Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Дозволь,я інколи втікатиму до тебе
Я інколи ховатимусь від всіх
Від світу метушні і днів шалених
Дозволь,я житиму у тебе на вікні
Я інколи гуляю поночі лісами
В долоні лапаю нічних химер
І сонце закриваю білими руками
Закрий очі й ти тепер!
Хоч ліхтар не заміняє сонце
Та ніч мені миліша все ж за день
Та знай,коли на обрій вийде сонце
Я повернусь,вертатимусь щодень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2011
Ти видиш сон в котором все прекрасна
Я же вижу пропасти дно,в которой всьо напрасно
Ти живеш і не подозреваешь что рушится мир –
Я же ета знаю.
Я знаю,как чьята жизнь оборвалась сегодня ночью
І как рассвет налился кровью на етой почве
Мир прекрасен,словно казка,словно юные цветы?
Нет ,он полон безразличости і страстной безисходности тоски
Сбиты в кровь бледные руки, ковотачащие уста
Не сравнятса ети муки. ..О,меланхолия моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233908
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.01.2011
Сердце тихо замолчало
И на каменном лицо вышли слезы
Нет, я не плакала - проклинала…
Судьба не пришли на помощь мне
В мертвой тишине
Слышала насмешки боли:
«Говорила я тебе,
Нет на свете искренней любови »
Век романтиков давно забит,
Не рисуют краски.
Мир окутался во лжи:
Лицемерия красит
Каждой ночи слышно голос
Умерший любви.
В юном сердце расцветая,
Умирают красные цветы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231400
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.12.2010
Нет в этом никакой печали
Ведь все заканчивается - мы умрем
И птицы нам когда-то это извещали,
И вольные ветра кричали на вздогон...
Но мы не слышали и не замечали,
Мгновения пытаясь уловить,
Мы жизнь свою спасали, умирая,
Клялись вечно друг друга любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231258
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.12.2010
Цілуй мої холодні пальці,
Цілуй мої замерші губи.
Цілуй мою побляклу шкіру,
Кохай моя важке єство!
Кохай мої знекровлені клітини,
Кохайся у очах,
Які, немов, перлини круглі
І так ніжно поглинають небо
Кохай! Бо завтра вже не буде…
Ще надто рано помирати
Але так треба і не знати
Куди поділось небо?
Втопилось у болоті зради,
Втопилось і нема відрати
Од того що погасло небо
Ах, чорт! Цього тільки не треба
Як же я без неба?
Безбарвні очі дивляться
І не знаходять. Вмирає
День і помалу відходить
Життя з усіх куточків тіла
І душа вже полетіла. Втекла
Від болю ,що згасило небо
Вона так просить порятунку
Дарма воно все іншого ґатунку.
Цілуй мої знебарвлені вуста
Кохай їх кожної хвилини
Душа хотіла прихисту й рятунку
Натомість втопилась в ядовитому трунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226907
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2010