Jurko_Berezen

Сторінки (1/3):  « 1»

Закохався трішки….

©  З  горем  та  болем  втрачені  лінії,  
яким  іти  полем  до  свого  я  ?  
Вирвані  з  коренем  страчні  мрії,  
яким  скажеш  словом  що  хоче  душа  ?  

Поборем  не  скорених  і  ляжемо  мпати...  
а  серце  тріпоче  так  хоче  тебе  !  
Сказати  тобі  або  не  сказати,  
несе  думи  вітер  над  місом  несе.  

Закохався  трішки,  закохався  зовсім,  зовсім  з  головою,  
піднімає  вгору  і  несе  до  неба  і  несе  рікою.  
Закохався  трішки,  закохався  зовсім,  зовсім  з  головою,  
в  очі  чорні  чорні  чорні  як  та  нічка  між  мною  і  тобою,  
між  мною  і  тобою...  

Підписаний  латками  конверт,  
між  втомленими  днями  пропливе  -    
він  точно  знає  де  ти  живеш...    
А  виправлені  букви  всі  на  "так"    
розмиє  від  щастя  сльоза  -    
моя  незнана,  моя  кохана...  

Закохався  трішки,  закохався  зовсім,  зовсім  з  головою,  
піднімає  вгору  і  несе  до  неба  і  несе  рікою.  
Закохався  трішки,  закохався  зовсім,  зовсім  з  головою,  
в  очі  чорні  чорні  чорні  як  та  нічка  між  мною  і  тобою,  
між  мною  і  тобою...́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011


Сивіють очі

сивіють  очі...  
Попелом  по  скроні  розвіяв  вітер  пройдені  роки...  
А  я  так  не  багато  хочу  -  
тепло  відчути  першої  весни.  

Та  ні...  
Зморшка  за  зморшкою  на  втомленім  чолі,  
ведуть  дорогою  вперед  -  
а  там  не  мед  ...  
Там  порохом  припали  спогади  сумні,  
і  сплять.  Мов  тихий  очерет.  

Приспані  юності  гарячі  почуття,  
що  говорили  -  молодість  така  ще  довга...  
Ї  злегка  прояснить  ранковая  зоря,  
життя  вже  чаша  майже  повна...  

                                                                                                                                                 13.03.2011  Нед.  17:00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011


Туман

©    У  моє  віконце  заглядає  місяць,  
а  над  місяченьком  цілий  океан.  
А  по  океану  ліхтарики  світять,  
і  летить  мов  хмари  клубами  туман.  

Голкою  сколений,  
ниткою  вишитий,  
стелиться  полем  туман.  
Зажурений,  до  землі  схилений,  
думає...    Сивий  немов  дідуган.  

Говорить  з  долею,  згадують  молодість,  
збивають  з  трав  роси.  
Вона  вербою  росте  над  водою,  
їй  вітер  розчісує  коси...  
  
Латаний  латками,  гордий  туман,  
в  задумі  під  руку  із  долею.  
Стоїть  та  пишається,  немовби  пан,  
безмежною  волею...  волею...  волею.  

Голкою  сколений,  
ниткою  вишитий,  
стелиться  полем  туман.  
Та  не  зажурений,  до  землі  схилений,  
думає...  Сивий  немов  дідуган...  

7.04.2011р.  Четвер  21:00      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011