| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Як дивне все! Чим описати!
Болить душа,що тут сказати
Навколо тиша, серце б`ється
По венах кров рікою ллється
Усе болить, а що не знаєш
Все якось дивно помічаєш!
Що у думках, вже на папері
Не закриваєш на ніч двері
В очікувані час спливає
І десь далеко, хтось не знає
Чому? Так дивно серце б`ється
Й по венах кров рікою ллється
Душа болить, що тут сказати
Як дивне все! Чим описати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
Я чую стогін,плач,благання
Це Бабин Яр його страждання
Там сотні тисяч серть зазнали
Дорослі нелюдів благали
дітей живими залишти
Та не почуті були вбиті
Цей стогін чути крізь роки
Цей стогін-пам`ять на віки
А Бабин Яр його той жах
Від нього сльози на очах
Хоч тіблагання ми не чули
Та яр жахливий не забули
Ми не забули стогін,плач
За війни боже нам пробач
МИ не навчились в мирі жити
А там! Невинні,були вбиті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Немає дня,немає ночі!
Дерев немає і трави.
Бур'ян ніде рости не хоче
Це від жахливої біди.
Повітря вільно не вдихнути
Вода гірка і хліб брудний.
Не може атом мирним бути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
Що? Означає слово «СОВІСТЬ»
Чи це життя?
Чи це є повість?
А може це?
Душа людини!
Ми! Розібратися повинні
«Петро Німий»
Маленький хлопчик прокинувся від лайки що лунала з сусідньої кімнати. Останній рік свого життя він постійно чує одне й теж саме , лайку батьків в якій вони звинувачують одне одного . І в тих лайках звучить слово «СОВІСТЬ». Мама звинувачує батька що він загубив совість , а він каже що в неї її теж немає . Що ж це за річ? Втративши яку його батьки не можуть знайти спільної мови, а він десятирічний хлопчик відчув що його батьки не тільки загубили цю совість. Вони не звертають на нього уваги, можливо навіть не люблять його. Він не відчуває того тепла що відчував коли батьки забирали його з дитячого садка і тоді як він пішов до школи. Все те тепло і любов зникли і дуже швидко, він навіть не встиг помітити як це сталося. Він навіть почав думати що може він не нароком загубив цю совість, а батьки звинувачують один одного. І він вирішив вирушити на пошуки цієї совісті. Якби він знав до чого це призведе і на скільки змінить його життя, чи вирушив би він в цю подорож. Наважився б пройти ті труднощі через які пройде, будучи дорослою людиною. Думаю що так, наважився б. Спитаєте чому? Я відповім, подивіться на себе! Нам завжди казали що станеш дорослим коли навчишся оцінювати свої можливості і ми щоб бути дорослими навчались зважувати всі за і проти, перед початком якоїсь справи. А в дитинстві у нас просто була мрія і ми йшли до неї незважаючи ні на які труднощі бо це для мрії були дрібниці по зрівнянню з її здійсненням. І мрія здійснювалася без тих за і проти.
До дитячого будинку невеликого містечка під’їхало дві машини одна легкова інша вантажна. З другої машини вийшли вантажники і почали вивантажувати ящики і заносити їх до будинку з якого їм на зустріч вийшло двоє жінок. В цей момент з легкового авто вийшов молодий чоловік й рушив на зустріч іншим.
- Доброго дня Олександре Івановичу!
- Доброго Валентино Андріївно, як ваші підопічні.
- Усі здорові. Ви їх дуже розпещуєте цими подарунками.
- Чому? Вони просто отримують все необхідне для навчання і для того щоб почувати себе як вдома. Та відчути себе в справжній родині.
- Так! Та все ж це дорого коштує.
- Оксано Іванівно, це все коштує крихти порівняно з тим статком що я маю. Зрозумійте я даю цим дітям те чого не мав сам, але так хотів мати.
- Олександре Івановичу! Давайте зайдемо в будинок негоже розмовляти на вулиці.
- Оксано Іванівно! Скажіть будь ласка Роману Панасовичу що ми чекаємо його в кабінеті.
- А як, здоров’я Романа Панасовича? Йому ж уже сьомий десяток минув.
- Добре! Я сама часом дивуюсь скільки енергії в цієї людини. Він випромінює енергію яку навіть в моєму віці не кожна людина має. Не розумію як.
- Це не складно, він просто живе в гармонії з природою. Ви після робочого дня повертаєтесь в місто де вся земля замурована в асфальт, а він не лягає спати поки не поговорить з своїм садом. На що цей сад дарує йому щедрий врожай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
З коханням в серці вийду з дому
В душі надію збережу
Закрию двері за собою
З промінням сонячним піду
Дарую радість крок зробивши
Дарую щастя просто так
Не вимагаю нагороди
Частенько чую-він чудак
Говорять люди що я ангел
Скажу відверто-демон я
Слова вивожу на папері
Вони і є моя сім’я
І це не може скажуть бути
Щоб демон щастя дарував
У цьому світі все можливо
Бо демон теж колись кохав
Літав у небі бо мав крила
Не помічав чужих турбот
Та доля випадок зробила
Пре подала тяжкий урок
Упав з небес та не розбився
Хоч жити сам він не хотів
Лиш посміхатися втомився
Тоді він демона створив
Своє тепло він роздавав
Ховав глибоко біль в душі
Бо біль він інших забирав
І залишав її собі
Минає день,згасає світло
Не зупинить годинник днів
Приходить старість не помітно
Мабуть він сам цього хотів
Скарб не сховавши десь розтане
Його не будуть помічати
Хоч і не привид,невидимка
Навіщо так? В кого спитати!
І відчуття що день, так дивно
Що ти живеш не наче в сні
Немає кольору навколо
Лише сіренькі одні дні
Твоя душа літати хоче
А тіло тягне до землі
І вже ніхто не допоможе
Бо це реально,а не в сні
В віконце тихо поглядаєш
За ним вирує десь життя
А сам повільно помираєш
Назад не маєш вороття
Повільно кров качає серце
Відчути можеш його стук
І в сто і в двадцять літ як вперше
Не вистачає ніжних рук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011
Спливають лічені хвилини
Ось серце не качає кров
Спливають в пам’яті картини
Мого життя все знову й знов
Душа вже тіло покидає
І кине погляд з висоти
Вона одна,а десь не знають
Що хтось вмирає в самоті
Там сміх,там радість,там кохання
І там не дивляться на час
Коли сказавши ні в останнє
Із неба падає десь птах
Хтось у щоденник це запише
З поміткою,це треба знати
А хтось картину про це пише
Хтось віршем пробує сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011
На зорі коли роси на травах
Мати доньку збудила зі сну
І навчала її вишивати
Інавчала любити весну.
А дівчина цвіла мов калина
Біле личко росою вмива
Та висока,струнка мов ялина
І до пояса руса коса
Поглинала науку дівчина
Наче воду земля на весні
Й колискову тихенько співала
Що співала матуся мені
А коли вже дорослою стала
Покохала хлопчину вона
І тепер нареченою стала
Вже дружиною стала вона
Незабудь цю науку дитино
Скаже мати доньці на зорі
А дівчина схилившись до неньки
Сльози витре в її на щоці
Не забудьте науки дівчата
Як вставали ви всі на зорі
Як навчилися ви вишивати
Бо любили вас всіх матері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2011
Що богом даровано, люди забудуть
Прозу поета,письменника твір
Вкинуть в вогонь щоб тіло зігріти
Щоб завжди зігрітийбув тільки їх дім
Та хтось схаменеться і вирве сторінку
Бо в ній він побачить нікчемне буття
Бо хтось відчував це і вивів словами
Коли прочитаєш,моє ж це життя
Там гіркі є сльози,душевні є рани
Стоять на столі десь,порожні стакани
Ми розпач в горілці хотіли втопити
Над прірвою крок ми хотіли зробити
А може не треба і далі ще жити
Це все відчувати
Любити,втрачати
Перепочити і знову почати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2011
Слова із серця вилітають
І від кохання аж палають
Та все ж вуста не вимовляють
Шедевр! З емоцій і страждань
Ніким не чуваних зітхань
І помирають не лунавши
Так головного й не сказавши
Тай відійдуть у небуття
Вже їм не має вороття
Вони єдині у чеканні
Хоч і загубиться в мовчанні
Цей неповторний душі спів
Шедевр з емоцій,букв та слів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2010
Стоїть на дворі жінка-осінь
Прекрасна жінка мов весна
Чарівний стан що богом даний
І врода врвнішня роса
Стоїть на дворі і щаслива
Стоїть на дворі і сумна
Щаслива що у неї діти!
Та лиш виховує,сама!
Гірку сльозу пускає тихо
Коли ті діти мирно сплять
Що,буде завтра боже милий?
Дітей,чим завтра годувать?
Івийде в вечері із дому
Пригорне темрява її
І стане тіло продавати
Щоб жити з дітьми у сім'ї
Жінок таких багато в світі
Жінок вродливих мов весна
За що їх доля так карає?
За що,за що вона сама?
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2010