| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Ти не вини у тому, що мовчу,
Ти знай, що я тебе кохаю.
До тебе завжди подумки лечу,
Без тебе я життя не уявляю.
Ти, наче янгол, впав з небес,
Ти - янгол, на якого я чекала.
Для мене ідеал, він знов воскрес,
Ніколи я в житті так не кохала.
Я вдячна, зайчику, тобі,
Що ти такий в житті з'явився.
З тобою добре так мені,
Так добре те, що біля мене опинився.
Тебе, мій любий, я кохаю,
До тебе хочу знов і знов.
Без тебе вже життя не уявляю,
Міцна та щира ця любов.
Ти знай, коханий, завжди поряд я -
І я живу лише тобою.
Я зараз, серденько, твоя,
Без тебе стану кришталевою сльозою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2011
А ти мене просто кохай,
Більше нічого мені не потрібно...
Так, як раніше, мене обіймай,
Надіюсь, все це не дрібно...
А ти мене просто цілуй,
Так, як наче востаннє...
Ти мені, серденько, очі милуй,
Це ж почуття моє раннє...
А ти просто зі мною будь,
Я ж тебе вже не залишу...
Не зможеш ти знов почуття це здобудь,
Ніколи, ти чуєш, тебе не облишу...
А ти мене, серденько, просто люби,
Так, щоб вночі я не спала...
Щоб не отримали з тобою ганьби,
Я ж просто навік тебе покохала...
А ти мене просто цінуй,
Так, як ніколи не міг цінувати...
Міцно і ніжно мене ти цілуй,
Можу ж тебе лише обіймати...
А ти просто поглянь в мої очі,
Там же крім тебе нікого немає...
Це ж почуття моє справжнє - дівоче,
І серце тебе лиш кохає...
А ти просто мене бережи,
Бо піду і мене не побачиш...
Про почуття ці ворогам не кажи,
Бо від горя ти гірко заплачеш...
А ти просто помовч,
Я і без слів тебе розумію...
Хоч це і тяжко та ти ж просто змовч,
Твоє серденько я збережу, ти повір, я зумію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2011
Чому так склалося життя,
Були, а зараз їх не стало.
Назад немає вороття,
У кожного із нас в душі щось болісно палало...
Пішли від нас дві долі молоді,
Покинули і навіть не спитали.
Ніхто не знав, що станеться тоді,
І добре те, що всі миттєво повмирали.
Так добре, що не мучились вони,
Що не відчули того болю.
Лиш співчувати можем ми,
І пом'янути лиш сльозою.
Чому ж так сталося в житті,
Чому їх доля обірвалась?
Ніхто із них вже не опиниться у забутті,
Бо їх життя трагічно склалось.
У них серця уже не б'ються
Лягли вони і вкрилися землею.
Тільця у них уже не в'ються,
І ти радій, що доля та не стала і твоєю.
Ти просто пом'яни ті два життя,
Бо не побачиш їх живими.
Назад немає вороття,
Ти не зустрінешся із ними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Я не скажу тобі ні слова,
Воно ж для тебе значення не має.
І порожня моя мова,
Як боляче мені цього ніхто не знає...
Невже все марно говорю,
Бо зрозуміти ти не можеш.
Тебе ж я, дурнику, люблю,
Невже мені не допоможеш?
Все добре, так мені здавалось,
Та ж ні, мене ти не почув.
В душі моїй щось обірвалось,
Ти теж напевно це відчув.
Невже моя не зрозуміла мова,
Невже погано говорю?
Невже моя складна умова,
І не достатньо я люблю?
Тобі я не скажу ні слова,
Тебе я вже не зупиню.
Не зрозуміла моя мова,
А я ж всім серденьком люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Чому в душі моїй вогонь палає?
Чому так хочу я до тебе?
Чому ж кохаю, серденько не знає,
Чому ж відношусь так до себе?...
Тебе не буде поруч, я це знаю,
Тебе волію я забудь!
Але тебе всім серцем я кохаю,
З тобою тільки хочу буть!
На вулиці гроза псує погоду,
На серці біль - і спокою немає.
Ти маєш витончену вроду,
Чому ж тебе лиш серце помічає?
Сказав, здається, все - та цього мало
І знов нічого я не зрозуміла...
При зустрічі сердечко так палало,
Навіщо ж я тебе зустріла?
Тепер тебе лише кохаю,
Про тебе думаю щомиті.
І як забути, я не знаю,
Шляхи ж мої колючками покриті!
Та знаю я, що зможу,
Я зможу через все переступить.
В собі цей біль я переможу,
Я зможу і без тебе далі жить.
Піду з твого життя і все минеться -
Не буде більше болю, почуттів...
Сльоза гірка вже не польється -
Бо матиму сто нових я життів.
Ну все, здається, я змогла,
Про тебе більше мріяти не буду.
З твого життя тихенько так пішла,
Та ти, повір, тебе я не забуду!
Якщо полюбиш - ти поклич,
До тебе я в ту мить прийду...
На моє серденько полює сич,
Тому з життя твого тихенько так, я йду.
Так тяжко в мить оцю
І серденько від болі так стискає.
Багато сліз текло по маленькому лицю,
Душа ж моя в огні палає!
Щаслива я, що поряд був,
Що друг в житті такий з'явився.
Та прийшла мить і ти забув,
Забув про все, в мені ти помилився.
Колись другою я була -
Та зараз трішки я змінилась.
Тоді ще не тобою я жила,
Але та мить уже скінчилась...
Пишу тобі останній вірш,
Бо іншого уже не буде.
З тобою буть хотіла лиш -
та час мине і серденько забуде.
Мине цей час і я вже не згадаю,
Нова любов стару уб'є.
Та на цей час тебе кохаю
І вже спокійно на душі стає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2011
Цей день минав
Та все ж вона писала.
Про почуття її він знав,
Вона шалено так його кохала.
Він друг для неї – добре це,
Бо поруч він, хоча і сам не знає.
Жалю не сповнене лице,
Його лише вона кохає.
Цей день пройшов,
А дівчина рядки нові писала.
З її життя тихенько він пішов,
Вона ж любити вже не припиняла.
І знов з’явився вірш,
І знов сердечко так палало.
І мріє дівчина про нього лиш,
І щось так тихо помирало.
Можливо, вмерло почуття –
Та ні, вона ж його кохає.
Можливо, обірвалося життя –
Та ні, ніхто вже навіть не зітхає.
Сидить вона і пише ці рядочки,
В душі її вогонь палає.
Душа болить, у горлі ті комочки,
Але вона кохать не припиняє…
І пише знов…
Рядки вона ті повторяє.
Тече і застигає кров,
Бо дівчинонька його кохає.
Щасливою вона лиш хоче бути,
Торкнутись вуст його воліє.
Про біль всю ту вже хоче дівчина забути,
Про нього серденько її так мріє…
Кохала серцем і душею,
Кохала палко і незнано.
Воліла бути лиш твоєю,
В любов життя у неї вбрано.
Сиділа і писала знов,
Дивилася на фото та страждала.
Та не страждання це, а просто так, любов,
Бо дівчинонька лише його кохала…
Він спав, він бачив сон,
Уві сні вона його оберігала.
Навколо лиш яскравий фон,
Бо знав, що вона лише його кохала.
Хоч і не відповів на почуття
Та все ж не кинув він на призволяще.
Не залишив її життя
Та й не знайшов те слово підходяще…
Він спав, він бачив сон,
А дівчина тихенько так кохала.
Потрапила так просто у його полон,
Щасливо жити дівчинка бажала.
І ось настав вже новий день,
Вона нічого вже не відчувала…
І не співала вже пісень,
Хоча його лише кохала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2011
І знову спокою не маю,
Бо знову бачу твої очі.
Тебе шалено так кохаю,
І не згадаю вже спокійної я ночі.
О, твої очі – кольором блакиті неба,
І серденько моє тобою дише.
Мені нічого вже не треба,
Рука моя тремтить, та до кінця допише…
Як можна спокій зберегти,
Коли твої я бачу очі.
Як можна вже душі твоєї досягти,
І зберегти всі почуття дівочі…
Тебе так хочу я тримать за руку,
Я хочу зватися твоєю.
Коли вже зрозумію цю науку,
Коли я розпрощаюсь із наївністю своєю…
Чому радію як тебе побачу,
Чому волію будь з тобою?
Та знов зустрітись шансу я не втрау,
Та змиє мрію цю – водою…
Я знаю, що я втрачу,
Підеш ти далі, а мене забудеш.
І просвітління не побачу,
Бо поряд ти уже не будеш…
Чому я не навчуся бути злою,
Чому про тебе думаю щомиті???
Чому я продовжую все ж жити лиш тобою?
Всі запитання таємницею покриті…
Кохаю я тебе, люблю твої блакитні очі,
З тобою буть волію.
Моє серце опинитись поряд хоче,
Повір, лише про це я мрію…
Як хочу я відчути стук сердець,
Щоб билися лиш в унісон.
Так хочу я підти вже під вінець…
Та я прокинуся, це ж лиш сон…
І вірш цей незакінченим залишу,
Бо дописати до кінця не можу.
І так у твоїм серці я тривожу тишу…
А так чинити вже негоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2011
Можливо, все ж ти зрозумієш,
Як я тебе кохаю.
І все ж сказати щось зумієш,
Про це лише благаю.
Минають дні, а я люблю…
Люблю твої я очі і уста.
Мовчання приносить лиш жалю,
А сльози, ніби намиста.
На вулиці грохоче грім,
Бо знає небо, я кохаю.
У полум’ї палаю в тім,
Про кілька слів тебе благаю…
Та небо плаче, все ж не припиня,
Бо знає те, що відчуваю.
І серденько тобі лиш двері відчиня,
Ох, знав би ти як я тебе кохаю.
І не охопить більше сум мене,
Бо він пішов зі спокоєм душевним.
Мій розум згадує тебе,
Хоча у мріях світ для мене є непевним…
Хіба погано те, що я кохаю,
Хіба не зможу все я пережить???
Лише про посмішку твою благаю,
Вона у моїй пам'яті лежить!
Ну ось і грім вже не грохоче,
І небо плакать припинило.
Моє серденько до тебе хоче,
Та думки мої щось зупинило…
Та все ж я думаю про тебе,
О, знав би ти, як я кохаю…
У мріях лиш я пригорну до себе,
Про посмішку тебе благаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2011
Коли на серці біль, а у розумі печаль,
Коли сама біля вікна ти дивишся на краплі.
Тоді приходить він та не пригорне, на жаль,
І серденько влаштовує спектаклі…
Тоді ти йдеш, ідеш далеко,
Далеко по дорозі в темноту.
Чому ж ти поряд, небезпеко,
Чому ти вгониш серденько у дрімоту?
Чому так боляче, чому я так палаю,
Чому думки мої вже не про те…
Чому, чому тебе я так кохаю,
Та почуття моє ж святе…
Тепер я йду одна,
Ніхто зі мною вже не піде…
Я знаю, буду я сама,
Бо до кінця зі мною він не дійде…
Хоча ж і поряд він та він не мій,
Його не маю права турбувати.
Його забудь, – мені говорять – ти зумій!
Та як кохаю вже ніхто не може знати…
Я йду, все йду сама,
І небо плакать ще не припиняє…
І залишилась я одна,
І як мені погано він не знає…
Життя все йде, крокує вдаль,
Та сенсу в ньому вже немає.
Навколо біль, одна печаль,
Бо так як я - він не кохає…
І ось дійшла, дійшла до краю,
Вже вся промокла на дощі.
Тебе, тебе я так кохаю,
Та кину я любов в рясні "кущі"…
Хотіла б зараз посмішку побачить,
І очі ті – блакиті неба…
Хотіла б просто більше я для нього значить,
Нічого більше вже не треба…
Здавалось, сенс все ж був
Та вже його не стало.
Про мене він забув,
Колись від радості сердечко так сіяло…
А зараз що, немає вже нічого
І небо плакати не припиняє…
Немає поряд вже нікого,
Ніхто мене не обіймає…
Здавалося б кінець,
Його, здавалося, не буде…
Та все ж я ще не мрець,
Бо серденько моє про нього не забуде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2011
Невже в моїй душі ота погода,
Коли співають солов'ї
Між серцем-розумом укладена угода,
І стихли болі вже мої.
Немає болі і печалі,
Немає гордості в очах.
Мої переживання сталі,-
І очі вже не у сльозах.
Кохаю я і це прекрасно,
Бо знаю я, що поряд ти.
В душі моїй так класно,
Хоча з тобою друзі ми.
Радію я тому, що бачу,
Радію другу і життю.
Надіюсь, я для тебе щось – та значу, -
І ні скажу я забуттю.
Не знаю я чому радію,
Тебе не можу я поцілувать.
Про тебе, любий, мрію, -
І можу я лише тебе кохать.
Та будні дні усе минають,
Далеко вдаль іде життя.
А почуття все ж не стихають,
Солодке цим моє буття.
Пройшло часу уже багато,
Та не минули почуття.
Летять у вись вони крилато,
Зовуть вперед у майбуття.
І сонечко в душі так гріє,
Хоча і не зі мною ти.
І серденько тебе побачити воліє,
Хоча не може поряд просто йти.
Такі прекрасні почуття,
Такі палкі, бо зігрівають.
І не минає вже дарма життя,
Бо у душі вже солов'ї співають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2011
На вулиці так радісно і гарно,
Здається, все навкруг співа.
Та мрію я про тебе, марно,
І сподівань ніяких вже нема.
Чому ж отак похмуро на душі,
Чому так серденько палає.
Мені говорять: "Залиши!"
Але кохаю я, про це ніхто не знає.
І кожен день для мене мука,
Хоча частиночка душі радіє.
Страшна така на день розлука,
А серденько моє про тебе мріє.
Ну ось вже навіть небо плаче,
Бо розуміє те, як боляче мені.
Та це нічого вже не значе,
Готова я життя віддать тобі.
Чому ж я друга покохала,
Навіщо я отак вчинила.
При зустрічі із ним я так палала,
І почуття свої йому розкрила.
Навіщо я таке роблю,
Навіщо говорю, що я кохаю?
Мене за все пробач, молю,
Від болі я в огні палаю.
Та щастя почуття мені приносять,
Вони знаходять сенс життя.
Хоча і шансу в смерті просять,
Хотіла б я піти у забуття…
Хотіла б просто залишитись –
Далеко десь, на самоті.
Хотіла б в іншому я світі опинитись,
Одна над прірвою, а краще на мості.
Коли б у низ я полетіла,
Прийшов кінець всьому…
Та я б цього зробити не зуміла,
Бо присвятила я життя йому.
Кохаю я його душею, -
І мрію опинитись з ним.
Йому я віддаю лілею,
Нехай вже познайомиться із символом оцим.
Повір мені, тебе кохаю,
І не зацікавлюсь вже ніким.
Про тебе я лише благаю,
Та це ж бажання… Я попрощаюсь з ним.
Бо не взаємно це, а я ж кохаю,
Про тебе мрію, ти повір.
Від почуттів своїх палаю,
Від болі я втрачаю зір.
І знов стою над прірвою сама,
Мене ніхто вже не зупинить.
Лишилась я у темноті одна, -
І біль ніхто вже не припинить…
Та все ж я зможу, я піду –
Піду у краще я життя.
Ти не хвилюйся не помру,
Я просто йду у забуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2011
Сьогодні день такий чудовий,
Вже не самотньо на душі.
Такий барвистий, різнокольоровий,
Та тільки посмішку свою мені ти залиши.
І те, що поряд ти, мене так зігріває,
Люблю тебе, живу тобою.
Мене твій образ завжди надихає,
Хоча ти навіть не зі мною.
Ти не зі мною, але я щаслива,
Чому радію я цьому – не знаю?!
Чому така я вже мрійлива,
Чому про тебе я благаю???
І все це справжні почуття,
Вони такі палкі, незнані.
Іду із ними в забуття,
Та мрію губи, хоча б раз, поцілувати кохані.
Сьогодні я тебе зустріла,
Зустріла поглядом, душею…
Та знову я всього сказать так і не зуміла,
Ніколи не назвеш мене своєю.
Коли тебе я знов побачу,
Мені, благаю, посмішку ти подаруй.
Для тебе я зовсім вже не багато значу,
Та все ж ласкавим поглядом ти зачаруй.
Ти завжди поряд, бо ти в серці,
Ти знай лише, що ти коханий…
В душі моїй гострющі перці,
Чому ж твій світ такий незнаний?
Тобі за все я вдячна, милий,
За день такий чудовий!
За той твій погляд – щирий,
За настрій різнокольоровий!
Радію я всьому, що маю,
Радію я тому, що поряд ти!!!
Про твоє щастя я лише благаю,
І дякую тому, що друзі ми!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2011
Мыслей сейчас так много,
Но не ложатся в рифму все слова.
Меня оценишь строго,
Ведь без тебя я не жива.
Тебя когда-то полюбила,
Тобою жить я начала.
Лучше б о тебе забыла,
Или вовсе не жила.
Но почему же хмурый день такой,
Но почему же мне так больно?
Сейчас, как и тогда, не мой,
А сердце из-за этого невольно.
Не научилась жить реально
И не смогла я снять очки.
Сейчас я умираю вновь морально,
Ведь ты – это все мои мечты!
Прости меня ты за любовь,
Прости, что тебя я полюбила.
Застывает в жилах кровь.
Ведь не могу сказать, что я забыла!
Ну вот, в груди комок,
Сжимает боль все сердце.
И стал большим этот урок,
И истекает кровью тельце…
Ты спросишь: "Как дела?"
А я отвечу: "Все прекрасно!"
Хоть и морально умерла,
Хоть и полюбила я напрасно.
Тебе я чувств не покажу,
Хоть и с тобой я быть желаю.
Хоть возле пропасти лежу,
Хоть от чувств своих я умираю.
И нет уже на сердце места,
Живого места нет совсем.
Оно, как будто с теска,
Об этом я скажу не всем.
Но почему же снова стих мой грустный,
Но почему же умерла любовь?
Но почему же он не нужный,
Но почему застыла кровь?
Я верю, я смогу прожить,
Тебя забуду я порою.
Моя душа в "коробочке" лежит,
Но от тебя я это скрою.
Тебе не нужно знать о боли,
Тебе не нужно знать, что умерла.
И нету в жизни моей роли,
Поэтому по тихому ушла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252928
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2011
Приходит день на смену ночи,
О этот день такой большой.
И если б был он покороче,
И если б я могла сказать: "Ты мой"!
Идут секунды, час и день,
Проходит жизнь так, мимолетом.
Тебе о чувствах мне сказать не лень,..
И убегаю я не мысленным полетом.
Горит моя любовь к тебе,
Она так ярко пламенно пылает.
Ничего не сделаю себе,
Ведь, как забыть тебя, моя душа не знает.
И вот опять проходит день,
Опять одна сижу скучаю.
В душе моей цветет сирень,
Хоть что не мой ты понимаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252809
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2011
Пишу тобі, бо я люблю,
Тебе люблю так палко і незнанно!
Немов над прірвою стою,-
Чомусь мені отак погано.
Кохаю я із кожним днем сильніше,
Про тебе мрію кожну мить.
Я хочу день оцей прожить скоріше,
Та ні, зовсім без тебе я не хочу жить!
Приходить день, а серденько палає,
Душа моя чомусь тремтить.
І розум мій уже не знає,
Як можу далі я, без тебе, жить?!
Тебе хотіла "пошепки" кохати,
Але ж ти знаєш все про почуття.
Спокійно жив і міг цього не знати,
Але так склалося життя.
Минають дні, а я кохаю,
Про тебе мрію, бо люблю.
Приношу біль, я все це знаю,
Пробач, пробач мене, молю!
Уже не маю слів – та все ж пишу,
Пишу останні я рядочки.
Думок своїх я тут не залишу,
У серденьку моєму лиш комочки.
Воно палає, так болить, -
Та крапочки поставити не зможе.
Без тебе зовсім я не хочу жить,
Немов у сні, я падаю у ложе…
Не знаю я звідкіль слова,
Вони самі, з думками линуть.
Я зараз ніби нежива,
І будні дні так хмуро плинуть.
Ну ось і все, кінець прийшов,
Та знай, тебе я щиро так кохаю!
Давно той спокій вже пішов,
Ну як без тебе жити??? Я не знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2011
Давно я віршів не писала,
Давно на самоті з думками не була.
Тоді тебе я просто не кохала
І не тобою я тоді жила.
Для мене будень сенсу набуває,
Бо лиш тобою я живу.
І серденько моє палає,
Бо я лише тебе люблю!
Про тебе мрію, друже милий,
Тебе одного лиш люблю.
Ти маєш такий погляд щирий,
Пробач за почуття, тебе молю.
Якби ти знав, що зараз відчуваю,
Якби ти знав, як сильно я люблю.
Немовби в небо відлітаю,
Немовби я із ангелом живу.
Читаєш ти і розумієш,
Що ці рядки для тебе я пишу.
Надіюсь я, ти зрозуміть мене зумієш,
Повір, я все як є лишу.
Пишу рядки останні я,
Пишу про те, що я кохаю…
І знай, моя душа навік твоя,
Що я ніхто для тебе, знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2011
Колись з тобою поглядом зустрілись,
Що полюблю тебе я так, не знала.
Так щиро в очі ми дивилсь,
І в той момент я покохала...
Тепер щаслива я,
Бо я люблю...
Хоч зараз не твоя,
Та кожен день я погляд твій ловлю.
Ти знай, що поряд хочу бути,
І бачити твої блакитні очі я волію.
Не хочу навіть на хвилиночку про тебе я забути,
Про тебе я щомиті мрію!
Повір мені, я так кохаю,
Тебе я щиро так люблю.
Що не взаємно це я знаю,
Та щоб змінилось все, молю.
Колись ходила сумувала,
Тоді не знала я тебе.
Тоді нікого не кохала,
Не цінував ніхто мене...
Кохання душу зігріває,
Воно допомагає жить.
І око складності не помічає,
Бо може серденько любить.
Я вдячна доленькі за тебе,
Тебе я, милий, так люблю.
Хоч і немає почуттів до мене,
Та кожну мить я радості ловлю.
І хоч колись самотньою була,
Хоч радості тоді не знала.
І не тобою я колись жила,
Та справжнє щастя я пізнала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2011
Тебе кохаю я,
Та не знаєш про це ти.
Не можу я сказати, що твоя,
Не можу я сказати - "Ми".
Тебе люблю я, друже милий,
Тобою я лише живу.
Ти маєш такий погляд щирий,
Від почуттів своїх помру.
З думок про тебе день свій починаю,
Про тебе думаю щомиті.
Та друг ти мій, я все це знаю,
Уста твої, немовби пелюстками вкриті.
Дивлюся я на тебе,
І бачу мрію я свою.
Тебе не пригорну до себе,
Прихильність я не заслужу твою.
Тебе я, милий, щиро так люблю,
Та ти про це зовсім не знаєш.
Твій погляд кожен день ловлю,
Та ти, на жаль, цього не помічаєш.
Мені говорять, щоб зізналась,
Та ти повір, не можу я.
Що маєш почуття до іншої дізналась,
Хоча вона і не твоя.
З тобою я спілкуюся щоночі,
З тобою добре, ти повір.
Ти маєш такі гарні очі,
Та від мене їх ховає звір.
Чому ти поряд - та далеко,
Чому зі мною - та не мій.
Чому у вись летить лелека,
Чому ж не лишить подарунок свій.
Я знаю, що приніс він почуття,
Я знаю, що з тобою я не можу бути.
Повір, тобі я б віддала життя,
Не можу я тебе забути.
Я вірю в те, що прийде час,
Коли з тобою разом будем.
Колись він поєднає нас,
Про все оце колись забудем.
Почуття приховані я маю,
Та цього тобі я не скажу.
Чому не можу я розкрити все, не знаю,
Тому я все як є лишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2011
На вулицях весна панує,
Зі мною вірні друзі.
Та серденько моє чомусь сумує,
Воно самотнє в тузі...
Мене охоплює та думка,
Що ти не можеш поряд бути.
І вже в душі стихає струнка,
Та все ж не можу я тебе забути!
Ти ніби поряд, та далеко,
Ти ніби мій, та не зі мною.
Десь у висоті летять лелеки,
Вони, як я, живуть тобою.
Такий надворі день чудовий
Та все ж сумую я без тебе.
Мій мозок, ніби хворий,
Живе десь там ... без мене!
Іду по вулиці одна,
Та щось нагадує про тебе.
Я зараз, ніби не сама,
Та ти один живеш, без мене.
Іду чомусь така сумна,
І вільна, ніби небо.
Не хочу бути я одна.
Не можу, чуєш, я без тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2011
Пишу тебе последние слова,
Ведь "завтра" для меня уже не будет.
Пишу тебе и кругом голова,
А сердце до сих пор ведь любит...
Пишу тебе, рука дрожит,
Внутри все тихо умирает.
Слеза ведь по щеке бежит,
Но твое сердце об этом уж точно не узнает.
Пишу тебе, а жизнь уходит,
Все дальше от меня бежит.
И смерть со мной так близко ходит,
Рука моя сильнее все дрожит!
Пишу тебе последние я строчки,
Прости меня, я ухожу...
Ну все прощай я ставлю точки,
И больше я тебе не напишу!!!
Ну вот, конец - я ставлю точку,
Ведь "завтра" для меня не будет!!!
И на последок я целую тебя в щечку,
И знай, что мое сердце любит!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2011
Мне больно, так больно, так больно,
Жизнь убегает. Куда?
Но сердцу невольно, невольно, невольно,
Течет она будто вода.
Но я полюбила, тебя полюбила,
С тобою счастливая я!
И я не забыла, тебя не забыла, -
Я только хранила тебя.
Но слезы мои все текут и текут,
Ведь горько бывает порою.
А дни уж мои не идут, не идут,
Я кровью своей твою душу укрою.
Я отдала тебе сердце и жизнь отдала,
Ведь очень тебя я любила.
Я демонам душу свою продала,
Ведь совсем тебя не забыла.
Пусть и течет кровава слеза,
Все же сильнее тебя полюбила.
Пусть и устанут от боли глаза,
Ведь любовь свою я не убила.
Я знаю, что ты уж забудешь,
Что любимы когда-то мы были
И горько ты плакать не будешь,
Хоть когда-то счастливо мы жили.
Какая же тварь эта разлука,
Она уж совсем меня погубила.
И стала большая та мука,
Хоть и сильно тебя я любила.
Забуду я и обрету покой,
Когда настанет день тот злой.
Когда же потечет из вены кровь,
Погибнет уж тогда моя любовь.
Я умру, а ты любовь забудешь,
Меня ты вспоминать тогда уже не будешь.
Ну вот, вытикает последняя кровь
И умирает наша любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2011
Коли із неба сонце світить,
То світить небо голубе.
І знай, існую лиш для тебе я на свті,
Існую, щоб кохать тебе.
Як негоди час у світ приходить
І сум охоплює тебе,
То знай, що моє серце місця не знаходить,
Бо воно кохає одного тебе.
Коли накою лиха я,
Повір мені, я не хотіла!
Гірка то помилка моя.
Інакше просто не зуміла!
Вночі і вдень - весь час з тобою,
Повір мені, коханий, я люблю!!!
Від незгод і від болю закрию собою,
Бо без тями кохаю, без тебе помру!
І знай немає в світі кращої долі,
Оскільки серце моє потопає в любові.
Повір, живу для того, щоб тебе лише кохати.
І несмій більше ніколи хоч на мить мене залишати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011
Но вот, над городом повисла темнота,
Так больно, грустно людям стало...
Вокруг одна лишь тишина,
Любовь - она ведь так устала...
Устала дурачков беречь,
Которые всегда не правы!
О чем идет та речь,
Когда все руки их кровавы?
Когда девченки говорят им в след,
Как любят и любить их будут,
А дурачки те говорят, что это бред,
Что скоро обо всем забудут...
Так больно, грустно людям стало,
Вокруг одна лишь темнота.
И жизнь - она ведь так устала,
Беречь свой свет од адского черта.
Любовь ушла, покинула тот город,
А жизнь все бьется и поет,
В душе людей ужасный холод,
Ведь смерть и боль по городу идет.
Покинула надежда нас и свет,
Вокруг одна лишь тишина.
И жизнь уже не бьется, нет,
Ведь все вокруг вдруг проглотила темнота.
Но люди верят в то, что ангелы придут,
Ведь мраки все тогда уйдут...
Но это ерунда, они нас не спасут,
Скорей всего они здесь все умрут...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241759
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2011