| Сторінки (1/74): | « | 1 | » |
Так і живу…
Сніжком притрушу душу,
Бо серце схолодити мушу
Від вкрай пекельного вогню.
Як пес зализую всі рани:
Може боліти перестане –
Та, що люблю.
Вона в житті,
Така, як вітер віє…
Згорьована, невиправна повія,
Дволика бестія жалю.
Але красива до безтями:
Сирітка з Божими дарами,
Батьками втоплена в гріху.
Але вона моя – єдина.
Одна на віки Батьківщина
За для якої і живу.
О! Україно!
Україно!
Збагнути б доленьку твою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Я вже дозрів
І змінюю життя:
Узяв приціл на щастя,
А дороги
Мене ведуть до тебе -
Сонце сходить,
І навкруги неписана краса.
Краса полів
І неба синь,
І таїна того що буде?.
Любов
І Жаль
На сотні миль…
Біль серця розриває груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
З жалем про втрату товариша, Прекрасної людини, патріота,
доктора Стапана Полюляка
Повір мені на слово, друже,
Присмак жалю в душі - лише початок
Нового відчуття …
Бо не вмирає пам’ять:
У площині думок новий порядок.
Ти поміж нас, але не з нами – далеко дуже.
Лиш закриваю очі – бачу
Тебе у лікарськім білім халаті.
Що мовиш ти,
покурюючи дзиґар?..
Про Україну, чи з болем в серці,
Про «Омуля» глибоководну рибу - незрячу?
Заклекотало серце ( знати б)
В шаленім ритмі, і урвалось – у вись летіти.
За ним і ти…
Лишились діти,
Лишилась одинока мати…
Лишились друзі, шахи… Партію дограти б…
Здійнявся вихор - сльози витер.
Весна наповнилась трагічним смислом:
Ти танець смерті
Станцював солістом…
А там, в Бескидах - поза містом,
Відспівував тебе, в журі, карпатський вітер.
Повір мені на слово, друже
Присмак жалю в душі - лише початок
Нового відчуття …
Бо не вмирає пам’ять:
У площині думок новий порядок.
Ти поміж нас, але не з нами – далеко дуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
- У Новосанжарському районі з’явився маніяк, ви не боїтеся вечорами ходити, тим більше сідати в машину до незнайомця - пожартував я, беручи на борт свого Нісана двох повногрудих жіночок, які добиралися з Руденківки до Нових Санжар в пізню годину.
- Ми в такому віці, що нам уже ніякі маніяки не страшні: справжнього мужчини в селі не знайдеш одні п’яниці довкола. Так що, маніяків нам лиш подавай - жартували красуні.
- Та ні! Я насправді чув, що по дорозі в Пологи Низ в проміжку від траси до села з кукурудзи буває вискакує якийсь парубійко, уявіть, цілком голий, теліпає своїм «хазяйством» і страшить жінок, що повертаються з роботи до дому.
Жіночки розсміялися
- Знаємо ми таких маніяків. У нас уже був такий один - страх на всю околицю наганяв аж поки не стався з ним випадок, після чого він щез і більше не з’являвся.
- А що ж такого сталося? – з цікавістю перепитав я.
- Та є в нас туті така Лєна, товста як нас двоє, а боягузка …
Якось довелось їй у передвечірню пору з Клюсівки до Санжар добиратися . Їхала вона своїм старим велосипедом і цілу дорогу трусилася. А ще більше страху наганяло на неї те, що її транспорт, як то кажуть, на ладан дихав, і кожних сто метрів, їй потрібно було ланцюг поправляти. Спаде ланцюг з зубчатки, вона зупиниться – окине оком довкола, чи нема чого підозрілого та й береться його налаштовувати. Так доїхала вона аж до повороту на інкубатор. Лишень проминула його, як знову у велосипеда ланцюг злетів.
Як звикло, Лєна з острахом оглянулася. Навколо було тиша, тож вона зігнулася, щоб поправити його , та не тут то було, ланцюга заклинило між зубчаткою та рамою. Спроба зірвати «бісового» рукою, виявилась безуспішною, прокрутити педалі теж не виходило. Так-сяк смикала, але все намарно… Нарешті підвелася, щоб зітерти піт з лоба, і обімліла – перед нею стояв худий голий мужчина, з серйозними намірами на зґвалтування, принаймні їй так здалося.
Все що було у ній враз опустилося, але інстинкт самозбереження спрацював, і Лєна , піднявши руки до гори , замість слова - рятуйте!, раптом голосно крикнула - Ура!
Скільки натхнення, було в її обличчі від нагнаного собі страху, що той голясик раптом сам кинувся тікати. Кинувши велосипеда , не усвідомлюючи, що діється, ця товстенна жінка побігла за маніяком. Він тікав щосили, виблискуючи голим задом, мов манив її за собою. А вона, підбираючи халат вище колін, захекавшись, гналась за ним і все кричала - Ура! - Ура!
Звичайно, маніяка наздогнати їй не вдалося, але люди кажуть, що з того часу той телепень більше в околиці так і не з’являлися.
Так що і на цього управу хтось знайде. А то й ми поїдемо забавитися – зареготали молодиці.
Звичайно, жіночок до Нових Санжар я довіз, і грошей з них не брав, бо хорошою платою мені була їх цікава історія, над якою я ще довго і довго сміявся, уявляючи собі і маніяка і його худий зад, і Лену, і її громове і переможне Ура!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259580
рубрика: Проза, Гумореска
дата поступления 14.05.2011
Зібралась родина на свято,
Поназ’їжджалось гостей.
Сьогодні до мами, і тата,
Прийшов, золотий ювілей.
Довкола турботливі діти,
І внуки такі завідні,
І як ними не порадіти,
Коли вони гарні такі.
Внуки , внучата,
І правнучата,
Радісний чується – гам!
Внуки, внучата,
Ходором хата -
Веселий, гучний та-ра-рам.
У дім завітали сусіди:
З дарунками біля дверей…
Веселі і баба і дідо.
Сьогодні у них ювілей
І забавлялась родина,
І веселіло село:
Співали «від батька до сина»…
І весело внукам було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
А у мене така доня,
Всечомучка виростає…
Світ їй бачиться мов – диво,
Диво-казка і тому:
Про усе вона питає,
В запитаннях налягає…
Кожен день одне лиш чую:
Це чого? А це чому?
А чому від кішки мишка
Утікає, утікає?
А чому в барлогу Мишко
Лапу смокче і сопе?
І чому на небі зорі
Вогниками в ніч палають?
А чому човен на морі
Не літає, а пливе?
А у мене така доня,
Всечомучка підростає…
Та прийде не за горами
Довгождана та пора…
Буде знати все на світі,
Те, чого на знають діти…
Буде знати не із казок.
Буде знати із життя.
І чому від кішки мишка
Утікає, утікає
І чому в барлогу Мишко
Лапу смокче і сопе.
І чому на небі зорі
Вогниками в ніч палають.
І чому човен на морі
Не літає, а пливе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Мер Нових Санжар Андрій Река організатор будівництва багатьох пам'ятників в віреному йому селищі. Якось він захотів прославити працю місцевих ковалів, і замовив їм пам'ятник "селянській праці", якому аналогів в Україні немає. Ось і вийшов витвір.
Подзвонив до мене кум:
Чуєш куме, Гнате,
Що в Санжарах там за шум?
Нікого спитати.
Бачив куме, репортаж
В новинах кричали,
Що в Санжарах, в котрий раз
Щось там відкривали.
А ти куме приїжджай
В гості й не барися.
Ти ж в нас, куме, архітектор
Тож сам і дивися.
Кажуть в Києві нема
Ось такої штуки
Та й у світі не знайдеш
Хоч іди на муки.
Те є диво відкривали
Гості із Полтави.
В мікрохвона говорили
То пам’ятник «Слави».
Прошу, куме, опиши
Те Санжарське чудо.
Тільки прошу не бреши,
Бо я завтра буду.
Ото , куме уяви,
Труба з колосками,
А довкола три руки
Без м’язів – кістками…
І тримають три руки
Косу із граблями,
Вила гострі мов штики
І ще щось із краму.
Ідуть люди на базар
І в здогадках пріють,
Чому з труби три руки
Нараз височіють.
Позавчора тітчин син
Добренько набрався,
Як проходив повз трубу
То чуть не уср…ся.
Тож від страху парубочка
Ледве відкачали…
Ну, а він усе кричав:
Мертві повставали.
І повідав людям, мать,
На підпитку Миша:
- Ой лишенько, там - там
Мертві з косами стоять,
І навколо – тиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258562
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.05.2011
Музику до пісні написав композитор Ігор Іванців, він цю пісню і виконує.
Я живу у центрі Львова,
І квартира гонорова…
Вже огні вечірнії горять…
Я ж самотній на дивані,
А за вікном красиві пані,
Каблучками цокотять.
Цок, цок, цо-ок,
Цок, цок, цо-ок,
До асфальту каблучок.
Тії лінії хвилясті ,
Тії рухи вихилясті,
Викликають в мене шок!
Я живу,
У центрі Львова,
І моє терпіння не без меж:
Коли бачу як ти строго,
Серед натовпу хмільного,
Знов до когось в гості йдеш.
Ну і що,
Що я зі Львова,
І квартира гонорова
У самому центрі міста є…
Але чомусь та панянка,
Симпатичная Львів’янка
Знов мене не визнає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
Уже в історії моя весна,
Юнацькі ночі і любовні «охи»,
Я не такий вже – постарішав трохи,
І на весь світ, мов дивлюся з вікна.
Уже в історії чудові дні,
Роки їх перекреслили, натомість:
Живуча пам’ять, і ясна свідомість
Ще повертають молодість мені.
В зеленій юності - спішу в літа…
Біжу в життя – усюди хочу вспіти.
На цвинтар друзям ще не ношу квіти,
Ще моя мати зовсім молода.
В життєву спеку долю не кляну,
Світ пізнаю - хай він мене пізнає…
Не хочу знати, що мене чекає,
І так гадаю виграти війну.
У тій війні спустошений… Стою.
Мій лікар час, він залікує рани…
І біль душі - боліти перестане,
І за цей спокій Бога я молю.
Уже в історії моя весна,
Минуло літо… і туги не маю,
Я мою осінь тихо зустрічаю:
Вона до мене, звісно, вже прийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Високе небо,
Неозорий світ,
Радість і жаль розділені з тобою…
І мій
Шалений
Та стрімкий політ -
Тобі завдяки , бо ти був зі мною.
Завжди надійний,
І твоя любов
Здіймає силу на цім світі жити.
Ти звав мене
Ти вів
За мною йшов…
Я так як ти зумію полюбити.
Твої повчання , тату, у ціні.
Ціну їм не складають гроші.
Твої уміння і думки хороші,
Так легко передалися мені.
Я так як ти
Закоханий в цей світ.
Як і тобі любов мені зустріти.
Дай Боже,
Дай
дожити літ,
Щоб виросли на славу мої діти.
Я відчуваю
Той зв’язок віків.
До мене йдуть ці віковічні ниті.
Тобі я вдячний,
Тату,
Ти зумів
Донести те, що найдорожче в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Знову в житті
Стрімкий поворот:
На віражі
Можливо
Знесе…
А може, і ні?
Тримаю штурвал:
Машину несе,
Аж світом трясе...
Машину
Веде…
Тримаю штурвал
Не вгамовую шал…
І страх не бере…
Дивуюсь собі,
Що в цьому житті,
Мені ще везе…
Мені ще везе…
Стискаю штурвал,
Тисну на педаль…
Не маю страху
Очі вжерлися
В даль!
Бо там
В далині,
Так здається мені,
Чекає медаль…
А, може і ні?..
А, може і ні?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Затуманила мене дівчина,
Чорні очі в неї, як смола:
Довгі коси – губи, як малина,
Поцілунок - як жива вода.
Розцвіла троянда серед ночі,
І ніхто не бачив.., вранці – Ба!
Неземна краса втішає очі…
Ох, літа мої, мої літа!
Доле, доле - ось який дарунок:
Повертаєш молодість мені?..
В душу мою вкраплюєш цей трунок:
Я живу… і знову на коні.
Ах, любове, що мене гукає...,
І манить красою за поріг:
Осінь моя в літо заглядає,
Я ж спішу допоки час не збіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Скажи мені тату, як жити я маю
Коли покохаю, коли полюблю.
Скажи мені правду, я правди не знаю,
У снах я літаю, у мріях живу.
Я живу у снах солодких
Але мовиш, тату, ти
Що у ночах тих коротких
Мені щастя не знайти.
Скажи мені тату, де щастя шукати:
За гроші придбати, чи так десь знайти.
Скажи мені чесно, ти мусиш це знати:
Не дай свого сина зі світу звести.
Скажи мені тату любов - це витрати?
Які мої втрати, коли доживу?
Яке мені в Бога те щастя благати?
Скажи мені щиро тебе я молю.
Скажи мені тату чи правильно дію?
Чи все я умію, чи не підведу?
Поглянь я жонатий! Дивися - радію!
Свідомо щоночі на подвиг іду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257953
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.05.2011
Крап, крап…
Крапають сльозинки.
Крап, крап, крап.
На личку іскринки:
Йде,біжить доріжкою дитя.
«Мамочко» - голосить,
І на руки просить:
Ще усе попереду життя.
Крап, крап…
Крапають сльозинки.
Крап, крап, крап.
З личка у Іринки
Мама заспокоює маля.
Мати доню любить,
Крихітку голубить,
І любов матусю окриля.
Крап, крап…
Крапають сльозинки
Крап, крап, крап
З личка у дівчинки,
Та в образі губки надува…
Поспішає мати
Донечку втішати:
Бо болить за «Сонечко» душа.
Крап, крап…
Крапають сльозини
Крап, крап, крап
З личка у дівчини
А у серці перші почуття.
Плаче з нею мати,
Ніяк помагати,
Бо у доні вже своє життя
Знай ,знай,
Це твоя заслуга,
Втім, втім, втім,
Що зимова хуга,
Обпалить не раз сльозинки ті:
Не повинна мати…
Доня мусить знати,
Що не все із медом у житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
Чорнобиль в нас: ця - чорна біль…
У піднебессі дзвонять дзвони,
І загнані людські прокльони
Мов коні в прірву – де нам взяти віри
Коли безвір’ям поганяють ситі
Уми людські й думки несамовиті,
Народжують лихі байстрята:
І вже лиха їм рідна хата,
А та, яка найбільше рідна – безплідна!
Це наша Біль душі, що так бажає вмерти,
Щоби усі провини стерти
З лиця землі і вчинки злі…
В душі Чорнобиль мов Голгофа
Для України.
Черепів громада:
У них родилась, жила зрада,
І світом почала гуляти!
Кого нам в цьому докоряти?..
Хіба себе …
Бо, що ми скажемо померлим
Котрі за нас геройськи вмерли.
Тепер вони всю правду знають,
І нас на виході чекають,
Щоб в очі глянути, сказати…
Ви не збагнули … не змогли…
Людське на Боже проміняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
Коли вже сил нема:
І підвестися годі,
Щоб йти життєвим шляхом до кінця.
Мене рятує Віра…
У природі,
Не має сил міцніших чим вона.
Як на шляху моїм
Зимова хуга,
Закриє безпросвітно путь…
На цей випадок,
Також маю друга -
Надією її зовуть!
Є ще одна
У мене таємниця.
Як в жилах стигне
Збайдужіла кров…
Тоді мені найбільша рятівниця –
Моя безмежна і палка Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011
І дорогою в ніч - у пітьму,
Шляхом тим, що немає кінця
Я іду, із собою несу
Той вогонь, що палить серця.
Той вогонь, що ясністю б’є,
І освітлює в мороку путь,
І з надією - сонце встає…
І нові сподівання живуть.
Я запалю без жалю
Серце твоє,
Нехай горить воно
Вогнем любові.
У краю
Де одні печалі
Лишень ми двоє
Проти світу в змові.
Я знаю ти підеш зі мною:
Невтримне серце не вгамуєш,
І будеш поруч «непростою»
І правдою весь світ врятуєш.
Тепло сердець розтопить кригу
Душі замерзлої в завії.
Й той жар, що дарував відлигу
Ніколи не спалить надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
Що відчуваєш,
Теплоту чи холод
Долонь своїх?
Невинний порух
Душі:
Політ у піднебесся.
Мовчання…
І всесвітній Молох
Вже не страшить.
Чи чуєш кроки?
Це ми втікаємо від муки
Чужих страждань
В світ віртуальний,
Але і там бій вирішальний,
Але і там нема спокою,
І я літеплою рукою
Зчиняю хрест
- Примаро, Стій!
І келих випиваю свій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
Сніг кружляє в заметілі
Над заснулим міста тілом,
Та не сплять,
А світять жовтим ліхтарі…
Ми мандруємо без слова
Нашим містом – давнім Львовом –
Мовчимо…
З нами говорять вулиці старі.
Так гуляли би до ранку
В ліхтаревому серпанку
В диво-казці, диво-часі, диво-сні…
Але ось на площі Ринок
Твій засніжений будинок
Натяк дав на розставання:
Стало жаль мені...
Розтавання – біль розлуки:
Я тримаю твої руки,
Заглядаю в твої очі,
Що горять вогнями ночі.
Я цілую твої губи,
Ти скажи: чи мене любиш?
А тебе вже твоя мати
Вигляда в вікні.
Ти пішла, а твої кроки,
Все дзвенять мені крізь роки,
І як спогад тої ночі: оберіг в руці…
Пам’ятаю в ніч завії
Падав сніг на твої вії,
І слозиночка іскрилась
На твоїй щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
Крізь небезпеку днів
І гуркотінь вокзалів,
Крізь баговиння слів,
Й не виплаканих сліз:
Дві скривджені душі
Притулку все шукали,
Та звідусіль їх гнали,
Як тих приблудних псів.
І не було для них
Тепла у цілім світі.
Їх покарав Господь
Безсонням назавжди.
Здавалось в душах їх
Вже нічому жевріти:
А там вогонь горів,
І випікався гріх
І жили вони так,
Їх рятувала дія…
Їх порятунком був
Хоч хибний, але крок!
А десь у глибині
Душі - росла надія,
І віра дальше йти
Крізь терни до зірок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011
Ми ішли,
А вслід за нами
Осінь сіяла листками
І над нашим тихим містом
Терпко пахло падолистом.
Дні осінні,
Дні урочі
Ти звела до неба очі:
В них, де синь небес розлито,
Ще безжурно грало літо.
Моя осінь.
Твоє літо.
Серце юністю зігріте…
Й слід в душі, як рів глибокий
Моє щастя – мій не спокій.
Погляд твій
Впіймав раптово…
Не промовив ані слова.
В тих очах де синь розлита…
Вже немає того літа.
Моя осінь.
Твоє літо.
Серце юністю зігріте…
Й слід в душі, як рів глибокий
Моє щастя – мій не спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Ніби небо впало з вишини,
Розверзлась земля… і під ногами
Велетенська прірва поміж нами -
Стала не збагнути глибини…
Сипле сніг – так падають роки!
Світ минулого давно забутий…
В моїм серці поселився – лютий,
Не на жарт, здається на віки!
Я тепер один і ти одна,
Серце моє закула крижина.
Десь у заметілі та стежина,
Що мене до тебе привела!
У снігах згубилася любов,
А мені – так хочеться любити,
А ніхто не зможе розтопити
Лід душі, зігрівши зимну кров.
Я живу самотній в світлі мрій,
Споважнів – сповільнилися рухи:
Стихли всі мої сердечні муки,
Від розлуки в холод сніговий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Коли зустрічаються двоє
Закоханих, ніжних сердець:
У Всесвіті музика грає,
І зорі стають під вінець.
Коли зустрічаються двоє -
Замріяних в леті крила:
Їх сила зростає, а доля…
А доля - навіки одна.
Коли зустрічаються двоє:
Дві стежки, дві мрії, як сон:
Тоді, зачаровані грою
Два серця б’ють в унісон.
Коли зустрічаються двоє –
Два ворога в смертнім бою:
Їх зорі, у збуренім небі
Летять, і ступають на пр’ю.
Коли зустрічаються двоє,
І зло здобувають, як приз:
Життя - за завісою злою,
І зорі падають вниз.
Коли зустрічаються двоє
Закоханих, ніжних сердець:
У Всесвіті музика грає,
І зорі стають під вінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
***
Гуде "кабак" вогні зкреса,
Дим цигарковий все окутав.
В спиртному топиться душа…
Моя душа – Лихий поплутав!
Танцюють кралі молоді…
Стріляють поглядом – не треба!
Бо не для вас на цім столі,
Червоні ружі… А для тебе!
Для те-бе!.. Знаю ти прийдеш,
І витверезеш мою душу.
Моїм чуттям немає меж,
Тебе я дочекатись мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Живемо ми на острові любові.
Нікого навкруги…
Лиш зорі
В наших очах
Купаються мов в морі
Бажань.
Ми возвеличенні з тобою,
Закохані…
Зчаровані красою,
Гармонією тіл,
І грою
Інь - Янь
Котилося сонце,
Котилося небом
Ти зі мною я з тобою
Іншого не треба.
Живемо ми на острові надії.
Викохуємо в тиші
Мрії.
І таїну
У пристрасть дії
Уносимо…
Ні нам не легко відстояти…
Свої думки
Вдягнутись в шати
Премудрості.
Страждань черпати
Не просимо.
Живемо ми на острові спокою…
І добре так мені
З тобою
І легко
Так, тобі зі мною
Уміємо…
Живемо на землі розкішній
Сьогодні ми святі
І грішні.
Сьогодні
Ми забули втому
І діємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Пам’ятаєш, ми стобою зустрічалися?
І щасливими здавались наші дні:
Ми гуляли містом – цілувалися,
Нас втішали світлофорові вогні!
Жовтим кольором світилася розлука,
Жовта хвиля розітнула літню ніч:
Жовта квітка… Наче пляма - жовта мука,
В жовтій смузі розтавань і протиріч.
З того часу ми не бачились, кохана,
Просто нам не випадало, ось і все…
Я подався у світи, де доля п’яна,
Ти давно за іншим замужем уже.
Але ось приїхав, серце стисло:
Знову містом броджу до зорі…
І мені на згадку, чи навмисне:
Жовтим кольором співають ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Як вдарять дзвони!
На серці вмить стає тривожно й сумно.
Тривожно через те, що дзвін цей промовляє:
До розуму
до нашого
доносить гомін –
Часів минулих, давню небезпеку.
А сумно через те, що в спомині своєму
Несе він смуток втрат і безнадію
У те, що думалося має жити вічно.
Цвинтар:
хрести,
хрести,
обличчя
Людей, що жили й відійшли у вічність,
А може в небуття, хто знає?
Їх погляд, їх святе мовчання
Тривожать збуджуючи думку
Про те, що й ми на цій Землі не вічні…
Настане час!
Нам вдарять дзвони!
Тризнуючи останню путь…
І, що тоді?.. Найбільша цінність
Той дім, в якому жив чи рідні?..
Чи може гроші – всіх гріхів начало,
Яких завжди нам бракувало?..
Чи церква?
Що казати!
«Відговорили» вже гармати:
Ми є ті кулі, що летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Ба! Навіть у трави своя історія:
Космічним порохом трава порошена,
Дощем умивана, вітром колихана - поки не скошена.
Брехня людська – послання від Лукавого!
Злорадством, заздрістю і страхами насичена:
Вона справляє враження - допоки правда згнічена.
А берег правди (там причал для совісті)
Нажаль пустує - капітани в плаванні:
В них курс один тепер - на грошовиті гавані.
Нічого в світі не буває вічного,
Все в круговерті – шлях цей заяложений:
Сьогодні переможець ти… А завтра – переможений.
Цей диво-меч в руках у Справедливості
Вона й карає без жалю і вибраних:
Злочинних (мудрих і дурних) і на багатстві схиблених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Подивись на світ очима казки,
Поверни дитинство хоч на мить.
Огорнися в материнську ласку,
Хай добро, як пісня зазвучить.
Доторкнись святого – стань милішим.
Сьогодення вишвирни з очей.
Як дитина поглядом безгрішним,
Осягни майбутнє днів, ночей.
Не буди агресії чужої,
І свою як можеш пригаси…
Взамін думки грізної і злої,
Прощення у Бога попроси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Відкриваю вранці очі:
Що сьогодні в дар
Всевишній
нам приніс:
В садочку вишні,
Як невістки в біле вбрані,
По-весняному духм’яні:
Їх чекають шлюбні ночі.
Дощ минув – земля умита.
До роботи взявшись вранці,
Закружляли бджоли в танці.
В ріст шалено вдались трави…
Запишалась величаво
Верби вітка соковита.
Народилось знову сонце
З-за гори підвело плечі…
Є на світі дивні речі,
Коли знову як дитина,
Утішаєшся, що днина
Заглядає у віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Бог створив цей дивний світ:
Море, землю, неба звід…
Дав життя усім рибинам,
Птахам, гадам і тваринам.
Роздивлявся час тривалий,
І сказав: - Не досконалий!
Довго мнув і слинив глину,
Врешті виліпив Людину.
По-приколу він вчинив
Між ногами «щось» вчепив…
Працював Господь натхненно,
Вийшло все у нього чинно.
Подививсь на витвір збоку -
Сходиться, усе нівроку.
Дунув, плюнув, щось прорік -
Так з’явився ЧОЛОВІК.
Розібратись, щоб в проблемі,
Поселив його в Едемі.
Далі STOP ! Ніяких справ:
Приглядав, спостерігав…
Як Адам там буде жити,
З ким гуляти, що робити.
А Адам в Едемі жив -
Їв банани й не тужив.
Так з’явилось на цім світі
Перше шоу-реаліті.
Раз на тиждень наш небога
Розмовляв про справи з Богом,
І чому він сам не знав,
Якось в Бога запитав:
- Скажи, Боже, так, між нами,
Нащо те , що між ногами?…
Бог замислився всерйоз:
- Ти диви, який курйоз,
Як не дивно, сам не знаю,
Але справу я владнаю.
І спустився до Едему
Вирішити цю проблему.
День ходив, настирно думав
Ніч не спав, і ось придумав…
Сів собі на бережку:
Форми креслив на піску.
Раптом «еврика» як крикнув,
Що Адам від страху гикнув.
Бог ухопив думку вдалу
Та де взяти матеріалу.
Як проблему "розрулити"?
Єву з нічого ліпити.
Що тоді наш Бог зробив?
Він Адама - усипив,
І у сплячого було
Витягнув одне ребро.
Знать того було замало
На усе не вистачало…
Тож потроху на принади
Дали тіла звірі й гади…
Все назбиране змісив,
Тиждень Єву, мать, ліпив.
Врешті витворив на диво
Неймовірно щось красиве:
Гарну дівку, грацію -
Зробив презентацію.
І сказав Адаму:
- Маєш, сину, даму,
Збавляйся на ха-ха!
Та дивись без гріха
В сад Едемський не ходи,
Плід завітний не зірви…
Змій почув повчання Бога
І взяла його тривога…
Непоборна й дужа сила
Його «жаба» задушила.
Довго думав, що зробити,
Щоб Адаму насолити?
Поки Бог на небі спав
Змій в Адама розум вкрав.
Поселився Єві в душу,
І повідати вам мушу,
Щось гламурного шептав
І на яблуню вказав:
На палке прохання Єви
Для своєї королеви.
Яблуко Адам зірвав -
Єві в дар його віддав.
Ось вам, друзі, перша зрада
З боку богового чада.
І сердечний перший трунок,
Й перший в світі подарунок.
Сталась вся ця «єрисня»
В день на Восьме березня.
Єва яблуко вкусила -
Раптом стала дуже мила.
І відкрились, як у вченні
В Єви зони ерогенні.
Полюбив Адам наш Єву
Полюбив як королеву.
Бачив лиш її та чув,
А про батька геть забув.
І тому, я так вбачаю,
Бог їх витурив із раю.
Ну, а там вже на землі
Пішли й діточки малі.
Враз прибавилось турботи
Та приємної роботи…
І Адам наш працював,
І земельки пристарав.
Світ наповнився людьми…
Так з’явилися і ми.
З того часу літ минуло…
Не згадаємо, що й було,
Але звичку маємо
Всіх жінок вітаємо.
В день весняної вісьмірки
Ми гуляємо вечірки,
Кожен раз на свято жінки
Не жаліємо печінки,
Гарних слів не шкода нам
Для найкращих в світі дам.
Їм приносимо дарунки,
Роздаємо поцілунки.
То ж до діла - вищий час,
Нині свято жінки в нас.
Любі наші жіночки,
Ви як справжні квіточки,
Зібрані в один букет:
Ви прекрасні - «спору нет»
Ми вас любим і шануєм
Ми для вас торти готуєм
І шампанське наливаєм
Прославляємо й бажаєм:
Будьте щирі і здорові
Будьте смирні й гонорові
Будьте милі, будьте хтиві,
І прямі й протиріччиві
Ви для нас насправді Все
Будьте тими ким ви є.
Вас вітаємо в це свято
І бажаємо багато…
Любим вас у всі віки
Щиро, ваші - мужики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254372
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.04.2011
Банальні речі…
Може так і треба?
Світ із банальностей складається одних:
- О! Як банально виглядає небо!
- живемо не для мертвих для живих.
Звучить банально: « Захищати Батьківщину,
Любити матір, батька, цілий світ».
Щоб не любити – не знайду причини.
Увесь банальний мій дівський рід!
Знаю, банально та Любов прекрасна,
Без неї не прожити нам і дня.
І хоч вона банальність надсучасна,
Саме Любов - народжує життя.
Хто «небанальний»?
Підійдіти хай гляну -
подивлюся у твої очі злі…
Ні! Переконувати я не стану,
Бо і такі потрібні на землі.
Але тобі сучасному байдузі
Скажу слова без відчуття вини:
- Любов і щастя – це не твої друзі,
Без цих банальностей у світі проживи…
Банальне щастя – це не твоя мрія,
Любов банальна – не твоя стезя,
Вірші банальні – не твоя стихія:
Виходить всюди - не твоє життя».
Банальні речі…
Може так і треба?
Світ із банальностей складається одних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Вранішній спокій туман до землі притискає.
Сонні, покірні, одягнені в барви ліси,
І соловей свою пісню уже не співає…
Осінь прийшла, одягнувшися в ризу краси.
Осінь чарує своїм перламутровим небом,
Осінь страждає, ступаючи - плаче дощем…
Вітром холодним, відходить - над річкою димом,
Осінь регоче у даль журавлиним ключем.
Небо насупилось з вечора - здибились хмари,
Листя зірвалося в танець, вітре - неси…
Ніби на землю Лихий напустив свої чари.
Осінь завмерла… і чується подих зими.
Паморозь впала на трави - земля посивіла,
Погляд від неба і далей не відвести…
Осінь взяла, і лягла на лелечені крила...
Холодно стало і снігом почало мести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
О! Боже!
Рятуй Україну,
Рятуй!
Найперше врятуй від такої еліти,
Що прагне на шиї народу сидіти,
Бездарно з святенністю ним керувати,
Не за для ідеї – лиш ради зарплати.
О! Боже!
Рятуй Україну,
Рятуй!
Від хибних пророків і лже-депутатів,
І від урядовця, що совість втратив.
Від злої моралі, й нещирого слова,
Що завжди присутнє в величних промовах.
О! Боже!
Рятуй Україну,
Рятуй!
Врятуй від байдужості і божевілля,
Рятуй ! Сатана ж бо справляє весілля:
На бал свій гучний не шкодує банкнот…
Гуляє Володар – бідує народ.
О! Боже!
Рятуй Україну,
Рятуй!
Від саморозрухи і умислу злого,
Врятуй українця від себе самого.
Благаю, врятуй, бо з ним щось не те:
Він сам у могилу себе заведе!
О! Боже!
Рятуй Україну,
Рятуй!
Найперше врятуй від такої еліти,
В якої, здається, багато освіти,
А мудрості катма й культури нема,
І серце окутала злая пітьма…
О! Боже!
Рятуй Україну,
Врятуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Україно, не плач!...
Не личить тобі.
Ти століттями плакала – досить!
Через сльози свої - гибіла в ярмі,
А твій стогін лиш вітер розносив…
Україно, не плач,
Бо плаксивий народ
Не здобуде величі й слави,
І землі цій святій не позбутись заброд,
Як не буде на них управи…
Україно не плач,
А до бою іди!
Не кляни в гіркоті свою долю:
Ти в недолі була через те, що сини
В хаті з краю проплакали волю.
Україно не плач – усміхатись пора!
Ти не проклята злою бідою:
Згине, щезне недолі мара,
Як ти гордою йтимеш ходою!
Коли сильну державу збудуєш свою;
Коли брат не продасть більше брата;
Шануватимеш мову – рідну, святу;
І не будеш у служницях в ката;
Коли в душах своїх уб’єш ти раба,
І останній лакуза згине…
Ось тоді то і слава піде по Землі,
Про великий народ України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Облудно-доброзичлива усмішка,
Картинний погляд
Та непевні рухи…
За маскою,
Що закриває скупо:
Фальшивість, страх і слабкість духу.
Кого винити?
Вже Олімп позаду…
В кривих дзеркалах
Не одне, а сто «Я»…
Втім, щось було…
Нажаль, зосталась
Набута з часом Паранойя…
Замкнулось коло.
Вже немає друзів:
Їх, як непотріб
Розгубив в дорозі
І не збагнув…
Упав в знемозі,
І виявилось – пусто в возі!
Позначка нуль -
Карбує незворотність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Не було би печалі, не було би жалю,
Якби Лихий так ніжно не говорив - люблю!
Обмануті любов’ю – падуть в обійми зла:
В ненависті і зраді уся для них Земля.
Одне фальшиве слово, а скільки гіркоти…
На білий лист лягають – засмучені рядки:
Картинні охи й болі – зарюмсане перо
Народжує поетів - купюрами по сто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
На голові твоїй корона.
Ти найпрекрасніша із дів:
Але всміхається Мамона
З-під милих брів.
Вогнем горять твої зіниці
В жаданні неземних розваг…
«Хто втрапив в пащу до левиці
Того уже не мучить страх»…
Як бути?
Час й мені в дорогу:
Каратись втіхою ночей,
Не виринати із туману
Твоїх очей…
І бути милим,
Милувати - багатства
Ніжностей святих…
Стражданням жити,
І вмирати - за всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
Хитросплетіння фраз у різнобій думок
В змаганні віку - хто кого обдурить.
З яких причин ганебний робиш крок?
Невже за гроші – Бог тебе засудить!
Невже насправді Правду за куму
Тримаєш… І тобі не сниться,
Що все не так… і чин не по уму,
А ти твердий, у дурості, як криця.
Які такі причини будять гнів
В твоєму серці? Місце там любові…
І не кажи, що щось не розумів,
Як хитрував і був з Лукавим в згоді.
Бо прийде час розплати за гріхи:
За все те зло, яке чинив бездумно,
І юдин гріш про себе дасть взнаки,
Коли не ждеш, а веселишся шумно.
І не буває, щоби просто так
В лету щезали материнські сльози.
Поглянь на себе – вже на тобі знак – біди,
І зібрані зі всього світу грози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
Вже висохла сльоза твоя,
І стерті напріч невгамовні болі…
Мовчиш… Як затягнулась гра…
Ніяк не вийдеш зі своєї ролі.
А щастя ось воно – прийди візьми,
Його не треба і сльозами мити.
О! Примадонно, скинь тогу зими!
О! Примадонно, дай себе любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011
у білій площині зими
в умі
на прямовисі долі
наткались
спогади мені
відбились в дзеркала
вікні
де потойбіччя
і відобразились
думки
і помисли мої незбутні
на білій площині
зими
воління вже давно забуті
як птаха вдарила крильми
і канула у часі лету
так щезли сни
де була ти
стрілка натікала і стала
і ти боліти перестала
у білій площині зими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
З чистих джерел нап’юсь води,
Блакить зірву з ясного неба,
І в даль піду,бо є потреба
Любов і щастя віднайти.
Зайду в траву, щоб від роси
Набратись свіжості для себе,
І в даль піду,бо є потреба
Любов і щастя віднайти.
Постійний драйв моє життя:
Шлях від кохання - до любові…
І сни мої всі кольорові,
І вкрай загостренні чуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2011
Любов і ненависть,
Як дві рушійні сили,
І дві енергії великі й протилежні.
І ми усі від них залежні,
Щоб не чинили в цьому світі:
Любов і ненависть,
Як полум’я бентежне
Безжально палить наші душі…
І це закон, якого не порушиш,
Інакше STOP! – життя.
Життя – рутина:
Найтяжча, найогидніша година,
Коли себе нічим вже не зігріти…
І серце починає кам’яніти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Що відчуваєш
Теплоту чи холод
Долонь своїх?
Невинний порух
Душі:
Політ у піднебесся...
Мовчання…
І всесвітній молох
Вже не страшить.
Чи чуєш кроки?
Це ми втікаємо від муки
Чужих страждань
В світ віртуальний,
Але і там бій вирішальний,
Але і там нема спокою:
І я літеплою рукою
Зчиняю хрест,
Примаро, Стій!
І келих випиваю свій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2011
Поміть, не кажу тобі – гою, а кажу тобі вуйку дурний…
Се ти, коли вирішувалася доля Батьківщини,
Замість того, щоб стати до бою, забрав свій коц
І подався в рідне село газдувати…
Се ти із-під Ганусиної пірини тикав дулі ворогам України:
Думав, що якось воно буде…
Думав, що ти наймудріший,
Але занадився жид на плечах у москаля,
І вкрав твої сподівання, а тебе, такого «мудрого» вбрав у куфайку.
І не рідний лан обробляв ти, а вічну мерзлоту – киркою.
І прокляла тебе батьківська земля, яку ти зрадив своєю байдужістю.
Поміть, не кажу тобі – гою, а кажу тобі вуйку дурний…
Се ти проміняв батьківську віру на байки про комунізм,
Підтирав задниці завойовникам, вилизуючи їх до лиску,
Що аж затьмарювали вони світила небесні.
Се ти завидував рідному брату, і у зависі своїй проклинав його.
То якого життя заслуговуєш нині за те, що не вмер як герой,
А прославився своїм нікчемним життям:
Ти викручував руки, ламав ребра своїм побратимам…
І нині вимагаєш шани до себе, і хочеш бути праведником
У очах тих, кого мучив і над ким знущався, і при цьому ще й не каєшся?..
То чи не заслуговуєш ти прокляття за свою услужливість ворогам?
Поміть, не кажу тобі - гою, а кажу тобі вуйку дурний…
Се ти думаєш, що раз ходиш до церкви і співаєш «алілуя»
То ти вже українець, інтелігент і провідник нації.
Неправда! І ти це знаєш, бо п’єш не просихаючи, і чужеложиш при нагоді.
Обкрадаєш власний народ, базікаєш про свободу, але не навидиш її.
У тебе дурні звички : ти не здатний заснути, як не нажерешся ковбаси.
Тебе купують за гроші і за посади як останню курву.
То якої долі заслуговує Україна, якщо ти нині провідником.
Якої долі заслуговує народ, який голосує за чужинців та яничарів:
Мов, гризіть, вуйки, поперегризайте один одному горлянки,
Бо, бачите: як же то бути українському парламенту без москаля та жида?!
Поміть, не кажу тобі – гою, а кажу тобі вуйку дурний…
Не втікай з передової, а будь на вістрі, бо ворог приходить без запрошення.
Бубон його шамана уже давно б’є і кличе в похід на Україну.
Не полишай напризволяще достойників,
Котрі здатні вмерти за твоє право називатися людиною.
Не йми віри чужинцям. Вір тому, кого знаєш і знаєш по ділу.
Не будь вуйком зашмарканим, не пий оковитої і не обсикайся по-підтинню.
Підніми свого Духа до рівня людини, бо маєш на кого рівнятися:
Історія подарувала твоєму народові справжніх велетів духу і чину.
Пам’ятай, що життя і смерть – це Божі дари, а між ними двері, які проходить кожен,
Але хтось проходить їх в людському образі, а хтось у коров’ячому чи свинячому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
Село наше нині – руїна
Цвинтар погвалтованих мрій.
Невже це моя Україна ?
Країна убитих надій.
Невже умирали герої,
Щоб просвітку в нас не було?…
Чи, може, насправді ми - Гойї,
Й на нас концентрується зло?
Невже не вартуємо браття
Ми гідного в мирі життя?…
Де ділося наше завзяття?
Де наша ідея свята?
Та де там, ще сплять з перепою
Твої, Україно, сини…
Нема кому стати до бою
За долю твою… Чуєш ти!
Село наше наче руїна…
У хустці, ховаючи стид:
Ридає жебрачка Вкраїна
Сміється від радості – Він (злий дух України)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2011
Трохи б тепла і сонця на відболілу душу,
Й любові ніжний пагін із серця проросте…
Трохи б добра в долоні і щедрості краплину,
Щоб зважити всю гідність на терезах життя.
А ще би крихту щастя, щоб павутиння смутку,
З усіх куточків дому повимітати геть!
І волі,
Волі,
Волі
Та пресвятої віри
У благодать небесну, як совісно живеш...
А ще б везіння трохи, а , може - невезіння,
Щоб за ім’ям людини не було лиш ім’я…
А ще б святої справи, довершеності слова,
Уміння і горіння – спочатку й до кінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Простір неба в пастельних тонах,
П’ють вологу безкраї поля:
Тане сніг - проглядає рілля,
І дзюркочуть струмки по ровах.
Ще зима свій прощальний акорд
У мінорі приглушено гра.
Та вже чути вступає весна,
Гам-мажором співаючих вод.
Це вона – життєдайна пора…
П’ю повітря, мов п’яний ходжу,
Кожним днем, як життям дорожу,
І жура, мені не жура.
Я любов’ю наповнюю сни
І з припливом нахабних думок,
Роблю цей не обдуманий крок,
У цілунок зі смаком весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011
Не-ве-зе!.. Де любов її впала?
Де спіткнулась – ніяк не дійде?
Їй у серце вп’ялися жала,
І воно так нестерпно пече!
І червоним, і білим, і чорним
Малювало життя її вволю:
Може хтось ще її пригорне?
Може ще віднайде свою долю?
Їй би ласки бодай краплину
Їй би словом – зігріти душу…
І була б вона дуже щаслива…
І була б вона наче царівна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Вже ж бо білі сніги
Зжовкли з часом на дідових скронях.
Напріч висохлі руки –
Кисті сплелися в замок.
В нього очі мов дим:
З поволокою сивих туманів…
В нього думи важкі:
Пригадалося – був молодим…
Він так довго мовчить
Відмовляється їсти, при чому
Він ночами не спить:
Не приходить із примусу сон.
Все сотає думки,
Проникаючи в глиб невідому,
Мов бажає збагнути
Чому так спливали роки?
І пригадує щось,
Щось із часу задавнених років:
Витягає мов з клуні
Картинки з життя:
Теплий батьківський дім,
В раннім сні - тихі мамині кроки,
І пісні чарівні,
І любові ласкаві слова.
Раптом звівся – пішов,
Не збагнути де взялися сили,
І упав долілиць, не дійшовши стола…
Тихо плакав,
Ховаючи сльози,
І благав, щоби мати йому помогла.
Згодом довго лежав
На своєму тапчані…
Марив світом
Неквапно збирався у путь…
І нарешті затих,
Ніби в роздум тривалий зануривсь.
Дід умер…
Дід пішов…
Але внуки живуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011
Скажи, людино,
Чи поціновуєш ти мозок свій?
Маєш ідеї і при здоров’ї,
Ще прагнеш щось узяти від життя для себе?...
Чи, може,
Вже від болю мрії тебе знечулює - днів сірість?
І серце твоє не палає…
А в голові, замість думок здорових:
Лінивство й страх - вітром гуляє…
А коли так…
Чому так мало в тебе віри - змінити долю?…
Може тому,
Що через хмари не бачиш сонця?
А у мозку клітини сірі умерли вже від бездіяння…
Що ж, міцно спить твоє фантазування.
Збуди його,
Поглянь на себе:
Побачиш - ти є ти напівбогом!
І маєш силу, що залізо крушить,
Як прикладеш до цього віру свою,
І діяння…
Але найперше,
При очах закритих,
Угледіти попробуй диво-мрію…
Якщо не можеш, друже,
Ти старий вже…
І у житті нічого не посієш!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011
Я вибілив би власну долю,
Щоб малювати кольорово…
І розпочав би все з нуля:
І важив би своє життя,
Як важить пишні виногрона –
Лоза.
Я б рушив босим в зиму за тобою,
У світ за очі –
Де вітри ночують,
Щоб око в око –
Там де вир жартує,
Тобі признатись, що люблю я!
Я перемножив би страждання,
І розділив би смак спокуси:
Тоді ніхто б мене не змусив
Відмовитися від бажання –
Свого,
І від дороги,
Якою йду у бік любові...
Там ждуть мене випробування:
Терпке вино мого кохання,
І дні, що із бідою в змові –
Роки чекання…
І нагорода за страждання:
Приз за терпіння та мовчання,
О мій ти, Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2011
Все буває…
Може ми зустрінемось
Десь на перехресті всіх доріг?
Поговоримо, словами перекинемось:
Про життя,
кохання,
і про гріх!
Не зігрію рук твоїх я в холодінь,
Не з цілую губ твоїх в пітьмі,
Пригадавши призабуту молодість,
Не відкрию тайн, що є в мені…
Бо в очах твоїх утаємничених
Хлянь глибока,
пустка
без межі…
Ти тавром самотності помічена,
Хоч вогонь горить в твоїй душі.
Я піду світами….
В безутішності
Заворожу свої тихі сни.
В них, тебе загублену і грішную,
Спробую для себе віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251668
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2011
Ніні Матвієнко присвячується
Життя театр і всі ми в нім актори…
Лиш самота знімає маски з лиць:
Як справжній друг вона бува говорить
Святую правду, а бува – мовчить…
Вона німа, коли закута в терни
Вічна Любов , мов голова Христа,
Коли Душа, набравши скверни
Лежить на дні вселенського котла.
Я ж не засну ніяк - у мене сповідь.
На суд прийшли супутники мої:
Моя любов і віра, моя совість,
А ще прийшли на суд мої пісні.
І ось я в образі… І знову на арені…
В самотності та не на самоті:
Я людям сповідаюся зі сцени
І моя сповідь - це мої пісні.
Мої пісні для вас! І путь мій в’ється…
Мої пісні – це мій одвічний шлях…
Я піснею живу – допоки серце б’ється,
А як умру то житиму в піснях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Диванний настрій
Із телеекрану
щоденно
мізки просочують
в агресію замочені новини
вихилюючи задом
танцюють звабниці
а світла Мрія у багні по шию
а думка на безглузді - стигне
зомбовані на зло
помішані на задницях
мужчини
несвідомо
невідворотно гинуть
від бездіяння
О! Як би здалося їм світла - в душі
щоб там вогонь любові запалити
щоб без вагання
у бій пішли
щоби із себе змити
весь сором слабості людської
і щоб в жорстокому двобої – перемогти.
Та хто захоче воювати
в жертву приносити - «загцянки»
за Батьківщину йти на танки
з косою й вилами
фізично вмерти
щоби у вічності прожити
Таких нема
Нема пророка
Нема того
хто міг би дати
усім духовне прикриття
З ідеєю одна проблема
із втіленням її морока
а ще й апатія глибока
нас до дивану нахиля
І ми гостинцем широченним
крокуємо
вже
навмання
в гріху
і чванимось щоденно
що ми таке велике - Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Із пітьми, глибини,
Із мороку вічного часу:
Я вдивлявся у світ,
Щоб у нього ввійти…
Я прийшов,
Як і ти,
Одягнувшись у мамину ласку,
Дрібно зіткану з слів доброти, чистоти.
Я дивився на світ
Крізь завісу туманів,
І у кошик життєвий надії складав…
Не питаючи літ,
І не маючи планів,
Прагнув слова живого…
Терпливо мовчав.
Я так довго мовчав…
Мов лоза, набираючи сили:
Я насититись мусів красою
Приречених днів…
І, нарешті, сказав...
І вони враз – ожили:
Ті слова, що відмінні від просто слів.
Я думками ступав,
Мов ішов по найтоншому льоду:
За собою лишав,
В білих снах втаємничений слід...
Умирав й оживав…
І була попереду -
Моя віра свята і чарівний наш світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2011
Круговерті вічної млинок,
День і ніч працює безупину.
Меле все… Матерію думок
У спіраль закручує єдину.
ДНК правічного життя -
Складова космічної спіралі:
Думка, почуття, душа -
Зрозуміло.., але що там далі?
Кулею летить шаленець час:
Наші в нім дитинство, юність,зрілість.
Ми були - а мов не було нас,
І ніщо у світі не змінилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2011
Хто з Правдою - той шану має,
Йому за подругу вона.
Нині ніхто за Правду не карає,
І Правда є у кожного своя!
І кожен думає по-своєму правдиво,
І кожен знає де чия вина,
Кому потрібна прикра й вередлива,
Нахабна Істина, яка одним-одна.
Ніхто не прагне Істини шукати,
Невигідно шукати клопоти:
Із Правдою найкраще справу мати,
Із Правдою найлегше в ногу йти.
А що, Брехня, від Правди чим різниться?
Хіба ж вона не Правда навпаки?
Хіба тому, хто бреше в ніч не спиться?
Хіба усі, хто брешуть «дураки»?
Брехня і Правда колежанки давні,
Немов близнята схожі між собою:
Не відрізниш їх - в діалозі вправні…
А Істина?
Мій друже,
Бог з тобою.
Де Істина? І хто про неї знає?
Її шукають в світі диваки…
Хто в пошуку - того і Бог карає,
Із року в рік, із віку в вік – віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2011
Микола та Петро – рибалки. Чого там гріха таїти, як поїдуть бува з ночівлею на сома чи коропа: вічно з ними яка пригода трапиться. Чому так - Бог його знає, але те, що полюбляють вони на рибі пийнути - щира правда.
А хто не любить, заперечите ви, кожен порядний рибак збираючись на поважну справу, прихоплює з собою плящину-другу оковитої та закуски доброї: сала копченого, риби смаженої, огірочків квашених, качку запечену, часничку, цибульки, вареників, одним словом, що душа бажає…
Хто рибалив той знає, що в рибальстві головне не риба, а ритуал до якого звикаєш, як до мами рідної, і який з кожним виїздом на природу повторюється як отче наш у боголюбивого прихожанина.
Тут усе має значення: вибір місця, розкладання намету, приготування приманки, закидання донних вудок, ретельне встановлення дзвіночків, розпалювання вогнища, приготування ухи (з перших зловлених рибин) і, врешті, сама вечеря з традиційним «будьмо!» та нічними розмовами і спогляданням зоряного неба у легкому похміллі та хорошому настрої.
Хто вибирається на сома той знає, що жирує він як правило далеко за північ, можна сказати над ранок. То ж на усе часу вистачає.
Чергова пригода Миколі і Петру трапилась на Ворсклі близько села Кунцево, там річка-зміючка, перегачена греблею сповільняє свій плин, поважніє як панна перед родами, і дарує рибакам, свої глибокі води на їх великі надії.
Ой скільки різноманітних оповідей ходить в народі про ці місця: про утоплені скарби та довговолосих русалок, про велетенських карпів та сомів людоїдів. Чого лишень люди не понавидумують. Власне, Петро і Микола у побрехеньки ніколи не вірили, а ці місця полюбляли за їх особливу дівочу незайману красу та умиротворення.
Того серпневого вечора усе було як завжди – Микола і Петро рибалили.
- Ну будь здоров, Миколо!
- Будь здоров, Петре!
Стограмові склянки, до веху наповнені прозорою рідиною, рухаючись за певною траєкторією, описали в повітрі дугу, зустрілися вінцями ( д-з-ень!), і розбіглися у різні боки, смачно прилипаючи до губ зосереджених на справі рибалок.
- Нині риба не клюватиме - закусуючи квашеним огірком промовив Микола.
- А то чому? - тикаючи у сіль цибулиною запитав Петро!
- А того… - зробивши невелику паузу, Микола показав пальцем к небо, і з мудрим виразом обличчя промовив:
- - Давленіє міняється, понімать надо.
Стограмові склянки знову наповнились і знову спорожнилися, а Микола і Петро продовжували бесіду:
- Дурниці, як маєм поймать рибину так поймаєм хоч малу, хоч длинну.
- Може й впіймаєм… якого нечистого - жуючи м'ясо втрутився Микола і продовжив:
- Мені сусід Сьомка розказував, що тут в отечественную тигр німецький утонув. Так його шукали шукали, да і хрен знайшли. А ще кажуть, що душі тих фріців, які утонули, у темну ніч бродять над водою, то може який і клюне на удочку…
Тут Микола з Петром засміявся щирим гучним сміхом і знову опорожнили стограмівки.
Ось так, при багатті, за розмовами та випивкою досиділи вони аж до пізнього вечора.
Риба не клювала. Горівку випили. Голова охмеліла. Язики плуталися.
- А спорим Миколо, що я сьогодні великого сома таки поймаю – не вгамовувався Петро.
- Та не впіймаєш нізащо – дразнив його Микола.
- От побачиш, упіймаю - на потрошки упіймаю.
Петро поліз до своєї торби, витягнув звідти півлітрову банку, відкрив її, понюхав, гидливо зморщив носа, підвівся, узяв з жердини ліхтарик, і шпортаючись за власні черевики, побрів міняти наживку. Микола посоловілими очами дивився йому вслід – у темряву, а потому махнув рукою і умостився спати тут таки коло багаття - просто неба.
Ніч була тихою і темною. Плину ріки майже не відчувалося, але в темноті чітко усвідомлювався той безупинний рух утаємниченої сили води, що спливала і прибувала подібно часу, що жила і вмирала, аж ніяк не порушуючи законів природи та гармонії теплої серпневої ночі. Єдиний хто її порушував так це п’яний Петро, який усердно, при світлі ліхтаря, засиляв на трійник курячі потрошки і лаявся на чому світ стоїть. Врешті операція йому вдалася. Він підвівся, підійшов ближче до води, щоб подалі закинути спінінга. У повітрі засвистіло, і наживка з тягарцем мов з гармати полетіла кудись в темряву.. Примостивши снасть на рогачку та причепивши на її вершок дзвіночка, Петро сів поруч на траву, витягнув цигарку і запалив.
Було близько третьої. На землю почала опускалась вранішня прохолода, з того боку ріки із села доносилось поодиноке гавкання псів та перше кукурікання півнів. Петро дрімав.
Раптом різкий удар дзвіночка, заверещала котушка, несамовито розкручуючись. Петро вхопив спінінга і наскільки йому дозволяла його кондиція почав поволі то підтягувати, то відпускати ліску, щоб спіймане не зірвалося. Там, з того боку на гачку, було щось неймовірно велике.
- Миколо! Миколо! Не закричав, а просто таки заревів Петро
- Неси підсаку, сом’яра попався! А дебелий який!
Микола здригнувся. Пролупивши очі, почав пригадувати де він. Репетування друга швидко привело його до памяті. Намацавши у темряві коло намету підсаку, Микола кинувся на звук.
- Ну що там в тебе – запитав коли підбіг ближче.
- Та мальок кілограм на тридцять попався, диви як впирається…..
- А ти делікатніше його, як дуже натягівать буде - попусти і усе время ліску тримай натягнутою.
- Будеш ти мене вчити, ти краще з підсакою в воду забіжи.
Микола зайшов у воду з підсакою. Попереду було темно і абсолютно нічого не видно. На тому березі скиглив якийсь собака, а тут Петро в рибальському азарті та при особливому збудженні, видавав такі перла усної народної творчості, що хоч вуха закривай.
Минуло пів години, а боротьба все тривала.
Микола, не знаходив собі місця, напружуючи зір видивлявся у темряву і весь час повторяв:
- Ну-ну – давай! мілай, давай!
Нарешті на тому кінці ліски опір ослаб. Петро почав поближче підтягувати свою здобич.
- Ну що бачиш що? – з нетерпінням питав Петро.
- Та нічого поки що не бачу, Ти главноє на мене тягни, а я уже всьо сделаю, не переживай.
- Ти ж но гляди бо він уже близько.
І насправді з метрів десяти уже було чути як шумить вода і щось велике наближається. Ось уже залишилося метрів зо сім , п’ять, чотири, три, два і….
- Тю… Петре, та ти собаку кудлатого упіймав - розпачливим голосом викрикнув Микола.
- Та не жартуй, - обізвався Петро, і ще ближче до берега підтягнув бідолаху.
- Жартуй не жартуй, а на потрошки собака і попався… Мабуть ти за сильно забросив спінінга, що наживка твоя аж на тому березі опинилася - продовжував філософствувати Микола, і додав: - А що, тут яких тридцять метрів і буде.…
Та пішов ти…- вилаявся Петро і кинув спінінга.
Біля берега на мілині, у світлі згасаючого ліхтаря лежала вимучена до смерті величезна кудлата псина. Над нею схилилися, і про щось тихо говорили, не знаючи, що далі робити двоє горе рибалок.
Світало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250976
рубрика: Проза, Гумореска
дата поступления 01.04.2011
А їй одиноко час'ом,
І хочеться плакати ч'асом,
Вже споєна часу вином,
Любові наповнена златом.
А їй до смаку те вино,
З солодко-гірким ароматом.
В нім пристрасть – добро там і зло:
Народжена, щоби кохати.
Хай вип’є всю чашу до дна:
Гірку свою правду і долю,
Бо їй до смаку гіркота -
Напій із любові і болю.
Бо їй до смаку, що вона,
Усю себе може віддати
До краплі за ради життя,
Бо вона жінка і мати!
А їй так потрібна любов.
Без неї ніяк не прожити…
Завжди, і без усяких умов,
Даруй жінці ніжність і квіти.
Хай вип’є всю чашу до дна:
Надію замочену в трунок,
Бо їй до смаку - вишина,
І пристрасний долі цілунок.́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2011
На цього вірша Заслужена артистка України
Тетяна Садохіна написала пісню,
яку виконує разом із гуртом "Ревізор"
Сповідь матері
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
Молюся я, матусю, і благаю
У Господа для тебе світлих днів…
Як оберіг з собою завжди маю
Твою любов і щем тривожних снів.
Мамо, мамо, моя люба мамо,
Мамо почекай не йди …
Мамо, мамо, моя добра мамо,
Ще моя матусенько - живи…
Вже сивина пожовкла на волоссі,
І зморшками полічені літа,
Але красива ти для мене й досі,
І завжди ти для мене молода.
Живу молитвою твоєю, мамо,
В думках твоїх і помислах щодня.
Ти завжди поруч, мов ведеш словами,
А я тривога й вічна біль твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Ти народився в Україні,
Українець ти, синочку, мій.
Як тобі повідати дитині,
Що цей скарб найбільший в світі – твій!
Давній рід – велике то багатство:
Ти із тих, що світ цей возвели.
Що там наше славне є козацтво,
В порівнянні з тим, які були!...
Наша мова наче пісня лине…
Наша пісня - з серця вирина,
Наше слово - дорога перлина,
А навкіл оправа золота…
Чи ти слухав, як співає тиша?
Чи ти нюхав – пахне як земля?
Тільки в нас так явори колишуть,
Але ти не спи, моє дитя.
Не зозуля, хлопче, твоя мати
В тебе, сину, рідне є гніздо.
Треба це, мій любий, пам’ятати.
І любити серцем всім його.
А щоб не забулось звідки родом!
Пам’ятай же батькові слова:
- Якщо ти не із своїм народом,
То тебе, синочку, знай - нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2011
Небо прозорістю дихає,
Ліс почорнів та закляк.
Листя насичене охрою,
Вкрило, мов ковдрою, шлях.
Чорна, мов сажею мазана
Вже в напівсонні рілля,
І журавлів крик пронизливий
Чується десь із-даля.
Подих наповнений свіжістю,
Очі зриває блакить,
І переповнений ніжністю
Ловлю не впійману мить.
В тиші гуляю на Ворсклою:
Шепоче води тихий плин,
Мокне посічений зморшками
В берег закопаний тин.
Сонце сховалось за обрієм
В небі затліла зоря…
І завтішалася спокоєм
Зморена моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Велике у малому – океан в краплині.
Душа в оточенні зухвалих пих…
І слово світлом на картині:
Неначе зойк, немовби крик!
В майстерні майстра у повітрі
Вага думок бринить в злиття…
Тут барви грають на палітрі,
Щоб в образ увійти з життя.
Тут совість з честю – п’ють вино із чаші,
Недопалок тут з золотом в ціні…
Тут всі підлоти і чесноти наші
Знайшли притулок свій на полотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2011
Чорним шляхом
Із чорною міткою
Чорною
Чорною
Чорною
Долею
З хамством запроданця
Сунемо до прірви ми
З вбитою вірою
з вбитою правдою
Дуже настирливо
В партії з пляшкою
В дружбі під вибори
Чорною
Чорною
Чорною
Смугою
Нумо всі в ногу
Дайте дорогу
Що нам Європа
Хочемо здохнути
Нам у горлянці
Уже пересохло все
Чужі перемоги
Нас не хвилюють
Своє жнивуємо
Серця не маємо
Сльози всі висохли
Просто ми видохлись
І констатуємо
Ми виростали в імперії зла
В нас є Україна
Українця нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2011
Крутить сонцем ідіота,
Світ затьмарює увесь
Євро й бакс – його турботи
І до «лямпи» йому честь.
Програмований на глупство
Доморощений бомонд:
Топиться у себелюбстві,
В ласках відьмаків і шльондр.
Ей ви геї і повії,
Перші в номінації…
Вам попутній вітер віє -
Нація в прострації.
Наплодилося мажорів,
Вісі на мерсах, бумерах…
На тойотах, ламбурджині,
А село на скутерах.
Нема музики в ефірі:
Репери – порипують…
Творять Музу - люди сірі,
Меломани схлипують.
Однофазнії поети
Як прищі «на язике»
А соседовскі естети,
Хвалідупають себе.
Крутить сонцем ідіота,
Світ затьмарює увесь
Євро й бакс – його турботи
І до «лямпи» йому честь.
Програмований на глупство
Доморощений Бомонд:
Топиться у себелюбстві
В ласках відьмаків і шльондр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250389
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.03.2011
І він стояв один - самотній воїн,
І бій тримав як лицар Дон Кіхот:
У світі не було страшніших воєн,
Як ця війна довершених підлот.
Війна амбіцій підпанків чванливих,
За тимчасові блага на Землі:
Війна в словах, тирадах галасливих,
Війна умів - за сало на столі.
Хіба ж їм знати, що на цьому світі
Крім демонів запущених в народ
Є ангели, що в золотистім світлі
Час від часу спускаються з висот.
Злітаються, щоб землю уквітчати,
Щоб людям усміхнулася любов,
Щоб сонце можна було зустрічати
Без зла на серці, щоб не лилась кров.
Хто, як не він - оцей самотній воїн?
Любов і Честь, і Правду збереже.
Були б усі такі - не було б воєн…
А він один... Ні не один - їх два,
Їх три уже…!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250144
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2011
Чи хитро накрав у свій час,
Чи привласнив чуже – Бог з тобою…
На болі й проклятті людському нашкрабав мільйон.
Ну, чванишся станом своїм, і з потіхою злою
Примушуєш бідних до тебе іти на поклін.
Ну «баріном» став, ну і що?
Що не вдавишся статком:
Чотири дев’ятки на номері – пиха за шклом,
І думаєш певно, що вхопив вже Бога за п’ятки,
То, лізеш без мила… То сунеш биком - напролом.
І все тобі сходить із рук,
І росте твоє хамство:
Ти множиш, і множиш багатство своє «не спєша»…
Але ти не відаєш «Грицю», що твоє пишнярство
Не вартуватиме в вічності навіть гроша.
Бо, може вже завтра
Ухопить тебе і принизить
До самих ганебних у світі найнижчих низин -
Пухлина - ПОКАРИ…, і всі, хто тебе ненавидять,
Запустять в роботу міцний справедливості млин.
Він вичавить муку
Із твого єства нині сущу,
Спускатиме згуслу на землю забичену кров,
У нетрях подій він шукатиме згублену, здавлену душу
Твою «Грицю» душу, якої ти сам не знайшов.
В час істини вічної
Вдарять церковнії дзвони…
І прийдуть по душу твою – а її не знайдуть…,
В ковш зібрані разом всі біди і тихі прокльони…
На твою родину – дітей і на внуків впадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2011
Крізь пекло смертоносної війни,
Як крізь чистилище людського духу
Ми йшли без відчуття вини:
Вбивали ворога і сіяли розруху,
На танках мир в Європу принесли.
Нас убивали свої й вороги:
Стріляли в груди і підступно в спину…
Ми не за Сталіна в атаку йшли -
Ми просто захищали Батьківщину,
І прапор над Рейхстагом підняли.
Щодень ми смерті заглядали в очі
На лінії свинцевого дощу,
А у тилу руки жіночі
Допомагали виграти війну
Важкою працею - і дні і ночі…
Відгомоніла світова заграва,
І кожному дісталось за труди:
Комусь повага, перемоги слава,
А комусь рани, неміч, табори,
І праця в рудниках кривава.
А що тепер? Живемо без прокльону:
І той, хто вижив всім смертям на зло,
І той, із „заград батальйону”
Що носить на собі тавро
Братоубивці - він поза законом.
У нього груди в орденах, він в чині
З портретом Сталіна Хрещатиком іде…
І всі його ніби шанують нині,
І все лихе забулося уже,
Усе простилося йому - людині.
Хтось знищуючи «ворогів народу»,
Нам перемогу «наближав», як міг.
Живого фріца він не бачив зроду,
Зате в війні фашизм він переміг
І за відвагу має нагороди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2011
Голод
Забрали все до крихти…
Без надії
У стелю дивляться голодні очі.
Безсилля мучить.
Нудить.
Важко встати води напитись.
Мовчання -
Крик душі заглушений байдужістю.
Чужої віри символи,
І сповнені жорстокістю
Несвідомі, пустопорожні голови.
Собі би вижити…
Як холодно.
Цей присмак гнилі в роті.
Як б’ють у голову
Зі стріхи падаючі краплі…
Весна прийшла.
І ніде дітись,
Хіба як вмерти.
Їх поскладають штабелями
В глибокі колективні ями -
Сім’ями.
Їх закопають
У домовину України -
Мільйонами.
Іх викинуть із пам’яті,
Із вічності,
Щоб не згадали правнуки,
Що вижили.
Прийдуть чужі - із зорями
І познущаються над правом їх,
Над їх законами.
Вздовж
Колючого дроту на тік
По висівки.
Очі впалі
Неначе висохлі,
Губи спухлі до крові -
Лускані .
Помираю…
Як жити хочеться.
Від знесилля
На землю падаю.
Дощ весняний
На скроні крапає…
Моє тіло
Опухло з голоду,
І мені
Так нестерпно
Холодно.
Проклинаю тебе -
Іроде.
Як довго ще
Мовчатиме земля прокльонами
І не стогнатиме в ефір
людськими долями.
Невігласам - катам століття
Ніхто не скаже правди
І не плюне в вічі.
Лишень кричатимуть в віки
Хрести похилені:
По цвинтарях і пагорбах, і селами…
Хоч прийде час,
І заговорять кривджені,
І помсту зчинять діти не народжені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249905
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 27.03.2011
Майже cтопився віск, а свічка ще горить,
Ніч проминула у безсонні…
В напруженім мовчанні тиша спить,
І ти сидиш…
Димиш у мої очі сонні – цигаркою.
А за вікном шумить осінній вітер
Дощ барабанить в підвіконня…
Вже слід твоїх бажань
На чисто витер,
Наче з просоння - сивий ранок.
Нас незнайомих - звів безглуздий вечір,
Нам бракувало спілкування:
Пили вино… І так бажалось втечі
Аж до світання:
Кудись… і по за час, і простір.
Розбилась чаша і вино пролито…
Несамовита, що з тобою сталось?
Немов в останнє ти збирала мито…
Кохалась,
Забувши світ. О митарю, любові!
І вже тоді - в найвищій точці світу
Блаженство пили кухликом з-під меду…
Та з’яви суть перетворилась в міту…
У камінь,
Пристрасть - у відлуння.
Майже з топився віск, та свічка ще горить,
Ніч проминула у безсонні…
В напруженім мовчанні тиша спить,
І ти сидиш…
Димиш у мої очі сонні – цигаркою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249696
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2011
Світи, світи…
Краї чужі…
Незвідні далі:
В холоднім обрисі зими – Вертеп печалі.
Шалені оберти бажань – невтримна сила…
Крізь глупу ніч несуть мене надії крила.
Лечу, лечу…
Не оглянусь…
Не хочу знати:
Своїх минулих перемог знаменні дати,
Ще й викликати на позір гіркі невдачі.
Не хочу бачити себе таким, що плаче…
І біло, біло
На душі,
І чисто, чисто:
Немов по купелі дитя … Чи то навмисне:
Лишень видіння постають, і більш нічого.
Тепер усе… Усе тепер з листка нового!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Опустилися на землю чари ночі,
Втаємничені збудилися думки,
І малюють образи пророчі,
Віщі настанови на роки.
Натомились добре на роботах,
(Їм байдужа світу маячня)
Засинають люди у турботах,
У проблемах завтрашнього дня.
І приходить сон, до них до дому
В тиші розвантажити мізки,
Загоїти рани, зняти втому…
І так з року в рік в усі віки.
Та не всі вночі до сну охочі:
Прокидається під вечір хижий звір.
Світ пітьми, відкривши чорні очі,
Манить, кличе у пекельний вир.
І не сплять спокуса й пожадливість,
І не сплять усі людські гріхи.
Їм нестерпна будь-яка сонливість…
Шал утіхи «зносить їм дахи».
Треба їм усе, і все відразу.
Із прискоренням життя живуть.
І за ради вічного екстазу
На тортури совісті ідуть.
Зрештою, хіба для них тортури,
Смакувати солоди життя.
Шлях пройти від Бога і до Тори,
Золотого вибравши Тільця.
Два світи - дві протилежні суті:
День і ніч, вогонь й вода свята...
Всі вони Творцем у купі скуті -
На землі народжують життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2011
В бетоні замурована душа:
А, щоб її не ґвалтували
Усякі холуї й «педали»
І викидали на сміття.
То ж не пройти стіну нікому.
Міцнішого немає дому,
Хоч холодно і одиноко в ньому,
до забуття...
Лиш сигаретний дим і кава…
Якісь розмови…
Чужа забава…
Грозою збуджене безсоння,
І секс крізь панцер…
Та мовчання…
З-за стін збудованого схрону
Ні окрику тобі,
ні стону:
Не пробивається й сльоза
Крізь мур з бетону!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249555
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.03.2011