| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Я не поет , та пишу вірші…
Бувають веселі, інколи сумні…
Пишу про те, що в мене на душі, -
Про те що накипіло там мені…
Та давненько в ній ніщо не накипає,
Бо біль уся розвіялась неначе дим,
І на щастя мене більше не картає,
Й не стелиться туманом тим густим…
Тепер живуть у ній кохана і батьки,
Яких люблю всім серцем до нестями ,
Й для них присвячую свої рядки,
Які в Росії називаються «стіхами»
Усе складаю на папері олівцем,
При цьому розум відключаю,
Вірші пишу лиш своїм серцем, -
Серце..олівець і чашка чаю…
Автор : Назар Гузій 19.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011
Мене мучить ця хвороба,
Що рецидивує знову й знов,
Хоч вона і є жорстока,
Та важлива наче кров…
Вона мої судини атрофує,
І вени лопають від тиску,
А любов в душі собі кайфує,
І лише чути голос її писку…
Створює кохання в серці тиск,
І прориває наскрізь ту аорту…
Ми не забудем це ...записано на диск, -
Як б’ється кров об стінку борту…
Хай розноситься по всьому тілу
Заражена бактеріями кров,
Й тече мов течія єгипетського Нілу,
Бо ця хвороба називається любов….
Автор : Назар Гузій 20.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2011
Було тоді на Україні страшне лихо…
Влада радянська всіх людей вбивала,
І нас знищити вона хотіла тихо,
Так, щоб жодна душа про це не знала…
Страшні є тії вспоминання,
Про те, - як голодом людей морили,
Це було жорстоке катування,
От що з українцями робили…
Голод тоді на Україні панував,
Хоч літо було досить таки врожайне,-
Про це свідок не один розповідав…
Це знищення людей було негайне…
Не було чим кормить оту дитинку,
Бо не було що їсти тій малечі дать, -
Солдати ж бо забрали все з будинку,
Безжалісні такі…на все було їм наплювать…
Сталін злий немов біс в ньому біситься,
Начхать йому на те, - що мільйони душ вмирають…
Радянська влада з того тільки тішиться….
Навіть тих хто ще дише до мерців кидають….
Страх охоплює усю країну,
Немає де від голоду сховатись,
Смерть перетворює життя в руїну,
Пізно вже…уже не врятуватись….
Вмирає масово народ,
Бо не витримує такої муки,
Морить їх страшний той голод,
Й вмирають гризучи свої руки…
Глузд у матерів вже зовсім їде, -
Це все не жарти і не сміх,
Їм бідним дітись уже ніде,
Й потайком їдять дітей своїх….
А в час цей усе зерно
На продаж за кордон вивозять,
Їм байдуже, їм все одно,
Що люди бідні їсти просять….
Україна ніколи не забуде теє лихо,
Яке спіткало страждальний наш народ,
За допомогою якого людей вбивали тихо,
Сприяв їм цьому штучний голод…
Минуло років вже немало,
Від жахливих тих подій,
Нарешті жити краще стало…
Але це все залишилось на совісті чиїй…
Автор : Назар Гузій 07.02.11 (с)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2011
Я лиш тобою однією дишу,
І хочу бути твоїм сотні літ…
Твоє ім’я я в вірші впишу,
Й опублікую на весь білий світ …
Розішлю його по всій планеті
Рекордним мільярдним тиражем,
А ще розміщу це все в інтернеті, -
Це буде незвичайним віражем…
Ім’я твоє буду пошепки кричати,
Так, - щоб було мій шепіт чути,
Я буду його вічно промовляти,
І не дозволю собі це все забути…
Ім’я твоє лід той розтопило,
Що хтось на серце наложив,
Воно знов б’ється, - бо ожило,
Я ще так нікого і ніколи не любив…
Серце від цього імені радіє,
Воно цвіте немов чарівний цвіт,
А душа моя від цього шаленіє, -
А уста викрикують його на цілий світ…
Для тебе вірш кохана я складаю,
І пишу у ньому чарівне твоє ім’я,
Мила моя, - я тебе кохаю,
І ніхто не кохатиме тебе, - як я!
Хочу, щоб всі на увазі мали,
Що є ім’я красиве на землі,
Я хочу, щоб усі на світі знали,
Що я кохаю дівчину на ймення Наталі…
Автор : Назар Гузій 18.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2011
Давай зустрінемось в цю ніч,
Й сховаємось під темні крила ночі,
Лише ми двоє...віч – на – віч…
Я у твої, а ти в мої дивитись будеш очі…
Мої очі розкажуть тобі про любов,
І прошепочуть про моє кохання,
Від якого п’янію знов і знов,
І п’яний ходжу з вечора до рання…
А твої ласкаві зелені очі,
В ту ніч неначе зорями цвіли,
Й сіяли мов зірки посеред ночі,
Я хочу, щоб вони такі завжди були …
Здавалось, що усе було лиш грою,
Чи то у казці все було немов…
Я був і є щасливий із тобою,
Бо гріла й досі гріє ще любов…
В цю ніч розправим свої крила,
Кохання подарує нам цей дар,
І я у парусі напну вітрила,
І полинем до зірок мов птиця – жар.
Автор : Назар Гузій 23.01.11. ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2011
Не знаю може це мені здалося,
Але напевне дійсно я тебе люблю,
Люблю усю..і очі,руки і волосся,
Й за тебе Бога вечорами я молю…
Молю, щоб не бачити очей твоїх сумних,
А щоб лиш зірка радості у них сіяла,
Зрозумій …безмежно я закоханий у них,
Я хочу, щоб про почуття мої ти знала…
Ти немовби скарб в серці моєму,
Про це я пишу і в своїх листах,
Я хочу бути хоч іскрою у твоєму,
Лиш ти мені потрібна…в мене їде дах…
З тобою життя немов чарівний рай,
Й здається, що живу в країні неземній,
І піти заради тебе я готовий на світу край,
Бо ти найзаповітніша з моїх мрій…
Автор :Назар Гузій 04.02.11. ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2011
Без нього вже ніяк не можна,
Він - порадник, інформаційне джерело,
У ньому сидить людина майже кожна,
Й не розуміє чи це добро , чи може зло…
Сидимо днями і ночами в інтернеті
Проводимо весь час на різних сайтах,
Коли пора прекрасна ходить по планеті, -
А ми нажаль помішані на байтах…
Вмикаємо з самого ранку інтернет,
І застаріле обновлюєм вікно,
Кожен день однаковий сюжет,
А ми не бачимо…нам все одно…
А в однокласниках чи у контактах
Граємо у віртуальную любов,
Ми немов помішані на цих двох сайтах, -
І через це багато хто не знає, - що таке любов….
Не бавтесь з коханням віртуальним,
Бо вже давно настав реально час любити…
Не робіть життя своє брутальним, -
Воно красиве..просто треба вміти жити…
Автор : Назар Гузій 17.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2011
Навіщо робиш боляче мені ?
Навіщо ти мою любов вбиваєш ?
Чому вона тепер лежить в труні ?
Ти вбивця, але цього не знаєш…
Ми колись з тобою зустрічались,
Кожного вечора палко цілувались,
А тепер не пара, бо уже розтались,
Та я ще пам’ятаю , як ми обнімались…
Ти чарувала мене своєю красою,
І дурманила ніжними губами,
Ти була смертельною отрутою,
Він ж обнімав тебе своїми руками.
Ти тоді зробила помилку…
Ти з незнайомцем зрадила мені,
І відібрала назавжди мою усмішку,
І цього я не зміг пробачити тобі .
А ще пам’ятаю, як тобі у очі я дивився,
І не забуду вогник,що у них горів,
Щоб щаслива була ти зі мною я старався,
А про те, що ти зрадиш і думать не хотів…
Ти дуже сильно помінялась,
І догорає вже моя свіча надії,
За зраду ти таки не вибачилась,
Та пізно вже, тепер не ти дівчина моєї мрії.
Ти надіялась, що сльози в мене побачиш,
Та я є хлопець, хлопці не плачуть – і я це знаю,
Ти від мене навіть нічого не почуєш,
Тому, що я це все в душі своїй сховаю.
Я живу і не боюся змін,
А чекаю, коли життя моє покине все нещастя,
І не вимагаю нічого від життя взамін,
А просто я живу ,відчуваю щастя!
Автор : Назар Гузій 10.01.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2011
Художник – не поет . Віршів писать не буде,
Він почуттів своїх не скаже у віршах,
Та про все, - що у душі він не забуде, -
Він намалює це в своїх малюнках…
Художник не присвятить тобі вірші,
А подарує любові сповнений портрет, -
У нього здібності є зовсім інші…
Він намалює все…будь який силует…
Він пензлями картини творить,
Руками своїми малює дощ,
Він сам до себе вже говорить,
Про людей сумних посеред площ…
Немає в нього жодного закону, -
Сидить він завжди у своїй оселі,
Й малює все, що бачить із балкону…
Людей, парк і … вигадані скелі…
Малює все це й подумки собі гадає,
Чому не в силах багато, що намалювать?
Задумався…й у мріях десь літає…
Він пробує…йому ж нічого втрачать…
Наносить пензлем на біле полотно, -
Як соловей у парку десь співає…
Не виходить…а йому все всеодно…
Він пробує…надію має…
Та спів солов’я намалювати він не може…
Старається, - та не в змозі це зробити,
Не виходить в нього … все не схоже…
Це провал…не може він так жити….
Автор :Назар Гузій 10.02.11 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2011
Я хотів би бути птахом,
І щодня літати в небасах,
І лиш крил одним розмахом
Побувати у твоїх думках.
Я вільно в просторі хотів собі літати,
А не в космосі посеред тих планет,
І я хотів про все на цьому світі знати,
Все знати , окрім всіх отих комет.
Я хотів як пташка бути вільним,
А не бавитись з любовю, як з вогнем,
А кохання, щоб вже було стабільним,
І не було всіх цих теорем.
Я так довго шукав порятунку
У височі глибокого неба,
Бо кохання було не мого ґатунку,
І тепер любові мені вже не треба.
Я птахом відчув себе на мить,
І мені любов зламала крила,
І все, дальше тіло не летить…
Воно падає…йому кінець…йому могила…
Автор: Назар Гузій 29.12.10 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2011
За допомогою віршів,
Як тебе люблю сказати хочу,
Та біда…не вистачає слів, -
І підніс собі лише бурмочу…
Говорю пошепки, що я кохаю,
Говорячи слова оці завжди тремтів,
Тепер знову мовчання зберігаю, -
І користуюсь з допомогою листів…
Я пишу тобі любовне SMS
Із найщирішими словами…
Хочу піднятись до небес,
Щоб літати поміж пташками…
Хочу розвіяти словами хмари,
Що утворились нам наперекір,
Одним розмахом крил зняти ті чари,
Що діють згубно на нас до сих пір…
От тоді й пропаде увесь стрес,
З серця мого вийде вся отрута.
Відбудеться любові прогрес,
І кохання розквітне мов рута…
Автор : Назар Гузій 14.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2011
Присвячую тобі свої вірші,
І пісні для тебе я співаю,
Про те, - що у мене на душі,
І як сильно я тебе кохаю…
Роблю щовечора тобі зізнання,
Як щиро лиш тебе одну люблю, -
Надіюсь, що не марні ті старання,
Які заради тебе я роблю…
Будь зі мною і у радості і в горі,
І коли в душі твоїй панує страх,
Будь моєю і на суші , і на морі,
На яву і у моїх солодких снах…
Обіцяю тобі в любові вірність,
І романтичні почуття,
Я хочу, щоб була моєю вічність,
Тобто усе моє життя…
Автор : Назар Гузій 14.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2011
Чому завжди ти мовчиш,
І лиш щось пошепки співаєш,
Чому кохати й досі не спішиш,
А вечорами лиш ридаєш?
Чому постійно ти ламаєшся,
І сум тримаєш у своїй оселі,
Навіщо ти намарно каєшся,
Й за сумом ховаєш очі веселі?
Краще піднімись у сині небеса,
Й змий чорну туш із своїх вій, -
Нехай буде природною краса,
Яка гине в лавині сніговій…
Стань на лінію із позначкою «старт»,
І роби вперед тільки ривки,
Бо повертатися в минуле вже варт…
Зроби це…зібравши силу всю у кулаки…
Й майбутнього свого не уникай,
Побори слабкість в собі, не будь вразлива…
Будь собою… й завжди пам’ятай ,
Що прийде час, - і будеш ти щаслива…
Автор : Назар Гузій 13.02.11 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240969
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2011
Хоч він водить «Cadillac», -
Але живе життям гулящим,
Всюди пхає свій кулак, -
Одним словом - непутящий…
Йому геть усе по – барабану, -
Навіть п’яний за кермо сідає,
І шалено мчить по – автобану,
А про наслідки і навіть не думає…
Гарний хлопець цей красою, -
Жаль , що тільки розуму нема,
Він життя вважає грою,
І його серйозно не сприйма…
Не бачить він, що у душі є рана,
Яка ще трохи і зведе в могилу…
Йому все пофіг…він син крутого пана,
І думає, що все йому під силу…
Батько грошики завжди дає,
А він наркотики за них купляє,
Хоч багатий , - та життя не має, -
Він робить те, чого ніхто не заставляє…
Не знає парубок дурний ціни
Усім витівкам своїм оцим, -
Він думає, що все це просто сни,
Й не думає боротися із цим…
Та ні це все не просто сни, -
Це все нажаль гірка реальність…
Дождеться скоро він весни,
І знову звабить жіноча сексуальність…
А жінок міняє «як рукавички»,
Ходить у кав’ярню пити каву,
Це все його є згубні звички,
Влюбляється у першу кращу аву…
Сприймає дівчину за ляльку,
Й ходить з нею на бокал вина,
Працює так мовити під «кальку»,
Бо вона у нього є і буде не одна…
Найголовнішим для нього є інтим. -
Він клієнт постійний у аптеці…
Дівчатам обіцяє показати Рим…
І вони його прямо таки на дискотеці….
Хлопець цей подібний до повії,
Бо такий у нього стиль життя.
В нього дуже пафосні є мрії, -
Здійснення яких зведе у забуття….
Автор : Назар Гузій 12.02.11 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2011
Я втомився від цих революцій, -
Від оранжевих, червоних, голубих…
Втомився від законів й конституцій, -
І від змін, що відбуваються у них….
Набридло те повернення назад,
В країну,- якої вже давно немає, -
Це перетворює життя народу в «ад»,
Але влада наша цього не помічає…
Не хоче чути як українець кричить
Надіючись наївно на їхню допомогу…
А «верхівка» наша у відповідь мовчить…
І це змушує забити на тривогу….
Це не влада , - а просто сміх…
Задля чого ми її обрали ? -
Це змушує задуматись усіх, -
А особливо тих, що за них голосували…
Колись говорив такі слова вам я, -
Що люди все ж таки прозріють,
І побачать «те покращення життя»
Й увесь їх задум зрозуміють….
Зрозуміють, що немає в нас життя, -
Бо «нардепам» давно на нас всіх наплювати….
Не буде щасливого в нас майбуття, -
Бо вони хочуть Україну сплюндрувати…
Для патріотів їхня політика тривожна…
Вони русифікують неньку Україну, -
Й крадуть все, - що тільки можна
Перетворюючи життя людське в руїну…
А може й жити справді легше стане,
Коли гарант наш трішки схаменеться
От коли цей довгожданний день настане, -
От тоді можливо все минеться…
А можливо це лиш просто моя мрія, -
Яка ніколи не здійсниться,
Та є ще все ж таки надія
На те, -що все колись налагодиться…
Автор : Назар Гузій 12.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240748
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.02.2011
Посеред Львова плакала верба,
І сльози свої на асфальт пускала,
Можливо панувала в ній журба?
Про це вона нічого не сказала…
Стояла на самоті сама, -
Й сумуючи до низу віти похилила,
Напевне в неї у душі зима, -
І через це вона сльозу пролила…
Від усіх щось в серці своєму ховала,
І лила сльози на асфальт солоні,
Через те, - що ніколи не кохала,
Тому й була в печалі полоні…
Завидувала своїм кольоровим снам,
Бо життя у неї завжди чорно – біле…
Завидувала вона й нам, -
Бо ми з тобою одне ціле…
Автор : Назар Гузій 11.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011
Він забирає все з собою,
І біль і радість і печаль,
Він не радиться з тобою,
А забирає все нажаль.
Забирає все з собою час,
Всі перемоги і поразки,
Він інколи обідить нас,
Але життя не зробить краще казки.
Час виправляє наші помилки,
Та не повертає наші втрати,
Він змінює наші думки,
Та не в його силах змусити кохати.
Живи, радій й кохай,
Жадай і будь жаданим,
Та часом ти не зловживай,
А кохай і будь коханим.
Не під силу час нам зупинити,
Бо немає влади Божої у нас,
Потрібно красиво це життя прожити,
І не забувати, що живемо тільки раз.
Автор : Назар Гузій 05.01.11. ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2011
Скрипаль старий у центрі Львова грає,
Й скрипку ту смичком немов лестить,
Та на це з людей ніхто уваги не звертає,
Й ніхто монет не кине…не лестить…
Але в очах його все ще горять зірки,
А в погляді - надія і гірка печаль,
В футлярі жовті й білі копійки,
Цим й заробляє на життя скрипаль…
Він всю душу в музику вкладає,
Яка звучить не один вже день,
Та всі глухі…ніхто уваги не звертає,
Ніхто не чує веселих цих пісень….
Хоч він грає не гірше від Сбіока,
Та не пускає його ніхто до зали,
У нього вже сльоза тече із ока,
Йому і шансу жодного не дали…
Тепер на площах він шедеври творить,
І лине біля опери музика його печальна,
Він відомий…кожен прохожий вже говорить,
Що музика його красива…хоч страждальна…
Скрипаль знову видав шедевр у всій красі,
Люди оглянулись коли мелодія звучала,
Бо в неї вклав він звуки серця і душі…
Від того всього сльоза його на скрипку впала…
І скрипка також плакала і чарувала,
Захоплювала голосом своїм усі серця,
Думала тоді вона…собі гадала,
Що не буде музиці її кінця…
Аж раптом обірвалася її струна,
І з нею обірвалась доля чоловіка,
Більше шедеврів не видає вона,
Усе кінець…вона каліка…
Автор :Назар Гузій 08.02.11 ©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2011