| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503664
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Чоловік лежав на спині. На ньому зверху сидів інший і безжально товк обличчя кулаками. Той, що був знизу, вже не супротивився, а мирно розпростерся на землі. Його очі дивились в небо невидющім мертвим поглядом. Лице поступово перетворювалося на суцільне криваве місиво. Там де був ніс, виникла діра. На бровах виросли гематоми. Ліва щока стерлась до кістки, а під правою виднілася щелепа. Був цей чоловік вродливий чи ні, вже не мало значення. Він помер не від першого удару, але задовго до останнього.
Чоловік, що був зверху, знесилився. Він товк винного більше години. Руки вже нічого не відчували, але все рівно продовжували опускатися на те, що лишилось від обличчя. Дихання було важким. Тіло було вологе від поту. Серце дико калатало. Врешті-решт, знесилений чоловік звалився біля мерця.
Навколо була сила-силенна різного люду, який байдуже споглядав.
- Помстився? – запитав хтось.
На відповідь бракувало сил: таким важким було дихання. Чоловік лише схвально захитав головою.
- Тепер все справедливо?
Вбивця став навколішки. Цього разу повільно вилетіли слова:
- Ні… мабуть… що… ні… не справедливо.
Натовп зайшовся якимись перемовинами. За хвилину хтось почав викрикувати:
- Люди! Дозвольте мені помститися за свого чоловіка?
Почулися схвальні вигуки. Жінка вибігла з натовпу і відразу вдарила чоловіка ногою в підборіддя. Кілька зубів вилетіло разом з кров’ю. Чоловік охнув і впав спиною на теплу землю. Зверху сіла жінка і почала сипати невмілі удари. Сил захищатися не лишилось. За годину все скінчилось.
- Помстилась? – знову запитав хтось.
Знесилена жінка дивилась на свої скривавлені руки, що від болю трусились. На них падали поодинокі краплі – сльози.
- Так. – не відводячи очей відповіла вона.
- Тепер все справедливо?
- Так. – плакала вона. – Тепер справедливо.
Натовп заревів щось мало зрозуміле. А потім хтось мовив:
- Люди! Дозвольте помститись за свого батька?
Усі знову схвально закричали. Вибіг хлопець і почав товкти жінку.
Це продовжувалося дуже тривалий час. З сили-силенної натовпу щоразу хтось виходив мститись за вбитого: чоловіки, жінки, старі, діти. Все закінчувалося смертю та втомою. Потім знову – смерть та втома. Ніхто не забороняв вершити справедливість.
Аж ось один чоловік помстився за свого друга. Він не відчував а ні легкості, а ні тяжкості скоєного злочину. Єдине що лишилось – це втома. Інші відчуття полишили його тіло. Чоловік знав, що буде далі, і тому сумирно чекав на перший удар, уважно роздивляючись кров на руках. Але нічого не відбулося. Набравшись сміливості, він підняв очі. Навколо не лишилося жодної живої людини. Чоловік підвівся і, хитаючись, пішов у напрямку, якого не розумів.
Сонце байдуже палило мертві тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487880
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2014
І коли літери не можуть триматись рівного ряду,
Як звуки в голові пискляво викрикують,
А гомін кімнати тебе обтікає і виливається через вікно...
Мабуть, рішення не приймаються самостійно.
Вони як пологи - складні й очікувано-несподівані.
Рішення обтяжують наслідками та легкістю.
І Коли світло під самісінькою стелею
Висліплює твої натомлені збайдужілі до боротьби очі,
А руки не можуть відштовхнути з обличчя сорому...
От якщо бігти аж до знесилюючої втоми,
Котитись твердими сходами правди донизу,
Пам’ятаючи як звучить кожен синець, поріз, насолена рана.
І коли смакові рецептори зраджують тобі,
Переходять на бік твого ворога,
А всі тільки сміються й сміються...
Страх тільки виправдовує, знаходить димну причину.
Заспокоює примарними уявними щитами,
Які від найменшої крихти валяться.
Тоді, мабуть, все і... затанцює, оживе новітніми фарбами,
Підніметься вгору спалахами незліченних салютів,
Щоб продовжитись або початись знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482629
рубрика: Інше, Білий вірш
дата поступления 28.02.2014
Слова сложно строятся в строчку
запятая - точка!
Но очень легко напиться! Хотя и это уже стало сложным:
Нет для локтей опоры надежной,
Стакана, что б в руке приятного,
Многократного алкоголя и честной рожи!
Вот и сложно!
Даже в одиночку
запятая - точка!
Легко улыбаться, легко!
Когда бивни лицемеров тошнотворно
Оголяются перед тобой, светятся.
Дать бы в морду, что б полмесяца
Ходил и думал!
Но я - мал!
Я - скуп!
Я - трусок!
Что б мудрёным к носу мазать.
Мудрость - высшая зараза!
Так её ведь не излечи -
И себя лишь искалечишь.
Остаётся лечь и плакать,
Что б души вся эта слякоть
Укатилась с тёмной ночкой
запятая - .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471510
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2014
Уже вторые сутки
Между нами одни промежутки
В километры-минутки...
Твои глаза-незабудки
Заставляют скучать.
Жаль, нету такой маршрутки,
Что могла бы насквозь промчать
За пару секунд расстояние в полмесяца -
Да лучше сразу взять и повеситься!..
Новый год. Конечно же будет весело
И может я на мгновенье забуду о скуке.
Но как можно забыть твои руки,
В которых путались мои пальцы,
Когда от холода трусился зайцем?!
Вонзилась в голову сквозным ранением,
Местоимением с огромной буквы,
Счастливым солнечным похмельем
Без боли в голове и воркования желудка.
Так долго без тебя - вторые сутки...
Вот эти вот километры-минутки
Смягчают ровные буквы,
Добрый нежный голос в телефоне,
О том, что дома тепло и спокойно,
Что дел - море,
Что тоже скучаешь...
И вот когда это прочитаешь,
Или телефон тобой замолчит,
Знаешь, всё умножается, плюсуется,
И эти долгие чёрствые улицы
Давят на горло...
Но мы встретимся снова!
Я буду держать твои руки
До состояния треска!
Мы опять вместе!
Слава Богу, мы снова вместе!..
Уже вторые сутки
Километры-минутки,
Километры-минутки,
Километры-минутки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303384
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2011
Иногда хочется ничего не хотеть..
Закрыть глаза на замок,
Пропустить все, что с ошибками между строк,
Вызывает в голове нервный ток.
Бросить курить, так и не начав.
Повстречав проблему с решением на пути -
Тяжеловато мимо пройти
Вот и пользуюсь моментом.
Но оставаться сегментом
Вечного знака вопроса,
Что так по-людски просто
Застыл у тебя на лице - не хочу.
Промолчу.
А лучше и вовсе уйду
Собирать свои камни.
Нам вместе чересчур странно,
Явно
Мы научились преувеличивать славно
Собственные слова,
И потом, что б не болела голова,
Ламаем себе пальцы,
Что б снова научиться чувствовать..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298134
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2011
У відображеннях одні ескізи.
Там мало правди, але тон,
Який примушує наповнитись валізи,
Біжить по колу безкінечний марафон.
Закон брехні суттєвий,
Миттєво роздирає очі..
Так от - не хочу
Засинать посеред ночі
Від утоми.
Бо безкінечні коми
Безкінця тікають мови
І доводиться мовчати.
Грати розхитав з кількох ударів,
А землетрус у серці менше з пари балів
За шкалою Ріхтера.
Літера підводить,
Зводить
З розуму безсилля
І я в своїм свавіллі
Захлинувся, спився,
Збився
З ритму на дві долі.
Годі! Досить! Вже не смачно!
Лячно в однині -
Не я, не ти, хоча б вже ми.
А тут - спекотно, наче в пеклі,
Повикидав всі меблі,
Та все одно тіснитись треба,
Бо скоро з НЕба
Буде дощ.
Від тебе розучився римувати..
В очах заплющених мовчи..
Ось наберу у вуха вати -
На десять буде щастя, полічи..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2011
навчись, будь ласка, брехати!
я більше стану посміхатись
від твоїх зашаблованих слів.
стараюсь встигати стирати
недоїдки снів,
що зашморг тягнуть вниз.
в твоїй голові маленький каприз
перетворився на концерт для пауз з оркестром.
добре. мовчи. навів лад. тепер в голові більше місця
для всяких непотрібних речей..
так от, що б я даремно не лічив ночей
навчись, будь ласка, брехати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2011
Забор, зараза, пристает и просит сигарету,
Ветер материться и, козлина, ноги путает.
Упал, лежу, опершись на планету...
Один асфальт хороший - он меня баюкает!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293517
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 16.11.2011
даже музыка не помогает..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293022
рубрика: Проза, Сатира
дата поступления 14.11.2011
Твои глаза торчали у него из-за плеча,
Сверлили паркет, искали опоры.
Истлела, завоняла свеча,
Оставив по себе немые споры.
Смешная прическа, губы чересчур красные -
Не к лицу тебе они, как будь-то чужие.
Мы друг другу стали ясными
И даже немножечко злыми.
Такие же спокойные руки,
Которые согреют и порежут.
Паузами стали звуки
В диалогах и между.
А помнишь?.. Нет, наверное забыла.
И это к лучшему - в душе не держим грязь.
Зеленый чай и джаз любила..
Сейчас не знаю - оборвалась связь.
А тут случайно встретились взглядом..
Мне без тебя не умереть седым!..
Какой-то дед поднялся и осыпал ядом:
Прекрасный тост - «Здоровья молодым!»..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291686
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2011
Устал.
Одинаковые оконные рамы,
Одинаковые спальни,
Одинаковые краны
С хлорированной водой
И раковиной пустой.
Устал.
Пересчитывать пальцы,
Перечитывать мысли друзей,
Перемазывать смальцем
Собственный ад,
Где куратор всем рад.
Устал.
Отвечать на ответы,
Округлять без остачи,
Аннулировать сигареты
Надоевших людей,
Олюдевших зверей.
Устал.
Загонять совесть в угол,
Забывать первые строки,
Завязывать нервы туго
И стоять из завязанными на груди руками,
Поддерживая тишину и расстояние между нами.
Устал.
Называть всех по имени,
Назначать короткие маршруты,
Надеяться на присутствие времени,
Которое акцентирует причины
И аккуратно расставляет мины.
Устал.
Одинаковые оконные рамы,
Одинаковые краны,
Одинаковые слова,
оДинаковые слова,
одИнаковые слова,
одиНаковые слова,
одинАковые слова,
одинаКовые слова,
одинакОвые слова,
одинакоВые слова,
одинаковЫе слова,
одинаковыЕ слова...
Устал.
Жаловаться на тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289909
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2011
От перебитых фраз одни избытки!
По нитке
У калитки
Все собираешь нужные глаголы,
А в результате - споры,
Ссоры,
Снова мысль забита головой,
Одной
Пустой
Противной сажей,
Которая по сути мажет
И все время между первой и седьмой
Мажорного состава!
Странно:
Когда успели наши руки постареть?
Лететь
От слов отравленных подальше
И что б поменьше фальши
На устах.
Один единый страх,
Где в снах,
Что кончились затворством,
Упорство
Давит на колено с перелом в трех местах
И страх
Меняется на боль.
Мой
Бой
Начнется слишком рано,
Но я успею догореть,
Что б улететь
Пораньше,
Туда, где, однозначно, меньше фальши,
Здоровая еда
И знаки равенства всегда
На большее плюют.
Приют
Для собственного эго
Из мяса и дурных манер -
Ужастный получился зверь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289320
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.10.2011
От сигарет никакого толку,
Никакого ефекта от алкоголя,
Остались иголки
И немножечко моря
У тебя в волосах.
В небесах запахло жаренным -
Будет дождь, гром и плохое настроение.
Сожаление тебе не властно.
Разгром со счетом 0:0?! Прекрасно!
Все согласны на перемирие,
Только не воюющие страны,
Странно тогда - зачем война?
Снова играться в "дважды два"
И отвечать восьмизначными цифрами
Не собираюсь!
Стараюсь увлекаться мифами,
Ритмами,
Быстрыми именами,
Что загородили путь между нами...
Кое-что получается:
Забывать расстилать кровать,
Опять ложиться спать,
Знать,
Что все ушло с температурой,
Сбитой хмельной микстурой
С экстрактом обмана и меда
(Они всегда вместе - такая уж мода!),
С запахом сумасброда...
Погода не так уж плоха,
Просто шутит плохо иногда.
Ведь у нее плохое чувство юмора
И, думая, что все смеются,
Кидает шутки в города,
Каким так нужно иногда
Побыть серьезными сперва,
А уж потом кататься по полу от смеха...
От сигарет никакого толку,
Никакого ефекта от алкоголя.
Остались иголки
У моря
И двое,
Что нашли себя на горе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287742
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2011
1. Тиша з присмаком кольору.
Дощ зі сліз неба.
Ідея позбулася наміру.
Відчуття реальності потреба.
2. Смак під колір тиші.
Сльози небом заперечують дощ.
Позбулися наміру миші.
Реальності завжди потрібно щось.
4. Колір тиші гіркий.
Небо з дощем сперечалось.
Намір ідеї нудний.
Потреба у кавіі зосталась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2011
Мы настолько разные, что почти одинаковы!
Ты, например, не любишь дожди и слякоти,
А я обожаю запах корицы,
Твои долгие ресницы
И поспать.
Застелить кровать для тебя - мучение.
До сих пор ненавидишь физкультуру, труды и черчение.
Поешь песни в душе
И очень редко меня слушаешь.
Ты вечно опаздываешь на последнее метро,
Цитируешь известных героев кино,
Любишь морожено и Шопена полонезы,
Ну, и что б я почаще был трезвым.
Как ребенок хохочешь в общественном транспорте,
Никому не показываешь фотографию в паспорте.
Рисуешь пальцами на запотевших стеклах,
Смеешься капелькам на окнах.
Тебе идет хорошее настроение,
С большой буквы местоимения
И странный внешний вид,
Хотя такое редко может быть...
Я вот, например, кофе обожаю,
А у тебя от него одни жалобы.
Слушаю Бабкина и ACDC,
А ты от них только злишься.
Скажу "Да", ты ответишь - "Нет".
Приготовлю ужин, а ты скажешь, что хочешь обед.
Подарю цветы - у тебя на них аллергия.
Испытываешь на прочность, а потом делаешь из меня дыбила...
Я не против. Сама ведь все прекрасно понимаешь.
Только вот плюс к минусу тянуться должен, а ты все стереотипы ломаешь,
Доказываешь миру свою правоту, кричишь на меня матом,
А я все уворачиваюсь хмельным акробатом -
Поддержать тебя хочу! Помочь хотя бы словом!
А ты убираешь руку с плеча и уходишь длинным коридором.
Холодная походка безжалостно-одинокой женщины.
Твоя сила даёт нам только трещины,
В которых сами наше счастье закопали.
Вот судьба - лепи! Отделались легким оригами
На двоих...
Прекрасная пара - стерва и псих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287084
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.10.2011
Не верю тебе больше! Надоело
Считать на пальцах битые осколки!
Все руки обрисованные мелом,
А из самой картины мало толку...
Осталась злость да малость скуки
За чашки выпитого чая:
Выходит зря они нам грели руки?!
Что б мы держались дальше края?!
Вокруг да около ходили,
В надежде на дорожный знак.
От этого лишь звуки разбудили,
Соленые и горькие на смак.
Все это переползло в дешевое кино,
Напоминает в ванной комнате рыбалку!..
Плевать уже на все! Пойми одно -
Мне просто чашки..
чашки жалко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2011
На наступній я схожу
З розуму.
Три - вожно,
Два - не важко,
Один - можна.
Не можу тільки ще,
Але пройде
І тінь,
І сонце,
І вино.
Давно три - вожно,
Два - не важко,
Один - можна,
Як завсіх.
Тільки не псих!
Годинник на спині
Рахує час
Для нас,
Для всіх кому три - вожно,
Два - не важко,
Один - можна.
Хіба так треба?
Пішки до неба
Автостопом
Повільним кроком
Вчасно добіжу,
Бо на душі три - вожно,
Два - не важко,
Один - можна.
Лише один!
Бо далі нуль,
А там - амінь,
Лише амінь...
Три - вожно,
Два - не важко,
Один -
страшно..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283326
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 29.09.2011
Почнемо з кінця: кінець.
Все, пішли титри, вмикається світло, всі мружаться та піднімаються з крісел, дістаючи язиком прилиплий до зубів попкорн, ліниво потягуються, поправляють штани, які приклеїлись до дупи, роблять відрижки від всюдисущої коли, сміються, хлопють один одного по плучах, мовляв: "цікава кіношка, правда?", інші навпаки - "і я погодився на таку муру?!", хтось починає комусь дзвонити, хтось лірично та замріяно мовчки йде до виходу, є такі які продовжують цілуватися, а потім зупиняється з таким виразом, типу: "що? вже скінчилось?", а хтось продовжує мирно сопіти...
Так от, я не хочу, що б коли почнуться мої титри, хтось жалів про те, що дивився нудний фільм!
Початок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275821
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2011
Кто выключил мою музыку?
Кому кусочек руки оторвать?
Вы думаете это глупости?
А я тут, между прочем, пытаюсь танцевать!
Не нравиться, что я включил?
Тогда готов повысить громкость!
Мне сидеть на месте нет причин -
Уж опустела моя емкость!
С тобой вести беседу не хочу -
Уйди, пожалуйста, по дальше!
Сейчас вот "Ленинград" включу,
И потанцую в одиночестве, без фальши,
У открытого окна на город дикий,
И подпевать! И подпевать срывая горло!
Хоть и танцор я невеликий,
Зато все это очень-очень здорово!
Люблю вот так вот танцевать:
В руке - бутылка, в ушах - простейший ритм.
Тебе, дружище, не понять,
Чего на самом деле стоит этот миг!
Видишь сам что я в движеньях никудышний,
Но я стараюсь - это главное!
Тут однозначно кто-то лишний,
Поэтому уйди, ты - существо бездарное!..
Гость тихо хлонул дверью,
Я допил "Советское шампанское":
Мы счастливы не по поверью,
Такая ведь у нас душа - славянская!
Дотанцевал - хороший вышел танец!
Сам Шнуров прокричал мне "Браво!"..
Возле окна упал пьяный засранец -
Заплакал.. Хорошая вышла забава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274345
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.08.2011
картай себе за власні помилки!
бо за досвід треба ж заплатити?!
підпалюй спогадів німі рядки
та спробуй в спокої прожити
набридло? мало перспективи?
а що хотів від власного НіЩо?!
рахуєш поперечні зливи?
перемагаєш у словах? ТойЩо?
ті граблі, що розбили вчинки,
розкинуто на кожному кутку!
а в голові мелодія з пластинки:
"тримай! тримай мене за руку!".
з останніх сил себе тримаю -
зірвусь на що-небудь, спинюсь.
не відчуваю час - лише триваю,
впродовж бетону нишком прокрадусь.
заснути на руках у дива,
зробити голосніше тишу.
ось меланхолія тебе скорила -
перетворився на сіреньку мишу.
але ж не миша! не пацюк!
все до ладу у сіроманця.
зникає з погляду чийсь звук
і тикаєш у простір пальцем.
тікєш вовком від своєї зграї.
тобі давно в колорі сни не сняться.
продовжуй помилятись, сука, далі -
дурні лиш на своїх помилках вчаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2011
Круги под глазами алкогольным опьянением
Считают минуты до встречи.
Уже мало что лечит
Нервы и сомнения.
Между строк одни только маты.
Зачем тогда строки?
Придумали тыкать невпопад
Свои ровные буквы, свои заботы.
Между парой вздохов – долгий глоток.
Как вонючий озоновый ток,
Что воскресить лампочку смог,
Так и он прибавляет глупости.
А пальцы, довольствуясь тупостью,
Пишут той дерзкой даме стихи,
Что б понимала разницу между «Мы» и «Ты».
Цветы никогда не дарил и не буду.
Просто нету таких цветов,
Что б заменили значение слов,
Которые можно лишь промолчать.
Закричать на лавке пустой,
Что под окнами жилого дома,
Как будто кончилась кома
И вот он жизни праздник!
Пьяный проказник заплакал во мне,
Тишине прокричав ее имя.
Услышали все, попросили заткнуться.
Свернуться в клубочек пришлось,
Нашлось чем укрыться,
Нос щекочет корица,
Теплая холодная столица
Продолжает материться…
Чёрт!
Чего ж от тебя так не спится?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273872
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2011
Мне кажется я тебя ненавижу.
Твои руки пахнут его волосами.
Отойди, пожалуйста, по-ближе
Что б шире мне дышалось небесами!
Исчезни! Прекрати мне сниться!
А лучше - снись до рвотного рефлекса!
Из-за тебя мне так легко напиться
От нехватки ровного скупого текста.
Ты мало говоришь и больше убиваешь!
Бывает даже стыдно за себя.
Вот этого вот человека знаешь,
А он не хочет больше знать тебя...
Ну, раз на это воля Бога,
То пусть предстанет переда мной
И скажет: "Надо так, Серега!",
Но Он ведь на слова скупой...
Я тебя ненавижу настолько,
Что до сих пор в башке сидишь!..
Ты улыбаешься ему легонько,
Ты рядом с ним тихонько спишь...
А он думает, что ему повезло!
Ты же уверена, что это судьба!
Один я только выгляжу смешно!
Для других это все - ерунда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272868
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2011
А ты сможешь уйти, если я промолчу
В ответ или на вопрос твоего молчания?
Сбесившись, за тонкие плечи схвачу,
Затрясу, добиваясь правды звучания.
Ты будешь просто наивно смеяться в лицо,
Я - терпеливо сдавлю сигаретный дым,
Разливая на пальцы стыдливо-красное винцо,
Что делает даже беса немного иным!
Пострадал, протомился в сомнение,
Что сменилось в декоре привычном?
Все те же ошибки в простом местоимении,
Что побывало в сердце статичном.
Мозги понимают все больше чем надо,
По тому-то и делают дурость за дуростью.
Как тают в стакане куски шоколада,
Так и я довольствуюсь сухостью.
Сколько нужно писка, что б сбежать от себя?
Сколько соли должно быть на ране открытой?
Что б дышалось легко – нахватает тебя,
В голове моей больной на долго вбитой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272867
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2011
Не вини меня, дружок,
Что перебрал я на глоток.
Душа летит от нашей встречи –
Не виделись почти что вечность!
Ты возмужал да похрабрел…
А я где только не горел
От алкогольного пожара:
С друзьями пить – привычкой стало.
Их видеть стал уж очень редко,
Но за встречу - наливаем метко!
И вот давай сейчас с тобой
Мы накатим по одной!
Не пьешь? Меня не уважаешь?
Я – алкоголик? Так считаешь?..
Признаюсь честно: стыдно перед каждым братом!
Что не день – одни утраты.
Год назад я потерял любовь,
От которой закипает кровь!
От которой жить охота!..
Но эта не твоя забота…
Затем утратил веру и надежду,
Что снова будет все как прежде!
Что, как тогда, летать начну!..
Да нет – медленно иду ко дну…
Утратил дар счастья нести людям.
Они привыкли получать на блюде
Мои улыбки, звонкий смех!..
Теперь готов плевать на всех…
Совсем недавно потерял мечту.
Боюсь, что больше не найду.
Гниет душа в обмяклом теле,
Там поселились злые звери…
Друзья надежные остались
Утешать меня старались,
Да напились со мной…
Таска, дружок, хоть волком вой!
А вот минуточку назад,
Утратил твой надежный взгляд…
Я рад что встретились с тобой,
У меня нормально все, пока живой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272815
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2011
Відчуття апогею
Змішане зі сміттям та звуками алеї.
Прихист для знедолених
Та від відчаю за сонцем зморених...
У цього міста дивна пика -
Безкомпромісна та велика,
Незграбно складені маршрути,
Які заламують побиті руки.
В бомжів урбаністичний досвіт -
Безкінечна війна за вторичний простір.
Протяги підземних переходів
Примушують мовчати на одній довгій ноті.
Короткі тільки ноги у аптеки...
У цих квартир багацько спеки,
Та дуже мало вікон
По-самотньому безликих.
Тут аж смердить швидкою їжею -
Зі смаком поспіху, не свіжою.
Загримовані під правду поліцаї
Шукаю тріщини у зграї.
Вокзал. Зупинка. Перекличка.
Столиця схожа на шкідливу звичку -
Головний біль, дешеве порно.
Не зірвати б з глузду горло..
Камери спостереження в холодних книгарнях
Протистують камерам схову... Ну хіба так гарно?!
Парки набиті пляшками та малечею -
Я чую! Я ЗАПЕРЕЧУЮ!!!
Завжди гримоване під кінозірку
Даєш лише одну криву картинку
І викликаєш сміх... Прекрасні очі карі,
Але завжди одне: "Шукайте, сука, далі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272814
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.07.2011
Мы гуляли ночным городом,
Что взвинтился и затих.
Разговаривали шепотом,
Вспоминали чей-то стих.
Ты лениво давила улыбку,
Сложив руки на груди.
Потеряв общения нитку,
Тяжеловато дальше идти.
Бросались фрагментами фраз,
Как кидают спасательный круг.
Но что-то же еще держит нас,
Кроме пары остро-нежных рук?!
Звёзд на небе было мало,
Редко где горел фонарь.
«Наверное, уже домой пойду» - сказала,
А я ответил: «Жаль…»
В твоем окне немножко света.
На прощанье ничего не скажу.
Не по-осеннему одета,
Дрожишь и шепчешь: «Я пойду…»
Тебя держать не научился
И почему-то даже не стараюсь.
Пойми: я в тебя ни черта не влюбился!
А ты снова заснешь улыбаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272007
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2011
їх у місті було тільки двоє:
він, вона та старюче каноє.
вони не знали що то є
Любов
він ішов до її кімнати,
їм ніколи не хочеться спати.
вони лиш разом можуть мовчати
бо то любов
дарував найдорожці дарунки,
а вона полюблюла цілунки,
колекціонуючи візирунки.
бо то любов
вони завжди встигали на останнє метро
після заключного кіно,
що поріднило їх давно,
бо то любов
вона смажить яєшню та каву,
наспівуючи пісню цікаву.
він тішиться від її весняного стану,
бо то любов
на годинники дивляться рідко -
погляд час розцінює швидко.
вони знають як летіти мітко,
бо то любов
їх у місті було тільки двоє:
він, вона та старюче каноє.
вони не знали що то є
Любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Накласти громадну кучу в душі,
Прикрити все це діло листям,
Заховати лезо в рукаві
І стрибати з місця на місце.
Кидати влучні блискавиці,
Посміхатися при зустрічі,
Не розуміти значення різниці,
Переставляти нутрощі
А потім просто геть піти,
Забувши за собой прибрати.
Як буде час, то не забудь зайти -
Потрібно спогади тобі віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2011
Скажений пес, що відчував весну.
За ним все не встигав господар,
Який під впливом зимового сну
Відразу перейшов на коду:
"Куди ти так летиш?! Спокійно! -
Кричить на своє щастя кудлате. -
Збісився зовсім, вірогудно
Доведеться тебе приспати."
А пес не чув слова
Летів за вітром по дорозі.
Його вперед несла весна,
Наперекір людській тривозі.
Пащекою ловив повітря,
Ніздрі набивались втіхою,
Радісно гавкав на прояви квітня,
Що безтурботно літали над стріхою.
Спиною котився по майбутній траві,
Жмурячісь від сонячної правди!..
Радіють так лише весні!
Радіють так лише собаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2011
Хочу смеяться, веселиться,
Но почему то одинок!
В толпе знакомых морд напиться –
Налей-ка, брат еще глоток!
Бывает так, что в узком круге
Собрались все твои друзья!
Вам весело, вы без натуги
Веселитесь – грустить на празднике нельзя…
Но вдруг вонзилось одиночество,
И дружный сброд уже не мил.
Тебя так давит это общество
И ты бежишь, что было сил!
Дыханье сбилось, ноги ватой,
Упал, лежишь под звёзд надзором –
Сейчас ты можешь честно плакать
И разрывать себя позором!
«За что? Зачем? Ну, почему?...»
Все те же старые вопросы.
Ответ не нужен никому,
И ты глотаешь слёзы-росы!..
Выть охота…
Но лишь хрип твое дыханье искажает.
Немая месяца забота
Под ногти гвозди забивает!
Вдруг всё в момент утихло,
Как будто бил чудной мираж!
Молча, не дыша, в преддверье лиха
Считаешь неба экипаж.
На цифре «Хватит!» жадный вдох,
Всё понимание психоза.
Ведь ты тогда любил за двух –
Из сердца вырвалась заноза…
Встаёшь, улыбка на лице,
Дыханье лёгким стало!
Такая дикая нужда в родной душе,
Что крику в горле места мало!
«Ну, где же все мои друзья?»
Летишь, как мысль, к тем крепким хваткам!
А ты от них ушёл, сбежал, ведь так нельзя –
И снова мчишься без оглядки!
Почти летишь, в ушах свобода!
Ко всем чертям несчётность бед
К родным сердцам спешу – уйди тревога!
И снова дружный сброд!
В объятья каждого, целуешь, руки жмёшь!
Они от счастья растянули рот
И тычут пальцем: «Этому не наливать!»
«Та, сколько можно, как никогда сегодня пьян!»
«Лишь только вещи одну поймите:
Без Вас умрут мои надежды!»…
Они молчали у костра
И тихо хохотали…
Вот и сбылась моя мечта –
Земной кусочек рая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248086
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2011
Позволь читать тебе стихи,
Но очень тихо и на ушко.
Что б слышала их только ты,
Моя любимая подружка.
Они, конечно, о любви,
О снах, в которых все летают,
О том, как слышаться шаги,
Когда кого-то ожидаешь.
Наверно, будет там и смех...
Конечно, быть он там обязан!
Ведь без улыбки – мы лишь грех,
Что плотно с сердцем стука связан.
Читать я буду не спеша,
Что б ты могла меня услышать.
Там будет ранняя росса,
Там будут те, кто вместе дышат.
Пускай поверить тяжело,
Что я способен на страданья.
Моя душа, увы, давно
В пределах нервного рыданья!
Но воля слёз – пустое дело,
Их проливают все на ощупь.
А ты согреть меня сумела,
Своей безжалостною ложью…
Позволь читать тебе стихи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247835
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2011
Пересчитал все твои поцелуи,
На цифре «ноль» начал сначала.
Улыбаться друг другу уже не рискуем,
Но продолжаем случайно встречаться.
Мы продолжаем делать дурацкие вещи,
Ищем новое время, что б вылечить старое.
Едим кофе, пьем торт, курим свечи,
Но всегда не хватает малого!
Я бы голос сорвал – только б сердце услышала!
Зачем звуки нужны, если их избегают?
Ты на чувства свои слишком нищая -
Все от бедности в мире страдают!
Я, однозначно, снова перегибаю.
Ты, конечно, стратег – убежишь!
Какая разница, о чём я мечтаю?!
Ты же великий стратег – убежишь!!!
Извини, что сорвался на крик.
О тебе только он вспоминает.
Ну а я… уже забыл твой лик
И слава Богу – помогает.
Он помогает быть сильнее,
Твердит, что снова все пойму.
А я ему в ответ: «Быстрее!
Завою скоро на луну!».
Молчит. Не пишет… Ну и пусть.
Ответ уже не нужен мне.
Разорвать бы в теле грусть!
Разгуляться в тишине!
Так свистеть, что б все оглохли!
Хохотать до слез счастливых!
Все моря тогда б усохли!
Начался бы пир ленивых!..
Ноль. Ты меня целовала меньше единицы.
Слушал каждый вздох прохладно.
Видишь, уже нету разницы –
Отдельно ты, отдельно я… Досадно.
Стоп. Сдаю назад.
Заколесило в листья.
Знать тебя был очень рад,
Не видеть больше – счастье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247834
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.03.2011
Как громко чеканят часы!
Ветер позорно в окно завывает.
Только я и молчанье свечи,
Которое даже не греет… а убивает!
Когда уже начнется дождь,
Что б снова в рюмку превратится?!
Но в этот раз, увы, позволь
С горла его слезами насладится!
Дождь заливает пустоту,
Что от нее в груди осталась,
А я все продолжаю верить в ту,
Которая меня убила малость!
Но на ее зла не держу –
Сам виноват, что в душу влезла.
Лишь ночь – я Господа прошу:
Живи, люби, твори безмерна!..
Молчанье тихо зарыдает,
На крик сорвется тишина.
О Вас уже я не страдаю –
Бутылка выпита до дна!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247615
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.03.2011
"Простіше буть!" - і руку на плече кладе.
Спочатку хочу страти, але як завжди промовчу...
"Ти забагато думаєш! - з пащеки алкоголь несе.
Ти тільки попроси і я тебе навчу!"
"У простоті я просто майстер! -
Починає гуру слова, великий маг і чародій. -
Життя твоє - німий блокбастер!
Тому на це усе забий!"
Як сподіваєшся на ласку,
То знай - суфльор завжди німий!
Як думаєш, кохання - казка,
То просто на усе забий!
Бажаєш кожному на цій планеті щастя?
Зрозумій на скільки ти дурний!
Не віриш? Запитай у Насті,
Як ні - на все забий!
Тут кожен сам собі творець!..
Доречі, ще пивка налий...
Знайомий є у мене. Він митець!
Так він завжди кричить:і "Забий!""
Цілу лекцію уважно слухав.
Професору пивка долив.
Зняв у себе макарони з вуха.
"Пішов у дупу!" - перший раз в житті забив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247389
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2011
Он дурачёк!
В хмельном угаре каждый вечер
Бежит таращиться на звёзды.
Как будь-то эти дыры сверху что-то лечат,
Как будь-то исчезают слезы.
Он смотрит жадно в небеса
И молиться на их сиянье.
В ответ небесная роса
Ему молчит в унылом покаяние.
То смех, то боль, а то и вовсе беса
В его лице есть шанс увидеть.
Но вы не трогайте балбеса,
Не вздумайте его обидеть!
Душа романтика тонка.
Слова ж людские - очень остри.
Неаккуратно-резкие рывки ножа –
Зашить тепло внутри не просто!
Пускай глазеет – вам то что?!
Неужто совесть разоралась?!
Он жаждет лишь дышать легко
И понимания хоть малость!
Пускай себе сидит и смотрит.
А вам должно быть наплевать –
У вас и так свои заботы.
НУ, ДАЙТЕ ЧЕЛОВЕКУ ПОЛЕТАТЬ!!!
Не смейтесь, что он сам грустит.
Пусть даже псих, пускай бездельник.
Он лишь пытается себя спасти,
Глядя в космичный муравейник…
Нашел в кофейной гуще друга,
Молюсь весне – да все не так…
Моя сердешная подруга,
Признаюсь честно: я – дурак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247387
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.03.2011
Вчера был снова пьян!
Хмельно с утра дыхание.
Во мне огромнейший изъян:
От девушек одни страдание!
А может просто свыше проклят
Влюбляться в тех, кто бьет сильнее,
Кто может нежно, не робея
Убить?
А ты её все молишь: «Тише.
От слов твоих душа взлетает -
Улетит к чертям – и не поймаешь.
На что тогда такой калека надо?
Молчишь.
Меня твоё молчанье закопает!
Когда живой, в сырой земле противно,
Хотя из-за тебя мне ног уже не видно!
Не плач! Не надо так рыдать!
Твоя слеза мне вены режет.
Позволь по-честному обнять
И снова будет все как прежде:
Лишь улыбаться от тоски,
Плевать в обрыв из собственных вопросов.
Мы сами жизнь свою кладём в тески,
Мы всё влюбляемся без просу.
Ну, как ты запретишь любить?
А я тебя как этому заставлю?
Остается в сердце гвоздь забить,
И табличку повесить: «Не беспокоить!».
Но, все ровно, без стуку в душу рвутся,
Ведь там ты не найдёшь преград.
С тобой в одной мечте проснуться
Я был бы несказанно рад…
И ночь к концу уже близка.
И снова нет конкретный слов.
И лишь бутылка у виска.
И лишь одна единая любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247166
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.03.2011
Прокидаєшся, а сніг сміттям кує об землю.
Вітром може підлетіти вверх,
Або з розгону вдарити в обличчя.
Та все одно влягає на поверхню.
Він хоче просто до весни пролежать.
Що б не турбувала плюсова температура
І маля каталось на санчатах,
Чи ліпило з нього бабу…
А пам’ятаєш, обіцяла влучити у мене сніжку,
Щоправда, то було в сліпучу осінь.
Я уявив, злетів і вічність падав –
А сніжка досі десь лежить…
Назвав знайому на твоє ім’я,
Бо в ній побачив частку сміху,
Який злітав із твоїх уст –
Згорів від сорому, замріявся про осінь.
Уявляєш, я ішов по вулиці і всюди бачив люд,
Який з твоїх часток складається
І було так, неначе то ходила ти.
Осиротів. Схотів мовчати. Крик.
Всі обертались і у скроню палець,
А я лиш «Здрастє!» відбивався.
Розширені очі качають серце,
Як не знаєш кому з ілюзій довіряти.
Але то всюди була ти!
На ескалаторі з тобою привітався.
Подивилася на мене, як примара:
«Вибачте. Я обізнався!»,
«Нічого! Так буває часто.».
І так чотирнадцять разів.
Перон переповнювався тобою.
Задумав втечу.
Але змирився з твоєю байдужістю,
Примусив себе заспокоїтись.
Кажу: «Вона далеко! Будь сильніше»,
А серце вибиває з ноги груди.
Під’їхав поїзд, що заглушив голоси.
Я зайшов у його шати
І щастя – зникли знайомі частини.
І, не знаю як описати – справжня єдина ти!
Відразу перетворився на коробку.
Дрібний такий коробець, що загубився за шафою.
Лише одні очі та глотка,
Яка нервово ковтає слину.
То справді була ти –
Обізнатись на цей раз не міг.
Змінилась, стала мене не помічати,
А я зрадів, що не угледіла.
Щось всередині скомандувало: «Треба тікати!»,
А я, як останній боягуз… залишився поглядом тебе цілувати.
Ти змінилась, стала ще кращою.
«Як твій Бог? Як душа? Не боляче?» - хотів все спитати,
Але ж боягуз… тільки й цілую на відстані апатичних пасажирів.
Все читала без смаку рекламу,
Яка з’їла до ребер усі твої реакції,
Я не міг зупинитись тебе цілувати,
Тому просто відвернувся.
Ти виходила на тій же зупинці, що й я.
Безтурботні, мінливістю сповнені кроки.
Не вийшов, а поїхав далі,
Бо просто б не втримався і тебе поцілував.
Ти б звичайно злякалась такій несподіванці,
А потім би мене прокляла.
Я б просто сказав: «Дякую!», посміхнувся
І кинувся на шпали, чекаючи поїзда.
Лежачи в очікуванні металевої долі,
Просто наспівував би твою пісню,
Яка з голови категорично не виходила.
І обов’язково заплющив би очі…
Проїхав аж до кінцевої з порожньою від думок головою.
Пересів на протилежну колію.
Запізнився на сорок три хвилини.
На мене кліпали пальцем, що я не пунктуальний,
А я просто лежав десь там далеко на шпалах і співав твою пісню.
На табло було 3:14 – скоро прибуде черговий, наповнений людом поїзд.
Вони мене не знали, але чомусь співчувають моїм частинам на колії.
Я їм за це не дякую.
Бо просто помер.
Черговий раз.
Від випадкової зустрічі з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247165
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 15.03.2011
я не люблю комунізм бо не знаю що це таке
простіше сказати навіщо зайцю стоп-кран
ніж думки про відмерлий від сідниць комунізм
але я спробую писати та думати без знаків
чистити на ніч чи перед нею зуби не актуально
так само як не актуально думати в слух маячню
чи ловити чашками зірки яких ніколи не впіймати
коли нормально не можеш описати людські чуття
тут навіть не буде романтичного МоГо кохання
бо і знаків що ділять слова на великі й малі тут не буде
хіба що думаю про крапку в кінці але ще хоча б трішки
набрати слів потрібно аби спокусити тіло до сну
зізнаюсь чесно відвертає коли хмільні водії хмільного міста
не зупиняють своє жовтоморде створіння від примхи руки
що слухняно реагує на всі пропозиції нервової системи
яка безсистемно розуміє всє значимість людських вад
а я просто спізнився коли автобус щастя віз усіх до табору
де з наметами та морським піском можна нажертись казінаків
лишився на зупинці чекати чергового літака який тут не сяде
в жодному разі не сяде зуб даю що не сяде повір що не сяде
сідає хай йому грець сідає прямо на цій дорозі до табору
я звичайно шокований бо ніколи літаків на дорозі не бачив
як і дорогі на якій написано білим щастя сорок кілометрів
але це ж моя хвора уява тому дайте я познущаюсть
політ нормальний погода суттєва температура відсутня
пляж на якому є все бо нічого насправді не має
навіть казінаків
навіть комунізму
хотів написати білий вірш а вийшов без знаків пунктуації
як на мене повна маячня та ще й без жодної думки
але я живу в демократичному социумі з домішками папіроні
тому срав я на всіх хто не вірить в чесне кохання або комунізм
крапка крапка крапка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247015
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 14.03.2011
В знайомих запахах завжди присутні звуки,
Які відлунням обертонових тіней
Примушують мовчати на людей,
Що тобі чесно тиснуть руки…
В знайомих запахах завжди присутні звуки.
В знайомих звуках відчуєш дотик,
Що воскрешає душу, гріє тіло –
Від нього все твоє життя згоріло.
Лишився лиш маленький іграшковий плотик…
В знайомих звуках відчуваєш дотик.
Від дотику воскресне спогад,
Коли безглуздість слів сягала апогею
А двоє все ходили над межею
Своїх недосконалих та кумедних вад.
Від дотику воскресне спогад…
У спогадах правдиві очі
Велично дивляться на залишки раба,
Який не вірив, що любов сліпа
І плакався на бога осінньої ночі.
У спогадах правдиві очі…
Підробити погляд неможливо.
Там є усе, що встигли промовчати,
Але ж нам краще цілувати грати
Власної тюрми… Оце так диво –
Підробити погляд неможливо…
Від погляду спадає крига
З відмерзлого клапана серця.
Ти тільки на мене не сердься!..
Кава, зірки, перечитана книга.
Від погляду спадає крига…
Але за мить прийде весна.
Знайомий запах чи щось більше?!
Порада тут лише одна:
Відкрийте серце – стане ліпше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011