| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
Мотор заревів, машина рушила з місця
І понеслась в глухомань, в далечінь.
Під колесами листя шуміло…
А ти втомився воїне, спочинь…
Вони поїхали без тебе, а дорога,
Немов знущається, реве.
Ти – офіцер, а це страшна хвороба,
Танок з життям вона веде.
Точився бій, десь там ішла війна.
В тебе - хронічне безсоння…
Знов поруч машина чиясь загула.
Обізнався…Не друзі…Стороння…
Це не твій бій, не твоя війна,
Але ніяк не можеш збагнути:
Чия ж то врешті вина?
Чому сиротіють діти?..
Розрізає повітря малесенька куля,
А вітер кричить, що живий,
Рахує роки сива зозуля…
Як же на неї ти злий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Відвернулися, мов від прокази
І рідні, і чужі,
Одна лайка й образи,
А в спину – ножі.
Схилила голову і далі йду,
Не тому що смілива, ні…
Вперто волочу свою біду
Людям, тим, що німі…
Можливо, хоч одне плече
Мені підставлять тихо,
Бо душа вже так пече,
Наче чує лихо.
А я одна, серед людей,
Завжди одна…Де правда?!
Хто ж обирає долю для дітей,
Де біль одна і кривда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012
Я не скажу тобі «люблю»,
Хоч серце болем захлиснеться.
І за руку тебе не візьму,
Коли прощатись доведеться.
Ні, я не горда… просто віджила,
Замучена, прошу про спокій.
Колись твоєю я була...
Тепер – мій обрій одинокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
Білий сніг вальсував за вікном, пустотливо торкав червоні обличчя перехожих. А в кімнаті було тихо і затишно, камін співав свою колискову, потріскуючи багаттям, а вродлива молода дівчина пила терпкий зелений чай.
Коли вона встала і легкою ходою рушила до столу, я відчув, що вона йде до мене. Так і було! Її тонкі довгі пальці обережно взяли мене. Я з радощів готовий був не те що помалу ковзати по папері, а танцювати аж до запаморочення, даруючи їй те, що вона хотіла бачити. Проте вона стримувала мої бажання. У такі миті я відчував себе продовженням її руки, думки, мрії… Іноді вона підносила мене до своїх губ, які щось завжди нашіптували, і мені здавалося, що вона розмовляє зі мною, розуміє мене, адже по-іншому не могло бути, бо вона подарувала мені життя, а потім заповнила його собою.
Минають дні, а моя люба господарка все рідше підходить до мене, я вже давно не відчував ніжності її тендітних рук, не чув того солодкого нашіптування, лише сухе покашлювання розносилось по кімнаті, навіть багаття притухало від тих страшних звуків.
Почувся скрип. У дверях промайнула чоловіча постать. Він присів на ліжку біля дівчини і довго вдивлявся в її бліде, аж жовтувате обличчя. Чоловік встав і довго-довго майорів біля вікна. Потім підійшов до столу і взяв мене у свої холодні руки. Так міцно мене ще не тримали, але не боляче, бо у тому стисканні було щось таке, що змушувало здригатися. Він так і ходив по кімнаті зі мною в руках, а я… мені хотілося до неї, до тої, хто так лагідно посміхалась, хто так весело танцювала, коли ми закінчували наші картини, до тої, хто просто стала сенсом мого життя.
Коли її забрали, я зрозумів, що мене не існує, лише полотна, які пахли парфумами і дивилися на мене її очима, нагадували, що я ще тут, у цій кімнаті.
Знову рука того чоловіка, але цього разу його долоні, ніби не мене торкалися, а шукали її. Він стоїть біля багаття і я вже знаю, де знайти мою мрію. Поволі вислизаю і болісне тепло поглинає мене, але я не плачу, не кричу не тільки тому, що я олівець, а й тому, що у цьому моє спасіння, якого так жадає часточка тої душі, яку мені подарувала вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314212
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 15.02.2012
Стихія люті обійняла
Всю плоть мою, до краю,
Але нічого не міняла.
Чому? Не знаю…
Завмерла. Змовкла. Облетіла.
Нічого більше не сприймала.
Лишень сміятись я хотіла.
У просторі згубилася, застряла.
Тремтіли стиха руки, -
Чи то весь світ тремтів?
Котилися безмежні сльози-муки
І біль у грудях все тяжів.
А навкруги самі сліпі,
Вони до паніки байдужі.
Ну що їм стогони німі
Серед сердець лихої стужі.
Душа тепер, мов птаха,
Загублена у небесах, -
Не має в неї страха
Останній спокій догаса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
В’ється шлях широкий
Терном оповитий,
Дремле Дніпр глибокий
Об каміння битий.
А на горі та й на високій
Стоїть Кобзар сивий.
Богу молиться, а може,
Слуха спів тужливий…
«У всякого своя доля»,
А у нього – найвища:
Чужини терпка неволя
Й Українонька пропаща…
Стоїть Кобзар,
З вітром розмовляє
Та раз у раз питає
Про теє пекло на землі,
Що чорні люди розвели.
А той у відповідь гукає:
- Святого вже не має!
А той у відповідь кричить:
- Спить народ твій! Спить!
Покотилися гіркі сльози
На хворії лиця,
Розірвали небо грози –
Світ сховав обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
Вже примостилася на землю ніч.
Всі свят, окутані в дурман,
І тільки собацюра не змикає віч –
Усе вдивляється в густий туман.
Як тільки перша зірка впала,
На горизонті показавсь сусідський кіт.
Вже другу ніч бідосі-псу перепадало -
Побоями йому вкорочували літ.
А кіт-мурило йде, хвоста задер,
Наглотища такого треба пошукати.
Минулий раз сметани глечик впер,
Сьогодні ж знову буде збитувати.
Причаївся вірний страж, ледь диха,
А котище майже біля сіней.
Ні, не буде псові більше лиха:
Гавкнув так, що в того хвіст у іней.
Поважний посмітюх такого дьору дав,
Аж з лапищ дим летів,
Та клопоту ще більше мав,
Як до забору долетів:
Застряг у дірці, а клята псина
Вже дихає йому у спину.
Бідося-кіт зажмурив очі,
Віддавшись милостивій ночі.
За кроків два вдалось ледащу
Сховатися таки у хащу.
Сидить, за ворогом спостеріга,
А тому, не повірите, перепада.
За галас зчинений вночі
Бокам дістались тумачі.
Плаче й виє старий звір,
Розбишака лізе ж в інший двір.
Так, на жаль, вже повелося,
Що хороше все звелося.
За добро ми маєм лихо,
Потім тільки плачем тихо.
Легше тим, хто як мурило:
Має хвіст і нагле рило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Ти вжалив поцілунком, -
У саме серце вжалив
І тим кривавим подарунком
Тепла мене позбавив.
Покинута, забута, одинока,
Із шкірою зривала почуття,
Та рана й не така глибока,
Якщо впадати в забуття.
Розсіялось крихке життя
По ниві болю і утрат.
І тільки тихе каяття
Завершує мінорний цей парад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011
Вечірні сумерки…
А я пишу тобі листа.
І сірість думки на папері щось виводить.
Геть моя нікчемна самота –
До мене Грегор Замза входить!..
Кидає погляд крізь століття,
Знецінює мої всі ідеали!
Об шибку б’ється мертве віття.
Північні сумерки із неба вже упали.
То ти людина чи комаха?
Чи це субстанція одна,
Коли життям скалічений невдаха
Летить у безкінечну прірву дна?!
Абсурд життя у його сенсі –
Знайти у цьому думки злет,
Щоб не молитися крізь двері вранці
На старий лейтенантський портрет.
Скажи, гіркі плоди із дерева пізнання,
Що застрягли й гниють в спині.
Чи болючіше пекло вигнання,
Де стіни одні? Повідай мені!
Мовчиш. Мабуть, видіння – ночі привітання.
Працюю далі. Вже немає страха.
Аж тут заграла скрипка під сумне зітхання:
«Кожна людина – самотня комаха»…
Плаче скрипка й губить ноти німі,
Що в небо рвуться без страху.
Мертвими губами шепочеш мені:
«Кожна людина – самотня комаха»…
Сіріє ранок. І знову потягнуться дні.
За ними бездна двері відчиняє.
Моя самотність – ти живеш в мені,
Душа ж тебе не проганяє.
- Це значить бути мертвим у житті!
Кричать думки обдерті,
Але бувають откровенія святі:
Воскреснуть можна тільки в смерті!
Не забинтуєш серце, та дарма:
Я бачу сонце у вікні.
Життя у мене іншого нема –
Залишу Кафку на столі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
І знов сльоза гаряча
Опіка моє єство,
Не від болю плачу –
Просто – все одно.
Все одно чи сяє сонце,
Все одно чи поруч ти.
Не душа – суцільний стронцій
У обіймах суєти!
Крізь погляди тупі й ворожі
Я мушу до мети іти.
І навіть в дні сумні й негожі
Все проти течії гребти!
Хотіла бути «не такою»?!
Вдягни ж сердечко у броню.
Щодня готуйсь тепер до бою
І совість бережи свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011
В солодких чарах ніч плила,
Вона була на диво ніжна.
І злети душ і взмах крила –
Все розчинила тиша сніжна.
Мала кімната і вікно,
Що дивиться у світ зухвало.
«Сюди не зайде вже ніхто!» -
Воно у темряву кричало.
Прислухайся і ти почуєш плач,
Який росою землю поливає.
Думки погнала безвість вскач.
Життя мене поволі залишає,
Але у серці щось сопить
Так змучено і сонно, -
То віра покалічена не спить,
А б’ється в душу монотонно.
Чому не спиш? Уже пора
Покинути цей світ, людей, мене…
Сама ще я того не зна,
Але надія також у мені живе.
Вона, мов лікар чи суддя,
Поволі вирок свій читає.
В тенета сірого буття
Останню жертву затягає.
Мов паралітик в судорогах страшних,
Моя душа тікає від надії й віри,
Ховається у закутках нічних,
Де ж грань остання тої міри?
Зомліла. Впала. Розчинилась.
Мене вже тут ось-ось нема,
Але вікно так різко відчинилось,
Так солодко озвалася душа.
І білим птахом в чорну тишу
Прокрилась та, що труїть кров.
Цей світ, мабуть, не лишу,
Бо разом з відчаєм прийшла любов.
Вона мене і не просила, і не кляла,
Не кликала кудись і не манила –
Взяла за руку й просто промовляла,
Життя – то не могила.
Розумію, що оці слова
Дощем мінорним душу поливають,
Але я все ж таки жива,
Бо знаю точно – зігрівають
Моє зболіле серце знов
Віра, надія й всеосяжна любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Минає день за днем
І ніщо вже не спинить ту мить,
Як життя зайнялося вогнем –
Він і досі в мені ще горить.
Ні спалах ранньої зорі,
Сходить вона – ну й нехай!
Ні сутінки вечірні угорі
Не чіпають мене і край!
Не тільки стерлись кольори
В свідомості суворої утрати,
Але жахають думки-маляри –
Вони готуються до страти.
За що веде під руку Горе?
Або ж це тільки його тінь?..
Ступаю тихо, ніби в море…
Води по горло – плисти лінь.
Я відчуваю кожен подих ночі
На тлі безкрайого простору,
Зате не відчуває осінь чи не хоче,
Відштовхує мою Аврору.
Заплющую очі, ховаючись в сни.
Минає усе, мов вода.
Зачекай, шалене життя, не тисни,
Дай повітря ковтнути – я ж молода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
Чи я люблю тебе?
Завжди питаєш,
А я пропаща вже…
Хіба ж не знаєш,
Що ти – мій янгол на землі,
Що ти - мій подих по весні,
Що ти – єдиний мій причал,
Що ти – кохання пьєдистал?!
Усе забула, все віддала,
Забула навіть, що літала.
Я крила кинула тобі до ніг –
Тепер лиш ти мій оберіг!
Я все віддам за твої очі,
За тихі дивовижні ночі,
За ніжний голос твій і руки,
За найсолодші в світі муки…
Тепер лиш ти і пекло, й рай –
Усе до краплі забирай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Я так заплуталась…
Не знаю, що робити,
Живу, як тінь поміж людей.
Продовжую із відчаєм тебе любити,
А поруч інший – любов насаджує на клей.
Я поруч, хай гримлять громи.
Я поруч, хай з берегів виходять океани.
Я поруч завжди – тільки ти позви
І я примчусь, забувши про всі плани.
Я стала твоя, як тебе залишила,
І більше не можу без тебе і мить.
Неначе любов знов взяла і пришила,
Тепер вона в венах безжально кипить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Осенний серый день
Изоткан из тумана.
Гуляет парком лень –
Изысканная дама.
И нет забот, одна печаль
Ложиться листьями к ногам
И паутина, словно шаль,
Сползает по рукам.
Дрожит гроза –
Так тихо, даже нежно.
Небесная роса
Срывается небрежно.
Усталый ветер потерял
Все мысли, чувства…
И в кроне дерева застрял,
Вздыхая грустно-грустно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255367
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2011
Умирает солнце, тихо-тихо
Погружается во тьму,
Затанцуют тени лихо,
Только их я не пойму.
Среди благоуханий
Взлетает мотылек,
В плену своих желаний
Он ищет огонек.
Ведь знает – будет больно,
Ведь знает, что сгорит,
Но поднимается невольно –
На смерть свою летит.
Агония любви
И страсти пыл…
Но только не кричи,
Ведь ты же БЫЛ…
Горит огонь все ярче
И умирает мотылек,
Вдыхается все слаще,
А мир уже далек…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255366
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2011
Я іду під руку з болем
По алеї вічного життя,
Розмовляю з своїм горем
І вовчицею душа.
Розчинилися тіні і люди
Серед хаосу подій,
Мабуть, сонця більше не буде,
Не всміхнемося зірці рудій!
Сяйво ночі погасила
Полудневая пітьма.
Твої очі оросила
Мук сльоза німа.
Липкою самотою
Обмурзалось буття.
Лишилася з собою –
Шукаєш вороття.
Хай ляже чорний сніг
На твої білі віки,
Нехай простеляться до ніг
Від всіх печалей ліки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Осінньою усмішкою день
То плакав ніжно, то сопів суворо.
Дзвенів струмочок: день-дзелень,
А небо оскалилось хворо.
Десь закурличуть журавлі,
Ключем злетівши ввись,
Ніщо вже не зупинить кораблі,
Що у вирій тужно понеслись.
Заплакала листва, немов дитина,
Додолу падала й шуміла,
Але єдина мить – хвилина –
Вона у танці з вітром загуділа.
Або поснули айстри у саду,
Або про них забули морози,
Горять вони в мажорному ладу
Тоді як інші проливають сльози.
Сутінки, запалені скроні дня,
І темінь душу виїдає.
Облетіла. Стерлась. Загула,
Та про це ніхто не знає.
Бринять краплини смутком,
Моросять небесні очі,
Закрався відчай в серце жмутком –
То прилягли на землю ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
С тобой расстаться было страшно,
Но я упряма и горда,
Не потому ли покрывала страстно
Я поцелуями твои года?
Уехала. Пропала. Растворилась.
Забыла радости, печали.
И падала. И плакала. Забылась…
Меня давно уже не ждали.
Как ненавижу ночь –
Она бывает беспощадна,
Воспоминания гоню я прочь,
Она их возвращает владно.
Давно пора забыть
О счастье беглом, но неверном.
Теченью жизни сдаться, плыть.
Плыть тихо, планомерно.
Я и сама хотела б верить
В любовь одетую в бессмертность злат,
Но я устала томно грезить,
Да и ты давно женат…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255039
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.04.2011
Ти помітив, як наша осінь прийшла
Без попередження без шуму лиш з дощами
Омиває жовтоока землю від гріха
Й шепотом листви вітається із нами
Осіннім днем і ти в моє життя проник
Мов нескінченний ливень почуттів
Тоді весь світ для мене зник –
Ним янгол мій заволодів
Ти знаєш кожен день з тобою – казка
Нехай щаслива, хай іноді сумна
Але твоя безмежна щира ласка
Заповнює келих кохання сповна
Я – тінь загублена колись тобою
Я – промінь кинутий тобі до ніг
Вільна була - стала рабою,
Щоб ти один оволодіти мною зміг
Теплом осінньої вологи
І поцілунками небесної роси
Я увірвалася в твою барлогу
Щоб врятуватися й спасти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Приймаю біль із рук твоїх,
З очей я п’ю оману.
Хіба це є великий гріх:
Віддатися самообману?!
Я – ніч. Я – тиша. Я – ніхто.
І біль цей розриває душу.
Покрилось інієм сліпе вікно.
Своє прокляття я не рушу.
Сплелися день і ніч в єдине
І терпкий солод на вустах,
Блукають в вічностях години –
Вони ховають в собі крах
Тієї сутності – людини,
А де ж подівся страх?
Реве він звіром, рве нутро,
Труїть думки і мрії.
Я – ніч. Я – тиша. Я – ніхто.
Мої печалі, то отруйні змії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Нехай заплаче край моєї мрії
Сухими і солодкими сльозами,
Нехай вчорашній сніг ще гріє
І колять серце білі грами…
Стече по краплі сонце у долоні,
Похиляться від втоми старі гори,
На синю стежку в мертвій зоні
Зійде дитя загубленої флори.
Сухий листок гранітом в землю вдарив
І розлетівся на дрібні шматки печалі.
Столітній дуб про юну весну марив,
Але надії ті, як листя – вже опалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Так заплевали душу - уже до края!
Изнурительная идет война,
В жестоких схватках все же выживая,
Я просто умереть хочу, закрыв глаза.
Но дух мой боевой, о Боже,
Мня все тащит в никуда.
Пусть я молчу еще, но все же
Умеют говорить мои глаза.
Они все также видят мир
И все его немые грани,
Облезлый, он и дальше сердцу мил
Сквозь призму топкой брани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254648
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011
Три часа в потолок
Протирала глаза.
Все шипел уголек
И сползала слеза…
Как болит немота,
Ревно мысли кружа.
Расползлась теснота –
Остывает душа.
Простудился покой,
Лихорадит гроза.
Мне так грустно порой,
А поплакать нельзя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254647
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011
Навпроти темінь у вікні –
Там не буває світла,
Лишень маячать тіні на стіні
І холодом душа проникла.
Скрипить кватирка, мов кричить
У ніч глуху і непривітну,
Мабуть, набридло їй лічить
Журбу у розкошах розквітлу.
Я бачу фарби на столі.
Хто їх залишив там недбало?
Вони, здається, плачуть в темноті,
Сховавшись у смутку покривало.
А он і осені тужливий друг
Стоїть в кутку забутий.
Мінорні ноти ловить слух,
В мелодіях і вічності закутий.
Обводжу поглядом німим
Цих в’язнів самоти і туги
І стогоном зривається сумним
Усі душі кривавії недуги.
Як я ненавиджу тебе,
Царице смутку і печалі,
Бо у тобі я бачу тінь себе
І зупиняюся в твоєму лиш причалі.
Засяє сонце – це світанок
Торкнеться пензликом землі,
А сонне піаніно заспіває
Вже не тужливії пісні.
Натхненно фарби усміхнуться
І поцілують полотно.
Кватирки й люди вже проснуться,
Погасне лиш моє вікно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Ніколи не забуду миті,
Коли в вікно постукала весна
І на дорогах, золотом розмиті,
Розвішала свої яскраві знамена.
Вквітчала степ коханий мій,
Де юність казку вишивала.
Прокинувся бджолиний рій –
Його духмяністю вже сколихала.
І день такий, які вже були,
Але єдиний з-поміж них,
Зими жорстокість вже забули,
І страх, і відчай вже притих.
Весна прийшла в життя такою,
Неначе вкрала спокій із небес.
Нарешті розпрощалися з зимою,
Що нишком виглядає із-за плес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Поговори со мною, море,
Поговори о чем ни будь.
Мы так равны с тобою в горе,
У нас с тобой похожий путь.
Когда качаешь корабли волной небрежно,
О чем мечтаешь ты, вздыхая нежно-нежно?
Когда разольет закат
Свои густые краски,
Услышишь ли раскат
От древней-древней сказки?
Мочишь…И грудью в скалы
С порывом ветра плещешь.
Великие все также малы,
Когда ты медью блещешь.
Пройдут года и смоются причалы,
Уйдут в забытье города,
А мы с тобой начнем сначала
Беседу нашу, как тогда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254296
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011
Она сидела тихо, чуть дышала,
В руке рыдал гранатовый браслет.
Любви на свете слишком мало,
А может быть, и вовсе нет.
Тихий стон разрывает грудь,
Сердце волком воет.
Печаль шепчет: «Не забудь!
Мгновенье жизни стоит!»
Он любил ее любовью
Запретной Богом и людьми.
И жил своей лишь болью,
Тоскуя ночи и дни.
Боготворил ее улыбку,
Молился на ресниц дрожание,
Как счастье принимал он пытку,
Что слало расставание.
Любви его она не принимала,
Другой все время рядом был.
Любила ли его? Не знала.
Быть может. Но утерян пыл.
Страдала осень за окном,
Последний лист бросала,
А в небе сером и пустом
Тоскливо музыка летала.
Она пришла к нему
И в мертвый лоб поцеловала.
Он больше не в плену
Земного грешного начала…
Она сидела тихо, чуть дышала.
В руках гранатовою смерть таила.
Смерть подарила ей начало
Любви, о которой так молила.
Ее история случайна,
Как отгоревшая звезда:
Она упала так нечаянно,
Как и нечаянно взошла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254295
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011
Вітер вщух, не бути бурі,
Вже тільки колихання голих віт
І посмішки хмарин понурі
Терпляче залишають слід
На тлі безкрайого простору,
В який зімкнулася душа,
Що вірить в зустріч, хоч нескору,
Твого й мого підбитого крила.
Але у дійсності казок нема
І мрії розбиваються у скелі часу –
З твоїх очей оману я пила,
Свою ж опорожнила чашу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Краплини щастя за вікном
Стікають прямо на долоні
І вітру міць своїм крилом
Тримає світ в п’янкім полоні.
Додолу листя опадає…
Хіба ж причина це для суму?
Примара-день уже сповзає,
Плекає вечір тиху думу.
Горять вогнем кремезні крони –
Душа ясним вогнем горить,
Тривожать серце передзвони
І скрипка десь принизливо кричить.
Не вірте ви, що осінь-плакса,
Що дощ її – одна журба.
Чорніє ніч, неначе вакса,
І грає в день зірок юрба.
Лоскоче сон і вабить вітер –
У ньому все моє життя,
Неначе книгу, що без літер,
Гортає музику буття.
Так солодко зітхають квіти,
Впиваючись вечірньою росою,
Думки і мрії, мов маленькі діти,
Поволі плентались за мною.
Зірвалась буря, загриміло,
Шалено, з люттю вітер взвив,
А потім сколихнулось, затремтіло
І ранок спокоєм умив.
Отак і серце в лиху бурю,
З плачем вдаряється об груди –
Воно шукає свою кулю,
Воно земне усе забуде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Світанок… Ступає м’яко, як кішка
І у тебе повіки дрижать.
Ти ще довго не встанеш із ліжка,
А хвилини шалено біжать.
Я так люблю дивитися на тебе у вісні:
На контур губ, оманливо-спокійний,
На риси рідні, до болю ясні,
Коли твій сон безмежно-мрійний.
І дихаєш ти, як не всі,
А як моє поношене сумління.
Весь світ мій розчинився у тобі –
Таке незвичне розуміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Не рви мое сердце, милый,
Его изодрали давно.
Так хочется быть счастливой
Самой себе, тебе на зло.
Но улыбаюсь по привычке,
Не потому что весело, отнюдь,
Щебечу, поражая птичке,
Когда проколотая грудь.
И смех раскаленным металлом
Изжигает меня изнутри.
Я, мой хороший, прошу о малом:
Не терзай мое сердце, не рви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253771
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2011
До тебе неприхильний світ?
В тісному всесвіті тобі замало місця?
Від погляду твого марніє цвіт
І сонця погляди неначе вістря?
А може справа у тобі,
Мій чудернацький перехожий?
Ти виділяєшся в юрбі
Аж до безглуздя на всіх схожий…
З очей твоїх іскрить журба,
Із уст – брутальна лайка.
Лякає око неприємна худоба,
Мораль – коротка рвана майка.
І стільки болю в тих словах,
І стільки ненависті й бруду,
Душа ж розходиться по швах,
Ховаючись по закутках від люду.
І раптом вакуум думок
Розтне, мов злий анатом,
Єдиний серця твій порок –
Добро, що одягнулось катом.
І так захочеться любові,
Турботи, ласки, розуміння,
Але не з книг, що ніби в змові
Шмагають обезкровлене сумління.
І щось обірветься, злетить
Із вуст твоїх, як покаяння
І вічність у єдину мить
Відчуєш крізь сумне зітхання…
Нехай болить, а ти пробач,
Наважся горе пережити.
Життя, як той футбольний матч –
Лиш треба вірити й любити.
Любов ж не замішаєш на крові,
Вона не виникає із дрібниць.
Шукай її ти у собі,
Немов колаж із сотні лиць.
А як знайдеш, то враз
По-новому озветься твоя ліра
І скільки б не вмирали раз:
Любов - з любові, з серця – віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
Бій. Кров. Смерть. Війна.
Життя неварте ні гроша.
Здавалося, ти мить впіймав,
Вона ж уперлась, як лоша.
Холодний дощ по теплих ранах
Нещадно йде до забуття,
А їм сказати ще хоч слово мамам,
Бо ж знають, що ідуть без вороття.
Болить. Дорога. Зірка. Ненька.
І знов у бій без сил, без сна.
На що ж благословляла ти рідненька,
Єдиного свого пропащого синка?!
Чорніє дим, десь там, далеко,
І у легені з відчаєм заходить.
Іти назад їм всім нелегко.
Травневе сонце м’язи зводить…
Ідуть по трупах, по кістках крихких,
У кожного своя барлога.
Немає серед них давно живих...
Світанок. Сірість. ПЕРЕМОГА!
А в мене в жилах стигне кров,
Коли торгують орденами,
Паплюжать пам'ять знов і знов,
І совість продають за грами.
У час важкий, крізь призму долі,
У вік політика і брехуна
Я підкорилась серця волі
Й себе Вітчизні віддала!
І ми, нащадки покоління,
Що гартувалося вогнем,
Військове здобуваєм вміння,
Аби змагатися з майбутнім днем.
Нема війни! Й нехай її не буде!
Не буди кривди й ворожнеч,
А ми сьогодні служим, люди,
Аби покласти розбрату кінець!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253528
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.04.2011
Кришталь дзвінких прозорих дум
Зібрати і покласти на папір,
Коли навколо тебе крики й шум
І серце ділиться коли навпіл.
Одна частина вся в турботах,
У праці вся і в самоті,
А інша, звісно ж, у красотах
Співає, покоряючись весні.
А як їй можна не коритись?
Як не дивуватися її,
Коли всім серцем хочеться тулитись
До співу рваної зорі?!
Думки порозповзались хаотично,
Тікаючи на волю, за вікно,
А кров вирує так незвично –
Мордує юності тепло.
Крізь призму темних дум,
Крізь відчай у сухій поставі,
Притулиться до мене сум –
Віддаючись німій виставі,
Де два актори: я і ти,
Моя весна стрімкоголова,
Не раз у серце намагалася ввійти,
Та все для мене твоя ніжність нова.
Лікуєш плескотом тепла
Мою зболілу душу.
І виходу уже нема –
Цю роль зіграти мушу.
Як квіти радості на ліжко почуттів
Постелять лагідні долоні,
Не загубись тоді у безлічі світів,
Холодні губи вітру приклади до скроні.
Коли нашіптує тобі весна,
Закрий скоріше вуха і втікай:
Усе нутро вона стиска,
А ти не плач – співай!
Вона дивилася на мене звіром,
Прийшла - і серце у полон,
Невладна вже зі своїм тілом –
Весна змахнула пристрасті крилом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
Жаль світу цілого
- землі і неба жаль.
Замало серцю білого
- в душі безмежна даль.
Ми ходим по землі
І ромовляєм з небесами.
Хай вимерли боги,
Але ж надія з нами.
Можливо, спуститься колись
З небес старий крилань.
Людино, тільки ти молись,
Не допусти в душі вагань.
Мене болить, що світ - чума,
Але й її лікують.
Здається сил уже нема,
Коли і мріями торгують.
Не сила слухать реквієм століть
І пити чорне молоко світання.
Життя абсурдом легко отруїть,
Як вирок це розчарування.
У душу заповзла комаха,
І час утрачений стиска.
Десь поучає чарівник-невдаха
І свита Воланда гуля.
По трупах пам’яті крихких
Знайти до вічності стежину.
Можливо, в море ти не встиг,
Але впіймай свою рибину!
Мені шкода дрібних людей,
Які сприймають розумом, а не душою.
В холодних сутінках самих ідей
Так легко розминутися з собою.
Хоч важко заглядати в дзеркало епохи,
До суті самої без цього не дійти,
І рівновагу втрачену відчути трохи
Не можна, поки з шляху не зійти.
Чому так важко слухать музику століття
І вчити вищу алгебру метафор?
Невже на нас впливає розмаїття?
Тоді мистецтво кине білий прапор.
Мені замало білого
- в душі безмежна даль.
Жаль світу цілого
- землі і неба жаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2011
Когда однажды лучик солнца золотого
Попал в мой сад, играя,
Пригрел цветочка молодого,
Жизнь подарил ему того не зная.
В ночи, средь сорняка,
Королева к звездам поднималась,
Прелестнее всех роз она была,
Но желтым ликом улыбалась.
Увидела ее – и глаз не оторвала,
Я потянулась к нежным лепесткам.
О, если бы лишь знала!..
Еще спасти тогда могла мой храм!
Мой храм спокойствия и чести,
Мой храм любви и доброты,
Но закрываем мы глаза на злые вести, -
Чудес упорно ждем все от судьбы.
В этот день мы снова встречались,
Но желтизной покрылось лицо.
Навеки мы тогда расстались
И между нами вечности кольцо.
А я не плакала. Увы!
Тебя совсем я не любила.
Все эти детские мечты
Сама себе я подарила.
Не сделаешь из глины хрусталя,
А из тебя – мужчину.
Я слишком поздно поняла
Всех бед моих причину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253086
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.04.2011
Останній подих дня і ти,
Моя мінорна ностальгія,
Велиш у роздуми пливти –
Там заблукала мрія.
Найвищу ноту вітер взвив.
Якби була його сестрою,
Мене б безмежністю укрив
Й повів по-братськи за собою.
Але і досі тут… стою.
Літати ж бо не вмію.
Я крила втратила в бою.
За що? Сама не розумію.
Поплакала б…хоч трішки…та дарма.
Недбало комусь махну рукою.
Якби я плаксива була,
Розлилась давно б вже рікою.
Зриваються зірки з небесного руна.
Одна так довго помирала…
Якби я милосердна була,
То їх усіх би в жменю позбирала.
Журба в порозі. Вперед ні крока.
Провинившись, уста закусила.
Якби я була не жорстока,
Мабуть, її вже б запросила.
Ми б пили зелений чай.
Розказала б вона, що невинна.
Палили б…Згадували свій край…
Якби я була гостинна…
Хвилини йдуть та все без вороття
І їх мелодія така занудна.
Не остогидла б філософія буття,
Якби я була премудра.
Осінній пензель в нерішучості хита –
Так пристрасно позує злива.
Я б теж йому позувати могла,
Якби була по-осінньому вродлива.
А так, я – тінь весни,
Завмерлий пуп’янок надії
І бачу чорно-білі сни,
Бо юність не живе в мені – жевріє.
Якби я покірна була,
То давно б стекла за течією
І в унісон з суєтою гула,
Розминувшись з долею своєю.
Не приходив ти б до мене в сни,
Не чіпав душі, зболілого акорду.
Не пустила б! Хоч аорту затисни!
Якби я була горда…
Штовхаються думки. І ніч.
Проходить повз краса манірна.
Не піднімала б я ніколи віч,
Якби була тобі невірна.
А я - жебрачка. Простягаю руку.
Твоєї ніжності прошу.
Жорстокий. Стопчеш…і ні звуку…
Останній сум із кров’ю я струшу…
Якби я була не собою –
Не згорала б від болю й жалю.
Так легко бути рабою,
Коли живеш у пекельнім раю.
Сопе світанок. Втома.
На мить не зімкнула очей.
Якби я була невагома,
Злетіла б в обійми ночей.
Ковток повітря. Тінь.
Стіна із примх. Сама її звела.
А зруйнувати просто лінь…
О, Боже! Якби я була…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
Ты посмотрел в мои глаза, прощая…
Течет слеза, до крови рассекая…
Сорвался крик: «Отчаянная!»
Оборвалась связь нечаянная…
И только сладость губ немых,
И только горечь слез твоих,
И шепот, шепот «О, Отчаянная…»
В жизни твоей я случайная…
И вроде просто перехожий,
Немного на тебя похожий,
Уходит безвозвратно вдаль,
А мне безумно жаль,
Как будто это ты уходишь
И даже взглядом не проводишь
Меня, твою навек отчаянною,
Меня, как все, случайную...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252836
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2011
Ніколи не забуду миті,
Коли в вікно постукала весна
І на дорогах, золотом розмиті,
Розвішала свої яскраві знамена.
Вквітчала степ коханий мій,
Де юність казку вишивала.
Прокинувся бджолиний рій –
Його духмяністю вже сколихала.
І день такий, які вже були,
Але єдиний з-поміж них,
Зими жорстокість вже забули,
І страх, і відчай вже притих.
Весна прийшла в життя такою,
Неначе вкрала спокій із небес.
Нарешті розпрощалися з зимою,
Що нишком виглядає із-за плес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011