| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Я не поет,
Хоча мене бува так називають,
Я не співець,
Хоча хотів би таким буть,
Я не митець,
Чиї творіння когось надихають,
Я не творець
Того, що творчістю зовуть.
Бо то все так – неважко написати
Якісь слова, а потім у рядки
Їх разом цікавенько розіграти,
Щоб букви всі скакали від руки.
Та й то не те, бо скрізь присутня муза,
Бо слово завжди служить хазяю,
Де в нього з шляху знинке геть обуза,
Там їхню спільну працю впізнаю.
Та й то все так – хіба ж так важко написати,
Коли є ще й задуманий мотив,
Коли до нього просто треба шлях прослати,
Щоб в ньому десь знайти свій ексклюзив.
Бо то не все –
Шукати риму у простих віршах,
Коли кому є їх всі залишати,
Коли є хтось, кому їх написав,
Коли є щось, що варто написати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2011
Сказав хтось, що усе минає,
Усе, що робиться, – на краще,
Але, мабуть, то лиш буває,
Або у кожного інакше.
Бо не завжди усе проходить,
Зайшовши в гості ненароком,
Воно з тобою час проводить,
Іде з тобою крок за кроком.
А ти покірно ідеш поряд –
Не хочеш налякати гостя,
Бо недарма, мабуть, говорять –
Нема нічого вище сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2011
Мабуть, вони щось знали. Як не знали, то здогадувались точно. Бо завжди вміли опинитися в потрібний час. В потрібному місці. З потрібними людьми.
Їх було декілька. Може й один – хоча не факт ні те, ні інше, – бо їх могло не бути взагалі. Вони могли бути вигадкою. Але вони були – однозначно. Коли не фізично (матеріально), то принаймні якось духовно, чуттєво, абстрактно. Були просто присутні. Хоча й невидимі. Але хіба фізична матеріальність включає в себе присутність чогось, а духовність виключає все фізичне? Якось складно. Але хіба вони не могли бути саме такими? Присутніми.
Вони спостерігали.
Одного дня дві великі плями – чорна і біла – добре виднілися на повному і до незвичайних розмірів розтягнутому місяці. Казали – казав, – бо насправді то був лише старий, п’яний, кульгавий, байдужий до всього і, мабуть, особливо до місяця старий, що проводжав запухлими очима якусь парочку і випадково підняв – і не без труднощів – голову до неба, щоб ще раз проклясти своє і без того кляте життя, і побачив там їх – два силуети.
Його розповідь не сприйняли, бо ніхто її не слухав, а просто обходив якоюсь дорогою. Врешті-решт, і старий перестав – уже вкотре – сам собі вірити і забув той місяць з його незрозумілими силуетами після чергової порції стусанів, сміху і чогось того, де мали б бути градуси і бажане забуття…
А вони спостерігали. Відклавши вбік квіти, ліри, стріли, факели, – словом, хто що мав. Бо вони там були. Просто спостерігачі. Просто присутні. Просто постійні глядачі людської комедії з вічним абонементом на перший ряд неназваного кінотеатру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249711
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2011
В потоці часу і життя,
В безмежжі й просторі думок
Можливо якось і кінця
Знайти продовження ціпок.
Потік свідомості несе
У все нові й нові замети
Мабуть, колись він принесе
Якісь нові комусь секрети.
Нехай і в римах цих простих,
А може в чомусь менш складному
Він приведе – ти попроси,
Він приведе тебе додому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
є пустка в ній є символи якісь
є час для мас не знати результатів
а раптом що у вісі небо трісь
а на землі замети снігопадів
а потім сонце швидко кудись спало
а з ним і місяць полетів навскіс
і навіть неба синє покривало
і те зайшло поспати в якийсь ліс
і на деревах погляди згубило
і у гілках яскраво зацвіло
а там в заметах дуло у вітрило
а там в русло занурило весло
і в решето здається засівало
і навіть в себе зоряні квітки
так все йому вдалося прямо вдало
так що аж зорі почали цвісти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249542
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2011