не знал.
я не могу с тобою больше,
не можешь больше со мной ты.
и не протянем мы уж дольше,
свои разрушили мечты.
могла я быть совсем с другим
и не с одним, прости, но правда.
Хотя всегда лишь ты любим.
ты - грабли, что отложены на завтра.
я любила, изменяла.
прости, но было.
не чувствуя тепла, да.
о верности своей забыла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264175
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.06.2011
А у меня есть родной человек - Юлия.
Она для меня, как сестра... часть меня.
И родилась она в мае, а не как ждали - в июле.
Пчёлка по жизни, что творит чудеса.
Утром сквозь сон: "Привет. вставай. Проспали"
Бегаем по комнате, визжим.
Мы всю ночь с ней учились (бухали), устали.
"Киць, может не пойдем? Давай поспим?"
Есть настроение - солнце для всех.
А если нет, то увы простите.
Слёзы, истерики, крики и смех.
Разносторонняя, что ни говорите!
И талант у нее ни один!
Главный талант - чувствовать сердцем.
Танцем в клубе - покорит целый мир
На танцполе чертёнок еще с каким перцем!
Я люблю тебя, слышишь!?
Я люблю тебя! Рядом!
Чувствую пальцами как ты нервно дышишь.
И понимаю тебя с полувзгляда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261123
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2011
А ты просто дыши теми кто рядом.
Кто не обидит и не предаст.
Кто понимает с одного только взгляда.
Кто руку опоры всегда тебе даст.
Есть ведь те люди, что глазами не врут.
Они мило смотрят и все понимают.
Чьи фразы, как шариков по полу ртуть,
Твой мозг в один миг поглощает.
Без слов, на молчанье, лишь ока зрачок.
Никогда, ни за что и ни с кем кроме.
Не словит на тайне, как мотылёк на сачок.
Не распишет на сайтах в своем новом томе.
Ты береги тех, кто дышит тобой!
Никогда не обидь и не предай!
Стань для них миром или судьбой!
В радости, горе их не бросай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259929
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2011
аплодисменты! давайте занавес!
я устала всем вам улыбаться!
не тратьте сил! хорош притворяться!
ведь зрители смотрят с небес.
лишь для них - для тех, кого нет,
и кто есть одновременно.
проживи ты игру своевременно.
за кулисами роль имеет свой свет.
и там где нас нет - не значит что нет никого.
а там где мы есть - не значит, что там нам и быть суждено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259779
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2011
Я сдешевила себя ими.
Своими бывшими, неудачными.
Днями весельно-хмельными,
Что теперь лишь кажутся мрачными.
Это, деточка, горький опыт.
Его не купить за зелень Линкольна.
Главное, чтоб он не был пропит
И заеден гнилой мандаринкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258624
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2011
если бы ты знал, как меня рвет на части.
ты не моей масти, но я в твоей власти.
ты про*бал всё что было, а я дура простила.
сердце снова открыла, опять в душу впустила.
босиком бежала до прокуренного вокзала.
у перрона стояла, пяты вагону лизала.
и всему наперекор - я тебя люблю.
и зная, что ты живешь, я лишь поэтому живу.
и грустные рифмы, типа: "ты и лишь ты".
всем по*бать на наше грустное "мы".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257884
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2011
Як кохатись з тобой після неї?
Як у ліжко з тобою лягти?
В поцілунках були її плечі?
Був ти близьким із нею на "ти"?
Як у вічі тобі дивитись?
Як весь бруд той із тебе змить?
Може Богу на свічку молитись?
Можна якось змінить усе вмить?
Ти пробач, я так більше не можу.
Я зі зрадою в серці живу.
В лабіринтах душі своїй ходжу.
Ти життєвий етап, який я перейду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Ты просишь любви у той, что не любит.
Ты хочешь тепла, а она души губит.
Приходит с закатом, уходит с рассветом.
А мысли размыто уносятся ветром.
Ты хочешь ее, ведь тело так манит,
И запах духов твой разум дурманит.
Как темень на свет, и как свет в темноте,
Желаема будет тотчас и везде.
Но сердце, что камень отточен водой,
Она холодна и не будет с тобой.
Как только захочет - ты ее позовешь,
Ты ее уже любишь, ты ее уже ждешь.
Но понять тебе нужно: она не твоя
И твоей ей не быть увы никогда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256458
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2011
А любить-то не так уж и сложно,
Сложнее быть твоею любимой.
Чтоб обнимая касался нежно.
Стать тобой одним лишь зримой.
Чтоб ни холодный ветер, ни вьюга
Не остудили сердца пламья.
Чтоб ни одна хитрюга-зверюга
Не отняла небесные крылья.
Стать бы твоей сейчас на минутку,
Свернуться в твои ладоши.
Стать мягкой, как тот мишутка,
Что дарил ты когда-то из плюши.
А любить-то не так уж и сложно,
Сложнее быть твоею любимой.
Главное знать, что любить еще можно.
И в вере своей быть неколебимой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256438
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.04.2011
Де ж ті лицарі поділись?
Я ж принцеса їх чекаю.
Де ж герої всього світу
Як у книгах? Я не знаю.
Може й зовсім їх не було?
Може просто це легенди?
Може їх вітрами здуло?
Може в них всіх хепі-енди?
Може й я їм не потрібна?
Мають собі королеву…
Бо сучасні всі принцеси
Куркам гриль лише подібні.
Всі йодові та рожеві,
З Daniel's Jack та цигарками.
Всі ванільно-навіжені.
З ними, наче із ляльками.
Зараз лицарі сучасні:
Із залізного коня виходить страсно,
Наче він володар світу,
Наче яхту, гроші має.
Лиш забув він про освіту.
Та і титулу немає.
Зараз тільки гроші й «чікі».
Більш ніщо не треба в світі.
Ну а доблесть, гордість, честь?
А любов, страждання, помста?
Загубили все це десь.
З плином часу все змінилось:
Принци, лицарі і королі.
А мені часи ті снились,
Що не здійсняться в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
Як тільки ніч сповзе у ранок,
Прокинеться народ весь на сніданок.
Політикам в мішечку яйця подають,
А медики сік з овочів видавлюють.
А вихователі, вчителі і педагоги
У похапці з"їдають бутерброди.
Сідають у твамвай, автобус чи авто.
Хто заробив собі на що.
Зайдеш у школу до дитини.
У вчителя немає вільної години.
То всі в учительській, то на нараді,
Адіти тільки цьому й раді.
Зайдеш до лікаря - біжиш по кабінетах,
Тож краще лікуватись з інтернета.
І до політика підеш з якимсь проханням,
Він у міністра на завданні.
Засідання, наради, справи.
Робота в них лиш для забави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Гумор
«Історія блукаючої флешки»
У дівчинки Альбіни був комп’ютер, все йому потрібне, але не було флешки. А дитині вона так була потрібна, адже ж дівча файли друзям має передати, а інтернету немає, а диски не зручно використовувати…
Чекала Альбіна на свята подарунок невеличкий – коробочку маленьку, в якій флешечка на два гіга, ну… максимум на чотири. Пройшов День народження, а подарунку все не було. Вже і День Святого Миколая пройшов, а флешки все не було… такої заповітної флешки. Без надії сподіваючись на флешку чекала її на Новий рік.
Не вірить очам дівчинка Альбіна, подарунок – флешка на 16 гіг. Одразу ж імя придумала – Бібі.
Відтепер пішла Бібі по комп’ютерах друзів, набралася вірусів, заразила Альбінин комп’ютер. Довелося викликати програміста. Батьки витратили чималі гроші. Очистили Бібі від вірусів, знову як нова.
Робила Альбіна для себе фото сесію. Скинула всі фото на флешку, щоб роздрукувати у фотостудії. Видалила папку з фотографіями з комп’ютера. Понесла Альбіна Бібі до студії, тремтячими руками віддавала їй на одну добу. Пришла через 24 години за фото, а фотостудія згоріла. І Бібі загинула, і претензії Альбіна нікому не може висунути.
Сатира
«Історія блукаючої флешки»
Жила-була дівчинка Альбіна. Ніколи вона не сиділа на місці. Частенько батьки карали дитину за її не послухання. З горем-навпіл купили батьки їй комп’ютер. А дівчинка все в ігри грає. У друзів флешки позичає і мріє про свою власну.
Обіцяли батьки такий подарунок на День народження, але Альбіна заробила п’ять двійок і сиділа вдома покарана. На День Святого Миколая отримала різку під подушку. Вже благала, молила батьків про подарунок. Зжалились вони над дитям і подарували на Новий рік.
А це дитя давай свою флешку віддавати друзям, щоб вони їй скидали ігри сумнівної якості з вірусами. Батьки влетіли в чималу копійчину, щоб відремонтувати свого власного комп’ютера.
Влаштували батьки для Альбіни фото сесію, а вона, як дурень зі ступою, носиться зі своєю флешкою. Видалила всі фото з комп’ютера, а флешка згоріла разом зі студією. Гроші потрачено на фото сесію даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256248
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Лишь ты - ты крик моей души!
Лишь я - я полностью твоя!
Ты мною лишь одной дыши,
Как лишь тобой дышу и я!
Мой милый, миленький, любимый,
Прошу прости в последний раз!
Я обещаю - буду тихой
И не обижу силой фраз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255690
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2011
Я розумію - важко буть моїм,
Коли усіх на відстанні тримаю,
Коли не відчиняю дім.
Це душу так свою оберігаю.
Не раз топтали серце в сльози,
Не раз у бруд кидали, в сміх.
Коли в душі лиш грім та грози
Ненавиджу поточно я усіх.
Тому за шторами ховаюсь,
Хоч ніч, хоч день - то все одно.
То зберегти себе я намагаюсь.
Боюсь я поглядів в своє вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
я наречена, чуєшь? наречена!
по білу сукню їду вже в салон.
твоя колишня, а його - дружина.
і штамп у паспорті, обов"язки, закон.
пробач, що не твоя кохана.
пробач, що не з тобою зараз я.
пробач, що стала небажАна.
пробач, що я уже давно не я.
я наречена, чуєш? наречена!
фату давно приміряла собі.
твоя коханка, а його - істИна.
я не залишусь вірною тобі.
пробач, що з ним тепер щаслива.
пробач, що він моє життя.
пробач, що зв"яла наша слива.
пробач, що прошу каяття.
я наречена, чуєш? наречена!
і список гостей складено давно.
твоя минула, а його - проблема.
ось хепі-енд у драмі нашого кіно.
ти не пробачиш, знаю, не пробачиш.
і будеш виглядати з-за кутка.
ти в білій сукні, у фаті мене побачиш.
триматиме мене його рука.
ти не пробачиш, знаю, не пробачиш.
занадто добре знаю тебе я.
і гірко-гірко так заплачеш,
бо буду над-щаслива й не твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Вже яку ніч підряд я блукаю темними вулицями міста. Для когось безсоння – хвороба, а для мене це цілющі ліки. Ночами я ганяю думки про нього тихими вуличками. Лише тут не потрібні ніякі пояснення. Ніхто нічого не вимагає. Ця весна – закоханості повні груди. І дихання стає легким. Ніжно огортає вітер. І холодних людських сердець не відчуваєш, вони сплять у такий час.
Лише ніч і я. Більш нікого. Ніякого страху. Вдень ми тримаємо дистанцію, а вночі стаємо інтимними. Інтимні думки, інтимні таємниці, інтимні діяння. Весняне безсоння лікує мою душу і поліпшує моє самопочуття. В посмішках небу, поцілунках вітру є щось божевільне. Поки інші сплять в своєму «вчора», я біжу по вулицях у своєму уже «сьогодні», або «завтра». І зірки – мої нічні метелики, відблискують на моєму волоссі. Блідий місяць розповідає щоночі мені сумну історію про те, як він загубив своє кохання – Сонце. І щоночі ми шукаємо його кохання. А щоранку я знаходжу Сонце, але зникає місяць. Так і не розумію, які злі чари їх розлучають.
Навіщо спати, коли в цей час можна зробити безліч речей? Я йду, коли інші сплять. Я їм шоколадне морозиво і поливаю його згущеним молоком лише через те, що я так хочу. Я гуляю босоніж, бо я так хочу. Я всьому Всесвіту кричу, що я люблю! Бо іншої можливості може і не виявитися.
Завжди є завтра, і життя надає нам ще одну можливість, щоб все виправити, але якщо я помиляюся і сьогодні це все, що нам залишилося, я б хотіла сказати тобі, як сильно я тебе люблю, і що ніколи тебе не забуду. Ні юнак, ні старець не може бути впевнений, що для нього настане завтра. Сьогодні, можливо, останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш. Тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, оскільки якщо завтра не прийде ніколи, ти будеш шкодувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для однієї усмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був дуже зайнятий, щоб виконати останнє бажання. Не спи! Прокинься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254920
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Степан із армії прийшов,
Роботу він собі шукає.
Газету дід йому знайшов.
Степан роботу обирає.
Півдня на кухні просидів,
Аж холодильник спорожнів.
Годинку у дворі з дідами
У доміно на гроші грали.
Нічого він не виграв, лиш програв
Всі гроші, що на їжу батько дав.
Тепер голодная дитина
До ліжка суне спати на годину.
До телевізора і знову
Приніс газету дід вже нову.
Степан так вправно все читає,
Але освіти ж то немає…
Ще день, ще два, ще три, неділю
Він у батьків сидить на шиї.
І розраховує на долю,
Все їсть і п’є у їх квартирі.
Гей, ти – невтомний працівник,
Напевно, ти втомився дуже?
Тож може ти навчання надолужиш?
Що ж так змарнів? Чом так поник?
Тож йди працюй! Роботи вдосталь!
Ти з армії! Вже чоловік! Уже дорослий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Я называю твое имя ночью...
Шепчу, кричу, хочу, зову...
Я не скажу: "люблю", так между прочим...
Когда на крыльях я любви к тебе лечу.
Скажу серьезно, в тоже время нежно,
Чтоб слышал милый голос мой.
Когда кидаю взгляд небрежно,
Я точно знаю - ты лишь мой.
Ты мой - от кончиков ресниц до пальцев.
Холодных пальцев по моей спине.
От сладких губ твоих касаний
До мутных мыслей в голове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254525
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011
Ты весь в меня, хотя совсем не мой...
Хотя и мой, но уж совсем другой...
Ты - это ты, ведь так ты говорил...
Ты - это ты, всё так же мил...
Смотрю в глаза, а в них влеченье.
Твое дыханье, мое забвенье...
Есть ты, есть я, но вместе - МЫ!
Мои, твои, наши мечты.
Я не грустна! Я думаю о нас...
Не весела... в столь поздний дикий час.
Три часа ночи: ты, я и телефон.
Три часа ночи: приходит нежный сон.
Ну, всё, прощай, спокойной ночи!
Прости за всё, подумай между прочим:
Что мы? Зачем? И для чего?
Кто ты? Кто я? Я лишь твоя? Или ...("чего" только без буквы "ч")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254524
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011
И каждую ночь стучит по окну
Птица-Любовь, ее так зову.
Она вся черна с красной раной в груди.
И перья потрепаны у Птицы-Любви.
Стучит и стучит, я ей не открою.
Приносит несчастье Птица с собою.
А крики ее глушат мой слух.
Из-за них по ночам мне не уснуть.
Ты лети, ко мне больше и не стучи.
Ты других людей уже лучше учи.
Птица в окне - плохое известие:
Смерть или горе, трагедия, бедствие.
Пабло Пикассо. Картина “Раненая птица и кот”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254176
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011
Я не увижусь в предь с тобою.
Ни твой совет, ответ, укор
Не нравствуют над нашею судьбою.
Чужими стали с этих пор.
Я не ползу за прошлым на коленях
И не гонюсь без головы вперед.
Не предавайся чувствам на мгновенье,
Не падай ниже моих ног.
Живу теперь я настоящим.
Лишь в памяти фотоальбом.
И ни стола, свечи, вина пьянящего...
Теперь пустым стоит наш дом.
Я не могу в него войти -
Так забирай его себе.
Прошу - сверни лишь с моего пути.
(Продолжить)
Я даже фото все отдам тебе.
Я не заплачу и не вскрикну.
Ни стон, ни ор из моих уст
Ты не услышишь. Я оглохну.
Душа немеет. Мир мой будет пуст.
А ты живи и будь счастливым,
Люби ее, совсем чужую.
А я на жизненном пути пройду лишь мимо,
Любви в душе возможно больше не учуя.
на мотив Лермонтова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254173
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011
У солоних долонях
Я прокинусь од сну.
Я тебе не кохаю,
Я тебе не люблю...
У зніжнілих вустах
Я піду до води...
Темна ніч на руках
Понесе між люди.
То не ти, то не я,
То не темная смерть.
А до третьої вже
Залишилася чверть.
Де є запах тепла,
Ніжність тіла твого.
Де є ти і є я,
Більш у ніч нікого.
Я тебе не люблю,
Повторю іще раз.
Я не вірю собі -
В однорідність цих фраз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Темно вже, як вночі. Хоча зараз лише шоста година вечора. Шумне, гамірне місто зводить з розуму. Сигнальні гудки авта глушать і терзають мої вуха. Всі й усе кудись мчить, розмиваючись в очах. Навіть одинокими здаються ліхтарі, які освітлюють цей колообіг жаху,спостерігаючи згорбившись гордовито згори. Яскраві фари ріжуть очі і роблять цей вечір ще нестерпнішим.
Завмру на мить. Заплющу очі.Промовлю крізь головний біль:
«Зима, прийди, прийди будь ласка!
Зміни тут все. Створи тут казку!
Нехай засяють в небі зорі!
І люди більш не будуть в горі!»
Промовка, промовка…
Аж тут відчуваю, як тепла сніжинка спустилась на мої вії і зігріла мою душу, розтанувши потекла сльозою щастя по моїй щоці. Усмішка радості на лиці. У цей грудневий вечір почав пролітати сніг. Цей сніг був ніби спасінням. Саме так, він рятував душі людей, таких сірих, буденних, засмучених, розлючених людей. Сніг розтопив найзакритіші серця.
Ось так… Не весь то сніг, що холодний… Не всі то гудки авта, що нестерпні… Адже це можуть їхати вантажівки з Кока-Колою… Свято наближається… Свято наближається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253879
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Якби я могла змінити один момент у своєму житті. Але тепер усе не нове, іншими почуттями, чужими поглядами закриваються двері. Замкнуті минулі почуття у чотирьох стінах. Спогадів багато, ти мені повір. Так, я жалкую про перегорнуту сторінку мого життя. Залишився мені згорілий попіл надій. Я винна у тому сама, сама вирішила розставити усе по місцях. Тому не бачу сенсу проклинати нашу долю. Такий фінал нашого кіно. Знаю, важко думки несуть назад,щоб насолодитись тим, що було колись. Але все це безповоротно, до такого не повертаються… Скільки було слів, дій, протиріч, але порожня чаша наших почуттів– не буде більше зустрічей.
Якби… Якби не холодний вечір, випадково розбивали собі серця на секції, а мрії у течії почуттів. Не потрібно чекати. Не чекай. Але хоча б іноді згадуй мене. Кажуть, хлопець, сльоза якого скотилася з щоки по вині дівчини, ніколи її не забуде. Милий, це обставини. Не забудь і ти мене. Минуло більш ніж 2 роки. Я пам’ятаю, як у дощах ховала свої сльози, як у тьмі зживалась з печаллю. Фото і досі бережу у своєму записнику, щодня ношу з собою.Ти залишився для мене талісманом. Застигає у пам яті все, але час не повернути назад.
(Продолжить)
Якби… Якби не ці кляті обставини, що якби ти не поїхав до своєї клятої чужої країни. Якби все було простіше. Якби ми були не 16-річними дітьми. Якби…
Відпускай.Кохай, але вже не мене. Ті дощі, якими я блукала, змиють примарний погляд, що стигне вночі. Відпускай. Без усіляких «якби». Це все обставини. У пошуках кращого життя, коли треба губити найдорожче заради найкращого.
Якби… пробач мене за любов, що відстань змогла розрушити. Та й самі вдосталь винні у тому. Я повторюсь «Не чекай». Немає у світі ніяких «якби». Є реальне життя, у якому немає місця дитячим мріям про неземне кохання. Є важка буденна реальність, є два окремих життєвих шляхи, які занадто далеко розташовані одне від одного,вони більше не перетнуться…Паралельні ми.
А давай без«якби» жити далі… Не якби… не якби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253694
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Все що було в моїй пам'яті,
затуманила фрагментами в кадрі,
і на стінах твої фотографії
в ті моменти, коли були радісні,
всі усмішки там лиш покинуті,
коми і крапки розставлені.
час шансу жодного не залишив нам,
стрілки годинника завмерли намертво.
Холодними, як сталь словами,
по самому серцю лезами ...
Безсонна трьохсота ніч без тебе,
долоні сльозами розрізані,
розбиті очі на сотні осколків,
вже порізані фото по підлозі шматками,
втрачаючи себе в безлічі ліків.
паралізована твоїми дзвінками ...
я тебе відпускаю… навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
«Це я зв’язала зими мереживо, ти же бачиш на склі замерзлому… Це я заметіль прохала не завивати, обійти тебе стороною. А сльозами я могла океан переповнити, він і так був наповнений… Просто я боялась серце твоє втопити.
А згадай ще вчорашній день. Це було ще вчора, але це було неправдою. Це був долі розрахунок. Це було, і Бог з ним. Це було.
Це була холодна осінь. Уявляєш, ще вчора, дихання ховаючи, ми гуляли по промоклій алеї. Це був прекрасний ранок. Вранці тебе поцілувала. Це була субота. Ніяких клопотів, ні думок про цілі і кошти, про обставини також не скажеш. Цілий день ти дуркуєш, бо втомився від буденної лажі. Ну а я… Застояна радість – у дітях, в телевізорі, в кухні за плитою, в інтернет мережі.
З цим днем прогораю, як сірник. І немає цієї гордині. Всі амбіції, бачиш, врятували чи що? Наврядчи, ніколи не дізнаємося, хто ми, ми не любимо, щоб нас впізнавали, особливо в таких випадках.
Сьогодні інший день. Зима. Ти ридма, на коліна, до вокзалу побіжиш, задимити сигаретою. Тебе це завжди заспокоювало. Але чому ж тобі не сказали, що давно закінчилось літо, і що осені теж вже нема? Подзвониш – недоступна, мовчить телефон, немає мене або просто не стало з нудьги. Не повіривши, що сталося, ти в безсиллі заламувати руки будеш. Не відповіси на «ким приходились одне одному?». Замовкнеш і зламається датчик. І які там мрії не збулися, хіба важливо?
Впав вже останній осінній листок. Ти його ніколи не забудеш, адже його підібрала і вклала в твого улюбленого Марка Твена. І можливо, не сьогодні, не завтра ти вирішиш його перечитати, і ти знайдеш наш останній листок. І заплачеш, як маленьке дитя, і згадаєш. Як за це і люблю, і ненавиджу тебе, мій солодкоголосий, на когось ображений, не пускаєш мене, не пускаєш. Це була холодна осінь. Теплої осені більше не буде. Тільки я знати буду, що і там тебе любити я буду. Я любила тебе зі створення світу. Я любила тебе… Стільки життів поспіль, нескінченно любила, я любила тебе ... Я любити тебе буду до останнього вдиху. Всесвіту всього ...
Любила, люблю і буду любити сильніше ...
Стали дні довше, стане на зиму ще життя твоє старше. А я тепер не на тебе молюся, а небесам молюся за тебе ...Кожній родимці моєї поцілунки твої до мурашок були ще вчора. Що там було вчора ще ... Щось було, і було ...
30 листопада 2009 року
Твоя кохана Марі»
Лист до коханого онкологічно хворої Марії. Вона точно знала, що не прокинеться 1 грудня.
Нехай не падає ваш останній листок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253413
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.04.2011
Збирається:
У душі дві години проведе.
І краплі запашної олії покладе,
І сіль морську у ванну кине,
І п’яти пемзою потре,
І гелем персиковим по тілу проведе,
А далі підуть скраби із оливи,
Піску, томату та ще й глини.
Гель для обличчя, рук і ніг,
Щоб милуватись кожен міг.
І обітреться шоколадом,
І полуницю в зуби втре.
З таким процесом і розкладом
Яйцем волосся розітре.
Все змиє й знову наминає
І процедурам цим кінця не має.
А далі епіляція. Ось віск.
І крик, і наче різаного виск.
Та лід все буде прикладати,
І біль холодним уникати.
Шампунь, бальзам і маска для лиця,
І огірок на віки формою кільця.
І спинку витирає рушником.
І тальк по тілу. В горлі ком.
Та спрей для блиску свого тіла,
Щоб перехожі всі тремтіли.
Ось фен і плойка – вічний друг життя.
Вирівнювач волосся, пінка з лаком для кінця.
Вже тоніком обличчя протирає,
Тональний крем в два слоя натирає.
Наносить пудру, бронзові румяна.
Перед дзеркалом краса постала.
Не жінка це. І не жіночий ідеал.
Зви його просто – метросексуал.
Доля у жінки зараз не легка.
Двом парадоксам відповідь така:
То у житті немає мужика,
То є мужик – нема життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011