| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Ти думала: відійдуть холоди,
Покинуть місто, залишивши повені
Підвали, ями, потайні ходи.
І ми чекали, болем переповнені,
Низького тиску талої води.
У місті, що угризлося форпостом
В опалубку спустошених полів,
Дотримуючись правил, ніби посту,
Жили, не покладаючи голів,
І поклонялись Богу, ніби ГОСТу.
Провалювались, ніби перенісся
В старих сифілітичних господинь,
Квадрати вікон; Вимерле Полісся
До тебе посміхалося з картин
І Малий Віз об небо терся віссю.
І все б лишалось так, як попервах.
Світанок, як зім’ята перфокарта,
Не підійшов до пам’яті невдах,
І покладаючись на пережитки фарту
Ми призабули учорашній страх.
Під снігом наше календарне літо.
Зима притисла снігом нетрі Сум.
Долонями серця не розігріти.
А якщо сніг – це той же білий шум?
А ми лиш ліпимо фортеці. Ніби діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
А я не вірю книгам.
Письменниками не вірю...
Дожити до відлиги
Затравленим би звіром.
Дістать до Откровення
В останньому стрибку,
І стиснути б у жмені
Любов – але яку!
Ось апокаліптичним
Приходить блазнем ніч.
Обличчя до обличчя.
І – насмерть, ясна річ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013