| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Привіт тобі, мій дивний друже,
Я шлю із незабутніх днів.
Моє перо уже байдуже
Лишає слід колишніх снів.
А пам'ятаєш, друже милий,
Про ранків душі весняні,
І, як секундочками жили,
І все твоє - одній, мені.
Прости усе, мій вірний друже,
Не забувай, а лиш прости.
Бо хоч байдуже, та все ж тужить,
Лише, не звести вже мости.
Залиш на пам'ять, добрий друже,
Оту прекрасну далечінь.
Не переймайся, чуєш, дуже,
Бо ще підкориш височінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
Насправді, хочу я сказати,
Як довго я була твоя.
Та в слові серця не сховати,
Не викреслить в душі ім'я.
Насправді, хочу написати,
За що мене таку любив.
І у конверті відіслати
Одну частиночку тих див.
Насправді, хочу зрозуміти,
Чому з тобою я живу.
Бо не готова полетіти
В реальності страшну криву.
Насправді, хочу відчувати,
Промінчик щастя у собі.
І так тихенько прошептати:
"Кохаю", -
і лише тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013
Вже не байдужа егоїстка,
Не критик вад твого життя.
І не шалена фаталістка,
Яка плюндрує небуття.
У снах твоїх - колюча сітка,
А у думках - нестерпний ток.
Вже не твоя єдина квітка
Не згадуй той мізерний строк.
Трави себе гріхом спокуси,
Давися страхом заборон,
І не прощай життю укуси,
Що вкрили тіла електрон...
Залиш у пам'яті лиш ранок,
Легенькі подихи зими,
Не розігрітий ще сніданок
І незабутнє слово:"Ми".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Давай зробимо екранізацію твого життя. Дубль за дублем будемо знімати картини емоцій, почуттів, перетворюючи сюжет на багатосерійний серіал. Я буду режисером, а ти - актором. Хіба тобі потрібно багато зусиль, щоб грати. Ти ж підлаштовуєшся обставинам, ти так вміло корчиш пику моменту. Сміятися, - будь ласка; вдати засмученого життям, тяжкою долею схизматика-шизофреніка, - без питань. Тобі все вдається. А я лише намагаюся піймати твої штукарські здібності, твій акторський стереотип. Дивно, тому що все підпорядковується тобі - одному психологічному типу задуманого дивака-романтика.
А знаєш, гарний буде серіал, а головне - який актор: такий весь впевнений у собі кредитор емоцій. Сьогодні він грає комедію, завтра - драму, а потім - як складеться, бо ж не знає наперед про наступні задуми режисера. Так, як складеться... А що потім, тоді, як ролі закінчаться, як переграєш усе, що можна, як набридне корчити пику. Невже закінчиться серіал? А ти? Як же ти далі будеш жити? ... бо ж ролей немає. Можливо, перестанеш бути іграшкою великих людей, звичайним актором-нездарою. Зачиниш двері своїй хворій психології. Ти ж можеш бути справжнім, я вірю, що у твоїй душі, у твоїх очах є щось особисто-щире, живе. Щось таке, до болю правдиве, що ти задушуєш серіями емоційно-почуттєвих викидів-спалахів. І припини відповідати обставинам, припини! Бери обставини у свої руки, перевирни їх з одного боку на інший, підкинь їх вгору, подаруй комусь. Зроби те, чого тобі справді хочеться. Не бійся ризикувати, куштуй шматки шоколадно-гіркого життя. Тримай кулак, бо ж воно (життя) буде пручатися, буде випускати кігтики, штовхати, дражнити, сперечатися. Таке вже воно каверзне. Але лише ти можеш перетворити його, підкорити його трагі-комедію власній драмі. Не забувай, що колись серіал закінчиться і настане несвідоме, щось заперечливо-незрозуміле, настане існування. Не доведи себе до такого, це говорю тобі я - режисер із грандіозним досвідом зйомок серіалів. Мій кінематограф ніколи не закінчиться, він буде весь час підпорядковувати собі. Попереду ще мільярди таких екранізацій, бо така моя робота, таке моє призначення. І моя тобі порада - тікай, поки не пізно із цього виру фантастичного акторського існування. Ти - вільний! Біжи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383920
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Позич мені своє тепло
Я все не заберу, не бійся,
І не забуду, що було,
Прощу тобі, а ти скорися.
У тілі холод, в серці біль,
А у свідомості мовчання,
Твої слова - нестерпний хміль,
А не солодкії повчання.
В думках моїх - твої пісні,
Та музика - п'янка і щира,
Очей іскриночки ясні,
І усмішка, звабливо-мила.
- Давай залишимось удвох, -
лунав мій голос в телефоні.
- Забудемо весь біль тривог...
Прошу, зігрій мої долоні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Давай навчу тебе летіти,
У світлі сонця мерехтіти,
Дощу краплинкою ясніти,
В нічному небі майоріти.
Давай навчу тебе радіти,
В полоні сміху животіти,
Під щастя музики летіти,
І лиш веселості воліти.
Давай навчу тебе творити,
І двері самоті закрити,
Мелодії життя радіти,
Й усю реальність підкорити.
Давай навчу тебе любити,
Картину почуттів творити,
В моменти ніжності радіти,
І у кохання світ летіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Вона: «Ти віриш, як у небуття
Летить усе наше життя ?
Як гине все, що нажили,
Хіба у це не віриш ти ?»
Він: « Не вірю я у це, пробач,
Бо ще не все, не все у нас.
Боротись треба за життя,
Щоб не піти у небуття.»
Вона: «Боротись? А за що, скажи ?
Можливо за невинні сни ?
І за байдужість, і за страх,
За сльози на моїх очах ?
А може за слова образ,
За пишність тих понурих фраз,
За погляди гірких широт
І за холодність мовних нот?»
Він: «Не знав, не помічав, а може й не хотів.
Не відав я того, а може і не вмів.
Пробач мене й не відступай,
Забудь усе й життя тримай.
Здійсни в душі переворот,
В думки всели надії код.
І відроди ті почуття,
Що зародились за життя.»
Вона: «Мовчи, не хочу, відпусти.
Полиш мене і йди, іди.
Слова ці чула вже давно,
Відчула їх страшне жало.
І більш не хочу я їх чуть,
Бо все, нема, пройшло, забудь».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Танцюю ще раз я, на біс.
Вальсую кроками мовчання
У тихому кутку валіз,
Де крутиться одне незнання.
Рахую па своїх утіх,
І у мелодії бажання,
Спокутую болючий гріх,
Невірність, сумніви, страждання.
У ритмі сонця і дощу,
Й акордів тихої гітари
У голові своїй трощу
Нестерпно-крихітні примари.
Руйную совісті мотив,
Ламаю пазл думок нестерпних.
Скупої пристрасті прилив
Ховаю в спогадах буремних...
Ось стихла музика німа
У мороці валіз ганебних.
В кутку незнання вже нема,
І танців, що на біс, даремних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Дивно. Дивно від того як живеш, як існуєш. Постійно ходиш з кутка у куток і думаєш про те за ради чого продовжується твоє життя. Ці, такі непередбачувані і невимовні почуття, наповнюють твоє серце. Тоді згадуєш кожен свій крок, кожен рух, погляд, дотик і...плачеш. Просто котяться сльози... Оговтуєшся знову і поринаєш у спогади...
Навіщо ці зайві думки? Про що вони? Про те, як було добре? Про те, як кожна клітинка твого серця розривалася на дрібненькі шматочки від хвилювання? А може про диво? Так, диво, яке може статися у будь-яку секунду. Це напевно найбільше тебе турбує. Так! Ти чекаєш моменту, а сама просто сидиш. Ти наївна істота не здатна на подвиг. Хіба важко просто підвести очі? Невже ти не відчуваєш того стрімкого потоку почуттів, які тебе охоплюють? Так, авжеж, зізнавайся! Тебе це дратує? Ти думаєш : "Як так можна"...а потім, як завжди, відводиш голову і мовчиш...
Мовчання... Стільки нерозгаданого та непідвладного знаходиться у цьому слові. Воно таке непередбачуване, таке вічне... Цінуй його слова і уважно прислухайся до них, адже це важливо. Просто відчуй смак мовчання! Не бійся, адже ти сильна! Це занадто низько для тебе, адже ти все зможеш! Ти неперевершена! Запам'ятай це! І...забудь.
Це все життя...Цінуй і люби його незважаючи ні на що!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261209
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.05.2011
Знайди для мене зірку ясну,
Знайди для мене квітку красну,
Знайди і принеси для мене,
І вилікуй мене, шалену.
А хочеш, то і не шукай,
Лиш мого дому не минай.
А хочеш, то і не журись,
А лиш на мене подивись.
Ти подивися і згадай,
Ти подивись й не забувай.
Ти закарбуй цю мить навік
Й не смій полишить її слід,
Бо ще слабка я, ще слабка,
І ще не виживу одна.
Тож ти дивись, дивись на мене,
І поглядом мене зціли,
Й життя у серці віднови.
Ти порятуй мене, шалену,
Ти подаруй той дар вогненний,
Що тліє у душі моїй,
Що ще не хоче він згасати,
А хоче знову запалати
Ясним вогнем й теплом жарким
І віднайти в душі моїй
Одну, єдиную і вічну
Домівку ту таку потішну,
Що ти у мене закладав
Усе життя своє, й не дав
Їй занепасти знову
А по-новому будував.
І цим мене ти лікував...
Тож ти дивись, дивись, мій милий,
А я-я буду все творить.
Творить для тебе, мій єдиний,
Для тебе, милий мій, творить!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260733
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2011
Я хочу прямо говорити,
Не хочу більш ховатись я,
Не хочу серце я гнітити,
Не хочу душу погубити,
А хочу правдою я жити,
І хочу правдою сіять,
Й відкритою я хочу стать.
Набридло все в собі тримати,
Набридло душу гвалтувати,
Набридло розум добивати,
І в свому світі загнивати.
Я хочу встати й закричати
У світ той дивний, що навкруг
Розсіює лиш біль потуг,
Розсіює лиш горе й біди,
А так же хочеться зустріти
Усмішку милу і ясну,
І щиру, й ніжні молоду,
В якій хотіла б потонути
І я сама, і не забути
Хотіла б я її ніколи
ЇЇ густі широкі брови,
ЇЇ прекраснеї обличчя,
ЇЇ слова, що так лилися,
Що так летіли і плелися
Із вуст її таких звабливих,
Таких німих і неквапливих.
Тоді б я точно не мовчала,
А закричала б, й заволала б
Про всю свою оту печаль,
Що все життя переживала,
І все життя в собі тримала,
І не хотіла відпускать.
А зараз - хай летять слова
У вмсь, у небо, на свободу.
Вони ж готові для польоту.
Вони ж готові вже полишить
Місцину тісну, і взлетіть
Високо, високо і вище,
І більш ніколи не вернутись,
І душу ту, що так страждала,
І що завжди вона мовчала,
Бо ж не могла вона сказать,
Що все життя вона кохала.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252711
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2011