| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Ніч тиха
Лиш знову тінь тих ранніх почуттів.
Протягну руку у темряву зворушень.
І затишок... якого так хотів.
Усміхнений ненацьким божевіллям.
Сп'янілий від сорому в житті.
Богемія та барви воскресіння
бурлять в розкішних спогадах душі.
Відкрию очі лиш заради розуміння,
де дотики важливі. І твої
сором'язливі очі в мерехтінні
приховували Вічності свої.
Ця гра, як смак розчарування,
в якій ти - джерело та ціль,
й ненависть до минулого бажання,
й бажання до минулих почуттів.
Ніч тиха. Тихі сповіді в зізнаннях.
Губами вимовляю імена.
А за вікном епоха, де кохання
родилося й померло у словах.
Мінор в мелодії - традиції страждання.
Вогонь в уяві.
І уява в тривіальності подій.
І банальність, як глибини з моря правди.
Ну і правда, як критерій для усіх.
Море, наче гуща справжніх правил.
Правила та принципи твої,
в яких я знов знаходжу самість,
й вирощую шляхетність своїх мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2011
Скоро впаде ніч,
Де відлік темряви у втечі
Під глузд зірок й минулий вечір.
Шепочуть роздуми твої.
Гнітуть і палять безперечним:
То льодом ріже наче меч,
То кругом голова, сердечно
Минуле й Завтрішнє кричить.
Цей крик німий і безконечний.
Цей небезпечний срібний світ
Відкрився вперше та відверто .
Мольберт та кисть. Краса пустот.
Крізь тим, ти мариш в світ красот.
Про що пече та жме так вперто?
За ким твій клич ось так болить?
Кричи, кричи - «хай світ горить!»
І плач в душі за біль нестерпний
Це спірний хід
Кидати камінь Богу в слід
За що ж ти каєш зоренебо?
За що ганьбиш гуманний рід?
Простись з минулим-безперечним
Забудь ілюзії свої.
Звільни потік думок з картини
Щорік щоденної хвилини
Тебе чекав твій Вільний Світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232789
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2011