| Сторінки (2/133): | « | 1 2 | » |
O Sole! O Sole Mio!..
Torna a Surriento!..
Santa Lucia!
Гойдають хвилі човни поснулі...
Лунають милі, давні, забулі -
"Тorna a Surriento", " О Sole Mio",
"Santa Lucia, Santa Lucia".
Звуки Canzoni Napoletane
Злітають forte, стеляться piano -
Линуть у серце, душу лікують...
З місяцем, scherzo, зорі танцюють.
Гомін таверни, шепіт прибою...
Як добре бути разом з тобою!
Душу і тіло віддам тобі я,
Санта Лючія, Санта Лючія!
Вулкан, неначе, всі твої ночі...
Вуста гарячі, пристрасні очі...
У тОбі мОї втілились мрії,
Санта Лючія, Санта Лючія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Кац в кибуце с Кацнельсоном делают зарядку -
Утро вешнее наводит на спортивный лад;
Тетя Роза с тетей Соней поливают грядки -
Будет свеженький огурчик, редька и салат.
Тетя Циля с тетей Хаей фаршируют щуки;
Дядя Изя за сараем чинит старый "DIR"...**
Лишь не видно Мордехая, слышно только звуки -
Он в сортире - "заседает" - он ведь бригадир.
Азохн вэй! Обычно так бывает -
И нету в том крамОлы никакой,-
Что по утрам начальство заседает,
Но не всегда, чтоб думать головой.
Во дворе индеек стая и павлина веер;
На террасе восседают несколько старух.
Оживленно обсуждают жизнь при Голде Меир,***
Тараторят, напрягая зрение и слух.
Ешиботники****, зевая, повторяют Мишну;*****
Старый Шлема, ковыляя, подметает тир.
Лишь не видно Мордехая, хорошо лишь слышно -
Он все там же - "заседает" - он же - бригадир.
Азохн вэй! Обычно так бывает....
Всем живется здесь привольно, даже скажем смело,
Что кибуц , он - и коммуна и библейский рай:
Все на совесть... Добровольно... Каждый - своим делом...
Лишь невольно "заседает" бедный Мордехай.
Эх!.. Ему бы водки с солью! - Кончились бы муки -
Он расстройствами страдает, а вчера был пир...
Там увлекся он фасолью - оттого и "звуки",
Ну, да... Пусть там заседает - он ведь бригадир.
Азохн вэй! Обычно так бывает...
Все кибуцники мечтают, чтоб пришла суббота,
На земле обетованной воцарился мир...
Мордехай... пусть заседает - то - его работа -
Он не просто член кибуца - он же - бригадир.
Азохн вэй!.....
* Кибуц - сельскохозяйственная коммуна в Израиле.
**DIR - трактор фирмы "Джон Дир"
***Голда Меир - премьер-министр Израиля в 1969-1974 г.г.
**** Ешиботники - ученики ешивы - высшей талмудической школы.
*****МишнА - буквально - "повторение". Древнееврейский религиозно-юридический сборник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917341
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2021
Невимовна печаль, наче матір дитя,
СповилА мою зранену душу...
Не тогО мені жаль, що минуло життя,
А тогО, що ще далі йти мушу.
Що ще маю пройти крізь осінні дощі,
Снігові буревії, замети;
Без надії й мети... Через терня кущі...
До провалля бездонної Лети.
Невимовна печаль... Не повернеш назад,
Не почнеш все спочатку - несила!
Де вона - синя даль? Де весни зорепад?
Де надія і віра? Де крила?!
Промайнули роки... Ледь жевріє вогонь...
Вже так більше не буде ніколи!!!
Відспівали пташки. Згасли тисячі сонць.
І онуки закІнчили школу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Пчелиный улей рассмотреть поближе
Мне захотелось вдруг...
Теперь я ничего не вижу
И тишина вокруг.
Распухли ноздри, губы, уши,
Глаза - ну - чукча с бодуна!
А вместо щек - две спелых груши -
Медку наелся дохрена!
Мне говорили - я не верил -
Но вот - на шкуре испытал,
Что пчелы - это просто звери!
А я любил их. Доверял.
Ну выпил пару литров пива,
Ну - самогона с килограмм,-
ЗалИл, как говорится, "сливу" -
Я это понимаю сам.
Но кто же знал, что эти "гнусы"
Не переносят перегар?
Да... Не сошлися наши вкусы -
Ну полный перпендикуляр!
Я не злопамятный, но все же...
Месть не заставит долго ждать:
Как только лишь поправлюсь рожей -
Мед перестану ихний жрать!
Пускай подавятся своим нектаром!
И с этих пор имел я их ввиду,
А к улью ихнему - хоть и без перегара -
Я больше никогда не подойду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839905
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.06.2019
И ни "Дольче" и ни "Габбана",
Ни "Лакосте" и ни "Версаче" -
Полюбился мне бренд "Humana''
И теперь - не могу иначе.
Каждым утром, лишь только встану,-
Вместо завтрака и зарядки,-
Словно спринтер, лечу в "Humanu",-
Чтобы выбрать получше "тряпки".
Опоздаешь - хоть на немного -
Достаются одни лохмотья,
И заметно уже с порога -
Пролетел ты, дружок, сегодня.
Если вовремя - все иначе -
Это видно уже с порога -
"Прадо", "Гуччи", "Карден", "Версаче" -
Все здесь есть. И довольно много.
Всеравно на всех не хватает -
Ведь желающих - ох, немало!
Утром - выставят - расхватали,
Недовольно кривя "хлебало".
Вся Европа аж запыхАлась,
Доставляя свои одежды -
Это ж надо сносить сначала!
А потом отдавать. Не прежде!
Не страшны нам с небес астероиды,
И глобальное все потепление,
Мы - не люди уже - humanoиды!,-
Ведь "Humana" - есть наше спасение.
Так спасибо же скажем правительству
И парламенту с олигархами,
Что любезно - по месту прям жительства -
Ублажают нас Б/У подарками.
Мы ж, негордые, все это "хаваем",
Проникаясь страны положением...
Для "новья" мы еще - "мелко плаваем"...
Но куда подевать унижение?
* сеть магазинов бывшей в употреблении (Б/У) одежды, секонд хенд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834104
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2019
Ой, Моня!.. Ой, какой Вы поц*!-
За гоя** выдаете дочь.
Пусть она не бриллиант,
Но и он не фабрикант...
Ой, Моня, пожалейте дочь.
Ой,Моня, не мелите чушь,-
Что Соня съела много груш.
Ой, упаду со стула -
"От груш ее раздуло";
Ой, Моня, не мелите чушь.
Ой, Моня, закрывайте рот.
Ой, Моня, я ж не адиет,-
Знаю я "груши" эти,-
От них бывают дети,
Ой, Моня, закрывайте рот.
А гой-то - парень непростой -
Культурный, вежливый такой,
Ой, шо-то здесь не чисто -
Жениться хочет быстро;
Ой, Моня, кто же он такой?
Не грузчик и не трубочист...
Ой, Моня, может он - чекист?-
Влезет в "нутро" кагала***
И все - пиши-пропало...
Зачем нам, Моня, этот "глист"?
А дети будут - кто они?
Ой - вижу - на исходе дни!
Не за горами время -
Исчезнет наше племя,
И будут гои лишь одни.
Ой, Моня, жалко вашу дочь...
Ой, Моня, как же Вам помочь?
Найдите поскорее
Любого, но - еврея,
А гоя прогоните прочь.
Ой, Моня, не творите грех!
Ой, Моня ! Это ж полный треф****!
Грустно, смешно и глупо
Для гоя делать хупу*****,-
Известно - хупа не для всех.
- Ой, Леня !... Шо Вам тут сказать...
Соня же - вылитая мать!
Сара, ведь, тоже - было -
Мыхайла полюбила,-
И вот... Пришлось мне Моней стать.
* недалекий человек, дурак.
** не иудей, иноверец.
*** административная форма самоуправления общиной у евреев.
**** недозволенная иудейской религией пища. Здесь: так делать нельзя.
***** балдахин, под которым еврейская пара стоит во время церемонии
своего бракосочетания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834098
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2019
Де ти, моя квітонько,-
У яких краях?
Прилітай, лебідонько,
Ластівко моя!
Я без твого голосу
І твоїх очей,
Мов стебло без колосу,
Хата без дверей!..
Дні і ночі болісно
Серденько щемить,
Ридма плаче голосно!
Навіть і на мить
Не зазнає спокою,-
Рветься із грудей...
Думкою високою,-
В маренні ночей,
Поринаю, раз-у-раз,
У життя твоє...
Повертайся!- Вже пора!-
Сонечко моє!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Коли ще звірі говорили,
А люди - ще були малі,
Боги такі "діла" творили,
Що було соромно Землі.
Та Бог-Отець - Землі Творець -
Ввірвалося терпіння Боже -
Сказав їм: Дітки! Так не гоже!
Утихомиртесь, хай вам грець!
Бо зараз вас посиплю дустом,
Неначе капосних мишей...
Жертвоприношення, розпуста...
Чому ви Учите людей?
Це ж Мої образ і подоба!
Заради них творився світ;
А як живуть?- Немов худоба,-
Лиш набиваючи живіт.
Суцільні оргії та вІйни...
Єдине слово - дикуни!
Пора їх брать в свої обійми,
Поки не вимерли вони.
Дивитися, як людство гине,-
Цього не можу навіть Я.
Пришлю до них Свойого Сина ,
І станемо - одна сім"я.
Все оповию Святим Духом,
Зішлю із неба Благодать...
І хай земля їм буде пухом,
Як жити ВІЧНО не схотять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
"Любви все возрасты покорны".
Подарите мне крылья...
Я прошу Вас. Молю!
Для себя,вдруг,открыл я,
Что - живой, и люблю.
Подарите надежду -
Хоть один теплый взгляд!
Чтобы снова, как прежде -
Пятьдесят лет назад -
Я почувствовал ветер...
И земля из-под ног...
Чудеса ЕСТЬ на свете,-
Ведь любовь - это Бог!
Ведь она всемогУща,
Несравнима ни с чем;
Она - хлеб наш насущный!
И полОжена всем.
Не лишайте же права
Быть счастливым и мне...
Ни богатство, ни слава
Не заменят их. Нет!
Мне нужны только крылья!
Чтоб могучим орлом
В небо синее взмыл я,
Позабыв о земном
Одиноком, бездушном
И пустом бытии...
Раздражительно скучно
Здесь поют соловьи!
Не хватает простора,
Высоты, глубины,
Кислорода, обзора,
Света солнца, луны...
Мерзко быть земноводным -
По грязИ животом -
Мокрым, скользким, холодным,
Извиваться притОм.
Я хочу над землею
Вольно крылья раскрыть!-
От ненастья и зноя
Вас, любя, защитить.
Не пугайтесь, что стану,
Вдруг, на Вашем пути -
Я с небес не достану,-
Мне - лететь, Вам - идти.
Подарите мне крылья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821275
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2019
Утро вечера мудренее -
Это каждый "философ" знает.
Только... если оно мудрее,-
Значит, голодом не страдает
А из этого следует, что
/Непроглядна стезя Господня!/-
Не откладывай на завтра то,
Что можно съесть сегодня.
ВСЕ ПРОСТО
Я - начальник, ты - дурак,
И поэтому я рад.
Ну и ты, конечно, тоже -
По другому быть не может!
Почему, дружок? -
А потомУ !
Повторяю еще раз -
Для "чайников":
Просто я работаю,
Просто я работаю
Начальником.
На-чаль-ни-ком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2018
Как бы Бога "допереть",
Чтобы сразу умереть?-
И здоровым и красивым,
И успешным и счастливым;
Не болеть и не страдать,
Старцем немощным не стать,
Чувствовать себя обузой,
"Овощем", ненужным грузом...
Для чего такая жизнь -
Пей лекарства и "держись"?
Так-то так... Но каждый знает:
Человек - располагает,
А вершит все судьбы - Бог.
И каков нас ждет "итог",
К сожаленью, неизвестно.
/Хоть и было б интересно/
Остается только - ЖИТЬ,
Добрые дела творить,
Честно, искренне молиться
И на Господа не злиться,
Если что-то, вдруг, "не так".
Надо, взяв себя "в кулак",
Опираясь круговерти,
Ждать смиренно легкой/?/ смерти...
Чтоб здоровым и красивым,
И успешным и счастливым,
Не болеть и не страдать,
Старцем немощным не стать,
Чувствовать себя обузой,
"Овощем", ненужным грузом...
Для чего такая жизнь?!
Но... "зарвался" я, кажись.
Прости меня, Господи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2018
В промежутке, между дел,
Я расслабиться успел;
И пока кипел чаек,-
Трижды "плюнул в потолок":
Полежал и покурил,
Выпил, но... не закусил,
Хоть закуска и была -
Все дела, дела,дела.
Ах,дела,дела,дела!..
И день мал и ночь мала.
Я по жизни весь такой -
Занятой и деловой.
Ах, дела, дела, дела!...
Время мчится, как стрела,
Ну и я, как заводнОй,
Вслед за ним лечу стрелой.
Покупаю, продаю,
В долг беру и в долг даю,
Сантименты "ох" да "ах"
Мне неведомы в делах.
Я не вижу лиц друзей,
Ни красот земли своей,
Как сверкают купола -
Все дела,дела,дела.
Ах,дела,дела,дела!..
Мне день мал и ночь мала.
Извините - я такой -
Занятой и деловой.
Суеверий не любя,
Сам надеюсь на себя.
Ни Исус и ни Аллах
Не помогут мне в делах.
Словно белка в колесе,
Закрутился я совсем.
Впереди сплошная мгла -
Все дела,дела,дела.
Ах, дела,дела,дела!..
И день мал и ночь мала.
Что поделать,- я такой -
Занятой и деловой.
Я не плачу, не грущу,
На удел свой не ропщу,
Но - святая простота! -
Есть заветная мечта:
Если не сгорю дотла,
Порешаю все дела,-
То на Марс, иль на Луну
Доживать свой век махну.
Ах, дела,дела,дела!..
Как без вас душа светла!
Ах, как дышится легко,
Зная, что вы далеко!
Ах,дела,дела,дела!..
Я на Марсе, как пчела,,,
На Луне,как муравей -
Нет покоя и на ней.
Тьфу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2018
На поляне, в Новый Год,
Заяц водку "с горла" пьет.
Волк ему кричит: Постой!-
Что ты делаешь, Косой?!-
Кто же это - в Новый Год -
Просто "с гОрла" водку пьет?
Неужели в радость
Тебе эта гадость?
Надо делать, как в кино -
Пить шампанское вино -
Из бокала, не "с горлА",
А бокал брать со стола...
Где культура, этикет?..
А Косой ему в ответ:
Слышь, волчара, - пасть закрой,
Некогда мне тут с тобой
Этикеты соблюдать -
Надо Новый Год встречать!
Щас, вот... водочку допью...
Морду "серую" набью,
А потом гулять пойду,-
Козочку себе найду,
И тогда - аж до рассвету -
Будет все - ПО ЭТИКЕТУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2017
День рожденья празднует Рабинович Циля...
Сколько Циле "стукнуло" - знает лишь Бальзак.
Всю родню она к себе в гости пригласила,-
Чтобы - "все, как у людей", а не кое-как.
Стол накрыла праздничный - прям, как в ресторане!
Дефициты вкусные хоть не без проблем...
Поздравленья теплые, словно пиво в бане,
Принимает вежливо, улыбаясь всем.
Комната просторная, но родня большая -
Хорошо и то еще, что Изя не пришел,-
Хоть и брат, но "пьяница, и жена ж такая,
А сынок их - Левочка - ох, он и осел".
Наконец-то в сборе все гости дорогие -
Циля Моисеевна, соблюдая честь,
Огласила весело: Что ж, мои родные,-
Делать больше нечего, - можно и поесть.
Пробуйте селедочку, пробуйте салатик,
Голубцы, картошечку, выпейте по 100;
Кабачки попробуйте... Но... НЕ НАДО ЖРАТЬ ИХ!-
Все, ведь, очень дорого на базаре-то.
Братья, сестры Цилины, дети их и внуки
Взяли "в окружение" заповедный стол,-
Съели все и выпили, и "умыли руки"...
Ну и тут - конечно же! - Изя-брат пришел.
Стол - когда-то праздничный - словно поле брани:
Сплошь посуда грязная и цветы в углу -
Натюрморт классический - прям, как в ресторане!
Да... Еще Мойсеевна - в шоке - на полу:
Пробуйте селедочку, пробуйте салатик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768409
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.12.2017
Снова тучи снежные над нами...
Снова наступили холода.
Снова наше счастье за дверями,-
Лед на сердце, а в словах - вода.
Белые метели ворвались в наш дом...
Где ж недоглядели мы с тобой вдвоем?
Как же так случилось? Кто же виноват?
Может... все приснилось?- Все уйдет назад?
Мы молчим, не смотрим друг на друга.
Неужели вечным будет лед?
Неужели не утихнет вьюга?
Неужели больше не придет
К нам любовь былая - неба бирюза,
И не засияют счастьем вновь глаза?
Сколько можно быть нам у обид в плену?
Надо поскорее возвратить весну!
Но никто в беде нам не поможет,
Не вернет никто тепло нам в дом,
Возвратить весну никто не сможет,-
Это можем только мы - вдвоем!
Стоит лишь нам только оглянуться,
Надо лишь, забыв обиды боль,-
Просто так! - друг другу улыбнуться,
Все тогда пройдет само собой:
Солнце засияет, сгинут холода,
Снег и лед растает, убежит вода;
Зазвенят капели,- счастье в дом войдет!
Улетят метели, и весна придет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768401
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2017
Лагідну, чудову скІнчимо розмову -
Слухай, моя доню, пісню колискову:
Люлі, доню, люлі, прилетіли гулі,
Сіли - говорили про часи минулі:
Молоді та рАнні - на міськім Майдані -
Сотні шикувались - до бою, до брані.
За народ, за волю,та за кращу долю
Із життям прощались без жалЮ та бОлю.
Гвардія стріляла, бруківка палала...
І звичайна сотня - Небесною стала.
Не спить, не дрімає, - з неба поглядає -
Від лихОго ока нас оберігає...
Відлетіли гулі спати у діброві...
На Майдані ружі - наче краплі крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
"Життя прожити", "поле перейти"-
Ці два поняття - явно - не сумісні;
До "спільного знаменника" звести
Їх неможливо - вони надто різні.
Та, все ж, я спробую, а вийде це, чи ні,-
Бо "математика"моя, на жаль, "кульгає",-
Судити /слава Богу/ не мені,
А читачеві - він-бо вірш читає.
Для цього треба, замість частки "не",
Поставити "тире" - і більш нічого;
Якщо ж читач плечима лиш здвигне,
І скаже: таке "рішення" - убОге,-
Я відповім йому і доведу,
Що ЦЕ прислів"я також правомірне,-
Бо я - сапер, і я по полю йду,
А поле - не просте,- це поле - мінне.
Життя прожити - поле перейти...
Тож "НЕ" , як бачимо, не так вже й незамінне.
Та лиш тоді, коли тим полем - йти,
А поле те - не просто поле - мінне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017
Спитай - хоча б котру людину,-
Якого біса в Україну
Повзуть ці кляті москалі?
Чи їм не вистача землі?
Або, з похмілля, в себе, може,
Лад навели вже, боронь Боже,
І туляться до нас - не битись!-
А просто - досвідом ділитись:
Як підлатати, перекроїть,
Як нам наш "мір" благоустроїть...
Дороги гарні поробили,
Всіх дурнів розуму навчили,
Розквітли села і міста;
І, мо* Росія вже не та,
Яку ми знаєм. Тож не диво,
Що так затято знахабніло
До нас пруть всякі "вчителі",-
Бо ми ще, начебто, малі -
Не розуміємо... Не вмієм...
Не так їмо і гречку сієм,
Та й розмовляємо не так!..
Москаль-"брат" поучать мастак!
І, все частіше, не словами,
А "градами" і "калашами",
Прямим і підлим шантажем,
Надіючись, що ми зігнем
Від переляку свої спини,
У летаргію вмить поринем -
Забудемо ті триста літ,
Що ми вставали із колін,
Знущання, кров, свій рід і мову,
Тараса полум*яне Слово,
Звитяжців славні імена...
Не буде так! Ідіть ви на...
Сибір, Чукотку і Камчатку -
Лад наведіть там для початку,
А потім будете учить,
Що нам робити і як жить.
Ми - нація! Народ! Держава!
"Как у хахлов?" - Не ваша справа!
Як вмієм, так і живемО!
І, хоч повільно, та - йдемО!
Вперед - на Захід - до Європи!
Ми ж не "хахли" вже, а "Укропи".
/Так нас прозвали москалі/
Тож нами ви не переймайтесь,
І в родичі не набивайтесь,
А якнайшвидше забирайтесь
Із української землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Туманом вкрилися долини,
Затихли гомінкі гаї;
Кирпатий місяць вигнав чинно
Отари зоряні свої.
Завмерли в сутінках тополі -
Шляхів незмінні вартові;
ЖитА принишкли на роздоллі,
Поснули коники в траві.
Заплутавшись у верховітті,
Гуляка-вітер задрімав.
Ставки парують, днем зігріті,-
Мов чаю в блюдця хто налляв.
Лісами бродять одчайдухи -
Шукають папороті цвіт;
Русалки, мавки, відьми, дУхи
В цей час з"являються на світ.
Зависла ніч над рідним краєм,-
Духмяна, тепла, - неземна!
Палає ватра, ген - за гаєм,
І в серці кожному - весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Минула слава княжого града Києва!..
Згасла заграва паліїв Батиєвих;
Зітлів у пана "Статут Литовський",
"Статті" Богдана - в царів московських...
Була - відгула - козаччина!..
Пройшла страшним сном кріпаччина...
ТризУб. Булава. Директорія.
А далі - НовА Історія:
Народ - не народ!- формація,
Життя - не життя - демонстрація,
І так - сім десятків літ,
Допоки - у вільний політ,
Політ на однІм крилі,
ТомУ що - зовсім малі,
І навіть не відчуваємо,
Що й друге крило такОж маємо,-
Голе, безсиле крило!
Назва його - СЕЛО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Спитав у філософа юний студент:
Чому Ви - у віці , а все ще - доцент?,
Багато молодші вже - "професорА",-
Та Вам академіком бути пора!
Старенький філософ на те відповів:
Тому, що в житті я ніколи не вмів
Лизати задИ й вигравати словами -
У мене язик мій завжди за зубами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2017
Сонечко згасло за небокраєм,
Вечір надвОрі - спатки лягаєм.
Вмиємо личко, ручки і ніжки,
Та й черевички витремо трішки.
На килимку хай відпочивають.
Ти ж - ось, послухай - казочку, Майя.
Казочку гарну - про курочку рЯбу,
Цінне яєчко, діда та бабу,
Мишку манюню, сльози гарячі...
Ну-бо, Маюню! - Чом це ти плачеш?
Годі! Будь ласка! Що за нагода?
- Погана казка! -
Яєчка шкода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2017
Весна приходить і минає;
За нею - літо золоте
Червоним маком розквітає...
Та ненадовго. - Відцвіте...
А там вже й осінь жовтокрила -
Пташиним вирієм з небес...
Лоби деревам поголила;
І теплий ранок... був, та - щез.
Змертвіло, змерзло, побіліло
Усе від подиху зими!
Холодне сонце, підозріло,
З-за хмар слідкує за людьми.
А людям - у земному вирі -
Неначе й байдуже... Проте,
Усі ми віримо - і щиро! -
З весною молодість прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Говорят, после обеда -
По закону Архимеда -
Полагается поспать.
Я законы уважать
Был еще приучен с детства,
Из-за близкого соседства
С участковым Кузьмичем
/Дальний родственник, притом/-
Ах, какой то был ментяра!
Ненавидел слово "шара":
Или ты закон блюди,-
Или - "под статью" иди.
Так что я, после обеда,
По закону Архимеда,
Завсегда ложуся спать,
Где б то нибыло - плевать!-
Дома, в тещи, на работе,
На рыбалке и охоте...
Главное здесь - нет, не сон -
Исполняется закон!
Чтоб быстрее засыпать,
Взял за правило - читать.
Понемногу - по страничке,-
Чтоб в мозгах "запели птички",
Закружилась голова...
Бац! И ты уже - "дровА".
Вот, недавно, за квартал,
"Дон Кихота" прочитал,
Но... теперь - из-за "Кихота",
"Накрывается" работа,
И напрасен здесь расчет,-
Чем все кончится еще.
Как-то мне приснился сон,-
Что не слесарь я, а - Дон;
То есть, "дон" не в смысле "ган"-
Мелкий, подлый интриган,
А великий из великих -
"Столбовой" испанский Гранд.
Вот, иду я по Мадриду,-
На любимую корриду,-
Важно, чинно, не спеша;
А погодка - просто шепчет!-
Аж поет моя душа.
Толпами снует народ -
Влево, вправо, взад, вперед -
Кто-куда-зачем-откуда?-
Тут сам черт не разберет.
Вдруг, навстречу мне, высокий,
Тощий, жалкий, одинокий,
Грустный рыцарь семенит...
Весь в доспехах: меч и щит,
На плече копье повисло,
А в глазах - тоска горит.
Присмотрелся я - майн Гот!-
Это ж - славный Дон Кихот!
Истинный герой Ла Манчи!-
Вот везет, так уж везет!
Чтобы сохранить фасон,
Я расшаркался,- как Дон,-
Шляпу снял и поклонился,
Реверанс ему... А он -
Скорбно голову склоня,
Молча глянул на меня,
Сверху вниз, понять стараясь,
Что, мол, это за "родня"?
Я ему: Бонжур, месье!-
Выложил свое "досье",-
Рассказал о своих предках,
Их былое житие;
Что они, хоть и вельможи,
Рыцарями были тоже,
И, как им велел "Устав",-
Воевали за Христа.
Вы-то как, сеньор Идальго?
Вижу - Вы с дороги дальней -
Был, притом, нелегок путь?..
Не пора ли отдохнуть -
Пить вино, да петь романсы?...
Стоп! А где же Санчо Панса,
Колоритный импозант?
Где рысак Ваш - Росинант?
Как там Донна Дульсинея?
Я надеюсь, не болеет?
Что же Вы, мой друг, молчите?
Говорите ж... Говорите!
Расскажите все, как есть.
Не желаете ль присесть?
Вот - скамеечка свободна,
Хоть она "простонародна",
Все же , лучше, чем стоять...
Вдруг... Я слышу: Твою мать!
Что же ты, подлец негодный,
На скамье простонародной
Развалился, как свинья!
Кто работать будет?! - Я?!
Обнаглел совсем, скотина!
Я те дам романсы, вина,
Дульсинею, Санчо Пансу,
И Ла манчу всю, к авансу!
Подрываюсь - не до смеха -
Предо мной - начальник цеха,-
Злой, как черт, Михал Петрович.
Ох, теперь попьет он крови!
Это ж надо было мне
Разговаривать во сне?!
Он же слышал весь мой сон"!
Ну, не "дон" я? - Точно - "дон".
Представляю /твою мать!../,
Как весь цех наш будет ржать,
А Петрович порасскажет -
Еще может и приврать.
И пойдет гулять " в народ"
Свежий местный анекдот...
Ну зачем, как говорится,
Дался мне такой "почет"?
Наш рабочий люд - какой?-
Простоватый, разбитной,-
Палец лишь ему покажешь,
И... забудешь про покой.
Влип я, как не кувыркайся...
Хоть бери, да увольняйся.
Ведь проходу не дадут!
Заклюют и засмеют.
Надо срочно - хнычь- не хнычь -
Ставить шефу могорыч,-
Покупать коньяк фирмовый,-
Может "клюнет" старый хрыч/?/
И не станет, так сказать,
"Помиру" меня пускать,
Ну, а там уж - будь что будет...
Нефиг на работе спать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2017
На Дерибасовскую выйду спозаранку,
Пока еще в Одессе воздух свеж и чист,-
Схожу проведаю старушку-Молдаванку,
Как настоящий любопытный интурист.
И хоть приехал я, всего лишь, из Ростова -
Привет от Папы Маме рОдной передать,
Признаться ей в любви - в который раз! - и снова
По тихим улочкам, из детства, погулять,
Но для Одессы я уже стал иностранцем -
Ну что поделаешь - такая селяви...
Прости, родная, что не стал американцем,
Не оккупировал, хотя бы, Тель-Авив;
Швырял бы денежки направо и налево,-
Валюту крепкую, не хилые рубли,-
Ведь, как-никак, а ты все та же - Королева,
А я, вот видишь, записался в москали.
Но я родился здесь и вырос здесь и знаю,
Что не деньгами измеряется любовь,
Что я - навеки твой, а ты - моя, родная,
Во мне одесские душа и плоть и кровь.
Ростов, конечно же, мне вовсе и не папа,-
Скорее, отчим или правильнее - тесть.
Родства того, как говорится, кот наплакал,
Все ж, уважение к нему - что есть, то есть.
Хороший дом, семья, друзья и все такое -
Все дал Ростов мне,- ничего не пожалел,
Но стать родным так и не смог он, и не скрою,
Что сам я этого не очень-то хотел.
Во мне с рождения заложена программа,
Сломать ее код никому не хватит сил!
Я - одессит! Я твой навек, Одесса-мама!-
Где бы я ни был, да и где бы я не жил.
Прости за то, что так нечасто навещаю,-
Увы - политики настроили преград.
Прости за то, что я сегодня уезжаю...
Печальный чувствую твой с укоризной взгляд.
А на прощание /излив любовь и нежность/
Как россиянин я хочу тебе сказать,-
Что независимость твою и незалэжность
Я уважал всегда и буду уважать!
Ценить свободу! - Это ж ты меня учила!-
Свою и ближнего - иначе не бывать!
И я подумал,вдруг, - да, а неплохо было б
Такой привет Ростову передать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710581
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2017
Азохн вей, - вздохнул еврей,
И взялся за лопату,-
Задумав гоям доказать,
Что он - не трудофоб.
Копает гойский(!) огород -
Совсем не за оплату!-
А чтоб здоровье укрепить,
И заработать чтоб(?).
Устал уже, конечно же,
Но он не отдыхает,-
К лопате словно прикипел -
Он с нею - заодно!
Уж дело к вечеру идет,
А он все,знай, копает,
А для собравшихся зевак -
Четыре "Д" кино.
Честной народ пивко сосет,
На невидаль глазея,
Вплетая в реплики свои
Нормальный русский мат.
Ну а билеты на "кино" -
"С лопатою еврея" -
За поворотом продает
Его же младший брат.
Азохн вей! - сказал еврей,
И отшвырнул лопату,-
Немного мышцы подкачал,-
И вскопан огород...
Но он же вовсе не дурак,-
Чтоб - за одну зарплату -
Его смышленный брат уже
С деньгами дома ждет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710457
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2017
Когда-то я был перспективным/?/ поэтом -
Писал /говорят/ неплохие стихи,
Но время прошло, тихо кануло в Лету,
И камень амбиций стал грудой трухи.
Жалею? Грущу о несбывшемся? - Каюсь.-
Но так... Понарошку. Я - не мазохист.
Не лезу в петлю и в запой не кидаюсь,
А кредо мое теперь - дзенпофигист.
Живу неспеша... Белый свет предо мною...
Рекой полусонною время течет.
Вся жизнь впереди, и вся жизнь - за спиною;
Раздумий и мыслей - свободный полет.
Что смог, то и сделал - ни мало, ни много -
Объять необъятное может лишь Бог!
Лишь Он только может судить меня строго.
А я - что?! - В руках Его - глины комок.
Хотя... Говорят деловитые люди:
На Бога надейся, а сам - не плошай.
А я понадеюсь...- Что будет - то будет!
На все Божья воля?..
Согласен.
Пускай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710284
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2017
Кто-то любит бадминтон, а кто - футбол
Ну, а мы предпочитаем - литробол.
Тренировки начинаем в 7 утра,
На площадке, где гуляет детвора.
Разговорчики в строю!- Ану, равняйсь!
По порядку - первый-третий - рассчитайсь!
У второго - чрезвычайно важный чин -
Номер 2 сейчас метнется в магазин.
И пока гонца уныло, сидя, ждем,-
За вчерашний день итоги подведем -
Кто какой "на грудь" рекордный принял "вес";
Где же этот чертов №2 исчез?!
Что ж так долго ходит этот №2 ? -
Разрывается на части голова!
Тренировку начинать давно пора,
Пока спит еще шальная детвора.
Наконец-то гонщик прибыл - дождались,-
Открываем, наливаем - зашибись!
Продолжая тренировочный урок,
Честь-по чести делим плавленый сырок.
Между первым упражненьем и вторым
Промежуток, ведь, не должен быть большим -
Открываем, наливаем - будем жить!!!
Регулируем дыхАлку! - Закурить!
Покурили, поболтали - наливай!
За любовь - как полагается - давай!
Выпьем стоя -мы же, братцы, - мужики!
Пусть все видят - наши чувства - высокИ.
Дарит бодрости заряд и позитив
Этот, в общем-то,несложный норматив...
Ведь не даром же один мудрец сказал:
Если ты с утра не выпил - день пропал.
Кто-то любит бадминтон, а кто - футбол...
Ну, а мы все обожаем литробол.
Завтра снова "построенье" в 7 утра...
Литробол - очень азартная игра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710272
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2017
Одна надежда душу греет
Вождя московского Кремля:
Что никогда не протрезвеет
Великорусская земля;
Не встанет, не хлебнет рассола,
Не изрыгнет похмелья дух,
И, так, нечаянно, с престола
Его не сдует, словно, пух.
Проснись, земля! Протри глазенки!
Ну сколько можно спать и пить?!
Доколе/?!/ гадкому путенку
Позволишь ты себя дурить?
Ведь он не Бог и не Мессия;
Он - просто слизень во саду.
Очнись, наивная Россия! -
Не то - гореть тебе в аду.
А слизень соки твои гложет;
А ты не слышишь ничего...
Лаская, ползает по коже,-
И слаще спится оттого.
Психоделические, млея
В дурмане пьяном, видишь сны...
Не разбудить тебя, Расея.
И перспективы не видны.
Спокоен вождь - надежда греет;
Она - надежней всех надежд,-
Россия пьет и спит, и млеет -
Страна холопов и невежд!
Гуляй, Расея,- вождь решает
Куда идти, как надо жить...
-А дальше - что?
- Хрен его знает...
Ну, да и матьегоитить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685782
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2016
Оп-ля! Вуаля!
Нету денег- ни рубля!
Что же делать? Как же быть?!
Вижу - честно не прожить.
Что ж... работать не пойду,
А пойду - и украду.
Вдруг!... Откуда-то - менты:
Ах, ты ж!..
Растакуютвоюмать! -
Кто позволил воровать?!
Не скули про пенсию!-
Надо взять лицензию.
Способ, ведь, совсем простой-
Есть же выборы на то!
Чтоб законно воровать,-
Нужно депутатом стать,-
И тогда - пожалуйста!
А пока - не жалуйся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555189
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2015
Гори, ліс, краса, роздолля!
Закотила мене доля
В цей чарівний, дивний край.
Насолоджуйся! Гуляй!
Пий гірську цілющу воду,
Надивляйся на природу,
І співай... Співай! Співай!
Забувай про всі турботи!
І ніякої роботи!..
Так приємно!- скрізь і всюди
Тут привітні, щирі люди;
А повітря тут яке! -
Кришталеве і п"янке
Від настою трав і глиці,
Смерекової живиці,
Від квітучої долини...
Жаль лиш - час тут швидко лине.
Я, хоч зовсім не старався,
Все ж, у нього закохався,-
Він чудовий, чарівний,-
Прикарпатський рай земний!
Не береться на браваду,-
Ось і восьмий день позаду...
Все проходить. Все минає.
Серце болісно гукає:
Прощавай , чарівний краю!-
Пречудові дні були!-
Чи зустрінемось коли?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
И рада бы душа в рай, да грехи не пускают.
По небесному полю
Я пройдусь, неспеша -
На ветрах и на воле
Пусть остынет душа
От земной круговерти
И накала страстей,
Убеганья от смерти,
Жарких, дымных свечей.
Все, что жгло, накипело,-
Оставляю Земле;
Равнодушно и смело -
Ну, на кой оно мне?!
Здесь светло и вольготно:
Тишь, покой,- благодать!
Я пойду беззаботно,
Хоть могу и летать.
Лишь у самого края
Овладеет мной страх,
Когда там повстречаю
Я Петра на вратах.
Здравствуй, Ключник Господний!
Вижу - встрече не рад?
Что? Куда? В преисподню?!
Я-то думал: я свят.
Будут речи Петровы
Коротки и сухи,-
Мне припомнятся снова
Все былые грехи;
А мое самомненье -
Дополнительный грех!-
Никчему это рвенье
И стремленье наверх.
По небесному полю
Побреду, неспеша...
Что я - враг себе, что ли?-
В ад успеет душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544043
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2014
Я починаю усе спочатку -
Хочеш-не хочеш, а треба жити,-
Я починаю без тебе, татку,
Дивитись, думати, навіть любити.
Ти був зі мною завжди і всюди,
У всіх поразках і перемогах;
І дивувались - не знали люди -
Звідкіль у мене тая підмога?
Світ був прекрасним, а шлях - широким,
Світило сонце, скрізь гарні люди...
Не було й гадки, що прОйдуть рОки,
І більш зі мною тебе не буде.
Впевненість, сила - куди й поділись,
Сонце сховалось за небокраєм;
Добрії люди враз похмурніли,
І страшно стало - тебе немає!
Знаю, потрібно свій страх збороти -
Хочеш-не хочеш, а треба жити -
Іти, долати нові висоти,
Твоїм онукам цей світ відкрити.
Тож, починаю усе спочатку,
Бо не чекають твої онуки -
Нетерпеливо гукають: Татку!
І наполегливо тягнуть за руки.
А ти - я вірю - нас не забудеш,
Любов - безсмертна! Куди ж їй дітись?-
На нас із неба дивитись будеш,
І разом з Богом за нас радіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Відлетіли молодії у вирій літа...
Кривохижинці не ті вже, річка Жван не та.
Почорніли білі хатки, похилився міст...
Чи все стане, коли-нЕбудь, на свій повен зріст,-
Задзвенить дитячим сміхом - загуде село?
Відшуміло, відгуділо - наче й не булО
Того раю веселого, де я раював;
Де, із піснею, схід сонця вранці зустрічав.
Де пізнав кохання перше - ніжний маків цвіт...
І тепер стою я знову - через тридцять літ! -
Серед цього принишклого, чорного села:
В"ється стрічкою брудною річечка мала;
Обміліла, верболозом всюди поросла -
Тяжко-важко дивитися! А колись була!-
Повновода, швидкоплинна, риби - аж кишить!
Все було колись. Як кажуть: тільки - жить та жить...
Не вернути! - Відлетіли у вирій літа! -
Кривохижинці не ті вже, річка Жван не та.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Колись, давно, тут, у селі,
На рідній батьківській землі,
Ми народились і зросли,
А потім у світи пішли
Шукати щастя, кращу долю,
Пригод, кохання, просто - волю!..
Великий світ! Село ж - мале.
І нам було у ньому зле -
Хотілось прОстору якогось,
Чогось незнаного, нового...
Гарячі, молоді... Колись...
Ми розлетілись, розбрелись;
Ну, а село... А що - село?-
Бач, не до нього нам було! -
Воно було нам "не до теми" -
У кожного свої проблеми -
Всі виживали, як могли!
В селі ж... так, зрідка лиш були.
Так... від нагоди - до нагоди,
І лиш за гарної погоди -
М"ясця, картопельки набрати,-
Щоб легше було виживати,-
Та й навтіки...
Тим часом, непомітно йшли роки;
Ми "обросли" зятями, невістками,
Онуками...
Коли ж прийшли до тями,-
Оговтались: А ДЕ СЕЛО ?
Воно ж, колись,ось тут, було !
Куди поділося? Де люди?!
Та пізно бити себе в груди,-
Не допоможе каяття,-
Села нема - пішло з життя.
ЗалИшились самі руїни -
Одна суцільна домовина!
Скрізь, по горОдах, бур"яни -
Це все без мору, без війни
Дійшло, з роками, до загину...
А ми, без відчуття провини,
Зустрілися, поговорили,
На пам"ять фото поробили;
Згадали юність, вчителів,
Хто, з ким, за партою сидів;
Про себе - кожен - щонайкраще!
А що ми - зрадники й ледащо,
Ніхто сказати не зумів...
Хоч кілька слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Ложь во благо - это правда!
Это - сущий Благовест!
Не смущайтесь! - Если надо -
Лобызайте, даже, крест.
И простится вам, поверьте! -
Бог все видит - Он простит,
И за это, после смерти,
Вам геенна не грозит.
Никому прямая честность
И задаром не нужна,
Если вся ее "полезность"
Просто-нАпросто - вреднА!
Исковеркать жизнь кому-то?!
Стать убийцей, правду чтя?!
Правда-матка - это круто! -
Но, узнай - ее хотят?
Мне возразят иные моралисты
/Хоть классик, в данном случае, не прав/:
Ах,как же так?! Должна быть совесть чистой!
А, как же вот: "Единожды солгав..."? *
Вопрос, как говорится, интересный,
И щепетильный; только дело в том,
Что, если ты такой кристально честный,
То правду не замешивай со злом.
Важней всего здесь - ЧТО в итоге?!-
Была бы польза! Благо! Прок!
Но... не себе - побойся Бога! -
А - ближнему. В кратчайший срок!
И ложь ли, правда ли благовестУет -
Какая разница томУ, кто его ждет?
Одна лишь мысль, что БЛАГО ТОРЖЕСТВУЕТ!
Благую душу напролом ведет.
* Единожды солгавши, - кто тебе поверит ?
Козьма Прутков
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543538
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2014
Під благим і тихим небом,
Без нагальної потреби,
І всеношно і щоденно
Метушня кипить буденна:
Люди - добрі, милі, Божі (!) -
Жити в спокої не можуть,-
Безперервно щось шукають,
А чого - самі не знають!
Хліба, грошей, влади, слави,
І видовищ - для забави;
Ось набір людських бажань,
Клопотів і зазіхань.
Ще одне: за що Варварі -
Кажуть - носа відірвали.
РозходИлись "люди добрі"!
Вже спинитися не годні:
Все їм мало, все їм треба,
Зазіхають вже й на небо -
Хочуть з Богом врівень стати,-
Спільно володарювати!
Непогано б !.. Та, здається,
Господу терпець урветься,
І Він, людям за це все,
Щось колись та й відірвЕ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Якби я знав, як треба жити,
Тоді б я жив собі,- "як знав";
Де що казати... Що - робити...
І всіх би "на увазі" мав.
Ходив би фраєром пихатим
Без краплі совісті в очах;
Не вмів би плакати, прощати,
Не вІдав, що то - Божий страх?
Не мав би комплексів "нікчемних"...
Зате, багато б грОшей мав!
"Що таке скромність, чуйність, чемність?-
Не чув. Не бачив. Не жував..."
Одна проблема: що купити?
Ще що, до того, що купив?...
Якби я знав, як треба жити,-
Мабуть, тоді б я і не жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Фантасмагория земного бытия
/Как аллегория, на этом фоне - я/:
За презентабельностью смыслов и идей
Стоит "рентабельность" убогих ахиней.
Репродуктивностью потенция "грозит",-
Пустой активностью бессмысленно гремит.
Столпотворенье и возня у алтаря...
А бог-то - деньги!- честно говоря.
Плывут иллюзии по нечистотам рек,
Бурлят диффузии заумственных калек.
Растлил умы и души интернет -
Сплошные форумы и чаты... Жизни - нет!
Транссексуалы, клоны, ГМО...
"Оригиналы" запряглись в ярмо -
Вожди прогресса, человечества - умы!
"Из интереса" ждут постядерной зимы.
Цивилизация, не покладая рук,
Словно в прострации, свой подрезает сук.
Истлел в "гореньи" и пропал навек
Венец Творенья - Богочеловек!
Аферы, войны, блефы,суета...
И все достойно/?/ - именем Христа!
Но близок час пришествия Его!
И спросит нас: Ребята! Вы чего?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369540
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2012
Манюня кицюня, онучка Маюня
Обожнює гру в піжмурки:
Тікати, ховатись, зненацька з"являтись -
Це робить вона залюбки.
Шукає дарма її бабця Світлана...
Не може знайти дід Василь.
Вона заховалася ДУЖЕ СТАРАННО -
В кутку, де збирається пил.
Набридне сидіти - із писком і сміхом
Зі схованки вийде: Я тут!
Чому б не радіти? - КорИсна це втіха -
Чистішим став ще один кут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012
Летний рождается день,
Ползает сонная тень,
С веток прохладных роса
Снова спешит в небеса...
Розовый этот рассвет -
В мире прекраснее нет!-
Дарит улыбок букет,
Радуя весь белый свет.
Кружится шар земной, вертится!..
Знаю - должны скоро встретиться!
Верится мне и не верится -
Ты от меня далеко.
Тяжкие дни позабудутся,
Наши сердца не остудятся,
Все же... мечты мои сбудутся -
Вместе нам будет легко!
День незаметно угас.
Губ твоих нежных и глаз
Мне не забыть никогда -
Пусть пролетают года!
Теплая летняя ночь -
Месяца ясного дочь -
Сможет мне в этом помочь -
Грусть от меня гонит прочь.
Кружится шар земной, вертится!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345382
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2012
Однажды, ночью, мне приснился дивный сон:
Что снова молод я, и снова я влюблен;
И в никуда, вдруг, улетели
Мои седые, бесприютные года.
Я полон сил, отваги и огня!
Душа поет, играет кровь;
И в целом мире нет счастливее меня!
За облака несет меня моя Любовь!..
Она - мой Бог! Дух возрождения!..
Мое спасение - моя Любовь.
Умчались годы, незаметно, на покой...
Сон мой растаял, но Любовь - с тех пор - со мной,-
Горит в груди, и, без сомнения!-
Еще весенние дни будут впереди.
Я полон сил, отваги и огня!....
И даже, если, в том огне свечой сгорю,-
Судьбу свою я всеравно благодарю!
И на краю - над жизни пропастью -
Я, напоследок, всему миру повторю:
Я полон сил, отваги и огня!.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345370
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2012
Закотилось сонечко -
Ген, за небокрай;
Час вже спати, донечко, -
В ліжечко лягай!
Огорнула ніченька
Гори і степи,
Ти заплющуй віченьки
Й солоденько спи.
Я оберігатиму
Твій чудовий сон,
Пісеньки співатиму,
Тиші в унісон.
А як Місяць литиме
Світло у вікно,-
Я його гонитиму! -
Хай летить воно
У степи широкії,
На гірські хребти...
У моря глибокії,
Місяцю, світи!
Йди від нас хутесенько!
Доні не будИ!..
Спи, моя ріднесенька,-
Снів казкових жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Крокуючи дорогою життя,
Не забувай дивитися під ноги -
Вона роззявам не проща нічого -
НепередбАчуване має покриття.
Простуючи дорогою життя,
Звертай увагу на усі дрібниці,
Дорога-бо - суцільна таємниця,
Що потребує свого розкриття.
Мандруючи дорогою життя,
Не забувай, що над тобою Небо,
Про Нього зАвжди пам*ятати треба,
Не жди, лише, від Нього співчуття.
Ступаючи дорогою життя,
Ти, час від часу, зазирай у сЕбе,-
Щоб у душі не завелИсь амеби,
І були завжди чисті почуття.
Прямуючи дорогою життя,
Хоч інколи, ставай і озирайся -
Сліди свої розгледіти старайся!-
Від них, твоє, залежить майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Я бачив дивний сон: немов переді мною
Стоїть Франко, із киркою в руках;
Обличчя вкрите, мов трава росою,
Пекучим потом, з сіллю на вусах.
Він мовив: "Друже! Пити хочу!.. Пити!
Напитись дай мені, бо стріну смертний час!
А я ще маю сю скалу розбити...
О! Бачу - в тебе - "Монастирський квас"?!
Це те, що треба! Він цілющий - знаю,-
У ньому дух святих монастирів!
Напитись дай мені, і я скалу здолаю!
Бо задовбався я вже. Ох, упрів!..
Яке блаженство! Насолода! Сила
Могутнім струменем побігла по руках!
Здається, виросли, неначе, в мене, крила,-
Розтрощу скелю зараз в один мах!
Спасибі, друже!.." І мій сон скінчився.
Розплющив очі - світанковий час...
І - диво дивне! - На столі іскрився,
В промінні сонця - "Монастирський квас"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Як умру, то поховайте мене за селом...
А могилу увінчайте простеньким хрестом.
Поховайте, та сідайте душу пом"януть...
Лиш прошУ вас - не ридайте - сльози не спасуть!
Та й небіжчик - скажем прямо - плакати не вмів,
Не любив солодких, мудрих і високих слів...
Заспівайте, краще пісню! І душа моя
Заспіває разом з вами. Озовуся я
Соловейком в темнім гаї, цвіркуном в кутку,
На подвір"ї заспіваю вам "ку-ку-рі-ку"...
В небі жайвором заллюся!..
Знайте - все це - Я!
Ось така вам /не сміюся/ заповідь моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Вкраїно! Матінко моя!
Пробач, що не Шевченко я,
Не Симоненко і не Стус,-
Ні з ким не лаюсь і не б"юсь -
Цвіту, мов у степу тюльпан;
Що сам собі кріпак і пан,
Ще й кум,- як кажуть,- королю.
Та все ж... Люблю тебе! Люблю!
Люблю ліси, поля, гаї,
Легенди і пісні твої!
Красу далеких полонин,
Величність гір, і сум долин...
Люблю усе, що в тобі є!
Бо все це, Матінко - МОЄ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Дванадцятий день весни...
А весен тих - ой, чимало!
Нелегкі були вони,
Та й зараз не краще стало.
В цей день я сумую. Так! -
Що я не в селі, з тобою,
І що полиновий смак
У твого життя напою.
З роками тебе - О, ні! -
Вітати тепер не стану...
Зі старістю?.. Навесні?!
Це якось звучить погано!
І хай тих років - стіна,
Віч-на-віч сама з бідою...
Дивись: надворі - весна!
Зі святом тебе! - З весною!
Нехай принесе весна
Віру, любов, надію,
І в день цей здійснить вона
Твої заповітні мрії !
Бажаю тобі тепла!
Цілую уклінно руки!
Здоровою щоб була! -
Підказують, ось, онуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Добро и зло враждуют: мир в огне.
А что же Небо? Небо - в стороне.
ОМАР ХАЙЯМ
Веками мучают тебя
Незаживающие раны:
То тут, то там - горят поля,
Пылают города и страны...
В чем провинилась ты, Земля?
За что тебе такие муки?
Кто научил людей стрелять?! -
Пускай томУ усохнут руки!
Доносятся издалека
Кровь леденящие раскаты,
И, где-то, юная щека
Прильнула к стали автомата.
Научит кто нас, не скорбя,
Сменить военные успехи
На мирный труд, ну а тебя -
Лишь содрогать веселым смехом?..
О, если б, небыло войны!
О, если б, пушки замолчали!
И все, Земля, твои сыны
Ну хоть чуть-чуть добрее стали!
В огне восход, в дыму - закат, -
Терзают варвары планету!..
И, только, облака летят,
Беспечно странствуя по свету...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320971
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2012
Что есть любовь? -
Неведомая сила,
Рожденная в соцветии полов...
Вскипает в жилах кровь,
Как будто, две осины,
Дрожат тела. И... не хватает слов.
Два сердца, две души
Парят над бренным миром -
На крыльях силы той -
Свободно и легко!
Им некуда спешить,
Они - в ином эфире!
И весь земной бедлам
От них ТАК далеко!
Что есть любовь?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320967
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2012
В первый день второй недели -
Марта-месяца - не спи! -
Быстро вскакивай с постели
И беги - цветы купи.
Приготовь на завтрак пиццу,
Вкусный кофе завари,
И с подносом, как годится,
Двери спальни отвори.
Ставь на тумбочку подносик,
Одышись, в себя приди,
И принцессу - в милый носик -
Поцелуем разбуди.
- С праздником тебя, родная!
Оторвись от сладких грез!..
И пьянит, благоухая,
Запах кофе и мимоз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320067
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2012
Забавляется весна снегами талыми,
Загоняя их, смеясь, в потоки пенные;
И бегут они - Земли щеками впалыми -
На покой,
в мир иной,-
прочь от весны роковой.
Забавляется судьба моими веснами -
Оставляя мне лишь их осколки бренные...
Застывают они в черном небе звездами,
А со мной -
звук пустой,
холодный и неживой.
Бежит ручьями вода... А за годами - года...
За понедельником - увы - уже среда.
Я умоляю, судьба,- найди другого раба,
Или, хотя-бы, обороты поубавь.
Я заклинаю, судьба,- найди другого раба,
Или, хотя-бы, обороты поубавь.
Просыпаются деревья обнаженные,
Сбросив наземь, поутрУ, оковы снежные;
Простирая к небу ветви полусонные,
Почему -
не поймут -
ручьи так звонко поют?..
Согревается душа моя продрогшая,-
Пробуждаются в ней робко мысли грешные...
И, несбывшихся надежд трава усохшая,
Зеленеет опять!..
Не дай, судьба, ей завять!
Бежит ручьями вода... А за годами - года...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318031
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.02.2012
До сільради надійшла телефонограма,
Що такого-то числа, в штаті Алабама,
Несподівано помер Сидоренко Джонні –
Славнозвісний мільйонер. П*ятьдесят мільйонів
Відписав у спадок він Сидоренку Гнату...
Гнат – як свідчить заповіт, - був для Джонні братом.
«Тож – просимо – сповістіть Сидоренка Гната,
Щоб негайно вилітав в Сполучені Штати».
Голова сільради вмлів... Відібрало мову.
Стільки грошей! – Диво з див! – Хренові старому?!
Чом ти, Боже, не пішлеш мені таке «горе»?
Гнат від радості помре ж! – В нього ж серце хворе!
Не хотілось би такий брати гріх на себе,
Хоч і так я не святий... Та йти, таки, треба.
Святий... Святий... О! – Згадав! – Піде піп Василій!
В церкві Гнат не раз бував, коли був при силі,
Тож тепер нехай вже піп йде до нього в гості,
А, як гигне «старий чіп» - відспіває «кості»...
Піп Василій в руки взяв телефонограму
І, читаючи, згадав Святу Божу Маму,
Ще щось там пробелькотів і про Бога-Тата,
Та й розгублено побрів до старого Гната.
Гнат під хатою сидів – на сонечку грівся, -
Тільки-но попа уздрів, відразу ж підвівся,
Привітав, поцілував руку йому праву,
А тоді вже запитав,- яку має справу.
Та яку! – Хитрує гість – звісно – справу Божу:
Розношу Благую Вість, - інакше не можу.
Так Ісус колись ходив від двору до двору,
Й ревно Господа молив за старих та хворих.
Ну, розказуй, як живеш? Що тебе турбує?
Сам-один... Гляди, помреш – ніхто й не почує.
Та я, наче, й не один, – Гнат відповідає, -
Он – сусіди - через тин... Діти приїжджають.
Листоноша раз на рік пенсію приносить.
Що ще треба?! – На мій вік, я вважаю, - досить.
Піп, зрадівши, що старий сам завів про гроші,
Зупинив його: Постій, сину мій, хороший!
А, якби це тобі, раптом, із Божих Хоромів
Висипались на голову п*ятдесят мільйонів!
Що б робив ти з ними, Гнате? Кажи прямо в очі!
- Та віддав би усі гроші на Церкву, панотче...
Ще не встиг договорити Гнат останнє слово,
Як Василій став хилитись... Беркиць! – І «готовий».
Оце його чорт поплутав! – захопився грою,
Та й зопалу переплутав Церкву із собою.
Милостивий же Господь свою справу знає,
І в біді святих людей – звісно – не кидає.
Тож такого-от кінця Богу було й треба:
Врятував Він панотця, забравши до Себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Ти дарувала промені надії
В години розпачу, у чорні дні мої,
І малювала заповітні мрії
На кришталевому, холодному вікні.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
Вела за руку, мов малу дитину,
Навчала мудрості, терпінню й доброті.
Оберігала, наче матір сина –
Не залишаючи й на мить, на самоті.
Ти розказала – де я, і хто я,
Шлях простелила свій, мов той рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
На знак подяки, обіцяю, доле,
Приймати всі твої і примхи, і свята;
Не нарікати на тебе ніколи –
Я – твій слуга і паж твій на усі літа!
Ти ж розказала – де я, і хто я,
Подарувала шлях, немов рушник...
О, доле... О, доле мОя!
Я – твій боржник, я твій боржник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Згинула в дорозі доля молода –
Пошукам, тривозі всі роки роздав.
Нездійсненні мрії – у тумані снів...
Каганець надії – хижий морок з*їв.
А навколо квітне юності весна! –
Сонечко привітне! Сила неземна!
Бурхотливе море!.. – Потойбічний світ.
Час обличчя Оре, добавляє бід.
Рубікон позаду, - наче й не було.
Смерть хихоче радо, дихає в чоло.
Час летить, неначе, грізний буревій.
Серце – хоч воляче, а вже робить збій...
Друг єдиний – спомин – підставля плече:
ДолинА відгомін – крізь імлу ночей –
Днів прадавньо юних... Шлях... Товариші...
І загрАють струни сивої душі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Я – композитор і поет.
Лиш мови рідної не знаю.
Я, замість «ні», говорю «нєт»,
Без нот пісні свої складаю.
Шкільний пройшовши коридор,
Нічого так і не навчився...
Яка ганьба! /Ба... ні – «позор»/ -
На старість неуком зробився.
Що"фа-дієз", що "ля-бемоль" -
Мені однаково: в тумані.
Як правильніше – нуль, чи ноль –
Напружую «мозги» останні.
Де треба «кОму», де – «тире»?..
І «форте» з «п*яно» - темні хащі.
Вірші – римоване пюре,
Пісні – не гірші і не кращі.
Пишу для себе : що болить,
Що гріє душу, що – тривожить...
Пишу, щоб серце звеселить!
А що вже доля наворожить
Моїм пісням, моїм віршам –
Жах забуття, чи щастя жити –
Хай так і буде! - Я – рокам
Дарую право суд чинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Это было давно и, почти, как в кино –
Я любил ее самозабвенно;
Но она, как скала, неприступна была –
Ведь считала себя красивенной.
Я дарил ей духи. Я писал ей стихи!
Но – увы. – Она все отвергала.
И, что хуже всего, бытия моего
Просто-напросто не замечала.
Я томился и сох, стал на вид –«кабысдох»,
Мир вокруг для меня стал пустыней!
Лишь за ней каждый день я бродил словно тень,
Не гадая, что сердце остынет.
Пролетели года… Время – словно вода
Унесло все былые страданья.
И остались со мной, не смываясь водой,
Мимолетные воспоминанья.
Как ты? Где ты теперь, мой «непойманный зверь»,
Дикий, гордый и самовлюбленный?
Мой нелепый вопрос, где-то в роще берез,
ЗаплутАл, и уснул, утомленный.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012
Гучно крикнув диктор, мов у лісі,-
Що в однім селі знайшли у стрісі
Кулемет, гвитівку і патрони,
І здоровий бутель самогону.
Та мене тут дещо здивувало:
Ще такого зроду не бувало,
Щоб була горілка, кулемет, гвинтівка –
Сала не було.
Бо, якщо розкинути логічно,-
Це є наша зброя стратегічна -
Ми без нього – гнані і голодні,
І в постЕлі нічого не годні.
Точаться в парламенті дебати –
Б*ються патріоти-депутати,
Щоб на нашім славнім,
На Гербі Державнім,
Сала шмат було.
Цей продукт – смачний і калорійний,
У важкі хвилини – друг надійний:
Не гниє, не кисне, не всихає, -
Вижити в цім світі помагає.
Всюди люблять українське сало!
Скільки не давай – його все мало.
Навіть африканці аж кусають пальці,
Як його їдять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
А післязавтра - казкою казок.
Ліна Костенко.
Мені наснилась біла хата
В садку зеленім,край села;
Садиба тиха,небагата,
Вже кращі роки віджила.
Стара криниця біля тину,
Хлівець і погріб – все,як є.
Могутній ясен в небо зринув –
Гіллям до хмар аж дістає.
Ось кухня літня – притулилась
До пагорбу,щоб той не втік.
Принишкла,бідна, - зажурилась,
Що сплинув непомітно вік.
Цвітуть жоржини край городу,
Там,далі – мальви піднялись;
Милуючись,на свою вроду
Бузок у вікна задививсь.
На розі хати – кущ жасмину
Одвічним стражем постає,-
Оберігає сон хатини,
Й дитинство сонячне моє.
Розкинувся зелений килим –
Подвір*я,вкрите споришем.
Давно по ньому не ходили!-
Буя під сонцем і дощем.
Над погребом струнка ялина –
Лапата,пишна – хоч куди! –
За ясеном у небо лине –
Її ще батько посадив.
Город доглянутий,хазяйський
/Колись-то був!/ - вже не цвіте –
Забур*янів куточок райський,-
Буркун лиш і пирій росте.
Ступаю сходами. Веранда –
Пуста. Лиш тюль на вітражі,
І штучна,вицвіла троянда
В кутку непотребом лежить.
А далі – просто жах! – Вандали! –
Інакше їх і не назвать! –
Потрощили все, розікрали,
Лиш книги у смітті лежать.
Місцями – зірвана підлога –
Мабуть,скарби хтось там шукав.
Цілого – хоч би щось! – нічого!
А я ж тут жив колись! Зростав!..
Прокинувся в поту холоднім,
А серце – рветься із грудей...
В село! До хати! Вже сьогодні!
А там – що буде,те й будЕ.
Але ж не сон це! Все я бачив
На власні очі, рік томУ.
Все у минулому,неначе,-
Тож розтривожився – чому?
Здавалось би – усе минає –
Хатин таких – аж півсела,
Нічого вічного немає –
Вже й молодість моя пройшла,
Сини зросли,ростуть онуки –
Мінливим є життя земне...
Все,наче,й так. Та серця стукіт
Завжди будитиме мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2012
Художника обидеть может каждый –
Художник – он, «по жизни»,как бы – лох.
Он беззащитен,меч его – бумажный,
Чужды ему и подлость и подвох.
Всегда открыт,наивен и приветлив,
И верит в то,что он изменит мир;
Что Красота сильней всего на свете!
Она – его единственный кумир.
Вокруг него бушуют вьюги,штормы,
Бурлят вулканы низменных страстей…
Его стихия – жанры,стили,формы, -
Да чтоб поярче! Да покрасивЕй!
Он жить «как все» не хочет и не может –
С его душою - тело не в ладах:
Коль телу хорошо,- так душу гложет,
Когда душа поет, так тело - «в прах».
В мученьях творческих, в борьбе души и тела,
Терпя измены,зависть,клевету,
Художник вдохновенно,твердо,смело
Сгорает, созидая Красоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2012
Я до шинку ходив –
Випив кварту пива;
А якої ж біди
Жінка наробила:
Обірвала мені чуба,
Обскубала вуса!
Ох,крута ж буває люба,
Коли я нап*юся!
Я би знову сходив –
Хочеться горілки,
Та не піду туди,
Бо боюся жінки.
Знову чуба обірве,
Обпатрає вуса...
Ех! Що буде,те й будЕ –
Візьму,поголюся.
Підстрижуся «під ноль»,
А вуса – під бритву,
Та й піду у шинОк
Пити оковиту.
Як додому повернусь –
Жінка не впізнає,
Та без чуба і без вус,
Може й покохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Кружит оранжевый лист,в поднебесье летая;
Кружит,обласканный воздуха теплой струей.
Так и любовь,если это - любовь неземная,-
Парит в поднебесье над грешной землей.
Кто-то судьбою играет,любовью играя;
Кто-то,в слезах,одиноко стоит под зонтом.
Ну а любовь,если это - любовь неземная,-
Рыдает холодным осенним дождем.
Ходит земная любовь,наготою сверкая,
В сумерках клубов ночных,в свете фар "Окружной",
Только любовь,если это - любовь неземная,-
Сияет волшебною в небе звездой.
Даты,события,вехи,друзей обновляя,
Грусть умножая и радость,идет день за днем...
И лишь любовь,если это - любовь неземная,-
Навеки останется в сердце земном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308175
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
Словно лихая конница,
Несет меня бессонница,
То по лесам заснеженным,
То по крутым горам.
По джунглям экзотическим
Брожу периодически,
Сражаясь героически
С туземцами "ам-ам".
Куда? Зачем? - Не ведаю,-
Брожу,рыщу,исследую!
С дельфинами беседую
В Нептуна на пиру.
Раз плюнуть мне,беспечному,
Пройтись пешком по Млечному
/С конца в конец,конечно же/,
И дома быть к утру.
Подземными тоннелями
Гуляю от безделия,
Любуясь рукоделием
Искуссных мастеров.
Спустился,даже,как-то я
И в царство тьмы,проклятое,-
Так там с меня рогатые
Чуть не сварили плов.
Курьезы и оказии
Мне дарят сны-фантазии -
ТонУ в разнообразии
Идей и авантюр:
Открытия,сражения
В порыве вдохновения;
Бывают невезения,
Но - никаких купюр!
А ночь к утру, уж, клонится...
Умаялась бессонница -
Позеленела,съежилась,
Залезла под кровать.
И за ночь обессиленый,
Лежу,словно в могиле я,
Тяжелым сном пришпиленый...
А,ведь,пора вставать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308170
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2012
Исчезла вмиг моя усталость
/Я вел какраз борьбу со сном/,
Когда мне нА ногу ты стала
Своим изящным каблучком.
Ты растерялась,извинилась
/Ну,ненарочно - видит Бог/,
И улыбнулась мне тАк мило,
Что рассердиться я не смог.
Нет! Не успел - одним лишь взглядом
Ты заглушила мою боль.
Когда же,вдруг, и села рядом -
Она прошла сама собой.
Я ощутил прикосновенье
Твоей ноги,руки,плеча,
И сделал вывод, с упоеньем,-
Как ты прекрасно горяча!
Но... Неизбежно расставанье -
Мне выходить - пока-пока...
И я,поднявшись,- на прощанье,-
Тебе стал нА ногу слегка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307362
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2012
Как сладостно лежать в соленом море-
Лежать куском дерьма и не тонуть!
Я – местный, я – еврей, зовусь я Борей
И плавать не умею ни чуть-чуть.
Я бывший гражданин Страны Советов,
Теперь же – Тель-Авивский мещанин;
Спасибо бывшей родине за это,
Ну и за то, что здесь я не один.
Здесь много нас и все мы из Союза
Устроились комфортно – кто как смог:
Кто скромненько, а кто отгрохал пузо,
И думает, что он – еврейский бог.
А я, хотя и пуза не имею,
Зато имею в центре свой кабак,
И каждый вечер МУДРЫЕ евреи
Спешат на ужин кушать мой форшмак.
Я сам со Львова – с Неньки-Украины -
И выдает меня здесь мой акцент.
Иврит я знаю лишь наполовину,
Но меня учит - целый аж доцент!
Я выучу его – клянусь ОВИРом!
Ведь не святые лепят же горшки!
Они блаженно почивают с миром -
Дались им в небе эти черепки!
Над Мертвым морем не кружатся чайки,
И нету в нем ни рыбы, ни зверья;
Кругом лишь пышнотелые «русалки»,
Дрейфующие также как и я.
Лежу себе и вижу край Вселенной, -
Сам Господь Бог подмигивает мне.
Исчезли все проблемы жизни бренной –
Душа витает в синей вышине.
На берегу стоят жена и дети -
Галдят нарочно, чтоб я не уснул, -
Ведь я для них роднее всех на свете! -
Переживают – чтоб не утонул.
Ну просто рай здесь!
И хотелось мне бы,
Чтоб вечно длилась эта благодать:
В соленом море, да под синим небом !..
О, как приятно, лежа, помечтать!
Мечты в раю?! Звучит немного странно...
Но все же есть... заветная одна:
Чтоб на земле моей - ОБЕТОВАННОЙ -
В конце-концов! - Закончилась война .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012
Я не знаю, что со мною будет завтра,
И не знаю, что потом произойдет;
В жизни все случается внезапно –
Ни к чему гаданья наперед.
Отложите свои сломанные копья –
Донкихоты нынче не в чести.
Надо жить сейчас. Теперь! Сегодня!
И по жизни, не спеша, идти.
Кто сказал, что нужно строить планы?
Кто сказал, что нужно предрекать?
Глупо без нужды срывать стоп-краны,
Да и перед поездом бежать.
Надо быть не просто фаталистом,
А, всецело полагаясь на судьбу,
Жить свободно, позитивно, с оптимизмом!
Опасаясь лишь сподобиться рабу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306968
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2012
Росте дитина - дозріває плід
На гілці дерева,що зветься - Україна...
Дозріє,виросте,і у широкий світ -
Шукати щастя у житті - полине.
О,щастя-щастя! Де його знайти?!
Воно,мов гриб отой,принишкло десь під листом,
І треба стежку не одну пройти,
Щоб усміхнулось воно сонцем променистим.
Стежки,на жаль,тернисті і стрімкі;
На кроці кожному чатують хижі звірі
Цинізму й ненависті; плазуни бридкі
Зловтіхи,підлості,гордині та зневіри.
Страшні стежки! Та треба їх пройти -
Не буде фінішу,коли немає старту.
А фініш - щастя. Його варт знайти,-
Інакше,жити,мабуть,що й не варто.
Дай,Боже,тій дитині шлях прямий,
Без вовчих ям,освітлений Любов"ю!
Нехай підніме вона ключик золотий
Руками,не забрудненими кров"ю.
З розкритим серцем по шляху пройти!
А дерево,що зветься - Україна,
У добрій пам"яті назавжди зберегти...
Щасти тобі,моя дитино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
В поле широком,под небом высоким
Рос маленький синий цветок.
К солнцу стремился,под дождиком мылся,
И звали его - василек.
Рожь укрывала - оберегала
Сладкие сны по ночам:
"Спи,мой сыночек,спи,василечек,-
Тебя никому не отдам!"
Поле ржаное,словно живое -
Ветер - волну за волной -
Гонит игриво,и,торопливо,
Рос василек молодой.
Лето звенело... Время летело:
Песни,веселье,игра...
После веселья - горечь похмелья,-
Жатвы настала пора.
Рожь зашумела-зашелестела,
Встала высокой стеной.
Но... бесполезно против железа -
Пал василек озорной.
Пал он, не зная - не понимая,
Что ему вовсе не мать
Рожь золотая,что,погибая,
Все же сумела сказать:
"Милый сыночек,мой василечек!
Ты присмотрись к небесам...
Спи,мой сыночек... Прости,василечек...
Тебя никому не отдам!..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306474
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2012
Бажаю Божого благословення кожному вашому задуму і кроку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2012
Давно расстались мы с тобой...
Казалось-бы - забыты встречи;
Но не пойму я,- что со мной?
И отчего же каждый вечер
Меня так манит старый сквер?-
Гуляют юные ребята
Под теми кленами теперь,
Где целовались мы, когда-то.
И наполняет сердце боль!
И нет спасенья от печали!..
Ну,почему же,мы с тобой
Легко и просто так расстались?!
Разрушить счастье ТАК легко!-
Сердца влюбленные - ранимы,
Но как они болят потом?!..
И эта боль неутолима.
Боюсь подумать,что нашла
Ты счастье - с кем-то - не со мною!
Хочу,чтоб снова ты пришла,-
Вновь целоваться под Луною.
Я потерял сон и покой -
Ищу тебя среди прохожих;
Брожу по скверу в снег и в зной...
Напрасно,может быть,но все же
Я буду ждать тебя всегда
На старом месте,-как бывало!-
Пускай не дни пройдут - года!-
Я все хочу начать сначала...
Ты приходи ко мне скорей -
Невыносима боль разлуки!
Приди, и сердце мне согрей,
Сожми протянутые руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303942
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2012
Заздрість не має меж!
Заздрість гризе довкілля!
В жменю її візьмеш -
Вислизне у підпілля.
Вдень і вночі не спить,-
Все лиш про шлунок дбає!
Оком недремним зрить,-
Жертву собі шукає.
Заполонила світ:
Землю,повітря,дУші...
Зводить серця на лід,
Мозок і тіло сушить.
Чути скрізь - знов і знов !-
/Миттю щезає радість/
Світом править ЛЮБОВ!
Може...все-таки,- заздрість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Вітаю з Новим 2012 роком! Бажаю усім міцного здоров"я,нових творчих злетів і Любові до життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2011
В чому сила українців?
Я скажу: не в салі.
Не дадуть мені збрехати
Козаки бувалі,
Що до сала треба хліба,
Часнику,горілки,
А до ТОГО ВСЬОГО треба
Гарненької дівки...
А до дівки треба грошей,
А до грошей - "клепки",
Ну а "клепка"потребує
Фірмової кепки.
Тільки,кепка що? - ганчірка,-
Вибачте "на слові".
Сила наша - безперечно -
В нашій рідній мові!
Солов"їна,калинова,
Мудра і співуча,
Жартівлива і мрійлива,
Сумна і колюча.
Тож любіть її! Плекайте,
Як малу дитину!
Ось де сила наша,браття,
На лиху годину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
Немає щастя у житті,
немає долі...
Роки - барвисті,молоді ,-
мов дим у полі.
Спинися,вітре,- не здувай!
Спинись,- благаю!
Борись,надійся і шукай,-
відповідає.
Іди сміливо до мети! -
Не озирайся!
Що залишив позаду ти -
не плач,не кайся.
Завжди будь впевненим в собі,
забудь про серце!
Хай проросте воно в тобі
скаженим перцем!
В самокопанні не конай,
якщо і вбити...
Борись,надійся і шукай,-
як хочеш жити.
Стікає кров"ю небокрай...
Сльозяться очі...
"Борись,надійся і шукай",-
вуста шепочуть.
До хрусту в пальцях кулаки,
Напруживсь мозок...
Куди й поділися роки,-
рішуча поза...
І тільки болісно щемить
гаряче серце -
Не хоче,вперте,- ні на мить!-
ставати перцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
Стыдливой девою восток
Зарделся,миру оглашая,
Что ночи подведен итог,
И день разбег свой начинает.
Все просыпается вокруг,
Бросая наземь сна оковы!
Алмазами сверкает луг;
Вдруг,небо стало бирюзовым.
Журчит веселый ручеек,
Поют,не умолкая,птицы...
И,словно ангел,мотылек
Над головой моей кружится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2011
Его вы знаете наверняка -
Он известен,к тому ж любим,-
Загипсованая рука -
Контрабанда там,сверху - бинт.
Добродушен и неуклюж.
Временами - просто смешон.
Превосходный отец и муж,
Не зануда и не пижон.
Он на "хазу" один ходил(!),
Хоть и был далеко не смел.
Водку в "Иве плакучей"пил,
Там же "Песню про зайцев" пел.
Прост снаружи,красив внутри;
Любит пиво и чтит закон.
Догадались?
Чйорт побЪери!!!
Ну,конечно же,- это он!-
Семен Семеныч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300643
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2011
Під горою,долиною річка Жван біжить,
Над водою біленькая хаточка стоїть.
Стоїть хатка біленькая не рік і не два...
Чого ж моя зажурилась сива голова?
Того вона зажурилась - у чужім краю
Доведеться помирати. На біду свою
Залишив я білу хатку,річечку малу,
Та душа моя ще й досі блудить по селу.
Кожен кущик,кожна стежка, ще раз, ще раз,ще...
Лиш згадаю,-і поллються сльози із очей.
У хатині, в самотині, батько й матір ждуть
Своїх діток завіяних. А вони не йдуть.
Біжить річка,хлюпочеться,ясени шумлять...
Тихше! Тихше! Я благаю! -
Батько й ненька сплять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2011
Замела всі дороги зима,
Шаленіють вітри-сніговії ;
На душі холоднеча,пітьма,
І вино чомусь зовсім не гріє...
Догорає поволі свіча -
Захитались стривожено тіні ;
Непривітна байдужість в очах
Розляглась,мов собака на сіні.
Розлетілись думки врізнобіч,
В голові і надворі - хурделить;
Позіхає натомлено ніч,-
Білу постіль на день собі стелить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2011
Вылетают птенчики из гнезда;
То,что еще малые - не беда,-
На лету окрепнут и подростут,
Опыт и уверенность обретут.
На лету постигнут смысл бытия,
Зло с добром научатся разделять.
Станут благородными,смелыми -
Не птенцами -птицами зрелыми.
Будут над землей парить -
Будут жить!
Вылетайте птенчики из гнезда,
Сохранив тепло его навсегда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298477
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.12.2011
Я колиску погойдаю,-
Люлі-люлі,баю-бай...
Колискову заспіваю,
А ти,доню,засинай.
Хай тобі насниться,мила,
Чисте небо голубе,
І той птах ширококрилий,
Що приніс мені тебе.
Ніч надворі. Місяць сяє,-
Зазирає у вікно,-
Діточок перевіряє -
Спати вже пора давно!
Ти заплющуй оченятка,
І до Місяця лети...
Баю-бай,моє зернятко,-
Ще рости тобі й рости.
Сплять всі дітки,всі звірятка,
У гніздечках пташечки;
Тільки ти не хочеш спатки -
Нумо до подушечки!
А на ранок сонце встане -
Новий день нам принесе,
В небі синім ніч розтане,
І прокинеться усе.
Оживе усе навколо -
Задзвенить пташиний спів...
Спи,красуне ясночола!
Баю-бай. Солодких снів.
Я колисочку гойдаю-
Люлі-люлі,баю-бай,-
Колискової співаю,-
Спи,маленька,засинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011
Скажи,зачем ты одарила
Улыбкой теплой,неземной,
И наповал меня сразила
Амура острою стрелой?
Я потерял покой душевный,
Исчезли сон и аппетит;
Вмиг изменился каждодневный
Мой пуританский тихий быт...
Твою улыбку - среди ночи -
Я вижу - словно наяву!
И день весь целый,между прочим,
Лишь только ею и живу.
Все мои мысли и мечтанья -
Ежеминутно!- о тебе.
О,как сладки мои страданья!-
Они мне посланы с небес!
Моя любовь мне душу греет,
Но сердце - ранено - в груди
Рыдает кровью... Поскорее!..
Иль погуби,иль пощади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292214
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2011
У тебе очі - чарівні фіалки!
Рум"яні щічки - маків цвіт.
А брови чорні - то дві галки
Зібрались в дальній переліт.
Вуста червоні,мов калина,
Що під твоїм росте вікном;
А голос - пісня солов"їна
У гаї темнім,за селом.
Волосся - чорне,наче нічка,
Шовкове,-наче сон-трава...
Яскрава золотиста стрічка
На грудях пишних спочива.
Для мене ти - моя богиня!
Богиня ніжності й краси!
Моєї долі господиня!
Замало всіх моїх зусиль,
Щоб твій портрет намалювати
Від голови і аж до ніг
/щоб потім людям показати/
Якби я,мила,тільки міг,
Я б змалював тебе усюю,
А так,лиш... вийшов тільки бюст.
Дай-но тебе я поцілую,
А то із рими ще зіб"юсь,
Чи напишу не те,що треба,
І зіпсую цим твій портрет.
Я,краще,пригорнусь до тебе...
Поет без Музи - не Поет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Я кличу Господа з небес - я більш не можу
Дивитися на те,що чинить люд:
Зійди на Землю,о,Великий Боже,
І сотвори над нами Божий Суд.
Терпів Ти довго - два тисячоліття
Пройшло з тих пір,як Син Твій - людства Спас -
Пізнав на собі всі земні страхіття:
Знущання,зраду,підлість,смертний час...
Як заповів Любов. І більш нічого!-
Любов - до брата,матері,землі;
Любов-покору до Святого Бога,
І до святого хліба на столі...
Де ж та любов?! Невже її Ти бачиш
У смерчах війн,ненависті і зла?
То,може,і мені,сліпцю,позначиш
Місця ,де є Вона,або... хоча б,була?
Чого мовчиш Ти?- Що,либонь,немає
Такого місця на усій Землі?!
Нема... Нема! І я це знаю!
Чого ж Ти терпиш стільки літ
Свавілля хижаків двоногих -
Цих ненажерливих створінь,-
Людців жорстоких і убогих,
Готових навіть за безцінь
Самому чортові продатись?!-
За шмат гнилої ковбаси
Доносить,зраджувать,вбивати...
Благаю,Господи,спаси!-
Спаси ще раз цю Землю грішну!-
Зітри з її обличчя кров!-
Хай засміються знов невтішні
НАДІЯ, ВІРА і ЛЮБОВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Я вірю в те лиш,що я бачу,
До чого можу дотягтись;
В те,що сміюсь я,і що плачу,
Що є на світі Я і Ти...
Що рід людський - святий і грішний;
Що рай і пекло на Землі,
І в те,що рано,а чи пізно,
Змужніють діточки мої.
Я знаю те,що всі ми смертні,
Що живемо один лиш раз,
Що самовпевненість та впертість,
Коли-небудь,та згублять нас.
Дивуюсь мудрості природи -
/Яка ж то мудрість у Творця?!/
Наявність "нашої породи",
Здається, їй не до лиця...
Я вірю в сонце,що у небі сяє!
Що після осені прийде пора зими,
І що, зі смертю,наша доля не згасає,-
Вона продовжується!- Нашими дітьми.
І я біжу за долею,неначе,
Грайливе,за кобилою,лоша...
В єдине,що я вірю,а не бачив,-
Це в те,що у людини є душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
Ой,Богдане,вражий сину,-
Занапастив Україну -
Віддав Звіру на поталу
/ТОму Звіру - мало й мало!/
Сам же зліг у домовину,
І на Божий Суд полинув;
Та й не бачиш і не чуєш,
Як той хижий Звір лютує -
/Аж тече із пащі слина/-
Як твоя Вкраїна гине.
Ти у чорта.чи у Бога,-
Що мені тепер до того?-
Я не знаю, що робити,-
Як же того Звіра вбити?
Хто підскаже? Хто поможе?
Боже-Боже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Мабуть, у кожного із нас
В житті такий настане час,
Коли злетяться,мов граки,
Минулі давнії роки;
Усе, що зроблено за вік,-
Все, що було - із року в рік:
Події,дати,імена,
З ким,скільки випито вина,
Гріхи,невдачі,помилки...
Було-було... Роки-роки...
І тут питання постає:
Яким було життя моє?
Чи так прожив я,як хотів?
Що після себе залишив?-
Руїни,згарища і кров,
Чи вдячну пам"ять і любов,
Зробивши добрих справ укіс?..
А,може,так собі: проліз,
Звиваючись,неначе гад,
Й поглянуть боячись назад,
Хоч і дивитись там - дарма,-
Слідів-бо після змій - нема!..
І кожен сам собі тоді,
Згадавши роки молоді,
Пройшовши подумки життя,
Дасть відповідь - по всіх статтях!
Ще й вирок сам собі складе:
Куди душа його піде?-
До райських сонячних садів.
Чи в підземелля -
до чортів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Велику силу має Слово!
Воно твердіше за граніт!
Необережне - випадково -
Перевернути може світ.
Воно і зцілить і поранить,
Бува гаряче й крижане;
Воно відштовхує і манить,
Воно веселе і сумне.
Воно було з Початку Світу!
Воно - у світі, світ - у нім.
Ми всі - батьки його і діти,-
Ми живемо у Слові цім.
Безмежним садом квітне Слово!
На всі смаки є тут плоди,
Бур"яну вдосталь і полови,
І каламутної води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Ну,от і все...
Десь зникла Муза...
Душа холодна і німа.
На мене дивиться Медуза -
Горгона,себто,-і нема
Мені спасіння від очей тих -
Закам"яніло серце вмить!
Було б, за краще, вже померти,
Ніж зкам"янілому ходить
По світу,і не відчувати
В душі тепла,сердечний щем;
Не плакати і не сміятись...
Я - камінь! Все!- Нема проблем!
Нема ненависті і зради!
Немає крові і брехні!..
Пошпурив олівцем з досади!-
Ох, і примарилось мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Заспіваймо,пане-брате,
Пісню про калину,
Та про сиву нашу матір -
Рідну Україну.
Заспіваймо,пане-брате,
Пісню про тополю,
Про дівчину молоденьку,
Гірку її долю...
Заспіваймо,пане-брате,
Про повнії чари,-
Нехай згинуть в усім світі
Ненависть та чвари!
Хай Любов розквітне всюди
Пишними садами!
Буде пісня - щастя буде!-
То й Бог буде з нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2011
Плачет береза,жемчужины-слезы
Роняя на серый асфальт.
Роща далЕко,ей так одиноко,
Опутала ветви печаль.
Мимо,сверкая,проносятся стаи
Шальных,суетливых машин;
Город бетонный самовлюбленно
Слушает музыку шин.
Плачет береза...Весенние грозы
Ей чудятся где-то вдали;
Леса опушка,сестры-подружки
Свой хоровод завели.
Старого клена шепот влюбленный
Дарит ей ветер хмельной...
Сладкие грезы... Сладкие слезы
Лужицей на мостовой.
Плачет береза,и сладкие слезы
Пьют воробьи-шалуны.
Взгляды прохожих очень похожи
На взгляд холодной Луны.
Хмурое утро,так неуютно -
Загородили дома
Вольную волю,светлую долю,
Ветку мальчишка сломал.
Плачет береза,и словно занозы,
Вонзаются капли в ладонь,
И,вне желаний,воспоминаний
Разбушевался огонь:
Пламя метнулось в детство и юность -
Край,где родился и рос !
Мамины руки,краски и звуки,
Белая роща берез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279433
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.09.2011
Життя підкручує гайки,
Перегортає сторінки,
Водою бистрої ріки
Біжать роки.
Дитинство,юність - давнина!-
На скронях перша сивина,
А далі буде що - хто-зна?-
Хто зна?..
Батьки старіють вже по днях,
І в душу заповзає страх.
По косогорах і ярах
Торую шлях.
Дороги биті і стежки
Пожерли хижі сутінки,
Та я наосліп,-навпрошки,-
Іду-таки.
Назад немає вороття"!-
Вперед!- вигукує життя,-
Крізь нетрі вовчого виття-
До майбуття!
Серед суцільних цих ночей
Моє спасіння - мій Мойсей-
Яскраві зірочки очей
Моїх дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Сивий ворон над байраком кряче,
Із Дніпра веселка воду п"є,
Молода дівчина гірко плаче,-
На жупан козацький сльози ллє.
Розпустилися шовкові коси,
Серце крає невимовний біль!
Ждати буду!- Повертася,просить,-
Я сорочку вишию тобі.
Заясніють китиці калини,
Чорнобривці ніжні розцвітуть
На твоїй сорочці,мій єдиний,-
Тільки ти про мене не забудь!
День і ніч молити Бога буду,
Щоб тебе в поході він зберіг;
Слави там здобудеш-не здобудеш,-
Знов привів до мене на поріг.
Сивий ворон над байраком кряче...
Із Дніпра веселка воду п"є.
Молода дівчина гірко плаче,
І щодень поклони Богу б"є.
Нещаслива ти,дівоча доле,-
У чеканні всі твої роки...
Не один козак подавсь у Поле...
Вицвіли,пожовкли сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2011
Разметала волосы осень золотая,
Плачут хриплым голосом птицы,улетая.
Ветер забавляется ,листьями шурша,
Отчего-то мается и скулит душа.
Клены полуголые выстроились в ряд,
Облака тяжелые по небу летят;
Между веток носится одинокий луч...
Сердце рвется - просится в журавлиный ключ.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278148
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.09.2011
Паленіє осінь золота...
Журавлі полинули у вирій;
А за ними навздогін мої літа-
У імлі зникають світло-сірій.
День за днем,за роком рік минає-
Знову осінь...Знову щемний сум;
Голову і груди розпирає
Від тривог,від сподівань та дум.
Мимоволі очі піднімаю-
на деревах листя вже...нема!
Лиш у небі на мітлі кружляє
Сива баба - смерть моя - зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2011
Ляхи,москалі,дикі орди топтали
Тебе,Україно,не раз...
Та знову і знов із руїн Ти вставала,
Щоб знов засіяти для нас,
В нелегкий той час.
Відвагою славні - за волю народу!-
Тебе боронили звитяжці-сини;
За яснії зорі і тихії води
Відважно життя віддавали вони.
Та збігли роки- відгули лихоліття...
Ти,начеб-то й вільна,та все ж...
Не ті вже сини! А новітнє століття
Все нові страждання несе.
Пробач,Україно,нам наше бессилля,
Байдужість і черствість,зневіру пробач!
Розгубленість нашу і наше свавілля,
За те,що не чуєм твій стогін і плач.
Пробач,Україно. Пробач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011
Скрізь по Неньці-Україні
Грають барви жовто-сині:
Жовте поле...Синє небо-
Інших барв тобі не треба!
Колір крові нехай згине!-
Досить крові,Україно!
Досить крові,досить скрути-
Скільки ж може того бути?!
Земле рідна,земле мила
Скільки ж лиха ти стерпіла!
Та невже так вічно буде?
Гей! Проснітесь добрі люди!
Встаньте,люди,подивіться,-
Чи то жити ж так годиться?!-
Поросла бур"яном мова,
Смерть несе вода Дніпрова,
Вишиваної сорочки
Відцурались сини й дочки!
Де ж ви,лицарі завзяті?-
Плаче,стогне ваша Матір!
Годі їсти! Годі спати!
Час каміння вже збирати!
Годі жити у руїні!
Слава,слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011
Говорила амеба амебі:
Чула я,що життя є на небі.
Якщо правда це все,то тоді,
Чи не краще там,ніж у воді?
Відказала амебі амеба:
І яка тобі в цьому потреба
Знати- краще життя там,чи ні?
Та й не вір ти всілякій брехні!
Є життя лиш у нас,в акваторії:
Ми- амеби,та ще- інфузорії.
Так що викинь дурне з голови,
І спокійно на світі живи.
Хто б на небі життя заснував,
Коли там ще ніхто не бував?
Ані ми,ані ті інфузорії,
Що у нашій живуть акваторії!
Чим не рай тут?! Усе у нас є!-
Їсти,пити... А небо"своє",
Моя подруго мила,забудь,-
Бо амеби там- знай- не живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2011
Я имею что-то вам сказать-
Вы меня послушайте ушами-
Как-никак,а вы- почти что мать,-
/я- зять/
Так любовь должна быть между нами.
А выходит все наоборот:
Никакой любви и уваженья!
Пьяница! Бездельник! Идиот!-
/Ну,вот!/
Каждый день сплошные оскорбленья.
Нет,шобы сказать мине: сынок!
Угощайся- я пивка купила.
Глянь лишь, только,иль не вышел срок,
Юрок,-
В магазин я взять очки забыла.
Я бы,даже,вас поцеловал,
А не то чтоб- вздумал обижаться...
Но,на всякий случай,взял бы снял
с вас балл-
Про очки не надо забываться!
Я насквозь вас вижу по лицу -
Вы меня не слышите,мамаша!
Мне,как многодетному отцу,-
не подлецу!-
Полагается почтенье ваше.
Ваша дочь,ну а моя- жена-
За моей спиной,как за стеною!
Словно полуночная луна-
полна,-
Потому что- счастлива со мною.
Что ж еще вам нужно от меня-
В счастьи дочь и любящие внуки?!
Почему я должен обЪяснять
/ пол-дня!/
Что без пива я умру со скуки.
Пардон!!! Что я классный зять,а не падлюка!
Вот и все,что я хотел сказать.
Вы ж усе прохлопали ушами!
Как-никак- а вы супруги мать
/я-зять/-
Так любовь должна быть между нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271595
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.07.2011
Душа боліла,душа кричала:
Чому у світі добра так мало?!
Чому так мало тепла,любові,
І так багато страждань і крові?!
Висять усюди святі ікони,
Штурмують груди церковні дзвони,
Гримить над світом Отець Небесний:
Ви - сестри й браття! Ви - браття й сестри!
А "браття й сестри"... Неначе й люди -
Благочестиві завжди і всюди:
Благочестиво плюють на Правду,
Благочестиво хулять і крадуть.
Благочестиво - заради справи/?/-
Вчинити можуть бенкет кривавий...
Лагідні очі,вуста медові -
В пазусі камінь, чи не пудовий.
Гей, фарисеї! Гей, вурдалаки!
Люди ж ви!.. Люди,а не собаки!
Серця розкрийте. Розплющіть очі!-
Земля любові... Любові хоче!
Не треба кривди! Не треба крові!
Хай розіллються ріки любові!
Садами квітнуть усмішки щирі!
Так гарно,люди,в добрі і в мирі !..
Душа кричала,душа боліла!
Більше терпіти було несила -
Злетіла птахом у вись - на волю,-
Шукати Правду, і кращу долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
Тревожное настало время:
Дебаты,митинги,стрельба...
Кипит,бурлит людское племя:
Долой! Позор! Хвала! Ганьба!..
Что может быть страшней набата?-
Чума народов всех времен!-
Когда вонзил кинжал ты в БРАТА!
Когда в тебя вонзил нож он...
Великий Боже! Дай нам разум!
Раскрой глаза, согрей сердца,
и сделай так,чтоб никому - ни разу!-
Не искажала ненависть лица.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268816
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2011