Rimmulichka

Сторінки (1/6):  « 1»

Один день.

Ты  думаешь,  я  тратила  лишь  день,
А  я  дарила  годы.
Переживала  твои  беды,  словно  тень,
Делила  все  твои  невзгоды.

Ты  был  со  мною  лишь  тогда,  
Когда  душа  болела  от  отчаянья.
А  для  меня  осталось  лишь  одно,
Не  сбывшееся  первое  свидание.

Мне  не  хватило  сил  тогда,  сказать  люблю,
Зато  хватило  сил:  «Давай  не  будем…».
Делили  вмести  месяц  и  зорю,
Но  мы  с  другими  проводили  будни.

В  моих  мечтах  был  только  ты  один.
Я  не  могла  понять,  ну  что  не  так  с  другими?
Искала  я  стабильности,  как  в  холоде  витрин,
Но  мыслей  жар  сбивал  экстазами  своими.

И  вот  настал  тот  долгожданный  день,
Когда  мы  вместе  голову  теряем.
Мы  любим,  строим  –  новая  ступень,
Вторая,  третья:  мы  выше  забегаем.

И  нас  несет  по  жизни  легко  так.
Мы  чувствуем  друг  друга  каждое  дыханье.
Не  видим  мы  не  зависти  вокруг,  не  ненависти;
Нас  не  пугают  расстоянья.

И  будет  так,  конечно  же,  всегда.
Мы  не  допустим  прошлые  ошибки.
Ты    веришь  в  то,  что  Бог  послал  тебе  меня.
Я  верю  в  Бога.
                         Бог  забрал…
                                           Прощай,  любимый.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304202
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.01.2012


Раскаяние

Раскаяние  никогда  не  приходит  слишком  рано,  потому  что  никому  не  дано  знать,  когда  будет  слишком  поздно.                                                                                                                            
Томас  Фуллер



Молчанье  оборвется  диким  криком,  а  тишину  пронзит  печальный  вой.
Я,  как  волчица  над  погибшим  сыном,  рыдаю  тихо  за  тобой,  ЛЮБОВЬ.
Во  мне  лишь  тьма,  она  весь  мир  закрыла,  впилась  в  меня:  проигран  этот    бой.
Ты  не  со  мной  –  тебе  не  покорилась  и  вот  на  едине  сама  с  собой.


Закрыты  шторы.  День  за  днем  не  виден.  И  не  пробьется  свет  уж  в  комнату  мою.
Ну,  а  в  душе  моей    я  темнотой  укрылась  от  всех  надежд…  Холодный  кофе  пью.
Закончен  матч  и  я  должна  быть  рада,  ведь  не  в  рядах  у  проигравших  я  стою.
Но  все  же  мне  победа  не  стала  той  отрадой    и    не  легла  бальзамом  на  душу  мою.
 

Я  розгромила  все  к  чему  я  так  стремилась,  все  что  я  строила  с  тобой  и  для  тебя.
И  вот  тепер  моя  мечта  осуществилась  я  в  идеальном  мире,  только  не  любя.
А  что  такое  идеал  –  бездушная  пустыня.    Тут  не  посеешь  поле  радужных  цветов.
Тут  не  взрастут  ростки  любви,  надежды,  мира.    Ведь  безупречность  –    это  лист  пустой.


Всегда  стремимся  мы  сломить  березу,    всегда  мы  топчем  нежную  траву.
Наши  глаза  не  видять  красок  жизни,  и  мы  не  верим  в  то,  что  на  яву.
Мы  хочем  подкорить  все  своей  воле,  не  думая  совсем,  что  будет  с  ними.
Мы  сделались  рабами  собственных  желаний:  лиш  властвовать,  распоряжаться  над  другими.


Давайте  все    подумаем  о  тех,    кто    рядом,  кто  верит  в  нас,  кто  помнит,  ждет  любя.
Быть  может  все  поймут,  что  жизнь  –  сама  награда,  и  как  ее  прожить  зависит  от  тебя.
Зачем  же  сложно  жить,  ведь  можно  просто:  лиш  верить,  понимать  и  не  судить.
Назад  дороги  нет,  ошибок  не  исправить  в  прошлом,  все  что  ушедшие  уже  не  воротить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257574
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2011


Лист

Руйнують  спогади  усе  і  вітер  не  жене  вже  листя  в  даль.
Щось  є  в  житті,  та  вже  не  те  і  не  засмучує  печаль.
Я  напишу  тобі  листа  про  те,  що  будували  ми  у  двох.
Пройшла  вже  осінь  і  зима  –  сама  я  не  зроблю  вже  навіть  крок.


Та,  лист  залишиться  мені,  залишиться  мені,    як  спогади  про  нас,  про  те  що  було.
Лист  –  прощання  на  весні,  прощання  на  весні
Чому  пройшла  зима:  сиджу  сама…Де  ти  моя  зима?..


Набридло  бути  нам  у  двох,  забули  перший  танець  про  любов.
Так  добре  нам  було  тоді,  від  щастя  застигала  в  жилах  кров…
Обманом  це  було  усе,  я  не  знайду  хоч  слід  в  твоїх  очах.
Як  розповісти  про  таке?  Забути…Чи  відправити  листа?


Ні,  лист  залишиться  мені,  залишиться  мені,    як  спогади  про  нас,  про  те  що  було.
Лист  –  прощання  на  весні,  прощання  на  весні
Чому  пройшла  зима:  сиджу  сама…Де  ти  моя  зима?..


Я  відчуваю  погляд  твій.  Серця  уже  не  б’ються    в  унісон.
Вже  не  біжить  по  венах  кров  жагуча  до  твоїх  теплих  долонь.
Закриті  наші  почуття;  забутий  перший  погляд,  перший  звук.
Віддам  листа  тобі  і  все,  в  остання  доторкнувшись  твоїх  рук.
 

Хай,  лист  залишиться  тобі,  залишиться  тобі,  як  спогади  про  нас,  про  те  що  було.  
Лист  –  прощання  на  весні,  прощання  на  весні.  
Вже  не  до  сна:  прийшла  весна,  
                                                                                         зі  мной  моя  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011


Інший вимір

Від  тебе  до  мене  лиш  крок  уві  сні:  
Заплющити  очі  і  разом.  
Зробити  зусилля  –  в  обійми  твої  потрапить…
Тут  все  без  образи.    

Мовчання  і  подих  зливаються  в  такт,
Підносячи  нас  вище  неба.
Від  тебе  до  мене  лиш  крок  уві  сні,  
Та  нам  не  прокинутись  треба.

Чому  тільки  зорі,  чому  тільки  ніч
Рятують  нас  від  будення?
Ми  разом  в  утопії,  в  безодні  ночей
Будуємо  наш  світ  із  натхненням.

Злилися  реальність,  бажання  мої…
День  ніччю    стає  не  помітно.
Шукаю  тебе,  та  не  можу  знайти
Все  глибше  в  примарному  світі.

Коли  прокидаюсь  –  не  хочу  там  бути.
Реальний  світ  давить,  руйнує  надію.
Частіше  все  до  снодійних  берусь
І  поринаю  у  бажану  мрію.

Вже  п’ю  до  дна  гірку  мікстуру,
Так  прагнучи  в  чарівний  світ  ввійти.
…  Поглинув  вічний  сон  –  та  бажана  реальність,
Та  тільки  там  тебе  вже  зараз  не  знайти.

Забув  усі  ти  мрії,  відчув  всю  віртуальність.
Я  все  іще  чекаю  на  тебе  уві  сні.
А  ти  обрав  даремно  того  світу  банальність.
Між  нами  вже  безодня,
                     ЛЮБОВ  вже  не  спасти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2011


Первая любовь

Прости  меня,  любовь  моя.  Прости  меня...  Я  умираю.
И  все,  что  было  все  сейчас  неумолимо  исчезает:
И  голос  твой  в  душе  мое  остался  нежным  и  красивым,
И  взгляд  прекрасный  твой  и  милый,
И  сердца  нежные  слова.
Прости  меня,  любовь  моя...

Как  странно  все  так  получилось  и  жизнь  все  сразу  изменилась,
И  мысли  стали  тяготить  --  судьба  она  мешает  жить.
Не  изменить  наш  вечный  рок  и  тот  безжалостный  урок  
Судьбу  мою  он  разбивает,  жестоко  грустно  отвечает,
Что  все  я  для  чего  хотела  жить  исчезло.
И  нельзя  тут  изменить.
Забыть  все  нужно,  не  любить!
А  без  любви  зачем  мне  жить?

Прости  меня,  любовь  моя...  Я  покидаю  мир  неясный.
Жалеть  не  надо,  все  напрасно,
А  быть  могло  бы  так  прекрасно.
Но  не  вернуть  минувших  дней
И  хода  пройденных  вещей.
Должно  случится  было  так.
А  жизнь  ведь  это  же  пустяк.
А  без  тебя  она  как  будто  уже  потерянный  маяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2011


Сумую…

Заплакали  очі...  Ні,  капає  дощ  і  вітер  куйовдить  волосся.
Засвідчую  тільки,  що  знов  не  збулось  і  ти  не  зі  мною  сьогодні.
"Сумую  без  тебе"  -  так  просто  сказати,  а  голос  в  безодню  тікає.
Стою  на  край-світу,  так  само  як  ти,  та  тільки  на  іншому  краї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252374
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.04.2011