| Сторінки (3/227): | « | 1 2 3 | » |
Твої гарячі літні поцілунки,
зігріють у холодний час зими.
Гарячим сонцем бережи стосунки,
я пишу вірші з почуттям весни.
Давай разом блукати серед неба,
і поглядом шукати зорепад,
бажання загадати мабуть треба,
ти поруч, не потрібно тих порад.
Мене шукаєш поглядом сміливим,
знаходиш серед тисячі зірок.
З тобою буду день за днем щасливим,
бо ти зробила до кохання крок...
По скрипту: Для тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011
Ти дуже тихо думаєш про нас,
як добре, що ми навчені мовчати.
Мабуть сьогодні я останній раз,
мовчу, але бажаю щось сказати.
Сказати хочу, щось про почуття,
про ніжність не описану між нами.
Бажаю зазирнути в небеса,
я хочу знати чи будем кохати.
Я дуже часто думаю про нас,
нам варто двері серця відчиняти.
Давай з тобою без пустих образ,
кохати й разом в ліжку засинати...
По скрипту: Для тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011
Вона збирала київський каштан,
на час коли забула тишу Львова,
забула друзів, літо і міста,
зникала не помітна й кольорова.
В очах кохання, на руках журба.
Не знає де своє тепло чекати.
Хтось скаже не твоя була вина,
ти просто вчилась серцем відчувати.
Осінній дощ намочить прапори,
твоє волосся прикрашає листя.
Згадаєш сонце й неба кольори,
яка для нього серцем була близька…
По скрипту: Для тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Мабуть набридли ніжні почуття,
не ти, не я, ми більше не найкращі.
Тобі набридли вічності слова,
а я ховаюсь у забуті хащі.
Вже не тривожить січень і зима,
тоді мене забутого зустріла,
я був пустий, а ти була одна,
своїм теплом зігріти захотіла.
Мабуть забула, що таке весна,
якою ти дорогою блукаєш?
Для тебе в час весни я вже ніхто,
але чекаєш, бо мабуть кохаєш.
Вже не тривожить літо, серпень, я.
Залишусь десь забутий, не найкарщий.
Я дякую тобі за тишу дня,
чектиму, віднині буду кращий...
По скрипту: Разом..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Не відпускай своє нове тепло,
що гріє душу сонцем, ледь гарячим
Між нами все, що було не пройшло,
Не залишай, холодним і незрячим...
Холодна відстань знищить почуття,
а ти забудь і просто посміхайся.
Згадай, що є найкраща мить життя,
це там де ми, і просто закохайся…
Не залишай і подумки згадай,
вчорашню зиму, літо й восени,
як ми чекали на прихід весни,
не забувай моє тепло згадай…
Не відпускай, що було не пройшло,
усе навколо ділиться на щастя.
Для тебе подарую я тепло,
а ти прийми і просто посміхайся…
По скрипту: Разом..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2011
Я не зачинюсь поки поруч ти.
Гаряче літо, впевнена підтримка,
будують не запалені мости,
які тримають щастя більше вчинка…
Над небом без суцільної мети,
блукають ті, що з крилами на плечах.
Без страху відчувають смак весни,
не думають о нездоланих втечах…
Над горами в осінній тиші дня,
блакитні хмари з вітром розмовляють.
Про щось нове, про ніжні почуття,
про те, як неба янголи кохають…
Я не втечу допоки поруч ти.
Долонями, мій холод рук тримаєш.
Гаряче літо й почуття весни,
говорять буде краще, ти це знаєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Мабуть на ранок я прокинусь старшим,
Піжама на мені вже замала.
Дивлюсь за вікна, все, що було нашим,
в руках маленьких. Мрія, що жива…
Мабуть на вечір я засну вже старшим,
не скажу більше рідним прощавай.
Я засинаю, мабуть вже не кращим,
для вас я буду, скажу забувай…
Піджак дешевий на мені іскриться,
а на роботі думаю про час.
Коли малий ганяти я учився,
шукав пригод і пив холодний квас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Відчиню тіло для нових пригод,
на краю світу також падав дощ,
там океан без тонкощів вигод,
згадає мою вічність, сни із прощ...
Відчиню карту й гляну на світи,
на заході усе вогнем палає,
на сході барви в небі до весни,
нагадують, що серця тінь шукає…
Відчиню душу, що без нагород,
згадаю, як нас золотом вітає,
Країна Вітру, де нема пригод,
але присутня радість, що кохає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
На фотоплівці пам'ять золота,
залишена під звуками журби.
Ти не одна, не лиє кислота,
з небес, де янгол з німбом без мети…
Навколо тебе сонце і сніги,
зима і літо взутті в кольори.
Веселка не рятує від біди,
той янгол, так боїться висоти…
На фотознимках спогади твої,
де плюс і мінус діляться теплом.
Де руки опустилися мої,
де я безкрилий янгол з полотном…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
Гаряче літо знищене дощами,
що просто неба йде на твій поріг.
Холодна осінь вмиється сльозами,
на час коли смакую твій пиріг…
Холодна осінь не боїться втрати,
їй не потрібні зайві балачки.
Її дощі – це нова міра страти,
прикрийся хутром і у такт мовчи…
Самотня осінь не боїться смерті,
зів’януть квіти – діти від весни.
Вона не бачить почуття відверті,
у проміжках самотньої сльози…
Гаряче літо прийде мабуть з днями,
коли сміється дівчинка весна.
Дивись на небо, усміхнися з нами,
усе навколо - це любов твоя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Шматочок неба у моїх руках,
не навчений між хмарами літати.
З тобою я ховаюся у снах,
тебе між небом буду я чекати…
Птахи небес ховаються за склом,
і тихо усміхнулася веселка,
а я чекаю за твоїм вікном,
ти завжди поруч і така далека…
Блакитне небо у моїх руках,
я вчитимусь долонями тримати.
Зустрінемось у потаємних снах,
тебе між небом буду я чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Полиця непрочитаних бажань,
наповнена твоїм новим коханням,
це слід весни у проміжках тих знань,
які палають сонячним сіянням…
В одній я відчиняю світ думок,
про мрії пишу, молюся на сонце.
Не все запишу на пустий листок,
у ньому не зачиню я віконце…
У другій відчиняю море тайн,
пишу про тебе, лінії на тілі.
Свої долоні ти у руки дай,
напишу я про почуття осінні…
Полиця непрочитаних віршів,
залишиться у проміжку кімнати.
Згадаю, що сказати я хотів,
і віддаю, бо так хотів віддати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Руками доторкатися до клавіш,
навчитись відчувати смак життя.
Тепер щасливий, пам'ятаю раніш,
ховався у секундах небуття...
На чорне натискати і зізнатись,
що так боюсь залишитись один,
але потрібно у житті навчатись,
кохати, у холодний час хвилин...
На біле натискати і вмиватись,
росою літньо - раньої трави.
До губ коханих ніжно доторкатись,
летіти небом в пошуках мети...
Руками доторкатися до клавіш,
мені потрібна серцем відчувай.
Такий щасливий, пам\'ятаю раніш,
тебе зустрів і не сказав бувай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Ти літня мрія, морем оповита,
ще трішки часу будемо разом.
Шалена пристрасть хвилями накрита,
я дякую тобі, за літній сон…
Ще трішки часу я з тобою разом,
знайдемо вічні сонячні міста,
де час покритий сонячним контрастом,
залишу на душі, тобі листа…
Ти ніжне сонце, що теплом палає,
візьми за мої руки і тримай.
З тобою разом хвиля нас тримає,
гаряче літо ти не забувай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Я дихаю осінньою росою,
мені до смаку листя зорепад.
Я відчуваю, як ударом в скроню,
влетіла куля чисто на попад…
Я залишаюсь в серці оборони,
загину без мети і без образ.
Я не забуду твої феромони,
залишу місто без чужих прикрас…
Ти дихаєш осінньою росою,
тобі до смаку мій м’який напад.
Ти відчуваєш, як у мої скроні,
влетіла куля чисто на попад…
Це не війна два тіла об*єднала,
не ти - не я, а два палких серця.
Моя Весна щось вічне покохала,
вуста сказали - я тепер твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Прикуті літом пальці відчувають,
що хочу бути сонцем у тобі.
Я знаю наші хвилі пам’ятають,
долоні ніжні віддані мені…
Прикуті літом руки забирають,
твою весну у мої літні сни.
Я знаю наші промені згадають,
як ти казала – серед мрій живи…
Прикуті літом пальці покохають,
осінній дощ – безбарвні кольори.
З тобою наші мрії зберігають,
любов, що є дарована тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Прийми дарунок із моїх долонь,
гаряче літо разом з почуттями.
Я ніжно доторкатимусь до скронь,
ти смачно цілуватимеш вустами...
Прийми дарунок із моїх долонь,
чарівні квіти, що завжди між нами.
Я буду відчувати тишу скронь,
тепло єдине між двома містами...
Прийми дарунок із моїх долонь,
щасливу осінь віддаю руками.
Я буду шепотіти коло скронь,
а ти відповідатимеш словами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
На ранок я прокинуся з тобою,
і вип'ю з бергамоту чорний чай,
так солодко, що ти завжди зі мною,
тобі не скажу "сонце прощавай"...
На вечір засинатиму з тобою,
тихенько скажеш "серце ти віддай",
у світ ілюзій рину з головою,
тихенько скажу "просто покохай"...
На ранок я прокинуся з тобою,
думками завжди поруч будеш ти,
я дякую за те, що ти зі мною,
з тобою разом ми - це тільки ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Він пише вірші про свою любов,
захоплений вчорашніми словами,
про день і ніч, про те, що чує кров,
його любов залишиться між вами...
Він пише вірші про святу любов,
дарунок Божий створений руками,
про небо й зорі, добре їм разом,
його любов залишиться між вами...
Він пише вірші про твою любов,
захоплений красивими рядками,
про ніч і день, про п'ять небесних мов,
любові, що знаходиться між вами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011
В доргу візьму чарівну гітару,
зіграю щось про пристрасну любов.
І зацілю давно забуту рану,
застигне моя не гаряча кров...
В куточках світу весело співають,
єдині, хто годують час теплом.
Не смуток, вони бачити бажають,
а усмішки наповнені добром...
В дорогу візьму скрипку й барабани,
лунає пісня, що горить добром,
мабуть цей світ відчує разом з нами,
що легко бути пристрасним теплом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Я прошу, не залишай, мої руки наче крига,
благаю зберігай, казку, що не пишуть книги.
Я прошу, не забувай, мої руки і долоні,
благаю запам’ятай, відчуваю твої скроні…
Я прошу, не відпускай, і тримай серця руками,
благаю дозволяй, бути в’язнем поміж снами.
Я прошу, не зачиняй, увійти у душу хочу,
благаю відчиняй, мріяти я також можу…
Я прошу, не заникай, поміж містом стіни щастя,
благаю зачекай, ми з тобою в тінях вальсу.
Я прошу, не покидай, ми не навчені літати,
благаю відчувай, як навчаємось кохати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279895
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Він Богу вдячний за живу Весну,
тепло і щастям тіло обіймає,
було погано, він ішов по дну,
але зустрів єдину, що кохає...
У них на серці полум*ям горить,
гаряча пристрасть і вогонь кохання,
навколо них усе земне мовчить,
їм добре, не готові на прощання...
Вона сміється, бо у хвилях змін,
єдиного між попелом зустріла,
знайшла того хто серцем захотів,
зігріти і відчути пристасть тіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
В твоїх руках, орел, що раб небесний.
Падіння Трої, Спарти і царів...
На ранок барабан звучить воскресний,
і крик дітей, загублених рабів...
За краєм світу нічого шукати,
там пустота, загибла глибина.
Не навчені на диво ми чекати,
усі зникаєм, там де тишина...
В твоїх руках, списи, що хочуть крові.
Заради Риму падають німі,
далекий воїн не боїться болі,
у нього знак відваги на плечі...
Війна, спокуса смерті і тривоги,
руйнує душу тим хто, ще живий.
Ступає воїн, крок до перемоги.
Падіння. Мабуть дух його слабий...
Не варто війни в день розпочинати,
на ніч загинеш у тіні царя.
Навчися світло серцем відчувати,
і перемога у руках твоя...
p.s.. написано під враженням кінофільму "Орел Дев"ятого легіона"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
Тінь серця, що навчається кохати,
бажання бути в’язнем твоїх снів.
Не янголи, не навчені літати,
ми просто люди – в’язні почуттів…
Навчаюсь твоє серце відчувати,
в полоні тиші все, що я хотів.
Тебе бракує, але вчусь чекати,
разом запалим світло ліхтарів…
Навчаюсь за душею сумувати,
і стримуюсь в осінній тиші дня.
За вікнами ранковий дощ співати,
для нас буде, ти мій - а я твоя…
Тінь сонця, що навчається палати,
крізь час до тебе птахом полетів.
Разом в долонях будемо тримати,
гаряче літо – море почуттів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2011
Вечірній потяг в Дивокрай везе,
там сонце сяє, нас теплом вітає,
у тиші днів я зрозумів усе,
як моє серце, твоє відчуває…
Мабуть я їду в пошуках скарбів,
не золото й фальшиві діаманти,
а янгол мій, яку я так хотів,
відчути у гарячій тиші мандрів…
Вечірній потяг в Дивокрай везе,
там вітер чує, як серця співають.
На крилах ночі він любов несе,
серця у ніжних просторах літають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Мені, тебе єдиної бракує,
знаходишся на відстані морів,
здається сині хвилі це хвилює,
бракує твоїх ніжних почуттів…
Бракує твого сонця, твого неба,
так мало твого вічного тепла…
До тебе хочу, ти моя потреба,
ми надто близько, не будеш одна…
Бракує твого щастя, твого сміху,
не плач, бо твої сльози це ріка,
наповнена журбою.. пісню тиху,
тобі співаю, ти така близька…
Мені, тебе єдиної бракує,
знаходишся на відстані вітрів,
здається наше небо – нас рятує,
чекатиму у спільній тиші днів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
Наш вересень розбудить два життя,
що вчаться разом щастя відчувати.
Одне на двох ми ділимо щодня,
з тобою буду крилами літати…
Я усміхнусь, до тебе притулюсь,
скажу на вушко «серцем відчуваю»,
від твого щастя, радістю нап’юсь,
твоє тепло я кожен день вживаю…
Наш вересень розбудить в день злиття.
Злиття двох душ, що вчаться відчувати.
Яка чудова таємниць Весна,
ніхто, а тільки ти навчиш кохати…
Я усміхнусь, твоїм теплом нап’юсь,
у снах крилатим янголом літаю.
З тобою разом: чую і сміюсь,
бо твоє серце – серцем відчуваю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2011
Наступна Осінь за моїм порогом,
чекає на відтворення вітрів.
Які вона відвідає дороги?
Слідами де небесний птах летів…
Вчорашнє Літо сонцем покидає,
летить у даль, у пошуках тепла,
я відчуваю, як вона бажає,
чекати час під назвою Зима…
Холодний час нас тишею захопить,
я не боюсь, твоїм теплом нап’юсь.
Весна мене палким вогнем охопить,
я день за днем зі смутком днів борюсь…
Гаряче Літо сонцем повернеться,
я дякую Тобі за тишу дня.
Моя Весна теплом моїм нап’ється,
я буду поруч в твою мить – життя…
Вчорашня Осінь за моїм порогом,
окутана у міць чужих вітрів.
Відвідала далеких снів дороги,
якими янгол вічності летів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
Шалена мить залишиться між нами,
у місті вічних сонячних казок.
Нехай пролється щастя із дощами,
що контролюють кожен дивний крок...
Дивився в небо, бачим місяць й зорі,
дивився в море наче крізь екран,
Там бачив хвилі сильні і прозорі,
я поглинався в ніжний океан...
Найкраща мить залишиться між нами,
де ми щасливі, дивимось на світ,
Усе пусте лишилось між містами,
гаряче сонце побороло лід...
Мене від мого холоду рятуєш,
разом з тобою я відчув злиття,
Злиття двох душ, ти слухаєш - ти чуєш,
я дякую тобі за тишу дня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011
Я там де ти, де вітер нам співає,
пісні про Місяць, що живе добром.
Гаряче Сонце так його кохає,
але відходить з місячним теплом…
В твоїх долонях літо мого серця,
що полум’ям палає без умов.
В твоїх очах два сонячних озерця,
я бачу в них, що ми завжди разом…
Я там де ти, де море нас вітає,
хвилини – хвилі творять почуття.
Я знаю моє серце відчуває,
що кожна мить підтримує життя…
В твоїх думках два янголи літають,
що змушені долати довгий час.
В твоїх руках всі квіти розквітають,
бо звикли відчувати тільки нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011
Не рвись струна, зіграй щось надзвичайне,
про тишу ночі, про розмови дня,
Почуй мене, бо я твоє звичайне,
я хочу бути в’язнем твого сна…
А наша ніч усе ще відчуває,
що разом ми блукаємо у снах,
Моя душа також все пам’ятає,
забудь про біль, і про вчорашній страх…
Не рвись струна, зіграй щось надзвичайне,
не відпускай, за руку ти тримай,
Усе важливе є для нас звичайне,
тебе тримаю, серцем відчувай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011
Давай усе залишимо між нами,
я тільки твій, а ти будеш моя,
Залишимось між вічними містами,
ти, як уперше в пошуках тепла…
Начхати на прогнози й смак глюкози,
дивись у небо, досі ще твоє,
Остання чашка чаю з смаком рози,
зігріє нас, надія ще живе…
Давай усе залишимо між нами,
твоя усмішка – мої почуття,
Не роблять нас забутими рабами,
я тільки твій, а ти будеш моя…
Я відчуваю промені надії,
почуй мене, тобі віддам усе,
Послухай, як тривожать мої дії,
гаряче серце, що вогнем живе…
Давай усе залишимо між нами,
я - щирий птах, я - пісня в почуттях…
Ти - вічне небо, ти – блакитні хмари,
ми – янголи, забуті у піснях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Я страх зачиню у пустій кімнаті,
від всіх хто робить боляче теплом,
Я так боюсь, що залишусь в палаті,
де стіни не пороблені добром…
Я вдаль втечу від страху обізнатись,
мені набридло бачити людей,
Які готові мною користатись,
не скинути холодний глузд з плечей…
Я так бажаю у тобі сховатись,
щоб ти відчула синій океан,
Безмежний, не посмієш ти злякатись,
я так боюсь потрапити в капкан…
Я страх зачиню у пустій кімнаті,
надіюся, що дойду до мети…
Крок у майбутнє, не залишуся в палаті,
бо завжди біля мене поруч ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Лунає джаз на вуличках святкових…
Крок за кроком по бруківці, що накриває місто і його таємниці вічним попелом давно прокурених сигар.. Крок за кроком він просто йде туди, де свято накриває полотном вічні таємниці Львова, загадки, що відчувають закам’янілі леви, які стоять на варті міста… Міста, що дихає.. Міста, що живе загадками минулого…
Пришвидшуючи свій обережний крок хлопчина зупиняється коло пам’ятника Міцкевича. Щиро вдивляючись у очі його окриленої музи. Янгола, яка віддала себе не взявши нічого.. Мабуть у кожного юного генія є своя муза.. та, що літає і співає гучні пісні про кохання.. Місто чує музику давно закоханого серця.. Серця, що палає.. Місто, що чує…
Крок за кроком по бруківці, за поворотом – поворот, за вуличкою – вуличка, за інструментами – музики.. Тихо лунає саксофон наспівуючи мелодію ночі. Пальці вуличного музики обережно торкаються клавіш, немов це тіло, що потребує ласки і кохання.. На очах музиканта, обережно ледь помітні окуляри, за якими прихований погляд незрячого.. Незрячого, що кохає.. Музика навчила його кохати…
Пришвидшуючи свій далекий від мети крок хлопчисько зупиняється коло пам’ятника Афродіти – богині вроди і кохання.. Тихо схиляється перед нею, обережно промовляє три щирих слова «я її кохаю».. На мить здалося, що Афродіта його почула, бо місяць, що був прихований за небесними хмарами одразу освітлив йому шлях до вічного щастя під назвою «моя»..
Крок за кроком по бруківці, що дихає натхненням, хлопчина зупиняється коло ліхтаря, який мерехтить з натяком на вічне.. Чекає її..
Крок за кроком і його муза коло нього.. Щиро дивлячись їй у очі з вірою у краще він дістає з карману мініатюрну коробочку в, якій знаходиться шматочок його серця – частинка його почуттів.. Обережно торкаючись губами до губ, він з натхнення на вустах шепоче «я твій, а ти моя.. гаряче серце віддаю тобі…»..
Цілунок. Обійми. Музика у серцях…
Лунає джаз на вуличках святкових…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
Вчорашня чашка чаю не зігріє...
Ніч. Я, як завжди у чотирьох блакитних стінах згадую про тебе.. Сон здається ходить коло мене, таке відчуття начебто тихенько дихає і щось бурмочить під вушко.. Мені здається, що настав час спати, настав час забути на мить про все, що оточує мене і мій чудовий світ наповнений тобою і твоїм теплом..Я роблю пів оберта наліво і відчуваю, що дихання сну пришвидшується, він чим швидше бажає зайти і оволодіти моїм розумом і серцем. Серцем, що палає...
Я не проти на мить побачити тебе, щоб сказати "Я поруч...", я не проти на мить стати янголом.. Отримати крила, що літають, отримат те, що не підвласне усім хто боїться.. отримати чисту мов гірська ріка, душу. Душа, що вірить у краще.. Душа, що співає...
Сон. Я відчуваю, що мої очі потихеньку заплющуються і я зникаю.. Зникаю у світі там де ти моя.. там де не присутні смуток, горе і біда. Я зникаю і зупиняюсь у світі тепла і нечуваних почуттів, що несуть мене і мої думки по річці наповненій добром. Над мною сяє жовте сонце, що гріє давно забуті думки наповнені тобою..
Я відчуваю, що я присутній у світі де Весна і її тепло вічні.. Де присутні тільки ти і я.. Мабуть це найкраща мить мого життя, де тільки ти - моя...
Разом ми бігли по зеленій стежці, мабуть трава зовсім недавно відчула наші тіла.. Мабуть трава схиляється перед нами.. Там ми були у пошуках віри, бо щастя вже знайшли "Ти мій, а я твоя", слова що гріють моє серце й душу.. Там ми були у пошуках віри, що наші почуття залишуться вічними.. що нас не розлучить вогонь, який завжди палає на дорозі до чогось вічного, на дорозі до станції Віра, де усі слова зайві де гору беруть серця. які палають.. Серця, які поєднанні пошуками Віри, Надії і Кохання...
У наших руках усе.. Давай лиш це втримаємо..
Давай...
Прокинувшись я відчуваю, що це був сон.. Сон наповнений нашою реальністю, нашим теперішнім, нашим вічним...
Сьогоднішня надія нас зігріє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276538
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.08.2011
З тобою мила чую голос ночі,
ти в межах міста бачиш дивний сон,
Де я так щиро дивлюсь в твої очі,
палких два серця б’ються в унісон…
Твій сон – це вічність, що вогнем палає,
це щастя, що окутує серця,
Моя душа про тебе ніжна знає,
давай втечемо у п’янкі місця…
Де будеш серцем радість відчувати,
я буду твій, а ти будеш моя,
Де тільки разом будемо ми спати,
і відчувати радості життя…
З тобою мила чую голос ночі,
ти міцно спиш, ти бачиш спільний сон,
Де ти так щиро дивишся у очі,
і віддаєш мені свою любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2011
Найкраща мить – це там, де ти моя…
Усміхнена, захоплена кольорами веселки.. Та, що дивиться у небо згадуючи давно не здійснені мрії, які так і бажають вирватись на волю, щоб захмурений хмарами світ міг зрозуміти, що мрії – це вогонь, який гріє людські душі і серця.. це світло, що не згасне на протязі миті під назвою життя.
Я хотів би бути щастям і дарувати усім хто давно зневірився у собі і власних силах – посмішку.
Посмішка, триває лиш мить, а в пам’яті залишається назавжди.. Мабуть її функція не дозволити смутку захопити особистий простір щасливої душі. Серця, що палає…
Я хотів би бути радістю і відволікати усіх хто давно опустив руки забивши на існування.. Існування у межах щастя..
Бо не варто опускати руки донизу, коли біла смуга власного життя на мить стаж чорною.. Мабуть у ці складні, як ми вважаємо хвилини – смуги,творять спільне кольорове майбутнє для кожного із нас…
Я хотів би бути завжди поруч, щоб не дати самотності захопити внутрішній спокій твого щирого серця, яке часом готове сказати більше ніж будуть бачити очі.. Часом очі, які здаються справжніми і щирими підводять занепокоєне горем серце.. Серце, що палає…
Не варто залишатись наодинці у пошуках смутку і страждання, бо Господь дав тобі усе, щоб бути щасливим.. Господь дав тобі друзів – ті, хто незалежно чи то горе або звичайна занедбана біда просунуть крізь пітьму руку допомоги з подякою за кожну прожиту нами хвилину…
Усміхнена, захоплена кольорами веселки.. Та, що дивиться у небо відчуваючи давно здійснені мрії, які вирвались на волю, щоб захмурений хмарами світ міг зрозуміти, що мрії – це ми і кожна секунда прожита нами… це ти, світло що не згасне на протязі миті під назвою моя…
Найкраща мить – це там, де ти моя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275495
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2011
Я обираю сам собі ім’я,
не варто моїм тілом керувати.
Не лялька я, що в пошуках життя,
бажаю просто з небом існувати…
Ти обираєш сам собі ім’я,
навчись чужі дрібниці пробачати.
Бездушний раб не дійде до кінця,
твоя душа закута в давні грати…
Я обираю сам собі ім’я,
не навчений у небесах літати,
По сходах йду до вищого добра,
з надією, що навчений прощати…
Ти обираєш сам собі ім’я,
тримаєшся за міцності канатів.
З поривом вітру падає Земля,
до рук богів, мов кісточки гранатів…
Я обираю сам собі ім’я,
Я – вічність. Я – майбутня перемога.
Я – цвіт весни. Я – мить твого життя.
Я той, хто серцем відчуває Бога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Ще вчора був за межами тих стін,
які мовчать – забиті полотном.
Я залишаю свій холодний слід,
під ранок вип’ю каву з молоком…
Так хочу увійти у океан,
бажаю литись водами з небес.
Я дощ, що тихо впав на твій екран,
у пам’яті людей мій сміх воскрес…
Сьогодні я у межах твоїх стін,
які кричать, бо бачать дивний сон.
Не слухай, що говорить тобі він,
послухай серце з моїм в унісон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
Я дякую Тобі за вічне світло,
що завжди буде жити у серцях,
Вогонь сердець не погасити вітром,
бо він живе у наших почуттях…
Я дякую Тобі за ніжні крила,
які синам Землі подарував,
Не янгол я, але душа щаслива,
що забагато радості Ти дав…
Я дякую Тобі за теплу Весну,
яка мене від смутку береже,
Я відчуваю ту любов небесну,
яка для мене мабуть понад все…
Я дякую Тобі за вічне світло,
що завжди буде жити поміж нас,
Палкі серця не погасити вітром,
поглянь у небо.. Він врятує вас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2011
Ти посміхнись, не варто сумувати,
навколо тебе щастя океан,
Небес торкнись, навчись мов птах літати,
у хмарах відчувати свій запал…
Вогонь, що гріє твоє серце й душу,
не згасне – не здолає вічний час,
Заради тебе жити мила мушу,
бо ти навчила відчувати нас…
Ти посміхнись, не варто світ боятись,
для тебе він відчинений завжди,
У вись лети, не смій небес лякатись,
йди попереду – кроком до мети…
Земля, що вчить нас тілом відчувати:
забутий біль, сторінки від життя,
Не дасть нам ніжний янгол сумувати,
не варто нам гасити почуття…
Ти посміхнись, заплющ чарівні очі,
відчуй, як вітер щось шепоче нам,
Мабуть пісні про спільні дні і ночі,
які не передати нам і вам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011
Останнє, що він побачив це було щастя…
Останні дні літа, а Тейлер ніколи не вірив в те: що щастя поруч, що кожна хвилина, яка подарована Богом це особлива миттєвість, що кожен звук це вже пісня – він не вірив в те, що віра, надія і любов схиляються перед ним, бо ніколи не мав змогу відчути справжнє на собі, але відчув.
Його життя пройшло у очікуванні дива.. Він завжди прокидався з одним виразом обличчя, на якому було все сказано «Я не той за котрим сумуватимуть. Я не той!!!» не розуміючи, що він саме той. Той хто мусить змінити долю певної кількості людей..
У нього не було нічого, що здавалося б щастям, окрім маленької феї, яка робила його життя наповненим фарбами і кольорами.. У нього не було нічого окрім молодшої сестри, яка єдина хто мала можливість подарувати йому посмішку і тихо прошепотіти на вушко «Тейлоре все буде гаразд, Бог поруч!» на, що він не мав відповіді і просто йшов. Йшов вперед без емоцій, такий собі давно заплутаний хлопчисько, що завжди був в очікуванні дива.
Батько егоїст, потреби до сина ніякої.. Основа: гроші, компанія і бізнес…
Життя, через це йому здавалося жалюгідним і безкорисливим, через що він відчував, його доля бути самотнім і робити одне: чекати на диво, чекати на те, що батько вернеться, чекати на те, що і у його життя прийде свято, але це не казка, де усе усіх персонажів чекає happy end і море щастя, це не та історія, що відображалася у книгах Братів Грім, які писали про те, що всі хто чекають ,отримують своє дорогоцінне прекрасне життя…
Але, чекаючи на вічне – він отримав коротке.. Дуже коротке, але дуже цінне щастя, яке триває всього мить, а у пам’яті залишається на все життя! Він отримав її.. дівчину із іншого життя: неземна і одночасно справжня, з якою він відчув те, що до цього він насмілювався сам собі брехати і заперечувати! Щастя виявилось поруч, лиш варто було озирнутись і усміхнутись до свого щастя, як він і зробив… З нею він відчув, що зовсім не один, що рідні також його люблять. Тейлер відчув, що до цього він тільки й робив що чекав і коли він все таки наважився прийти до батька і зрозуміти, зрозуміти чому все не дається одразу, чому потрібно робити певні кроки, чому не варто боятися програшу? З’являється чорний екран, з білими давно протертими на плівці буквами THE END.
Подарувавши посмішку іншим…
Залишивши радість у житті інших…
Він пішов, так і не сказавши Богові дякую! Але з думкою, що все таки щастя поруч, лиш варто за нього боротися і бути терпеливим…
Вміння чекати, ніколи не зробить людство слабшим!!!
Бо останнє, що він побачив це було щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274718
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Вона біжить усміхнена така…
Дівчисько, що днями і ночами згадувала його.. Його руки, що гріли не тільки тіло, а й серце. Серце,що б’ється коли за ним приглядати руками майстра, майстра що цінує свою справу: догляд за серцями занедбаних і не потрібних… Вона згадувала його холодні вуста, холодні бо мабуть Зима що хотіла його зробити гарячим помилилася і віддала у руки Весни! Весна не вірила, що зустріла того хто змусить серце битись в два рази швидше і в два рази тонкіше. Бо межа між дружбою і коханням тонка, варто лиш зробити певний дорогоцінний крок! Крок у світ, де справжні почуття!!!
Вона згадувала його, бо тому що він вчився по справжньому з нею кохати і бути коханим, наскільки було би темно і холодно, бо разом ніякий холод не знищить два палаючих серця, що горять лиш тоді, коли сонце освітлює спільний далекий шлях.. Шлях у надзвичайне майбутнє, де вітер буде співати колискову, а місяць розповідати про падіння Вавилону, бо бачив не тільки щастя, а й муки.. Муки злих і знедолених облич, бо хотіли лиш бути блищими до Бога, не розуміючи, що Він завжди поруч яка відстань б їх не осягала..
Дівчисько, що днями й ночами згадує його, вірить в те що час не розлучить їх, а тільки зробить сильнішими, бо «Господь вірить у нас! Господь бачить нас» щодня повторює вона собі витираючи давно протерту світлину, де два серця разом шукають щастя...
Мабуть Бог чує наші молитви..
Мабуть Бог дав можливість повернути те, що він давно бажав повернути.. Весну!
Мабуть завжди усміхнена вона…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274397
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Здається небо зовсім не ридає,
Твоя любов сподобалась мені,
Холодний смуток в даль чужу тікає,
Моя любов сподобалась тобі…
Я не забув зимовий смак тепла,
Не відгадав чому ти в даль втікала,
Але вернулась ніжна й золота,
Мабуть із сонцем ранок зустрічала…
Здається небо більше не ридає,
Хмарки втекли у світ де почуття,
Наповнені коханням пам’ятають,
Про те що тільки твій, а ти моя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011
Мабуть навчилась ти його чекати…
У снах, у серці, тілом і душею.. Щось у ньому є: так він не перший, так він не щирий, так він не ніжний, але він це той кого ти чекаєш і кохаєш.. Мабуть це той, хто не віддасть тобі нічого, а забере усе! Почуття, тепло і незабутнє добро. Шкода, що я не навчився утримувати у серці дорогі миттєвості життя, але я вірю в те, що він візьме дароване Богом – він візьме тебе у своє безглузде життя і зрозуміє, що ти його глузд і його спокій.
Після сьогоднішнього дня я згадуватиму дощ і тебе.. Мабуть десь у кутку кімнати я буду тихенько ревнувати і згадувати свій глузд, свою залежність і своє тепло, мабуть у кутку кімнати залишусь тільки я і незабутні спогади гарячого літа наповненого дощами.. Сльози небес пам’ятають усе..
Мабуть дощ запам’ятає більше за нас.. Мабуть дощ запам’ятає нас…
Завтра буде новий день – завтра прийдуть нові люди, але вони не замінять тебе, бо ти навчила мене відчувати життя, яке б воно не було жорстоке і прямолінійне.. Мабуть з тобою я навчився бути справжнім і не приховувати своє Я, що бажає вирватись з полону вчорашніх думок…
Любов існує!
Я переконався.. Але тільки у тобі і у настирливості твого чекання…
Ти чекаєш його! Того хто зустріне тебе і зрозуміє, ось яке воно те тепло і щастя, ось яка вона справжня… Люби його і просто розумій, де б він не був – він буде тільки твій!!!
Мабуть потрібно лиш його чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272178
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Щось таке в твоїх очах…
Бачу я, коли дивлюсь у них.. Оченята що наповнені ласкою, добром і кольором неба – неба що палає! Десь у просторі твого неба літають хмаринки, мабуть це мрії що заблукали і шукають вихід, певно бажають здійснитися.. Кожна мрія тримає у собі сонячне світло – промінчики, що створюють надію і обачно доглядають за нею, бо без надії не бачити нам здійснення мрії.. Мабуть у твоїх очах я побачив більше ніж заблукавші мрії, там ще я побачив тебе! Тебе справжню.. Дівчисько, що часто грає зіпсовані ролі другого плану, бо перша роль прихована від нестерпних глядачів, які чекають на більше, хоч і розуміють що не отримати більше ніж даровано Богом! Ти мій подарунок від Бога, який я не відпущу, бо Господь не вміє помилятись вибором подарунка…
- Твої очі прекрасні і мабуть найкращі!
- Що ти в них бачиш?
Питалася ти, на що відповісти було не так і важко, бо в них я бачу кохання! Оченята горять коханням і кліпають пристрастю зі смаком гарячих почуттів. Горнятко гарячих почуттів завжди заважає залишитись самотнім, бо самотність це не для нас!
Закоханні очі залишать свій слід у моєму житті, як найкращі.. Який б не був час.. Завжди готовий подивитися в них і відповісти «Я так люблю тебе», бо мабуть очі – це задзеркалля душі, а душа чує правду на відміну від тіла, яке звикло до брехні…
Яка б не була година пам’ятай, що у очах твоїх я бачу наш Рай…
Щось таке в твоїх очах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271400
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Татку бажаю хоч на мить до тебе…
Щоб глядіти на сяйво місяця і запускати паперових літачків в небо, для того щоб вони могли розвідати чим сьогодні пахнуть хмаринки і чи варто їх випробовувати перед новими злетами…
Згадую дитинство! Коли у наших просторах квартири ми шукали щастя: під зимовою ковдрою, у шафі де ховається темрява і бабусині солодощі, у кожній шпарині квартири там де не побувати рукам чужинця… Мабуть ті моменти коли ми шукали щастя залишаться кращими спогадами мого дитинства, дитинства де щастям вважаються: не гроші, не дорогі будинки і машини, а звичайні пошуки кольорових олівців для створення каляк – маляк у безмежному просторі паперу! На той час мені здавалося що папір – це небо, а олівці що створюють дива – веселка і інші дрібниці дитячого життя…
Коли ми були близько до захоплення мрії, тобто близькі до робочого столу де бабуся завжди ховала кольорові олівці, я тішився немов доросла людина що чогось добилася в житті, але мені мабуть досі не зрозуміти що таке доросле життя.. без родини і олівців – певно ніщо.. В порівняні з тим де я можу залишити свою мрію на клаптику паперу…
Чомусь татко завжди обачно брав мої малюнки і ховав їх у потаємній схованці, десь у затишку кімнати де його руками творилися дива, дива яких мені ніколи не побачити, бо стільки часу було втрачено на їхнє створення…
Але одного разу я все таки пробрався у затишок його кімнати.. вам нізащо не повірити, що я побачив в той день!!! Там були сотні кольорових олівців і тисячі аркушів паперу.. Це певно Рай подумав я, а мій татусь це ангел що приглядає за кольоровим Раєм… Мою маленьку чорняву голівоньку переповнювали сотні думок, але більш за все я думав про те куди татко ховає мої малюнки.. В той день я їх знайшов, де під самим дном малюночків була записка «Моїм найвеличнішим витвором і дивом залишаєшся синку Ти!!!», ці слова я запам’ятаю надовго, бо серце хоче пам’ятати колір батьківської ласки і любові…
Мабуть мій тато був найкращою людиною, бо він створив мене – своє диво, яким пишається споглядаючи з небес…
Люблю тебе татко!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270810
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2011
Мабуть я знайшов свого янгола…
Впевненим голосом, я промовляю собі щодня коли дивлюсь на екран понищеного телефону.. На його обличчі знаходишся ти! Така шалена і щира, мабуть в очікуванні тепла…
Коли я зустрів тебе вперше, то відчув смак літнього мовчання – солодка. Ти йшла впевненим кроком з вогнем у очах, мабуть небо також вміє палати. Вуста тремтіли, оченята кліпали, щастя охоплювало душу, десь у горлі було прохолодно.. холодний чай що був зроблений вночі так і залишився недопитим і самотнім… Той день залишиться у моїй пам’яті досі недописаним, бо стільки ще не зміг пригадати…
Коли я зустрів тебе вдруге, то відчув смак осіннього бажання – приємна. Ти бігала по сходинках у тінях забутого кінотеатру, який переповнявся людьми щодня і щоночі, бо стільки комедій і драм відчув на своїх плечах… День як мені здавалося був хорошим, бо посмішка тривала більше десяти хвилин, з того моменту як я тебе побачив до того моменту як я пішов… Той день залишиться у моїй пам’яті досі недочитаним, бо стільки ще не зміг записати…
Коли я зустрів тебе втретє, то відчув смак зимового зізнання – щаслива. Ти сиділа окутана теплою, але не зимовою курткою між проміжком людей, твої друзі так можна їх назвати дуріли і тішились кожній секунді зимового вечора. Ти також тішилась, бо не варто сумувати у час коли щастя зовсім поряд… Той вечір залишиться у моїй пам’яті досі нерозказаним, бо стільки ще не зміг почути…
Коли я зустрів тебе в п’ятдесяте, то відчув смак весняного єднання – гаряча. Ти була досить сумна, але з тим самим вогником у очах що я побачив літом, мабуть небо вміє палати. Ти була така жива і слова про те що я не один, дозволили відчути, що ти мене не залишиш, наскільки би я не помилявся у виборі людей…Той день у моїй пам’яті досить нерозгаданий, бо стільки ще не зміг відчути…
Коли я зустрів і відчув тебе у …сотий раз, то відчув смак літнього кохання – найкраща. Ти лежала на траві у моїх п’янких обіймах, така безневинна і хороша, мов гаряче сонце що не отримати кожному. День був проведений по окремому, але вечір разом. В той день я готовий був сказати три вірних слова «Я тебе кохаю», на що ти відповіла поцілунком зі смаком літа… Той день залишиться у моїй пам’яті найкращим, як і інші проведені дні з тобою, мій вірний янгол…
І сьогодні як завжди я споглядаю на обличчя власного мобільного, і розумію…
Я знайшов свого янгола…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270657
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2011
Якщо взяти до уваги останні дні мого життя, то все що я пам’ятаю – це тебе…
Запах твого тіла залишається у моїй голові досі. Останні хвилини подорожі до Раю його лиш підсилюють.. Як і розповідає Біблія, мене зустрів апостол Петро з ключами і десь вдалині ледь помітним замком.. його перше запитання на диво було досить значним, що дало мені можливість згадати тебе і задуматись над втраченим… Його першим і останнім запитанням було «Що ти пам’ятаєш і чи готовий йти далі?» Я згадав тебе: полум’я душі, смак літа і незабутнє кохання. Дійсно незабутнє, бо досі пам’ятаю години кохання, хвилини мовчання і секунди зізнання…
Я думав трішки більше двох хвилин(кожна секунда тривала мов доба – доба проведена у спогадах) і відповів «Ні, не готовий», на що Петро ледь відчинивши замок сказав «Можеш увійти, але тихенько.. Господь відпочиває»…
Увійшовши я оглянувся, Петра поряд не було.. Навколо мене находився дитячий майданчик: пісочниця переповнена піском, карусель з дивними візерунками і сходинки у гору… Я подумав куди вже вище, але ступивши на сходинку опинився у найкращому спогаді.. Я находжуся на плечах у татка, ще дитина і тішусь кожній секунді проведеній з ним, але раптом все зникає і я стою на цвинтарі споглядаючи на власну могилу, напис «Любому синові і братові, вічна пам'ять…» Мабуть мене пам’ятають лиш батьки і сестри…
Але я не шкодую, що був улюбленим сином і хорошим братом. Не шкодую зовсім, окрім одного, що втратив тебе, коли ти чекала від мене більше ніж кохання, шкодую, що не став твоїм щастям…
Гуляючи мов примара світом я помітив стару школу, там написано «9 – А ми найкращі», в той день наш клас отримав чисту перемогу над суперниками, мабуть вирішальний гол був найкращим! Пройшовши більше десятка метрів, я побачив силует – це була ти, із сльозами на обличчі, а у руках наше фото де ми такі усміхнені… «Не плач моє сонце, я поряд!!!» здається ти мене почула, бо усміхнулась вперше за останній місяць… Мабуть це було моїм призначенням подарувати тобі посмішку!!!
Світло. Дорога до Раю. Зовуть…
Мабуть мій Рай – це спогади про тебе…
Якщо взяти до уваги останні дні мого життя, то все що я пам’ятаю – це тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270516
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2011
Я сьогодні зайшов у твій будинок..
Я відчув біль, страх і тиск у грудях – це було серце, твоє серце.. Впевнений, що воно ридало, його щось непокоїло.. можливо моя присутність, а можливо смерть батька, вірогідніше друге.. Твій батько був великою Людиною, я не побоюсь сказати людиною, бо він був останній хто вірив у добро і бачив його очами незрячого. Він завжди вчив тебе боротися: боротися за свободу вибору, боротися за права полеглих, боротися за власну долю…
Ти ще не був народжений коли почув його ласкаві пісні, що співала йому мати коли він засинав під звуки природи. Мабуть природа – це була його краща подруга.
Я пам’ятаю, як я прийшов на його день народження вперше, думка про той день не вилітає з моєї голови досі: «Це тебе послано Богом на Землю, щоб відчинити людям їхні очі, навчити їх бачити серцем і думати головою, це ти мусиш навчити їх бути людьми.. Якщо це ти, тоді я впевнений, що Бог не помилився вибором ангела…», він тоді вперше почув наш світ…
Дитинство твого батька промайнуло перед моїми очима, як срібняки підкинуті у повітря руками Іуди. Іуда був ще тим псом, але зараз не про нього має бути сказано. Я хочу сказати, що людина, якою б вона не була, не вміє цінувати справжнє, натомість вміє прислуховуватися до брехливого, за що потім кається у самотності кімнати, бо останнє що бачить – це кімнату, перед моїм візитом…
Твій батько не був таким, твій батько був справжнім і бачив справжнє, за що я вперше після створення людей почав пишатися ними…
Сьогодні день коли він відходить у кращий світ, він залишає на пам’ять про себе – тебе, бо ти те добро, яке він творив щоночі і оберігав щодня. Тепер ти мусиш навчитися володіти даром, що не отримати нещасним.. ти мусиш подарувати благородним щастя, а брехливим свободу вибору…
Я ніколи не вірив у добро, бо бачив у ньому тільки приниження, виживають сильніші. Але після знайомства з твоїм батьком, я зрозумів що сильно помилявся і зрозумів, що не все ще втрачено… Сьогодні я забираю його і для мене це честь…
Я пишаюсь тим що я Смерть!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270448
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2011
Твій справжній світ у стилі anime,
Навколо намальовані рисунки,
Нагадують сумний портрет газет,
Відбиток долі – це живі малюнки…
Твоє обличчя – це забутий страх,
Залишений розбитими руками,
Ти розумієш це провал, це крах,
Розбитих мрій по них пройшов ногами…
Холодне тіло – це уяви акт,
Такий складний, не в змозі описати,
Ти сам для себе створюєш антракт,
Такий сумний, не навчений літати…
Твій справжній світ у стилі anime,
В кімнаті грають старості пластинки,
Згадай сумний й пустий портрет газет,
Іди на світло кроком без зупинки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2011
Люблю тебе гаряча пристрасть,
Тремтять вуста коли ти близько,
Бо хочуть смак твій відчувати,
Бо хочуть з твоїм цілим стати…
Люблю тебе мій вірний янгол,
Танцюють зорі тихе танго,
Ти спиш і бачиш милий сон,
Де добре нам лише разом…
Люблю тебе моя кохана,
Я вірю в те що ти літала,
У снах і бачила людей,
Щасливих і смішних дітей…
Люблю тебе мій ніжний янгол,
Засни в обіймах вітру й хмарок,
Ти спи і Сонце відчувай,
На кухні ніч.. Холоне чай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2011
Я відчуваю серце ще палає,
Вогнем що не здолає навіть час,
Мій танець серця ти запам’ятаєш,
На довго, він лікує тільки нас…
Серцебиття – це ритм мого страждання,
Що було вже закладене давно,
Але усе лікує лиш кохання,
Що через смуток довгих днів прийшло…
Я відчуваю серце ще палає,
Вогнем що пам’ятає тільки нас,
Твій танець серця буря не здолає,
Який не був на диво дивний час…
Серцебиття – це ритм твого страждання,
Що я забрав колись собі, давно
Лікую твою душу я коханням,
Де б ти не була, сонце вже зійшло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2011
У шумі моря є свої пісні,
Що хвилями лунають до світанку,
У темряві де сяють ліхтарі,
Живу я щастям, з ночі і до ранку…
У свисті вітру є свої вірші,
Наповнені дощем що буде зранку,
У тих словах є ноти чарівні,
Це звуки щастя в пошуках світанку…
А у тобі я чую ті пісні,
Які для мене ти підготувала,
Спасибі щира за вірші земні,
Своїм теплом, мене ти врятувала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
Ти ще живий – ти маєш дозвіл жити,
Подякуй за ці принципи батькам,
Що твоє щастя і життя створили,
Ти не один, не завжди будеш сам…
Так хочеться щоб всі глухі мовчали,
І щоб німі не чули спів думок,
Так хочеться щоб біль твій забували,
Але це лиш невдалий в прірву крок…
Ти не один, з тобою твої друзі,
Це ті хто відчувають серця бій,
Не забувай що ми гітарні струни,
Гітара це є світ, не мій - а твій…
Ти ще живий – ти маєш право жити,
Бо ще так мало для Землі зробив,
Так хочеться щоб щастя зміг відчути,
Бо щастя поряд – просто зрозумій…
26.06.2011 р
Для Богдана Гусєва
P.S.. Не варто витрачати цінність життя на пошуки болю – Варто витрачати цінність життя на пошуки щастя, бо його так багато…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
Я не заплачу, ти така красива,
В твоїх очах безмежний океан,
Ти моя ніжна, моє дивне диво,
Тепло і щастя днями б дарував…
Твоє волосся - це чарівні квіти,
це цвіт весни, пелюстки від троянд,
Вогненогрива в полум’я одіта,
Для тебе я дарую зорепад…
Твої вуста – це смак життя і м’яти,
Солодкі, що наповнені теплом,
Я вчуся наше літо відчувати,
До тебе сонцем радісним прийшов…
Гаряче тіло – це шалені мрії,
Якими я захоплююсь сповна
Ти моя радість, всі мої надії,
Тобі віддам у обмін на злиття…
Злиття двох душ, що вчаться покохати,
Ти моя радість - я твоє життя…
Навчи мене у білих снах літати,
З тобою я порину в небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
Я мушу бути чистим океаном,
Я хочу стати снігом лісовим.
За синім небом, наче за екраном
Слідкує вітер дикий – степовий…
Я мушу бути водами гірськими,
Я хочу стати небом голубим.
В полоні мого щастя ти краплина
Життя, що лине крізь полон дощів…
Я мушу бути сонцем яснооким,
Я хочу стати місяцем живим.
У загадці, у Всесвіті широкім,
Я твій вогонь, мене лиш бережи…
Я мушу бути вітром довгокрилим,
Я хочу стати янголом з небес.
Тобі єдиній подарую диво,
Заради тебе - щастя світ воскрес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
Вона не янгол з мертвими плечима,
Де мусить бути слід її крила.
Вона дівчисько з карими очима
Мені здається, що небес зоря…
Вона ніколи не шукала щастя,
Усім здавалось: «бігає – жива»,
Але у серці каялось нещастя,
Їй безтурботній так кортить тепла…
Тепла чужого, щоб хоч хтось ділився:
Своїм добром – запрошував у сон,
Хоча б на мить їй сон п’янкий приснився,
Бажає серце битись в унісон…
Якщо бажаєш матимеш своє:
Добро, тендітну радість і любов,
Вона навчилась бачити твоє
Тепер ви разом – завжди добре двом…
Вас двоє. Ви щасливі – ви живі,
Отримала його небес багаття,
Ви діти неба, ви його зірки,
Отримав він твоє забуте щастя…
Блакитне небо хмарами сміється
Коли вона крокує по Землі,
Гаряче Сонце поглядом нап’ється,
Її душі – щасливої душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Двадцята ніч, не в силах я заснути,
Чекаю як у гості зайде гість,
Гаряче сонце що не осягнути
Обіймами знедолених облич…
Гаряче сонце чуло колискову,
Що місяць нам наспівував на ніч,
Де зорі правду створюють казкову,
Собі кричу «Світанок ти заклич»…
Це мій світанок – я його душа,
Нехай усі так хочуть відчувати,
Його тепла із Сонця джерела,
Я хочу разом з світлом існувати…
Це мій світанок – я його душа,
Пробач! Не в силах Сонце я віддати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Коханням я ділитимусь з тобою,
У чистий день і безтурботну ніч,
В твоєму світі буду я собою,
Ти моя радість в дім небес заклич…
Я не поет і зовсім не романтик,
Тобі віддати нічого мені,
Окрім тепла, що хочу віддавати,
Тобі щоб жила вічно у теплі…
Усе що спільним щастям називають
Віддам тобі, той світ де почуття,
Краса і радість нас заколихають,
Під пісню Сонця – Місяця слова…
Коханням я ділитимусь з тобою,
У сяйва ніч і щастя світлий день,
В моєму світі ти завжди зі мною,
Ти моя радість, краща від людей…
Коханням я ділитимусь з тобою,
У чистий день і безтурботну ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2011
Я розповім тобі про дивну осінь,
Про жовте листя, про пусті слова…
Я відчував, що холод лиш морозить,
Її дощі – не було в них тепла…
Я розповім про незабутню зиму,
Вона одна – вона така сліпа,
Не бачила в мені холодну спину,
Я не помітив – знищив почуття…
Я розповім про надзвичайну весну,
Про те тепло що віддала вона,
Але забрала вічність незалежну,
Я відчував, як рвалася струна…
Я розповім тобі про нове літо,
Це ти, це я – єдина ми сім’я,
Шкода буде якщо ти не помітно,
Втечеш туди де зовсім не моя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2011
Як втратиш починаєш цінувати:
Її волосся, ніжності вуста…
Вона чарівна, з нею існувати
Так хочеться у пристрасті містах…
Я все віддам за почуттів хвилини,
За дві години спільного життя,
Коли навколо лиш степи й години,
Будують наші нові почуття…
Ті почуття, де повністю залежна,
Свободою і вибором тепла,
Я хочу, щоб ти була незалежна,
В моїх обіймах - у моїх руках…
Як втратиш починаєш цінувати:
Блакитний погляд – кольору небес,
З тобою хочу «Ніжна» існувати,
Люби в мені, той неземний овес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2011
Ти щось нове, красива - невідома.
Найкращий друг – найближча серед хмар,
Блакитних, що мене чекають вдома,
Щасливі ліки від забутих ран…
Ти щось п’янке, мов аромат лілеї,
Тебе вживаю зранку і вночі,
Тобою жити хочу серед прерій,
Наповнених бажаннями душі…
Ти щось моє, мов сонце яснооке,
Мов місяць що потрібен так мені,
Бо є дороги, і дешеві кроки.
Ціну життя лиш віддаю тобі…
Ти щось нове, бурхлива – кольорова.
Найкраща серед сонячних вітрів,
Гарячих, що мене чекають вдома,
До тебе чорним птахом полетів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011
Пробач мені - за те що я такий.
Пробач мені - не вмію бути кращим.
Пробач мені - я неймовірно злий,
Мій ніжний крок до тебе був найважчим…
Повір мені - я так тебе любив.
Повір мені – тобою існував.
Повір мені - з тобою «нас» творив,
Світанок - пристрасть сонця, лиш вбивав…
Люби в мені - холодний дощ небес.
Люби в мені - гарячий подих вітру.
Люби в мені - той неземний овес,
Земля - це місце з нотами про втіху…
Пробач мені – я зовсім не такий.
Пробач мені – я хочу бути кращим.
Пробач мені – не вмію бути злий,
Мій ніжний крок до тебе буде важчим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2011
Кохай мене у сонячних тенетах,
У місячному сяйві ліхтарів.
Пробач мене за почуття відверті,
Мій ангел, що наспівує пісні…
Під вушко, про гаряче сонце літа,
Про дощ, що не наступить у ночі,
Про хмари, під якими оповита
Твоя душа, я хочу бути твій…
Кохай мене у сонячних тенетах,
Я буду твій, найближчий серед хвиль,
Що повстають у вічності сонетах,
Мій ангел мої мрії зрозумій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011
Мій сивокрилий - ніжний янгол смерті,
Благаю в край забутий забери,
Де будеш ти, де спогади затерті,
Підуть на дно, повинні відійти…
Не в силах я з Землею існувати,
Шукаю рай в картинах, в іменах,
Але одна кого хотів кохати
Це була ти, тобою мріяв в снах…
Мій сивокрилий – ніжний янгол смерті,
Благаю вітром сонячним прикрий,
Прийми мене, відчуй мій біль у серці,
Тебе чекаю – тільки прилети…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Я відчуваю, ти мене читаєш,
Як книгу, що покрита полотном,
Останнього романтика ти знаєш,
Він хоче бути радості теплом…
Його душа це крига океану,
Самотній, ледве впевнений в собі,
Але забутий в путь біжить незнану,
Помре під вечір.. Не віддав тобі:
Свого тепла, натхнення і кохання
І радості бездарної душі,
Музики ночі заберуть бажання,
Прожити вічним вітром у тобі…
Акорди тиші – сонячні гітари,
Нагадують промінчика вірші,
Шкода мої вуста не заспівали,
Тобі любові місяця пісні…
Тобі ніколи сонце не розкажу,
Про те, що так потрібна ти мені
Мій милий друг, тебе я пригадаю,
Як вільну пташку, що живе в вірші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2011
Ми – діти неба, ми його зірки,
Ми – сяйво чудотворного багаття...
Нас не погасять, не помре з нудьги
Безсмертне щастя – споконвічне щастя…
У дзеркалі, у загадці бажань,
Я світ таємний поглядом шукаю,
У мене є багато запитань,
Я відповідь одну чекаю…
- Коли хворіє тіло і душа
То, що робити, де життя шукати,
Де взяти неймовірного тепла,
Що вміє вічним щастям лікувати?
Усі щасливі, всім не до нудьги,
У них є: ноги, пальці, руки…
Вони навчились жити у теплі,
Вони навчились не терпіти муки…
А хто я – хто? Звичайний аргумент,
Я просто хлопчик що шукає щастя,
У дзеркалі, у загадці бажань,
Знайду тепло небесного багаття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2011
Я третю ніч не сплю тебе чекаю,
Я хочу чути голос янголят,
Твій голос це є звуки мого раю,
Який для себе я створив в ночах…
Ночами й днями уві сні чекаю,
Прийди до мене я віддам світи.
Світи в яких, дід - вітер нас вітає,
А сонця сміх освітлює шляхи…
Твоє кохання вище мого щастя,
Я відчуваю тиск – серцебиття.
Натхнений я твоїм пустим нещастям,
Для тебе я віддам небес чуття…
Відкрий для мене потаємні дверці,
Дозволь мені до тебе підійти,
Я відчуваю твоє ніжне серце,
Тебе чекаю.. Прошу не лети…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011
Ледь чорна кава з присмаком вербени,
Вона чекає більше ніж тепла.
Незнаний страх, як голос у сирени,
Вбиває ніжні й вічні почуття…
Її кохає – поглядом шукає,
Вона для нього більше за життя,
Заради неї від бажань тікає -
Заради неї бореться щодня…
З своїм бажанням, наче шершня жало
Вбиває душу, що ледь – ледь жива,
Бажання вбити, тілом володіти,
Йому потрібні лиш її слова…
Про те, що разом з сонцем можна жити,
Про те, що можна дихати щодня,
Про те, що можна світ цей полюбити,
Про те, що «Ти є мій – а я твоя…»
Заради неї все пусте покине,
Заради неї все почне з нуля…
Його життя – це вічності хвилини,
Що зберігають їх у тиші дня…
Написано під враженням, від "Щоденників Вампіра"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2011
Зав’яжи мені серце весною,
Я так хочу послухати спів,
Незабутній, що повний тобою,
Не потрібно небажаних слів…
Я так хочу тебе обійняти,
Щоб тримали в руках цілий світ,
Світ тепла, де ми в змозі літати,
Це наш час.. Тихий час – Сонця літ…
Я так хочу тебе цілувати,
Щоб вуста відчували тепло.
Ти не вмієш усіх зігрівати,
Дітям неба цей дар не дано…
Я так хочу тебе відчувати,
Твої руки, твій погляд, твій сміх,
Ти єдина хто вміє кохати,
Квіти щастя спадають до ніг…
Зав’яжи мені серце весною,
В твоїх снах я небажаний птах,
Той що вчиться літати з тобою,
Бо з тобою суцільний у снах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Я змінюю життя лишень на краще,
Іду туди де почуттів нема,
Забудь усе! Кричиш мені "Нізащо",
Ти дівчинка, що кращою була...
Я не заплачу - нічого ридати,
Усе в мені залишиться на вік,
Бажання, біль, пісні що хтів співати,
Усе в мені! Залишу у собі...
Я змінюю життя лишень на краще,
Іду туди де сонця ти зоря,
У бескінечність.. Почуття не згасне
До тебе! Ти щаслива - не моя...
Наш спогад обіцяю, що не зникне,
Я пам'ятаю вічності слова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2011
Я бачив янгола у сонячному світлі,
У світі там де небо голубе,
Там де дарують щастя людям – діти,
Де літо цвітом юності цвіте…
Я бачив янгола, що небом хтів літати,
І дарувати сонячну любов,
Небесних крил йому не обірвати,
Яскраві фарби плинуть через кров…
Я бачив янгола, що щастям буде жити,
Сміятися немов у перший раз,
Він мріє небесами полетіти,
Навчити посміхатись вас і нас…
Я бачив янгола у місячному світлі,
У світі там де море голубе,
Життя прекрасне треба лиш хотіти,
Сміятися й радіти що живеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Зимовий вечір, перший погляд сонця,
У твою душу теплий дощ прийшов,
Але залишив десь в районі серця,
Щасливий спогад про свою любов…
Тебе кохав єдину - це ти знаєш,
Але усе закінчилось вночі,
Коли дощем небес собі ридаєш,
До тебе плине крізь полон снігів…
Пусті стежки, свою любов чекаєш,
Він мчиться крізь дороги автострад.
Коханий твій так близько, відчуваєш,
Але натрапив на сумний антракт…
Життя його закінчилось спонтанно,
Коли до сонця свого серцем мчав,
В руках троянди, на вустах без втомно
Співав пісні, що зранку написав…
Кінець. Такий сумний й пустий кінець,
Ти плачеш, ти чекаєш на дива,
А він без болі мчиться напростець,
Кричить – не чуєш : Ти лишень моя…
Не хоче більше бачити батьків,
Їй не потрібна допомога друзів,
Вона благає Бога: «Лиш верни»,
Хоч розуміє, що цьому не бути…
В душі пуста, без сонця, без тепла,
Вона боїться серце відчиняти.
Залишилась холодна і крихка,
Де взяти почуття, як їх шукати?
Він дивиться на неї із небес,
Говорить «Моє сонечко – живи,
Для тебе я зійду з небесних сфер,
Тебе я буду вічно берегти…»
Хто би повірив, що любов жива?
Це не можливо лиш у снах кохати,
У снах вони суцільні, не сама,
Він янгол, що бажає відчувати…
Її любов, її сумне життя,
Без нього їй погано існувати,
Щоночі він приходить до буття,
Щоб бути разом – губи цілувати…
Вогнем не зупинити почуття,
Водою їх ніяк не розв’язати,
Ця сила більша за земні слова,
Кохання не можливо описати…
Він янгол буде вічно берегти,
Її тепло, її гаряче щастя,
Для неї він відчинить всі світи,
Якщо потрібно знов помре у страстях…
Таке любов одна лиш на мільйон,
Коли він в небесах, не на Землі.
Він янгол – охоронець її мрій,
Таке кохання просто не знайти…
Він янгол – охоронець її мрій,
Кохану буде вічно берегти…
12.05.11 р
p.s.. прошу сильно не критикувати, старався написати, щось про зцілене кохання…
«Господи, зроби з мене лампу.. Сам себе спалю, але подарую світло іншим…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2011
Пусті кімнати – білі коридори,
Загублений між стінами життя,
Усе було начхавши на закони,
Усе пройшло давно вже не моя…
Одразу в голові цей страх кохати,
В частині серця лід – серцебиття,
Знаходжуся у темряві палати,
Дива я ділю на моменти два…
Мій перший спогад про забутий танець,
До губ твоїх – півкроку до лиця
Твоя спина, мій перший – другий палець,
І вже рука у поясі тепла…
Мій другий спогад про холодне серце,
Тобі я віддаю вогонь тепла,
Тримай його, як неба жовте сонце,
З тобою буде краще.. Рух крила
Я підіймусь у піднебесся ночі,
Мене забудуть друзі і сім’я.
Щасливий, бо щасливі твої очі…
Самотній ангел завтра буду я…
"Будемо летіти світом - мріями нестись.. Добрий ангел не іди, залишись" Сергій Василюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Танцюють зорі з небосхилом ночі,
Сміється місяць – дивиться на нас,
Він бачить, як горять чарівні очі,
Він чує, як лунає серця джаз…
Мені не важко серце відчиняти,
Послухай, як танцює в тишині,
Цей стукіт неможливо відібрати,
Пульсація його уся в тобі…
Віддав тобі, коли ти так бажала:
Кохання, щастя, радості тепла,
Цей щирий сміх щоночі дарувала,
Але пішла, бо ним була жива…
Туди де люди сонця не бояться,
Туди куди не зможу підійти…
Мій танець серця у тобі знайдеться,
Шукай його у вічності листі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011
Я зникну.. Обіцяю, що вернусь.
Можливо завтра світ до ніг впаде,
Але сьогодні горем утоплюсь,
Неначе це кришталь святих джерел…
Згадаю я в останнє світ тепла,
Як ми шукали щастя у місцях,
Місцях де наша мрія, ще жива,
Далека ти.. Далекий буду я…
Згадаю я, як сонце обіймав,
Коли дощами сніг небес упав,
Той білий сніг про нас запам’ятав ,
Єдиний хто побачив, як кохав…
Згадаю, танець милих пташенят,
Мені сказала «Я твоя – ти мій»,
А я повірив, сонцем називав.
Шкода, що я не буду більше твій…
Я зникну.. Обіцяю, що вернусь.
Коли ти будеш майже не сама,
Щаслива ти, щасливий усміхнусь
Навіки, тим що сонця ти зоря…
Прощай кохана лиш запам’ятай
Я зникну.. Обіцяю, що вернусь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011
Під твої ноги синє небо пада
Усе, що може віддає тобі
Свої вірші, слова де чиста правда
Описана у ніжності листі…
Від твого щастя квіти розквітають,
У небі сонця сяють ліхтарі,
Ці зорі, що вас вічних пам’ятають
Двох янголів, що ходять по Землі…
Блукаєте.. Єдиний серця стукіт
Об’єднує його – твоє тепло,
Літати не навчились.. Грому грюкіт
Вас не лякає, ви одне крило…
"Я твоє крило, ти моє крило і щастя більшого не треба..." Тарас Чубай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011
Я не поет, і зовсім не романтик
Не той хто любить тонкощі життя
Давно забутий, як паперу клаптик
Друкуюся лиш в білосніжних снах...
Мені не важко ці слова писати,
Розмова для душі - мої вірші.
У них я кажу, що пора літати
Над синім небом, це буває в сні...
У снах я вільний, з сонцем я суцільний
Купаюся у променях тепла.
Кохаю і усміхнений літаю,
Шкода, що мрія ця така чужа...
Прокинувшись із місяцем подібний
Його чуже мені завжди близьке,
Чудово знати, що такий потрібний,
Він буде тим хто світло ще несе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
Вам так здалося! Ви не люди, хто ви?
Кому потрібні у самотні дні?
Ви лиш прислуга, ви паршиві гноми,
Що вам потрібно в тиші й пустоті?
Ви темні сили і в пітьмі ховались,
Але у мирний час тече ріка.
Ріка із крові, з мертвої сваволі,
Червоний прапор майорить в руках...
Ви смерті слуги, демони й убивці
Людей вбивали гріх ваш на душі.
Чому б вам не піти із лав прислуги,
Ви служете брехні і темноті...
Ви світ прогнали через хмару страху,
Не давши шансу знищили життя,
Моліться люди, прийде янгол з серцем,
Таким чистеньким, як сльоза дитя...
І день настав прийшов той янгол честі,
Який то зло, затисне в тихе дно!
Не буде більше правити осердя
І сталь зламалась, людям все одно...
Нам залишилося молитись тільки Богу,
Щоб янгол не губив і не карав...
В честь Романа Шухевича (1907 - 1950 рр)
Справжнього Героя України...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
Народжений із чистою душею,
Завжди хотів злетіти в небеса
Для того, щоб побути наодинці,
Щоб зрозуміти сенс свого життя...
Слуга він Божий, хлопець добре знає,
Але лиш батько не дає йому
Побути з Богом вічно дорікає,
Навіщо це потрібно і кому?
Лука не хочу бути тим тираном,
Бажає він, щоб мир був на Землі,
Як піде з дому, зникнуть болі рани
На тілі, і в самотній тій душі...
Йому здавалось, що життя прекрасне,
Що щастя на руках його несе,
Це все міраж.. Лука такий нещасний,
Побачив, що навколо все гниє...
Не довподоби хлопцеві жорстокість,
І мріє, щось змінити на Землі,
Вирішує він віднайти свободу,
Яка закута у людській брехні...
Пройшли роки, вже не мала дитина,
Він розумів, що сенс його життя,
Не просто так бродити у безлюдді,
А помагати, де царить біда...
Добро творити - це звчайна справа.
Ти лиш повір і дійдеш до мети.
Хай у житті відступить чорна гама,
Усе що забажаєш зможеш ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
Твій погляд.. Я у тебе закохався,
У ньому я побачив зорепад
Твоїх думок, мій світ їх пам’ятає,
Шкода не вмію йти на перший крок…
Ці очі.. Небо в них живе й літає,
Я люблю коли дивляться вони
На мене! Ти кохаєш? Я кохаю
Тебе одну, чуже й пусте прости…
Зіниці.. В них мій смуток потопає,
Ти дивишся на мене! Й у душі
Моїй, троянди пелюстки співають
Чарівні, чимось ніжності пісні…
Тебе одну чекатиму.. Чекаю,
Нехай давно від мене ти пішла,
Але мій погляд досі пам’ятає
Твій погляд, ті гарячі почуття…
P.S.. не прочитане й забуте..
Дякую тобі за той гарячий погляд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011
Забрати душу? Нужбо забери!
Мені погано, не помітно лиць,
Не бачу сонця, я лиш пада вниз
Не знаю, чи це правда.. Поможи...
Допоможи, я хочу до небес,
А ти диявол руки забери,
Бо так набрид, ти, як той пес,
Ти не хазяїн, ти лиш покупець!
Чому ти душу хочеш загребти?
Бо я не ідеальний екземпляр,
А може просто плани зіпсував
Твої, це буде помста за гріхи...
Навіть не знав, навіщо підписав?
Моя вина, я висновки зроблю,
Що я наплутав, людям я брехав
Цей гріх на душу все ж таки візьму...
О дощ, чому упав цей тихий дощ?
І з неба, щось так пошепки лунає
Можливо це є голос янголят,
Диявол крикнув ні! Я не ридаю...
Чому повівся я на ці слова,
Які з небес так щиро пролунали,
Мені здалося Бог посеред нас,
Але це сумнів.. Відповідь зламали...
Люцифер, давай прошу помовчи,
Молитву, я молитву прочитаю,
Ти кажеш ні? Чому одразу ні?
Ім*я я в ньому Боже прославляю...
Слова, я тихо віршик промовляю.
І знов диявол, щось мені трясе
Мовчати, ні не буду я мовчати,
Ти ще не власник і не зли мене...
До справи, ти скажи мені рідненький
Чому ти на Землі? Забув ти щось,
Мене, мене ти юного чекаєш?
Чому лиш ти? Не бачу слуг? Алло
Хтось дзвонить, почекай ще трішки,
За той ти час собі підріжеш ріжки,
Жартую, я жартую невгамовний,
Ти, як дитина й надто ти мажорний...
І знов погано, ні зкім говорити,
Віддай життя, я піду, можеш вгріти,
Але легенько, щоб не заболіло,
Ні так не хочеш? Ніби щось взлетіло...
О, янгол, що? Чому прийшов?
До мене, я не вірю все одно,
Чому у тебе у руках папір?
Це договір на душу, дивний спір?
Диявол все від тебе я іду,
Куди? Не розумієш, промовчу
До мене янгол неба прилітав,
Вгадай, що він до мен промовляв.
Сказав
"Усе додому ти вже йди,
Ти так потрібен на Землі,
Диявол зрозуміє, я це знаю,
Прощай. живи, як знаєш. я тікаю"
Якщо потрібно - ти звертайсь,
З тобою, ми як друзі сам признайсь,
Але не злись.. Мене ти зрозумій,
Це я твій друг, а ти якраз не мій...
Бувай диявол, я і не сумую,
Я є на волі, більш не помарную
Секунди ті усі такі нещасні,
Я з Богом проведу лишень у щасті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2011
Ось вона нарешті... Ти бачиш її закоханий погляд, ти бачиш лагідну усмішку на її вустах, ти ще здалеку відчуваєш п'янкий аромат її волосся... Ви йдете один одному на зустріч... Ви злилися в палкому поцілунку... Ти чуєш її ніжний голос, він промовляє "Я теж тебе кохаю!"... Ти обіймаєш її міцно, з любов'ю... А в голові лиш одна думка, ти ніколи її не відпустиш!... І тут дзвонить будильник і ти розумієш що це тільки сон... Що таке щастя не прийде в реальності...Ти кожен день згадуєш її, ти кожен день згадуєш той сон... Тобі хочеться відчути ці відчуття ще раз і ще раз! Це бажання сильніше за будь-яку залежність, ці відчутя сильнішші за будь-який наркотик... Тобі хочеться заснути і непрокидатися ніколи...Тобі хочеться бачити той сон ще раз і ще раз...
Велике прохання оцінити...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255794
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Чому болить її гаряче серце?
І посмішки немає на лиці.
Чому йому не хочеться любити?
Ми діти долі, ми її творці...
Чому вона його не помічає?
Сміється часто легковажно так,
Чому він, як поет сумний ридає?
Боїться, що прийшов його антракт...
Чому вона його, що сил кохає?
Без нього їй погано у житті,
Чому про неї так багато знає?
І чхає в душу ніжних почуттів...
Чому не можна просто обіймати?
Ридають діти, падають дворці...
Візьміть у руки сонячні канати,
Суспільну долю творимо самі...
У вірші розповідається, про три сумні історії кохання, які часто відбуваються з нами..
Але треба вміти жити далі.. бо творці долі - це ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
Наш час зненацька так настав - крила опускаю,
Без тебе, без твого тепла, більше не літаю.
Ходжу - марю по пустій Землі, тебе одну шукаю,
Як примара ночі уві сні, ледь наздоганяю...
Як важко знати те, що ти зовсім інша стала,
Як важко знати те, що я став для тебе іншим.
Так любила, а тепер слова інші вимовляєш,
У, яких сказала ти мені "Більше не кохаю"
Мене благаю мила не забувай, Я твій вітер з гаю,
Я твій чарівний ліс, твій сон, ледь у серці тримаю.
Але після трьох останніх слів, падаю - зникаю!
Шкода знати, що помер в мені ангел твого раю...
Ти знай ніколи не будеш одна - це запам*ятай,
У тебе є друзі, робота, сім*я - персональний рай,
У якому завжди все цвіте, у якому сонце,
Промінцем тепла міцно береже, щастя під віконцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Твій сон, далеких мрій озон - дорожчий квітів.
Відчуй тепло моїх - твоїх долонь. Ми неба діти.
Я тобі скажу на вушко: "Ти не одна на світі",
Відповідь прозвучала лунко: "Люблю коли ми просто діти"
Без турбот сміємось над життям - вперед ступаєм,
Рівнодушним робимо тертя. Наші душі кохають.
Я люблю коли ти не сама відчуваєш щастя,
Ти не любиш те коли я сам у собі зникаю...
Давай разом - Давай разом,
Вперед йти, посміхатись...
Давай разом - Давай разом,
З тобою я навчусь сміятись...
Ти та з, якою я себе щирим відчуваю,
Ти та з, якою без питань радість я шукаю.
Я не люблю цих пустих проблем, що життя міняють!
Я так люблю коли ти мене, міцно обіймаєш!
Сміюсь немов у перший раз. По землі ступаю
Радію, що пізнав тебе, світом щастя блукаю.
Як прекрасно знати те, що ти мене кохаєш,
Як чудово знати те, що я тебе кохаю...
Давай разом - Давай разом,
Вперед йти, посміхатись...
Давай разом - Давай разом,
З тобою я навчусь сміятись...
Подяка дівчинці на ймення ВікуХа...
Дякую Вікоо..:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
Мовчать зорі, шепочеш ти "Кохаю тебе",
Але я не вірю, і без того не розумію...
І ось прийде осінь, опаде листя,
І я відповім "Зачекай кохана",
Але буде просто пізно і ти вже не поряд...
Твоя рука тримається за його
Чому він мій кращий друг...?
Чому саме ти, чому саме він...?
Але коли я підійшов до вас, що я міг сказати
Лишень крім слів "Будьте щасливі"
А ваша відповідь була така щира, така правдива.
Ви мені зможете відповісти "Спасибі"...
За, що спасибі, за що?
За те, що я просто побажав щастя,
Але чому мені ніхто його не бажає,
Я що його не заслуговую...? Не заслуговую...
І з неба чутно голос янголів,
Вони говорять "Забудь, вже пізно, пора іти"
Куди іти..? Ні, не хочу, я хочу бути з нею...
Усе було давно, це було літом
Коли вона обіцяла кохання і себе,
Ти сказав ні, а тепер скажи ні собі і осені...
Так ви праві, краще мені піти...
Спасибі за пораду, ви такі хороші,
Тільки можна я залишу листа на згадку...?
Спасибі...
Так я і пішов залишивши лист,
Де були залишені справжні почуття сонячного літа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255331
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2011
Не розумію, що потрібно серцю,
Так хочеться взаємних почуттів.
Відчути твої руки, твої губи,
Торкатися до них у мірі днів…
Не розумію, що потрібно серцю,
Душа, так хоче бути не одна,
З тобою відчувати спільну впертість,
Дивитися на зорі – в небеса…
Не розумію, що потрібно серцю,
Твого вогню, гарячого тепла,
Яким себе я хочу надихати,
Щоб написати сонячні слова...
..Тебе кохаю і не забуваю.. Ти не моя – далекий світ тепла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011
Хто ви, ви всі піднялись до небес,
А хтось упав і сам живе на дні,
На цій Землі, де гріх осилив вас,
Але у нього пусто на душі...
Йому начхати хто він, де він ,
І що він робить на пустій землі.
Але він дочекавшись, все ж знайде,
Себе, і не боїться висоти...
Лиш дайте крила, він залишить страх,
Він стане тим, кого шукали ви.
Але ці крила - їх не дано так,
Їх можна заробити у горі...
Він поклянеться Богу всім що є,
Що є у нього, у його житті.
Він стане лиш на ноги і злетить
Туди, де не буває пустоти...
Тепер його любов сильніша вас,
І тих, кого колись любили ви.
Він не проста людина, він, як птах,
Зовуть його архангел Михаїл...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
Написані кров'ю картини без страху...
Тебе, милий друже так шкода, повір!
Навіщо ти мучиш холодні три долі?
Вбиваєш в них волю, народжуєш твір...
В душі ти тварина, а вигляд людини.
Безжальний, холодний, безкрилий ти птах.
Твій зліт - це падіння, із раю до пекла,
Нездійснені мрії, розбиті у крах...
Ти завтра закінчеш останню частину.
Проллєш тихо сльози, в душі - пустота...
Створив ти пекельно - трагічну картину,
Забравши свободу, не давши життя...
Було у них щастя, бажання радіти.
Ти вкрав їхню радість, закрив полотном.
Хотів відпустити і дати шанс жити,
Але зло говорить, що їм все одно...
Ти твориш ночами і світлими днями,
МАлюючи пензлем - псуєш кольори.
Не чути небесного, ніжного вітру,
А душі благають: "Ти нас відпусти!"
Повіривши серцю - почуєш сумління.
Ти знищещ картину, побориш свій страх.
Віднайдеш у собі добро і людину,
Це те, про що мріяв і бачив у снах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Нічого він у Бога не просив,
Життя його повільна течія,
Він не жалівся, лиш дива творив,
Впустивши символ сонця у серця…
Серця людей, що в пошуках буття,
Були і досі бродять серед неба,
Де хмарами окутане життя,
Тепло єдине, ось, що серцю треба…
Нічого він у Бога не просив,
Сьогодні просить дати шанс любити,
Любити, що є людям повних сил,
Коли потрібно жити і радіти…
Радіти тим, що ходиш по землі,
Сміятись тим, що може цілувати,
Не бути самовпевненим в собі,
Бо впевненість не вміє дивувати…
Коли так треба друга обійми,
Візьми за руку і не відпускай,
Відчуй мороз єдиної біди,
Лікуй теплом, у серці Бога май…
Коли потрібно просто підійти
Скажи на вушко «Я тебе люблю»
Мені охочі твої кольори,
Готова я відчути теплоту…
Щасливий будь до поки сонце є,
До поки вітер з небом розмовляє,
Він молиться за щирості людей,
Які лиш вчаться щастя дарувати…
Прости гріхи, прости часи біди…
Прощати ось чим треба дивувати,
Без прощення, ми діти темноти,
Впусти надію сонячну до хати…
У серці, що наповнене теплом,
Ти Господа Всевишнього тримай,
Якщо погано пошепки молись.
Живи, співай і помилки прощай…
Ісус вчить нас прощати, так чому б не простити ці дитячі, дійсно дитячі помилки і радіти, що дано нам сил..
Згадайте і на передодні Великодніх свят просіть прощення за помилки і прощайте, бо Богом переповнені серця…
«Любов — єдина відповідь на будь-яку нашу проблему, і дорога до такого стану — через вибачення. Вибачення розчиняє образу…(с)»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011
Навколо тебе чистоти озера,
Ти не один, це просто зрозумій.
Твій світ добра, нам неймовірно треба,
Без тебе, він для нас усіх німий…
Ти не один, говориш часто з сонцем,
З тим золотом, що дарить лиш тепло.
Шукаєш щастя під чужим віконцем,
Ти думаєш, що вічне все втекло?
Це все не так, ти не один на світі,
Згадай усіх, що були заодно.
З тобою, ми неначе дивні діти,
Рахуємо овечок перед сном…
Ти зрозумій, ніхто тебе не кинув,
Ти не один, ти так потрібен тим,
Хто хоче бути другом, вчиться й вірить,
Що ти приймаєш світ цей не чужим…
Ти не один. Ми всі одна родина,
Яка тебе підтримає завжди.
Ламаються хатки, дерева й міри,
А нас дітей не просто обвести…
Повір у щастя, доторкнись до неба
Все буде краще… Вір і просто йди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Незнаю як моя душа зникає...Йду в невідомість, в чисте небуття.
І загадкове світло вимикаю. В собі... Я вже далеко від життя...
Для мене хмари - вічна перешкода. Не янгол я, у мене - крил нема.
Упасти можу навіть не злетівши! Я - грішник, що у пошуках буття.
Я знаю, що наступить та хвилина, і вийде з мене те болюче зло,
І вірю я, що Бог на мене вплине. Я змінюся... Таке уже було...
Проходять дні, такі незрозумілі, і гріх у серці досі ще живе,
Здається, так навіки має бути, та я живу, і це ще не усе...
Я молюсь Богу! Що мені робити? А відповідь до мене не іде,
Навіщо це? Навіщо мені жити? На цій землі, де страх людей веде...
Але у день яскравий і пркрасний, до мене янгол неба прилетів.
І відповів на моє запитання, словами. що почути їх хотів...
Я буду знати, що життя прекрасне, і вірити, що Бог мене спасе.
Нехай життя накриється конрастом і кольорами душу піднесе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2011
Заповнений трамвай. Не можу жити!
Ховаюсь поза межами дверей.
Тремтячі руки хочуть відчинити,
За ними вже не видно тих очей.
Ті очі... не забуду їх ніколи,
У них я бачив полум*я душі.
І на вустах залишила смак болю,
Такими були наслідки брехні...
А я згадаю осінь... Тихий парк.
І наші руки з*єднані теплом...
А ти смієшся легковажно так,
Для тебе це кохання було сном...
Напевно ти ніколи не згадаєш
Слова, які у перший день сказав.
Я так хотів почути, що кохаєш...
Мовчала ти. Трамвай тебе забрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
Ти посміхнись, навколо тебе друзі -
це краплі сонця для твого життя,
Твого буття, була і завжди будеш,
Ти не одна, згадай слова тепла…
Ти посміхнись, згадай моменти щастя,
Коли навколо тебе пустота.
Усе на світі з посмішкою вдасться ,
Ти не одна, з тобою буду я…
Ти посміхнись, коли вже ніц не хочеш,
Заглянь у мої очі і скажи,
Усе на світі з посмішкою можеш ,
Ти не одна, з тобою будем ми…
Ти посміхнись, забудь сумні образи,
Твоя усмішка варта для життя.
Чарівний сміх лунатиме одразу,
Ти не одна, ми всі одна сім’я…
Не варто сумувати і страждати,
Дарунок Бога - усмішка твоя…
16.04.2011 р
Для найрідніших друзів… Дякую за ваші цінні посмішки
Посмішка триває лишень мить, але в пам’яті залишається назавжди…
«Усмішка є світлом, яке проходить крізь вікно твого обличчя і каже людям, що серце твоє вдома»…Бруно Ферреро
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2011
В цей ранок я згадав героїв,
Що в небезпеках були повсяк час,
І на яву, вони у смутку й болі,
Ішли на смерть, терпіли лиш за нас...
Вони завжди, рівняючись на прапор,
За нашу землю падали в бою.
Вони заради нас тримали шаблю,
До смерті захищали честь свою...
Для них, ті вороги не перешкода.
А хто вони, вони такі, як ми?
А ми майбутнє, ми завжди готові,
Життя своє віддати в боротьбі...
Ми не дамо з героїв насміхатись,
Ніхто не крикне: "Ми - сини Русі"
Покажемо свободу ту незламну
Не тільки в тихім сні, а у житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Нехай для тебе сонце вже не світить,
І доля не віщує щастя нам.
Страждання охопило твоє серце,
Яке жадає битися на злам...
Коли повіє холодом єдиним,
Втікай від нього у забутий рай.
Знайдеш себе у непрості хвилини,
Про вірність і кохання пам*ятай!
Хлюпоче море, сонце - ти єдина,
А ти смієшся тихо у душі...
І на обличчі з*являться краплини -
Це сльози, що були у моїм сні.
Своїм пером я різко проводжаю
По чистому папері, й десь в кінці,
Запишу я ту чарівну цитату:
"Бажаю щастя кожному й тобі"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Дарую сонця світ тобі, його яскраві кольори
Візьми у руки і згадай, як ми шукали спільний рай.
Дарую сонця світ тобі, його моря, його степи,
Тримай у пальцях, пам’ятай, як я кохав не забувай…
Дарую сонця світ тобі, забудь образи ті пусті,
Згадай щасливі наші дні, дитячі балачки живі.
Дарую сонця світ тобі, чарівні фарби і пісні,
Своє кохання я віддам, тобі віршем цим передам…
Дарую сонця світ тобі, благаю Весно лиш прийми,
Його відкриті почуття, прийми цей світ у ньому я.
Дарую сонця світ тобі, втіль у житті найкращі сни,
Цей світ тепла в твоїх руках, остання пісня в почуттях…
14.04.2011 р
Для Катрусі у 14 день квітня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
В моїй душі ні граму романтики,
Вона крихка, всього лиш трішки тепла,
Твого тепла, принесеного не з Арктики,
А з сусідньої казкової країни, де його вже нема…
В моїй душі, ще залишилось трішки романтики,
Яка дає дозвіл писати весняні вірші,
Слова переповнені тобою, твоїми образами,
Згадай вчорашні почуття, дай шанс мені…
В моїй душі, бажання вернутись до романтики,
Я хочу повну торбу шалених безмежних почуттів ,
Згадав тепло лютневого вечора
Як птах небесний, крізь хмару болі полетів…
В моїй душі ні граму романтики,
Романтика - це дивна річ, чи відчуття?
Так хочеться забути усі зайві винятки,
Спитай, як життя, а я розповім про почуття…
Почуття до тебе, до твого голосу, що говорить…
«Йди. Забудь. Відійди»
Але я не піду, постарайся це прийняти
В моїй душі, ще залишилось трішки романтики…
Прошу не забувай.. Благаю, серце прийми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011