| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
1 куплет
Що під шаром шкіри? Душа. Нема глибше.
Всі війни і суперечки на обличчі облиште.
Чому за життя так і не став суперменом?
Графа"цілком таємно",стою над небом.
Надихаюсь видиханням і пізньою порою.
Тільки нереальні завдання кладу перед собою.
Політ каміння,думаю,піді мною прірва.
Відпускаю злість в пошуках совісті,стою рівно.
Що далі? Пройдені уже всі рамки.
Токсикоман на плечах,видіння як у Ванги.
Шукаю пригоди,кишені набиті метадону.
Відчуття польоту під небом,сиджу дома.
Ще один дзвінок,ще одне допобачення.
Тільки під кінець життя набуває свого значення.
Приспів
ці слова вже забуті згадались не мною.
Бо я бюся в війні за право лишатись собою.
Закони життя заковані в моду
ай та я махав писати далі,але там круто
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011
***Пісенька***
надто багато
запитань ,
я скажу просто
стань ,
згадай все,що
було,
згадай моє
тепло ,
згадай мої слова,
згадай усе сама,
ти станеш на
дорозі ,
і серце вже в
тривозі ,
заплачеш
вкотре ,знов,
я зрозумію,але в
мені любов,
я боюсь твоїх
слів ,
я боюсь почуттів,
я боюсь щось
сказати ,
й саме тому буду
мовчати .
Відпускаю,а
серце тримає.
Відпускаю,а
серце кохає.
Відпускаю,будь
ти чужою.
Відпускаю,бери
душу мою.
і ось усе,кінець,
немає двох
сердець ,
немає і життя,
бо ти вже не моя,
тепер я лиш
існую ,
нікого я не чую,
тебе більш не
забуду ,
завжди з тобою
буду ,
та у думках
лиш ,жаль,
у серце йде
печаль ,
забудь,якщо у
тебе вийде,
забудь,інакший
прийде,
і хоч тебе кохаю,
але блять
відпускаю.
Відпускаю,а
серце тримає.
Відпускаю,а
серце кохає.
Відпускаю,будь
ти чужою.
Відпускаю,бери
душу мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2011
У стакані
коньяк ,у голові
думки сп'янілі.
Я пригадаю,що
було,й тремтіння
кинеться по тілі.
А полум'я
горить,цигарка
дотліває.
Думки повільно
йдуть ,нехай все
пропадає.
Нехай
ідуть ...нехай
ідуть назавжди.
Я лишусь сам з
собою ,самому
жити краще.
І вже не буде в
серці моєму
кохання .
Не буде слів
дурних :"ти
перша й ти
остання ".
А буде просто
пустота
безмежна ,безокрая.
Й нема у ній
нікого ,один лиш
я блукаю.
Блукаю....а серце
плаче,стукотить.
Блукаю....а серце
голосно кричить.
Та я не слухаю
тих криків із
душі .
Я просто лиш
існую в простій
тій пустоті .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2011
А хто я такий?-у
неба спитаю.
Чому я не сокіл?
Чому не літаю?
Чому ж і
ти ,Боже,крилів
не дав?
Щоб ними махав і
до тебе взлітав .
Чому? А я би в
просторах витав.
Між синіми
хмарами тільки й
блукав .
Злітав догори і
вниз поринав .
Літав би допоки
я там не пропав .
За матір,за
батька небо би
стало ?
Чому й
ти ,життя,крилів
не дало?
І я лиш
живу ,живу,пропадаю.
Чому ж я не
сокіл ? Чому не
літаю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2011
Скільки
написаних
віршів .
Скільки
прожитих вже
життів .
Скільки поетів
душу вклали .
Коли писали,як
вони кохали.
Словами важко
розказати .
Що значить
справді нам
кохати .
Але на спір для
всіх віків .
Десь в світі,крізь
полон дощів.
Навік два серця
покохали .
І зразу в світі все
позабували .
І Бог у це навіть
не вірив .
Що так амур
стрілою в когось
вцілив .
Такого справді
мало на землі .
І заздрили усі їм
очі злі .
Але вони
наперекір
кохали .
І двоє десь під
небесами аж
літали .
Він пізнавав в її
очах себе .
Й не вірив,що
любов колись
мине .
Вона його
вважала
ідеалом .
Й не вірила,що
закінчиться усе
провалом .
Вони кохали до
нестями .
І не помітили як
крила поламали.
Чи може Бог
дивився не
туди ?
Чи може зле
сказали вороги?
Та виром вниз
вони подались.
І більше вже
ніколи не
кохались .
І здивувався
увесь світ .
Що закінчився
швидко цей
політ .
Що трапилось
насправді він не
знає .
Та серце її досі
ще кохає .
Вона ж не хоче
його більше
знати .
Хоч важко було
їй його втрачати.
Ніхто не знає як
це сталося між
ними .
Адже вони без
тями так
любили .
Але нажаль це
сталося повір .
І ось він уже
біжить надвір.
Думає,яке життя
собаче.
Дивиться вверх і
гірко плаче .
Шука на небі 2
зорі.
Одна десь в
світі ,а друга в
нього в голові.
Паде він на
коліна і благає.
Повернення
любові досі ще
чекає .
І думає,що в
серце йому знов.
Прийде ось ця
палка
любов ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2011
І знов оці дурні
зізнання .
І знов до Бога всі
прохання .
Ненависть знов
полонить душу.
І знов прощатись
з нею мушу .
Я мушу? Але ж я
її кохаю.!
А може просто це
коханням
називаю .
А може справді
все уже минуло.?
І серце моє
почуття усі
забуло .
А якщо й так,то
що зі мною
сталось ?
Бо скорше цього
ще не
відбувалось .
Я не кохаю...........а
що ж тоді?
І чому сни у мене
всі страшні ?
А може справді я
вже не кохаю ?
А що ж тоді?
Ненавидіти
починаю ....
Але за що? Ну що
вона мені
зробила ?
Хм... Нічого...а
може ще й
любила ......
Любила,але
боялася сказати.
А може мала
просто ,що
втрачати?
Та що ж тоді? До
кого ненависть у
мене ?
До кого?
Напевне до
самого себе .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011
Я втратив...я
втратив все,що
мав.
І за життя
страшніших
втрат я ще не
знав .
Я не живу,я
просто животію.
Цей світ забрав у
мене всю надію .
Надію більше
про життя
дізнатись .
Надію істинно у
когось
закохатись .
Надію вмерти ще
колись
щасливим .
Забрав...і
залишив мене
безсилим .
Ось таким в світі
цім існую .
Кажіть,що
хочете,я все
одно вас не
почую .
І хоча втратив
всяку я надію .
Та все одно
сиджу і просто
мрію .
Я мрію,я згадую
той час.
Коли Господь у
пару зєднав нас.
Коли у мене
радості не було
меж .
Кажи не це,що
хочеш,та в тебе
певно теж.
Коли кохав і про
кохання
розказав .
І на признання ці
нічого я не мав .
А я кохав,та й
дотепер кохаю.
Та що робити-
цього я не знаю.
Я
люблю...брехня
для неї,для мене
правда.
І світ не змінить
те ,що буде
завтра.
І світ не змінить
те ,що нині є.
Бо поряд з
щастям смуток
все жиє .
І десь кохання
тоже ще існує .
Та моїх криків
нажаль воно не
чує .............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011
...
Ну ось нарешті
настав цей день
чудовий .
Такий цікавий і
різнокольоровий.
Це день
дівчат ,жінок і
матерів.
Тож привітати
усіх я зараз би
хотів .
З Міжнародним
днем жіночим я
тебе вітаю .
І всього
найкращого
щиро побажаю.
Образи підуть
нехай десь
далеко .
І діток багато
принесе лелека.
Будинок на
березі моря
бажаю .
Слухай далі,бо
моїм побажанням
нема нині краю .
Кішені
грошей,щоб
повні були.
І діти на радість
тобі лиш росли .
Щоб сонце
світило завжди
лиш на тебе .
Й в житті
обминали тебе
всі проблеми .
І щастя бажаю
тобі ще багато .
Нехай у житті
щодень буде
свято .
Бажаю кохати й
коханою бути .
Бажаю хороші
слова тільки
чути .
Насправді
БАЖАЮ нема нині
краю .
Тож без слів
зайвих я тебе
ВІТАЮ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2011
Усі ми люди,усі
живі.
Але живем на
радість лиш собі.
Не думаєм,про
тих хто
навкруги.
Про те,що в нас є
друзі,вороги.
І в них на нас є
різні плани .
Ось друзі-це
ті,що завжди з
нами.
Й розрадять і
слово добре
скажуть .
А іноді і шлях до
істини покажуть.
А вороги,ось хто
вони такі?
Й чому при
зустрічі обличчя
їх сумні .
Чому і ми їм не
радієм .?
І у слова їхні не
вірим .?
Чому не хочемо
їх чути ?
Й не тиснемо при
зустрічі їм руки ?
Не допоможем
ворогу в біді .
А крутим в голові
слова оці .
Цю ворожнечу
почав не я .
Хоча не
ворожнеча це,а
вже війна.
Війна без
слів ,без сліз,без
почуттів.
І нам здається:я
того не хотів.
Не я почав війну
в собі .
І не мені
закінчувать її.
Отак живем й
отак помрем .
Та злагоди,на
жаль,ми не
дійдем.
А через,що? Чія
ось це провина?
Чи інша є якась
причина ?
Через яку
воюємо щодня.
І не цінуємо своє
й чуже життя .
Причина є! У нас
вона живе.
І день у день все
більшою стає .
Це гордість
наша ,вона нами
керує.
І не кричи,не
плач цього вона
не чує .
Благаннями й
слізьми її не
подолати .
Нам треба просто
жити ,вірити і
знати.
Ми всі однакові і
можем
помилятись .
І треба на
помилках нам
навчатись .
Цей світ,і я ,і ти у
нім не сон.
Тож слухай
серце й живи з
ним в унісон .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Що смерть для
мене означає ?
І де коса її нас
всіх шукає ?
Не знаю цього,та
й не можу знати.
Ніхто не
знає ,коли
прийдеться
помирати .
Живем в надії ще
пожити .
І відчай весь у
собі вбити .
В душі сумні,а на
обличчі сміх.
Та це брехня,це
маска для усіх.
Свої емоції в собі
ж ховаєм .
І часто
найпростіше
забуваєм .
Не ділячись
проблемами ні з
ким .
І замикаючись в
собі із цим .
Живемо далі і по
життю так йдем .
Весь сум і розпач
у собі несем .
А серце своє на
засуві тримаєм .
Й нікому і ніколи
його не
відкриваєм .
Нам рідко треба
з кимось
говорити .
Хоч й важко з
маскою цієї
жити .
Нам інших думка
не важлива .
Живем собі й
чекаємо ми дива.
Та не отримаєм
його ніколи .
До поки у душі у
нас живуть оці
потвори .
Які нас
пожирають з
середини .
І
десь,колись,якоїсь
днини.
Помремо ми,ми
попросту
помрем .
І часточку когось
з собою
заберем .
Та поки ми живі і
можем
говорити .
Прощення треба
попросити .
Й не буде світу
цьому ще
кінця .
Поки живуть в
нім люблячі
серця .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011
Фрістайл,написаний
мною за 24 хв.
Вова 2Pac Ризак
3 марта 2011 в
20:23
я погана
людина ,мене
міняли усі,та не
змінили я живу
на радість
одному собі .
Я памятаю
давно ,коли я
був
ще малим,коли
вірші не писав і
не
страждав ще
оцим ,я брав до
рук телефон на
нім включав я
репак ,стояв
перед
дзеркалом читав
і думав ,що
2рас(тупак),але
цей час
вже пройшов в
житті себе я
знайшов ,але від
дзеркала дома я
не відійшов ,я
памятаю ті дні,усі
казали мені,йди
шось роби,а я
мріяв стати МС(ем
сі),і я
читав і читав,ні
перед чим не
ставав ,і сотні
трекі я напамять
тоді уже
знав ,хто вірить в
себе той не
зупиниться ні,які
б перед ним
перепони не
були прості чи
складні ,яке б
життя не
здавалось і щоб
у нім не
творилось ,це
все
паралельно,головне,щоб
серце втакт
билось ,головне,щоб
твоя
голова
дурницями не
була
забита ,і якщо в
ній все в
порядку можна
далі жити .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
Я
зранку
встав ,вставав як
перше.
І на душі було
вже трохи
легше .
В вікно
заглянув-сонце
сходить.
І тихо ззаді
ангел мовить:
живи...радій...радій,що
ще
живеш.
Й не думай,що в
серці
біль несеш.
Цей біль
пройде ,усе
пройде.
І серце іншу десь
знайде .
Я слухав...слухав
і радів...
Та
жаль,відповісти
йому
не вмів.
І справді,ніби
затягнулись
рани .
І з рук упали ці
важкі
кайдани .
Душа тихенько
гомоніла .
А серце
билось ,ледь не
мліло.
Я усміхнувся,не
усміхавсь
ще так ніколи.
Я здивувався від
короткої
розмови .
А може все? А
може
справді все
пройшло ?
І з серця мого
кохання це
пішло .
Пішло назавжди
і не
вернеться ...
І тут вже серце
швидше
бється .
І кров до голови
надходить .
А мій язик і слів
вже не
знаходить .
А надворі
лелечій клекіт.
І враз я чую
тихий шепіт .
Я зрозумів,що це
неправда,сон це
був.
І ангела свого
насправді я
не чув .
А що ж цей сон
для мене
означає ?
Незнаю,от тільки
серце
кровю обтікає.
Душа тривожно
щось
мовчить .
А серце палко
так горить .
І біль з душі цей
не
зникає .
А тільки серце
догорає .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2011
Ось ще один день
прожитий на самоті.
Ось ще один день,який
потрібен одному мені.
І тихо вже так підходить
кінець .
Той самий,який згубив
мільйони сердець.
І тихо на лихо мобільний
мовчить .
Одне тільки серце на світ
весь кричить .
Кричить про любов,яка
вже пройшла.
Пройшла....та не в мене,ну
що ж це за біда?
Тонкою струною печаль
десь говорить .
І тоже,десь тихо,мости
хтось розводить.
Розводить назавжди,хоча
ще кохає....
Але навіщо? Не питай,бо
сам він не знає.
І спогади в голову ринуть
рікою .
А з ними порину і я за
тобою .
Згадаю той час,ті дні
чудові.
Коли на все були ми
готові .
Коли ми любили,без тями
любили.
Й у серці любов цю
чарівну носили .
Коли в поцілунку в єдине
зливались .
Тоді нам здалось,що ми
поєднались.
І ми обіцяли назавжди
любити .
Готові були весь вік разом
прожити .
І тут,як грім з ясного неба.
Кохати згубилась у неї
потреба .
Усе забулось,ті всі
поцілунки.
Всі наші слова і всі
подарунки .
Нема кохання............є
тільки рани.
І на руках моїх важкі
кайдани .
Душа розтерзана
мовчить .
І тільки серце тихо
стукотить .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Доки слова ще можна
римувати .
Доки ще можна нам по-
справжньому кохати.
Доки вона тобі сміється.
І доки серце твоє б'ється.
Ось доти можна
жити ,справді.
Бо доти одне одного ми
варті .
Я розумію,що ти бачив
багато.
Але чи пам'ятаєш те,що
казав в дитинстві тато?
І тільки Богу нас можна
судити .
А без віри спробуй сенс
життя вловити .
Проходить час і ми
помало старієм .
Проходить час і нічого не
вдієм .
Закрий очі,згадай
люблячу мати.
Згадай те,що зараз можна
тільки згадати.
І що ти чуєш? Що часу
мало і його не стане.
А небо тебе все мане і
мане .
Задумайся про це,інакше
всі мрії колись вмруть.
І до свого втілення нажаль
не доживуть .
Буває помилки
виправляти вже пізно.
А смерть і життя йдуть за
тобою так тісно .
І що ж ти будеш тоді
робити .
Коли життя твоє буде
прожити .
Тікати з кутка в кут,в
пошуках сил.
Зневажати те,що колись
найбільше любив.
Те,що тримав до
сьогодні,назавжди
пустити.
Тільки не думай про це,не
смій так робити.
У всьому треба знати
свою міру .
І питати себе:вірю я йому
або не вірю.?
Не думай про те,що буде
завтра.
Відкрий очі і ти побачиш
правду .
Життя-це не кіно,життя-
історія.
І те,що в кожного вона
своя не спорю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Як палко він її
кохав ,й любов у
серці цю
ховав ,ніхто не
знав цього крім
нього ,та він не
відкривав
кохання
свого ,любив за
ласку,щирість
доброту,та не
казав про цю
любов
палку ,думав що
зрозуміє все
сама ,про цю
любов й чарівні
почуття ,та час
минав вона не
зрозуміла ,хоча й
любила та
просто не
хотіла ,саму себе
йому
відкрити,боялася
назавжди
полюбити ,а він
любив,нестерпно
він
любив,і по
слідах завжди
її ходив ,вона ж
не
розуміючи,що він
хотів,старалась
уникати
цих дивних
почуттів ,старалася
проводити з ним
менше
часу ,й
повторювала
завжди одну
фразу ,це не
любов,не
любить він
мене ,і просто так
за мною
завжди йде,у
розпачі і з
цим у
голові ,пообіцяла
розлюбить його
собі ,а він
надіявся-дзвінка
чекав,і
де подітися уже
не знав . Пройшов
ще час...
Зустрілись
випадково. У
нього на душі
було усе окрім
одного . І це
одне-любов,яку
він мав. І про яку
забув,а потім не
згадав. Не міг без
неї колись жити.
Тепер хотів
напевне вбити. У
почуттях своїх
розчарувався . І з
ними в серці
попрощався.
Вона ж... Тепер
вона його
любила . Й з
останніх сил отак
вже жила . Раніш
боялась в нього
закохатись . Ну а
тепер у почуттях
своїх признатись .
Він навіть не
сказав "привіт"до
неї. Пішов
собі,поклавши
руки у кишені. Це
був кінець. Вона
не знала,що
робити. А в
голові було
бажання себе
вбити . Тоді вона і
вирішила вмерти.
Й принести себе
коханню в
жертви .
Прийшла
додому ,у руках
ніж. А в голові
лиш ріж та ріж.
Секунда-життя
уже нема. Усе
таки любов оця
дурна .
Звісно,що ця
історія брехня.
Це просто хвора
вигадка моя . Та
іноді нам варто
зрозуміти :коли
нема куди
кохання з серця
діти ,візьми у
руки телефон і
подзвони ,й про
те,що на душі у
тебе розкажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
сегодня в 7:37
Як важко нам по
істині любити .
І просто так,за
просто так,добро
комусь зробити.
Як важко без
зайвих барв
привіт сказати.
Й в лиху годину
руку помочі
подати .
Що? Важко?
Ага,ви мовчите.
Хтось скаже це
не ми життя
наше таке .
Життя таке? А
хто його зробив
таким .?
Банальним...
Страшним,а
індоді і злим.
Ми всі герої у
розмові .
Та це не в діях,а
лиш на
слові .
Ми думаєм,що ми
Боги й
безмежна наша
сила .
Та забуваємо,що
я і
ти,всього
лишень
людина.
Ми люди всі,ми
можемо
вмирати.
А можемо й
життя чієсь
забрати .
І зараз на увазі
маю я не
зброю .
Я про слова усі
людські
говорю .
Ми іноді цього не
помічаєм .
Як своїм словом
когось до
смерті
ображаєм .
В віршах я пишу
про
те ,що на душі.
І після цього
справді
легше робиться
мені .
Але мені одному
світ цей
не змінити .
Тож якби цього
не
хотів ,прийдеться
далі
жити.
Прийдеться далі
все в
собі тримати .
Хоча й навчився
вже
образи
забувати .....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
Який сьогодні
день
тижня ?я не
памятаю.
Я просто сиджу
вночі і
вірші складаю .
На годиннику
вже друга
година ночі .
Усі вже сплять-
відкриті
тільки мої очі.
Десь летять
літаки ,хтось
їде в метро.
Та мені на них
всіх якось
все одно .
У мене все
гладко і рівно
можна сказати .
Саме тому мені не
хочеться спати .
В мене є
вікно ,через яке
видно рідне
село .
Жаль не море чи
гори ,але
стає і його.
Не горять нігде
вікна ,лишень
крім одного.
Якого?
Скажу:крім вікна
мого.
За яким я роблю
щось
просте і
водночас
складне .
Те,що
влаштовує,напевне,тільки
мене.
Мало друзів-
знайомих
багато .
І для мене день
з
друзями -це
велике свято.
Скажу чесно:я
більше на
самоті ,пишу
вірші.
Роблю те,що
потрібне
сьогодні тільки
мені .
І знову хтось
вийде з
машини ,і знову у
якоїсь
людини.
Виникне
бажання,щоб її
вкотре любили.
Хтось спробує
знайти у
комусь саме
головне .
А хтось віддасть
їй
частинку себе .
Всі такі різні...а я
дивлюсь
на зірки ,вона
дивиться
тоже .
Хоча ні,дивитись
на
зірки-це на неї
не схоже.
Я
простужений,чекаю
на
сужену.
Та не судилося,з
голосом
застуженим
під ніс собі щось
бурмочу .
І пишу оце,бо
цього я
хочу .
Намагаюся своїй
мрії
життя дати .
Намагаюся,те що
мені
давали колись
сьогодні
забрати .
Але не
виходить,хоча і
стараюсь.
Хоча хочу,та все
одно сам
залишаюсь.
Та поки в мене є
ручка й
листок .
Ага,і ще повна
голова
хворих думок.
Я буду писати
вірші до
кінця .
Змушуючи
швидше
битися ваші
серця .
Ха...буду тільки
писати,бо
важко сказати.
Про те,ЯКБИ Я
ХОТІВ життя
СПОЧАТКУ
ПОЧАТИ .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2011
Ось сонце
зайшло
і ніч наступає .
І все навкруги в
свій сон поринає.
Пташки не
співають і люд
весь мовчить .
Лиш місяць
сіяє ,та й той
певне спить.
І вітер затих,і сон
уже йде.
Й кажи ти,що
хочеш він
зборить тебе.
Комусь сниться
добре ,комусь
щось страшне.
Та я в своїм сні
бачу одне .
І як це не дивно
мені снишся ти .
І я вже дурію від
твоєї краси .
Я бачу твій
образ ,о
Боже,чудовий.
Я чую твій
голос ,який він
знайомий.
Я марю тобою,я
люблю тебе.
І хоч ти це знаєш
не любиш
мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2011