Feo-Dot

Сторінки (1/7):  « 1»

…самнезнаю…

Залізна  крапля  існування
Упала  в  ящик  для  сміття.
Нав'язливо-скупі  бажання  -  
Вхопити  золота  життя.

Ця  мить  коротка  і  безцінна.
Принаймні,  надто  дорога,
Щоб  витрачати  на  каміння
Або  начинку  з  пирога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2011


Хто ти тепер?

вступ:
Спустошення  і  крахсистеми,
 Душевний  попіл,  чистий  бруд.
Самі  давно  вже  знаєм,  де  ми.
Ти  думав:  знизу?  Знай,  
це  тут.
 
                     Хто  ти  тепер?

В  тобі  сидить,  кричить,  благає
Не  світла  сила,  ні,  не  та.
Зажди!  Відчуй  як  обіймає
Тебе  сліпуча  темнота.

Постійно  тягне  довгі  руки
До  важелів  твого  життя.
Вона  погасить  пекла  муки
Без  будь-якого  каяття.

Лише  піддайся,  дай,  що  просить
Ця  сила,  гарна  із  лиця.
Вдих,  видих,  і  тебе  заносить
У  бік,  зворотній  від  Отця.

Поглине,  мабуть,  поступово,
Покаже  силу  пустоти.
Себе  вже  не  побачиш  знову,
Назад  повернешся  не  ти.

Забрав  твою  наївну  душу
Лихий  владика-люцифер.
Тобі  залишив  мертву  тушу,
І  сам  скажи:  хто  ти  тепер?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2011


Вина

В  мене  внутрішній  звих:
Я  відкрив  темні  двері,
Ти  стоїш,  мила,  в  них
Ясна,  як  на  папері.

Та  не  бачу  тебе,
Вже  нічого  не  бачу.
Ржаве  серце  скребе,
І  без  сліз  тихо  плачу.

Бо  між  нами  стіна
Розміром  з  невідомість.
Тільки  власна  вина
Розбиває  свідомість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2010


про ЗНО

Епіграф:
чіткість  сестра  таланту.


Скоро  вже  закінчу  школу,
Заявлюся  в  універ,
(бо  втикать  нема  приколу)
Хай  беруть  мене  тепер.

ЗеНеО  як  здав,пацанчик?  -
Сивий  дядя  запитав.
Думаю:  "оце  нежданчик!"  -
На  кишеню  дяді  дав.

Не  так  довго  опирався  
Гуманіст  у  піджаку:
"Вчився  -  думає,  -  старався,
Поможу  вже  мудаку"  

Поступив!  Ходжу-гуляю
По  алеях,  по  садку.
Та  на  парах  не  буваю,
Зроблять  же  дурню  таку!

Довго  ждати  не  прийшлося,
Кажуть  "Все,  бувай  малий"
Розчесав  свій  жмут  волосся
І  додому  повалив.

Там  -  вопще  нема  резону,
Хто  йо'  знає,  шо  робить?
Буду  лазить  по  району,
У  лохІв  бабло  трудить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.12.2010


С=Т=Р=А=Х

Тихий  страх  -  це  незнане  страждання,
Трохи  болю  липкого  й  огидного.
Хоч  не  дуже  приємне  зізнання,
Та  немає  більш  необхідного.

Я  стою  серед  поля  широкого,
Я  лечу  як  краплинка  із  вітром.
Чую  колір  тепла  одинокого,
І  наповнююсь  живлячим  світлом.

Та  розплющую  очі  -  міняється
Враз  навколо  усе  на  реальне.
Чорні  стіни:"Що  відбувається?!"  -
Чую  тільки  зітхання  безжальне.

Страх  -  підступний,  я  -  хочу  свободи!
Хай  іде  собі  собі  геть  і  навіки!
Стіни  ті  розіб'ю  без  нагоди,
Закриваю  невільно  повіки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2010


Резонанс

Чому  йдемо  ми  не  туди?
Чом  стільки  робимо  не  того?
Чому  не  бачимо  біди,
Що  тихо  жде  нас  за  порогом?

Та  вже  й  не  тихо  -  вже  кричить
На  всю  горлянку:  "обережно!",
Назустріч  нам  вона  біжить,
А  ми  сліпі  беззастережно.

Прогресу  стрімко  досягли  -  
Комп'ютер,  в  космосі  ракети,
Чи  в  цьому  істини  лягли?  -  
Не  в  рай  заповнюєм  анкети.

Настав  сьогодні  день  новий  -  
На  крок  наблизились  до  прірви.
Вже  насуває  буревій,
І  що  залишить  він  крім  вирви?

Та  як?  Хіба  це  вже  кінець?  -
Не  оптиміст  я,  але  знаю
Що  доля  світу  -  твій  вінець,
Неси  його  ти  аж  до  краю.

І  так  хай  чинить  кожен  з  нас,
Тоді  ми  досягнемо  згоди.
І  зникне  вбивчий  резонанс
Людини,  Бога,  і  природи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2010


Народ

Буває,  здається,  скінчилось  життя,  
І  хочеться  впасти  безмовно  і  спати
У  тихих  просторах  свого  забуття,
Не  бачити  попелу  власної  хати.

Та  він  розлетиться  палаючим  цвітом
Навколо,  не  знаючи  істини  й  щастя.
Я  вірю  -  засвітить  іскру′  перед  світом,
Маленьку,  та  їй  розгорітися  вдасться.

І  встане  народ  старовинний  із  праху,
Побачать  усі  -  геніальний  народ.
Не  буде  ні  чвар,  ні  лукавства,  ні  страху,
Отримає  давню  вагу  нагород.

І  хоч  він  не  всім  може  бути  знайомий,
Та  в  час  нелегкий,  в  час  страждань  і  образ
Жертовним  геройством  своїм  був  відомий,
Європа  і  світ,  де  були  б  ви  без  нас?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2010